ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2022 р. м. Київ Справа № 911/3329/21

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Керівника Вишгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Державного агентства меліорації та рибного господарства України та Іванківської селищної ради до Приватного підприємства "Десна - 55", за участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 про стягнення 8449,65 грн

без виклику учасників процессу

Керівник Вишгородської окружної прокуратури подав до суду позов в інтересах Державного агентства меліорації та рибного господарства України та Іванківської селищної ради до Приватного підприємства "Десна - 55" про стягнення 8449,65 грн заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що Приватним підприємством "Десна - 55" було завдано шкоду рибним запасам Київського водосховища внаслідок промислового вилову риби сітками, що спричинило збитки державі у розмірі 8449,65 грн.

Ухвалою від 16.11.2021 Господарський суд Київської області залишив позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Кенікс" без руху, у зв`язку з недотриманням п.п. 2, 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України, надавши 10 днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви.

07.12.2021 на адресу Господарського суду Київської області від Керівника Вишгородської окружної прокуратури на виконання вимог ухвали від 16.11.2021 надійшов лист з додаткам про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 08.12.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 . Встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та доказів відправки копії відзиву позивачу у строк, передбачений ч. 1 ст. 251 ГПК України - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Встановив строк для подання третій особі - письмових пояснень щодо позову або відзиву на позов (за його наявності) з доказами в обґрунтування доводів та доказів направлення його копії з додатками іншим учасникам процесу в строк до 12.01.2022. Встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив на позовну заяву та доказів відправки копії відповіді на відзив відповідачу у строк, визначений судом згідно з вимог ч. 4 ст. 166 ГПК України, - до 12.01.2022 (включно), а відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив до 25.01.2022 (включно).

Копія відповідної ухвали суду отримана прокурором - 16.12.2021, позивачем 1 - 13.12.2021, позивачем 2 - 16.12.2021, третьою особою - 17.12.2021, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень за №№ 0103280743180, 0103280743279, 0103280743198, 0103280743201.

При цьому, поштове відправлення №0103280743325, у якому відповідачу направлено копію ухвали від 08.12.2021 про відкриття провадження у справі, повернуто відділенням поштового зв`язку з довідкою від 13.12.2021 , у якій причиною повернення відповідного відправлення вказано: «адресат відсутній за вказаною адресою».

При цьому, адреса, за якою направлено відповідне поштове відправлення, відповідає адресі відповідача з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на.

Ухвала суду, за змістом п.1 ч.1 ст.232 ГПК України, є видом судового рішення.

В силу п.5 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки, зокрема, про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, ухвала від 08.12.2021 вважається врученою відповідачу 13.12.2021 (дата складання довідки відділенням поштового зв`язку).

Також, судом враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень",для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.

Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 911/3329/21 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

08.12.2021 суд звернувся з запитом про зареєстроване місце проживання третьої особи - ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України

10.01.2021 до Господарського суду Київської області на запит суду від 08.12.2021 від Державної міграційної служби України надійшов лист № 6.2-13397/6-21 від 30.12.2021.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у даній справі відзиву по суті позовних вимог у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, а також до прийняття рішення у справі не надав; з заявою про поновлення строку, встановленого для подання відзиву, відповідач до суду не звертався.

У відповідності до ч.1 ст.118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

З огляду на зазначене, у відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.

Також, як вбачається з матеріалів справи, третя особа правом на подання письмових пояснень щодо позову не скористалась.

У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 ГПК України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Постановою Іванківського районного суду Київської області від 19.05.2020 у справі №366/609/20 за результатами розгляду матеріалів що надійшли від Управління Державного агентства рибного господарства у м. Києві та Київській області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який працює на посаді рибалки у ПП "Десна - 55", визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 85 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень, без конфіскації знаряддя та виловленої риби.

