?

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2022 року

м. Київ

cправа № 911/1642/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Уркевич В. Ю.- головуючий, Краснов Є. В., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання Брінцової А. М.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2021 (головуючий суддя Буравльов С. І., судді Шапран В. В., Андрієнко В. В.) і рішення Господарського суду Київської області від 30.08.2021 (суддя Бабкіна В. М.) у справі

за позовом Громадської організації «Офіцери. Громадяни. Вільна Україна»

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Національна академія аграрних наук України,

про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

за участю представників:

позивача - Качура Д. М. (у порядку самопредставництва),

відповідача - Котовського В. М. (у порядку самопредставництва),

третьої особи - не з`явився.

СУТЬ СПОРУ

1. Громадська організація «Офіцери. Громадяни. Вільна Україна» (далі - Громадська організація) звернулася до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (далі - Регіональне відділення ФДМУ) із заявою про включення до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, Державного підприємства «Дослідне господарство «Дмитрівка» Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України» (далі - Державне підприємство).

2. Регіональне відділення ФДМУ відмовило у включенні вказаного Державного підприємства до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, на підставі відмови органу, уповноваженого управляти державним майном.

3. Громадська організація, вважаючи, що відмова Регіонального відділення ФДМУ є незаконною та протиправною, звернулася до суду з позовом у цій справі.

4. Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції, позов задоволено.

5. Не погодившись із вказаними судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, Регіональне відділення ФДМУ звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою.

6. Перед Верховним Судом у даній справі постало питання щодо того, яка відмова органу, уповноваженого управляти майном, у погодженні щодо включення майна до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, може вважатися вмотивованою?

7. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу Регіонального відділення ФДМУ, виходячи з такого.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

8. У червні 2021 року Громадська організація звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до Регіонального відділення ФДМУ про визнання протиправним і скасування рішення Регіонального відділення ФДМУ щодо відмови у включенні до переліку об`єктів малої приватизації Державного підприємства, яке викладене у формі листа від 29.04.2021 № 50-03.01-1948, та зобов`язання Регіонального відділення ФДМУ повторно розглянути заяву позивача.

9. На обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем було допущене порушення його права на належний розгляд заяви про включення об`єкта права державної власності до переліку об`єктів малої приватизації та відмовлено йому у включенні до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, виключно на підставі вмотивованої відмови органу, уповноваженого управляти державним майном.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

10. 13.04.2021 Громадська організація звернулася до Регіонального відділення ФДМУ із заявою про включення об`єкта права державної власності - Державного підприємства до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації.

11. 14.04.2021 Регіональне відділення ФДМУ звернулося до Національної академії аграрних наук України (далі - НААН України) із запитом № 50-03.01-1709 про розгляд питання щодо приватизації об`єкта державної власності та зазначило, що згідно з Порядком подання та розгляду заяв про включення об`єктів права державної власності до відповідного переліку об`єктів великої або малої приватизації, що підлягають приватизації, затвердженим наказом Фонду державного майна України (далі - ФДМУ) від 22.05.2018 № 675 (далі - Порядок подання та розгляду заяв), до Регіонального відділення ФДМУ надійшла заява Громадської організації від 13.04.2021 про включення об`єкта права державної власності до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації - Державного підприємства, яке перебуває у сфері управління НААН України. Відповідно до частини сьомої статті 11 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» (далі - Закон про приватизацію) для прийняття рішення щодо включення вищевказаного об`єкта державної власності до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, Регіональне відділення ФДМУ просило у встановлений зазначеною статтею цього закону строк розглянути питання щодо можливості його приватизації, та у разі прийняття позитивного рішення, надати до Регіонального відділення ФДМУ перелік документів, необхідний для продажу об`єкта малої приватизації - Державного підприємства.

12. 14.04.2021 Регіональне відділення ФДМУ направило аналогічний за змістом запит № 46-03.01-1707 на адресу ФДМУ.

13. 22.04.2021 НААН України листом № 10.2-03/119 повідомила Регіональне відділення ФДМУ про непогодження приватизації об`єкта Державного підприємства у зв`язку із необхідністю забезпечення продовольчої безпеки України, необхідності сприяння розвитку вітчизняних наукових досліджень в галузі сільського господарства та здійснення наукового забезпечення галузей агропромислового розвитку України.

14. 28.04.2021 ФДМУ направив до Регіонального відділення ФДМУ лист № 10-47-9615, яким повідомив про неможливість включення Державного підприємства до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, з мотивів відсутності у ФДМУ компетенції органу управління цього підприємства.

