ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2021 року Справа № 37/137(27/117) Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого суддіЦарікової О.В., секретаря судового засіданняГолубцової А.І., за участі: представника позивача: представника відповідача:Романова В.А., Ферафонтова Ю.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу №37/137/(27/117) за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Прогрес» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Прогрес» (далі ТОВ «Агрофірма «Прогрес», товариство, позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з адміністративним позовом до Петропавлівської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області, правонаступником якої є Західно-Донбаська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області із позовними вимогами щодо визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Петропавлівської МДПІ від 06.02.2004 №0000042301/0 про наявність податкового зобов`язання за платежем 3014010100 податок на додану вартість на суму 500400, 00 грн., в тому числі: основний платіж 333600, 00 грн., штрафні (фінансові) санкції -166800, 00 грн., та рішення Петропавлівської МДПІ про результати розгляду скарги від 23.04.2004 №1715/10/100 як такі, що суперечать законодавству з питань оподаткування.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2004 у справі №37/137(27/117) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.10.2004 у справі №37/137(27/117) апеляційну скаргу задоволено, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2004 скасовано, позов задоволено повністю, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Петропавлівської МДПІ від 06.02.2004 №0000042301/0, від 23.04.2004 №0000042301/1 та рішення про результати розгляду справи від 23.04.2004 №1715/10/100.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.05.2005 у справі №37/137(27/117) касаційну скаргу Петропавлівської МДПІ задоволено частково, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2004 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.10.2004 скасовано та направлено справу на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.2016 у справі №37/137(27/117), залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.06.2016, адміністративний позов залишено без розгляду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.10.2016 у справі №37/137(27/117) касаційну скаргу ТОВ «Агрофірма «Прогрес» задоволено частково, ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 скасовано, а справу направлено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 у справі №37/137(27/117) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Прогрес» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.2016 разом зі справою №37/137(27/117) передано Дніпропетровському апеляційному адміністративному суду за підсудністю.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2016 у справі №37/137(27/117) апеляційну скаргу ТОВ «Агрофірма «Прогрес» задоволено, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.2016 у справі №37/137 (27/117) скасовано, справу направлено до Господарського суду Дніпропетровської області для продовження розгляду.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2017 у справі №37/137(27/117), залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017, позовну вимогу ТОВ «Агрофірма «Прогрес» про визнання недійсним рішення про результати розгляду скарги від 23.04.2004 №1715/10/100 залишено без розгляду. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Петропавлівської МДПІ від 06.02.2004 №0000042301/0, від 23.04.2004 №0000042301/1 про наявність податкового зобов`язання за платежем 3014010100 - податок на додану вартість на суму 500 400,00 грн., в тому числі: основний платіж - 333600,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 166800,00 грн.; стягнуто із Західно-Донбаської ОДПІ на користь ТОВ «Агрофірма «Прогрес» державне мито в сумі 170,00 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.01.2021 у справі №37/137(27/117) скасовано постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017, справу направлено на новий розгляд суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2021 матеріали справи №37/137(27/117) передано для розгляду до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (49089, м.Дніпро, вул. Академіка Янгеля,4).

За результатами розподілу справи автоматизованою системою документообігу вказана справа передана на розгляд судді Царікової О.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.04.2021 у справі №37/137(27/117) означену справу прийнято до провадження суду, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.04.2021 у справі №37/137(27/117) замінено відповідача у справі із Західно-Донбаської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на Головне управління ДПС у Дніпропетровській області як відокремлений підрозділ (код ЄДРПОУ ВП 44118658).

10.08.2021 до суду надійшла заява представника ТОВ «Агрофірма «Прогрес» про зміну позовних вимог (вх. №68247/21), в якій позивач просить суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Петропавлівської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області №0000042301/0 від 06.02.2004, №0000042301/1 від 23.04.2004.

Окрім того, в означеній заяві (вх. №68247/21 від 10.08.2021) заявник просить суд залишити позовну вимогу про визнання недійсним рішення про результати розгляду скарги від 23.04.2004 №1715/10/100 без розгляду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.08.2021 у справі №37/137(27/117) означену заяву позивача задоволено. Позовну заяву ТОВ «Агрофірма «Прогрес» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Петропавлівської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області №0000042301/0 від 06.02.2004, №0000042301/1 від 23.04.2004, рішення про результати розгляду скарги від 23.04.2004 №1715/10/100 в частині заявлених позовних вимог про визнання недійсним рішення про результати розгляду скарги від 23.04.2004 №1715/10/100 залишено без розгляду.

