ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2022 рокуЛьвівСправа № 380/2792/21 пров. № А/857/19478/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПліша М.А.,

суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року у справі №380/2792/21 (головуючий суддя Сасевич О.М., м. Львів) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в якому просила визнати протиправними дії відповідача що неврахування ч.1 ст. 27, ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058- IV від 09 липня 2003 року та відмову у застосуванні показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три календарних роки, що передують року призначення пенсії, а саме за 2016 - 2018 роки при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області здійснити перерахунок та виплату її пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три календарних роки, що передують року за призначенням пенсії, а саме за 2016-2018 роки, відповідно ч.1 ст. 27, ст.40, Закону України «Про загальнообовґязкове державне пенсійне страхування» з урахуванням вже отриманих сум пенсії, починаючи з 01 березня 2019 року.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком з урахуванням ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати в Україні за три календарних роки, що передують року за призначенням пенсії, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2016, 2017, 2018 і 2019 роки.

Зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2016, 2017,2018 роки, з урахуванням виплаченої суми.

Стягнуто з відповідача на користь позивачки 908 грн. сплаченого судового збору.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а також не повністю досліджено обставини справи, просить скасувати таке рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України від 09.07.2003 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон № 1058) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Абзацом 7 ч. 2 ст. 5 Закону № 1058 передбачено, що виключно цим Законом визначаються умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 1058 виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону № 1058 відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

З червня 2010 року позивач отримувала пенсію за віком згідно положень Закону України від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» (далі - Закон 3723).

Відповідно до ст. 37 Закону №3723 у редакції, яка діяла на час призначення пенсії позивачу, на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.

Пенсія державним службовцям призначалась у розмірі 80 відсотків від суми їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.

Пенсія державним службовцям у частині, що не перевищує розміру пенсії із солідарної системи, що призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

Частина пенсії, що перевищує цей розмір, виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до пункту 2.24 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), при призначенні (перерахунку) пенсії відповідно до Законів України «Про державну службу» для визначення розміру пенсії за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для розмежування джерел фінансування особа надає пакет документів, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 2.1 цього розділу.

Тобто, пенсійна виплата за Законом України «Про державну службу» складається із двох складових: пенсії за віком, розрахованої відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та частини пенсії згідно із Законом України «Про державну службу».

Пунктом 4-7 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058 передбачено, що особам, пенсії/щомісячне довічне грошове утримання яким призначені відповідно до законів України, в тому числі «Про державну службу» розмір яких з урахуванням перерахунку, передбаченого пунктом 4-3 цього розділу, розрахований за нормами цього Закону, буде більший, проводиться автоматичне, без їхнього звернення, переведення пенсії на умовах, передбачених цим Законом, за матеріалами пенсійних справ.

Тобто, законодавець надав можливість органу Пенсійного фонду переводити особу на пенсію на умовах Закону №1058 без заяви пенсіонера, з урахуванням документів, наявних у пенсійній справі.

Відповідно до пункту 4-3 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058 пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки (3 764,40 грн.) із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі1%.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок 124).

Вищезазначеним Порядком встановлено, що у 2019 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії з жовтня 2017 року, в розмірі 1,17.

З урахуванням пункту 4-7 розділу XV Прикінцевих положень Закону 1058 та пункту 8 вищезазначеного Порядку 124, з 01 березня 2019 року позивачу проведено перерахунок пенсійної виплати автоматично, без її звернення та переведено на пенсію за віком відповідно до Закону 1058, оскільки станом на 01.03.2019 розмір пенсії обчисленої відповідно до статті 37 Закону 3723 становив 4443,02 грн., а розмір пенсії відповідно до статті 27 Закону 1058 - 5038,03 грн.

Отже, позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058 в найбільш оптимальному розрахунку.

При цьому апелянт зазначає, що положення статті 40 Закону №1058 щодо порядку визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії, на які вказує позивач у своїй позовній заяві, застосовуються саме при призначенні пенсії.

Крім цього, згідно положень ст. 40 Закону 1058 при призначенні пенсії відповідно до Закону № 1058 її розмір обчислюється виходячи із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Частиною 1 ст. 44 Закону №1058 встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно з Порядком № 22-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенси на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім`ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

Зазначеним Порядком затверджений зразок та форма заяви яка подається до органу, що призначає, проводить поновлення та перерахунок призначених пенсій.

