ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/10692/21 Суддя (судді) першої інстанції: Заяць О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.

за участю секретаря судового засідання Головченко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2021 року (повний текст складено 05 листопада 2021 року) у справі за адміністративним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Батьківщина» до Головного управління ДПС в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА

Позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ДПС в Чернігівській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.06.2021 №2904/25010700.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2021 року позов задоволено.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що на запит контролюючого органу позивачем не було надано доказів наявності підстав для не нарахування пені за порушення строків розрахунку за зовнішньоекономічним контрактом.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що в межах встановленого законодавством строку для завершення розрахунків позивач звернувся до міжнародного комерційного арбітражу (третейського суду), рішенням якого від 28.08.2020 задоволено позов СТОВ «Батьківщина» про стягнення з ЗАТ «NOVA RENT» заборгованості, а тому у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 та ст.79 ПК України, відповідно до наказу Головного управління ДПС у Чернігівській області від 21.04.2021 № 620-п, контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку СТОВ «Батьківщина» з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 28.08.2019 по 25.01.2021 по договору № NOVA028-2019 від 28.08.2019, за результатами якої складено акт № 2436/07/30875436 від 19.05.2021, в якому зафіксовано порушення СТОВ «Батьківщина» ч.3 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції», п.21 р.II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою НБУ від 02.01.2019 № 5 (зі змінами) «Про затвердження Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті» щодо порушення строків повернення валютної виручки по контракту № NOVA028-2019 від 28.08.2019, укладеного з нерезидентом ЗАО «NOVA RENT» (Литва), в результаті чого допущено порушення вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій на загальну суму 1138497,14 грн. за період з 23.09.2020 по 25.01.2021 (а.с.13-18).

На підставі вказаного акту відповідачем складено податкове повідомлення-рішення №2904/25010700 від 22.06.2021, яким позивачу визначено пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства на загальну суму 1138497,14 грн (а.с.12).

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що до спливу граничного строку розрахунків за операцією з імпорту товарів, міжнародним комерційним арбітражем було прийнято до розгляду позовну заяву СТОВ «Батьківщина» до ЗАТ «NOVA RENT» про стягнення з останнього заборгованості, і граничний строк розрахунків за імпортною операцією в силу приписів ч.7 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» зупинився і цей строк вже більше не поновлювався.

За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» установлено, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

Постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №5 затверджено Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті (далі - Положення №5), відповідно до п.21 якого граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Відповідно до п.7 Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №7, банк розпочинає відлік установлених Національним банком граничних строків розрахунків з дати:

1) оформлення МД типу ЕК-10 "Експорт", ЕК-11 "Реекспорт" на продукцію, що експортується (якщо продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню), або підписання акта або іншого документа, що засвідчує поставку нерезиденту товару відповідно до умов експортного договору (якщо товар згідно із законодавством України не підлягає митному оформленню), - за операціями з експорту товарів;

2) здійснення платежу (списання коштів з рахунку клієнта), а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - здійснення банком платежу на користь нерезидента (списання коштів з рахунку банку) - за операціями з імпорту товарів.

Датою здійснення платежу на користь нерезидента - постачальника товару вважається дата здійснення банком платежу на користь нерезидента - постачальника товару, якщо оплата зобов`язань резидента за операцією з імпорту товару здійснюється за рахунок коштів, отриманих від банку на підставі кредитного договору без зарахування цих коштів на поточний рахунок такого резидента в банку.

Відповідно до ч.5 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Частиною 7 наведеної статті передбачено, що у разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.

У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про відмову в позові повністю чи частково в частині майнових вимог або про відмову у відкритті провадження у справі чи про залишення позову без розгляду, а також у разі визнання документа про стягнення заборгованості з боржника-нерезидента таким, що не підлягає виконанню, недійсним, незаконним тощо та (або) закриття (припинення) провадження без зарахування грошових коштів на рахунки резидентів у банках України за таким документом строк, встановлений відповідно до цієї статті, поновлюється і пеня за його порушення нараховується за кожний день прострочення, включаючи період, на який цей строк було зупинено.

У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про задоволення позову сплаті підлягає лише пеня, нарахована до дня прийняття позовної заяви до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем.

З матеріалів справи вбачається, що 28.08.2019 між ЗАТ «NOVA RENT» (ул. Г.Вілко, 18-а, Вільнюс, LT-08104, Республіка Литва), як Продавцем, та СТОВ «Батьківщина», як Покупцем, укладено контракт № NOVA028-2019, відповідно до умов якого Продавець зобов`язався продати, а Покупець купити БВ (бувшу у використанні) сільськогосподарську техніку згідно додатків до контракту. Загальна сума контракту 130000,00 євро, яка має бути сплачена до 26.09.2019. Дата передачі товару покупцю не пізніше 30.09.2019 (а.с.25-27).

Додатками № 1, 2 до контракту було передбачено поставку: бувшого в експлуатації зернозбирального комбайну Claas Lexion, країна походження: Німеччина, серійний номер С6500042, рік випуску 2012, потужність 483 кс./ЗбО Квт, наробіток мотогодин 1009/1820, вага 18500 кг. в кількості 1 шт. вартістю 110000,00 євро; бувшої в експлуатації жатки Claas V900, країна походження Угорщина, серійний номер 71618496, рік випуску 2013, вага 3000 кг, в кількості 1 шт., вартістю 17000,00 євро; бувшого в експлуатації возику для жатки CLAAS, країна походження Угорщина, серійний номер 52101301, рік випуску 2013, вага 1200 кг, в кількості 1 шт., вартістю 3000,00 євро (а.с.28-29).

24.09.2019 на виконання умов даного контракту СТОВ «Батьківщина» сплатило ЗАТ «NOVA RENT» в безготівковій формі на банківський рахунок грошові кошти у сумі 130000,00 євро, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті від 24.09.2019 № 11 (а.с.30).

Таким чином, з 24.09.2019 розпочався відлік граничного строку, встановленого п.21 Порядку №5, для розрахунку за операціями з імпорту товарів, завершення якого припадало на 23.09.2019.

В той же час, у встановлений в контракті строк ЗАТ «NOVA RENT» поставку товару на користь СТОВ «Батьківщина» не здійснило.

12.05.2020 між ЗАТ «NOVA RENT», як Стороною-1, та СТОВ «Батьківщина», як Стороною-2, укладено арбітражну угоду № 12/05-2020, відповідно до п. 1 якої сторони домовилися, що усі спори, розбіжності та вимоги, які можуть виникнути за укладеним між ними контрактом №NOVA028-2019 від 28.08.2019 або у зв`язку з цим контрактом, у тому числі стосовно його укладення, тлумачення, виконання, порушення, припинення або недійсності, підлягають розгляду у створюваному згідно даної арбітражної угоди Міжнародному комерційному арбітражі (третейському суді) по конкретній справі (арбітраж ad hoc) у відповідності до Типового закону ЮНСІТРАЛ про міжнародний торговий арбітраж. Арбітражним регламентом ЮНСІТРАЛ Комісії ООН з права міжнародної торгівлі. Європейською конвенцією про зовнішньоторговельний арбітраж від 21.04.1961. Кількість арбітрів - один. Сторони призначають арбітра шляхом взаємного погодження. Арбітром може бути особа, що володіє російською мовою та має вищу юридичну освіту. Арбітром не може бути особа, яка перебуває з однією зі сторін в трудових відносинах. Місце арбітражу: Україна, м. Чернігів. Мова арбітражного розгляду: російська. При розгляді спорів арбітр (третейський суддя) повинен керуватися матеріальним правом України. До Контракту, у тому числі до його дійсності, виконання, припинення, тлумачення, прав та обов`язків сторін, наслідків невиконання або неналежного виконання сторонами своїх зобов`язань та інших питань, застосовується законодавство України. Рішення Міжнародного комерційного арбітражу (третейського суду) по конкретній справі (арбітраж ad hoc), створеного на підставі даної арбітражної угоди, є остаточним та обов`язковим для обох сторін (а.с.31-32). Пунктом 2 вказаної угоди передбачено, що з моменту її підписання розділ 8 «Арбітраж» контракту № NOVA028-2019 від 28.08.2019 втрачає юридичну силу та припиняє свою дію.

Листом від 12.05.2020 ЗАТ «NOVA RENT» запропонувало СТОВ «Батьківщина» розділ 8 «Арбітраж» із контракту №NOVA028-2019 від 28.08.2019 виключити з 12.05.2020, на що листом від 18.05.2020 позивач повідомив про свою згоду із цією пропозицією (а.с.33-34).

08.06.2020 позивач направив до ЗАТ «NOVA RENT» листа про повернення грошових коштів в сумі 130000,00 євро протягом 7 днів з моменту отримання вказаного листа, який було отримано директором ЗАТ «NOVA RENT» 18.06.2020, про що наявна розписка (а.с.35-36).

У зв`язку з не поверненням суми попередньої оплати, 01.07.2020 позивач направив до ЗАТ «NOVA RENT» повідомлення про арбітраж, запропонувавши одноособового арбітра - юриста Тихоновського Д.М. (а.с.38-39), у відповідь на яку, листом від 08.07.2020 ЗАТ «NOVA RENT» погодилось на запропонованого позивачем одноособового арбітра та повідомило про визнання факту не поставки товару (а.с.40).

Листом від 15.07.2020 Тихоновський Д.М. надав свою згоду бути одноособовим арбітром (третейським судом) при вирішенні спору, що виник між СТОВ «Батьківщина» та ЗАТ «NOVA RENT» щодо повернення передплати в розмірі 130000,00 євро за контрактом №NOVA028-2019 від 28.08.2019 (а.с.41).

17.07.2020 позивач направив до Міжнародного комерційного арбітражу (третейського суду) по конкретній справі (арбітраж ad hoc) у складі одноособового арбітра Тихоновського Д.М. позовну заяву від 17.07.2020 вих.№17/07, у якій він просив стягнути з ЗАТ «NOVA RENT» на свою користь 130000.00 євро заборгованості по поверненню попередньої оплати, зробленої за контрактом № NOVA028-2019 від 28.08.2019 (а.с.42-45).

27.07.2020 Міжнародний комерційний арбітраж (третейський суд) по конкретній справі (арбітраж ad hoc) у складі одноособового арбітра Тихоновського Д.М., діючи на підставі Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», Типового закону ЮНСІТРАЛ про міжнародний торгівельний арбітраж, Арбітражного регламенту ЮНСІТРАЛ Комісії Організації Об`єднаних Націй по праву міжнародної торгівлі. Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж від 21.04.1961, арбітражної угоди від 12.05.2020 № 12/05-2020, укладеної між ЗАТ «NOVA RENT» та СТОВ «Батьківщина», розглянув матеріали вказаної вище позовної заяви та виніс процесуальну постанову, якою порушив провадження у справі та прийняв позовну заяву СТОВ «Батьківщина» до ЗАТ «NOVA RENT» про стягнення заборгованості по поверненню попередньої оплати в сумі 130000,00 євро, зробленої за укладеним між сторонами контрактом № NOVA028-2019 від 28.08.2019, до розгляду (а.с.47-49).

Таким чином, в силу ч.7 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» граничні строки розрахунків за операціями з імпорту товарів за контрактом № NOVA028-2019 від 28.08.2019 є зупиненими.

28.08.2020 Міжнародний комерційний арбітраж (третейський суд) по конкретній справі (арбітраж ad hoc) у складі одноособового арбітра Тихоновського Д.М. виніс рішення, яким позов СТОВ «Батьківщина» до ЗАТ «NOVA RENT» задовольнив повністю та стягнув з ЗАТ «NOVA RENT» на користь СТОВ «Батьківщина» 130000,00 євро заборгованості з повернення попередньої оплати, зробленої за укладеним між сторонами контрактом № NOVA028-2019 від 28.08.2019 (а.с.50-55).

Отже, в силу ч.7 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції», після прийняття міжнародним комерційним арбітражем вказаного рішення, стягненню підлягає лише пеня, нарахована до дня прийняття позовної заяви до розгляду судом, однак, оскільки позивач звернувся до міжнародного комерційного арбітражу до завершення граничних строків розрахунків за контрактом № NOVA028-2019 від 28.08.2019, будь-яка пеня не нараховувалась.

Указом від 25.01.1963 Президія Верховної Ради Української РСР ратифікувала Європейську конвенцію про зовнішньоторговельний арбітраж, яка передбачає вирішення спорів як арбітрами, призначеними по кожній окремій справі (арбітраж Ad Нос), так і постійно діючими арбітражними органами, частиною 2 якої передбачено, що для застосування цієї Конвенції: а) термін «арбітражна угода» означає арбітражне застереження у письмовій угоді або окрему арбітражну угоду, підписану сторонами або таку, що міститься у обміні листами, телеграмами, або у повідомленнях по телетайпу, а у відносинах між державами, в яких жоден із законів не вимагає письмової форми для арбітражної угоди, - усіляку угоду, укладену у формі, дозволеній цими законами; б) термін «арбітраж» означає розгляд спорів як арбітрами, призначеними по кожній окремій справі (арбітраж ad hoc), так і постійними арбітражними органами.

Положеннями ст.4 Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж передбачено право сторін арбітражної угоди на власний розсуд, зокрема, призначати арбітрів або встановлювати, у разі виникнення якої-небудь суперечки, методи їх призначення; встановлювати місцезнаходження арбітражного суду; встановлювати правила процедури, яких повинні дотримуватися арбітри.

Частиною 1 ст.4 Конвенції встановлено, що сторони арбітражної угоди можуть на власний розсуд: передбачати передачу спорів на розгляд постійного арбітражного органу; у цьому разі розгляд спорів буде здійснюватися у відповідності з регламентом такого органу; передбачати передачу спорів на розгляд арбітражу по даній справі (арбітраж ad hoc) і у цьому випадку, зокрема: призначати арбітрів або встановлювати, у випадку виникнення якого-небудь спору, методи їх призначення; встановлювати місцезнаходження арбітражного суду; встановлювати правила процедури, яких повинні дотримуватись арбітри.

Відповідно до ч.1 ст.7 Конвенції сторони можуть на свій розсуд встановлювати за спільною згодою право, яке належить застосовуватись арбітрами при рішенні спору по суті.

Частиною 2 ст.1 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» передбачено, що до міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися, зокрема, спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв`язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном.

Статтею 2 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» визначено, що для цілей цього Закону: «арбітраж» - будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України (додатки № 1 і № 2 до цього Закону); «третейський суд» - одноособовий арбітр або колегія арбітрів; «суд» - відповідний орган судової системи держави.

Крім того, відповідно до ч.4 ст.1 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» визначено, що цей Закон не зачіпає дії будь-якого іншого закону України, в силу якого певні спори не можуть передаватися до арбітражу або можуть бути передані до арбітражу тільки згідно з положеннями іншими, ніж ті, що є в цьому Законі.

З огляду на зміст вищенаведених нормативних актів, під судом, переліченим у ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» слід розуміти відповідний орган судової системи держави, зокрема, створений відповідно до Розділу VІІІ Конституції України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів», або Міжнародний комерційний арбітражний суд чи Морська арбітражна комісія при Торгово-промисловій палаті України або інший арбітраж (третейський суд), створений у відповідності до положень Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж».

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 07.10.2021 у справі №810/248/18.

Таким чином, звертаючись до міжнародного комерційного арбітражу (третейського суду) в особі одноособового арбітра Тихоновського Д.М. позивач звернувся до належного суду (міжнародного комерційного арбітражу), визначеного ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» із відповідною позовною заявою до нерезидента про стягнення коштів за зовнішньоекономічною операцією з імпорту товарів.

Наданий відповідачем список рекомендованих арбітрів (а.с.80) жодним чином не свідчить, що позивач обмежений у виборі арбітражу лише вказаним списком, який носить виключно рекомендаційний характер, беручи до уваги, що нормами національного та міжнародного законодавства прямо передбачено можливість призначення міжнародного комерційного арбітражу по кожній окремій справі (арбітраж ad hoc) в особі одноособового арбітра, особа якого погоджена сторонами арбітражної угоди.

Апелянт також зазначає, що ним направлявся запит до СТОВ «Батьківщина» від 12.11.2020 №104/10/25-01-07-07-09 (а.с.81) щодо надання пояснень по виконанню умов контракту №NOVA028-2019 від 28.08.2019 із відповідними документами, а також, у разі звернення до судових органів з позовною заявою про стягнення боргу з нерезидента, просили надати відомості, а саме: позовну заяву з підтвердженням про отримання судом, ухвалу (рішення) суду та ін.

Вказаний запит отримано позивачем 20.11.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням (а.с.81).

На вказаний запит позивач листом від 10.02.2021 вих.№10/02-1 надав підтверджуючі документи щодо виконання умов зовнішньоекономічного контракту №NOVA028-2019 від 28.08.2019 (а.с.102).

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник позивача Підгорний К.С. стверджував, що до листа від 10.02.2021 вих.№10/02-1 було додано, в тому числі копія рішення міжнародного комерційного арбітражу про стягнення з ЗАТ «NOVA RENT» на користь СТОВ «Батьківщина» 130000,00 євро заборгованості. В той же час, представник відповідача Лисиця О.С., в судовому засіданні суду апеляційної інстанції повідомила, що до листа від 10.02.2021 вих.№10/02-1 було долучено виключно контракт з додатками і банківська виписка на підтвердження завершення розрахунків за контрактом №NOVA028-2019 від 28.08.2019.

Однак, у зв`язку з відсутністю у вказаному листі переліку додатків, суд позбавлений можливості достеменно встановити, які саме документи були направлені позивачем до контролюючого органу.

В той же час, в силу п.85.2 ст.85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до п.85.4 наведеної статті при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

Отже, обов`язок надання витребуваних контролюючим органом документів виникає у платника податків лише після початку перевірки та за умови, якщо відповідний запит було подано не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

З акту перевірки позивача вбачається, що вона проводилась в період з 06.05.2021 по 13.05.2021 і в цей період будь-які запити до позивача щодо надання контролюючому органу документів не надходили.

При цьому, в акті перевірки зазначено, що повідомлення про проведення перевірки від 21.04.2021 №26/ж4/25-01-07-07-09 та копію наказу від 21.04.2021 №620-п надіслано на адресу СТОВ «Батьківщина» поштою та отримано платником 11.05.2021 (а.с.13).

В той же час, відповідно до п.79.2 ст.79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

В той же час, документальна позапланова невиїзна перевірки позивача розпочалась 06.05.2021, тобто до отримання ним повідомлення про проведення перевірки від 21.04.2021 №26/ж4/25-01-07-07-09 та копії наказу від 21.04.2021 №620-п, які отримані позивачем лише 11.05.2021, про що прямо зазначено в акті перевірки.

Наведені обставини позбавили позивача можливості в рамках проведеної перевірки направити до відповідача документи на підтвердження дотримання ним вимог ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» та Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, в частині дотримання граничних строків розрахунку за зовнішньоекономічними операціями з імпорту товарів за контрактом №NOVA028-2019 від 28.08.2019, а саме щодо звернення до міжнародного комерційного арбітражу з відповідним позовом, який було задоволено рішенням від 28.08.2020.

Таким чином, враховуючи, що судом встановлено обставину щодо недотримання контролюючим органом порядку проведення перевірки позивача, які мали наслідком позбавлення його можливості подати докази та призвели до безпідставних висновків самої перевірки, колегія суддів доходить висновку, що документальна позапланова невиїзна перевірка позивача, за наслідками якої було складено акт від 19.05.2020 №2436/07/30875436, була проведена контролюючим органом із порушенням вимог ПК України, що має наслідком визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої перевірки, а саме - компетенції у податкового органу на прийняття акту індивідуальної дії (податкового повідомлення-рішення).

Як наслідок, акт такої перевірки з викладеними у ньому висновками, є доказом, здобутим з порушенням закону, й не має юридичної значимості, а тому прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення не можуть бути визнані правомірними.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений в постановах Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі №821/371/17, від 27 лютого 2020 року у справі №П/811/3206/15 та від 26 березня 2020 року у справі №813/823/16, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 22.06.2021 №2904/25010700.

Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, при цьому колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. В п.30 Рішенні Європейського Суду з прав людини від 27 вересня 2001 року у справі «Hirvisaari v. Finland», зазначено, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Згідно з п.29 Рішення Європейського Суду з прав людини від 09 грудня 1994 року у справі «Ruiz Torija v. Spain» пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод не можна розуміти як такий, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст.243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Чернігівській області - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 03 лютого 2022 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді Л.В.Бєлова

А.Ю.Кучма