ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2022 року

м. Київ

cправа № 910/16102/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н.О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - не з`явився,

відповідача - Когутенко М. Г. (адвокат),

третьої особи - Богдана С. В. (адвокат),

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівгаз збут"

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2021 (суддя Бондаренко-Легких Г. П.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2021 (судді: Сулім В. В. - головуючий, Ткаченко Б. О., Коротун О. М.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівгаз збут"

до Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз",

про стягнення 1 371 590,00 грн, зобов`язання вчинити дії та визнання протиправними дій.

Короткий зміст позовних вимог

1. У жовтні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівгаз збут" (далі - ТОВ "Львівгаз збут") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України "), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" про:

- зобов`язання АТ "НАК "Нафтогаз України" виконати вимоги абзацу 4 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 № 143 "Питання споживання природного газу";

- визнання протиправними дій АТ "НАК "Нафтогаз України" з відмови ТОВ "Львівгаз збут" у перерахуванні переплати позивача на користь відповідача у сумі 406 100 973,52 грн за договорами купівлі-продажу газу від 30.06.2015 № 15-761-Н, від 30.12.2015 № 16-150-Н, від 28.10.2016 № 16-431-Н, від 12.04.2017 № 38ILvz-1917-Н, від 27.09.2017 № 17-430-Н, від 05.11.2018 № 18-530-Н;

- зобов`язання АТ "НАК "Нафтогаз України" визнати переплату позивача на користь відповідача у сумі 406 100 973,52 грн за договорами купівлі-продажу газу від 30.06.2015 № 15-761-Н, від 30.12.2015 № 16-150-Н, від 28.10.2016 № 16-431-Н, від 12.04.2017 № 38ILvz-1917-Н, від 27.09.2017 № 17-430-Н, від 05.11.2018 № 18-530-Н;

- стягнення з АТ "НАК "Нафтогаз України" на користь ТОВ "Львівгаз збут" частини безпідставно збережених грошових коштів у сумі 1 371 590, 00 грн (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

2. Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем постанов Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 № 63 "Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами" та від 27.02.2019 № 143 "Питання споживання природного газу", що на думку позивача призвело до невизнання переплати позивача на користь відповідача у сумі 406 100 973, 52 грн та безпідставного збереження відповідачем коштів позивача у сумі 406 100 973, 52 грн, оскільки протягом 2015-2019 років позивач закуповував природний газ для потреб населення, у тому числі, для споживачів без газових лічильників виключно у відповідача, тому із прийняттям зазначених постанов Кабінету Міністрів України виникла різниця у вартості природного газу, спожитого населенням за нормами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.1996 № 619, та вартістю природного газу, спожитого населенням за нормами, за якими не допускається заборгованість згідно з постановами від 08.02.2019 № 63 та від 27.02.2019 № 143.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.08.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2021, у задоволенні позову відмовлено повністю.

4. Судові рішення мотивовано тим, що відповідно до вимог чинного законодавства не допускається зміна умов договору, в тому числі щодо вартості поставленого газу, після його виконання. Крім того, постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 № 63 та від 27.02.2019 № 143 визначають лише норми споживання природного газу побутовими споживачами природного газу у разі відсутності лічильників газу та не містять вартості природного газу чи інших зобов`язальних приписів для суб`єктів господарювання, зазначені постанови не покладають на відповідача зобов`язання повернути позивачу чи іншим суб`єктам господарювання будь-які грошові кошти, у тому числі, за виконаними господарськими договірними зобов`язаннями. Суди також визнали посилання позивача на положення статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) необґрунтованим, оскільки кошти відповідачем не були отримані без будь-яких правових підстав, а перераховані у якості оплати за природний газ, відповідно відсутні підстави для стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 1 371 590,00 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі ТОВ "Львівгаз збут" просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах статті 1212 ЦК України.

При цьому скаржник наголосив на тому, що позивач свій обов`язок, покладений на нього постановою Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 № 143, щодо ненарахування населенню такої заборгованості виконав, чого не заперечується відповідачем та відповідно розрахував на добросовісне виконання обов`язку зі сторони АТ "НАК "Нафтогаз України". Проте відповідач від виконання обов`язку ухиляється, а іншого способу відновити своє порушене право немає, ніж звернення до суду з позовом про визнання протиправних дій АТ "НАК "Нафтогаз України" та повернення безпідставно збережених коштів.

