Справа № 697/2360/21

Провадження № 2/697/93/2022

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2022 року м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Колісник Л.О.,

за участю секретаря судових засідань - Титар Ю.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Бовшика М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Канів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Канівської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 6 з поглибленим вивченням іноземних мов Канівської міської ради Черкаської області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення позивача на роботі,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом до Канівської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 6 з поглибленим вивченням іноземних мов Канівської міської ради Черкаської області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення позивача на роботі. Позовні вимоги мотивує тим, що вона працює на роботі в Канівській спеціалізованій школі І-ІІІ ступенів № 6 з поглибленим вивченням іноземних мов Канівської міської ради Черкаської області (далі по тексту Відповідач) вчителем іноземних мов. У жовтні 2021 Відповідач вимагав на роботі медичну інформацію щодо вакцинації від респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

08.11.2021 Відповідачем було відповідно вручено Позивачу наказ № 59-К від 05.11.2021 про відсторонення позивача від роботи з підстав відсутності щеплення від респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Наказ Відповідача мотивований тим, що оскільки у позивача відсутнє відповідне щеплення та відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України відповідач відсторонює Позивача від роботи до часу усунення обставин, що обумовлюють відсторонення.

У трудовому контракті, посадовій інструкції чи іншому документі, підписаному між нею і Відповідачем такого зобов`язання немає, повноваження Відповідача на відсторонення Позивача від роботи з цих підстав відсутні.

Позивач вважає наказ незаконним у зв`язку з порушенням її права на працю, передбачену ст. 43 Конституції України, ст. 23 Загальної декларації прав людини, ст. 1 Європейської соціальної хартії, ст. 6 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права.

Наказ про відсторонення мотивований положеннями ч.2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», який передбачає обов`язкове щеплення саме обов`язковими щепленнями. Цим Законом щеплення від Ковід-19 не встановлене як обов`язкове, а тому відсторонення працівника з підстав ч.2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» є незаконним та безпідставним.

Підстави відсторонення передбачені ст. 46 Кодексу законів про працю України, Законом України «Про правовий режим воєнного стану». Правової можливості відсторонення працівника від роботи з підстав відсутності у нього щеплення від Ковід-19 законодавством не передбачено. Дорожньою картою з провадження вакцини від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і проведення масової вакцинації у відповідь на пандемію COVID-19 в Україні 2021-2022 роках, встановлено, що вакцинація буде добровільною для всіх груп населення та професійних груп.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 якщо норма закону чи нормативно-правового акту суперечить нормі Конституції України, слід застосовувати Конституцію як норми прямої дії. Постанова про введення карантину є незаконною і не підлягає виконанню. Просить визнати незаконними та скасувати наказ Відповідача від 05.11.2021 №59-К про відсторонення Позивача від роботи; зобов`язати Відповідача виплатити Позивачу невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи.

Від позовної вимоги про поновлення на роботі Позивач відмовилась, подавши відповідну заяву.

Ухвалою Канівського міськрайонного суду від 30.11.2021, після усунення недоліків позовної заяви, відкрито провадження, визначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

13.12.2021 від представника відповідача Канівська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 6 з поглибленим вивченням іноземних мов Канівської міської ради Черкаської області надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позову, обгрунтовуючи свої заперечення тим, що 26.10.2021 Позивачу було видане повідомлення № 227 «Про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19», в якому повідомлено що у разі ненадання документу, що підтверджує отримання профілактичного щеплення від COVID-19 або довідки про наявність у Позивача абсолютних протипоказань до проведення щеплень, вона буде 08.11.2021 відсторонена від роботи.

08.11.2021 Позивач відмовилась надати вищевказану інформацію, про що був складений акт. У зв`язку з цим наказом від 05.11.2021 № 59-К Позивача було відсторонено від роботи з 08.11.2021 до моменту усунення обставин, що стали причиною відсторонення.

Зазначає, що відсторонення від роботи позивача обгрунтовується обов`язком громадян виконувати приписи ст. 5 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», ч.2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», якою перебачено, що у разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

Згідно "Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням" затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153, який набрав чинності 08.11.2021, обов`язковим профілактичним щепленням гострої респіраторної хвороби COVID-19 підлягають, зокрема, усі працівники закладів освіти, крім тих, що мають абсолютні протипоказання до щеплень. Протипоказання до вакцинації встановлюються лікарем.

Позивач довідку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19 за місцем роботи не надавала.

З 08.11.2021 набули чинності зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2021 № 1096 щодо відсторонення працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення профілактичних щеплень проти COVID-19. Також ст. 46 Кодексу законів про працю України відсторонення працівників допускається, зокрема, в інших випадках, передбачених законодавством. Накази Міністерства охорони здоров`я України та постанови Кабінету Міністрів України є чинними і підлягають виконанню. Зазначає, що Відповідачем дотримано норми наказу № 2153 та Постанови № 1096 шляхом повідомлення працівника про обов`язкове профілактичне щеплення чи надання довідки про протипоказання до цього, зафіксовано факт відмови від надання таких документів, оформлено наказ про відсторонення. Представник відповідача посилається на практику Верховного Суду та рішення Європейського суду з прав людини, зокрема: Постанови Верховного Суду від 18.10.2021 у справі № 188/608/19, від 04.10.2021 у справі № 336/1368/20, від 01.04.2020 у справі № 761/12073/18, від 23.01.2019 у справі № 755/6458/15-ц. Рішенням ЄСПЛ у справі «Абграль та 671 інший проти Франції» суд не встановив порушень при відстороненні від роботи без збереження заробітної плати у випадку відмови від вакцинації. Також відповідно до рішення ЄСПЛ «Вавржичка та інші проти Чеської Республіки» встановлено відсутність порушень права на освіту при не допуску дитини до дитячого садка без обов`язкової вакцинації.

Зазначає, що законодавство не передбачає збереження за такими працівниками заробітної плати та можливість їх переведення на дистанційну роботу.

Посилаючись на правові висновки Верховного Суду, висловлені у Постановах від 28.01.2021 у справі № 908/1833/19, від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17, від 24.02.2021 у справі № 233/3516/18-ц, зазначає, що обставини та матеріали справи не містять відомостей про порушення прав Позивача. Просить відмовити у задоволенні позову. Посилаючись на Постанови Верховного Суду від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18, від 27.06.2018 № 826/1216/16, від 30.09.2020 № 379/1418/18, просить стягнути з Позивача на користь Відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.

14.12.2021 від позивача та представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому зазначено, що Відповідач є самостійною комунальною установою державної форми власності, яка фінансується виключно за рахунок державного бюджету, а розпорядником бюджетних коштів є орган № 2307 Канівське УДКСУ. Тобто, всі платежі між суб`єктами господарювання і відповідачем здійснюються у безготівковій формі, а всі укладені договори, акти виконаних робіт, реєструються у бюджетній установі та спрямовуються для оплати до органу № 2307 Канівське УДКСУ. Відповідач не має права на готівкові розрахунки, а відповідно до обставин справи Відповідач здійснює самопредставництво.

Крім того, у відповіді на відзив зазначено, що вичерпний перелік випадків для відсторонення працівника від роботи передбачений ст. 46 Кодексу законів про працю України. Позивач та представник позивача також посилається на практику Верховного Суду, зокрема Постанови від18.10.2021 у справі № 188/608/19, 01.04.2020 у справі № 761/12073/18, від 23.01.2019 № 755/6458/15-ц. Зазначає, що Конституцією України передбачено, що права та свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків передбачених Конституцією України, зокрема в умовах воєнного або надзвичайного стану. Згідно постанови Кабінету Міністрів України № 2153 від 94.10.2021 на період дії карантину запроваджено примусову вакцинацію, в т.ч. працівників закладів освіти. Зазначає, що якщо закон чи інший нормативно-правовий акт суперечить Конституції України застосовується Конституція як акт прямої дії. В Україні надзвичайний чи воєнний стан не введено, порядок встановлення карантину порушено, а тому постанова про введення карантину є незаконною і не підлягає до виконання. Вимога відсторонення від роботи порушує принцип правової визначеності, оскільки законодавство України не містить чіткого визначення можливостей щодо його застосування. Крім того, на Україну як на учасницю Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод покладено обов`язок поважати права людини та виконання Міжнародного пакту про громадянські та політичні права як частину національного законодавства. Основним Законом України чи будь-яким Законом України не встановлено прямої заборони на працю без запропонованої вакцинації, то для відсторонення від роботи відсутня законна подія та законна підстава. Крім того, усі акти Кабінету Міністрів України мають прийматися на основі і на виконання Конституції України, державні органи повинні дотримуватися принципу «належного урядування». У відповіді на відзив також зазначено, що у відповідності до рішень Конституційного Суду України № 11-рп/99, № 10-рп/2011, № 10-р/2020 конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

20.12.2021 від представника Відповідача надійшло заперечення, в якому зазначено, що учасники справи мають право користуватися правовою допомогою, однією з основних засад цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Представником відповідача адвокатом Бовшиком М.Ю. було надано послуги на суму 5000,00 грн., які сплачені від імені Канівської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 6 з поглибленим вивченням іноземних мов Канівської міської ради Черкаської області директором цієї школи Мартинович В.В. у відповідності з вимогами законодавства та підтверджується поданими доказами. При цьому представник відповідача посилається на Постанови Верховного Суду у справі № 329/766/18 від 02.09.2020 та у справі № 910/3419/20 від 08.06.2021. Зазначає, що при здійснення розподілу судових витрат між сторонами суд не наділений повноваженнями та обов`язком досліджувати джерело походження коштів, понесених стороною у зв`язку з розглядом справи. Представник відповідача просить врахувати Постанови Верховного Суду у справі № 752/4567/19 від 11.12.2019, № 9901/144/20 від 30.09.2020, № 607/14338/19-ц від 01.12.2021. Вважає, що посилання позивача на Постанову Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 761/12073/18 є безпідставним, оскільки правовідносини в цій справі є відмінними від правовідносин у тій, що розглядається. Не погоджується також з твердженням позивача про те, що юридична особа може здійснювати лише самопредставництво, із можливістю залучення лише юриста органу місцевого самоврядування.