15. 29.04.2021 Регіональне відділення ФДМУ направило на адресу Громадської організації лист № 50-03.01-1948 про відмову у включенні до переліку об`єктів державної власності, що підлягають приватизації, об`єкта права державної власності - Державного підприємства.

16. Спір у справі виник у зв`язку з тим, що Регіональне відділення ФДМУ, на думку Громадської організації, порушило право позивача на належний розгляд його заяви про включення об`єкта права державної власності до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, та безпідставно відмовило у включенні Державного підприємства до переліку об`єктів, що підлягають приватизації.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

17. Господарський суд Київської області рішенням від 30.08.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2021, позовні вимоги задовольнив повністю.

18. Судові рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані тим, що відмова відповідача у включенні об`єкта права державної власності до переліку об`єктів малої приватизації, яка викладена у формі листа від 29.04.2021 № 50-03.01-1948, є невмотивованою, оскільки не містить підстав, визначених чинним законодавством для такої відмови, у зв`язку з чим відмова відповідача є протиправною та підлягає скасуванню із зобов`язанням останнього повторно розглянути заяву позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

19. У грудні 2021 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Регіонального відділення ФДМУ, в якій воно просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи касаційної скарги та заперечень на неї

20. Підставою касаційного оскарження є пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

21. На обґрунтування підстави касаційного оскарження скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини третьої статті 4 та частини дев`ятої статті 11 Закону про приватизацію у подібних правовідносинах.

22. Скаржник додатково зазначає про обрання Громадською організацією неефективного способу захисту порушеного права.

23. У судовому засіданні представник Регіонального відділення ФДМУ касаційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

24. Громадська організація надала відзив на касаційну скаргу, в якому просить закрити касаційне провадження або касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

25. Представник Громадської організації у судовому засіданні заперечував проти касаційної скарги та просив відмовити в її задоволенні.

26. Крім того у судовому засіданні представник Громадської організації подав до суду клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

27. На обґрунтування вказаного клопотання Громадська організації зазначає про існування у справі виключної правової проблеми, вирішення якої є необхідним для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

28. НААН України правом на подання відзиву на касаційну скаргу, передбаченого статтею 295 Господарського процесуального кодексу України, не скористалася.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

29. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

30. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та вважає, що касаційну скаргу Регіонального відділення ФДМУ необхідно задовольнити частково з огляду на таке.

Щодо відмови у включенні до переліку об`єктів державної власності, що підлягають приватизації

31. Відповідно до частини першої статті 4 Закону про приватизацію до об`єктів державної і комунальної власності, що підлягають приватизації, належать усі об`єкти права державної і комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена цим Законом та іншими законами України.

32. Частиною другою статті 4 Закону про приватизацію визначено державне і комунальне майно, що не підлягає приватизації.

33. Відповідно до частини першої статті 11 Закону про приватизацію ініціювати приватизацію об`єктів можуть органи приватизації, уповноважені органи управління, інші суб`єкти управління об`єктами державної і комунальної власності або покупці.

34. Згідно із частинами сьомою та восьмою статті 11 Закону про приватизацію заяви про включення об`єктів права державної власності до відповідного переліку об`єктів великої або малої приватизації, що підлягають приватизації, подаються потенційними покупцями до державних органів приватизації за місцезнаходженням об`єкта, що приватизується, у порядку, що встановлюється ФДМУ. Державні органи приватизації протягом 30 днів розглядають заяви та приймають рішення щодо включення до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, і в п`ятиденний строк письмово повідомляють про це заявника, підприємство, що приватизується (балансоутримувача об`єкта), а також відповідний уповноважений орган управління.

35. Як встановлено судами попередніх інстанцій, Громадська організація звернулася до Регіонального відділення ФДМУ із заявою про включення об`єкта права державної власності - Державного підприємства до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації. Отримавши відмову у задоволенні цієї заяви, Громадська організація звернулася до суду із позовом про визнання рішення про відмови протиправним та його скасування.

36. Суди попередніх інстанцій встановили, що оскаржуване рішення Регіонального відділення ФДМУ ухвалене з посиланням на лист НААН України від 22.04.2021 № 10.2-03/119, в якому було вказано про непогодження щодо приватизації Державного підприємства.