Відповідно до абзацу 1 пункту 4.1 Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Згідно абзацу 1 пункту 4.3 Порядку не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший або про відмову в призначенні перерахунку) пенсії візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов`язків) та завіряється печаткою управління.

Тобто, незалежно від наявності права особи на пенсію чи на перерахунок пенсії існує обов`язкова процедура звернення до органу що призначає пенсії із заявою встановленого зразка.

Зазначене узгоджується з позицією Колегії суддів Вищого адміністративного суду України, яка викладена в ухвалі від 30 вересня 2014 року та у постановах Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2015 року у справі № 876/2404/15 та від 10.11.2015 року у справі № 876/6821/15, в яких зокрема зазначено про обов`язковість звернення позивача за призначенням (перерахунком) пенсії в порядку, передбаченому Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1.

Відповідно до п. 2.9 Порядку, особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії) повинна пред`явити паспорт чи інший документ, що засвідчує особу, місце проживання (реєстрації) та вік.

За документ, що засвідчує місце проживання особи, приймається паспорт, або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування, іноземні громадяни та особи без громадянства подають також копію посвідки на постійне проживання.

Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих па призначення пенсії є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу Пенсійного фонду в установленому порядку особисто або через законного представника.

У даному випадку має місце відсутність звернення позивача з заявою про призначення пенсії за віком за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідно до Порядку.

При цьому частиною 3 ст. 45 Закону №1058 встановлено, що переведення з одного виду пенсій на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині - першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховується під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз наведених вище норм права свідчить про те, що у випадку з позивачем мало місце не призначення пенсії, а переведення на пенсію, розраховану за іншим законом, у більш вигідному розмірі для позивача.

Крім цього апелянт зазначає, що приписами розділу XV Закону №1058 прямо передбачена можливість переведення на пенсію на умовах цього Закону для осіб, яким призначені пенсії відповідно до інших законів (в тому числі Закону №3723), а при перерахунку раніше призначеної пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки.

Отже, враховуючи викладене, для застосування показника середньої заробітної плати в Україні за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2016-2018 роки немає підстав.

Щодо судової практики на яку покладається позивач, то апелянт зазначає, що правові позиції Верховного Суду викладені у справах щодо оскарження дій органів Пенсійного фонду при переведенні з пенсії за вислугу років відповідно до Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХП «Про пенсійне забезпечення» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тому не можуть бути прийняті до уваги, адже предмети судових спорів, викладених у цих рішеннях та предмет позову позивача не є тотожними.

Крім цього, перерахунок пенсії позивача проведено автоматично на підставі пункту 4-7 розділу XV Прикінцевих положень Закону 1058 та пункту 8 вищезазначеного Порядку 124, а переведення з пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» здійснюється за заявою особи.

Також просить врахувати позицію Восьмого апеляційного адміністративного суду викладену в постанові від 03 серпня 2020 року у справі № 140/184/20 провадження А/857/5035/20 щодо застосування норм права при розгляді спірних правовідносин які виникають в наслідок проведення автоматичного перерахунку пенсії з 01 березня 2019 року.

Зважаючи на викладені обставини вважає, що дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області є правомірними та такими, що ґрунтуються на Конституції України, законах України, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.05.2021 у справі № 380/2792/21 є безпідставним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що 20.11.2020 ОСОБА_1 звернулась із заявою до органу Пенсійного фонду щодо застосування для розрахунку пенсії середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки, що передують року за призначенням пенсії, а саме за 2016-2018 роки.

Листом від 16.12.2020 №8682-8818/Б-52/8-1300/20 відповідач повідомив, що обчислити розмір пенсії позивачки за нормами статей 27, 40 Закону №1058 із урахуванням показника середньої заробітної плати в Україні за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2016 2018 роки, немає підстав.

Задовольняючи позовні вимог суд першої інстанції виходив з того, шо згідно зі статтею 26 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 9 Закону №1058-ІV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

За приписами ч. 2 ст. 40 Закону №1058-ІV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск: К), де: Зп -заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск -сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 +... + Кз n); К -страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

У той же час, ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 Закону № 1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

З огляду на це суд першої інстанції вважав, що ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.

