МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2022 р.

№ 400/9797/21

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М., розглянув в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:

ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідача:

Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020,

про:

визнання протиправним та скасування рішення від 01.09.21 р. № 143150002580, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ), в якому просить суд: визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 01.09.2021 року № 143150002580 про відмову в переведенні на пенсію за іншим законом; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу».

Ухвалою від 22.10.2020 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальне звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження позивачем служби в податкових органах з листопада 1995 по червень 2013 року, з січня по березень 2014 та місцевого самоврядування з березня 2014 по травень 2016 року має бути зараховувано до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до Закону України № 889.

Відповідач в строк, встановлений ухвалою про відкриття провадження у справі від 22.10.2021 року відзиву на позовну заяву не надав. Відповідно до положень ч. 4. ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) встановлено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами, відповідно до вимог ч. 6 ст. 162 КАС України.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши

докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Позивач перебуває на обліку у ГУ ПФУ та з 25.05.2018 року отримує пенсію за віком, на пільгових умовах за Списком №2 призначену та нараховану відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон України № 1058).

За даними трудової книжки позивач: у період з листопада 1995 року по червень 2013 року, січня- березня 2014 року працював на різних керівних посадах Державної податкової інспекції м. Миколаєва (в подальшому Корабельного району м.Миколаєва) Має відповідні звання та ранги службовця державної служби. З березня 2014 року по травень 2016 року працював на посаді головного спеціаліста відділу координації торгівлі, побуту, послуг та пасажирських перевезень з присвоєнням відповідних рангів посадової особи місцевого самоврядування.З 2019 року по теперішній час позивач працює заступником голови Адміністрації Корабельного району виконкому Миколаївської міської ради.

26.08.2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перехід з пенсії за віком за Законом України № 1058 на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII (далі та раніше за текстом - Закон України № 889).

Рішенням від 01.09.2021 року № 143150002580 ГУ ПФУ ГУ ПФУ відмовило позивачу в переведенні з пенсії за віком згідно з Законом України № 1058 на пенсію за віком відповідно до Закону України № 889. Підстава відмови: відсутність необхідного стажу роботи на посадах , віднесених до категорії посад державної служби, що не дає права на перехід з пенсії за віком на пенсію за віком відповідно до Закону України № 889.

Не погоджуючись з відмовою ГУ ПФУ, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення у справ, суд виходить з наступним:

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

01.05.2016 року набув чинності Закон України № 889, підпунктом 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» якого визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про державну службу», крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Пунктами 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 889 передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ (далі - Закон України № 3723) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України № 3823 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону України № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України № 3723 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, за наявності у особи станом на 01.05.2016 року певного стажу державної служби ( 10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років

незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України № 3723, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону України № 3723 на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першоїстатті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у державних службовців, які на день набрання чинності Законом України № 889 займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, та осіб, які на день набрання чинності Законом України № 889 мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, право на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом 1 ч. 1 ст. 28 Закону України № 1058.

Абзацом першим ч. 1 ст. 28 Закону України № 1058 визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України № 3723 після 01.05.2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону України № 3723 і Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889, а саме щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.

Отже, після 01.05.2016 року (дата набрання чинності Законом України № 889) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України № 3723 лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 889, та мають передбачені ч. 1 ст. 37 Закону України № 3723 вік і страховий стаж.

Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №889 встановлено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Закономобчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, станом на час роботи позивача на відповідних посадах в податковому органі, визначав Закон України № 3723.

Відповідно до ст. 1 Закону України № 3723 державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Прийняття на державну службу, просування по ній службовців, стимулювання їх праці,

вирішення інших питань, пов`язаних із службою, проводиться відповідно до категорій посад службовців, а також згідно з рангами, які їм присвоюються (ст. 24 Закону України № 3723).

Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України «Про державну податкову службу в України» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ (далі - Закон України № 509).