37. Відповідно до абзаців 3, 4 частини сьомої статті 11 Закону про приватизацію державні органи приватизації протягом трьох днів після надходження заяви звертаються щодо надання згоди на включення такого об`єкта до переліку об`єктів державної власності, що підлягають приватизації, до уповноважених органів управління державним майном, крім випадків, коли орган приватизації є уповноваженим органом управління державним майном або уповноважений орган управління самостійно ініціював включення такого об`єкта до переліку об`єктів державної власності, що підлягають приватизації. Уповноважені органи управління державним майном надають згоду на приватизацію об`єкта державної власності або вмотивовану відмову протягом 15 днів з моменту надходження звернення від державних органів приватизації.

38. Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, зазначили, що вказані НААН України у листі від 22.04.2021 № 10.2-03/119 підстави для відмови у погодженні щодо включення до переліку об`єктів малої приватизації за зверненням Громадської організації не відповідають вимогам статті 4 Закону про приватизацію.

39. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що такі підстави непогодження приватизації Державного підприємства, як необхідність забезпечення вказаним підприємством продовольчої безпеки України та необхідність сприяння розвитку вітчизняних наукових досліджень в галузі сільського господарства та здійснення наукового забезпечення галузей агропромислового розвитку України, не підтверджене належними та допустимими доказами. Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій вказали, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження тієї обставини, що майно Державного підприємства належить до майнового комплексу НААН України в розумінні Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» (далі - Закон про особливості правового режиму діяльності НАН України). Також, як зазначили господарські суди, посилаючись на неможливість передачі у приватну власність земельних ділянок Державного підприємства з огляду на приписи частини четвертої статті 84 Земельного кодексу України, НААН України не надала жодних доказів щодо належності земель вказаного державного підприємства до земель, які використовуються для забезпечення діяльності НААН України.

40. Регіональне відділення ФДМУ в касаційній скарзі не погоджується з вказаними висновками судів попередніх інстанцій та зазначає, що внаслідок неправильного застосування частини третьої статті 4 та частини дев`ятої статті 11 Закону про приватизацію суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку, що Регіональне відділення ФДМУ вчинило протиправні дії, відмовивши Громадській організації у включенні Державного підприємства до переліку об`єктів, що підлягають приватизації.

41. Колегія суддів суду касаційної інстанції частково погоджується з доводами касаційної скарги з огляду на таке.

42. Як встановлено судами попередніх інстанцій, листом від 22.04.2021 № 10.2-03/199 НААН України повідомило Регіональне відділення ФДМУ про непогодження щодо приватизації Державного підприємства у зв`язку з необхідністю забезпечення продовольчої безпеки України, необхідності сприяння розвитку вітчизняних наукових досліджень в галузі сільського господарства та здійснення наукового забезпечення галузей агропромислового розвитку України. При цьому, як зазначив суд апеляційної інстанції, НААН України також послалося на неможливість передачі у приватну власність земельних ділянок Державного підприємства відповідно до частини четвертої статті 84 Земельного кодексу України та на Закон про особливості правового режиму діяльності НАН України.

43. Відповідно до частини дев`ятої статті 11 Закону про приватизацію відмова державними органами приватизації у включенні до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, можлива у разі: коли підприємство, що пропонується приватизувати, перебуває у процесі ліквідації; коли законодавством установлено обмеження щодо приватизації об`єкта; вмотивованої відмови органу, уповноваженого управляти державним майном, у погодженні щодо включення до переліку об`єктів, що підлягають приватизації; невключення Кабінетом Міністрів України за поданням ФДМУ до переліку об`єктів великої приватизації, що підлягають приватизації.

44. Водночас, як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, до правовідносин у даній справі підлягають застосуванню положення абзаців першого та четвертого частини дев`ятої статті 11 Закону про приватизацію, а саме, відмова державними органами приватизації у включенні до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, у разі вмотивованої відмови органу, уповноваженого управляти державним майном, у погодженні щодо включення до переліку об`єктів, що підлягають приватизації.

45. Регіональне відділення ФДМУ в касаційній скарзі стверджує, що вказана норми не передбачає, що орган приватизації має вмотивувати свою відмову або що лист органу приватизації має містити вмотивовану відмову органу управління в розумінні приписів статті 4 та частини дев`ятої статті 11 Закону про приватизацію.

46. Колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що приписи частини дев`ятої статті 11 Закону про приватизації наводять підстави, з яких орган приватизації, в даній справі Регіональне відділення ФДМУ, може відмовити у включенні до переліку об`єктів, що підлягають приватизації.

47. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

48. У зв`язку з цим щодо застосування положень абзаців першого та четвертого частини дев`ятої статті 11 Закону про приватизацію колегія суддів суду касаційної інстанцій зазначає, що державний орган приватизації, в даному випадку Регіональне відділення ФДМУ, за наявності вмотивованої відмови органу, уповноваженого управляти майном, у погодженні щодо включення до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, відмовляє у включенні до переліку об`єктів, що підлягають приватизації. При цьому вмотивована відмова органу, уповноваженого управляти державним майном, у погодженні щодо включення до переліку об`єктів, які підлягають приватизації, повинна містити посилання на норми законодавства України.

49. Задовольняючи позовні вимоги Громадської організації в даній справі, суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили та не оцінили оскаржуване рішення Регіонального відділення ФДМУ та відмову НААН України у погодженні щодо включення Державного підприємства до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, на якій таке рішення ґрунтується, і дійшли передчасного висновку про протиправність оскаржуваного рішення Регіонального відділення ФДМУ.

50. Суди першої та апеляційної інстанцій також помилково зазначили, що НААН України не надала доказів на підтвердження причин відмови у погодженні щодо включення до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, та не встановили, чи вимагають положення абзацу 4 частини сьомої статті 11 Закону про приватизацію надання документального підтвердження причин відмови уповноваженого органу управління державним майном.

51. Задовольняючи позовні вимоги та зазначаючи про невмотивованість відмови, суди попередніх інстанцій послалися на правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі № 910/6319/19 щодо правовідносин, які, на думку судів першої та апеляційної інстанцій, є подібними із правовідносинами у справі № 911/1642/21.

52. З цього приводу колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

53. При цьому на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).

54. Так, у справі № 910/6319/19 фізична особа-підприємець звернулася до суду з позовом до ФДМУ про зобов`язання включити орендовану ним нежитлову будівлю до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, шляхом викупу, та затвердити цей перелік. Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили в задоволенні позову, оскільки органом, уповноваженим управляти державним майном, відмовлено у погодженні щодо включення до переліку об`єктів, що підлягають приватизації. Така відмова була обумовлена тим, що в договорі оренди спірного майна була встановлена заборона на його приватизацію. Верховний Суд скасував судові рішення судів попередніх інстанцій та передав справу на новий розгляд, оскільки судами не встановлено, чи порушено права позивача та чи саме діями/бездіяльністю ФДМУ допущено таке порушення.

55. Натомість у справі № 911/1642/21, судові рішення в якій переглядаються в касаційному порядку, правовідносини виникли щодо включення до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, майна, яке не перебувало в оренді позивача та не може бути приватизоване шляхом його викупу.

56. Тобто правовідносини у справах № 910/6319/19 та № 911/1642/21 не є подібними за підставами позову, встановленими фактичними обставинами, а також за матеріально-правовим регулюванням.

57. Звідси колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про визнання протиправним та скасування рішення Регіонального відділення ФДМУ про відмову Громадській організації у включенні Державного підприємства до переліку об`єктів, що підлягають приватизації.

58. У зв`язку з цим, судові рішення судів попередніх інстанцій необхідно скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

59. Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно встановити, чи є законним оскаржуване рішення Регіонального відділення ФДМУ, яке ґрунтується на відмові НААН України у погодженні щодо включення Державного підприємства до переліку об`єктів, що підлягають приватизацію, з урахуванням того, що така відмова повинна містити посилання на норми законодавства України.

60. Разом з тим, як зазначалося раніше, до правовідносин у даній справі підлягають застосуванню положення абзацу першого та четвертого частини дев`ятої статті 11 Закону про приватизацію.

61. Тобто до правовідносин у справі № 911/1642/21 не застосовуються приписи частини дев`ятої статті 11 Закону про приватизацію про те, що відмова державними органами приватизації у включенні до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, можлива у разі: коли підприємство, що пропонується приватизувати, перебуває у процесі ліквідації; коли законодавством установлено обмеження щодо приватизації об`єкта; невключення Кабінетом Міністрів України за поданням ФДМУ до переліку об`єктів великої приватизації, що підлягають приватизації.

62. Оскільки у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи, колегія суддів суду касаційної інстанції не вбачає підстав для викладення висновку щодо застосування положень абзаців другого, третього та п`ятого частини дев`ятої статті 11 Закону про приватизацію.

63. Регіональне відділення ФДМУ в касаційній скарзі також зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 4 Закону про приватизацію у подібних правовідносинах.