Вказаною Постановою встановлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення № 009908 від 21.02.2020 року, ОСОБА_1 21.02.2020 р. о 10 год. 30 хв. на Київському водосховищі Іванківського району поблизу с.Страхолісся, на промисловому човні ЛР-7600 БРИ ЯКИ 3679 з підвісним двигуном «Вихор» №1621, проводив промисловий вилов риби сітками з жилки: а-50 мм, h-2 м, l-65 м, сітки у кількості сорока одиниць, бирки від КИ 01-37-004130, КИ 01-37-004189, КИ 01-37-004188, КИ 01-37-004123, КИ 01-37-004116, КИ 01-37-004117, КИ 01-37-004125, КИ 01-37-004487, КИ 01-37-004474, КИ 01-37-004468, КИ 01-37-0044180, КИ 01-37-004488, КИ 01-37-004472, КИ 01-37-004466, КИ 01-37-004486, КИ 01-37-004163, КИ 01-37-004164, КИ 01-37-004165, решта сіток не обмірковані, які заборонені до використання у даний період. Виловив рибу: лещ 3-шт., вагою 1,2 кг, щука 4 шт.,вагою 3 кг., плоскирка 1 шт., вагою 0,3 кг, лин 4 шт., вагою 2 кг, окунь 2 шт., вагою 1 кг, карась 22 шт., вагою 8 кг.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив ст. 63 Закону України «Про тваринний світ», п.п. 6.1.1, 14.1.2, 13.4 Правил промислового рибальства у рибогосподарських водних об`єктах України та заподіяв збитки рибному господарству України.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до Розрахунку збитків до Протоколу про адміністративне правопорушення № 009908 від 21.02.2020 сума загальних збитків складає 8449,65 грн.

Посилаючись на вказані обставини, прокурор зазначає, що відшкодувати шкоду, завдану рибному господарству Канівського водосховища суспільно-шкідливими діями ОСОБА_1 , належить його роботодавцю - ПП "Десна - 55".

Як зазначає прокурор, несплата відповідачем визначеного в установленому законом порядку розміру шкоди, заподіяної незаконним виловом рибних ресурсів, не лише безпосередньо зачіпає майнові та економічні інтереси держави, а й вплине на недофінансування державою природоохоронних заходів, спрямованих на забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини, яка є невід`ємною умовою сталого економічного та соціального розвитку України.

В контексті правовідносин у даній справі, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади, а також у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання.

Як зазначає прокурор, порушення інтересів держави полягає у недоотриманні місцевим бюджетом коштів, які він мав отримати на суму 8449,65 грн.

У зв`язку з грубим порушенням відповідачем вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, що призвело до заподіяння матеріальної шкоди державі, порушено права та інтереси держави в особі Державного агентства меліорації та рибного господарства України та Іванківської селищної ради.

Згідно ч. 3 ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою.

У відповідності до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Відповідно до п. 4, 5 Положення про Державне агентство рибного господарства України, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 895 від 30.09.2015, Держрибагентство відповідно до покладених на нього завдань, окрім іншого, здійснює державний нагляд (контроль) у галузі охорони, використання та відтворення водних біоресурсів у виключній (морській) економічній зоні України, територіальному морі, внутрішніх водоймах України та у водах за межами юрисдикції України щодо рибальських суден, що плавають під Державним Прапором України, відповідно до міжнародних договорів України; здійснює контроль за дотриманням правил рибальства; здійснює контроль за дотриманням правил використання об`єктів тваринного світу в частині водних біоресурсів; складає протоколи та розглядає справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; контролює діяльність територіальних органів Держрибагентства.

Пунктом 7 зазначеного Положення передбачено, що Держрибагентство (орган рибоохорони) здійснює свої повноваження безпосередньо, а також через утворені в установленому порядку територіальні органи (органи рибоохорони).

Зважаючи на викладене, чинним законодавством визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною рибних запасів, у тому числі вживати заходи до відшкодування шкоди завданої внаслідок незаконного вилову риби, однак, як зазначає прокурор, ні Держрибагентством, ні його територіальним органом - Управлінням державного агентства рибного господарства у м. Києві та Київській області упродовж тривалого часу відповідних заходів не вжито, пропри очевидність допущеного відповідачем правопорушення.

Як вбачається з матеріалів справи, Вишгородською окружною прокуратурою 02.09.2021 на адресу Державного агентства меліорації та рибного господарства України скеровано лист №54-2026вих-21-2, яким ініційовано питання щодо вжиття заходів спрямованих на відшкодування вказаної шкоди ПП "Десна - 55".

Листом №1-7.2-9/5317-21 від 21.09.2021 Агенство повідомило про прокуратуру те, що заходи спрямовані на відшкодування завданої шкоди не вживались та до суду не зверталось до суду з позовною заявою не звераталось.

Листом від 08.10.2021 № 02-31-3215 Іванківська селищна рада на запит прокуратури від 27.09.2021 № 54-2023 повідомила прокуратуру про те, що жодних заходів зі своєї сторони не приймала.

Водночас, відповідно до приписів ст. 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища. Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі бюджету Автономної Республіки Крим та відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.