А тому, скаржник вважає, що висновки суду у справі № 910/16102/20 свідчать про неправильне застосування положень пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 № 143 "Питання споживання природного газу", оскільки реалізація положень цієї норми в даному випадку можлива лише шляхом подання позову на підставі статті 1212 ЦК України.

7. Скаржник також зазначив, що Верховний Суд у пункті 4.6. постанови від 31.08.2021 в аналогічній справі № 910/9617/20 за позовом ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" до АТ "НАК "Нафтогаз України" про зобов`язання вчинити дії, визнання протиправними дій та стягнення 1 790 026 385, 63 грн дійшов такого висновку: "Суд апеляційної інстанції, обмежившись посиланням на наявність між сторонами договірних правовідносин, не надав оцінки доводам позивача стосовно прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 27.02.2019 № 143, якою передбачено, що не нараховується постачальникам природного газу для потреб побутових споживачів заборгованість за природний газ в межах норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою від 08.06.1996 № 619 у редакції, що діяла до 01.10.2014".

Узагальнені доводи інших учасників справи

8. АТ "НАК "Нафтогаз України" у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні з мотивів, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.

Розгляд справи

9. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.01.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Львівгаз збут" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2021 у справі № 910/16102/20 і призначено розгляд справи у судовому засіданні на 08.02.2022.

10. 08.02.2022 від представника позивача - адвоката Станька Мар`яна Миколайовича на адресу Суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання мотивоване тим, що представники ТОВ "Львівгаз збут" - адвокат Станько М. М. та адвокат Стернюк В. А. не можуть прибути у судове засідання, оскільки отримали результати ПЛР тестів, які підтвердили у них наявність захворювання коронавірусом SARS-CoV-2 (COVID-19), та, відповідно, перебувають на самоізоляції. Крім того, представник позивача зазначив, що 08.02.2022 на адресу ТОВ "Львівгаз збут" надійшов відзив АТ "НАК "Нафтогаз України" на касаційну скаргу, ознайомившись з яким вважає за необхідне подати відповідь та викласти свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень.

11. Розглянувши зазначене клопотання, Суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні у зв`язку з відсутністю підстав для відкладення розгляду справи, визначених частиною 2 статті 202 ГПК України, з огляду на таке.

12. Відповідно до статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно із якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Згідно із статтею 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, та не може встановлювати обставини справи, збирати та перевіряти докази і надавати їм оцінку.

Суд касаційної інстанції використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки правильності застосування норм матеріального і процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій (частина 7 статті 301 ГПК України).

Процесуальний закон не містить приписів щодо обов`язкового здійснення касаційного розгляду за участю представників учасників справи. Не зазначалося про такий розгляд і в ухвалі Верховного Суду від 18.01.2022 про відкриття касаційного провадження.

13. В свою чергу, доводи скаржника були ґрунтовно викладені в касаційній скарзі, а матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду касаційної скарги й за відсутності представників учасників справи.

Водночас до клопотання не додано доказів на підтвердження неможливості направлення іншого представника позивача для участі у розгляді справи, зокрема, Тітова І. С., який представляв інтереси позивача у апеляційному суді, а також не надано доказів неможливості звернення до суду із заявою про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, оскільки заявник не був позбавлений права взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

14. Як встановлено судами попередніх інстанцій, між ТОВ "Львівгаз збут" (покупець) та АТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) укладено такі договори купівлі-продажу природного газу: від 30.06.2015 № 15-761-Н, від 30.12.2015 № 16-150-Н, від 28.10.2016 № 16-431-Н, від 12.04.2017 № 38ILvz-1917-Н, від 27.09.2017 № 17-430-Н, від 05.11.2018 № 18-530-Н, на підставі яких позивач в період з липня 2015 року до серпня 2020 року придбавав у відповідача природний газ, в тому числі для подальшої реалізації населенню.

15. Так, 30.06.2015 між продавцем та покупцем було укладено договір на купівлю-продаж природного газу № 15-761-Н, за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупцеві у 2015 році природний газ, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити газ на умовах договору. На виконання умов зазначеного договору відповідачем протягом липня-грудня 2015 року здійснювалася поставка позивачеві природного газу, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (копії актів наявні в матеріалах справи). На виконання цього договору з 31.07.2015 по 29.05.2017 позивачем здійснювалася оплата поставленого природного газу. Загалом позивачем за договором на купівлю-продаж природного газу від 30.06.2015 № 15-761-Н було сплачено природний газ на суму 990 904 118,67 грн. Відповідно до розділу XI цього договору він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