Позиція ТОВ «Агрофірма «Прогрес» викладена у позовній заяві, відповіді на відзив (вх. №63528/21 від 27.07.2021) та поясненнях (вх. №73054/21 від 26.08.2021) та полягає у протиправності оскаржених податкових повідомлень-рішень. В обґрунтування заявлених до суду вимог позивач зазначає, що висновок податкового органу про необхідність оподаткування податком на додану вартість (далі ПДВ) операції з передачі товариством векселя ТОВ «Росія» в рахунок оплати за раніше поставлені товарно-матеріальні цінності по договору купівлі-продажу №1-11 від 23.11.2000 не ґрунтується на положеннях чинного законодавства. Відповідно до п.4.8 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», векселі видані (отримані), але не оплачені платником податку не змінюють сум податкових зобов`язань або податкового кредиту такого платника податку незалежно від видів операцій, по яких такі векселі використовуються. При цьому, позивач наголосив, що означена операція не є бартерною. З урахуванням положень чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, вексельна форма розрахунків це вид грошової безготівкової форми розрахунків. Договором купівлі-продажу №1-11 від 23.11.2000 була передбачена оплата за товар в безготівковій формі. З урахуванням того, що вексель є розрахунковим документом, між ТОВ «Агрофірма «Прогрес» та ТОВ «Росія» була укладена додаткова угода про погашення боргу, якою був змінений спосіб виконання зобов`язань за договором купівлі-продажу і заборгованість позивача за поставлене майно оплачена векселем. В даному випадку вексель є розрахунковим документом, а не товаром і відповідна операція не є об`єктом оподаткування. У відповіді на відзив позивач звертає увагу суду на те, що наявність поставки майна (основних засобів) та товарно-матеріальних цінностей ТОВ «Росія», за які позивач розрахувався векселем простим №66335236471763 номінальною вартістю 1668000, 00 грн. не підтверджено документально, у зв`язку з чим визначити базу оподаткування за таких умов неможливо. З урахуванням наведеного, позивач вважає, що висновки акта перевірки в частині донарахування товариству ПДВ за березень 2002 року в сумі 333600, 00 грн. не підтверджуються.

Позиція Головного управління ДПС у Дніпропетровській області відображена, зокрема, у відзиві (вх. №51420/21 від 22.06.2021) і запереченнях (вх. №68216/21 від 10.08.2021). Відповідач зазначив, що простий вексель №66335236471763 з номінальною сумою 1668000, 00 грн. перейшов у власність ТОВ «Агрофірма «Прогрес» та у подальшому був переданий ТОВ «Росія» як засіб платежу за поставлені товари (роботи, послуги) на підставі угоди про погашення боргу №1-В від 29.03.2002. Контролюючий орган зауважив, що в угоді про погашення боргу №1-В від 29.03.2003 не зазначено, що вона є додатком та невід`ємною частиною договору купівлі-продажу товару №1-11КП від 23.11.2000, а тому пов`язувати їх між собою неможливо. Відповідач наголосив, що операції позивача із ТОВ «Росія» не передбачали зарахування коштів на банківський рахунок ТОВ «Росія», у зв`язку з чим відносяться до бартерних, враховуючи положення п. 1.6 і п. 1.19 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин. При цьому, в самому договорі від 29.03.2002 зазначено, що предметом договору є вексель. Оскільки вексель є товаром, а не засобом платежу, означену угоду, на думку відповідача, слід вважати бартерною. Стосовно висновків судово-економічної експертизи відповідач зазначив, що жодним пунктом Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України№53/5 від 08.10.1998, не надано експерту право роботи висновки, що ґрунтуються на його власних припущеннях, тим більше не підтверджених документально. Відповідач вважає висновок експерта таким, що суперечить висновкам Верховного Суду України з аналогічних справ та вимогам вищезазначеної Інструкції, що дає підстави вважати цей висновок таким, що не відповідає вимогам законодавства. Також відповідач зауважив, що у справі №39/331пд, що розглядалася Господарським судом Донецької області відсутнє рішення суду щодо визнання недійсною угоди про погашення боргу №1-В від 29.03.2002. Відповідач зауважив, що вексель, як певний фінансовий інструмент за своєю специфікою у податкових відносинах має інший, ніж розрахунковий документ, характер.

Представник позивача у судовому засіданні 27.09.2021 позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позовну заяву у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 27.09.2021 заперечив проти задоволення позовної заяви, просив відмовити у її задоволенні повністю.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, судом встановлено таке.

У період з 15.12.2003 по 30.12.2003, з 13.01.2004 по 15.01.2004, з 20.01.2004 по 27.01.2004 фахівцями Петропавлівської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області (далі Петропавлівська МДПІ) проведено перевірку, за результатами якої контролюючим органом складено акт «Про результати планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Прогрес» (код ЄДРПОУ 30761950) за період з 01.01.2002 по 01.12.2003» за №7/230-30761950 від 04.02.2004 (далі акт перевірки).

В ході означеної перевірки податковим органом встановлено, що простий вексель №66335236471763 номінальною вартістю 1 668000, 00 грн. було передано позивачу Товариством з обмеженою відповідальністю «Сахтехнологія» (далі - ТОВ «Сахтехнологія») безоплатно. Вексель має наступні реквізити: векселедавець - Товариство з обмеженою відповідальністю «Росія» (далі - ТОВ «Росія»), дата складання - 24.09.2001, строк погашення01.10.2001, векселедержатель передаючий - ТОВ «Сахтехнологія», векселедержатель приймаючийТОВ «Агрофірма «Прогрес». Вексель був переданий ТОВ «Росія» як засіб платежу за поставлені товари на підставі угоди про погашення боргу №1-В від 29.03.2002.

За умовами договору купівлі-продажу №11КП від 23.11.2000 ТОВ «Росія» зобов`язувалося передати у власність ТОВ «Агрофірма «Прогрес» майно на загальну суму 1 846 486, 19 грн, а позивач сплатити кошти.

Відповідно до угоди про погашення боргу №1-В від 29.03.2002, а також згідно акта приймання-передачі від 29.03.2002 позивачем передано ТОВ «Росія» простий вексель №66335236471763 в рахунок погашення заборгованості за отриманий товар. З моменту передачі векселя грошові зобов`язання по договору купівлі-продажу №11КП від 23.11.2000 припинені.

З урахуванням положень п.1.19ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»операція з передачі векселя №66335236471763 ТОВ «Агрофірма «Прогрес» за товар, отриманий від ТОВ «Росія» на підставі договору купівлі-продажу №11КП від 23.11.2000, на думку перевіряючих, є бартерною, оскільки вказаний товар коштами не оплачений.

В порушення п.п. 3.1.1 п. 3.1. ст.3, п.п. 7.3.4. п. 7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»товариство не визначило суму ПДВ від операції з обміну векселя №66335236471763 номінальною вартістю на товари, чим, на думку контролюючого органу, занижено податкові зобов`язання за березень 2002 року на суму 333600, 00 грн. (1 668000, 00 грн. х 20%).

На підставі акта перевірки Петропавлівською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000042301/0 від 06.02.2004, яким позивачу нараховано податкове зобов`язання за платежем «3014010100 - податок на додану вартість» на загальну суму 500 400,00 грн. (в тому числі: за основним платежем на суму 333 600, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 166 800,00 грн.).

Означене податкове повідомлення-рішення оскаржено ТОВ «Агрофірма «Прогрес» в адміністративному порядку шляхом подання скарги (вих. №694 від 25.02.2004 і вих. №734 від 27.02.2004) на ім`я начальника Петропавлівської МДПІ.

За результатами розгляду вищевказаних скарг позивача Петропавлівською МДПІ прийнято рішення про результати розгляду скарги за №1715/10/100 від 23.04.2004, за яким оскаржене податкове повідомлення-рішення за №0000042301/0 від 06.02.2004 залишено без змін, а скаргу товариства без задоволення.

З урахуванням наведених вище результатів оскарження Петропавлівською МДПІ на підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000042301/1 від 23.04.2004, яким позивачу нараховано податкове зобов`язання за платежем «3014010100 - податок на додану вартість» на загальну суму 500 400,00 грн. (в тому числі: за основним платежем на суму 333 600, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 166 800,00 грн.).

Не погодившись із вищенаведеними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «Агрофірма «Прогрес» звернулося до суду із означеним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Предметом розгляду цієї адміністративної справиє правомірність нарахування контролюючим органом позивачу податкового зобов`язання з податку на додану вартість (далі ПДВ) за операцією з передачі позивачем векселя №66335236471763 на користь ТОВ «Росія» за товар, отриманий ТОВ «Агрофірма «Прогрес» від ТОВ «Росія» на підставі договору купівлі-продажу №1-11КП від 23.11.2000, а також, як наслідок, правомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 23.11.2000 між ТОВ «Росія», як продавцем, та ТОВ «Агрофірма «Прогрес», як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу товару за №1-11КП (далі Договір), за умовами якого (п. 1.1.) продавець зобов`язується передати у власність покупцю майно, склад і кількість якого встановлені договором, загальна вартість якого складає 1 846 486, 19 грн., у тому числі ПДВ307 747,71 грн., а покупець зобов`язується прийняти це майно і сплатити за нього визначену договором грошову суму.

Склад, кількість, ціна одиниці майна визначається в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору. Передача майна здійснюється на підставі Акта приймання-передачі, який є невід`ємною частиною договору. Право власності на майно переходить до покупця з моменту підписання сторонами Специфікації до договору (п.п. 1.2. - 1.4 договору).

Сторонами договору підписані Специфікація №1 від 23.11.2000, №2 від 23.11.2000, №3 від 23.11.2000, в яких зазначено перелік майна, його кількість та вартість.

В розділі 4 "Порядок розрахунків" договору вказано, що оплата за продане майно здійснюється готівкою в касу або в безготівковій формі на розрахунковий рахунок ТОВ «Росія» з відстрочкою платежу строком на п`ять років, згідно встановленого графіка: до 23.11.2001- 369 000,00 грн., до 23.11.2002- 369 000,00 грн., до 23.11.2003- 369 000,00 грн., до 23.11.2004- 369 000,00 грн., до 23.11.2005 -370 486,19 грн., а всього на суму 1 846 486,19 грн.

По акту приймання-передачі №1 від 23.11.2000 ТОВ «Росія» передає майно (технічні засоби, будівлі) ТОВ «Агрофірма «Прогрес», який складено в довільній формі на суму 1 845 298,19 грн., що відповідає специфікації до договору №1-11КП.

29.03.2002 між ТОВ «Росія» (кредитор) та ТОВ «Агрофірма «Прогрес» (боржник) була укладена угода про погашення боргу №1-В (далі Угода).

Згідно з пунктом 1.1. Угоди, боржник підтверджує наявність заборгованості (грошового зобов`язання) перед кредитором в розмірі 1 668 010,26 грн. по договору купівлі-продажу товару №1-11КП від 23.11.2000 на суму 1 639 570,59 грн., за поставку товарно-матеріальних цінностей28 439,67 грн.

Боржник зобов`язується частково погасити свою заборгованість шляхом передачі одного простого векселя на загальну суму 1 668 000,00 грн. З моменту передачі простого векселя грошові зобов`язання по договору купівлі-продажу товару №1-11КП від 23.11.2000 припиняються, а за поставку ТМЦ залишкова сума зобов`язань складає 10,26 грн.

Додатком №3 до Угоди є Перелік товарно-матеріальних цінностей, які поставляються ТОВ «Росія» в ТОВ «Агрофірма «Прогрес» в період з 01.05.2001 по 29.03.2002 за грошові кошти, які сплачуються векселем.

Актом звірки взаємних розрахунків між ТОВ «Агрофірма «Прогрес» та ТОВ «Росія» від 22.03.2002 підтверджується наявність заборгованості ТОВ «Агрофірма «Прогрес» перед ТОВ «Росія».

Згідно Акта приймання-передачі простого векселя від29.03.2002 ТОВ «Агрофірма «Прогрес» передало, а ТОВ «Росія» прийняло в рахунок погашення заборгованості за договором купівлі-продажу товару №1-11КП від 23.11.2000 простий вексель №66335236471763 номінальною вартістю 1 668 000,00 грн.

Означений вексель придбано позивачем в результаті укладеного 13.09.2001 між ТОВ «Сахтехнологія» (продавець) та ТОВ «Агрофірма «Прогрес» (покупець) договору №2 купівлі-продажу простих векселів (далі договір №2), п. 1.1 якого передбачено, що продавець зобов`язується передати у власність покупця прості векселі на загальну суму 2 231 702, 28 грн.: вексель номінальною вартістю 1 668 000, 00 грн. та вексель номінальною вартістю 563 702, 28 грн.

Умовами цього договору також встановлено, що ТОВ «Агрофірма «Прогрес» зобов`язується заплатити ТОВ «Сахтехнологія» за прості векселі 4000,00 грн. шляхом перерахування на розрахунковий рахунок. Термін оплатине пізніше 28.09.2001 (п. 1.2. і п. 2.2. договору №2).

Згідно договору №2 право власності на прості векселі виникає у покупця з моменту перерахунку 4 000,00 грн. на розрахунковий рахунок продавця.

Згідно Акта приймання-передачі простого векселя від 24.09.2001 ТОВ «Сахтехнологія» передало, а ТОВ «Агрофірма «Прогрес» прийняло простий вексельна суму 1 668 000, 00 грн. та на суму 563 702, 28 грн.

Пунктом 1.4статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 встановлено, що цінний папірце документ, що засвідчує право володіння або відносини позики та відповідає вимогам, установленим законодавством про цінні папери.

Підпунктом «д» пункту 2частини 5 статті 3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» векселі визначені як вид цінних паперів.

Отже, відповідно до норм податкового та цивільного законодавства векселі розглядаються, насамперед, як цінні папери.

Видача векселя власної емісії, передача векселя, раніше емітованого третьою особою, не є формою грошових розрахунків за придбані платником податку товари та послуги.

Зі змісту абзацу 3 пункту 4.8 статті 4 Закону України«Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин)слідує, що векселі отримані, але не оплачені платником податку, або видані, але не оплачені платником податку, не змінюють сум податкових зобов`язань або податкового кредиту такого платника податку, незалежно від видів операцій, по яких такі векселі використовуються.

Аналіз вищенаведеної норми дозволяє дійти висновку про те, що на момент укладання між позивачем та його контрагентом відповідної угоди та проведення фахівцями Петропавлівської МДПІ перевірки й у подальшому під час формування спірних податкових повідомлень-рішень, вексель для цілей оподаткування не вважався засобом платежу.

Вищенаведена норма податкового законодавства є переважною для застосування під час визначення правил оподаткування порівняно з нормами інших галузей законодавства, зокрема, фінансового та банківського.

У пункті 1.6 статті 1 Закону України«Про оподаткування прибутку підприємств» надано визначення поняттю «товари», згідно з яким товарами є матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Зазначене правило поширюється на всі цінні папери, в тому числі і векселі.

Таким чином, в усіх операціях, крім операцій з випуску та погашення, векселі виступають як товар згідно з правилами податкового законодавства.

Пунктом 1.9. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що бартер (товарний обмін) - господарська операція, яка передбачаєпроведеннярозрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючибудь-яківиди заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).

З аналізу наведених положень можна дійти висновку, що вексель у бартерній операції є товаром, а бартерна операція з використанням векселя в якості товару відповідно до товарообмінного договору підлягає оподаткуванню податком на додану вартість на загальних підставах.

За таких обставин в операціях з використанням векселів, раніше емітованих третіми особами, для погашення заборгованості за придбані платником податку товари чи послуги такі векселі виступають як товар, що передається в межах бартерних операцій.

При цьому, передача векселя (зокрема, в порядку індосаменту), раніше емітованого третьою особою, для компенсації вартості придбаних платником податку товарів чи послуг супроводжується переходом права власності на такий вексель. Відтак, розглядувана операція є поставкою товару згідно з пунктом 1.4статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість».

Як зазначено в постанові Верховного Суду України від 27.04.2004 у справі за позовом Приватного підприємства «Крафт-Інжиніринг» до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі м.Києва,вексель в податкових відносинах має інший, ніж розрахунковий документ юридичний характер.Зокрема, для цілей оподаткування відповідно до пункту 1.6.статті 1 Закону "України «Про оподаткування прибутку підприємств» вексель, як цінний папір, що використовується у будь-яких операціях (крім операцій з випуску (емісії) та погашення), є товаром.

Матеріалами цієї справи підтверджується, що у додатковій угоді про погашення боргу за №1-В від 29.03.2002, укладеної між ТОВ «Агрофірма «Прогрес» та ТОВ «Росія», замість грошової форми розрахунку за борг позивача за договором купівлі-продажу товарів №1-11КП від 23.11.2000, передбачалася передача векселя на загальну суму 1668000, 00 грн., а факт передачі векселя в рахунок оплати придбаних товарів підтверджується відповідним актом приймання-передачі простого векселя від 29.03.2002, складеного позивачем та ТОВ «Росія».

Таким чином, що передача векселя як розрахунок за товар не може вважатися бартерною операцією, оскільки вексель є цінним папером, який засвідчує безумовне грошове зобов`язання сплатити відповідну суму власнику векселя, і не є товаром.