Згідно з вимогами п. 7 ч. 3 ст. 29, п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України, грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, сплачуються у визначеному вказаними нормами співвідношенні на рахунки спеціальних фондів Державного, обласних та місцевих бюджетів у розмірах 30, 20 та 50 відсотків відповідно.

У главі 4 Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.01.2013 р. № 43, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.02.2013 за № 291/22823, передбачено, що платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік розподіляються між державним та місцевими бюджетами головними управліннями Державного казначейства України за встановленими нормативами між державним бюджетом та відповідними місцевими бюджетами.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що завдані природним ресурсам збитки сплачуються на єдиний розподільчий казначейський рахунок відповідної місцевої ради в користь зведеного бюджету, із якого місцевим органом Державної казначейської служби у подальшому розподіляються конкретні суми коштів до Державного, обласного та місцевого бюджетів у вищевказаному співвідношенні.

Враховуючи те, що правопорушення вчинено на території Іванківської селищної ради, платежі щодо відшкодування завданої навколишньому природному середовищу шкоди зараховуються на спеціальний рахунок сільської ради, прокурор зазначає, що несвоєчасна сплата їх призводить до дефіциту місцевого бюджету.

Оскільки посадовими особами Іванківської селищної ради, як органом місцевого самоврядування на рахунки якого мають бути сплачені кошти за заподіяну навколишньому середовищу шкоду, на даний час не вжито заходів щодо стягнення її з відповідача, прокурор правомірно звернувся до суду.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що підставами для представництва прокурором інтересів держави у цій справі стали бездіяльність Державного агентства меліорації та рибного господарства України та Іванківської селищної ради, які не вжили заходів, спрямованих на відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів.

Судом враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у Постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Так, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Зважаючи на те, що прокурор відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", звертався до Державного агентства меліорації та рибного господарства України та Іванківської селищної ради щодо надання інформації стосовно того, чи вживали вони заходів щодо відшкодування завданої шкоди, прокурор листом від 08.11.2021 № 35/1вих-21 повідомив Іванківську селищну раду про звернення до суду з позовом, а останні цього не оскаржували, суд дійшов висновку, що у даному випадку наявні підстави представництва прокурором інтересів держави в суді в особі вказаних органів.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Статтею 1 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об`єктів, пов`язаних з історико-культурною спадщиною.

Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні, згідно статті 2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" регулюються цим законом, а також розроблюваними відповідно до нього земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Згідно статті 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Тваринний світ, як зазначено у преамбулі Закону України "Про тваринний світ" є одним з компонентів навколишнього природного середовища, національним багатством України, джерелом духовного та естетичного збагачення і виховання людей, об`єктом наукових досліджень, а також важливою базою для одержання промислової і лікарської сировини, харчових продуктів та інших матеріальних цінностей.

Згідно статті 3 Закону України "Про тваринний світ" риби є об`єктами тваринного світу.

Згідно зі ст. 34 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 68 "Про охорону навколишнього природного середовища" та ч. 1 ст. 63 Закону України "Про тваринний світ" порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу тягне за собою адміністративну, цивільно-правову чи кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Згідно з ч. 2 ст. 63 Закону України "Про тваринний світ", ч. 2 ст. 68 "Про охорону навколишнього природного середовища" відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу несуть особи винні, в тому числі в порушенні правил використання об`єктів тваринного світу; незаконному вилученні об`єктів тваринного світу з природного середовища; перевищенні лімітів та порушенні інших вимог використання природних ресурсів.

За змістом п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України. Так, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином зобов`язання з відшкодування шкоди є деліктними (позадоговірними). Форми і розміри позадоговірної відповідальності визначаються лише законом. Підставою цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає складові елементи: шкоду, протиправність поведінки заподіювача шкоди, причинний зв`язок та вину особи, яка заподіяла шкоду.

На прокурора покладений обов`язок доведення шкоди (у тому числі її розміру), протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок; на відповідача - відсутність вини.

Статтею 17 Закону України "Про тваринний світ" передбачено, що до спеціального використання об`єктів тваринного світу віднесено усі види використання тваринного світу (за винятком передбачених законодавством випадків безоплатного любительського і спортивного рибальства у водних об`єктах загального користування), що здійснюються з їх вилученням (добуванням, збиранням тощо) із природного середовища.

За приписами статей 25, 26 зазначеного Закону на території України відповідно до законодавства може здійснюватися промислове, любительське та спортивне рибальство. Правила рибальства, об`єкти рибальства, порядок надання у користування рибогосподарських водних об`єктів, а також вимоги щодо ведення рибного господарства визначаються у порядку, встановленому цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Підприємствам, установам, організаціям і громадянам у порядку спеціального використання об`єктів тваринного світу надається право ведення промислового рибальства, включаючи промисел водних безхребетних на промислових ділянках рибогосподарських водних об`єктів та континентальному шельфі України.

