ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2022 року справа №200/274/21-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Міронової Г.М., суддів Геращенка І.В., Компанієць І.Д., секретаря судового засідання Ашумова Т.Е., представника позивача Шарової В.В., представника відповідача 1 Кузнецової Ю.В., представника 3-ї особи 1 Переверзєва П.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2021 р. (рішення у повному обсязі складено 17 вересня 2021 у м. Слов`янськ) у справі № 200/274/21-а (головуючий І інстанції суддя Чекменьов Г.А.) за позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС України в Донецькій області, Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Запорізькій області, треті особи: Територіальний сервісний центр МВС № 1442, Запорізький науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач у січні 2021 звернулась до суду з позовом до Регіонального сервісного центру МВС України в Донецькій області, третя особа - Територіальний сервісний центр МВС № 1442, про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо розгляду її заяви про поновлення реєстрації транспортного засобу BMW X5 в кузові чорного кольору державний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 21.11.2013; скасування запису в Національній автоматизованій інформаційній системі Єдиного державного реєстру транспортних засобів Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України про скасування реєстрації від 21.11.2013 автомобіля марки BMW X5 в кузові чорного кольору державний номер НОМЕР_1 , 2003 року випуску, який належить їй на праві власності, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 21.11.2013, внесеного 10.10.2018 на підставі ухвали слідчого судді Мелітопольського міського суду у кримінальному провадженні від 06.10.2018 № 12018080140003231; зобов`язання відповідача внести запис в Національну автоматизовану інформаційну систему Єдиного державного реєстру транспортних засобів Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України про скасування запису про скасування реєстрації від 23.11.2013 автомобіля марки BMW X5 в кузові чорного кольору державний номер НОМЕР_1 , 2003 року випуску (т. 1 а.с. 2-12).

14.06.2021 до суду від позивача надійшли уточнення позовних вимог:

- визнати протиправною бездіяльність Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Донецькій області (далі - РСЦ ГСЦ МВС в Донецькій області) щодо розгляду її заяви в особі представника за довіреністю Черкасова В.П. від 03.11.2020 року про поновлення реєстрації транспортного засобу марки BMW Х5 в кузові чорного кольору, державний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 21.11.2013 року;

- визнати протиправним та скасувати висновок експертного дослідження від 05.10.2018 року № 08/2343/15Д, складений судовим експертом Запорізького НДЕКЦ МВС України Стойловським Віктором Даниловичем у територіальному сервісному центрі № 2343 МВС України в частині скасування державної реєстрації транспортного засобу марки BMW Х5 в кузові чорного кольору, державний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 21.11.2013 року;

- зобов`язати РСЦ ГСЦ МВС в Донецькій області поновити запис в Національній автоматизованій інформаційній системі Єдиного державного реєстру транспортного засобів Головного сервісного центру МВС про реєстрацію від 23.11.2013 року автомобіля марки BMW Х5 в кузові чорного кольору, державний номер НОМЕР_4 IM, 2003 р.в., який належить їй на праві власності, який було скасовано 10.10.2018 року на підставі ухвали слідчого судді Мелітопольського міського суду у кримінальному провадженні від 06.10.2018 року за № 12018080140003231 (т. 2 а.с. 126-129).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 7 вересня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено (т. 3 а.с. 57-62).

Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що вона є власником автомобіля марки BMW Х5 в кузові чорного кольору державний номер НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 21.11.2013 року. Перереєстрація транспортного засобу на її ім`я відбулася у встановленому законом порядку на підставі довідки-рахунку ВІА-133022 від 20.11.2013 року.

05 жовтня 2018 року власник звернулась до територіального сервісного центру МВС України у Запорізькій області № 2343 (далі - ТСЦ № 2343) для здійснення перереєстрації вищевказаного автомобіля у зв`язку із його продажем. Однак, при огляді автомобіля у експерта ТСЦ № 2343 ОСОБА_2 виникла підозра стосовно відповідності маркування номеру кузова автомобіля, про що було повідомлено до Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області. Після цього 06.10.2018 року автомобіль був вилучений та залишений на зберіганні на території Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області нібито у рамках кримінального провадження від 06.10.2018 року за № 12018080140003231. Ухвалою слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду від 10.10.2018 року накладено арешт на автомобіль марки BMW Х5, д/н НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , з метою забезпечення його збереження як речового доказу.