Разом з тим, скасовуючи рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2004 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.10.2004 у справі №27/117, направляючи справу на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області, Вищий господарський суд України звернув увагу на необхідність дослідження обставин передачі товарів, в рахунок оплати вартості яких був переданий вексель.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2005 у справі №37/137(27/117) призначалася судово-економічна експертиза, на розгляд експерту було поставлено питання наступного змісту:чи підтверджуються документально дані акта перевірки від 04.02.2004 пронаявність поставки товару на загальну суму 1 668 010, 26 грн., за який Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Прогрес» розрахувалося векселем простим №66335236471763 номінальною вартістю 1 668 000, 00 грн. ?

За результатами проведення судово-економічної експертизи Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз складено Висновок судово-економічної експертизи по господарській справі №37/137(27/117) за №821 від 02.08.2006 (далі Висновок).

За змістом Висновку, оскільки вказане вище питання сформульовано неточно, а саме, не вказано, хто є постачальником товару, згідно якого договору (договорів) відбувалася поставка товару, за який Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Прогрес» розрахувалося векселем простим №66335236471763 номінальною вартістю 1 668 000, 00 грн., експертом після проведення дослідження матеріалів справи питання уточнене і досліджувалося у наступній редакції:

-чи підтверджується документально, дані акта перевірки Петропавлівської міжрайонної ДПІ від 04.02.2004 №7/230-30761950 про наявність поставки майна (основних засобів) та товарно-матеріальних цінностей ТОВ «Росія», за який Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Прогрес» розрахувалося векселем простим №66335236471763 номінальною вартістю 1 668 000, 00 грн.?

Також експертом з експертної ініціативи вирішувалось додаткове питання, яке має значення для справи: - чи підтверджується документально висновки акта від 04.02.2004 №7/230-30761950 в частині донарахувань ПДВ за березень 2002 року у сумі 333 600, 00 грн.

У розділі ІІІ Висновку зазначено:

- по першому питанню: експертом не надається за можливе документально підтвердити наявність поставки майна (основних засобів) та товарно-матеріальних цінностей ТОВ «Росія» за яке ТОВ «Агрофірма «Прогрес» розрахувалося векселем простим №66335236471763, номінальною вартістю 1 668 000,0 грн., тому, що ТОВ «Агрофірма «Прогрес» не надано на дослідження первинні бухгалтерські документи та регістри бухгалтерського обліку, які документально підтверджували б поставку майна (основних засобів) та товарно-матеріальних цінностей ТОВ «Росія», за який ТОВ «Агрофірма «Прогрес» розрахувалося векселем;

- по другому питанню: при умові, що ТОВ «Росія» поставило майно (основні засоби) та товарно-матеріальні цінності, за які ТОВ «Агрофірма «Прогрес» розрахувалося простим векселем №66335236471763 номінальною вартістю 1 668 000,0 грн., то відповідно до п. 4.8. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР, у разі коли платник податку здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг) під забезпечення боргових зобов`язань покупця, надане такому платнику податку у формі простого чи перевідного векселя або інших боргових інструментів (далі вексель), випущених таким покупцем або третьою особою, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (робіт, послуг). Векселя отримані, але не оплачені платником податку, або видані, але не оплачені платником податку, не змінюють сум податкових зобов`язань або податкового кредиту такого платника податків, незалежно від видів операцій, по яким такі векселя використовуються. Відповідно, при умові, що ТОВ «Росія» поставило майно (основні засоби) та товарно-матеріальні цінності, за які ТОВ «Агрофірма «Прогрес» розрахувалося простим векселем №66335236471763 номінальною вартістю 1 668 000,0 грн., висновки перевіряючих Петропавлівської міжрайонної ДПІ по акта №7/230-30761950 від 04.02.2004р. в частині донарахувань ПДВ ТОВ «Агрофірма «Прогрес» за березень 2002 р. в сумі 33600, 0 грн. не підтверджуються.

При цьому, як зазначено в дослідницькій частині Висновку з першого питання, організація документального оформлення обліку основних засобів повинна проводитися у відповідності з наказом Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку» №352 від 29.12.1995. Купівля основних засобів оформляється типовою формою №ОЗ-1 «Акт приймання-передачі основних засобів первинного обліку основних засобів». Акт складається на кожний окремий об`єкт. Складання загального акта, яким оформлюється приймання декількох об`єктів основних засобів, дозволяється лише при обліку господарського інвентарю, інструментів, обладнання тощо, якщо ці об`єкти однотипні, мають однакову вартість та прийняті в одному календарному місяці. Тому господарська операція з передачі майна (основних засобів) ТОВ «Росія» від 23.11.2000 ТОВ «Агрофірма «Прогрес» на суму 1 845 298,19 грн. не відповідає затвердженій типовій формі № ОЗ-1.

Статтею 9 Закону України«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпункту 2.4 пункту 2 Положення «Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704), первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійсненні господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», об`єктом оподаткування є операції платників податку з продажутоварів(робіт,послуг) на митній територіїУкраїни, в тому числі операції з оплати вартості послуг задоговорами оперативної оренди (лізингу) та операції з передачі прававласностінаоб`єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця.

Датою виникнення податкових зобов`язань зпродажу товарів (робіт, послуг), відповідно до п. 7.3.1., п. 7.4.1., п. 7.5.1.ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»,вважаєтьсядата,якаприпадаєна податковий період,протягом якого відбувається будь-яка зподій, що сталася раніше:

або дата зарахуваннякоштіввідпокупця(замовника) на банківськийрахунокплатника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а в разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівковихкоштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів,а для робіт (послуг)дата оформлення документа,що засвідчує факт виконання робіт(послуг) платником податку.

