УХВАЛА

14 лютого 2022 року

Київ

справа №990/35/22

адміністративне провадження № П/990/35/22

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Юрченко В.П., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, третя особа: суддя Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_2, про визнання незаконними дій, визнання протиправним та нечинним рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Верховного Суду надійшов позов ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, третя особа: суддя Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_2, в якому позивач просить:

- поновити пропущений строк на звернення до адміністративного суду з позовною заявою про визнання незаконними дій та рішення (акту) Вищої ради правосуддя від 30 вересня 2021 року №2048/0/15-21;

- визнати незаконними дії Вищої ради правосуддя по розгляду заяви ОСОБА_1 про порушення суддею Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_2 вимог щодо несумісності;

- визнати протиправним та нечинним рішення Вищої ради правосуддя від 30 вересня 2021 року №2048/0/15-21 «Про визнання відсутності порушення вимог щодо несумісності суддею Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_2» в повному обсязі;

- зобов`язати Вищу раду правосуддя розглянути заяву ОСОБА_1 про порушення суддею Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_2 вимог щодо несумісності, з врахуванням правової оцінки наданої Верховним Судом у рішеннях.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення є протиправним, ухваленим з порушенням законодавства, оскільки, на його думку, Вища рада правосуддя у повному складі, який визначений в оскаржуваному рішенні №2048/0/15-21 не розглядала 30 вересня 2021 року на засіданні заяву ОСОБА_1 про порушення суддею Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_2 вимог щодо несумісності і як наслідок оскаржуване рішення членами Вищої ради правосуддя не ухвалювалось, а рішення було прийнято одноособово членом Вищої ради правосуддя ОСОБА_3 за попередньою домовленістю з суддею ОСОБА_2 .

Позивач стверджує, що під час розгляду його заяви про порушення суддею ОСОБА_2 вимог щодо несумісності не перебувало 14 членів Вищої ради правосуддя, а присутніми були виключно: доповідач ОСОБА_3, секретар засідання, ще одна особа, яка оголошувала резолютивну частину рішення та в режимі відеоконференції був присутній суддя ОСОБА_2 . До такого висновку позивач дійшов, прослухавши аудіозапис засідання Вищої ради правосуддя.

Позивач зазначає, що суддя ОСОБА_2 , будуючи діючим суддею з грудня 2005 року, прийнявши присягу судді, відправляючи правосуддя, в грудні 2011 року в Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатури Хмельницької області склав (прийняв) присягу адвоката. Вказує, на те, що процес набуття статусу адвоката, як і сама адвокатська діяльність є несумісними зі статусом судді, а рішення Вищої ради правосуддя, яким визнано відсутність порушення вимог щодо несумісності суддею Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_2 , є незаконним.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 9 лютого 2022 року справа №990/35/22 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуюча суддя (суддя-доповідач)- Юрченко В.П., судді - Гімон М.М., Пасічник С.С., Хохуляк В.В., Чумаченко Т.А.

Розглянувши позовну заяву та додані до неї документи, можна зробити висновок, що у відкритті позовного провадження необхідно відмовити з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання тлумачення частини другої статті 55 Конституції України (пункт 1 резолютивної частини Рішення №6-зп від 25 листопада 1997 року; пункт 1 резолютивної частини Рішення №9-зп від 25 грудня 1997 року; та пункт 1 резолютивної частини Рішення №19-рп/2011 від 14 грудня 2011 року).

У рішенні №19-рп/2011 від 14 грудня 2011 року Конституційний Суд України зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Отже, системне тлумачення статті 55 Конституції України дозволяє дійти висновку, що частина друга цієї статті гарантує "кожному" захист "своїх прав", які були порушені органами державної влади, місцевого самоврядування, посадовими і службовими особами. Адже саме в такому контексті сформульовано частини 3, 5 та 6 статті 55 Конституції України.

Згідно із частиною третьою статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

Відповідно до частини 2 статті 264 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Тобто, виходячи зі змісту наведеної норми, оскаржити такий акт інші особи не можуть, крім тих осіб, кого стосується він.

Таке ж правило має застосовуватись і до актів індивідуальної дії, що приймаються Вищою радою правосуддя, особливості провадження у справах щодо яких встановлено статтею 266 КАС України.

Конституцією України у пункті другому частини першій статті 131 встановлено, що в Україні діє Вища рада правосуддя, яка ухвалює рішення стосовно порушення суддею чи прокурором вимог щодо несумісності.

Вимоги щодо несумісності перебування на посаді судді врегульовано Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII), зокрема, частиною другою статті 54 визначено, що суддя не може поєднувати свою діяльність із підприємницькою, адвокатською діяльністю, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу (крім викладацької, наукової чи творчої), а також входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку.

Суддя повинен дотримуватися вимог щодо несумісності, визначених законодавством у сфері запобігання корупції (частина 7 статті 54 Закону №1402-VIII)

За правилами частин першої та другої статті 39 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" від 21 грудня 2016 року №1798-VIII (далі - Закон №1798-VIII) Вища рада правосуддя відкриває та розглядає справи про порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності їх посад із діяльністю або статусом, визначеними Конституцією та законами України (справи щодо несумісності). Справа щодо несумісності може бути відкрита за заявою будь-якої особи, якій відомі відповідні факти.