Незважаючи на неодноразові звернення більше ніж півтора року, автомобіль знаходився у Мелітопольському міському відділі поліції і ніяких слідчих дій не було проведено в повному обсязі.

Ухвалою слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14.07.2020 року було прийняте рішення про скасування арешту транспортного засобу марки BMW Х5 в кузові чорного кольору д/н НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 21.11.2013 року, накладеного ухвалою слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 10.10.2018 року в частині заборони розпоряджатися та користуватися вказаним майном.

Експертом Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.М.С.Бокаріуса було проведено комплексне трасологічне дослідження і надано висновок № 14694/15339 від 14.09.2020 року про те, що ідентифікаційний номер кузова досліджуваного автомобіля BMW Х5 в кузові чорного кольору д/н НОМЕР_4 IM нанесений заводським способом та будь-яким змінам не піддавався.

24 жовтня 2020 року з відповіді № 31/5-1442-1466, наданої Територіальним сервісним центром MB № 1442 на звернення представника позивача стало відомо, що зазначений вище транспортний засіб був знятий з обліку у зв`язку зі скасуванням реєстрації ТСЦ МВС № 2343.

Апелянт вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не поновлення реєстрації транспортного засобу, яка скасована з непередбачених законодавством підстав.

У відзивах на апеляційну скаргу представники відповідачів просять відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача і третьої особи проти доводів апеляційної скарги заперечували.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, додаткові письмові пояснення до неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, виходить з наступного.

Судом встановлено, що за позивачем був зареєстрований на праві власності автомобіль марки BMW Х5 в кузові чорного кольору державний номер НОМЕР_1 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 21.11.2013 року Реєстрація транспортного засобу за позивачем відбулася на підставі довідки-рахунку ВІА-133022 від 20.11.2013 року Костянтинівським МРЕВ, яке було структурним підрозділом РСЦ ГСЦ МВС України в Донецькій області (т.1 а.с.20).

05 жовтня 2018 року позивач звернулась до територіального сервісного центру МВС України у Запорізькій області № 2343 за адресою: м. Мелітополь, вул. Інтеркультурна, б.172, для здійснення перереєстрації автомобіля марки BMW Х5, д/н НОМЕР_1 , у зв`язку із продажем автомобіля.

Під час здійснення реєстраційних дій з вказаним автомобілем 05.10.2018 року експертом Запорізького НДЕКЦ МВС України Стойловським В.Д. було проведено експертне дослідження транспортного засобу BMW Х5, чорного кольору, номерний знак НОМЕР_1 , 2003 року випуску, за наслідками якого складено Висновок № 08/2343/15Д, який було долучено до матеріалів реєстраційних дій. У цьому Висновку було вказано на те, що первинний заводський номер (номер кузова) наданого на дослідження автомобіля BMW Х5 було замінено в кустарних умовах шляхом механічного видалення першопочаткового номера з наступним нанесенням кустарним способом номера НОМЕР_5 (т.2 а.с.25-26, т.3 а.с.2-13).

Висновком № 180 консультанта-реєстратора ТСЦ 2343 РСЦ МВС в Запорізькій області, затвердженим начальником РСЦ МВС в Запорізькій області 10.10.2018 року, вирішено скасувати державну реєстрацію автомобіля BMW Х5, номерний знак НОМЕР_1 , вилучити номерні знаки та свідоцтво про реєстрацію (т.2 а.с.21-22).

З наведених підстав автомобіль був вилучений та залишений на зберіганні на території Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області у рамках кримінального провадження, зареєстрованого 05.10.2018 року за № 12018080140003231.

Ухвалою слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду від 10.10.2018 року накладено арешт на зареєстрований за позивачем автомобіль марки BMW Х5.