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги в повному обсязі, просила їх задовольнити. Суду пояснила, що починаючи з 25.10.2021 вона зазнавала утиску її конституційних прав від директора школи. Зазначила, що її права у відповідності до Конституції України та Законів України не можуть бути порушені та обмежені. Отримавши повідомлення про відсторонення від роботи, вона звернулася з заявою не порушувати її права. 28.10.2021 вона звернулася до профспілки з метою захисту її конституційних прав, проте отримала лист, згідно з яким голова профспілки зайняв позицію адміністрації школи. 05.11.2021 вона отримала відповідь на свою заяву від адміністрації, де повідомлено, що 08.11.2021 їй вручать наказ про відсторонення від роботи, де будуть вказані строки для надання довідки про вакцинацію чи протипоказання до вакцинації. 08.11.2021 було створено комісію, де їй було вручено наказ, датований 05.11.2021 про відсторонення від роботи, в якому не зазначено чітких строків надання довідки. Підстав для її відсторонення від роботи, передбачених ст. 46 Кодексу законів про працю України, немає. Медичний огляд вона пройшла та надала довідку. Щеплення від ковід-19 не включено до календаря профілактичних щеплень. Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України № 551 від 11.08.2014 передбачений факт відмови від вакцинації. Законодавством передбачено право відмови від обов`язкових щеплень, хоча ковід-19 до таких не включено. Також відповідно до Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я» передбачене право на таємницю про стан свого здоров`я. Вимога надати сертифікат чи медичну довідку є втручанням в її особисте життя та таємницю про стан її здоров`я. Вона щороку проходить медичний огляд, до складу медичної комісії також входить інфекціоніст, який жодних причин для її не допуску до роботи не встановив. Вимога надати інформацію про діагнози, методи лікування, хвороби є втручанням в її особисте життя і не може бути підставою для її відсторонення. Ніхто не може зазнавати утиску через відмову від вакцинації через ризики для здоров`я чи небажання вакцинуватися. Висновок лікарської комісії вона надала. У неї ніякі письмові пояснення під час відсторонення не відбиралися. Вказує, що робота педагога включає в себе не тільки проведення уроків, а й інші види діяльності, тому під час відсторонення від роботи вона пройшла підвищення кваліфікації, про що повідомила роботодавця. Просить врахувати, що норми Конституції України та Законів України мають вищу юридичну силу порівняно з підзаконними нормативно-правовими актами, які повинні відповідати Основному Закону.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, суду пояснив, що відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю та заробляти собі на життя. Держава забезпечує реалізацію цього права, не може бути дискримінації. Обмеження прав повинне мати об`єктивне обґрунтування. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» у разі відмови від обов`язкових профілактичних щеплень працівники відстороняються від роботи у порядку, встановленому законом. Такий порядок визначений ч.6 ст. 12 цього Закону. Іншого порядку встановлення відмови від вакцинації як складення акту лікарем не передбачено. Підставою відсторонення позивача від роботи у наказі зазначено повідомлення про обов`язкове щеплення, що є порушеннями ч.2, 6 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб». Наказ відповідача не містить відомостей про відмову позивача від щеплень, передбачених вказаним Законом. Вимога відповідача надати медичні відомості про позивача є незаконною, забороняється зберігання, поширення, вимагання конфіденційної інформації. Строк карантину закінчився. Кабінет Міністрів України відповідно до Закону України «Про захист населення ві інфекційних хвороб» може тільки встановлювати та відміняти карантин, але правом продовжувати карантин не наділений. Відсторонення позивача є незаконним, а посилання відповідача на практику Європейського суду з прав людини щодо виправдання своїх дій суперечить Конвенції з прав людини і основоположних свобод, а обставини в них не є тотожними наявним. Будь-яке втручання в права людини має бути виправданим, мати законні цілі і необхідні у демократичному суспільстві. Відсторонення позивача є безтерміновим, а тому є тотожним звільненню. Роботодавець без законних підстав відсторонив Позивача від роботи без збереження заробітної плати, а тому ефективним способом є зобов`язання Відповідача виплатити позивачу середню заробітну плати за час відсторонення від роботи. Просить врахувати правовий висновок Верховного Суду від 28.12.2020 у справі №64018402/19 та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бєлоусов проти України» від 07.02.2014 №4497/07 та стягнути з відповідача судові витрати.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, заявлених у відзиві на позов та запереченні, просив у задоволенні позову відмовити повністю. Пояснив, що ніхто не може бути примушений роботи те, що не передбачено законом. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов`язані діяти у відповідності до Конституції України та Законів України. Конституційний Суду України у рішенні № 7-рп/2009 від 16.04.2009 надав тлумачення ст. 19 Конституції України. При відстороненні від роботи позивача Відповідач керувався чинним законодавством, що включає також підзаконні нормативно-правові акти. Інформація про скасування наказу Міністерства охорони здоров`я України № 595, постанови Кабінету Міністрів України № 2153, № 1096, №1236 відсутні. Позивач 26.10.2021 була повідомлена про обов`язковість вакцинації проти ковід-19 та у випадку ненадання довідки про отримане профілактичне щеплення або довідки про наявність абсолютних протипоказань вона буде відсторонена від роботи. З повідомленням позивач ознайомлена 27.10.2021. 05.11.2021 було створено комісію щодо підтвердження вакцинації працівниками школи від ковід-19. Позивач належним чином та завчасно була попереджена про необхідність виконання вимог законодавства, мала достатній час для отримання щеплення або довідки про абсолютні протипоказання. Зазначає, що виконання Постанови Кабінету Міністрів України щодо відсторонення від роботи невакцинованих працівників є обов`язковим. У відповідності із Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» крім обов`язків визначених у ст.5 цього Закону, є і інші обов`язки. Відповідно до ч.2 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» у разі відмови або ухилення від щеплення такі працівники відсторонюються від роботи. Постановою Кабінету Міністрів України № 266 затверджено Положення про Міністерство охорони здоров`я, як центральний орган виконавчої влади. Наказом Міністерства охорони здоров`я України № 2153 затверджено Перелік професій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти ковід-19. Позивач є працівником освіти, а відповідно до Переліку професій і посад, працівники яких підлягають обов`язковим щепленням, працівники освіти всі без виключення підлягають щепленню, крім тих, хто має протипоказання до щеплень. Таку довідку позивач не подала. Позивач створює небезпеку для дітей, повинна була отримати довідку про протипоказання до вакцинації або ж хоча б одну дозу вакцини. Така інформація не є таємницею. Відсторонення не є звільненням, є тимчасовим до усунення певних обставин, та передбачене ст. 46 Кодексу законів про працю України. Відповідач діяв у межах і спосіб, визначених законодавством, керувався вказаним Порядком та для уникнення штрафу. Зазначає, що заробітна плата виплачується за виконану роботу. Оскільки позивач в період відсторонення не працювала, підстав для виплати їй заробітної плати немає. Просить врахувати практику про обов`язковість щеплення Верховного Суду, зокрема у справах № 188/608/19 від 18.10.2021, № 336/1368/20 від 04.10.2010, № 761/12073/18, № 765/6458/15-ц та інші та рішення Верховного Суду та рішення Європейського суду з прав людини, зазначені у відзиві на позов. Позивач не працювала, а тому підстав для виплати їй заробітної плати немає, позов безпідставний, права позивача не порушені. Просить у задоволенні позову відмовити, стягнути з Позивача судові витрати, оскільки такі витрати підтверджені доказами.

Проаналізувавши доводи та заперечення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні в судовому засіданні, врахувавши правові норми, які регулюють спірні правовідносини, суд встановив наступне.

Як вбачається з трудової книжки ОСОБА_1 , серії НОМЕР_1 (а.с. 34-38) її прийнято у Канівську спеціалізовану школу І-ІІІ ступенів № 6 з поглибленим вивченням іноземних мов Канівської міської ради Черкаської області на посаду вчителя англійської мови на час відсутності основного працівника на підставі наказу №163-К від 24.11.2010, переведена на постійне місце роботи на підставі наказу відділу освіти № 176-К від 06.12.2010.