Частиною 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Отже, крім загальних підстав, відповідальність суб`єкта господарювання за шкоду настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з особою, до якої подано позов, у трудових відносинах, і шкода заподіяна нею у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків.

Постановою Іванківського районного суду Київської області від 19.05.2020 у справі №366/609/20 встановлено, що між відповідачем та особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, існували трудові відносини на момент вчинення спірного правопорушення і зазначена особа діяла від імені відповідача під час виконання службових обов`язків.

Відповідно до визначень, наведених у ст. 1 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" (далі - Закон) рибальство - добування водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах; добування (вилов) - вилучення водних біоресурсів із середовища їх перебування.

Відповідно до статті 27 зазначеного Закону вилучення з природного середовища (крім, любительського і спортивного рибальства у водних об`єктах загального користування в межах та обсягах безоплатного вилову), тобто вилов риби є спеціальним використанням водних біоресурсів.

Для спеціального використання водних біоресурсів (риби) (крім любительського рибальства та використання ресурсів, запаси яких формуються виключно шляхом їх штучного розведення) статтею 28 Закону встановлюються ліміти.

Згідно з визначенням, наведеним у ст. 1 Закону ліміт спеціального використання водних біоресурсів (загальнодопустимий улов) - обсяг вилучення з природного середовища (вилову, добування, збирання) конкретних видів водних біоресурсів на конкретному водному об`єкті, встановлений на певний проміжок часу з метою попередження перевищення прогнозу допустимого вилову.

З метою збереження та забезпечення раціонального використання окремих водних біоресурсів, які інтенсивно експлуатуються та/або характеризуються відповідно до наукових обґрунтувань наукових установ, що входять до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства, незадовільним станом, встановлюються ліміти промислового вилову на наступний календарний рік, які в подальшому розподіляються на квоти. Перелік видів водних біоресурсів, щодо яких встановлюються ліміти промислового вилучення, та обсяги лімітів на підставі наукових обґрунтувань наукових установ, що входять до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства, затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості (ч. 2 ст. 28 Закону).

Для регулювання промислу водних біоресурсів, щодо яких не встановлюються ліміти вилову, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства, на підставі наукових обґрунтувань наукових установ, що входять до сфери його управління, визначає прогноз допустимого вилову на наступний календарний рік. Прогноз допустимого вилову може коригувати центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства (ч. 3 ст. 28 Закону).

Спеціальне використання тих видів водних біоресурсів, щодо яких у зв`язку з особливостями їх просторового розподілу у водному об`єкті або відповідно до технічних можливостей промислу не може бути досягнуто рівня вилучення, який загрожує стану запасів ресурсів, ліміти та прогнози допустимого вилову не встановлюються (ч. 4 ст. 28 Закону).

Порядок затвердження лімітів та прогнозів допустимого вилову водних біоресурсів встановлює Кабінет Міністрів України (ч. 5 ст. 28 Закону).

Порушення цих лімітів, а так само й порушення правил рибальства утворюють склади правопорушень, передбачених частинами третьою і четвертою ст. 85 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

При цьому правила рибальства - це нормативно-правові акти, які у визначеному районі дії встановлюють умови, способи добування, допустимі до вилучення розміри водних біоресурсів, вимоги щодо їх охорони, а також можуть визначати кількість, типи, розміри, технічні характеристики суден флоту рибної промисловості та знарядь вилову, умови користування рибогосподарськими водними об`єктами та навантаження на них (ст. 1 Закону).

Згідно з приписами пунктів 2, 6.1.1 Правил промислового рибальства в рибогосподарських водних об`єктах України, затверджених Наказом Державного комітету рибного господарства України №33 від 18.03.1999 (далі - Правила), користувачі водних живих ресурсів - підприємства, установи й організації незалежно від форм власності, а також громадяни України та особи без громадянства, які використовують водні живі ресурси, при здійсненні промислу водних живих ресурсів зобов`язані здійснювати промисел згідно з Правилами, Режимами рибальства та іншими вимогами законодавства з питань охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів.

Відповідно до п. 4 Правил контроль за використанням водних живих ресурсів у рибогосподарських водних об`єктах України здійснюється державними органами рибоохорони та іншими уповноваженими на це державними органами.

