ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/6640/21

17 січня 2022 року

м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі: головуючого судді Осташа А. В. за участю: секретаря судового засідання Шаблій Ю.П., позивача - ОСОБА_1 , представника позивача (в режимі відеоконференції) - Шевченко Ю.Г., представника відповідача (в режимі відеоконференції) - Дубаневича О.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправною та скасування довідки №134/21 від 09.07.2021 року, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду 11.10.2021 звернувся з позовом ОСОБА_1 (далі - Позивач) із позовною заявою до Національного агентства з питань запобігання корупції (далі – Відповідач; НАЗК; Національне агентство), в якій просив визнати протиправною та скасувати довідку Національного агентства з питань запобігання корупції від 09.07.2021 №134/21 про результати проведеної повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2020 рік, поданої ОСОБА_1 , заступником голови Харківської обласної державної адміністрації (далі - Довідка).

В обґрунтування позовних вимог Позивач покликається на те, що Довідка є протиправною та підлягає скасуванню з огляду відсутність правових підстав для початку проведення повної перевірки поданої ним декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2020 рік (далі – Декларації). Крім того, вказує на те, що він не повідомлявся про включення його Декларації до черги декларацій відібраних для проведення їх повної перевірки. Вважає, що порушення, які виявлені в розділах 6 «Цінне рухоме майно», 12 «Грошові активи», 13 «Фінансові зобов`язання» Декларації не знаходять свого документального підтвердження, а висновуються виключно на власних судженнях НАЗК про порядок проведення повної перевірки декларації, виявлення та фіксації порушень, що передбачені Законом України «Про запобігання корупції». Довідка, як індивідуальний акт суб`єкта владних повноважень складена без врахування наданих ним Відповідачу пояснень, що порушує його право, як суб`єкта декларування, на участь в процесі прийняття рішення. Акцентує увагу суду на тому, що Довідка містить висновок про зазначення суб`єктом декларування недостовірних відомостей. Наведене має наслідком для нього подання відповідної декларації з достовірними відомостями та притягнення до інших видів юридичної відповідальності, в установленому порядку (а.с.1-18, т.1).

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.10.2021 прийняти позовну заяву до провадження. Вирішено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 12.11.2021 о 10:00 (а.с.108,109, т.1).

27.10.2021 від Відповідача надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду від 25.10.2021 №112-02/77302-21. Як вбачається із змісту клопотання НАЗК просить суд забезпечити можливість представникам НАКЗ Дімановій Т.А., ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які зареєстровані в онлайн сервісі відео зв`язку EASYCON без використання цифрового електронного підпису, приймати участь в судовому засіданні у адміністративній справі №500/6640/21, яке призначене на 12.11.2021 о 10:00 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою онлайн сервісу відео зв`язку EASYCON (а.с.113, 114, т.1). Для підтвердження повноважень представників Відповідача, що братимуть участь в судовому засіданні надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.117, 118, т.1).

29.10.2021 від представника позивача, адвоката Шевченко Ю.Г. (ордер серії АІ №1158913 від 05.10.2021 про надання правничої допомоги ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової допомоги від 10.08.2021 №66/21 (а.с.26-29, т.1) у Тернопільському окружному адміністративному суді (а.с.102), надійшла заява про участь в підготовчому судовому засіданні, призначеному на 12.11.2021 о 10:00 в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів та електронного підпису, а також сервісу EASYCON (а.с.120, 121, т.1).

Ухвалою суду від 29.10.2021 клопотання представників позивача та представника відповідача задоволено (а.с.123, 124, т.1).

05.11.2021 від Відповідача надійшов відзив на позов від 03.11.2021 №112-02/79897-21. У відзиві на позов Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог покликаючись на те, що проведення повної перевірки декларації, поданої Позивачем, є прямою вимогою законодавця, що передбачена абз.2 ч.1 ст.51³ Закону України «Про запобігання корупції». Оскільки, на момент відбору Декларації ОСОБА_1 для проведення повної перевірки, рішення про день початку функціонування Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, черги декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відібраних для проведення їх повної перевірки, а також інформування суб`єкта декларування про включення поданої ним декларації до черги декларацій, відібраних для проведення їх повної перевірки, не приймалось Головою НАЗК та, відповідно, не оприлюднювалось на офіційному веб-сайті НАЗК не пізніше наступного робочого дня з дня його прийняття, то приписи абз.7 ч.1 ст.51<sup>3</sup> Закону України «Про запобігання корупції», відповідно до п.2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про запобігання корупції» щодо відновлення інституційного механізму запобігання корупції» від 15.12.2020 №1079-IX (далі – Закон №1079-IX), не набрали чинності. З огляду на це, у НАЗК не виник установлений Законом України «Про запобігання корупції» обов`язок повідомляти про суб`єкта декларування ( ОСОБА_1 ) про включення поданої ним Декларації до черги декларацій, відідраних для проведення повної їх перевірки.

Крім того, зміст Довідки не передбачає визначення будь-яких обов`язків та встановлення строку виконання. Таким чином, на думку Відповідача, складання та підписання Довідки не має на меті спричинити юридично значимі наслідки для суб`єкта декларування. У світлі викладеного, Відповідач дійшов висновку, що Довідка та інші документи, які складені НАЗК на її підставі, це документи, які фіксують сам факт проведення повної перевірки Декларації, містять систематизованої інформації, зібраної з різних достовірних джерел під час її проведення і є виключно носієм даних про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей.

Що стосується суті виявлених порушень, Відповідач у відзиві на позов акцентує увагу суду на такому:

(1) інформація Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України (далі – ГСЦ МВС України) про вартість транспортного засобу Volkswagen Passat, 2013 р.в. (421 600 (чотириста двадцять одна тисячі шістсот), є належним засобом доказування вартості належного на праві власності суб`єкту декларування ( ОСОБА_1 ) автомобіля, яку останній повинен був указати в Декларації;

(2) згідно із ч.7 ст.46 Закону України «Про запобігання корупції» у разі відмови члена сім`ї суб`єкта декларування надати будь-які відомості чи їх частину для заповнення декларації суб`єкт декларування зобов`язати зазначити про це в декларації, відобразивши всю відому йому інформацію про такого члена сім`ї, визначену в п.п.1-12 ч.1 цієї статті. Саме нормами даної статті повинен був керуватись Позивач під час декларування грошових коштів на карткових рахунках члена сім`ї (дочки), покликаючись на те, що остання не повідомила йому інформації про стан грошових коштів на її рахунку;

(3) відповідно до п.114 розділу Х Роз`яснення НАЗК від 03.02.2021 №1, у разі невнесення вкладу до статутного капіталу чи внесення його частини у суб`єкта декларування або члена його сім`ї виникає фінансове зобов`язання, яке повинно бути задекларованим у розділі 13 «Фінансові зобов`язання». У зв`язку із цим Відповідач уважає, що не зазначення відомостей про фінансове зобов`язання члена сім`ї (дружини), яке виникло в неї у зв`язку із невнесенням частини вкладу до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Холодний Яр» (код ЄДРПОУ 42981481), Позивач указав недостовірні відомості в розділі 13 «Фінансові зобов`язання» Декларації (а.с.126-144, т.1).

11.11.2021 представником Позивача, адвокатом Шевченко Ю.Г., подано клопотання про оголошення перерви в підготовчому судовому засіданні для подання позивачем відповіді на відзив та письмових заперечень (а.с.189-190, т.2).

12.11.2021 в підготовчому судовому засідання оголошено перерву та надано позивачу строк позивачу для подання позивачем відповіді на відзив до 21.11.2021 та відповідачу для подання заперечень до 07.12.2021 (а.с. 193-197, т.2).

16.11.2021 від представника позивача, адвоката Шевченко Ю.Г., через електронний суд надійшло клопотання про ознайомлення із матеріалами справи в електронному вигляді (а.с.199, т.2).

21.11.2021 від представника позивача, адвоката Шевченко Ю.Г., надійшла відповідь на відзив (а.с.201-211, т.1).

Пояснення, міркування та аргументи представника позивача, адвоката Шевченко Ю.Г., та представника є аналогічними за своїм змістом тим, які містяться в позовній заяві.

24.11.2021 від представника позивача надійшла заява про участь в підготовчому судовому засіданні, яке призначено на 10:10 13.12.2021 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного підпису (з використанням сервісу EASYCON) а.с. 214, 215, т.2).

Ухвалою суду від 29.11.2021 клопотання представника позивача, адвоката Шевченко Ю.Г., про участь в підготовчому судовому засіданні, яке призначено на 10:10 13.12.2021 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного підпису (з використанням сервісу EASYCON), задоволено (а.с.218, 219, т.2).

13.12.2021 в підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 10:10 24.12.2021, у зв`язку із неотриманням позивачем та його представником заперечень (а.с.220-223, т.2).