Суд першої інстанції вважав, що у даній спірній ситуації мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, оскільки встановлено, що позивач перебувала на обліку та з 17.06.2010 отримувала пенсію за віком згідно із Законом України «Про державну службу», а з 01.03.2019 було переведено на пенсію за віком згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому суд першої інстанції покликався на позицію Верховного Суду у постанові від 29 листопада 2016 року у справі № 133/476/15-а (№ 21-6331а15) де висловлена правова позиція стосовно того, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV. Вказана правова позиція Верховного Суду України підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 876/5312/17.

Крім того Верховний Суд також в постанові від 31.01.2019 у справі №639/2751/17 дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо застосування в спірних правовідносинах норм ч. 3 ст. 45 Закону №1058-ІV, оскільки пенсія позивачу попередньо призначена відповідно до Закону України «Про державну службу». Вказує, що позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за три календарні роки, що передують року звернення.

На підставі наведеного, оскільки позивач попередньо отримувала пенсію на підставі Закону України «Про державну службу», суд першої інстанції вважав, що ОСОБА_1 має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення, відтак дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком з урахуванням ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2016, 2017 і 2018 роки є протиправними.

Однак суд апеляційної інстанції з такими доводами суду першої інстанції не погоджується.

Як передбачено статтею 9 Закону № 1058-ІV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Згідно з частиною 1 статті 10 цього Закону особі, яка має одночасне право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Згідно матеріалів справи позивачці пенсія за віком призначена з 17 червня 2010 року на підставі статті 37 Закону України «Про державну службу». Згідно із частинами 2 та 5 статті 37 Закону № 3723-ХІІ пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати, без обмеження граничного розміру пенсії

Частиною 3 статті 37 цього ж Закону передбачено, що пенсія державним службовцям у частині, що не перевищує розміру пенсії із солідарної системи, що призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Частина пенсії, що перевищує цей розмір, виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до пункту 2.24 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі Порядок № 22-1), при призначенні (перерахунку) пенсії відповідно до Законів України «Про державну службу» … для визначення розміру пенсії за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для розмежування джерел фінансування особа надає пакет документів, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 2.1 цього розділу.

При цьому частиною 1 статті 40 Закону №1058-IV (в редакції до 15 квітня 2016 року) було передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.

Абзац перший частини 1 статті 40 Закону №1058-IV на підставі Закону України від 29 березня 2016 року № 1043-VIII «Про внесення зміни до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» щодо порядку визначення заробітної плати для обчислення пенсії» (набрав чинності 15 квітня 2016 року) викладено у новій редакції: «Для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв».

Згідно із частиною 1 статті 40 Закону № 1058-IV за вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю І групи або дитиною з інвалідністю віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8 і 9 статті 11 цього Закону. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.

Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини 2 статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Як встановлено частиною 2 статті 40 вказаного Закону, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

На підставі наведеного слід дійти висновку, що при призначенні пенсії відповідно до Закону № 1058-IV її розмір обчислюється виходячи із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Як передбачено частиною 1 статті 44 Закону № 1058-IV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

При цьому частиною 3 статті 45 Закону № 1058-IV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

З матеріалів справи вбачається, що у даній спірній ситуації мало місце не переведення з одного виду пенсії на інший, а переведення на пенсію, розраховану за іншим законом, однак вид пенсії залишився той самий. Більше того позивачка подала заяву 19.11.2020 року, а просила здійснити нарахування та виплату з 01.03.2019 року.

Крім того, матеріали справи свідчать, що орган Пенсійного фонду перевів позивачку з урахуванням положень пункту 4-7 розділу XV Закону 1058-IV, який застосовується із 01 жовтня 2017 року.

Зазначеним пунктом розділ XV Закону № 1058-IV доповнено на підставі Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон № 2148-VIII).

Відповідно до пункту 4-7 розділу XV Закону № 1058-IV особам, пенсії/щомісячне довічне грошове утримання яким призначені відповідно до законів України, в тому числі і «Про державну службу», розмір яких з урахуванням перерахунку, передбаченого пунктом 4-3 цього розділу, розрахований за нормами цього Закону, буде більший, проводиться автоматичне, без їхнього звернення, переведення пенсії на умовах, передбачених цим Законом, за матеріалами пенсійних справ.