Пунктом 9.5 Правил визначено, що забороняється вилучення заборонених, незаконно встановлених знарядь лову та незаконно вилучених водних живих ресурсів без відповідного запису в судновому журналі і без оповіщення державних органів рибоохорони.

Згідно з ч. 3 ст. 85 Кодексу України про адміністративні правопорушення порушення правил рибальства тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб - від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 240 Кодексу України про адміністративні правопорушення органи рибоохорони розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням правил рибальства та охорони рибних запасів, передбачені статтею 50, частиною третьою статті 85, статтями 86-1, 91-2 і 188-5 цього Кодексу. Від імені органів рибоохорони розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право: Головний державний інспектор рибоохорони України, головні державні інспектори рибоохорони в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, провідні державні інспектори рибоохорони, старші державні інспектори рибоохорони.

Так, відповідно до п. 2.1 Інструкції з оформлення органами рибоохорони матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом Міністерства аграрної політики України від 09.04.2003 № 101 (далі - Інструкція), при вчиненні громадянами правопорушень уповноважені на те посадові особи органів рибоохорони згідно із статтею 255 КУпАП складають протокол про адміністративне правопорушення (далі - протокол) згідно з додатком 1.

Протокол складається на місці виявлення правопорушення. У разі неможливості скласти його на місці виявлення правопорушення, якщо складання протоколу є обов`язковим, інспектори рибоохорони можуть доставляти порушника(ів) до органів місцевого самоврядування та/або органів внутрішніх справ (пункт 2.6 Інструкції)

За змістом п. 2.8 Інструкції протокол підписується особою, яка його склала, порушником і свідками, якщо вони є. У разі відмови порушника підписати протокол у ньому робиться запис про це, який засвідчується підписом особи, яка склала протокол, та іншими особами, які брали участь у виявленні правопорушення. Порушник має право додати до протоколу пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви відмови від підпису.

Особа, яка склала протокол, повідомляє порушнику про місце і час розгляду справи щодо адміністративного правопорушення, роз`яснює його права та обов`язки, передбачені статтею 268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі (п. 2.9 Інструкції).

Як вбачається з матеріалів справи, зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення № 00908 від 21.02.2020 ОСОБА_1 був ознайомлений, оскільки у відповідних графах міститься його особистий підпис, як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

За приписами ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У постанові та у протоколі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення вказано про завдання майнової шкоди і перераховано кількість та обсяг незаконно добутих водних біоресурсів - риби цінних видів, що не оскаржувалось правопорушником.

На підставі вказаної інформації був зроблений розрахунок збитків, заподіяних суспільно-шкідливими діями ОСОБА_1 .

Пунктом 6.15 Положення про органи рибоохорони Державного агентства рибного господарства України, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від19.01.2012 № 26, передбачено, що Управління має право визначати розмір збитків, завданих рибному господарству, за затвердженими таксами та методиками.

Приписами ст. 10 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" визначено, що посадові особи органів рибоохорони здійснюють державний контроль та управління в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та мають такі повноваження, зокрема: вилучати в осіб, які порушують законодавство у галузі охорони і використання водних біоресурсів, знаряддя добування водних біоресурсів, транспортні (у тому числі плавучі) засоби, обладнання та предмети, що були знаряддями правопорушення, незаконно добуті водні біоресурси, а також відповідні документи на них; визначати розмір збитків, завданих рибному господарству, за затвердженими таксами та методиками.

Як свідчать матеріали справи, розрахунок збитків до протоколу про адміністративне правопорушення №009908 від 21.02.2020, проводився відповідно до Методики розрахунку збитків, заподіяних рибному господарству внаслідок порушень правил рибальства та охорони водних живих ресурсів, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України та Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 12.07.2004 № 248/273, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.11.2004 за № 1446/10045 (далі - Методика).

Відповідно до п. 1.2 Методики остання призначена для розрахунку збитків, заподіяних рибному господарству України юридичними та фізичними особами (підприємцями), у тому числі іноземними, унаслідок незаконного (з порушенням правил рибальства і охорони водних живих ресурсів) добування або знищення запасів водних живих ресурсів у територіальних та внутрішніх водах, на континентальному шельфі та у виключній (морській) економічній зоні України.

