Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

01 лютого 2022 року Справа №200/1680/22

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Череповський Є.В., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

28.01.2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, відповідно до якого просить суд:

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України сплатити на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану внаслідок протиправної бездіяльності стосовно остаточного розрахунку індексації грошового забезпечення у день звільнення, та її сплати у відповідності до рішення суду у сумі 20 000 грн.;

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України щодо не нарахування та не виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 за період з 16.12.2020 року по 23.12.2021 року включно у сумі 287974,72 грн.;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної Гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 16.12.2020 року по 23.12.2021 року включно у сумі 287974,72 грн. середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до положень статті 171 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Дана позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ч. 3, 5 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, участь у судовому засіданні щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів, про забезпечення надання безоплатної правничої допомоги, якщо відповідний орган відмовив у її наданні, тощо.

Також, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України Про судовий збір (судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Тобто, необхідною умовою розгляду судом позовної заяви є сплата особою, яка звертається з цією заявою, судового збору у визначеному розмірі. Однак, як видно з позовної заяви та доданих до неї документів, позивачем не було надано суду доказів щодо сплати судового збору.

Позивачем до позовної заяви надано посвідчення серії НОМЕР_2 , відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір він звільнений від сплати судового збору.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Законом України Про судовий збір від 08.07.2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674) врегульовано правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Статтею 5 Закону України Про судовий збір передбачено вичерпний перелік осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору.

Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Статус, права, пільги учасників бойових дій та Героїв України встановлені, відповідно, Законами України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні.

За приписами п. 18 ст. 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і п. 2 ст. 9 Закону України Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні такі особи мають пільги зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства.

Отже, наявність статусу учасника бойових дій або Героя України не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору, а в цій частині зроблена відсилка до іншого законодавства.

Разом з тим, статтею 22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що ветерани війни, до яких належать учасники бойових дій, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від усіх судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

З цією правовою нормою кореспондується пункт 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Правовий аналіз змісту статті 5 Закону України "Про судовий збір" свідчить про те, що від сплати судового збору звільняються або особи, зазначені в пунктах 7, 8, 9, 10, яким така пільга безумовно надається у зв`язку з наявністю певного статусу незалежно від категорії справи (інваліди, громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи), або особи у справах визначеної в пунктах 1-6, 12-16 категорій.

Такий висновок підтверджується диспозицією пункту 16 частини першої статті 5 названого Закону, згідно з яким згадану пільгу мають позивачі - за подання позовів щодо спорів, пов`язаних з наданням статусу учасника бойових дій.

Конструкція пункту 13, в якому йдеться про "справи, пов`язані з порушенням їхніх прав", вказує на категорію справ, в яких учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору. Якби лише наявність в особи такого статусу надавала у цій частині пільгу, то відпадала б необхідність у формулюванні другої частини зазначеної норми закону про те, що звільнення від сплати судового збору стосується спорів про порушені права.

Вказана норма не містить вичерпного переліку порушених прав, однак порушення прав нерозривно пов`язане саме зі статусом учасника бойових дій, який, як і права такої особи, визначається спеціальним законом, а не усіх прав людини і громадянина, які встановлені Конституцією України та іншими законами.

На думку суду, ця норма Закону має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 22.10.1993 №3551-XII (далі Закон №3551-XII). Нормами частини другої статті 22 цього Закону визначено, що особи, на яких поширюється дія цього Закону, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, наведено у статті 12 Закону № 3551-XII.

Крім того, суд зазначає, що згідно із висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 18 березня 2020 року (справа № 711/4010/13-ц), вихідна допомога та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (зокрема, і за час затримки виплати такої допомоги) не належать до структури заробітної плати, тобто не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є іншою заохочувальною чи компенсаційною виплатою, що входить до такої структури.

Відповідно до правової позиції, сформованої в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16, за змістом приписів статей 94, 116, 117 КЗпП України і статей 1, 2 Закону України Про оплату праці середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Таким чином, позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не є тотожною до вимоги про стягнення заробітної плати (грошового забезпечення), а тому не може бути віднесена до категорії пільгових вимог, за подачу яких, згідно п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір, судовий збір не сплачується.

Таким чином, враховуючи те, що позивач звернувся до суду з позовом, в якому серед іншого, просив визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку та зобов`язати відповідача нарахувати та виплати позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, що не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця, судовий збір за подання позовної заяви за вказаними вимогами підлягає сплаті на загальних підставах.

За приписами частини 2 ст. 169 КАС України, якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Згідно із ч. 1 ст. 4 вказаного Закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 ЗУ Про судовий збір, розмір ставки судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір, розмір ставки судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою-підприємцем, становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік, установлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, з 1 січня 2022 року 2481,00 гривні.

Як вбачається з позовних вимог, Позивач просить стягнути з Відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 287974,72 грн.

Враховуючи вищевикладене позивачем заявлено майнову позовну вимогу за яку передбачено сплату судового збору у розмірі 2879,75 грн

В позовній заяві позивач серед іншого просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 20000,00 гривень.

Згідно статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Шкода - це будь-яке знецінення блага, що охороняється правом, тому її поділяють на майнову і немайнову. Збитки - це грошова оцінка шкоди, що має місце у разі неможливості відшкодування шкоди в натурі.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди моральна шкода - втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди належать: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він виходить, а також врахувати інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Позивачем у позовній заяві не зазначено: з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується та не надано доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральних страждань або втрат немайнового характеру.

Так, суддя зазначає про необхідність обґрунтування позивачем заявленого розміру відшкодування моральної шкоди в розмірі 20000,00 гривень та зазначити докази, на підтвердження заявленого розміру відшкодування моральної шкоди а також докази на підтвердження факту заподіяння позивачеві моральних страждань або втрат немайнового характеру.

Окрім того, частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно статті 1 Закону України Про судовий збір судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Як встановлено з позовної заяви, позивачем серед іншого, заявлено вимогу майнового характеру, а саме: стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 20000,00 гривень, при цьому до позовної заяви не надано доказів сплати судового збору за подання до суду вимоги майнового характеру.

У відповідності до висновків, викладених у Постанові Верховного Суду від 28.11.2018 року у справі № 761/11472/15-ц, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, оскільки відшкодування моральної шкоди визначено сумою грошових коштів. Заявлена позивачем вимога про відшкодування моральної шкоди виражена у грошовому вимірі - у розмірі 20000,00 гривень, а тому є майновою вимогою.

Окрім того, суддя зазначає, що відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону № 3674-VI, від сплати судового збору звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені статтею 12 Закону №3551-ХІІ.

Таким чином, лише у справах, в яких предметом спору є правовідносини стосовно прав та гарантій особи як учасника бойових дій, така особа звільняється від сплати судового збору.

Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 09.10.2019 року в адміністративній справі №9901/311/19 (провадження №11795заі19).

Таким чином п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір не звільняє позивача від сплати судового збору за позовну вимогу майнового характеру, щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 20 000,00 гривень та підлягає сплаті на загальних підставах.

У зв`язку з чим, позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 992,40 гривень за позовну вимогу про стягнення моральної шкоди, та надати до суду оригінал квитанції про сплату судового збору відповідно до вимог Закону України Про судовий збір.

Згідно з ч. 1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до частини 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Враховуючи вищевикладене, позовна заява подана позивачем без дотримання вимог ч. 3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає залишенню без руху.

У зв`язку з чим, позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви, шляхом надання доказів сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення моральної шкоди у розмірі 992,40 грн. та 2879,75 грн. за позовну вимогу про зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 287974,72 грн., та надати до суду оригінал квитанції про сплату судового збору відповідно до вимог Закону України Про судовий збір у розмірі 3872,15 грн.

Також слід роз`яснити позивачу, що у разі не усунення недоліків позовної заяви у встановлений строк, відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява буде повернута позивачеві.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 133, 161, 169, 248, 256, 293, 294, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовані позовні вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 20 000,00 грн., документу про сплату судового збору за подачу позову в розмірі 3872,15 грн., роз`яснивши при цьому позивачеві, що у разі не усунення недоліків позовна заява буде вважатись неподаною та повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Є.В. Череповський