Як зазначено у пункті 7.4.1.статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»,податковийкредит звітного періоду складається із сум податків,сплачених (нарахованих) платникомподаткуузвітному періоді у зв`язку з придбанням товарів (робіт,послуг),вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва(обігу)та основних фондів чи нематеріальних активів,щопідлягають амортизації.

Датою виникнення права платникаподаткунаподатковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або датасписаннякоштівзбанківськогорахунку платника податкувоплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідногорахунку(товарногочека)-вразі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або датаотриманняподаткової накладної,що засвідчує факт придбання платникомподатку товарів (робіт, послуг) п.7.5.1. статті 7 наведеного Закону.

Не є об`єктом оподаткування операції з випуску (емісії),розміщення у будь-які форми управління та продажу за кошти цінних паперів,що випущені в обіг (емітовані) суб`єктамипідприємницькоїдіяльності,Національним банком України, Міністерством фінансів України, органами місцевого самоврядування відповідно до закону,включаючи приватизаційніта компенсаційні папери(сертифікати),інвестиційнісертифікати, житлові чеки,земельнібонитадеривативи;обмінузазначених ціннихпаперівнаінші цінні папери п.п. 3.2.1. п. 3.2.ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п. 4.8. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», у разі коли платник податку здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), які є об`єктом оподаткування згідно з пунктом 3.1 статті 3 цього Закону, під забезпечення боргових зобов`язань покупця, надане такому платнику податку у формі простого або переказного векселя або інших боргових інструментів (далі - вексель), випущених таким покупцем або третьою особою, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (робіт, послуг) без врахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя.

Векселі отримані, але не оплачені платником податку, або видані, але не оплачені платником податку, не змінюють сум податкових зобов`язань або податкового кредиту такого платника податку, незалежно від видів операцій, по яких такі векселі використовуються.

З урахуванням викладеного, виходячи з аналізу наведених правових норм у їх системному зв`язку, суд дійшов висновку, що необхідною умовою правомірності нарахування ПДВ є фактичне здійснення господарської операції платником податків.

В свою чергу, фактичне здійснення господарської операції платником податків не підтверджується, зокрема, належно оформленими податковими накладними, товарно-транспортними накладними та іншими первинними бухгалтерськими документами.

Доказів обліку спірного майна на балансі позивача до суду не надано й в матеріалах справи відсутні первинні документи бухгалтерського обліку господарської діяльності підприємства за період з 2000 року по березень 2002 року, на поставку товарів на суму 1 668 010, 00 грн.; журналів-ордерів по операціях з поставки товарів на загальну суму 1 668 010, 00 грн. за період з 2000 року по березень 2002 року.

Також судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроснаб Донбасу» (далі ТОВ «Агроснаб Донбасу») 28.11.2007 було подано до Господарського суду Донецької області позовну заяву до ТОВ «Агрофірма «Прогрес» і ТОВ «Росія» із позовними вимогами щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу товару №1-11КП від 23.11.2000, угоди про погашення боргу №1-В від 29.03.2002, договору найму (оренди) №1-11 від 01.11.2007 та визнання простого векселю №663352536471763 недійсним й таким, що не має вексельної сили (вх. №0238/12980).

В обґрунтування означеного позову вказано, що майно передане в оренду ТОВ «Агроснаб Донбасу» й набуте ТОВ «Агрофірма «Прогрес» за договором купівлі-продажу №1-11КП від 23.11.2000 складається із автомобільного транспорту, тракторів, сільськогосподарської техніки та нерухомого майна, однак в порушення вимог абз. 4 п. 8 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 07.09.1998, на момент укладення між ТОВ «Росія» і ТОВ «Агрофірма «Прогрес» договору купівлі-продажу відповідні транспортні засоби не були зняті з обліку ТОВ «Росія» та у встановлений ч. 4 ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» строк зареєстровані за ТОВ «Агрофірма «Прогрес». Також в означеному позові зазначено, що в порушення п.5.1 Правил державної реєстрації та обліку тракторів, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України №75 від 25.05.2000 сільськогосподарська техніка за договором №1-11КП від 23.11.2000 не була перереєстрована. Окрім того, ТОВ «Агрофірма «Прогрес» не здійснено державну реєстрацію нерухомого майна, придбаного за договором №1-11КП від 23.11.2000 в порушення вимог п. 1.6 Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що знаходиться у власності юридичних осіб та фізичних осіб, затвердженої наказом Держкомітету будівництва, архітектури і житлової політики України за №121 від 09.06.1998. Враховуючи наведене, ТОВ «Агроснаб Донбасу» у цій позовній заяві стверджує, що ТОВ «Агрофірма «Прогрес» фактично не отримало товар у власність за договором №1-11КП від 23.11.2000, у зв`язку з чим в останнього не виникло боргового зобов`язання перед ТОВ «Росія» й ТОВ «Агрофірма «Прогрес» не було вправі передавати вексель за угодою про погашення боргу №1-В від 29.03.2002.

Господарським судом Донецької області згідно ухвали від 28.11.2007 у справі №39/331пд порушено провадження за вищевказаним позовом, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровській області від 01.12.2007 було зупинено провадження у справі №37/137(27/117).