Підставою та основними вихідними даними для розрахунку збитків, заподіяних рибному господарству порушенням правил рибальства та охорони водних живих ресурсів, можуть бути акти, рапорти, повідомлення, службові записки, фотографії та інші документи, складені посадовими особами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань рибного господарства та посадовими особами їх територіальних органів, посадовими особами підприємств, установ та організацій, що здійснюють охорону, використання і відтворення тваринного світу, та громадськими інспекторами у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, та особами, що безпосередньо спостерігали ті або інші вияви спричинення збитків, прямі підрахунки і виміри, результати контрольних ловів, а також офіційні відомості науково-дослідних установ та організацій про стан сировинних запасів даного об`єкта промислу та інші аспекти спричинення збитків (пункт 1.3 Методики).

Збитки відшкодовуються у разі: загибелі риби (на всіх стадіях розвитку), інших водних живих ресурсів, а також їх незаконного вилучення з водних об`єктів; зменшення запасів риби, інших водних живих ресурсів при погіршенні умов їх існування і відтворення (пункт 1.4 Методики).

Визначення заподіяних збитків підраховується послідовно. Спочатку підраховується розмір прямих збитків у вартісному виразі, а потім збитки від утрати потомства. Сума величин безпосередніх збитків та від утрати потомства приймається за загальний збиток, завданий рибному господарству внаслідок загибелі або незаконного вилучення водних живих ресурсів з водних об`єктів (п. 3.1 - 3.3 Методики).

Здійснивши дослідження розрахунку збитків до протоколу про адміністративне правопорушення№009908 від 21.02.2020, з урахуванням установлених вище обставин, суд дійшов висновку про його обґрунтованість.

Доказів, які б свідчили про невідповідність вказаного розрахунку відповідачем суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що протоколом про вчинення адміністративного правопорушення № 009908 від 21.02.2020 з додатками до нього, постановою по справі про адміністративне правопорушення №№ 009908 від 21.02.2020, розрахунком завданих збитків, який є додатком до протоколу, повністю підтверджується факт незаконного вилову ОСОБА_1 риби, що тягне за собою обов`язок з відшкодування збитків.

Відповідно ст. 20 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" шкода, завдана рибному господарству внаслідок знищення або погіршення стану водних біоресурсів та середовища їх перебування внаслідок господарської та іншої діяльності, підлягає відшкодуванню за рахунок осіб, які безпосередньо здійснювали або замовляли здійснення такої діяльності.

За приписами статті 63 Закону України "Про тваринний світ" порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу тягне за собою адміністративну, цивільно-правову чи кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу несуть особи, винні в: порушенні правил використання об`єктів тваринного світу; незаконному вилученні об`єктів тваринного світу з природного середовища; перевищенні лімітів і порушенні інших встановлених законодавством вимог використання об`єктів тваринного світу. Законом може бути встановлено відповідальність і за інші порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, в порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Згідно з ч. 4 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

У відповідності до ч. 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Нормами ст. 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища зараховуються у місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища.

Врахувавши викладене, суд дійшов висновку, що прокурором доведено та належними доказами підтверджено факт наявності всіх елементів, необхідних для притягнення ПП «Десна -55» до відповідальності за шкоду, заподіяну рибному господарству його працівником - ОСОБА_1 під час виконання ним своїх трудових обов`язків, доведено вчинення ним правопорушення, його вину, доведено розмір шкоди та наявність причинного зв`язку між поведінкою ОСОБА_1 і нанесеною шкодою.

З огляду на викладене, вимога прокурора про стягнення з відповідача розмірі 8449,65 грн шкоди, заподіяної рибному господарству є законною, обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, не спростована відповідачем та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Пунктами 1 та 3 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України, згідно змісту якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати на оплату позову судовим збором, понесені прокуратурою, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у розмірі 2270,00 грн.

Керуючись ст.ст. 74-79, 129, 232, 233, 236- 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1.Позов Керівника Вишгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Державного агентства меліорації та рибного господарства України та Іванківської селищної ради до Приватного підприємства "Десна - 55", за участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 про стягнення 8449,65 грн задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Десна - 55" (18003, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Енгельса, буд. 143, код ЄДРПОУ 36262662) на користь держави в особі Іванківської селищної ради (07201, Київська обл., Вишгородський р-н, смт Іванків, вул. Івана Проскури, буд. 7, код ЄДРПОУ 04358000) 8449,65 грн (вісім тисяч чотириста сорок дев`ять гривень шістдесят п`ять коп) шкоди, заподіяної рибному господарству Київського водосховища.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Десна - 55" (18003, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Енгельса, буд. 143, код ЄДРПОУ 36262662) на користь Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 27/2, код ЄДРПОУ 02909996) 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп) судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: (http://court.gov.ua/fair/).

Суддя В.М. Антонова