Ухвалення рішення про відкриття справи щодо несумісності здійснюється членом Вищої ради правосуддя, визначеним для розгляду відповідної заяви (частина 5 статті 39 Закону №1798-VIII).

Порядок розгляду справ щодо несумісності визначений статтею 40 Закону №1798-VIII, частиною першою якого встановлено, що справа щодо несумісності розглядається Вищою радою правосуддя на її засіданні.

Згідно зі статтею 41 Закону №1798-VIII за результатами розгляду справи щодо несумісності Вища рада правосуддя може ухвалити рішення:

1) про визнання порушення суддею вимог щодо несумісності з іншою діяльністю або статусом і звільнення його з посади;

2) про визнання порушення прокурором вимог щодо несумісності з іншою діяльністю або статусом і внесення в установленому порядку подання про звільнення його з посади;

3) про визнання відсутності порушень суддею або прокурором вимог щодо несумісності з іншою діяльністю або статусом.

Рішення у справі щодо несумісності ухвалюється більшістю голосів членів Вищої ради правосуддя, які беруть участь у засіданні. Член Вищої ради правосуддя, визначений доповідачем у справі, не бере участі у голосуванні.

Отже, статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності Вищої ради правосуддя стосовно розгляду заяв щодо несумісності судді визначаються Конституцією України, законами України "Про Вищу раду правосуддя" та "Про судоустрій і статус суддів".

З матеріалів позовної заяви вбачається, що предметом розгляду Вищої ради правосуддя були матеріали заяви від 16 липня 2021 року про порушення суддею Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_2 вимог щодо несумісності.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 30 вересня 2021 року №2048/о/15-21 визнано відсутність порушення вимог щодо несумісності суддею Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_2 .

Законом №1798-VIII встановлено процедуру стосовно оскарження рішень, ухвалених Вищою радою правосуддя.

Частиною першою статті 35 Закону №1798-VIII визначено, що рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Порядок та підстави оскарження рішення Вищої ради правосуддя визначаються законом. Підстави оскарження окремих рішень Вищої ради правосуддя визначаються цим Законом (частина 2 статті 35 Закону №1798-VIII).

Зі змісту резолютивної частини оскаржуваного рішення Вищої ради правосуддя від 30 вересня 2021 року №2048/о/15-21 про визнання відсутності порушення вимог щодо несумісності суддею Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_2 за заявою ОСОБА_1 вбачається, що дане рішення стосується прав та інтересів судді Воєвідка Я.І.

За приписами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини першої статті 4 КАС України).

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що право на оскарження рішення (індивідуального акта) суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої воно прийняте або прав, свобод та інтересів якої воно безпосередньо стосується. Право на оскарження рішення, дій Вищої ради правосуддя, її органів, що здійснюють розгляд заяв щодо несумісності судді, мають лише суб`єкти цього провадження в порядку, передбаченому законом. Позивач реалізував своє право на звернення і розгляд його заяви.

Частиною другою статті 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. Водночас, позивач - ОСОБА_1 не є суб`єктом провадження в розумінні зазначених норм законодавства, тобто між ним та Вищою радою правосуддя відсутній будь-який спір, що підлягає розгляду в судах.

З матеріалів позовної заяви ОСОБА_1 , у якій позивач конкретизує свої вимоги до відповідача, вбачається, що Вища рада правосуддя не вчиняла будь-яких дій або бездіяльності, які б створювали для позивача права та обов`язки і породжували для нього право на захист, і, відповідно, право на звернення до суду з таким позовом.

Отже, позивач хоч і наділений правом подати заяву про порушення суддею вимог щодо несумісності та ініціювати в такий спосіб розгляд справи щодо порушення суддею вимог щодо несумісності, але не є безпосереднім учасником правовідносин, які виникають у зв`язку з вирішенням питання про порушення суддею вимог щодо несумісності. Оцінювати дії судді під час виконання посадових обов`язків має право лише Вища рада правосуддя, рішення якої створюють юридичні наслідки для такого судді, а не для скаржника. Тому правом на оскарження дій/рішень Вищої ради правосуддя наділені лише суб`єкти цього провадження в порядку, передбаченому законом. Громадяни, які не є суб`єктами такого провадження, не мають права оскаржувати дії та рішення Вищої ради правосуддя за результатами такого провадження.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 12 листопада 2018 року по справі №9901/866/18, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2019 року №9901/73/19, а також в ухвалі Верховного Суду від 19 грудня 2019 року та постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 березня 2020 року по справі №9901/609/19.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Таким чином, у розумінні статті 170 КАС України, у відкритті провадження у даній справі слід відмовити.

Керуючись статтями 22, 170, 248, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, третя особа: суддя Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_2, про визнання незаконними дій, визнання протиправним та нечинним рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення та набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

...........................

В.П. Юрченко,

Суддя Верховного Суду