Відповідно до наказу № 59-К від 05.11.2021 Канівської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 6 з поглибленим вивченням іноземних мов Канівської міської ради Черкаської області ОСОБА_1 , вчителя англійської мови, відсторонено від роботи з 08.11.2021 у зв`язку з порушенням законодавства України про обов`язковість щеплень від COVID-19 без збереження заробітної плати. Центральній бухгалтерії тимчасово припинити оплату праці ОСОБА_1 з 08.11.2021 на час, фактично витрачений для проходження вакцинування від хвороби COVID-19. Підстава: ч. 1 ст. 94 КЗпП України, ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 Тригуб Ю. №225 від 26.10.2021 (а.с. 17). Зі вказаним наказом ОСОБА_1 була ознайомлена 08.11.2021, про що свідчить її особистий підпис, також письмово зазначила, що з наказом не погоджується .

Відповідно до наказу № 70-к від 14.12.2021 Канівської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 6 з поглибленим вивченням іноземних мов Канівської міської ради Черкаської області з метою виправлення технічної помилки, у зв`язку з допущенням якої невірно вказано дату видачі наказу внесено зміни до наказу від 05.11.2021 № 59-К «Про відсторонення від роботи Юлії Тригуб» якими визначити дату видачі наказу 08.11.2021» (а.с.169).

Наказ відповідача про відсторонення від роботи ОСОБА_1 винесений у відповідності до ст. 46 Кодексу законів про працю України, ч.2 ст.12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", Наказу Міністерства охорони здоров`я №2153 від 04.10.2021 "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням", п. 41-6 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236.

З повідомлення Канівської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 6 з поглибленим вивченням іноземних мов Канівської міської ради Черкаської області 26.10.2021 № 227 адміністрація школи повідомила ОСОБА_1 про те, що з 08.11.2021 на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, щеплення від COVID-19 обов`язкове для працівників закладів освіти. Адміністрація школи просить до 05.11.2021 надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення від COVID-19, або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерством охорони здоров`я України від 16.09.2022 № 595. Якщо до цієї дати вона не надасть один із зазначених документів, 08.11.2021 її відсторонять від роботи без збереження заробітної плати (а.с.8). Позивач ознайомлена з повідомленням, другий примірник отримала 27.10.2021, письмово зазначила, що не погоджується з інформацією, зазначеною в повідомленні.

Як вбачається із копій заяв ОСОБА_1 від 26.10.2021 та 28.10.2021, адресованих директору Канівської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням іноземних мов Канівської міської ради Черкаської області та Голові Канівської міської організації профспілки працівників освіти і науки України, позивач просить не порушувати її конституційні права та стати на їх захист (а.с.9-16).

Листом від 05.11.2021 № 240 Відповідач повідомив ОСОБА_1 про дотримання ним чинного законодавства про відсторонення від роботи та повідомив, що 08.11.2021 вона ознайомиться з наказом, в якому буде встановлений строк надання довідки про протипоказання або підтвердження вакцинації (а.с.19-20).

Згідно вимог ч.1 ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується верховенством права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст.12 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Зміст права на працю, закріпленого положеннями частин першої і другої статті 43 Конституції України, крім вільного вибору праці, включає також відповідні гарантії реалізації цього права. Не може бути дискримінації у реалізації працівниками трудових прав. Порушення їх рівності у трудових правах та гарантіях є недопустимим, а будь-яке обмеження повинне мати об`єктивне та розумне обґрунтування і здійснюватись з урахуванням та дотриманням приписів Конституції України та міжнародних правових актів (рішення Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України від 4 вересня 2019 року № 6-р(II)/2019).

Статтею 46 Кодексу законів про працю України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно зі статтею 12 Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та статтею 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» в Україні обов`язковими є профілактичні щеплення проти туберкульозу, поліомієліту, дифтерії, кашлюка, правця та кору.

Крім того, працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

До Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб, затведженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.07.1995 №133, віднесено особливо небезпечну інфекційну хворобу COVID-19.

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється Міністерством охорони здоров`я України (ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»).

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 №2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням. Наказ зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.10.2021 за №1306/36928, він набрав чинності з 08.11.2021. На час розгляду справи суду сторонами не надані належні і допустимі докази скасування, втрати чинності Наказу Міністерства охорони здоров`я України №2153.

Відповідно до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153, обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають, зокрема, працівники закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Роботодавець має право відсторонювати працівника від роботи у випадках, встановлених ст. 46 Кодексу законів про працю України, проте таке відсторонення здійснюється у спосіб та в порядку, визначеному законом. Відсторонюючи працівника від роботи роботодавець зобов`язаний не тільки посилатись на нормативно-правові акти, які регулюють відповідні правовідносини, але й встановити факт, з наявністю якого законодавець пов`язує право роботодавця на відсторонення працівника від роботи, який підтверджений доказами, визначеними законодавством.