У кримінальному провадженні № 12018080140003231 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого статтею 290 Кримінального кодексу України судова експертиза з комплексного дослідження транспортних засобів, в ході досудового розслідування була призначена, але не проведена, що підтверджується повідомленням № 4118/60-6/2020 від 27.07.2020 року Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області.

Ухвалою слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14.07.2020 року було прийняте рішення про скасування арешту транспортного засобу марки BMW Х5 в кузові чорного кольору д/н НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 21.11.2013 року, накладеного ухвалою слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 10.10.2018 року в частині заборони розпоряджатися та користуватися вказаним майном (т.1 а.с.23-24).

За зверненням представника позивача за довіреністю Черкасовим В.П. експертом Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.М.С.Бокаріуса було проведено комплексне трасологічне дослідження і надано висновок № 14694/15339 від 14.09.2020 року про те, що ідентифікаційний номер кузова досліджуваного автомобіля BMW Х5 в кузові чорного кольору, д/н НОМЕР_1 , нанесений заводським способом та будь-яким змінам не піддавався (т.1 а.с.26-28).

24.10.2020 року представник позивача Черкасов В.П. звернувся до ТСЦ № 1442 РСЦ ГСЦ МВС в Донецькій області із заявою про надання довідки про реєстрацію транспортного засобу (т.1 а.с.134).

На вказане звернення надано довідку № 31/5-1442-1466, в якій зазначено, що відповідно до інформаційних ресурсів Національної автоматизованої інформаційної системи (НАТС) Єдиного державного реєстру транспортних засобів, автомобіль марки BMW Х5, номерний знак НОМЕР_1 , рік випуску - 2003, колір - чорний, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , 21.11.2013 року був зареєстрований на ім`я ОСОБА_1 , та 10.10.2018 року в ТСЦ МВС № 2343 (адреса: 72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Інтеркультурна, 172/1), цей транспортний засіб був знятий з обліку у зв`язку зі скасуванням реєстрації (т.1 а.с.18).

06.11.2020 року до РСЦ ГСЦ МВС в Донецькій області від представника позивача Черкасова В.П. надійшла заява про поновлення реєстрації в Національній автоматизованій інформаційній системі Головного сервісного центру МВС через відсутність, на думку заявника, підстав для анулювання реєстрації, вичерпний перелік яких визначено п. 40 Порядку № 1388 (т.1 а.с.135-137)

Відповіддю РСЦ ГСЦ МВС в Донецькій області від 17.11.2020 року № 31/5-М-37 заявнику повідомлено, що відновлення державної реєстрації Порядком № 1388 не передбачено, таким чином відсутні правові підстави для проведення територіальними органами з надання сервісних послуг такої дії (т.1 а.с.19).

Вважаючи протиправними бездіяльність Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Донецькій області та висновок експертного дослідження від 05.10.2018 року № 08/2343/15Д, позивач звернулася до суду із цим позовом.

При вирішенні справи суд виходить з наступного.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами першою - п`ятою статті 34 Закону України від 30 червня 1993 року № 3353-XII «Про дорожній рух» передбачено: державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.

Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників.

Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.

Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України.

Для автоматизованого обліку транспортних засобів, що використовуються на вулично-дорожній мережі загального користування і підлягають державній або відомчій реєстрації, та відомостей про їх власників ведеться Єдиний державний реєстр, держателем якого є Міністерство внутрішніх справ України.

Частина перша статті 37 Закону України «Про дорожній рух» передбачає, що забороняється експлуатація незареєстрованих (неперереєстрованих) транспортних засобів, ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах, знищені чи підроблені, без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерними знаками, які закріплені у не встановлених для цього місцях, закриті іншими предметами чи забруднені, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 метрів, перевернуті чи не освітлені, а також транспортних засобів, що підлягають обов`язковому технічному контролю, але не пройшли його, та у випадках, передбачених законодавством, без чинного на території України поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").

Відповідно до абзацу першого пункту 3 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 передбачено, що державна реєстрація транспортних засобів проводиться територіальними органами з надання сервісних послуг МВС (далі - сервісні центри МВС) з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій.

За змістом абзацу другого пункту 7 вказаного Порядку № 1388 експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) в уповноважених органах МВС та без номерних знаків, що відповідають державним стандартам, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється.

Абзац четвертий пункту 15 Порядку № 1388 передбачає, що державна реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку транспортних засобів, крім випадків вибракування їх у цілому, без ідентифікаційного номера або із знищеними, пошкодженими (один чи кілька символів номера візуально не визначаються) чи підробленими (змінено один або кілька символів номера, замінено панель (табличку) або частину панелі (таблички) з номером) ідентифікаційними номерами складових частин (кузова, шасі, рами) не допускається. Перша державна реєстрація таких засобів, а також ввезених на митну територію України транспортних засобів, що розшукуються правоохоронними органами інших держав, не проводиться.

Відповідно до абзацу першого пункту 16 Порядку № 1388 на зареєстровані в уповноважених органах МВС транспортні засоби видаються свідоцтва про реєстрацію, а також номерні знаки, що відповідають державному стандарту України: два номерні знаки - на автотранспорт, один - на мототранспорт, мопед, причіп та напівпричіп, дозволи на встановлення на транспортних засобах спеціальних світлових і (або) звукових сигнальних пристроїв. У свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу ідентифікаційний номер двигуна не зазначається.

Приписами абзацу третього пункту 40 Порядку № 1388 встановлено, що у разі встановлення факту знищення, фальсифікації або підроблення ідентифікаційних номерів складових частин транспортних засобів, виявлення транспортних засобів, зареєстрованих (перереєстрованих), знятих з обліку в уповноважених органах МВС, у тому числі тимчасово, за фіктивними чи підробленими документами або таких, що розшукуються правоохоронними органами України у зв`язку з незаконним заволодінням, уповноважені особи сервісних центрів МВС оформляють в установленому порядку необхідні документи, скасовують державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку транспортних засобів і передають усі відповідні документи та за наявності транспортні засоби до відповідного органу досудового розслідування. Якщо виявлено факт підроблення митних документів, їх ксерокопії з необхідним поясненням надсилаються до органів доходів і зборів, у зоні діяльності яких проживають особи, за якими зареєстровані відповідні транспортні засоби.

Системний аналіз вищевикладених приписів надає підстави вважати, що підставою для скасування державної реєстрації транспортного засобу є встановлення факту знищення, фальсифікації або підроблення ідентифікаційних номерів складових частин транспортних засобів, виявлення транспортних засобів, зареєстрованих (перереєстрованих), знятих з обліку в уповноважених органах МВС, у тому числі тимчасово, за фіктивними чи підробленими документами або таких, що розшукуються правоохоронними органами України у зв`язку з незаконним заволодінням.

У цій справі такого факту встановлено не було.

Більш того, постановою слідчого від 16 липня 2019 року провадження в кримінальній справі було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України: Кримінальне провадження закривається в разі, якщо: 2) встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення (т.1 а.с.22).

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову як на правову підставу послався на те, що висновок Запорізького НДЕКЦ МВС України у територіальному сервісному центрі № 2343 не є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке може бути скасованим в рамках адміністративної справи. Крім того, суд першої інстанції вказав, що Порядком № 1388 не передбачено скасування записів про скасування реєстрації або поновлення (відновлення) реєстрації транспортних засобів.

Суд з таким твердженням не погоджується з огляду на таке.

В пункті 40 Порядку № 1388 визначено: у разі виявлення транспортних засобів, зареєстрованих (перереєстрованих), знятих з обліку в уповноважених органах МВС, у тому числі тимчасово, за фіктивними чи підробленими документами або таких, що розшукуються правоохоронними органами України у зв`язку з незаконним заволодінням, уповноважені особи сервісних центрів МВС вносять до Єдиного державного реєстру транспортних засобів інформацію про обмеження державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів і передають наявні документи до відповідного органу досудового розслідування. Якщо виявлено факт підроблення митних документів, їх ксерокопії з необхідним поясненням надсилаються митному органу, зазначеному в таких документах.

Тобто, щоб уповноважена особа сервісного центру МВС внесла до Єдиного державного реєстру транспортних засобів інформацію про зняття з обліку транспортного засобу, вона повинна була мати висновок експертного дослідження транспортного засобу позивача, що, власне, і відбулося. Саме з цього висновку від 05.10.2018 року № 08/2343/15Д і розпочався ланцюг всіх неправомірних дій стосовно майна позивача, яке призвело до судового розгляду.

Відповідно до п. 8 Порядку № 1388 державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність, для юридичних осіб - організаційно-розпорядчий документ про проведення державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів та видана юридичною особою довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Не допускаються до державної реєстрації транспортні засоби з правим розташуванням керма (за винятком транспортних засобів, які були зареєстровані в підрозділах Державтоінспекції до набрання чинності Законом України "Про дорожній рух").

Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені в установленому порядку: копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин.

Наказом МВС України від 11.08.2010 № 379 була затверджена Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 січня 2011 р. за № 123/18861, яка прийнята відповідно до статей 34, 52-1 Закону України "Про дорожній рух" та постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.98 № 1388.

В п. 4 Інструкції № 379 занотовано: «Перереєстрація ТЗ проводиться працівниками Центру з урахуванням вимог пунктів 8, 12, 15, 33 - 39 Порядку. У разі перереєстрації ТЗ свідоцтво про реєстрацію ТЗ (технічний паспорт) підлягає заміні на загальних підставах».

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (заява № 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини у пункті 32 рішення по справі «Стреч проти Сполучного Королівства» («Stretch v. the United Kingdom», заява №44277/98).

Слід зазначити, що у практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Протоколу першого ЄКПЛ, а саме: (1) чи є втручання законним; (2) чи переслідує воно "суспільний інтерес"; (3) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

ЄСПЛ констатує порушення державою статті 1 Протоколу першого, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Справа «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06) - будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів"; питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (пункт 50); говорячи про "закон", стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції (див. рішення у справі "Шпачек s.r.о." проти Чеської Республіки", заява № 26449/95, пункт 54).

У справі «Трегубенко проти України» (заява №61333/00, пункт 53) Суд вказав, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, зокрема «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинне відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав суд, «справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар».

Так, одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону).

У пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, пункт 73). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява №32457/05, пункт 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67).

Отже, в даному випадку втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном не є виправданим.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2013 року № 21-87а13.

За унормуванням п. 7 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України в разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача вчинити певні дії, і це прямо вбачається з п. 4 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

За приписами ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

При цьому спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

За таких обставин позов підлягає задоволенню.

Європейський суд з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58) зазначив, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що в рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За правилами, закріпленими ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а згідно з ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції обставини справи встановлені правильно, але судове рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, тому є підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Керуючись статтями 195, 250, 310, 315, п. 4 ч. 1 ст. 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького кружного адміністративного суду від 07 вересня 2021 р. задовольнити.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2021 р. у справі № 200/274/21-а - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати висновок експертного дослідження від 05.10.2018 року № 08/2343/15Д, складений судовим експертом Запорізького НДЕКЦ МВС України Стойловським Віктором Даниловичем у територіальному сервісному центрі № 2343 МВС України в частині скасування державної реєстрації транспортного засобу марки BMW Х5 в кузові чорного кольору, державний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 21.11.2013 року;

Зобов`язати РСЦ ГСЦ МВС в Донецькій області поновити (здійснити державну реєстрацію) запис в Національній автоматизованій інформаційній системі Єдиного державного реєстру транспортного засобів Головного сервісного центру МВС про реєстрацію від 23.11.2013 року автомобіля марки BMW Х5 в кузові чорного кольору, державний номер НОМЕР_4 IM, 2003 р.в., який належить їй на праві власності, який було скасовано 10.10.2018 року на підставі ухвали слідчого судді Мелітопольського міського суду у кримінальному провадженні від 06.10.2018 року за № 12018080140003231.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14 лютого 2022 року.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді І.В. Геращенко

І.Д. Компанієць