-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" лютого 2022 р. Справа №907/823/20
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого суддіГалушко Н.А.
суддівЖеліка М.Б.
Орищин Г.В.
сторони в судове засідання не викликались
розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства Спарк Трейд б/н від 01.12.2021 (Вх. № ЗАГС 01-05/4064/21 від 06.12.2021)
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 21.09.2021 (повний текст складено 03.11.2021)
у справі №907/823/20
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю АВЕ Ужгород, м. Ужгород, Закарпатська область
до відповідача: Приватного підприємства Спарк Трейд, м. Ужгород, Закарпатська область
про стягнення 3 270,96грн за надані послуги з вивезення побутових відходів згідно договору про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів № 1177 від 03.01.2013 року
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду.
ТОВ «АВЕ Ужгород» заявлено позов до відповідача ПП «Спарк Трейд» про стягнення 3 270,96 грн за надані послуги з вивезення побутових відходів згідно договору про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів № 1177 від 03.01.2013.
Позов мотивований тим, що відповідач своєчасно не виконав умови договору № 1177 від 03.01.2013 про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів в частині взятих на себе договірних зобов`язань щодо оплати за надані послуги, внаслідок чого в нього виникла та рахується заборгованість, яка склала суму 3 270,96грн.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 21.09.2021 у справі №907/823/20 позов задоволено повністю. Стягнуто з ПП «Спарк Трейд» на користь ТОВ «АВЕ Ужгород» суму 3 270,96грн заборгованості за надані послуги з вивезення твердих побутових відходів, а також суму 2 102,00грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду мотивовано тим, що ні положеннями типового договору, ні положеннями укладеного між сторонами спору договору не передбачено умов про дострокове розірвання Договору в односторонньому порядку. Факт надання відповідачу відповідних послуг з вивезення побутових відходів підтверджено долученими до матеріалів справи актами наданих послуг, які були надіслані відповідачеві у порядку, встановленому договором з врахуванням змін внесених додатковою угодою. Відповідачем не спростовано факту надіслання йому відповідних актів як і факту неможливості їх отримання з причин, що не залежали від відповідача.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.
ПП «Спарк Трейд» подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 21.09.2021 у справі №907/823/20 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необгрунтованим, судом безпідставно відхилено доводи відповідача про те, що укладений між сторонами договір було розірвано у встановленому законом порядку, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за таким договором.
Скаржник зазначає, що матеріалами справи підтверджується, що 26.12.2019 відповідач як споживач повідомив позивача про відмову від надання послуг та припинення їх надання з 31.12.2019 у зв`язку з відсутністю необхідності вивезення твердих побутових відходів за угодою №1177 від 01.03.2013, що підтверджується заявою директора ПП «Спарк Трейд» Ленчак В.Я., на якій проставлена відмітка про отримання даної заяви ТОВ «АВЕ Ужгород» від 26.12.2019.
На думку скаржника, судом зроблено помилковий висновок про те, що ні положеннями типового договору, ні положеннями укладеного між сторонами спору договору не передбачено умов про дострокове розірвання договору в односторонньому порядку, оскільки таке право прямо передбачено законом. Заява відповідача про припинення договору є одностороннім правочином, який відображає волевиявлення споживача у спірних правовідносинах, що не потребує узгодження з виконавцем послуг в силу прямої вказівки закону, і є підставою для припинення відповідних зобов`язальних правовідносин з настанням відповідних правових наслідків.
Скаржник вважає, що оскільки жодних заперечень від позивача відповідач не отримував і у спірний період з січня 2020 року по серпень 2020 року жодні послуги з вивезення твердих побутових відходів позивачем відповідачу не надавалися, у відповідача не було жодних підстав вважати, що заява про розірвання договору залишена позивачем «без руху» (як зазначено у листі позивача №35 від 27.01.2020) чи з будь-яких інших причин не була врахована відповідачем як належним чином висловлене волевиявлення сторони на припинення договору.
Скаржник стверджує, що наявні у матеріалах справи акти наданих послуг не були підписані відповідачем, відповідач їх не отримував і такі не були надіслані позивачу у встановленому договором порядку. Позивачем не надано суду доказів які б підтверджували факт надання послуг, що є предметом укладеного між сторонами договору.
ТОВ АВЕ Ужгород у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду просить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що доводи апеляційної скарги є необгрунтовані, судом повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Твердження скаржника про розірвання договору у зв`язку із односторонньою відмовою є необгрунтованим та безпідставним.