14.12.2021 від Відповідача надійшли заперечення від 07.12.2021 №11-02/86989-21. Пояснення, міркування та аргументи, що наведені Відповідачем у запереченні є аналогічними за своїм змістом тим, які наведені відзиві на позов (а.с.225-235, т.2).

24.12.2021 Позивачем подано, а представником Відповідача Дубаневичем О.З. надіслано до суду заяви аналогічного змісту, в яких учасники просили суд закрити підготовче засідання та розпочати в даному судовому засіданні розгляду справи по суті (а.с.247-249, т.2).

24.12.2021 суд закрив підготовче судове засідання та перейшов до розгляду справи по суті (а.с.250,251, т.2).

24.12.2021 під час розгляду справи по суті оголошено перерву до 11:30 17.01.2022, у зв`язку із задоволенням клопотанням Позивача (а.с.250-253, т.2).

17.01.2022 відбувся розгляд справи по суті (а.с.255-260, т.2).

Під час розгляду справи по суті 24.12.2021 та 17.01.2022 Позивач та представник позивача, адвокат Шевченко Ю.Г., позовні вимоги з мотивів викладених у заявах по суті.

Представник Відповідача під час розгляду справи по суті 24.12.2021 та 17.01.2022 проти задоволення позовних вимог заперечив, покликаючись на мотиви, що викладені у заявах по суті.

Обставини встановлені судом.

Так, 15.02.2021 ОСОБА_1 подано декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2020 рік (унікальний ідентифікатор документа – b1756d9a-8bcb-49b5-be48-35a0dc1d6939) до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Реєстр).

В період з 22.03.2021 по 06.07.2021 уповноваженою особою НАЗК проведена повна перевірка Декларації поданої Пастухом Т.Т., заступником голови Харківської обласної державної адміністрації. Повна перевірка Декларації Позивача здійснювалась Відповідачем на підставі абз. 2 ч.1 ст.51³ Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 №1700-VII (із змінами, в редакції, яка діяла станом на момент проведення перевірки; далі – Закон №1700-VII), згідно з якою обов`язковій повній перевірці підлягають декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб`єктів декларування, які займають посади, пов`язані з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується Національним агентством.

За результатами повної перевірки Декларації Позивача складено Довідку.

Як свідчить зміст Довідки під час проведення повної перевірки Декларації Позивача, НАКЗ використовувало інформацію, в тому числі, викладену в поясненнях суб`єкта декларування та/або названих ОСОБА_1 документах (їх копіях), які надійшли до НАЗК (вх.№09/20111/21 від 31.03.2021, вх.№09/21780/21 від 06.04.2021, вх.№0935106/21 від 11.05.2021, вх.№09/48028/21 від 11.06.2021) а.с.43, т.1).

Відповідно до пп. 3.1 п.3 «У розділі 6 «Цінне рухоме майно – транспортні засоби» декларації» розділу ІІІ «Описова частина» Довідки, Відповідачем, серед іншого, вказано, що суб`єкт декларування (Позивач) зазначив недостовірні відомості про легковий автомобіль Volkswagen Passat, 2013 р.в., який належить йому на праві власності, вказавши вартість набуття у власність, володіння чи користування або за останньою грошовою оцінкою – 350 000 (триста п`ятдесят тисяч) грн (а.с.47, т.1).

З метою встановлення інформації вказаної суб`єктом декларування у розділі 6 Декларації, НАКЗ надіслав на адресу ГСЦ МВС України запит про надання інформації від 23.03.2021 №433-01/16064/21 (а.с.63,64, т.1).

ГСЦ МВС України надіслав письмову відповідь 31.03.2021 №31/3089 до якої додано інформацію з Єдиного державного реєстру транспортних засобів (а.с.65,66, т.1).

На підставі отриманої інформації Відповідачем у Довідці зроблено висновок про те, що загальна вартість указаного транспортного засобу становить 421 600 (чотириста двадцять одну тисячу шістсот) грн.

Відповідно до пп.6.12 п.6 «У розділі 12 «Грошові активи» декларації» розділу ІІІ «Описова частина» Довідки, суб`єкт декларування не вказав відомостей про грошовий актив члена сім`ї (дочки) ОСОБА_4 у вигляді коштів, розміщених на банківському рахунку відкритому в АТ КБ «ПриватБанк», у розмірі 112 467 (сто дванадцять тисяч чотириста шістдесят сім) грн, який відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 31.03.2021, наданої суб`єктом декларування був наявний в неї станом на 31.12.2020 (а.с.53, 54, т.1).

Згідно із до п.8 «У розділі 13 «Фінансові зобов`язання» декларації» розділу ІІІ Декларації, Позивач не вказав відомостей про фінансове зобов`язання члена сім`ї (дружини), яке виникло у останньої у зв`язку із невнесенням частини вкладу до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Холодний Яр» (код ЄДРПОУ 42981481) далі – ТОВ «Холодний Яр») у розмірі 981 500 (дев`ятсот вісімдесят одна тисяча п`ятсот) грн.

Як указується в Довідці, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що є відкритим джерелом інформації, та протоколу установчих зборів учасників ТОВ «Холодний Яр» від 03.05.2019 №1/2019, розмір частки члена сім`ї (дружини) у статутному капіталі вказаного товариства у грошовому та відсотковому виражені становить 1 200 000 (один мільйон двісті тисяч) грн. Згідно з інформацією, наданою ТОВ «Холодний Яр», станом на 31.12.2020 внесла до статутного капіталу ТОВ «Холодний Яр» грошові кошти у розмірі 218 500 (двісті вісімнадцять тисяч п`ятсот) грн. Таким чином, розмір не сплачених коштів у рахунок статутного капіталу товариства становить 918 500 (дев`ятсот вісімнадцять тисяч п`ятсот) грн. На підставі наведеного, в Довідці зроблено висновок, про обізнаність суб`єкта декларування щодо наявності у члена сім`ї (дружини) фінансових зобов`язань перед ТОВ «Холодний Яр».

В розділі IV «Висновки» Довідки, вказується, що за результатами повної перевірки Декларації поданої Позивачем, встановлено, що суб`єкт декларування при складені та поданні Декларації вказав недостовірні відомості, чим не дотримав вимог пп.1-3, 5, 7-9 ч.1 ст.46 Закону №1700-VII.

Листом НАКЗ від 09.07.2021 №433-01/51327/21 надіслано копію Довідки на адресу Позивача.

Позивач не погоджуючись із указаними обставинами звернувся з даним позовом до суду.

Суд звертає увагу учасників процесу, що Довідка містить опис інших порушень, які не згадуються судом у даному рішенні, у зв`язку із тим, що не становлять підстави позову.

Отже, враховуючи підставу позову, суд установив, що між ОСОБА_1 , як суб`єктом декларування, з однієї сторони, та НАЗК, з іншої, виник спір з приводу:

(1) правових підстав проведення повної перевірки Декларації Позивача;

(2) порядку проведення повної перевірки Декларації Позивача;

(3) достовірності декларування даних, що передбачені п.3 ч.1 ст.46 Закону №1700-VII (в частині декларування вартості легкового автомобіля Volkswagen Passat, 2013 р.в.);

(4) достовірності декларування даних, що передбачені п.8 ч.1 ст.46 Закону №1700-VII (в частині декларування відомостей про грошовий актив члена сім`ї (дочки) ОСОБА_4 у вигляді коштів, розміщених на банківському рахунку відкритому в АТ КБ «ПриватБанк», у розмірі 112 467 (сто дванадцять тисяч чотириста шістдесят сім) грн);

(5) достовірності декларування даних, що передбачені п.9 ч.1 ст.46 Закону №1700-VII (в частині декларування фінансового зобов`язання члена сім`ї (дружини), яке виникло у зв`язку із невнесенням частини вкладу до статутного капіталу ТОВ «Холодний Яр» у розмірі 981 500 (дев`ятсот вісімдесят одна тисяча п`ятсот) грн).

Норми права застосовані судом при вирішенні спору.

Частина друга статті 67 Конституції України, передбачає, що усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.

Конституція України встановлює обов`язок кожного додержуватись Конституції України та законів України, не посягати на права, свободи, честь і гідність інших людей (ч.1 ст.68). Втім, Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.19).

Суб`єкти декларування, порядок подання, вимоги щодо форми та змісту декларації, порядок оприлюднення декларацій, підстави, порядок і черговість проведення повної перевірки декларацій, права та обов`язки НАЗК, передбачені Законом №1700-VII.

Станом на час подання Декларації дія Закону №1700-VII, в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про запобігання корупції» щодо відновлення інституційного механізму запобігання корупції» від 15.12.2020 №1079-ІХ.

Цей Закон набрав чинності з дня наступного за днем його опублікування (п.1 розд. ІІ цього Закону). Таким днем є 30.12.2020.