Вирішуючи питання щодо правомірності оскаржуваного наказу Відповідача, суд керується тим, що обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають встановлюватися виключно Конституцією і законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими. У разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов`язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права.

Підставами для відсторонення позивачки від роботи у оскаржуваному наказі зазначені ч. 1 ст. 94 Кодексу законів про працю України, ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID -19 ОСОБА_1 від 26.10.2021 № 225.

З огляду на чинне законодавство, суд дійшов висновку, що повідомлення роботодавця про обов`язковість вакцинації працівника не є документом, з яким пов`язуються виникнення, припинення чи зміна трудових правовідносин, такий документ не породжує будь-які юридичні наслідки для учасників трудових відносин, а тому не може бути підставою для відстронення працівника від роботи. Ч. 1 ст. 94 КЗпП України, ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» є нормою- дефініцією, а тому сама по собі не може виступати підставою для зміни трудових відносин.

Натомість відсторонення працівника без встановлення підстав для цього, а так само посилання на підстави, які не передбачені Законом, є порушенням трудового законодавства та прав відстороненого працівника.

Акт від 08.11.2021 Канівської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 6 з поглибленим вивченням іноземних мов про встановлення факту не надання довідки або медичного висновку про протипоказання від вакцинації (а.с.18) та доповідна записка ОСОБА_3 не є належним доказом, що підверджує факт самої відмови чи ухилення ОСОБА_1 від проведення обов`язкової вакцинації чи відсутності у неї протипоказань щодо вакцинації, а лише свідчить про ненадання нею відповідних документів в день її відсторонення від роботи. Крім того, встановлення факту відмови чи ухилення особи від обов`язкових щеплень має здійснюватися у порядку, визначеному законом.

В силу ч.5-7 ст. 12 Закону України Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» медичні працівники, які проводять профілактичні щеплення, повинні мати відповідну підготовку з питань їх проведення та зобов`язані надати об`єктивну інформацію особам, яким проводиться щеплення, або їх законним представникам про ефективність профілактичних щеплень та про можливі поствакцинальні ускладнення.

Профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань. Повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об`єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення. Якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.

Відповідно до змісту ч. 2 ст. 27 , абз. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необгрунтованої відмови чи ухилення від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.

Суду не надано достатніх, належних та допустимих доказів того, що при прийнятті оскаржуваного наказу Відповідача і подальшому відстороненні позивача від роботи у зв`язку із відсутністю у неї щеплення проти COVID-19, дотримано вимог ч. 6 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та ч. 1 ст. 7, ч.2 ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».

Крім того, в судовому засіданні було встановлено та сторонами не заперечується, що позивач є членом профспілки. У відповідності із розділом «Деякі соціально-побутові і технічні питання» Колективного договору на 2019-2021 роки між адміністрацією та Профспілковою організацією Канівської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 6 з поглибленим вивченням іноземних мов Канівської міської ради Черкаської області - накази (розпорядження) адміністрації, що стосуються соціально-економічного, трудового та правового захисту працівників, не погоджені з колегіальним профспілковим органом, є незаконними і підлягають скасуванню (а.с.43-79). Наказ Відповідача про відсторонення від роботи без збереження заробітної плати ОСОБА_1 безпосередньо впливає на її трудові права. У матеріалах справи відсутні відомості про погодження такого рішення Відповідача з первинною профспілковою організацією.

З наданих доказів вбачається, що на час прийняття оскаржуваного наказу Відповідач не мав достатніх підстав для відсторонення ОСОБА_1 від роботи, а сам наказ винесено з порушенням вимог законодавства. За таких обставин, позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування наказу Відповідача № 59-к від 05.11.2021 (з урахуванням наказу № 70 від 14.12.2021) про відсторонення Позивача від роботи підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідачів виплатити невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення позивача від роботи, суд дійшов до наступного висновку.

Наслідком скасування наказу про відсторонення Позивача від роботи є виплата заробітної плати за період незаконного відсторонення.

Як вбачається з довідки про доходи № 118 від 24.11.2021 (а.с.33) заробітну плату ОСОБА_1 виплачує відділ освіти Канівської міської ради Черкаської області.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено висновок, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Таким чином, Канівська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 6 з поглибленим вивченням іноземних мов Канівської міської ради Черкаської області не є належним відповідачем щодо предмету спору в частині позовних вимог про зобов`язання виплатити заробітну плату за час відсторонення від роботи.