Згідно з пунктом 8 Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 (далі Порядок № 124), перерахунок пенсії особам, яким пенсію/щомісячне довічне грошове утримання призначено відповідно до Законів України … «Про державну службу»…, проводиться автоматичне, без звернення особи, переведення на пенсію на умовах, передбачених Законом, за матеріалами пенсійних справ, про що органи Пенсійного фонду України інформують зазначених осіб шляхом надсилання листа або смс-повідомлення на номер мобільного телефону операторів мобільного зв`язку України.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що пунктом 4-7 розділу XV Закону №1058-IV та пунктом 8 Порядку № 124 передбачено можливість органу Пенсійного фонду переводити особу на пенсію на умовах Закону № 1058-IV без згоди пенсіонера, з урахуванням документів, наявних у пенсійній справі.

Відповідно до пункту 13 Розділу XV Закону № 1058-ІV з 01 жовтня 2017 року у разі якщо особі призначено пенсію відповідно до законів України, зокрема, «Про державну службу», її виплата продовжується до переведення за бажанням особи на пенсію на інших підставах або за бажанням особи поновлюється у розмірі, який було встановлено до переведення. До такого переведення розмір пенсії, встановлений до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», не переглядається та пенсія не індексується. Різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що системний аналіз змін, внесених до Закону № 1058-ІV, свідчить про те, що з 01 жовтня 2017 року запроваджено автоматичний перерахунок усіх пенсій, зокрема і тих, що призначені за Законом № 3723-ХІІ у разі її збільшення, та автоматичне переведення пенсії на умовах, передбачених Законом № 1058-ІV.

Виходячи із наведеного, колегія суддів дійшла висноку, що автоматичне переведення позивачки на пенсію за віком на умовах Закону № 1058-IV не суперечить нормам чинного законодавства. При цьому Закон не встановлює, що таке переведення є новим призначенням пенсії. За своєю суттю це є перерахунком пенсії, оскільки вид пенсії не змінюється, а змінюється її розмір; для такого перерахунку не вимагається подання нових документів.

Як уже зазначалось вище пунктом 4-7 розділу XV Закону № 1058-ІV встановлено, що для порівняння розміру пенсії, визначеної за Законом України, зокрема, «Про державну службу», та цим Законом, здійснюється перерахунок пенсії відповідно до пункту 4-3 цього розділу. Згідно з положеннями пункту 4-3 розділу XV Закону № 1058-ІV з 01 жовтня 2017 року пенсії перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», збільшений на 79 гривень.

При цьому пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 обумовлено, що у 2019 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим цією постановою, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,17.

Виходячи із наведеного, апеляційний суд вважає, що приписами розділу ХV Закону № 1058-IV (зі змінами, внесеними Законом № 2148-VIII) прямо передбачена можливість переведення на пенсію на умовах цього Закону для осіб, яким призначені пенсії відповідно до інших законів (в тому числі Закону №3723-ХІІ), а при перерахунку раніше призначеної пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки.

Оскільки пенсію позивачці перераховано з 01 березня 2019 року автоматично, без її звернення та переведено на пенсію за віком відповідно до Закону №1058, бо станом на 01.03.2019 розмір пенсії обчисленої відповідно до статті 37 Закону №3723 становив 4443,02 грн., а розмір пенсії відповідно до статті 27 Закону 1058 - 5038,03 грн., то у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позову.

Крім того суд апеляційної інстанції вважає, некоректним покликання суду першої інстанції на зазначені вище правові позиції Верховного Суду, оскільки обставини даної справи не є тотожними з обставинами у справах що розглядались Верховним Судом, бо у даному випадку не має переведення позивачки із пенсії за віком на підстав Закону №3723 на пенсію за віком передбачену Законом №1058.

Також суд апеляційної інстанції вважає, що відповідно до положень статті 139 КАС України, не має підстав для розподілу судових витрат у справі.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати, бо висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального та процесуального права, а у задоволенні позовних вимог відмовити.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задовольнити повністю.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року у справі №380/2792/21 скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена.

Головуючий суддя М. А. Пліш судді О. М. Гінда В. В. Ніколін