Позивач вважає, що суд, на підставі аналізу відповідних договірних умов, дійшов логічного висновку про те, що враховуючи обов`язковість укладення договору про надання послуг з поводження з побутовими відходами (вивезення побутових відходів) та продовження перебування у власності відповідача приміщень, обгрунтованим є стягнення заборгованості за надані послуги саме з відповідача.
На думку позивача, товариством належним чином підтверджено факт надання послуг з вивезення побутових відходів та те, що згідно укладеного між сторонами договору первинними документами у даному випадку можуть вважатися саме надіслані споживачу в електронному вигляді рахунок і акт незалежно від їх отримання чи підписання споживачем, отже доводи апеляційної скарги в частині відсутності підписаних з боку відповідача актів наданих послуг є безпідставними.
Процесуальні дії суду у справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2021 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Галушко Н.А., суддів Орищин Г.В. та Желіка М.Б.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 13.12.2021 поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Закарпатської області від 21.09.2021 у справі №907/823/20. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП Спарк Трейд б/н від 01.12.2021 (Вх. № ЗАГС 01-05/4064/21 від 06.12.2021) на рішення Господарського суду Закарпатської області від 21.09.2021 у справі №907/823/20. Апеляційну скаргу вирішено розглядати без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Обставини справи.
ТОВ «АВЕ Ужгород» є виконавцем послуг із вивезення твердих побутових відходів на території міста Ужгорода з 2012 року, що підтверджується рішенням Виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 357 від 15.10.2012 року.
03.01.2013 між ТОВ «АВЕ Ужгород» (виконавцем) та ПП «Спарк Трейд» (споживачем) було укладено договір № 1177 про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів, за умовами п. 1 якого виконавець зобов`язався згідно з графіком надавати споживачу послуги з вивезення побутових відходів, а споживач (відповідач у справі) зобов`язався своєчасно сплачувати послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором, на підставі рішень виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 15.10.2012 № 357, від 21.11.2012 № 424 та відповідно до схеми санітарного очищення.
Відповідно до положень п.п. 3, 4 договору послуги з вивезення твердих відходів надаються за контейнерною схемою. Для вивезення твердих відходів за контейнерною схемою використовуються технічно справні загальні контейнери, що належать на праві власності виконавцеві та надані споживачу в тимчасове безоплатне користування на час дії договору. Надані споживачеві контейнери розміщуються за адресою: м. Ужгород, вул. Д. Галицького, 6а (АВС «Галичанка»).
Обсяг надаваних послуг розраховується виконавцем на підставі норм, затверджених органом місцевого самоврядування (п. 10 договору).
Відповідно до п. 11 договору розрахунок обсягу та вартості послуг здійснюється згідно Правил надання послуг з вивезення побутових відходів та проведено на підставі норм, тарифів, затверджених рішеннями виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 20.07.2011 № 264, від 21.11.2012 № 423 та становить 42 грн 33 коп в т.ч. ПДВ. Обсяг утворення ТПВ 2,3 м.куб. в місяць.
Розрахунковим періодом, у відповідності до п. 12 договору, є календарний місяць, а загальна вартість послуг за цим договором становить 97 грн 36 коп в місяць (п. 13 договору). Платежі за послуги вносяться не пізніше, ніж до 10 числа періоду, що настає за розрахунковим. Послуги оплачуються готівкою в касі підприємства або шляхом перерахування відповідної суми на рахунок виконавця, зазначений у реквізитах даного Договору, через банківські установи (п.п. 14, 15 договору).
Згідно п. 17 договору, у разі зміни вартості послуги, її виконавець повідомляє не пізніше ніж за 30 днів про це споживачеві із зазначенням причин і відповідних обґрунтувань письмово або через місцеві друковані ЗМІ.
Рішеннями Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 10.09.2014 № 361, від 23.03.2016 № 83, від 31.08.2017 № 271, від 14.11.2018 № 325 затверджувались нові тарифи на вивезення побутових відходів у м. Ужгород, про зміну яких споживачі повідомлялись засобами масової інформації у місцевих газетах «Ужгород», «Ріо» 016 та «Закарпатські оголошення» за 22.11.2018.
