Справа № 638/6917/20

Провадження № 2/638/1508/21

РІШЕННЯ

Іменем України

22 листопада 2021 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Подус Г.С.,

за участю секретаря судових засідань Коваленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про визнання права на приватизацію приміщення та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

Представник позивача адвокат Шматько Т.М., яка діє на підставі ордеру на надання правової допомоги від 23.05.2020 року звернулась до Дзержинського районного суду міста Харкова з позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про визнання права на приватизацію приміщення та зобов`язання вчинити певні дії, а саме визнати за ОСОБА_1 право на приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а також здійснити її приватизацію.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що 13.10.1978 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено шлюб.

01.03.1984 року виконавчим комітетом Дзержинської районної ради депутатів трудящих м. Харкова на підставі рішення виконавчого комітету Дзержинської районної ради депутатів трудящих м. Харкова від 06.03.1984 року №64 ОСОБА_2 було видано службовий ордер №1655 на сім`ю з трьох чоловік його, дружини ОСОБА_1 та доньки ОСОБА_3 на право зайняття 3-х кімнатної квартири АДРЕСА_2 .

01.03.2003 року між ПЖФЕП Дзержинського району міста Харкова та ОСОБА_2 було укладено договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду, відповідно до якого останній та члени його сім`ї приймають у безстрокове користування вищевказане житлове приміщення.

21.12.2007 року ОСОБА_2 було подано заяву про включення вищевказаного приміщення із переліку службових, однак відповіді ним не було отримано.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, і оскільки позивач постійно проживала з ОСОБА_2 , зареєстрована у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 та не заявляла про відмову від спадщини, вважається такою, що її прийняла.

Позивачем неодноразово направлялись запити щодо здійснення приватизації вищевказаної квартири, однак зазначене не видалось можливим у зв`язку з відсутністю копії документа щодо закріплення житла до переліку службових та визнання ОСОБА_1 наймачем квартири, при цьому вказані документи уповноваженим органом позивачу та його представнику надано не було та надіслано тільки копію рішення виконавчого комітету Дзержинської районної ради міста Харкова від 06.03.1984 року №64/1 «Про затвердження протоколу №8 від 22.04.1984 року засідання районної житлової комісії з обліку та розподілу житлової площі» та витяг з Протоколу №8 стосовно надання службової житлової площі за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2 .

Вважає, що у позивача наявні правові підстави для на приватизацію вищевказаної квартири виходячи з того, що нею було надано 17.03.2020 року до відділу приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації заяву про приватизацію квартири, довідку про склад сім та копію ордеру про надання житлової площі, а надати підтвердження факту, що вказана квартира включена до числа службових можливим не видалось виходячи з того, що рішення виконавчого комітету від 06.03.1984 року Дзержинської районної ради депутатів трудящих м. Харкова відсутнє.

Зазначає, що оскільки ОСОБА_1 вселилась до квартири на законних підставах, зареєстрована та проживає в ній, незаконність її проживання ніхто не оспорює, проте неможливо віднайти документ, на підставі якого спірну квартиру було віднесено до числа службових, а його відсутність позбавляє право можливості ОСОБА_1 реалізувати своє право на приватизацію квартири, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 26.05.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі.

09.07.2020 року за Вх.№34533 від представника відповідача І.Ю.Лях, що діє на підставі довіреності від 24.12.2019 року №13466, надійшов відзив, яким відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Вказує, що на теперішній час вказаний житловий будинок перебуває на балансі комунального підприємства «Жилкомсервіс» та окремих рішень про включення вищевказаного будинку до переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади міста не приймалось.

Вказує, що позивач у справі не звертався до міського голови з питання виключення квартири АДРЕСА_2 з числа службових, що є порушенням порядку передачі нерухомого майна у власність громадян у порядку приватизації, що відповідно унеможливлює останню.

Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 26.11.2020 року закрито підготовче провадження у справі.

Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 10.02.2021 року долучено у якості третьої особи КП «Жилкомсервіс» та Харківську міську раду.

14.04.2021 року від представника Харківської міської ради Т.В. Мельник, яка діє на підставі довіреності від 11.01.2021 року №08-21/199/2-21 надійшов відзив, що за своїм змістом відповідає змісту відзиву представника Управління економіки та комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, оцінивши наявні докази у сукупності та взаємозв`язку на предмет їх належності, допустимості, достовірності окремо та на предмет достатності загалом, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до частини 1, 6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 386 Цивільного кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

У відповідності до статті 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини 1 статті 405 ЦК України, члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Згідно із статтею 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до пункту 34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», оскільки право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпорядження майном, якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків, передбачених законом (стаття 41 Конституції України, статті 316 - 319 ЦК).

Враховуючи те, що зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України, відповідно до приписів якої, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Судом встановлено, що згідно з службовим ордером №1655 від 01.03.1984 року, виданим ОСОБА_2 , сім`я якого складається із 3 чоловік, на підставі рішення виконкому Дзержинської районної Ради депутатів трудящих міста Харкова від 06.03.1984 року №64, надано право на зайняття 3 кімнатної квартири загальною житловою площею 45 кв. м. у квартирі АДРЕСА_2 (склад сім`ї ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ).

Шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 ,Ю ІНФОРМАЦІЯ_3 , укладено 13.10.1978 року, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу, виданим Палацом одруження « ОСОБА_4 » (свідоцтво серії НОМЕР_1

На підставі вищевкзаного службового ордеру було укладено договір найму житлового приміщення в будинках державного та громадського житлового фонду від 01.03.2000 року.

Відповідно до копії рішення виконавчого комітету районної ради Дзержинської районної ради народних депутатів від 06.03.1984 року №64/1 та доданого до нього протоколу №8 засідання райжилкомії Дзержинського райвиконкому від 22.02.1984 року ОСОБА_2 надано квартиру АДРЕСА_3 .

12.12.2007 року ОСОБА_2 звернувся із заявою до голови Дзержинської ради м. Харкова з проханням вивести квартиру із числа службового житла

Згідно з свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 15.12.2015 року, виданим Відділом державноїї реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову Харківського міського управління юстиції, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_1 17.03.2020 року звернулась із заявою про передачу квартири АДРЕСА_2 у приватну власність у порядку, передбаченому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» та «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».

Згідно з відповіддю Департаменту економіки та комунального майна Управління комунального майна та приватизації виконавчого комітету Харківської міської ради від 26.03.2020 року питання про приватизацію квартири АДРЕСА_2 знято з розгляду, зокрема, у зв`язку з тим, що відсутня копія документів про закріплення житла у якості службового та визнання позивача наймачем вищевказаної квартири. При цьому надати відомості щодо включення житла до переліку службових уповноваженими органами не видається можливим.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», до обєктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, які використовуються громадянами на умовах найму.

Пунктом 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що від імені та в інтересах територіальних громад права субєкту комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ч. 3 ст. 8 вищевказаного Закону передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Згідно ч. 10 ст. 8 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду, органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир(будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до п. 10 ч. 1ст. 15 ЖК Української РСР до компетенції виконавчих комітетів районних, міських, районних у містах рад народних депутатів належить видача ордерів на жилі приміщення.

Відповідно до ст. 58 ЖК УРСР ордер є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Згідно з пунктами 69, 72 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених жилих приміщень в Українській РСР; постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11.12.1984 р. № 470, на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення. Ордер дійсний протягом 30 днів.

При вселенні в надане жиле приміщення громадянин здає ордер у житлово-експлуатаційну організацію, а за її відсутності - відповідному підприємству, установі, організації. Одночасно подаються паспорти усіх членів сім`ї, включених до ордера, з відміткою про виписку з попереднього місця проживання.

Таким чином, ордер не підлягає зберіганню у наймача квартири, та є документом з обмеженим строком дії (30 днів), який лише дає право на вселення у квартиру.

Згідно ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», не підлягають приватизації: квартири - музеї; квартири (будинки), розташовані на території закритих військових поселень, підприємств, установ і організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`ятників садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв-заповідників; кімнати в гуртожитках; квартири (будинки), які перебувають у аварійному стані; квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на ЧАЕС.

Вказаний перелік підстав для відмови в приватизації квартири, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, і вбачається, що на спірну квартиру позивача не розповсюджується.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЖК Української РСР жилі будинки і жилі приміщення в будівлях, що належать державі, є державним житловим фондом.

Частиною 1 ст. 5 ЖК Української РСР передбачено, що державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» суть приватизації державного житлового фонду полягає у відчуженні на користь громадян України, тобто у їх власність, як квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, так і належних до них господарських споруд і допоміжних приміщень (підвалів, сараїв тощо) цього фонду.

За змістом ст. 2 Закону до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.

Указана норма містить вичерпний перелік об`єктів, які не підлягають приватизації. За її змістом не підлягають приватизації квартири (кімнати, будинки), в тому числі, й віднесені у встановленому порядку до числа службових.

Частинами 4,5 ст. 5 Закону передбачено, що право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону. Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

Статтею 8 Закону встановлено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Згідно із п. 9 ч. 1 ст. 15 ЖК України виконавчі комітети районних, міських, районних у містах рад, в тому числі, приймають рішення про включення жилих приміщень до числа службових.

Також за змістом ст. 118 ЖК України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Пунктами 4,5 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 04 лютого 1988 року № 37 визначено, що до числа службових може бути включено тільки вільне жиле приміщення. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири, розташовані, переважно, на першому поверсі. Облік службових жилих приміщень у всіх будинках, незалежно від їх належності, здійснюється у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, яка прийняла рішення про включення жилого приміщення до числа службових. Службові жилі приміщення обліковуються в журналі обліку службових жилих приміщень. Оперативний облік належних їм службових жилих приміщень провадять також відповідні підприємства, установи, організації.

Частинами третьою, п`ятою статті 9 ЖК Української РСР визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Частиною п`ятою статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чека або з частковою доплатою один раз.

Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачає, що метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин.

Згідно з частиною десятою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та з метою приведення у відповідність із законодавством нормативно-правових актів наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 було затверджено Положення, яке встановлює процедуру передачі квартир у приватну власність громадян та зразки документів, які оформляються згідно з процедурою, визначеною цим Положення, в тому числі й рішення органу приватизації.

Відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та з метою приведення у відповідність із законодавством нормативно-правових актів наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 було затверджено Положення, яке встановлює процедуру передачі квартир у приватну власність громадян та зразки документів, які оформляються згідно з процедурою, визначеною цим Положення, в тому числі й рішення органу приватизації.

Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» і Положення встановлюють порядок передання квартир у приватну власність, згідно з яким наймач та члени його сім`ї повинні звернутися до органу приватизації з відповідною заявою, орган приватизації зобов`язаний у місячний термін із дня одержання заяви прийняти рішення про передання житла у власність, після чого оформити відповідне свідоцтво.

Пунктом 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян передбачено список документів, які подає особа до органів приватизації, з-поміж яких, зокрема, копія ордера на жиле приміщення або ордера на жилу площу в гуртожитку.

Матеріалами справи підтверджено, та наданими стороною відповідача доказами не спростовується, що ОСОБА_1 була вселена до квартири за адресою: АДРЕСА_1 , на законних підставах, зареєстрована та проживає у ній починаючи з 28.06.1984 року.

Твердження сторони відповідача про те, що відсутнє відповідне рішення виконавчого комітету органу місцевого самоврядування та відомості щодо перебування житла на обліку службових жилих приміщень, що унеможливлює попереднє звернення позивача із заявою про виключення даного житла із числа службових та подальше здійснення приватизації відділом приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради, порушує право позивача на конституційне право на житло, що також гарантоване Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

На підставі викладеного, керуючись ст. 47 Конституції України, ст. 342 ЦК, положеннями Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про визнання права на приватизацію приміщення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , право на приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради здійснити приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м.Харкова протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст судового рішення виготовлено 10.12.2021 року.

Суддя