16. 30.12.2015 між продавцем та покупцем було укладено договір на купівлю-продаж природного газу № 16-150-Н, за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупцеві у 2016 році природний газ, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити газ на умовах договору. На виконання умов зазначеного договору відповідачем протягом січня-вересня 2016 року здійснювалася поставка позивачеві природного газу, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (копії актів наявні в матеріалах справи). На виконання умов цього договору позивачем з 31.01.2016 по 30.09.2016 здійснювалася оплата поставленого природного газу. Загалом позивачем за договором на купівлю-продаж природного газу від 30.12.2015 № 16-150-Н було оплачено природний газ на суму 2 446 419 959,11 грн. Відповідно до розділу XI цього договору (з урахуванням додаткових угод) він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31.03.2016 (включно), а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

17. 28.10.2016 між продавцем та покупцем було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 16-431-Н, за умовами якого продавець зобов`язується передати покупцеві у 2016- 2017 роках природний газ, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах договору. На виконання умов зазначеного договору відповідачем з жовтня 2016 року по березень 2017 року здійснювалася поставка позивачеві природного газу, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (копії актів наявні в матеріалах справи). На виконання цього договору позивачем з 31.10.2016 по 31.03.2017 здійснювалася оплата поставленого природного газу. Загалом позивачем за договором купівлі-продажу природного газу від 28.10.2016 № 16-431-Н було сплачено природний газ на суму 4 229 504 384,32 грн. Відповідно до розділу ХІ цього договору він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за їх наявності), поширює свою дію на правовідносини, що фактично склалися між сторонами з 01.10.2016 і діє в частині продажу газу до 31.03.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

18. 12.04.2017 між продавцем та покупцем було укладено договір на купівлю-продаж природного газу № 38ILvz-1917-Н, за умовами якого продавець зобов`язується передати покупцеві у 2017 році природний газ, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити газ на умовах договору. На виконання умов зазначеного договору відповідачем протягом квітня 2017 року - вересня 2017 року здійснювалася поставка позивачеві природного газу, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (копії актів наявні в матеріалах справи). На виконання договору позивачем з 30.04.2017 по 30.09.2017 здійснювалася оплата поставленого природного газу. Загалом позивачем за договором купівлі-продажу природного газу від 12.04.2017 № 38ILvz-1917-H було оплачено природний газ на суму 1 029 959 480,16 грн. Відповідно до пункту 11.1 цього договору він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за їх наявності), поширює свою дію на правовідносини, що фактично склалися між сторонами з 01.04.2017 і діє в частині реалізації газу до 30.09.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

19. 27.09.2017 між продавцем та покупцем було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 17-430-Н, за умовами якого продавець зобов`язується передати покупцеві у 2017- 2018 роках природний газ, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити газ на умовах договору. На виконання умов зазначеного договору відповідачем протягом жовтня 2017 року - жовтня 2018 року здійснювалася поставка позивачеві природного газу, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (копії актів наявні в матеріалах справи). На виконання цього договору позивачем з 31.10.2017 по 31.10.2018 здійснювалася оплата поставленого природного газу. Загалом позивачем за договором купівлі-продажу природного газу від 27.09.2017 № 17-430-Н було оплачено природний газ на суму 5 101 982 340,98 грн. Відповідно до пункту 11.1 договору (з урахуванням укладених додаткових угод) цей договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за їх наявності), поширює свою дію на правовідносини, що фактично склалися між сторонами з 01.10.2017 і діє в частині реалізації газу до 31.03.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

20. 05.11.2018 між продавцем та покупцем було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 18-530-Н, за умовами якого продавець зобов`язується передати покупцеві у 2018 році природний газ, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити газ на умовах договору. На виконання умов зазначеного договору відповідачем протягом листопада 2018 року - липня 2020 року здійснювалася поставка позивачеві природного газу, що підтверджується копіями актів, реєстром операцій та сальдовою відомістю на суму 5 757 648 270,26 грн (копії актів наявні в матеріалах справи). За поставлений природний газ за договором купівлі-продажу природного газу від 05.11.2018 № 18-530-Н позивач повністю не розрахувався. Всього за період з липня 2015 року до серпня 2020 року позивачем було придбано природного газу у відповідача на загальну суму 19 556 005 349,90 грн.

21. Урядом було затверджено норми споживання природного газу населенням, у разі відсутності газових лічильників, згідно з додатками до постанов Кабінету Міністрів України від 29.04.2015 № 237 "Про змін до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників" та від 23.03.2016 № 203 "Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників", що діяли у період 2014- 2018 років та втратили чинність.