За змістом ч. 1 ст. 4 Закону України № 509 Державна податкова адміністрація України, якій підпорядковані державні податкові адміністрації в областях, а їм, у свою чергу, відповідні державні податкові інспекції, є центральним органом виконавчої влади та відповідно до Положення про Державну податкову адміністрацію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 778 від 26.05.2007 року (чинного на час роботи позивача на відповідних посадах в виникнення спірних відносин), забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики, державної політики у сфері контролю за виробництвом і обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, здійснює міжгалузеву координацію у цій сфері та здійснює свої повноваження, зокрема, через державні податкові інспекції.

За змістом ст. 15 Закону України №509 посадові особи органів державної податкової служби здійснюють організаційно-розпорядчі та консультативно-дорадчі функції, визначені законодавством України. Правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права і обов`язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України «Про державну службу». Посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання.

Статтею 6 цього Закону визначено, що видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.

Отже, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, займають посади в державних органах щодо практичного виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, перебувають на державній службі та є державними службовцями.

Стаж державної служби до набрання чинності Законом України № 889 обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року № 283 (надалі також - Порядок № 283).

Порядком №283 регламентовано, що обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.

Згідно п. 1 Порядку № 283 цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.

У відповідності до п. 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема: на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України "Про державну службу", а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання.

Відповідно до п. 4 Порядку №283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи. Період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до Закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку (ч. 15 ст. 37 Закону України № 3723).

Також п.344.1 ст. 344 Податкового кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».

При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України № 3723.

Аналогічний підхід застосування норм права висловлений і Верховним Судом, зокрема, у постанові від 19.06.2018 року у справі № 465/7218/16-а, від 03.07.2018 року у справі № 586/965/16-а, від 13.12.2018 року у справі №539/1855/17.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як слідує з матеріалів справи, єдиною підставою відмови відповідачем позивачу у переведенні на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України № 889 є недостатність стажу державної служби з підстав не зарахування до стажу державної служби періодів роботи в органах державної податкової служби, в період перебування на яких були присвоєні спеціальні звання.

Враховуючи, що позивач у період з листопада 1995 по червень 2013 року, з січня по березень 2014 та місцевого самоврядування з березня 2014 по травень 2016 року - працював посадовою особою у податковому органі та посадовою особою місцевого самоврядування такий період підлягає зарахуванню до стажу державної служби, суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача у незарахуванні позивачу до стажу державної служби вищевказаних періодів роботи в податковий органах, в яких було присвоєне персональне звання, та органі місцевого самоврядування.

Згідно ч. 2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У зв`язку із тим, що позивачу протиправно відмовлено у зарахуванні до стажу державної служби періодів роботи в органах державної податкової служби, в яких було присвоєне персональне звання, враховуючи, що періоди роботи позивача в податкових органах з листопада 1995 року по червень 2013 року, з січня 2014року по березень 2014 року та місцевого самоврядування з березня 2014 року по травень 2016 року - підлягають зарахуванню до стажу державної служби, з метою недопущення порушення прав позивача та ефективного їх захисту, керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, суд вважає за необхідне зобов`язати ГУ ПФУ зарахувати до стажу державної служби позивача зазначені періоди роботи в органах державної податкової служби та в органах місцевого самоврядування.

Таким чином, оскільки позивач станом на час звернення до пенсійного органу досягнула 62 років та має необхідний стаж державної служби на дату набрання чинності Законом України № 889, тому наявні правові підстави для переведення позивача з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України № 1058 на пенсію за віком відповідно до Закону України № 889.

Згідно ч. 3 ст. 45 Закону України № 1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в

пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Відповідно до пункту 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 року №622 пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача перевести позивача з 26.08.2021 року на пенсію державного службовця.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 та 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020 код ЄДРПОУ 13844159) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 01.09.2021 року №143150002580.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54015, код ЄДРПОУ 13844159) зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 періоди роботи в податкових органах з листопада 1995 року по червень 2013 року, з січня 2014 року по березень 2014 року та органах місцевого самоврядування з березня 2014 року по травень 2016 року.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54015, код ЄДРПОУ 13844159) перевести ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) з 26.08.2021 року з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020 код ЄДРПОУ 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 908,00 грн, згідно квитанції від 11.10.2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Мельник