01.03.2017 між ТОВ «Ужгород» (виконавцем) та ПП «Спарк Трейд» (споживачем) укладено додаткову угоду № 1 до договору № 1177 про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів від 03.01.2013, якою сторони погодили доповнити пункт 14 договору підпунктом 14.1, який визначає, що виконавець формує, підписує та відправляє споживачу засобами системи електронного документообігу M.E.Doc ІS в електронному вигляді з електронно-цифровим підписом розрахункові документи: рахунок акт, акт звірки, акт виконання послуг, тощо. Рахунок та акт надання послуг, надісланий споживачу в електронному вигляді, є первинним документом, який підтверджує факт надання послуг за договором. Також сторони погодили доповнення договору пунктом 14.2, за умовами якого, у разі неотримання рахунка до 10 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, або здійснення розрахунків без рахунка, споживач може звернутися до виконавця для отримання інформації про належну до сплати суму та отримати рахунок. Неотримання рахунка не звільняє споживача від зобов`язань щодо оплати послуг.
За змістом пункту 2 додаткової угоди від 01.03.2017 споживач (відповідач у справі) підписуючи додаткову угоду, підтвердив, що зареєстрований в системі електронного документообігу M.E.Doc ІS та згоден із відправкою йому розрахункових документів виконавцем (позивачем у справі) з електронно-цифровим підписом засобами системи електронного документообігу M.E.Doc ІS.
Як стверджує позивач, на виконання умов укладеного між сторонами спору договору, ним протягом січня - серпня 2020 року надавалися відповідачу послуги з вивезення побутових відходів, про що відповідачу засобами системи електронного документообігу M.E.Doc ІS надіслано рахунки на оплату та акти надання послуг за період з січня 2020 року по серпень 2020 року. Однак, всупереч умовам договору, відповідач належним чином свої зобов`язання за даним договором не виконав та не оплатив надані послуги за період з 01.01.2020 по 31.08.2020, з огляду на що у нього станом на 11.09.2020 утворилася заборгованість у розмірі 3 270,96грн.
Вищенаведені обставини, а саме невиконання відповідачем вчасно та в повній мірі зобов`язань з оплати наданих йому послуг стало підставою для звернення позивача до суду із позовними вимогами про стягнення з відповідача суми у розмірі 3 270,96 грн заборгованості.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Висновки суду апеляційної інстанції.
Між сторонами у справі виникли зобов`язання з приводу виконання договору про надання послуг.
Згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 193 ГПК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
У відповідності зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).
Згідно з п.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений трок (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 204 ЦК України зазначено, що договори укладені між сторонами по справі, як цивільно правові правочини є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов`язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.
Згідно зі ст. 629 ЦЦ України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
В ході розгляду справи в суді першої інстанції судом встановлено, що позивач, на виконання умов укладеного між сторонами спору договору № 1177 від 03.01.2013, надав відповідачеві у період з січня 2020 року по серпень 2020 року послуги з вивезення побутових відходів, вартість яких склала суму 3 270,96грн.
Надання послуг позивачем оформлено актами надання послуг
№ 2256 від 31.01.2020 на суму 408,87грн,
№ 4804 від 29.02.2020 на суму 408,87грн,
№ 5917 від 31.03.2020 на суму 408,87грн,
№ 9294 від 30.04.2020 на суму 408,87грн,
№ 11823 від 31.05.2020 на суму 408,87грн,
№ 14296 від 30.06.2020 на суму 408,87грн,
№ 16689 від 31.07.2020 на суму 408,87грн,
№ 19581 від 31.08.2020 на суму 408,87грн.
На оплату наданих послуг позивач виставив відповідачу до оплати рахунки
№ 2413 від 06.01.2020;
№ 5006 від 04.02.2020
№ 7128 від 02.03.2020;
№ 10688 від 03.04.2020;
№ 13275 від 02.05.2020
№ 15786 від 04.06.2020
№ 18179 від 07.07.2020
№ 21232 від 02.08.2020
Позивачем для оплати вартості спожитих послуг з вивезення твердих побутових відходів було надіслано відповідачу засобами системи електронного документообігу M.E.Doc IS рахунки на оплату та акти надання послуг за період з січня по серпень 2020 року на загальну суму 3 270,96грн.
Як зазначив суд першої інстанції, оплату вказаних рахунків всупереч умов укладеного між сторонами договору відповідач не здійснив та заперечує надання позивачем послуг з вивезення побутових відходів на цю суму.
Матеріалами справи підтверджується, що 26.12.2019 відповідач як споживач повідомив позивача про відмову від надання послуг та припинення їх надання з 31.12.2019 у зв`язку з відсутністю необхідності вивезення твердих побутових відходів за угодою №1177 від 01.03.2013, що підтверджується заявою директора ПП «Спарк Трейд» Ленчак В.Я., на якій проставлена відмітка про отримання даної заяви ТОВ «АВЕ Ужгород» від 26.12.2019 (а.с.84).
Як встановлюють положення п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживачі зобов`язані укласти договір про поводження з побутовими відходами з особою, визначеною у встановленому законодавством порядку.
За змістом ч. 2 ст. 351 Закону України «Про відходи» власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі, джерел утворення побутових відходів укладають договори з виконавцем послуг з вивезення побутових відходів, здійснюють оплату послуг з поводження з побутовими відходами та забезпечують роздільне збирання побутових відходів.
На підставі ст. 1 Закону України «Про відходи» послуги з вивезення побутових відходів, збирання, зберігання та перевезення побутових відходів, що здійснюються у населеному пункті згідно з правилами благоустрою, затвердженими органом місцевого самоврядування.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово - комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Відповідно до ст.907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.
Згідно з п.13 ч.1 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право розірвати договір про надання комунальної послуги, попередивши про це виконавця відповідної комунальної послуги не менш як за два місяці до дати розірвання договору, за умови допуску виконавця для здійснення технічного припинення надання відповідної послуги.
Як вбачається із матеріалів справи, у спірних правовідносинах надання послуг згідно договору №1177 від 01.03.2013 не передбачає вчинення позивачем дій, пов`язаних з технічним приєднанням чи припиненням надання відповідної послуги.
Отже, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч.3 ст.651ЦК України).
У цивільному законодавстві закріплено конструкцію «розірвання договору» (статті 651 - 654 ЦК України). Вона охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору. У спеціальних нормах ЦК України досить часто використовується формулювання «відмова від договору» (наприклад, у статтях 665, 739, 766, 782). Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов`язків.
Отже, судова колегія зазначає, що відмова відповідача від договору надання послуг з вивезення твердих побутових відходів є одностороннім правочином і, з огляду на підстави такої відмови, є способом захисту порушених прав споживача послуг, а тому не вимагає згоди другої сторони. Виходячи з положень статей 205, 654 ЦК України, відмова від договору має вчинятися наймодавцем письмово. Відмова від договору вважається такою, що відбулася, якщо споживач направив виконавцю відповідну заяву (лист, повідомлення), надавши суду докази такого направлення та отримання її виконавцем послуг.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 серпня 2021 року по справі № 456/2076/19 (провадження № 61-6357св21) вказано, що «договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Судова колегія зазначає, що у даній справі суд першої інстанції не врахував, що односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов`язків.
Отже, з врахуванням наведеного, судова колегія прийшла до висновку, що, надіславши позивачу лист 26.12.2019 відповідач, як споживач, повідомив позивача про відмову від надання послуг та припинення їх надання у зв`язку з відсутністю необхідності вивезення твердих побутових відходів за угодою №1177 від 01.03.2013. Отримання зазначеного листа підтверджується заявою директора ПП «Спарк Трейд» Ленчак В.Я., на якій проставлена відмітка про отримання даної заяви ТОВ «АВЕ Ужгород» від 26.12.2019 (а.с.84).
Однак, враховуючи те, що відповідач попередив виконавця 26.12.2019 про відмову від надання послуг та припинення договору №1177 від 03.01.2013, то відповідно до п.13 ч.1 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір є розірваним з 01.03.2020.
Щодо стягнення з відповідача 3 270,96грн заборгованості за надані послуги з вивезення твердих побутових відходів, судова колегія зазначає таке.
Як встановлено судом першої інстанції, факт надання відповідачу відповідних послуг з вивезення побутових відходів підтверджено долученими до матеріалів справи актами наданих послуг, які були надіслані відповідачеві у порядку, встановленому договором з врахуванням змін внесених додатковою угодою.
В ході розгляду справи в суді першої інстанції, відповідачем не спростовано факту надіслання йому відповідних актів як і факту неможливості їх отримання з причин, що не залежали від відповідача.
Як вбачається із відповіді ТОВ «М.Е.Док» як адміністратора відповідної системи, наданої листом № 22/04-01 від 22.04.2021, відповідач свідомо ухилявся від прийняття та підписання актів наданих послуг (а.с.155).
Окрім того, п. 14.1. та п. 2 договору №1177 від 03.01.2013 у редакції додаткової угоди від 01.03.2017 сторони узгодили, що рахунок та акт надання послуг, надісланий споживачу в електронному вигляді, є первинним документом, який підтверджує факт надання послуг за договором.
Щодо посилань скаржника на ненадання ТОВ «АВЕ Ужгород» послуг з вивезення твердих побутових відходів, то в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази у підтвердження зазначеного.
Окрім того, п.п. 25-27 договору визначено, що у разі ненадання або надання послуг не в повному обсязі, зниження їх якості, споживач викликає представника виконавця для складення акту-претензії, в якому зазначаються строки, види порушення кількісних і якісних показників тощо. Представник виконавця зобов`язаний прибути протягом 7 робочих днів.
Акт-претензія подається виконавцеві, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок розміру плати або надає споживачеві обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензії.
Вказані положення договору є спеціальними у даних правовідносинах.
З врахуванням наведеного судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним доказом ненадання відповідних послуг може бути виключно претензія та відповідний акт, складені у порядку, визначеному положеннями п. 25-27 договору. В матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до виконавця із претензією щодо неналежного виконання умов договору.
Договірні відносини між сторонами спору пов`язані із наданням послуг ПП «Спарк Трейд» як споживачу, який одночасно є і власником приміщень за адресою: вул. Д.Галицького, 6а у м. Ужгород з 2004 року.
Судом першої інстанції правомірно встановлено, що для надання послуг з поводження з побутовими відходами (вивезення побутових відходів) за адресою: вул. Д.Галицького, 6а у м. Ужгород будь-яка інша особа, крім відповідача, до позивача не зверталася.
Щодо твердження скаржника, що за адресою: м. Ужгород, вул. Данила Галицького, 6а (АВС «Галичанка») здійснюється діяльність іншим суб`єктом господарювання, судова колегія зазначає, що відповідно до п.п. 2.4.4. п. 2.4. наданого позивачем договору оренди № 20 від 01.07.2018, орендар зобов`язаний сплачувати платежі за користування електроенергією згідно рахунків. Оплата за електроенергію не включається до вартості оренди. Дослідивши вказані положення договору оренди, суд доходить висновку, що всі інші комунальні платежі включено до орендної плати, що свідчить про те, що обов`язок щодо їх сплати покладається на орендодавця, тобто, позивача.
Щодо посилання скаржника на те, що укладено договір про вивезення побутових відходів із іншим суб`єктом господарювання, судова колегія зазначає, що предметом договору про надання послуг з вивезення відходів від 02.01.2020 є вивезення відходів, пов`язаних із виробничою діяльністю та функціонуванням підприємства. Однак, вказані послуги здійснюються не щодо побутових відходів, оскільки відповідно до ст. 1 Закону України «Про відходи» побутові відходи -відходи, що утворюються в процесі життя і діяльності людини в житлових та нежитлових будинках (тверді, великогабаритні, ремонтні, рідкі, крім відходів, пов`язаних з виробничою діяльністю підприємств) і не використовуються за місцем їх накопичення.
Враховуючи вищенаведені обставини, судова колегія прийшла до висновку, що, з огляду на те, що договір №1177 від 03.01.2013, в силу закону є розірваним з 01.03.2020, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача підлягають задоволенню частково за період з січня 2020 року по лютий 2020 року в сумі 817,74 грн заборгованості за спожиті послуги з вивезення твердих побутових відходів.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
За приписами ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Підсумовуючи вищевказане, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга Приватного підприємства Спарк Трейд б/н від 01.12.2021 (Вх. № ЗАГС 01-05/4064/21 від 06.12.2021) підлягає до задоволення частково, рішення Господарського суду Закарпатської області від 21.09.2021 у справі №907/823/20 підлягає скасуванню частково в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 2 453,22грн.
Відповідно ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275 , 277, 282, 284 ГПК України,
Західний апеляційний господарський суд, ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу Приватного підприємства Спарк Трейд б/н від 01.12.2021 (Вх. № ЗАГС 01-05/4064/21 від 06.12.2021) задоволити частково.
Рішення Господарського суду Закарпатської області від 21.09.2021 у справі №907/823/20 скасувати частково в частині задоволення позовних вимог в сумі 2 453,22грн. В решті рішення суду залишити без змін.
Стягнути з ПП «Спарк Трейд» , вул. 9 Січня, будинок 9, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 22098778) на користь ТОВ «АВЕ Ужгород», вул. Льва Толстого, будинок 33, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 38330105) суму 817,74 грн заборгованості за надані послуги з вивезення твердих побутових відходів, а також суму 525,26грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.
Стягнути з ТОВ «АВЕ Ужгород», вул. Льва Толстого, будинок 33, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 38330105) та користь ПП «Спарк Трейд» , вул. 9 Січня, будинок 9, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 22098778) суму 788,48 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Місцевому господарському суду видати накази.
3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Галушко Н.А.
Суддя Желік М.Б.
Суддя Орищин Г.В.
скопійовано
-
скопійовано
-