Пункт 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» даного Закону встановив особливості набрання ним чинності в частині окремих його положень. Так, зміни до Закону України "Про запобігання корупції" в частині забезпечення Національним агентством з питань запобігання корупції ведення за допомогою програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, черги декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відібраних для проведення їх повної перевірки, а також інформування суб`єкта декларування про включення поданої ним декларації до черги декларацій, відібраних для проведення їх повної перевірки, вводяться в дію з дня початку функціонування відповідної системи.

Рішення про день початку функціонування відповідної системи приймає Голова Національного агентства з питань запобігання корупції та забезпечує його оприлюднення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції не пізніше наступного робочого дня з дня його прийняття.

Таким чином, станом на момент подання Декларації Позивач повинен був керуватись Законом №1700-VII, в редакції Закону №1079-ІХ, з урахуванням п.2 розд. ІІ цього Закону.

Відповідач здійснюючи перевірку Декларації поданої Позивача повинен керуватись нормами Закону №1700-VII, в редакції Закону №1079-ІХ, з урахуванням п.2 розд. ІІ цього Закону.

Далі в рішенні суду вказуватиметься Закон №1700-VII, в редакції Закону №1079-ІХ.

Згідно із абз.15 ч.1 ст.1 Закону №1700-VII, суб`єкти декларування - особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2, пункті 4 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов`язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст.45 Закону №1700-VII особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Стаття 3 Закону №1700-VII, окреслює коло суб`єктів на яких поширюється дія цього Закону.

Згідно із абз.2 ч.4 ст.45 Закону №1700-VII, у разі притягнення суб`єкта декларування до відповідальності за неподання, несвоєчасне подання декларації або в разі виявлення у ній недостовірних відомостей суб`єкт декларування зобов`язаний подати відповідну декларацію з достовірними відомостями.

Стаття 46 Закону №1700-VII, визначає інформацію, яку суб`єкт декларування повинен вказувати в Декларації.

В межах даного спору, спірним, є декларування відомостей, що передбачені пп.3,8,9 ч.1 ст.46 Закону №1700-VІІ.

Пункт 3 частини першої статті 46 Закону №1700-VII, передбачає, що цінне рухоме майно, вартість якого перевищує 100 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року, що належить суб`єкту декларування або членам його сім`ї на праві приватної власності, у тому числі спільної власності, або перебуває в її володінні або користуванні незалежно від форми правочину, внаслідок якого набуте таке право. Такі відомості включають:

(а) дані щодо виду майна, характеристики майна, дату набуття його у власність, володіння або користування, вартість майна на дату його набуття у власність, володіння або користування;

(б) дані щодо транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, а також щодо їх марки та моделі, року випуску, ідентифікаційного номера (за наявності). Відомості про транспортні засоби та інші самохідні машини і механізми зазначаються незалежно від їх вартості;

(в) у разі якщо рухоме майно перебуває у спільній власності, про усіх співвласників такого майна також вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У разі якщо рухоме майно перебуває у володінні або користуванні, про власників такого майна також вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно із абз.5 «Примітка» пп.3 ч.1 ст.46 Закону №1700-VII, декларування цінного рухомого майна, зазначеного у цьому пункті (крім транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів), права на яке набуті до подання суб`єктом декларування першої декларації відповідно до вимог цього Закону, здійснюється з обов`язковим зазначенням інформації про набуття такого майна до початку періоду здійснення діяльності із виконання функцій держави або місцевого самоврядування або у такий період. При цьому зазначення даних щодо його вартості та дати набуття у власність, володіння або користування не є обов`язковим.

Підпункт 8 частини першої статті 46 Закону №1700-VII, наявні у суб`єкта декларування або членів його сім`ї грошові активи, у тому числі готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках або які зберігаються у банку, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, кошти, позичені третім особам, а також активи у дорогоцінних (банківських) металах. Відомості щодо грошових активів включають дані про вид, розмір та валюту активу, а також найменування та код Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України установи, в якій відкриті відповідні рахунки або до якої зроблені відповідні внески. Не підлягають декларуванню наявні грошові активи (у тому числі готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, кошти, позичені третім особам) та активи у дорогоцінних (банківських) металах, сукупна вартість яких не перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року.

Пункт 9 частини першої статті 46 Закону №1700-VII, фінансові зобов`язання суб`єкта декларування або членів його сім`ї, у тому числі отримані кредити, позики, зобов`язання за договорами лізингу, розмір сплачених коштів у рахунок основної суми позики (кредиту) та процентів за позикою (кредитом), залишок позики (кредиту) станом на кінець звітного періоду, зобов`язання за договорами страхування та недержавного пенсійного забезпечення. Відомості щодо фінансових зобов`язань включають дані про вид зобов`язання, його розмір, валюту зобов`язання, інформацію про особу, стосовно якої виникли такі зобов`язання, відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, та дату виникнення зобов`язання. Такі відомості зазначаються лише у разі, якщо розмір зобов`язання перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року.

Із змісту ч.ч.1-3 ст.51¹ Закону №1700-VII вбачається, що Національне агентство проводить щодо декларацій, поданих суб`єктами декларування, такі види контролю: 1) щодо своєчасності подання; 2) щодо правильності та повноти заповнення; 3) логічний та арифметичний контроль.

Національне агентство проводить повну перевірку декларацій відповідно до цього Закону.

Порядок проведення передбачених цієї статтею видів контролю, а також повної перевірки декларації визначається Національним агентством.

Стаття 51³ Закону №1700-VII, передбачає, що повна перевірка декларації полягає у з`ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення чи необґрунтованості активів і може здійснюватися у період здійснення суб`єктом декларування діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності.

Обов`язковій повній перевірці підлягають декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб`єктів декларування, які займають посади, пов`язані з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується Національним агентством.

Обов`язковій повній перевірці також підлягають декларації, подані іншими суб`єктами декларування, у разі виявлення у них невідповідностей за результатами логічного та арифметичного контролю.

Національне агентство проводить повну перевірку декларації, а також самостійно проводить повну перевірку інформації, яка підлягає відображенню в декларації, щодо членів сім`ї суб`єкта декларування у випадках, передбачених частиною сьомою статті 46 цього Закону.

Національне агентство проводить перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей.

Національне агентство визначає порядок відбору декларацій для проведення обов`язкової повної перевірки та черговість такої перевірки на підставі оцінки ризиків, а також порядок автоматизованого розподілу обов`язків з проведення повної перевірки між уповноваженими особами Національного агентства.

Національне агентство за допомогою програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, забезпечує ведення черги декларацій, відібраних для проведення їх повної перевірки, та інформує суб`єкта декларування про включення поданої ним декларації до зазначеної черги декларацій (набирає чинності в порядку, що передбачені п.2 розд. ІІ Закону №1079-ІХ).

Відповідно до п.15 ч.1 ст.11 Закону №1700-VII, до повноважень НАЗК належить надання роз`яснень, методичної та консультаційної допомоги з питань застосування актів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб, застосування інших положень цього Закону та прийнятих на його виконання нормативно-правових актів, захисту викривачів.

Суд ознайомився із роз`ясненнями Національного агентства з питань запобігання корупції «Щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю (подання декларації та повідомлення про суттєві зміни у майновому стані)» від 03.02.2021 №1 (далі – Роз`яснення), які розміщені на веб-сторінці Відповідача за посиланням: https://nazk.gov.ua/uk/documents/roz-yasnennya-vid-03-02-2021-1-shhodo-zastosuvannya-okremyh-polozhen-zakonu-ukrayiny-pro-zapobigannya-koruptsiyi-stosovno-zahodiv-finansovogo-kontrolyu-podannya-deklaratsij-ta-povidomlen-pro-suttyevi/ .

Пункт 98 Роз`яснень вказує, що у декларації зазначається вартість транспортного засобу на дату його набуття у власність, володіння та користування.

Пункт 114 Роз`яснень, передбачає, що у розділі 8 декларації «Корпоративні права» суб`єкт декларування повинен зазначати належну йому або члену його сім`ї частку у статутному (складеному капіталі) товариства, грошове та відсоткове вираження якої зазначено в установчому документі товариства та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, незалежно від фактично внесеного вкладу.

Додатково у разі невнесення вкладу до статутного капіталу чи внесення лише його частини у суб`єкта декларування або члена його сім`ї виникає фінансове зобов`язання й у випадку перевищення порогу декларування (50 ПМ) воно повинно бути задеклароване у розділі 13 «Фінансові зобов`язання» декларації.

Примітними для суду, є приклади заповнення декларації, які наводить НАЗК до п.114 Роз`яснень, зокрема:

(1) «Приклад 1. Відомості про товариство внесені до Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 01.02.2020. Статутний капітал товариства становить 1 000 000 грн, частка суб`єкта декларування у статутному капіталі товариства у грошовому та відсотковому вираженні — 500 000 грн або 50%. Суб`єкт декларування у 2020 році вніс частину вкладу в розмірі 260 000 грн. Дата повного внесення вкладу суб`єкта декларування відповідно до установчих документів – 01.08.2020.