22. 08.02.2019 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України № 63 "Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами", згідно з пунктом 2 якої передбачено, що не допускається нарахування постачальникам природного газу для потреб побутових споживачів заборгованості за природний газ в межах норм споживання природного газу населенням, у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.1996 № 619, у редакції, що діяла до 01.10.2014, а також штрафні санкції, 3 % річних та інфляційні втрати, нараховані на таку заборгованість.

23. Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.1996 № 619 у редакції, що діяла до 01.10.2014, були встановлені такі норми споживання газу населенням у разі відсутності газових лічильників:

- плита газова за наявності централізованого постачання гарячої води - 9,8 м3 (людино-місяць);

- плита газова у разі відсутності централізованого постачання гарячої води та газового водонагрівача - 18,3 м3 (людино-місяць);

- плита газова та газовий водонагрівач - 23,6 м3 (людино-місяць).

24. Урядом також було прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 № 143 (якою визнано такими, що втратили чинність пункти 1- 3 Постанови від 30.01.2019 № 63), яка повністю відтворює зміст пунктів постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 № 63, а саме не нараховуються постачальникам природного газу для потреб побутових споживачів заборгованість за природний газ в межах норм споживання природного газу населенням, у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.1996 № 619, в редакції яка діяла до 01.10.2014, а також штрафні санкції, 3 % річних та інфляційні втрати, нараховані на таку заборгованість.

25. На переконання позивача, у зв`язку з тим, що протягом 2015-2019 років він закуповував природний газ для потреб населення, у тому числі, для споживачів без газових лічильників виключно у відповідача, тому із прийняттям зазначених постанов Кабінету Міністрів України виникла різниця у вартості природного газу, спожитого населенням за нормами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.1996 № 619 та вартістю природного газу, спожитого населенням за нормами, за якими не допускається заборгованість згідно з постановами від 08.02.2019 № 63 та від 27.02.2019 № 143. Таким чином, за твердженням позивача у нього виникла переплата перед АТ "НАК "Нафтогаз України" за зазначеними договорами поставки природного газу, за якими закуповувався газ для потреб населення без лічильників газу.

26. Позивач 28.02.2019 звернувся до відповідача з вимогою за № 79704-Сл-1780-0219, у якій просив здійснити коригування заборгованості та штрафних санкцій на суму 406 100973, 52 грн, із посиланням на положення постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 № 63 "Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами".

27. Відповідач зазначену вимогу відхилив з посиланням на відсутність підстав для здійснення перерахунку та повернення грошових коштів на підставі відповідної постанови Кабінету Міністрів України.

Позиція Верховного Суду

28. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

29. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково з огляду на таке.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

30. Як вже зазначалося, ТОВ "Львівгаз збут" обґрунтовувало наявність підстави для касаційного оскарження, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, відсутністю висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо питання застосування статті 1212 ЦК України.

31. При цьому на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).

32. Предметом спору в цій справі є наявність/відсутність факту переплати за договорами купівлі-продажу природного газу.

33. Водночас у постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, у якій предметом спору є, зокрема, вимога про повернення надмірно сплачених позивачем коштів (переплати) за природний газ, наведено такий правовий висновок:

"147. Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

148. Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

149. Системний аналіз положень ст. ст. 11, 177, 202, 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

150. Загальна умова частини першої ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

151. Тобто в разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

152. Таким чином, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст. 1212 ЦК.

153. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03.06.2015 № 6-100цс15, постановах Верховного Суду України від 25.02.2015 № 3-11гс15 та від 24.09.2014 № 6-122цс14.

154. Виключенням є випадки, коли майно безпідставно набуте у зв`язку з зобов`язанням (правочином), але не відповідно до його умов.

155. Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

…

159. Відповідно до ст. 655 ЦК за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

160. У ст. 669 ЦК визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

161. Таким чином, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК "Купівля-продаж" і тому як правова підстава такого повернення не може бути застосована ст. 1212".

34. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 зроблено висновок, що правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові. Суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом необхідно керуватися при вирішенні спору. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

35. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій не здійснили правильної правової кваліфікації правовідносини та не застосували для прийняття судового рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

36. Таким чином, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, оскільки на теперішній час є висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 1212 ЦК України, який (висновок) викладено у постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, однак з матеріалів цієї справи вбачається, що суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення місцевого господарського суду без врахування такого правового висновку, що свідчить про необхідність скасування оскаржуваних судових рішень у цій справі.