За таких обставин, у задоволенні позовної вимоги в частині зобов`язання виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу, пред`явленої до Канівської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 6 з поглибленим вивченням іноземних мов Канівської міської ради Черкаської області, необхідно відмовити, як такої, що заявлена до неналежного відповідача.

Разом з тим, рішення суду не перешкоджає як Позивачу захистити свої права шляхом пред`явлення у встановленому законом порядку позову до належного відповідача, так і належному суб`єкту добровільно виконати обов`язок щодо виплати Позивачу заробітної плати з дня незаконного відсторонення від роботи до дня фактичного допущення до роботи.

Посилання сторін на практику Верховного Суду та Європейського суду з прав людини щодо відсутності порушень, пов`язаних зі встановленою в державі обов`язковою вакцинацією, суд вважає неспроможними, оскільки обставини справи, що розглядається, та тих, які розглядалися Судами не є цілком релевантними правовідносинам, які виникли між Позивачем та Відповідачем. Інші аргументи сторін виходять за межі предмету доказування та висновків суду по суті спору не спростовують.

Розподіл судових витрат суд здійснює у порядку ст. 141 ЦПК України.

Позивачем при зверненні до суду судовий збір сплачено за розгляд справи в частині визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи у розмірі 908,00 грн. Від сплати судового збору за стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу позивач була звільнена. Суд стягує судовий збір з відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

У зв`язку з цим, підлягає стягненню з Канівської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 6 з поглибленим вивченням іноземних мов Канівської міської ради Черкаської області Черкаської області судовий збір на користь позивача в сумі 908,00 грн.

Щодо вирішення питання про стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Позивачем та його представником надано договір про надання правової допомоги № 10/11/21-3 від 10.11.2021 та додаткову угоду до нього від 13.12.2021, де зазначено, що розмір гонорару встановлюється у фіксованій сумі та становить 7000,00 грн. Розрахунок між клієнтом та адвокатом виконується після набрання рішенням законної сили.

Учасниками справи такий розмір витрат на правову допомогу не оспорювався, заперечень щодо його обгрунтованості не надходило. З огляду на виконану роботу адвокатом, витрачений наявністю у справі складених ним процесуальних документів та час, витрачений представником позивача при підготовці та участі у справі, суд вважає зазначений розмір витрат на правову допомогу цілком обгрунтованим та співмірним.

Як встановив суд, гонорар адвоката встановлений сторонами у фіксованому розмірі, а тому адвокат не зобов`язаний подавати детальний опис виконаних робіт. Витрати на правову допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже сплачено чи вони підлягають оплаті в майбутньому. Такого висновку дійшов також і Верховний Суд у Постановах від 28.12.2020 справа № 640/18402/19, від 15.06.2021 справа № 159/5837/19.

За таких обставин, суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати на правову допомогу в розмірі, пропорційному задоволеним позовним вимогам, а саме: 3500,00 грн.

Щодо заяви представника відповідача про стягнення з позивача коштів на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн., суд дійшов наступного.

Представником відповідача на підтвердження витрат Канівської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 6 з поглибленим вивченням іноземних мов Канівської міської ради Черкаської області на правову допомогу надано договір про надання правової допомоги від 29.11.2021, заяву про попередній розрахунок суми судових витрат від 10.12.2021, детальний опис робіт, виконаних адвокатом від 10.12.2021, акт прийому-передачі виконаних робіт до договору № 68 від 29.11.2021 та квитанцію до прибуткового касового ордеру № 9 від 10.12.2021 на суму 5000,00 грн.

Згідно пояснень представника позивача директором Канівської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 6 з поглибленим вивченням іноземних мов Канівської міської ради Черкаської області Мартинович В.В. було сплачено йому 5000,00 грн. готівкою як витрати відповідача на правову допомогу. Іншого порядку проведення розрахунків зі сплати гонорару між Відповідачем та його представником адвокатом Бовшиком М.Ю. у договорі про правову допомогу та додатковій угоді до нього не передбачено та в судовому засіданні не підтверджено.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 5 статті 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років, довгострокових зобов`язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України.

Розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов`язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов`язання та не утворюється бюджетна заборгованість.

Зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються.

Казначейство України здійснює реєстрацію та облік бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів і відображає їх у звітності про виконання бюджету. При реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань здійснюється перевірка відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі).

Наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 року №309, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.03.2012 року за №419/20732, затверджено Порядок реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України (надалі - Порядок №309).

Пунктом 2.2 Порядку №309 передбачено, що розпорядники бюджетних коштів протягом 7 робочих днів з дати взяття бюджетного зобов`язання подають до відповідного органу Казначейства Реєстр бюджетних зобов`язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів за формою згідно з додатком 1 на паперових (у двох примірниках) та електронних носіях і оригінали документів або їх копії, засвідчені в установленому порядку, що підтверджують факт узяття бюджетного зобов`язання.

Відповідно до пункту 2.4 Порядку №309 розпорядники бюджетних коштів протягом 7 робочих днів з дати прийняття ними до виконання бюджетного фінансового зобов`язання, якщо інше не передбачено бюджетним зобов`язанням, подають до відповідного органу Казначейства Реєстр фінансових зобов`язань за формою згідно з додатком 2 на паперових (у двох примірниках) та електронних носіях, а також оригінали документів або їх копії, засвідчені в установленому порядку, що підтверджують факт узяття бюджетного зобов`язання та бюджетного фінансового зобов`язання.

Згідно з пунктом 2.7 Порядку №309 після перевірки підтвердних документів по одному примірнику Реєстру та/або Реєстру фінансових зобов`язань і заявки на видачу готівки повертаються розпоряднику бюджетних коштів, а інші примірники цих документів залишаються на зберіганні в органі Казначейства. Форма заявки на видачу готівки затверджується Мінфіном.

Документи, що підтверджують факт узяття бюджетного зобов`язання та/або бюджетного фінансового зобов`язання, повертаються розпоряднику з відміткою "зареєстровано та взято на облік".

Наказом Міністерства фінансів України від 23.08.2012 року №938, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.09.2012 року за №1569/21881, затверджено Порядок казначейського обслуговування місцевих бюджетів (надалі - Порядок №938).

Цей Порядок регламентує організаційні взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства), фінансовими органами та/або Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, районними, міськими, районними у містах, сільськими, селищними радами, радами об`єднаних територіальних громад або їх виконавчими органами чи міськими, селищними, сільськими головами, головами об`єднаних територіальних громад (в разі якщо відповідні органи не створені) (далі - місцеві фінансові органи), платниками податків, розпорядниками бюджетних коштів та одержувачами бюджетних коштів у процесі казначейського обслуговування місцевих бюджетів органами Казначейства.

Згідно з пунктом 2.1 Порядку №938 казначейське обслуговування коштів місцевих бюджетів здійснюється органами Казначейства відповідно до законодавства.

Пунктом 7.1 Порядку №938 передбачено, що відповідно до помісячного розпису асигнувань загального фонду місцевих бюджетів місцеві фінансові органи проводять розподіл коштів загального фонду місцевих бюджетів з урахуванням зареєстрованих фінансових зобов`язань (крім оплати праці та нарахувань на заробітну плату та виділення коштів для надання кредитів) та подають органам Казначейства розпорядження про виділення коштів загального фонду місцевих бюджетів (додаток 17 до цього Порядку) на паперових та електронних носіях у розрізі головних розпорядників. Розпорядження про виділення коштів загального фонду місцевих бюджетів затверджується головою місцевого органу виконавчої влади (органу місцевого самоврядування) або, за його дорученням, одним з його заступників (керівником фінансового органу). У розпорядженні зазначаються особові рахунки головних розпорядників або, якщо головні розпорядники відповідного місцевого бюджету не мають мережі підвідомчих установ, зазначаються їх реєстраційні рахунки.

Оскільки відповідно до бюджетного законодавства розрахунки підприємств, установ, організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів за виконані роботи здійснюються у безготівковій формі, а самі оригінали чи належним чином засвідчені копії документів про надані послуги реєструються в органах Казначейської служби, документи надані представником відповідача на підтвердження витрат на правову допомогу Відповідача, є недопустимими доказами, оскільки не відповідають вимогам законодавства.

На підставі ст. 43 Конституції України, ст.ст. 2, 40, 46 КЗпП, керуючись ст.ст. 3, 10, 15, 60, 88, 209, 213, 215 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Канівської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 6 з поглибленим вивченням іноземних мов Канівської міської ради Черкаської області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення позивача на роботі - задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати наказ Канівської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 6 з поглибленим вивченням іноземних мов Канівської міської ради Черкаської області від 05.11.2021 №59-К (з урахуванням наказу № 70-к від 14.12.2021) про відсторонення ОСОБА_1 від роботи без збереження заробітної плати.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Канівської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 6 з поглибленим вивченням іноземних мов Канівської міської ради Черкаської області (зареєстроване місцезнаходження: Черкаська область, Черкаський район, м. Канів, вул. Шевченка, 83, код ЄДРПОУ 04591647) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , судові витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 3500,00 грн. та витрати на сплату судового збору в сумі 908,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення буде складено 16.02.2022.

Головуючий Л . О . Колісник