У такому разі при заповненні декларації «щорічна» за 2020 рік: дата набуття суб`єктом декларування права на частку у статутному капіталі товариства – 01.02.2020; у розділі 8 «Корпоративні права» декларації зазначаються відомості про частку суб`єкта декларування у грошовому та відсотковому вираженні 500 000 грн або 50% відповідно; у розділі 9 «Юридичні особи, трасти або інші подібні правові утворення, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб`єкт декларування або члени його сім`ї» декларації зазначаються відомості про товариство; у розділі 13 «Фінансові зобов`язання» декларації зазначаються відомості про фінансове зобов`язання суб`єкта декларування у розмірі 240 000 грн та про дату його виникнення – 01.02.2020; у розділі 14 «Видатки та правочини суб`єкта декларування» декларації відомості зазначаються за умови разового видатку на суму більше 50 ПМ.»;

(2) «Приклад 2 Відомості про товариство внесені до Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 01.01.2015. Статутний капітал товариства становив 100 000 грн, частка суб`єкта декларування у статутному капіталі у грошовому та відсотковому вираженні становила 50 000 грн або 50% відповідно, яка повністю внесена. 01.02.2020 до Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесені відомості про збільшення статутного капіталу товариства до 20 000 000 грн та перерозподіл часток учасників товариства, внаслідок чого частка суб`єкта декларування стала у грошовому та відсотковому вираженні 3 000 000 грн, або 15% відповідно. Дата повного внесення вкладу суб`єкта декларування відповідно до установчих документів – 01.08.2020. Суб`єкт декларування вніс частину вкладу, на яку збільшена його частка, у розмірі 100 000 грн 01.03.2020. У такому разі при заповненні декларації «щорічна» за 2020 рік: дата набуття суб`єктом декларування права на частку у статутному капіталі товариства – 01.01.2015; у розділі 8 «Корпоративні права» декларації зазначається частка у грошовому та відсотковому вираженні 3 000 000 грн, або 15% відповідно; у розділі 13 «Фінансові зобов`язання» декларації зазначаються відомості про фінансове зобов`язання суб`єкта декларування у розмірі 2 850 000 грн та дату його виникнення – 01.02.2020».

Процедура проведення повної перевірки декларації, передбачена Порядком проведення повної перевірки декларації, особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженим наказом НАЗК від 29.01.2021 №26/21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.02.2021 №158/35780 (далі – Порядок №26/21).

Відповідно до абз.4 п.2 Порядку №26/21, достовірність задекларованих відомостей - відсутність розбіжностей між відомостями, зазначеними у декларації, та відомостями, які відповідають дійсності або є правдивими, що підтверджено Національним агентством під час проведення повної перевірки декларації, зокрема із правовстановлюючих документів, судових рішень, які набрали законної сили, індивідуально-правових актів, реєстрів, банків даних, інших інформаційно-телекомунікаційних та довідкових систем, у тому числі тих, що містять інформацію з обмеженим доступом, держателем (адміністратором) яких є державні органи, органи місцевого самоврядування, відкритих баз даних, реєстрів іноземних держав, інших джерел інформації.

Згідно із абз.6 п.2 Порядку №26/21, недостовірні відомості у декларації - відомості, зазначені у декларації відповідно до статті 46 Закону, які не відповідають дійсності або є неправдивими, що підтверджено Національним агентством підчас проведення повної перевірки декларації, зокрема відомості, що відрізняються від відомостей, які містяться у правовстановлюючих документах, судових рішеннях, які набрали законної сили, індивідуально-правових актах, реєстрах, банках даних, інших інформаційно-телекомунікаційних та довідкових системах, у тому числі тих, що містять інформацію з обмеженим доступом, держателем (адміністратором) яких є державні органи, органи місцевого самоврядування, відкритих базах даних, реєстрах іноземних держав, інших джерелах інформації.

Пункт 1 розділу ІІ Порядку №26/21, передбачає, що складовими предмета повної перевірки декларації є: 1) з`ясування достовірності задекларованих відомостей; 2) з`ясування точності оцінки задекларованих активів; 3) перевірка на наявність конфлікту інтересів; 4) перевірка на наявність ознак незаконного збагачення чи необґрунтованості активів.

Із пп.1 п.2 розд. ІІ Порядку №26/21 вбачається, що повна перевірка проводиться щодо декларацій, відібраних Національним агентством у порядку черговості на підставі оцінки ризиків, у тому числі, якщо декларація подана службовою особою, яка займає відповідальне та особливо відповідальне становище, або займає посаду, пов`язану з високим рівнем корупційних ризиків.

Згідно із абз.1 п.3 розд. ІІ Порядку №26/21, у разі наявності однієї з підстав для проведення повної перевірки відібрані Національним агентством у порядку черговості на підставі оцінки ризиків декларації для обов`язкової повної перевірки розподіляються автоматизовано уповноваженим особам для проведення такої перевірки.

Пункт 4 розділу ІІ Порядку №26/21, передбачає, що Національне агентство під час проведення повної перевірки декларації проводить перевірку всіх відомостей, які зазначені або повинні бути зазначені в декларації відповідно до статті 46 Закону, з урахуванням всіх складових предмета повної перевірки, що визначені в пункті 1 цього розділу.

Пункт 5 розділу ІІ Порядку №26/21, визначає, що повна перевірка декларації передбачає такі дії:

1) аналіз відомостей про об`єкти декларування, які зазначені або повинні бути зазначені в декларації відповідно до статті 46 Закону, та їх порівняння з відомостями з реєстрів, банків даних, інших інформаційно-телекомунікаційних та довідкових систем, у тому числі тих, що містять інформацію з обмеженим доступом, держателем (адміністратором) яких є державні органи, органи місцевого самоврядування, відкритих баз даних, реєстрів іноземних держав, з судових рішень, які набрали законної сили, індивідуально-правових актів, інших джерел, що можуть містити інформацію про об`єкти декларування, які зазначені або повинні бути зазначені в декларації;

2) створення, збирання, одержання, використання та інша обробка документів чи інформації, у тому числі з обмеженим доступом, у тому числі за допомогою автоматизованих засобів, яка є необхідною для повної перевірки декларації, з використанням джерел інформації, визначених у цьому Порядку;

3) звернення у разі необхідності до посадових та службових осіб державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб`єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об`єднань для отримання письмових пояснень, їх розгляд і врахування з урахуванням іншої отриманої інформації під час проведення повної перевірки декларації відповідно до цього Порядку;

4) звернення у разі необхідності до суб`єкта декларування для отримання пояснень та копій підтвердних документів, їх розгляд і врахування з урахуванням іншої отриманої інформації під час проведення повної перевірки декларації відповідно до цього Порядку.

Пункт 6 розділу ІІ Порядку №26/21 унормовано, що під час повної перевірки декларації Національне агентство використовує такі джерела інформації:

1) відомості, отримані з інформаційно-телекомунікаційних і довідкових систем, реєстрів, банків даних, у тому числі тих, що містять інформацію з обмеженим доступом, держателем (адміністратором) яких є державні органи або органи місцевого самоврядування, а також відомості з реєстрів, відкритих баз даних, реєстрів іноземних держав, судових рішень, які набрали законної сили, індивідуально-правових актів, інших джерел, що можуть містити інформацію, яка має відображатись у декларації;

2) документи та/або інформація, надані суб`єктом декларування, стосовно якого проводиться перевірка, з власної ініціативи чи за запитом Національного агентства щодо документального підтвердження або пояснення зазначених у декларації відомостей, а також законності джерел отриманих доходів;

3) документи та/або інформація, у тому числі з обмеженим доступом, що надходять (отримані) від державних органів, органів місцевого самоврядування, нотаріусів, суб`єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, спеціалістів, експертів, громадян та їх об`єднань, а також від державних та інших компетентних органів влади іноземних держав;

4) відомості із засобів масової інформації, мережі Інтернет, інших джерел інформації, які стосуються конкретного суб`єкта декларування та/або членів його сім`ї та містять фактичні дані, що можуть бути перевірені;

5) всі наявні в Національному агентстві відомості, у тому числі: отримані Національним агентством під час здійснення попередніх перевірок декларацій, поданих суб`єктом декларування та/або членами його сім`ї, іншими особами; зібрані під час здійснення контролю декларацій за допомогою засобів програмного забезпечення інформаційно-телекомунікаційної системи проведення логічного та арифметичного контролю декларацій, моніторингу способу життя суб`єкта декларування; зібрані в результаті розгляду повідомлень викривачів, інших суб`єктів звернення; отримані під час реалізації повноважень щодо моніторингу та контролю за виконанням актів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб, а також контролю за дотриманням вказаними особами обмежень щодо запобігання корупції;

6) інформація та/або документи, отримані від правоохоронних органів, у тому числі з матеріалів кримінальних проваджень, дозвіл на використання яких та посилання у документах Національного агентства на які наданий слідчим, детективом або прокурором відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України.