У подальшому Господарським судом Дніпропетровської області отримано від Господарського суду Донецької області (пр. Леніна, 5, м.Харків, 61022) лист-відповідь за вих. №01-40/542 від 02.12.2015, в якому повідомлено про те, що ухвалою Господарського суду Донецької області від 29.01.2008 провадження у справі №39/331пд зупинено до вирішення пов`язаної з нею іншої справи №22а від 2007р. (категорія 13), що розглядається Вищим адміністративним судом України. Будь-які інші відомості про стан розгляду даної справи та електронні копії процесуальних документів, прийняті в межах розгляду справи, у тому числі електронна копія судового рішення, відсутні в автоматизованій системі документообігу суду. З 15.07.2014 Господарський суд Донецької області призупинив роботу на наказу голови суду №38 від 14.07.2014, у зв`язку з проведенням терористичної операції на території Донецької області. 10.09.2014 незаконними військовими угрупуваннями було захоплено приміщення Господарського суду Донецької області, за адресою: 83048, м.Донецьк, Артема, 157, разом із матеріально-технічним устаткуванням, справами, які знаходились в провадженні, архівом суду, бухгалтерською та кадровою документацією.

Таким чином, в означеному листі повідомлено, що справи, які знаходилися в провадженні Господарського суду Донецької області станом на 10.09.2014, за виключенням направлених на розгляд до касаційної інстанції, проведення експертиз та інше, тобто направлені за межі м.Донецька, в тому числі справа за №39/331пд, на теперішній час є втраченими.

При цьому, слід зауважити, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Агроснаб Донбасу» (код ЄДРПОУ 33200729) зареєстровано за адресою: вул. Челюскінців, буд. 125, кв. 1, м.Донецьк, 83000, тобто на тимчасово непідконтрольній території України, й перереєстрація означеного товариства станом на 28.09.2021 не здійснювалася.

Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що договір купівлі-продажу товару №1-11КП від 23.11.2000, угода про погашення боргу №1-В від 29.03.2002 та простий вексель №663352536471763 у судовому порядку недійсними визнані не були.

Разом з тим, зміст позовної заяви поданої ТОВ «Агроснаб Донбасу» до Господарського суду Донецької області (вх. №0238/12980 від 28.11.2007) додатково свідчить про те, що товари, придбані позивачем за договором й щодо погашення заборгованості за якими між ТОВ «Агрофірма «Прогрес» і ТОВ «Росія» була укладена Угода, фактично не були отримані позивачем у власність.

Із наведеним висновком також погодився Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 20.01.2009 у справі №2-а2/2007 за позовом ТОВ «Агрофірма «Прогрес» до начальника технічного нагляду Межівського району Дніпропетровської області про бездіяльність посадової особи (а.с. 32 т. 4 справи №37/137(27/117), в якій суд зазначив, що ні ТОВ «Росія», ні ТОВ «Агрофірма «Прогрес» не зверталися у встановленому порядку про зняття з обліку транспортних засобів, у зв`язку з укладанням останнім договору і угоди.

Також у листі Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області за вих. №7.2/3071 від 27.03.2017 наведено перелік сільськогосподарської техніки, яку зареєстровано за ТОВ «Росія», а також зазначено, що з моменту реєстрації означеної техніки не відбувалося дій з перереєстрації та/або зняття її з обліку.

У постанові від 22.01.2021 у справі №37/137(27/117) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що судами попередніх інстанцій не виконано вимог постанови Вищого господарського суду від 31.05.2005 й не встановлено обставин передачі товарів за договором купівлі-продажу №1-11 від 23.11.2000, укладеного між позивачем і ТОВ «Росія», в рахунок оплати вартості яких був переданий вексель.

Стосовно означеного питання, суд зазначає, що єдиним наявним у матеріалах справи доказом на підтвердження передачі позивачу товарів за договором є Акт приймання-передачі №1 від 23.11.2000, за яким ТОВ «Росія» передає майно (технічні засоби, будівлі) ТОВ «Агрофірма «Прогрес».

Означений акт складено в довільній формі на суму 1 845 298,19 грн.

Водночас, на момент виникнення спірних правовідносин оформлення купівлі основних засобів здійснювалося шляхом складання актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів за типовою формою №03-1 у відповідності до положень наказом Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку» №352 від 29.12.1995.

Натомість, в матеріалах справи акти за типовою формою №03-1 щодо передачі майна за договором відсутні й посилання на такі акти відсутні і в акті перевірки.

Суд зауважує, що отримати будь-які інші докази фактичної передачі товару позивачу не вбачається за можливе, оскільки, як стверджує представник позивача, у Товариства такі документи відсутні, а Петропавлівською МДПІ означене питання не досліджувалося, про що свідчить зміст акту перевірки.

При цьому, витребувати відповідні докази у контрагента позивача також неможливо, оскільки за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Росія» (код ЄДРПОУ 03740306) припинено з 17.08.2004 без встановлення правонаступників.

Окрім того, слід зауважити, що за умовами договору купівлі-продажу товару №1-11КП від 23.11.2000 (п. 1.1.) передбачалася не лише фізична передача товару покупцю, а передача останнього саме у власність ТОВ «Агрофірма «Прогрес», однак доказів оформлення позивачем права власності на відповідне майно матеріали справи не містять.

Натомість, фактичні обставини справи свідчать, що придбані за договором товари не були зняті з обліку за ТОВ «Росія» й перереєстровані на позивача.

Також у постанові Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №37/137(27/117) вказано, що судами попередніх інстанцій не з`ясовано, чи передбачали умови договору купівлі-продажу товару від 23.11.2000 №1-11КП, укладеного між позивачем і ТОВ «Росія», можливість вексельної форми розрахунків, й суди попередніх інстанцій не встановили чи укладалися сторонами до договору купівлі-продажу товару від 23.11.2000 №1-11КП додаткові угоди, що передбачали б можливість такого розрахунку.

Стосовно окресленого кола питань слід зазначити таке.

Згідно з поясненнями представника позивача, усі договори і угоди, які були укладені між позивачем і ТОВ «Росія» в межах спірних правовідносин, були надані та залучені до матеріалів справи під час розгляду справи.

Як слідує зі змісту договору купівлі-продажу товару №1-11КП від 23.11.2000 (п. 4.1., п. 4.2. розділу 4 "Порядок розрахунків"), оплата за продане майно здійснюється готівкою в касу або в безготівковій формі на розрахунковий рахунок ТОВ «Росія» з відстрочкою платежу строком на п`ять років, згідно встановленого графіка: до 23.11.2001- 369 000,00 грн., до 23.11.2002- 369 000,00 грн., до 23.11.2003- 369 000,00 грн., до 23.11.2004- 369 000,00 грн., до 23.11.2005 -370 486,19 грн., а всього на суму 1 846 486,19 грн. За взаємною згодою сторін оплата за майно може здійснюватися шляхом взаєморозрахунків-зменшень кредиторської заборгованості Продавця перед Покупцем. Згода оформлюється додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього договору.

Таким чином, умовами Договору безпосередньо не передбачалася вексельна форма розрахунків, однак сторони Договору обумовили можливість проведення оплати товару шляхом укладання додаткової угоди, як невід`ємної частини Договору, за якою ТОВ «Росія» мало би змогу зменшити власну кредиторську заборгованість перед ТОВ «Агрофірма «Прогрес».

Так, з урахуванням наведеного, між ТОВ «Росія» (Кредитор) і ТОВ «Агрофірма «Прогрес» була укладена угода про погашення боргу за №1-В від 29.03.2002, в якій не зазначено, що Угода є додатком до Договору, однак у п. 1.1. і п. 1.2. Угоди містяться посилання на договір купівлі-продажу товару №1-11КП від 23.11.2000, що дає підстави вважати означену угоду невід`ємною частиною Договору.

При цьому, будь-яких інших додаткових договорів (угод) в контексті спірних правовідносин (в т.ч. тих, які б передбачали можливість вексельної форми розрахунку) між позивачем і ТОВ «Росія» не укладалось.

Отже, інших доказів, які б підтвердили поставку товару, передбаченого умовами Специфікацій до договору купівлі-продажу товару №1-11КП від 23.11.2000, прийняття цього товару ТОВ «Агрофірма «Прогрес» та документів, що мають відношення до господарської операції з поставки товарів ТОВ «Росія», за який ТОВ «Агрофірма «Прогрес» розрахувалося простим векселем №66335236471763 номінальною вартістю 1 668 000, 00 грн., матеріали справи не містять й отримати їх немає можливості, оскільки, як повідомив суд представник позивача, у ТОВ «Агрофірма «Прогрес» відповідні документи відсутні, а ТОВ «Росія» (код ЄДРПОУ 03740306) за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є припиненим з 17.08.2004 без встановлення правонаступників.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що ні в акті перевірки, ні у матеріалах справи немає доказів і посилань на докази на підтвердження обставин передачі ТОВ «Росія» придбаного за Договором майна (основних засобів) та товарно-матеріальних цінностей, за які ТОВ «Агрофірма «Прогрес» розрахувалося простим векселем №66335236471763 номінальною вартістю 1668000, 00 грн., у зв`язку з чим операція з передачі позивачем означеного векселя на користь ТОВ «Росія» згідно Угоди не може вважатися бартерною операцією.

Зважаючи на викладене, з урахуванням положень абз. 3 п. 4.8 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», у позивача не виникло обов`язку із визначення сум ПДВ від операції з обміну вищезазначеного векселя на товари за Договором і Угодою, а відтак у контролюючого органу не було правових підстав для нарахування ТОВ «Агрофірма «Прогрес» податкового зобов`язання по сплаті ПДВ за березень 2002 року в сумі 333600, 00 грн., у зв`язку з чим суд доходить висновку щодо обґрунтованості заявлених до суду позовних вимог.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 КАС України).

У відповідності до положень ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги ТОВ «Агрофірма «Прогрес» є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат в порядку ст.ст. 143 та 246 КАС України, суд зазначає наступне.

Згідно із приписами статті 132 КАС адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як встановлено з матеріалів справи, позивачем при зверненні до Господарського суду Дніпропетровської області із цим позовом були понесені судові витрати, пов`язані з оплатою позивачем державного мита і збору на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на загальну суму 288, 00 грн., що документально підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями за №666 від 12.05.2004 на суму 170,00 грн. (державне мито) та за №667 від 12.05.2004 на суму 118, 00 грн. (витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу).

Інші докази документально підтверджених судових витрат, понесених позивачем у матеріалах справи відсутні.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 139 КАС України, з огляду на те, що позовну заяву ТОВ «Агрофірма «Прогрес» задоволено повністю, суд доходить до висновку, що понесені позивачем судові витрати, пов`язані з оплатою останнім державного мита і збору на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Прогрес» (пр. Миру, буд. 16, м.Покровськ, Донецька область, 85300; код ЄДРПОУ 30761950) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-А, м.Дніпро, 49000; код ЄДРПОУ ВП 44118658) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Петропавлівської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області за №0000042301/0 від 06.02.2004.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Петропавлівської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області за №0000042301/1 від 23.04.2004.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ ВП 44118658) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Прогрес» (код ЄДРПОУ 30761950) понесені позивачем витрати, пов`язані зі сплатою державного мита в сумі 170 (сто сімдесят) грн., та зі сплатою збору на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 08 жовтня 2021 року.

Суддя О.В. Царікова