64. Відповідно до частини третьої статті 4 Закону про приватизацію у разі якщо майно органів державної влади та органів місцевого самоврядування, майно державних підприємств, що належать до сфери управління органів державної влади та органів місцевого самоврядування, Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, сил цивільного захисту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної кримінально-виконавчої служби України, правоохоронних органів та податкових органів, митних органів безпосередньо не забезпечує виконання зазначеними органами встановлених законодавством завдань, таке майно є об`єктами, що підлягають приватизації. Майно, яке перебуває на балансах державних підприємств, установ, організацій, що не підлягають приватизації, та яке не входить до складу єдиних майнових комплексів, що забезпечують основні види діяльності таких підприємств або більше трьох років не використовуються у виробничій діяльності і подальше їх використання не планується, належить до об`єктів, що підлягають приватизації.

65. Як встановлено судами попередніх інстанцій, Державне підприємство, про включення якого до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, просила Громадська організація, перебуває в управлінні НААН України.

66. Відповідно до преамбули Закону про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України НААН України - це національна галузева академія наук, яка відповідно до частини другої статті 1 цього Закону є державною науковою організацією України, що здійснює фундаментальні дослідження, організовує, проводить та координує прикладні дослідження у відповідній галузі науки.

67. Таким чином, до правовідносин, що виникли у даній справі, не підлягають застосуванню положення частини третьої статті 4 Закону про приватизацію, НААН України не належить до підприємств, установ та організацій, наведених у частини третій статті 4 Закону про приватизацію.

68. У зв`язку з цим та з огляду на встановлені фактичні обставини справи, колегія суддів суду касаційної інстанції не вбачає підстав для викладення висновку щодо застосування положень частини третьої статті 4 Закону про приватизацію.

Щодо способу захисту порушеного права

69. Регіональне відділення ФДМУ в касаційній скарзі стверджує, що обраний Громадською організацією спосіб захисту своїх прав не є ефективним, оскільки жодним чином не відновлює правове становище Громадської організації у даних правовідносинах.

70. Регіональне відділення ФДМУ зазначає, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту прав чи інтересу.

71. Скаржник також вважає, що Громадська організація обрала неправильний спосіб захисту, оскільки питання вмотивованої чи не вмотивованої відмови органу, уповноваженого управляти майном, є окремим позовом, відповідачем в якому може бути такий орган.

72. Ураховуючи, що колегія суддів суду касаційної інстанції вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій про визнання протиправним та скасування рішення Регіонального відділення ФДМУ, то суд касаційної інстанції позбавлений можливості оцінити ефективність обраного Громадською організацією способу захисту порушеного права шляхом пред`явлення вимоги про зобов`язання Регіонального відділення ФДМУ повторно розглянути заяву позивача, оскільки вона є похідною від вимоги про визнання протиправним і скасування оскаржуваного рішення Регіонального відділення ФДМУ.

Щодо передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

73. Громадською організацією подано клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

74. Вказане клопотання обґрунтоване існуванням у справі виключної правової проблеми, вирішення якої є необхідним для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики у зв`язку з тим, що відмови органів приватизації щодо включення державних підприємств до переліку об`єктів приватизації носять системний характер, при цьому існує незначна судова практика щодо визначення правомірності таких відмов.

75. Відповідно до положень частини п`ятої статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

76. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що при передачі на її розгляд справ як таких, що містять виключну правову проблему, касаційним судам належить обґрунтовувати відсутність, суперечливість, неповноту, невизначеність (неясність, нечіткість) або неефективність правового регулювання охоронюваних прав, свобод й інтересів та неефективність існуючого їх правового захисту, в тому числі внаслідок неоднакової судової практики.

77. Виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний засвідчує той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. Щодо якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права (ухвали Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2019 у справі №757/21639/15-ц, від 28.10.2020 у справі №906/677/19).

78. Однак заявлене Громадською організацією клопотання не містить належного обґрунтування виключної правової проблеми за кількісним та якісним критерієм, а обставини, наведені у клопотанні, не дають підстав для висновку про існування виключної правової проблеми та про необхідність формування єдиної правозастосовчої практики Великою Палатою Верховного Суду.

79. Більше того, колегія суддів суду касаційної інстанції питання, викладені в клопотанні Громадської організації, вирішила під час розгляду цієї справи відповідно до її повноважень з огляду на встановлені обставини справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

80. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

81. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

82. Зважаючи на викладене, касаційну скаргу Регіонального відділення ФДМУ необхідно задовольнити частково, судові рішення попередніх інстанцій скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Щодо судових витрат

83. З огляду на направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами вирішення спору.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2021 і рішення Господарського суду Київської області від 30.08.2021 у справі № 911/1642/21 скасувати, справу направити на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Ю. Уркевич

Судді: Є. В. Краснов

С. К. Могил