Пункт 7 Порядку №26/21, передбачає, що у разі неможливості встановлення вартості незадекларованих активів з джерел, визначених у підпунктах 1-3, 5, 6 пункту 6 цього розділу, Національне агентство відповідно до законодавства може залучити спеціалістів та експертів.

Пункт 8 Порядку №26/21, передбачає, що у разі неможливості одержання у межах строку проведення повної перевірки відомостей, необхідних для проведення повної перевірки декларації, Національне агентство проводить повну перевірку декларації відповідно до наявних у нього відомостей, про що зазначається у довідці про результати проведення повної перевірки декларації. У разі одержання нової інформації після завершення повної перевірки декларації Національне агентство вживає заходів за наявності відповідних підстав щодо проведення повторної повної перевірки декларації в частині отриманої нової інформації.

Згідно із п.9 розд. ІІ Порядку №26/21, з метою здійснення повної перевірки декларації уповноважена особа Національного агентства має право направляти запити про надання документів чи інформації, у тому числі з обмеженим доступом, до державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, нотаріусів, суб`єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, спеціалістів, експертів, громадян та їх об`єднань. Зазначені суб`єкти зобов`язані надати запитувані Національним агентством документи (копії документів) чи інформацію упродовж 10 робочих днів з дня одержання запиту.

Відповідно до п.11 розд. ІІ Порядку №26/21, інформацію, що містить банківську таємницю та необхідна для повної перевірки, уповноважена особа отримує в порядку, визначеному законодавством.

Пункт 13 розділу ІІ Порядку №26/21 унормовує, що достовірність задекларованих відомостей перевіряється шляхом порівняння зазначених у декларації відомостей з даними, отриманими Національним агентством під час проведення контролю та повної перевірки декларації.

Пункт 17 Порядку №26/21, визначає, що у разі виявлення Національним агентством під час проведення повної перевірки декларації можливих недостовірних відомостей у декларації, неточної оцінки задекларованих активів, порушення вимог статей 23, 25, 26, 36 Закону, ознак незаконного збагачення чи необґрунтованості активів, уповноважена особа направляє відповідному суб`єкту декларування запит з пропозицією надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів відповідно до Закону. Такий запит направляється суб`єкту декларування за допомогою програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Реєстр), чи електронного зв`язку або на поштову адресу у строк не пізніше 15 робочих днів до дня завершення основного або продовженого строку проведення повної перевірки.

Суб`єкт декларування має право надати або надіслати за допомогою програмних засобів Реєстру чи електронного зв`язку пояснення, копії документів не пізніше ніж на 10 робочий день з дня отримання відповідного запиту Національного агентства.

Надані суб`єктом декларування письмові пояснення, копії підтвердних документів є обов`язковими до розгляду Національним агентством під час проведення повної перевірки декларації.

У разі ненадання суб`єктом декларування письмових пояснень, копій підтвердних документів Національне агентство проводить повну перевірку на підставі наявних відомостей.

Надання суб`єктом декларування пояснень, копій підтвердних документів, іншої інформації після завершення строку повної перевірки не є підставою для проведення повторної повної перевірки декларації.

Відповідно до п.1 розд. ІІІ Порядку №26/21, за результатами проведення повної перевірки декларації, у тому числі повторної, уповноважена особа складає та підписує довідку про результати проведення повної перевірки декларації у двох примірниках, один з яких після погодження відповідно до пункту 3 цього розділу надсилається суб`єкту декларування.

Довідка складається та підписується не пізніше ніж на 10 робочий день з дня закінчення основного або продовженого строку повної перевірки.

Довідка може бути складена і підписана до закінчення основного або продовженого строку повної перевірки.

Згідно із п.2 розд. ІІІ Порядку №26/21, довідка повинна містити таку інформацію: підстави для проведення повної перевірки; дату початку та завершення строку повної перевірки; відомості про результати автоматизованого розподілу (повторного автоматизованого розподілу, якщо він проводився); джерела інформації, що були використані під час проведення повної перевірки; перелік запитів, на які на дату завершення строків проведення повної перевірки не отримано відповіді; виявлені недостовірні відомості у декларації, неточність оцінки задекларованих активів, встановлені ознаки конфлікту інтересів, незаконного збагачення або необґрунтованості активів, з наведенням відповідного обґрунтування та посиланням на джерела інформації, врахування пояснень суб`єкта декларування (у разі їх надання); висновок за результатами повної перевірки.

За змістом п.п.9-11 розд. ІІІ Порядку №26/21, У разі встановлення за результатами повної перевірки декларації відображення у декларації недостовірних відомостей Національне агентство письмово повідомляє про це керівника відповідного державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права, в якому працює відповідний суб`єкт декларування.

На офіційному веб-сайті Національного агентства оприлюднюється довідка про результати проведення повної перевірки, у тому числі повторної, упродовж 10 робочих днів з дня її погодження, а також інформація про те, чи було направлено обґрунтований висновок щодо виявлення ознак корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, інші вжиті заходи реагування, крім конфіденційної інформації про фізичну особу та з дотриманням вимог статті 52-1 Закону.

Уразі внесення виправлень у довідку відповідний акт оприлюднюється на офіційному веб-сайті Національного агентства упродовж 10 робочих днів з дня його затвердження.

Про необхідність подання декларації з достовірними відомостями відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 45 Закону в разі виявлення у декларації недостовірних відомостей Національне агентство повідомляє суб`єкта декларування за допомогою програмних засобів Реєстру або електронного зв`язку.

Крім того, зважаючи на те, що спір, який виник між учасниками потребує застосування інших норм права, які регламентують порядок укладення договір та підтвердження їх виконання, вступу учасників до юридичних осіб та порядок внесення вкладів до статутного фонду, доступу до банківської таємниці, то суд, в цій частині правовідносин, керується наступним.

Стаття 202 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України, в редакції, яка діяла станом на час виникнення спірних правовідносин), унормувала, що Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Частина перша та друга статті 509 ЦК України передбачають, що Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, що передбачені ст.11 ЦК України.

За змістом пп.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставою виникнення цивільних права та обов`язків є договори та інші правочини.

Стаття 510 ЦК України, визначає, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

У зобов`язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб. Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Стаття 526 ЦК України, передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Частина перша статті 598 ЦК України, вказує, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Правовий статус учасників товариств з обмеженою відповідальністю, визначається Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 №2275-VIII (із змінами; далі – Закон 2275-VII, в редакції яка діяла станом на час виникнення спірних правовідносин).

Стаття 12 Закону №2275-VII, визначає, що розмір статутного капіталу товариства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України. Розмір частки учасника товариства у статутному капіталі товариства може додатково визначатися у відсотках. Розмір частки учасника товариства у відсотках повинен відповідати співвідношенню номінальної вартості його частки та статутного капіталу товариства. Статутом товариства можуть бути передбачені обмеження щодо зміни співвідношення часток учасників. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.

Стаття 13 Закону №2276-VII, передбачає, що вкладом учасника товариства можуть бути гроші, цінні папери, інше майно, якщо інше не встановлено законом. Товариство не може надавати позику для оплати вкладу учасника або поруку за позиками, кредитами, наданими третьою особою для оплати його вкладу. Вклад у негрошовій формі повинен мати грошову оцінку, що затверджується одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства. При створенні товариства така оцінка визначається рішенням засновників про створення товариства.

Стаття 14 Закону №2275-VII вказує, що кожен учасник товариства повинен повністю внести свій вклад протягом шести місяців з дати державної реєстрації товариства, якщо інше не передбачено статутом. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства. Вартість вкладу кожного учасника товариства повинна бути не менше номінальної вартості його частки.

Стаття 15 Закону №2275-VII, унормувала, що Якщо учасник прострочив внесення вкладу чи його частини, виконавчий орган товариства має надіслати йому письмове попередження про прострочення. Попередження має містити інформацію про невнесений своєчасно вклад чи його частину та додатковий строк, наданий для погашення заборгованості. Додатковий строк, наданий для погашення заборгованості, встановлюється виконавчим органом товариства чи статутом товариства, але не може перевищувати 30 днів. Якщо учасник товариства не вніс вклад для погашення заборгованості протягом наданого додаткового строку, виконавчий орган товариства має скликати загальні збори учасників, які можуть прийняти одне з таких рішень: 1) про виключення учасника товариства, який має заборгованість із внесення вкладу; 2) про зменшення статутного капіталу товариства на розмір неоплаченої частини частки учасника товариства; 3) про перерозподіл неоплаченої частки (частини частки) між іншими учасниками товариства без зміни розміру статутного капіталу товариства та сплату такої заборгованості відповідними учасниками; 4) про ліквідацію товариства. Голоси, що припадають на частку учасника, який має заборгованість перед товариством, не враховуються при визначенні результатів голосування для прийняття рішення відповідно до частини другої цієї статті.

Стаття 626 ЦК України, вказує, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов`язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов`язку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків, визначається Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.2009 №1371 (далі – Порядок №1388).

Станом на час набуття Позивачем у власність транспортного засобу Volkswagen Passat, 2013 р.в. (30.06.2015) діяв Порядок №1388, з урахування змін внесених постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №955.

Пункт 8 Порядку №1388, передбачає, що державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Не допускаються до державної реєстрації транспортні засоби з правим розташуванням керма (за винятком транспортних засобів, які були зареєстровані в підрозділах Державтоінспекції до набрання чинності Законом України

Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідчені підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою:

(1) довідка-рахунок за формою згідно з додатком 1, видана суб`єктом господарювання, діяльність якого пов`язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери;

(2) договори та угоди, укладені на товарних біржах на зареєстрованих у Департаменті Державтоінспекції бланках, договори купівлі-продажу транспортних засобів, оформлені в Державтоінспекції, інші засвідчені в установленому порядку документи, що встановлюють право власності на транспортні засоби;

(3) копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин;

(4) довідка органу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що виділили автомобіль або мотоколяску;

(5) акт приймання-передачі транспортних засобів за формою згідно з додатком 6, виданий підприємством-виробником або підприємством, яке переобладнало чи встановило на транспортний засіб спеціальний пристрій згідно із свідоцтвом про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, із зазначенням ідентифікаційних номерів такого транспортного засобу та конкретного одержувача;

(6) митна декларація на бланку єдиного адміністративного документа на паперовому носії або електронна митна декларація, або видане митним органом посвідчення про реєстрацію в підрозділах Державтоінспекції транспортних засобів чи їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери;

(7) договір фінансового лізингу;

(8) акт про проведений аукціон або постанова та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, видані органом державної виконавчої служби.

Суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов наступних висновків.

1. Щодо наявності правових підстав проведення повної перевірки Декларації Позивача.

В позовній заяві Позивач та його представник, адвокат Шевченко Ю.Г., покликаються на те, що наказом НАЗК від 03.03.2021 №144/21 «Про затвердження порядку відбору декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, для проведення їх повної перевірки та визначення черговості такої перевірки», затверджено названий Порядок (далі – Порядок №144/21).

Порядок №144/21 містить Додаток «Рекомендований перелік черговості проведення повної перевірки декларацій, що подані службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб`єктами декларування, які займають посади з високим рівнем корупційних ризиків» (Рекомендований перелік).

Оскільки посада, яку обіймав Позивач, передбачена п.34 Рекомендованого переліку, то на думку Позивача та адвоката Шевченко Ю.Г., зобов`язаний був провести перевірку декларацій суб`єктів декларування посади яких наведені в п.п.1-33 Рекомендованого переліку, а після цього перейти до проведення перевірки декларацій Позивача.

Суд ознайомився з Порядком №144/21 та Рекомендованим переліком, що розміщені на веб-сайті НАЗК за посиланням: https://nazk.gov.ua/uk/documents/nakaz-vid-03-03-2021-144-21/.

Національне агентство проводить повну перевірку декларацій відповідно до Порядку №26/21 (ч.3 ст.51¹ Закону №1700-VII).

На виконання абз.6 ч.1 ст.51³ Закону №1700-VII, НАЗК затвердило Порядок №144/21 та Рекомендований перелік.

Приписи абз.2 ч.1 ст.51³ Закону №1700-VII, унормувала, що обов`язковій повній перевірці підлягають декларації осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Учасниками не оскаржується і визначається та обставина, що Позивач у 2020 році відносився до службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Пункт 1 Порядку №144/21, передбачає, що цей Порядок, визначає технічні правила процесу відбору та рекомендований алгоритм взаємодії структурних підрозділі апарату НАЗК при відборі декларації для проведення повної перевірки, рекомендовану черговість такої перевірки. Цей Порядок поширюється виключно на працівників Національного агентства, уповноважених на проведення заходів фінансового контролю, та не встановлює норм, що зачіпають права, свободи, законні інтереси, а також обов`язки громадян та юридичних осіб, не встановлює організаційно-правових механізмів їх реалізації та не є міжвідомчим.

Отже, суд уважає, що право на проведення повної перевірки Декларації Позивача унормовано приписами абз.2 ч.1 ст.51³ Закону №1700-VII та пп.2 п.2 розд. ІІ Порядку №26/21.

Натомість, суд звертає увагу Позивача та його представника, що Порядок №144/21 містить рекомендовані алгоритми дій працівників НАЗК, в тому числі Рекомендований перелік.

Наведе не може ставити під сумнів виконання Відповідачем покладеного на нього обов`язку в силу прямої вказівки нормативно-правових актів. Тому, доводи Позивача та його представника в цій частині є безпідставними.

2. Щодо дотримання порядку проведення повної перевірки.

Відповідно до абз.7 ч.1 ст.51³ Закону №1700-VII, Національне агентство за допомогою програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, забезпечує ведення черги декларацій, відібраних для проведення їх повної перевірки, та інформує суб`єкта декларування про включення поданої ним декларації до зазначеної черги декларацій.

Позивач та його представник указують на те, що Відповідач не повідомив Позивача про включення поданої ним Декларації до черги декларації, у порядку, що вказаний даною нормою права.

Згідно із п.2 розд. ІІ Закону №1079-ІХ, зміни до Закону України "Про запобігання корупції" в частині забезпечення Національним агентством з питань запобігання корупції ведення за допомогою програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, черги декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відібраних для проведення їх повної перевірки, а також інформування суб`єкта декларування про включення поданої ним декларації до черги декларацій, відібраних для проведення їх повної перевірки, вводяться в дію з дня початку функціонування відповідної системи.

Рішення про день початку функціонування відповідної системи приймає Голова Національного агентства з питань запобігання корупції та забезпечує його оприлюднення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції не пізніше наступного робочого дня з дня його прийняття.

22.03.2021 розпочато проведення повної перевірки Декларації Позивача.

Станом на 22.03.2021 вказані зміни не набрали чинності.

Отже, норма абз.7 ч.1 ст. 51³ Закону №1700-VII станом на 22.03.2021 не набрала чинності.

Відтак, Національне агентство правильно керувалось під час проведення перевірки Законом №1700-VII, в редакції Закону №1079-ІХ, які набрали чинності 30.12.2020, окрім норми абз.7 ч.1 ст. 51³ Закону №1700-VII, яка набирає чинності, в порядку, що передбачений п.2 розд. ІІ Закону №1079-ІХ.

3. Щодо достовірності декларування даних, що передбачені п.3 ч.1 ст.46 Закону №1700-VII (в частині декларування вартості легкового автомобіля Volkswagen Passat, 2013 р.в.);

Позивач та його представник указують на те, що у Законі №1700-VII, відсутня вимога про зазначення в Декларації вартості транспортного засобу, а у разі її зазначення – суб`єкт декларування повинен зазначити вартість, якщо вона йому відома.

Крім цього, у позовній заяві, у заявах по суті та під час розгляду справи по суті адвокат Шевченко Ю.Г. наголошувала на тому, що в силу абз.3 ч.5 ст.46 Закону №1700-VII, обов`язок суб`єкта декларування зазначити в декларації вартість майна, виникає тоді, коли вона йому відома.

Адвокат Шевченко Ю.Г. звернула увагу суду на п.57 Роз`яснення, відповідно до якого Закон не вимагає від суб`єкта декларування здійснювати оцінку майна для заповнення декларації. При зазначенні вартості об`єкта декларування суб`єкт декларування повинен керуватися відповідними правовстановлюючими документами, на підставі яких у нього або членів його сім`ї виникло право на цей об`єкт.

Наведеним, Позивач та його представник обґрунтовували зазначення у розділі 6 «Цінне рухоме майно – транспорті засоби», в графі «Вартість на дату набуття у власність, володіння чи користування або за останньою грошовою оцінкою» - 350 000 (триста п`ятдесят тисяч) грн.

Відповідач вказував на те, що справжня вартість легкового автомобіля Volkswagen Passat, 2013 р.в. складає 421 600 (чотириста двадцять однієї тисячі шістсот) грн, що підтверджується інформацією про вартість транспортного засобу Volkswagen Passat, 2013 наданою ГСЦ МВС України.

Суд дійшов висновку, що лексично-синтаксична конструкція в примітці до п.3 ч.1 ст.46 Закону №1700-VII, із використанням в дужках слів «крім транспортних засобів», та норма п.3 ч.1 ст.46 цього Закону в цілому, свідчать на користь висновку, що у декларації зазначається вартість транспортного засобу на дату його набуття у власність, володіння або користування.

Тож, доводи Відповідача, про те, що Позивач повинен зазначити в декларації вартість транспортного засобу на дату його набуття у власність, володіння або користування відповідають правильному застосуванню п.3 ч.1 ст.46 Закону №1700-VII.

Однак, спірним є питання визначення вартості транспортного засобу автомобіля Volkswagen Passat, 2013 р.в., на дату його набуття.

Під час розгляду справи по суті Позивач суду пояснив, що в Єдиному державному реєстрі декларацій наявні всі декларації з 2016 року, в яких він, як суб`єкт декларування послідовно вказував у розділі 6 «Цінне рухоме майно – транспорті засоби» в графі «Вартість на дату набуття у власність, володіння чи користування або за останньою грошовою оцінкою» - 350 000 (триста п`ятдесят тисяч) грн.

Суд надав оцінку доводам Позивача та ознайомився з даними Єдиного державного реєстру декларацій, зокрема:

декларацією за 2015 рік (щорічна) (https://public.nazk.gov.ua/documents/2617077b-37b4-47d0-8921-fbcdf2fad10c );

декларацією за 2016 рік (щорічна) (https://public.nazk.gov.ua/documents/cbb9619c-ca58-4e17-9b12-c7a6da099e2b );

декларацією за 2017 рік (щорічна) (https://public.nazk.gov.ua/documents/86df5a47-4f84-4812-b144-2638ce39541d );

декларацією за 2017 рік (виправлена) (https://public.nazk.gov.ua/documents/9544f22f-4952-4e3c-ae74-8e67376a4ef0 );

декларацією за 2018 рік (щорічна) (https://public.nazk.gov.ua/documents/946de554-4bae-4a8d-b286-3dc25ef27752 );

декларацією за 2018 (кандидата на посаду) (https://public.nazk.gov.ua/documents/c1601f3c-5b21-4b87-b2f1-c8c4b0144e4d );

декларацією перед звільненням за період з 01.01.2019-29.08.2019 (https://public.nazk.gov.ua/documents/60db3f1c-8b08-4eeb-953d-d17fb3a8d0d0 );

декларацією за 2019 (кандидата на посаду) (https://public.nazk.gov.ua/documents/0a514ddf-d7c8-4966-b6d0-269e9111bf6b );

декларацією за 2019 рік (щорічна) (https://public.nazk.gov.ua/documents/fbc4e9cc-9101-4391-9e74-51114d05eb8f );

декларацією за 2020 рік (щорічна) (https://public.nazk.gov.ua/documents/b1756d9a-8bcb-49b5-be48-35a0dc1d6939 );

декларацією за період з 01.01.2021-26.01.2021 (перед звільненням) (https://public.nazk.gov.ua/documents/20a5fed6-870f-4adc-8da7-5b372f00cc12 ).

В оглянутих судом деклараціях Позивачем вказувалась вартість легкового автомобіля Volkswagen Passat, 2013 р.в. в розмірі 350 000 (триста п`ятдесят тисяч) грн.

Вказана обставина не заперечувалась представником Відповідача.

Доводи представника Відповідача висновувались на тому, що інформація ГСЦ МВС про вартість транспортного засобу Volkswagen Passat, 2013 р.в. (421 600 (чотириста двадцять одна тисячі шістсот), є належним засобом доказування вартості належного на праві власності суб`єкту декларування ( ОСОБА_1 ) автомобіля, яку останній повинен був указати в Декларації.

Пункт 8 Порядку №1388, визначав перелік документів, які підтверджують правомірність набуття особою права власності на транспортний засіб.

Як вбачається із листа ГСЦ МВС від 31.03.2021 №31/3089, документи, які стали підставою для проведення реєстраційних операцій з транспортним засобом, зберігаються в органі, що здійснював реєстраційні дії. Термін зберігання таких документів, відповідно до наказу МВС України від 10.01.2014 №5-дск, складає три роки з моменту здійснення відповідної реєстраційної операції (а.с.65, т.1).

Інформація ГСЦ МВС містить допис внизу аркуша паперу маленькими літерами «Вартість 421 600 грн».

Під час розгляду справи по суті представник Відповідача пояснив, що надати інші документи для підтвердження вартості транспортного засобу Volkswagen Passat, 2013 р.в. надати не вбачається за можливе через їх відсутність.

Крім цього, примітним для суду є те, що представник Відповідача вказав, що не може достеменно стверджувати про вартість транспортного засобу, оскільки остання вказана в довідці рахунку №ААЕ078917 від 29.06.2015, яка станом на сьогоднішній день не підлягає зберіганню.

Позивач пояснив, що документами, які можуть підтвердити вартість транспортного засобу не володіє. До Декларації вніс відомості аналогічні тим, які вказував у попередніх деклараціях.

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд звертає увагу, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що мотиви оцінки доказів не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази, які надаються учасниками повинні бути належними, допустимими, достовірними та достатніми (ст.ст.73-76 КАС України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.73 КАС України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч.1 ст.75 КАС України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.76 КАС України).

Частиною другою статті 2 КАС України, визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, одночасно є й вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає на виконання приписів закону відповідне рішення та вчиняє дії.

Пункт 7 розділу ІІ Порядку №26/21 надає право НАЗК, у випадку неможливості встановити вартості активів суб`єкта декларування звернутись за допомогою до спеціалістів та експертів.

У спірній ситуації визначальним для суду є те, що інформація ГСЦ МСВ не може слугувати достатнім, достовірним та належним засобом доказування вартості транспортного засобу.

З огляду на це, припущення Відповідача в Довідці про вартість транспортного засобу, яке не може підтверджуватись визначеними законом засобами доказування, не може мати наслідком застосування до Позивача негативних наслідків, що пов`язані із декларуванням недостовірних даних.

Отже, керуючись інформацією ГСЦ МВС, в якій наголошувалось на тому, що документи, які можуть підтвердити вартість транспортного засобу не можуть бути надані у зв`язку із закінченням строків їх зберігання, Відповідач діяв необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення в цій частині, не на підставі та не у спосіб, який передбачений законом.

Разом з тим, суд звертає увагу учасників, що суд не робить висновку про правильність або неправильність декларування Позивачем вартості транспортного засобу Volkswagen Passat, 2013 р.в., а лише надає оцінку діям Відповідача під час вчинення дій (прийняття рішень) на предмет відповідності критеріям, що передбачені ч.2 ст.2 КАС України. Іншими словами, суд не констатує факт правильного або не правильного заповнення суб`єктом декларування Декларації, а лише надає оцінку діям НАЗК, як суб`єкта владних повноважень під час проведення повної перевірки Декларації.

У зв`язку із чим, суд уважає, що висновок Відповідача, який зроблений в п.3 Довідки щодо недостовірного декларування Позивачем даних, які передбачені п.3 ч.1 ст.46 Закону №1700-VII, зокрема зазначення у розділі 6 «Цінне рухоме майно – транспорті засоби», в графі «Вартість на дату набуття у власність, володіння чи користування або за останньою грошовою оцінкою» - 350 000 (триста п`ятдесят тисяч) грн, є передчасним.

4. Щодо достовірного декларування даних, що передбачені п.9 ч.1 ст.46 Закону №1700-VII (в частині декларування фінансового зобов`язання члена сім`ї (дружини), яке виникло у зв`язку із невнесенням частини вкладу до статутного капіталу ТОВ «Холодний Яр» у розмірі 981 500 (дев`ятсот вісімдесят одна тисяча п`ятсот) грн).

Відповідно до п.2.6 ст.2 Статут ТОВ «Холодний Яр» статутний капітал формується протягом першого року дня державної реєстрації (а.с.174, т.1).

Наведе узгоджується із ч.1 ст.14 Закону №2275-VIII.

Представник позивача, адвокат Шевченко Ю.Г., покликається на те, що ст.509 ЦК України надає визначення поняття «зобов`язання», а підстави його виникнення, передбачені ст.11 ЦК України.

Як уважає адвокат, у зв`язку із державною реєстрацію члена сім`ї Позивача (дружини), як учасника ТОВ «Холодний Яр» у неї виник обов`язок здійснити вклад до статутного капіталу проте не виникло фінансове зобов`язання.

Суд не погоджується із такими доводами адвоката Шевченка Ю.Г.

З цього приводу суд роз`яснює таке.

Як убачається із норм ст.10 Закону №2275-VIII, рішення засновників про створення товариства спрямоване не тільки на набуття правоздатності новим суб`єктом права, а також і на встановлення зобов`язання, зміст якого – обов`язки учасників щодо передання у власність товариству визначеного цим рішенням майна. У частині встановлення таких обов`язків рішення засновників про створення товариства відповідає визначенню ч. 1 ст. 202 ЦК України навіть при буквальному її прочитанні, а тому це правочин (який набирає чинності з моменту державної реєстрації товариства).

Далі, рішення засновників про створення товариства в частині встановлення обов`язків учасників внести вклади в грошовій чи негрошовій формі та визначення оцінки вкладу в негрошовій формі, відповідно до ч. 1 ст.636 ЦК України, – це договір на користь третьої особи (на користь товариства, яке створюється).

Оскільки рішення засновників про створення товариства (принаймні в частині внесення вкладів учасниками) є правочином, до того ж зобов`язальним, до відповідних відносин слід застосовувати правила ЦК України щодо правочинів та зобов`язань.

Тому, доводи Національного агентства про зобов`язальний характер таких правовідносин є вірними. Відповідач дійшов правильних висновків про те, що суб`єкт декларування зобов`язаний вказувати у розділі 13 «Фінансові зобов`язання» вказати фінансове зобов`язання члена сім`ї, яке виникло у останнього внаслідок невнесення частини вкладу до статутного капіталу товариства.

Проте, визначальним для вирішення спору є інше.

03.05.2019 зареєстровано ТОВ «Холодний Яр».

До 04.05.2020 учасники повинні були внести свої вклади до статутного капіталу товариства.

Не виконання обов`язку із внесення вкладу в повному обсязі до статутного капіталу має наслідком для застосування ст.15 Закону №2275-VIII.

Частина перша статті 15 цього Закону покладає на виконавчий орган (п.3.3 ст.3 Статуту - директор) обов`язок повідомити учасника про прострочення та надати йому додатковий строк, для погашення заборгованості, який встановлюється виконавчим органом товариства чи статутом товариства, але не може перевищувати 30 днів.

Якщо учасник товариства не вніс вклад для погашення заборгованості протягом наданого додаткового строку, виконавчий орган товариства має скликати загальні збори учасників, які можуть прийняти одне з таких рішень:

1) про виключення учасника товариства, який має заборгованість із внесення вкладу;

2) про зменшення статутного капіталу товариства на розмір неоплаченої частини частки учасника товариства;

3) про перерозподіл неоплаченої частки (частини частки) між іншими учасниками товариства без зміни розміру статутного капіталу товариства та сплату такої заборгованості відповідними учасниками;

4) про ліквідацію товариства.

Голоси, що припадають на частку учасника, який має заборгованість перед товариством, не враховуються при визначенні результатів голосування для прийняття рішення відповідно до частини другої цієї статті.

Оскільки вступ до товариства (створення товариства) є вільним волевиявленням особи, яке повинно відповідати його внутрішній волі (ч.3 ст.203 ЦК України), то й вирішення питання про перебування учасника у складі товариства, є результатом вільного волевиявлення. В тому числі, це стосується перебування учасникам у складі товариства будучи наділеним відповідною кількістю голосів (пропорційно внесеної частини вкладу).

Для належного вирішення спірного питання є необхідним з`ясування ряду правових питань: про те, чи повідомлявся учасник (засновник ( ОСОБА_5 ) директором товариства про прострочення внесення вкладу; якщо повідомлявся, то коли саме, та який строк надався учаснику для погашення заборгованості; чи не звертався учасник (засновник ( ОСОБА_5 ) із заявами до директора товариства про неможливість сплати невнесеної частини вкладу; якщо звертався, то, коли саме, та які результати розгляду таких звернень; чи скликав директор загальні збори товариства, в силу прямої вказівки закону, у зв`язку із невнесенням вкладу учасником, якщо так, то коли, та які рішення приймались.

Суд повторно наголошує на тому, що приймаючи рішення та вчиняючи дії суб`єкт владних повноважень повинен діяти не тільки в межах повноважень та підставі законів України, такі рішення та вчинки повинні виснуватись на врахуванні усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, а особливо, коли за наслідками таких рішень для особи настають наслідки негативного характеру.

Тому, суд уважає, що висновки яких дійшов Відповідач п.8 розд. ІІІ Довідки, є передчасними.

5. Достовірності декларування даних, що передбачені п.8 ч.1 ст.46 Закону №1700-VII (в частині декларування відомостей про грошовий актив члена сім`ї (дочки) ОСОБА_4 у вигляді коштів, розміщених на банківському рахунку відкритому в АТ КБ «ПриватБанк», у розмірі 112 467 (сто дванадцять тисяч чотириста шістдесят сім) грн).

Статті 60 – 62² Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000 №2121-ІІІ, унормувала питання банківської таємниці та порядку отримання доступу до неї.

Зміст вказаних статтей безспірно свідчить на користь висновку, що будь-яка фізична особа не може отримувати інформацію про фінансовий стан іншої особи, в тому числі відкритті рахунки у банківських установах, операції за рахунками, залишок грошових коштів, іншої особи, крім випадків та порядку, що передбачений самим Законом.

Частина сьома статті 46 Закону №1700-VII, визначає, що у разі відмови члена сім`ї суб`єкта декларування надати будь-які відомості чи їх частину для заповнення декларації суб`єкт декларування зобов`язаний зазначити про це в декларації, відобразивши всю відому йому інформацію про такого члена сім`ї, визначену пунктами 1-12 частини першої цієї статті.

У спірній ситуації, член сім`ї (дочка) повідомила суб`єкту декларування недостовірні відомості, зокрема про відсутність рахунку відкритого на її ім`я.

Суд звертає увагу, що рішення та вчинки суб`єкта владних повноважень повинні бути добросовісними, розсудливими, прийнятими з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) ч.2 ст.2 КАС України).

Відповідач в процесі проведення повної перевірки декларації має право відбирати пояснення не тільки у суб`єкта декларування, а у інших громадян, до яких відносяться члени сім`ї суб`єкта декларування, до яких у конкретній ситуації необхідно віднести дочку Позивача.

Довідка свідчить, що Відповідач під час проведення повної перевірки вказаного не врахував.

Відтак, на думку суду, повідомлення членом сім`ї суб`єкта декларування недостовірних відомостей про свій фінансовий стан не може створювати негативні наслідки для самого суб`єкта декларування, якщо суб`єкт владних повноважень достеменно не перевірив такі обставини.

Що стосується доводів Відповідача про те, що Довідка не може бути предметом судового оскарження, оскільки не створює для Позивача прав та обов`язків, суд зазначає наступе.

Пункт 11 розділу ІІІ Порядку №26/21 та абз.2 ч.4 ст.45 Закону №1700-VII, визначають, що у разі виявлення в декларації обставин, які свідчать про недостовірне декларування, на суб`єкта декларування покладається обов`язок, в силу прямої вказівки закону усунути такі порушення, шляхом подання декларації із достовірними відомостями.

Наведене свідчить про те, що Довідка породжує для Позивача правовий наслідок – усунути допущенні порушення, а тому підлягає оскарженню суді.

На підставі наведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги Позивача підлягають до задоволення.

Вирішуючи спір між сторонами суд вирішує питання про розподіл судових витрат (ч.1 ст.143 КАС).

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно із п.1 ч.3 ст.132 КАС України, до витрат пов`язаних із розглядом справи відносяться витрати на професійну правничу допомогу.

Встановлено, що судові витрати у даній справі складаються із судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд враховує норму ст.134 КАС України, відповідно до якої витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Між Позивачем та адвокатом Шевченко Ю.Г. укладено договір про надання правової допомоги від 10.08.2021 №66/21 (а.с.26-29, т.1).

Додатковою угодою від 10.08.2021 №1 до договору про надання правової допомоги від 10.08.2021, унормовано порядок сплати гонорару (а.с.30,31, т.1).

За надану професійну правничу допомоги адвокатом Шевченко Ю.Г. складено рахунок на оплату, на загальну суму 14 238 (чотирнадцять тисяч двісті тридцять вісім) грн (а.с.32, т.1).

Платіжним дорученням від 04.10.2021 підтверджується сплата Позивачем, в якості витрат на професійну правову допомогу в сумі 14 238 (чотирнадцять тисяч двісті тридцять вісім) грн (а.с.25, т.1).

Відповідачем не заявлялись клопотання, заперечення та не надавались пояснення, аргументи та/або докази, що свідчать про не співмірність витрати понесених Позивачем на професійну правничу допомогу.

Згідно із частиною другою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI (в редакції, яка діяла на час звернення позивача до суду).

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судові витрати у справі необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань НАЗК в користь ОСОБА_1 , зокрема: 1) понесені судові витрати у вигляді судового збору сплаченого за подання позовної заяви до суду в сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн; 2) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 14 238 (чотирнадцять тисяч двісті тридцять вісім) грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати Довідку Національного агентства з питань запобігання корупції №134/21 від 09.07.2021 про результати повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2020 рік, поданої ОСОБА_1 , заступником голови Харківської обласної державної адміністрації.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Національного агентства з питань запобігання корупції в користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у вигляді судового збору сплаченого за подання позову в сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 14 238 (чотирнадцять тисяч двісті тридцять вісім) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 25 січня 2022 року.

Реквізити учасників справи:

позивач :

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Національне агенство з питань запобігання корупції (місцезнаходження/місце проживання: бульвар Дружби, 28,м. Київ 103,01103 код ЄДРПОУ/РНОКПП 40381452);

Головуючий суддя Осташ А.В.