37. Суди попередніх інстанцій, обмежившись посиланням на наявність між сторонами договірних правовідносин, не надали оцінки доводам позивача стосовно прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 27.02.2019 № 143, якою передбачено, що не нараховується постачальникам природного газу для потреб побутових споживачів заборгованість за природний газ в межах норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою від 08.06.1996 № 619 у редакції, що діяла до 01.10.2014.

38. Таким чином, суди попередніх інстанцій не дослідили наявність/відсутність факту переплати за договорами купівлі-продажу природного газу від 30.06.2015 № 15-761-Н, від 30.12.2015 № 16-150-Н, від 28.10.2016 № 16-431-Н, від 12.04.2017 № 38ILvz-1917-Н, від 27.09.2017 № 17-430-Н, від 05.11.2018 № 18-530-Н.

39. Наведене свідчить про передчасність висновків судів попередніх інстанцій щодо необхідності відмовити у задоволенні позовної вимоги про стягнення з АТ "НАК "Нафтогаз України" на користь ТОВ "Львівгаз збут" частини безпідставно збережених грошових коштів у сумі 1 371 590, 00 грн (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) з посиланням на неможливість витребування спірних коштів на підставі статті 1212 ЦК України.

40. За змістом статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

41. Допущені судами процесуальні порушення, а саме недослідження зібраних у справі доказів, унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, такі недоліки не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції. Верховний Суд позбавлений можливості самостійно встановити обставини справи, що перешкоджає прийняттю законного рішення у справі, тому рішення суду першої інстанцій та постанова суду апеляційної інстанції у частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення з Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівгаз збут" частини безпідставно збережених грошових коштів у сумі 1 371 590, 00 грн підлягають скасуванню з направленням справи у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

42. Водночас, як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, законодавство України не передбачає такого способу захисту цивільних прав або інтересів як визнання протиправними дій суб`єкта цивільних правовідносин, адже задоволення цієї вимоги не призводить до захисту прав, а лише може бути використане для захисту інших прав або інтересів. Звертаючись до суду з вимогою щодо визнання дій АТ "НАК "Нафтогаз України" протиправними, позивач фактично просив установити певні обставини, які, за його твердженнями, відбулись у минулому та надати їм відповідну правову оцінку. Встановлення певних обставин є неналежним способом захисту права та охоронюваного законом інтересу, оскільки, розглядаючи таку вимогу, суд не здійснює захисту прав та законних інтересів учасників господарських відносин, про що неодноразово висловлювався Верховний Суд у своїх рішеннях, зокрема: постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2019 у справі №910/15651/17, постанові Верховного Суду від 14.06.2019 у справі №910/6642/18.

43. Верховний Суд також погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що заявлена позивачем вимога визнати переплату не призведе до поновлення порушеного права позивача, тому що у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення, а відтак вона не відповідає способам захисту прав, встановленим чинним законодавством, і як наслідок, не може призвести до поновлення порушеного права позивача.

44. Щодо позовних вимог в частині зобов`язання АТ "НАК "Нафтогаз України" виконати вимоги абзацу 4 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 № 143 "Питання споживання природного газу", то колегія суддів вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій, що у цій частині позивачем також було обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, оскільки виконання вимог законодавства і так є обов`язком в силу імперативних положень статей 68, 117 Конституції України.

Висновки Верховного Суду

45. Відповідно до положень статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Зазначеним вимогам закону оскаржені рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції не відповідають.

46. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

47. Зважаючи на викладене, касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення з АТ "НАК "Нафтогаз України" на користь ТОВ "Львівгаз збут" частини безпідставно збережених грошових коштів у сумі 1 371 590, 00 грн, а справу у цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи суду слід урахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Розподіл судових витрат

48. Оскільки справа у частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача частини безпідставно збережених грошових коштів у сумі 1 371 590, 00 грн передається на новий розгляд, розподіл судових витрат у порядку статті 129 ГПК України у цій частині позовних вимог не здійснюється. Судовий збір за подання касаційної скарги в частині решти позовних вимог в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівгаз збут" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2021 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2021 у справі № 910/16102/20 скасувати в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення з Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівгаз збут" частини безпідставно збережених грошових коштів у сумі 1 371 590, 00 грн.

Справу № 910/16102/20 у цій частині передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

У решті рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2021 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2021 у справі № 910/16102/20 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай