СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2022 року Справа № 480/4649/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шаповала М.М.,

за участю секретаря судового засідання - І.С. Іуткіної,

представника позивача - Манько К.В.,

представника відповідача - О.В. Литвинова,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/4649/21 за позовом ОСОБА_1 до Путивльська міська рада Путивльського району Сумської області про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 просить суд про визнання протиправним та скасування рішення Путивльської міської ради Сумської області восьмого скликання від 25.02.2021 № 257-МР "Про затвердження регламенту роботи Путивльської міської ради VIII скликання".

В обґрунтування позову зазначено, що з 04.11.2020 ОСОБА_1 є депутатом Путивльської міської ради восьмого скликання. Рішенням Путивльської міської ради восьмого скликання від 25.02.2021 № 257-МР "Про затвердження регламенту роботи Путивльської міської ради VIII скликання" затверджено регламент Путивльської міської ради. На думку позивачки вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийнято з порушенням ст.19 Конституції України, ст. 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Після опублікування оскаржуваного рішення на офіційному веб-сайті територіальної громади стало очевидним, що більша кількість поданих позивачем пропозицій та вимог її виборців не врахована. В порушення вищезазначених норм рішення про затвердження регламенту було прийнято не на другій сесії ради, а на п`ятій, про причини пропуску встановленого законом строку депутатам ради повідомлено не було. Наголошує, що міською радою порушено цілу низку положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про доступ до публічної інформації" та Регламенту 2015. Зазначено, що рішення відповідача порушує її права на здійснення депутатських повноважень.

Ухвалою суду від 04.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснювати в загальному позовному провадженні, призначено підготовче судове засідання. Вказаною ухвалою зобов`язано Путивльську міську раду Сумської області опублікувати оголошення про відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження нормативно-правового акта у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений.

Ухвалою суду від 17.08.2021 закрито підготовче провадження по справі, призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 11.11.2021 клопотання представників сторін про зупинення провадження у справі задоволено, зупинено провадження в адміністративній справі № 480/4649/21для примирення сторін.

Ухвалою суду від 24.11.2021 провадження у справі поновлено.

В судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримала, просила суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, щодо порушення строку затвердження Регламенту Путивльської міської ради восьмого скликання зазначив, що при прийнятті оскаржуваного позивачкою рішення сесія ради повинна була керуватись Регламентом роботи міської ради 7 скликання, який затверджено рішенням 2 сесії від 09 грудня 2015 року № 7-МР.

Враховуючи, що регламент роботи ради, це документ, який встановлює порядок діяльності, основні правила та процедури роботи міської ради, її органів, посадових осіб, у тому числі порядок скликання сесії міської ради, підготовки та розгляду нею питань, прийняття рішень міської ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії, порядок організації роботи постійних комісій та тимчасових контрольних комісії міської ради, а отже саме депутати, депутатські групи та фракції або постійні комісії ради повинні були виступити суб`єктами нормотворчої ініціативи (ініціатори) та підготувати проект рішення ради на другу сесію, але цього не відбулось. У зв`язку з тим, що ніхто не захотів брати на себе таке навантаження ініціатором виступив новообраний секретар ради ОСОБА_2 , який і розробив проект рішення ради.

Пояснює, що дійсно 21.02.2021 на адресу електронної пошти відповідача надійшло електронне повідомлення від депутата ОСОБА_1 , в якому вона просить зареєструвати депутатське звернення щодо пропозицій та змін у проекті регламенту, що був надісланий для опрацювання, про що свідчить сторінки електронної пошти, при цьому позивачка сама підтверджує, що готовий проект регламенту розробленого секретарем ради, було надіслано депутатам для опрацювання та надання пропозицій, ніякого депутатського звернення у прикріпленому файлі крім регламенту з пропозиціями змін та доповнень не було, письмового депутатського звернення від позивачки щодо пропозицій змін та доповнень до регламенту роботи відповідача не надходило.

Наголошує, що ініціатором та суб`єктом, який підготував проект рішення є депутат міської ради, секретар ради Литвинов О.В., про що також свідчить подання до проекту рішення. Тому під час розгляду профільною комісією позивачку не було повідомлено про час і місце розгляду її пропозицій. Натомість всі пропозиції позивачки були надані та озвучені на засіданні комісії секретарем ради, частково враховані комісією і вже остаточний варіант проекту рішення, зі змінами та доповненнями було рекомендовано комісією для розгляду на сесії ради, які позивачка підтримала та проголосувала за проект рішення. Таким чином, підстави для визнання протиправним та скасування вказаного у позовній заяві рішення відсутні.

Вислухавши представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 04.11.2020 позивач, ОСОБА_1 , є депутатом Путивльської міської ради восьмого скликання, що підтверджується відповідним посвідченням депутата.

Реалізовуючи повноваження депутата Путивльської міської ради, позивачка 25.02.2021 приймала участь у засіданні п`ятої сесії восьмого скликання міської ради.

Рішенням Путивльської міської ради восьмого скликання від 25.02.2021 № 257-МР "Про затвердження регламенту роботи Путивльської міської ради VIII скликання" затверджено регламент Путивльської міської ради.

Позивачка, вважаючи, що вказане рішення прийнято з порушенням норм законодавства України та порушує її права на здійснення депутатських повноважень, звернулася до суду з даним позовом.

У частині 2 статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.1 ст. 53 КАС України у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, державні органи, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із позовними заявами в інтересах інших осіб і брати участь у цих справах. При цьому Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, державні органи, органи місцевого самоврядування повинні надати адміністративному суду документи та інші докази, які підтверджують наявність визначених законом підстав для звернення до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ч.4 ст. 55 КАС України держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник.

Згідно частини другої статті 2 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу зобов`язаний виражати і захищати інтереси відповідної територіальної громади та її частини - виборців свого виборчого округу, виконувати їх доручення в межах своїх повноважень, наданих законом, брати активну участь у здійсненні місцевого самоврядування.

За приписами статті 11 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" у виборчому окрузі депутат місцевої ради має право: 1) офіційно представляти виборців свого виборчого округу та інтереси територіальної громади в місцевих органах виконавчої влади, відповідних органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах і організаціях незалежно від форми власності з питань, що належать до відання органів місцевого самоврядування відповідного рівня; 2) брати участь з правом дорадчого голосу у засіданнях інших місцевих рад та їх органів, загальних зборах громадян за місцем проживання, засіданнях органів самоорганізації населення, що проводяться в межах території його виборчого округу; 3) порушувати перед органами і організаціями, передбаченими пунктом 1 частини першої цієї статті, та їх посадовими особами, а також керівниками правоохоронних та контролюючих органів питання, що зачіпають інтереси виборців, та вимагати їх вирішення; 4) доступу до засобів масової інформації комунальної форми власності з метою оприлюднення результатів власної депутатської діяльності та інформування про роботу ради в порядку, встановленому відповідною радою; 5) вносити на розгляд органів і організацій, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, та їх посадових осіб пропозиції з питань, пов`язаних з його депутатськими повноваженнями у виборчому окрузі відповідно до закону, брати участь у їх розгляді.

При здійсненні депутатських повноважень депутат місцевої ради має також право: 1) на депутатське звернення, депутатський запит, депутатське запитання; 2) на невідкладний прийом; 3) вимагати усунення порушень законності і встановлення правового порядку.

Депутат місцевої ради є відповідальним перед виборцями свого виборчого округу і їм підзвітним. У своїй роботі у виборчому окрузі взаємодіє з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, органами самоорганізації населення, трудовими колективами, об`єднаннями громадян.

Статтею 15 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" передбачено, що депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу у разі виявлення порушення прав та законних інтересів громадян або інших порушень законності має право вимагати припинення порушень, а в необхідних випадках звернутися до відповідних місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, а також до правоохоронних і контролюючих органів та їх керівників з вимогою вжити заходів щодо припинення порушень законності.

У разі виявлення порушення законності депутат місцевої ради має право на депутатське звернення до керівників відповідних правоохоронних чи контролюючих органів.

Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, об`єднання громадян, керівники підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, до яких звернувся депутат місцевої ради, зобов`язані негайно вжити заходів до усунення порушення, а в разі необхідності - до притягнення винних до відповідальності з наступним інформуванням про це депутата місцевої ради.

У разі невжиття відповідних заходів посадові особи місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та керівники правоохоронних і контролюючих органів, до яких звернувся депутат місцевої ради, несуть адміністративну або кримінальну відповідальність, встановлену законом.

З аналізу наведених норм чинного законодавства вбачається, що питання звернення до суду щодо вирішення публічно-правового спору з місцевими органами виконавчої влади може бути вирішено на пленарних засіданнях відповідної ради.

Саме відповідні ради, а не окремі депутати, згідно статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є тими представницькими органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами, а отже й наділені в силу Закону на звернення до суду з метою захисту порушених прав територіальної громади.

Право захищати інтереси територіальної громади (або її окремих представників) в суді може бути реалізоване шляхом представництва. При цьому, депутат місцевої ради не уповноважений представляти у судах інтереси такої ради, або інтереси утворених нею комісій, або інтереси виборців інакше, ніж поза відносинами представництва.

Отже, позивачка помилково вважає, що вимогами ст. 2 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" їй надано право захищати в суді інтереси територіальної громади, оскільки вказана норма саме такого права не містить та витлумачена позивачкою розширено.

Щодо порушених прав саме позивачки, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 2 ч.1 ст. 4 КАС України визначено, що публічно-правовий спір спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Пункт 7 ч.1 ст.4 КАС України суб`єктом владних повноважень визначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особа, іншого суб`єкта при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності.

Тобто, виходячи з викладеного, суд вважає, що для захисту порушеного права чи інтересу позивача між сторонами мають існувати публічно-правові відносини, в ході яких відповідачі здійснюють владні управлінські функції стосовно позивача.

Частинами 1, 3, 4 ст. 5 КАС України закріплено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Тобто, як вбачається з вказаних норм, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або законних інтересів особи на момент її звернення до суду.

Конституційний Суд України в рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 вирішив, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.

Також, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, Конституційний Суд України в п. 4.1 рішення від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

На підставі викладеного суд вважає, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Однак, порушення вимог закону діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачкою порушених її прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у належності особі яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачкою спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивачки.

Тобто, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачкою порушення саме її прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідачів, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Судом встановлено, що позивачка є депутатом Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області, входить до складу органу місцевого самоврядування. Положення, що регулюють статус і діяльність депутата місцевої ради закріплені у статтях 2,3, 10-11 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад", форми реалізації депутатом місцевої ради своїх повноважень у виборчому окрузі визначені главою 2 розділу ІІ цього Закону. Розділ ІІІ Закону визначає повноваження депутата місцевої ради у раді та форми роботи у раді та її органах.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у спірних правовідносинах відповідачем не порушено прав позивачки, протилежного судовим розглядом не встановлено, а позивачкою не доведено.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. А згідно частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як зазначено у статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, на підставі наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що заявлений адміністративний позов є необґрунтований, а тому не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати у відповідності до статті 139 КАС України розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Путивльська міська рада Путивльського району Сумської області про визнання протиправним та скасування рішення відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 07.02.2022.

Суддя М.М. Шаповал