Справа № 452/3658/21 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/1157/21 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2022 року у місті Львові.

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:

під головуванням судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 23 листопада 2021 року відносно ОСОБА_7 ,

з участю: прокурора ОСОБА_8 ,

захисника ОСОБА_9 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 23 листопада 2021 року ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК Україниу зв`язку з передачею особина поруки трудового колективу Комунальний заклад «Гімназія села Стрілковичі Самбірського району Львівської області», за умови,що він протягом року з дня передачі його на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадський порядок.

Кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 за ч.2 ст.240 КК України закрито.

На вказану ухвалу суду заступник керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, у якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції.

Свої апеляційні вимоги прокурор мотивує тим, що оскаржувана ухвала є незаконною, постановлена з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону в частині вирішення питання про долю речових доказів у кримінальному провадженні та стягнення процесуальних витрат за залучення експерта. Вказує, що суд першої інстанції під час постановлення ухвали про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності, тобто під час ухвалення рішення, яким закінчено кримінальне провадження, не вирішив питання про долю речових доказів. Водночас з ухвали суду вбачається, що ОСОБА_7 для вчинення злочину використовував лопату та власний трактор марки МТЗ-80. Постановою слідчого від 03.06.2021р. вказаний трактор з безномерним причепом та савкову лопату визнано речовими доказами, на які ухвалою слідчого судді від 04.06.2021р. накладено арешт. Зазначає, що дані речові докази належать обвинуваченому, є знаряддями (засобами) вчинення кримінального правопорушення, а тому відповідно до п.1 ч.9 ст.100 КПК України підлягають конфіскації. Однак, місцевий суд постановляючи оскаржувану ухвалу не дослідив питання щодо належності речових доказів та не вирішив їхню долю відповідно до вимог чинного законодавства.

Крім цього, прокурор, покликаючись на положення ст.ст.124, 126 КПК України та правову позицію Великої палати Верховного Суду, викладену у постанові від 17.06.2020р., вказує, що місцевий суд при постановленні рішення про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі ст.47 КК України та закриття кримінального провадження, не вирішив питання про стягнення процесуальних витрат, які згідно обвинувального акту становлять 17161 грн. за залучення експерта, та не дослідив докази з цього приводу.

Заслухавши доповідача, виступ прокурора у підтримку поданої апеляційної скарги, думку обвинуваченого та його захисника, які заперечили апеляційні вимоги, дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи підстав для звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності, ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали із призначенням нового розгляду у суді першої інстанції, у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону у частині вирішення місцевим судом питання про долю речових доказів та стягнення процесуальних витрат.

Відповідно до ч.1ст.370 КПК України,судове рішенняповинно бутизаконним,обґрунтованим івмотивованим.Законним єрішення,ухвалене компетентнимсудом згідноз нормамиматеріального праваз дотриманнямвимог щодокримінального провадження,передбачених цимКодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно достатті 94цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

На переконання колегії суддів оскаржувана ухвала не у повній мірі відповідає наведеній нормі закону.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_7 02.06.2021р. о 13.00год. на земельній ділянці с. Стрілковичі Самбірського району Львівської області на відстані 2км. 350м. від с. Стрілковичі, в порушення вимог ст. ст. 16, 56 Кодексу України про надра, ст. 57, 125, 126 Земельного кодексу України, статей 86, 88 Водного кодексу України, вимоги постанови Кабінету Міністрів України №827 12.12.1994 «Про затвердження переліку корисних копалин загальнодержавного значення» не маючи спеціального дозволу на роботу з видобутку корисних копалин загальнодержавного значення, за допомогою лопати вирив котлован розміром 3х2,2х0,3м. звідки незаконно видобув піщано-гравійну суміш, яка є корисною копалиною загальнодержавного значення, в кількості 2,5м3, загальною вартістю 2520 гривень, яку погрузив на власний трактор марки МТЗ-80, реєстраційний номер НОМЕР_1 , чим завдав шкоду державним інтересам на вищевказану суму.

Тобто, своїми діями ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.240 КК України.

Як вбачається з матеріалів справи, у підготовчому судовому засіданні суд першої інстанції, з урахуванням клопотання директора КЗ «Гімназія с. Стрілковичі Самбірського району Львівської області» ОСОБА_10 про закриття кримінального провадження та звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв`язку з передачею особи на поруки трудовому колективу на підставі ст.47 КК України, встановивши наявність у кримінальному провадженні відповідних правових підстав, прийняв рішення про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі ст.47 КК Україниу зв`язку з передачею йогона поруки трудового колективу Комунальний заклад «Гімназія села Стрілковичі Самбірського району Львівської області» та закрив кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 за ч.2 ст.240 КК України.

Наведені обставини в апеляційному порядку учасниками кримінального провадження не оспорюються.

Разом з тим, колегія суддів визнає обґрунтованими апеляційні доводи прокурора про те, що постановляючи оскаржуване рішення суд першої інстанції допустив істотні порушеннями вимог кримінального процесуального закону в частині вирішення питання про долю речових доказів у кримінальному провадженні та стягнення процесуальних витрат за залучення експерта.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.06.2020р. (справа № 598/1781/17), звільняючи особу від кримінальної відповідальності, суд або суддя має вирішити питання про скасування чи зміну запобіжного заходу, речові докази, розподіл процесуальних витрат тощо. Таким чином, ВП ВС вважає, що це питання може бути вирішене й ухвалою суду.

Відповідно до ч.9 ст.100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

У п.1 даної норми закону передбачено, що гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Згідно ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, ОСОБА_7 для вчинення кримінального правопорушення, а саме для незаконного видобування піщано-гравійної суміші, яка є корисною копалиною загальнодержавного значення, використовував лопату та власний трактор марки МТЗ-80, реєстраційний номер НОМЕР_1 , а отже вказані речі є знаряддями (засобами) вчинення кримінального правопорушення.

Згідно реєструматеріалів досудовогорозслідування ухвалоюслідчого суддівід 04.06.2021р.у даномукримінальному провадженнінакладено арештна трактор з причепом та савкову лопату, які постановою слідчого від 03.06.2021р. було визнано речовими доказами (а.с. 6).

У своєму рішенні місцевий суд зазначив, що заходи забезпечення у даному кримінальному провадженні не застосовувались, а відтак питання про долю речових доказів, на які було накладено арешт ухвалою слідчого судді, судом не вирішувалось.

Отже, у даному кримінальному провадженні суд першої інстанції постановляючи рішення про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК України, що є рішенням яким закінчується кримінальне провадження, не дослідив питання належності речових доказів та не вирішив їх долю у відповідності до наведених вимог закону.

Щодо апеляційних доводів прокурора про вирішення у даному кримінальному провадженні процесуальних витрат, колегія суддів враховує наступне.

Згідно з ч.1ст.126 КПКУкраїни питання щодо процесуальних витрат суд вирішує у вироку суду або ухвалою.

Частиною 1ст.118 КПКвстановлено, що процесуальні витрати складаються, зокрема, із витратна правову допомогута витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів.

Процесуальні витрати виникають та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, є матеріальними витратами органів досудового розслідування, прокуратури, суду та інших учасників кримінального провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 закрито на підставіст.47 ККУкраїни узв`язкуіз передачею йогона поруки трудового колективу, що є нереабілітуючою підставою.

Нереабілітуючі підстави закриття кримінального провадження означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається.

Зазначена підстава дозволяє суду в більш спрощеній формі завершити кримінальне провадження. У разі згоди особи на завершення кримінального провадження у зазначеній формі, без використання своїх прав на доведення своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, всі процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані з розслідуванням кримінального провадження, повинна відшкодувати саме вона.

Згідно обвинувального акта процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні становлять 1716 грн. 20 коп. за залучення експерта, а саме за проведення судової ґрунтознавчої та інженерно-екологічної експертизи (а.с.2-3).

Однак, у своєму рішенні про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставіст.47КК Україниузв`язкуіз передачею йогона поруки трудового колективу, суд першої інстанції безпідставно не вирішив питання про наявні у кримінальному провадженні процесуальні витрати.

При цьому, місцевий суд в ухвалі зазначив, що процесуальних витрат у справі немає, що спростовується даними обвинувального акту, який містить про це відомості.

Наведені обставини свідчать про те, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали всупереч вимогам КПК України не вирішив питання про долю речових доказів у кримінальному провадженні та стягнення процесуальних витрат за залучення експерта, а отже допустив істотні порушеннями вимог кримінального процесуального закону, що відповідно до п.3 ч.1 ст.409 КПК України є підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Враховуючи те, що місцевим судом докази у кримінальному провадженні щодо процесуальних витрат та речових доказів не досліджувались та клопотання про їх дослідження не заявлялись, суд апеляційної інстанції відповідно до ч.3 ст.404 КПК України позбавлений можливості досліджувати докази у ході апеляційного розгляду та постановити рішення по суті.

За таких обставин, ухвалу Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 23 листопада 2021 року про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі ст.47 КК України та закриття кримінального провадження слід скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, який слід провести із чітким дотриманням вимог кримінального процесуального закону, та в залежності від установленого прийняти законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення.

Відтак, подана у справі апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст.376, 405, 407, 409, 412, 419 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргузаступника керівникаЛьвівської обласноїпрокуратури ОСОБА_6 задоволити.

Ухвалу Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 23 листопада 2021 року про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі ст.47 КК України та закриття кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_7 за ч.2 ст.240 КК України скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала остаточна та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: