ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/9380/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2022 року місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої - судді Мричко Н.І.,

за участі секретаря судового засідання Максимович А.Я.,

представника позивача Сабана М.Р.,

представника відповідача Палій М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Оліяр» до Західного міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява приватного підприємства «Оліяр» код ЄДРПОУ 32461721, місцезнаходження: 81118, Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Ставчани (далі позивач; ПП «Оліяр») до Західного міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків код ЄДРПОУ 44045187, місцезнаходження: 79026, м.Львів, вул.Стрийська, 35 (далі відповідач), в якій позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 16.03.2021 № 0000250701.

Ухвалою від 15.06.2021 суддя прийняла позовну заяву до розгляду й відкрила провадження у справі.

Ухвалою від 09.12.2021 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що положення Податкового кодексу України не передбачають, що перехід права власності є подією, яка призводить до виникнення податкового зобов`язання. Факт доставки товару в місце поставки не слід розцінювати як подію «відвантаження товару», яка призводить до виникнення податкового зобов`язання, оскільки до перевірки наданий зовнішньоекономічний договір (контракт), укладений з нерезидентом.

Позивач зазначає, що вивезення за межі території України товару не в листопаді 2020 року, а у березні 2021 року не свідчить про втрату операцією статусу експортної. Таким чином, факт завершення митного оформлення товару та його вивезення за межі території України спростовує висновки акта перевірки про необхідність оподаткування операції щодо продажу олії соняшникової за ставкою 20%. Позивач також вказав на те, що в розумінні положень податкового законодавства підтвердженням факту експорту товару є оформлена митна декларація, що засвідчує факт перетинання митного кордону України.

26.07.2021 представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечила. Відзив обґрунтований тим, що у позивача відсутні документи, які підтверджують факт зберігання продукції в терміналі ТзОВ Миколаївське підприємство «Термінал Укрхарчозбутсировина», який вказаний в актах приймання-передачі права власності на товар за листопад 2020 року. Відтак позивач не сформував податкові зобов`язання за листопад 2020 року по реалізації олії соняшникової нерафінованої у повному обсязі.

Перетин кордону товаром у березні 2021 року свідчить про невиконання позивачем взятих на себе зобов`язань за договором. Позивач також не надав договору з акредитованим порту митним брокером ТзОВ Миколаївське підприємство «Термінал Укрхарчозбутсировина» на проведення митного декларування товару. Товар з листопада 2020 року знаходився у морських портах, натомість документів на зберігання його не надано. З долучених до позовної заяви документів видно невідповідність щодо дати завантаження та щодо ваги товару.

10.08.2021 представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що порушення позивачем цивільно-правових зобов`язань не може бути підставою для оподаткування відповідної господарської операції за ставкою 20%. Відповідач не обґрунтував яким чином наявність чи відсутність договору з митним брокером впливає на оподаткування господарської операції щодо поставки олії. Зважаючи на умови поставки, подальше транспортування товару, у тому числі укладення договору з морським перевізником не входило до кола обов`язків позивача. Більше того, ні умови контракту, ні вимоги чинного законодавства не покладають на позивача обов`язку щодо зберігання товару після його передачі покупцю.

У поясненнях від 04.11.2021 представник позивача вказав, що враховуючи умови поставки товару згідно з договором від 05.10.2020 № 051020 з митним брокером ТзОВ Миколаївське підприємство «Термінал Укрхарчозбутсировина», у позивача не було необхідності залучати своїх представників під час здійснення завантаження товару на судно. У матеріалах справи наявні документи, в яких відображено дату контракту 11.11.2020, а не іншу дату його укладення. Дані штурманської розписки від 01.03.2021 та додаткової декларації не суперечать одна одній. Питання зберігання олії соняшникової в квоті COFCO RESOURCES S.A. в резервуарах ТзОВ Миколаївське підприємство «Термінал Укрхарчозбутсировина» регулюються договором між COFCO RESOURCES S.A. та Терміналом.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Просив суд позов задовольнити повністю.

У судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечила. Просила суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

На підставі направлень від 26.01.2021 № 5/33-00-07-02-01, № 6/33-00-07-02-01, виданих Західним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків, посадові особи до Західного міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків провели документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Оліяр» з питань законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис грн по декларації з податку на додану вартість за листопад 2020 року (від 18.12.2020 № 9338305781) з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків, за результатами якої складено акт від 18.02.2021 № 38/33-00-07-02/32461721 (далі акт перевірки від 18.02.2021), в якому встановлено порушення ПП «Оліяр» підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) в сумі 588210311 грн.

ПП «Оліяр» подало до відповідача заперечення від 04.03.2021 № 1/04/03/21 на акт перевірки від 18.02.2021.

За результатами розгляду заперечення від 04.03.2021 №1/04/03/21 на акт перевірки від 18.02.2021 комісією з розгляду спірних питань, заперечень та пояснень до актів перевірок прийнято рішення про те, що висновки акта перевірки від 18.02.2021 є правомірними, аргументи викладені в запереченні ПП «Оліяр» від 04.03.2021 № 1/04/03/21 та надані додаткові документи не спростовують висновки акта перевірки.

На підставі акта перевірки від 18.02.2021 відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 16.03.2021 № 0000250701, яким за порушення ПП «Оліяр» підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість (від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 Декларації) у сумі 5882103,11 грн.

ПП «Оліяр» подало до ДПС України скаргу на податкове повідомлення-рішення від 16.03.2021 № 0000250701.

За результатами розгляду скарги ДПС України прийняла рішення від 27.05.2021 №11870/6/99-00-06-01-02-06, яким податкове повідомлення-рішення Західного міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків від 16.03.2021 № 0000250701 залишила без змін, а скаргу ПП «Оліяр» без задоволення.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 16.03.2021 № 0000250701 протиправним, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон України № 996-XIV).

Стаття 1 Закону України № 996-XIV дає визначення термінам:

- господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства;

- первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України № 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Поряд з цим, згідно з абзацом другим пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 вказаного Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 зазначеного Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

З метою застосування терміна «постачання товарів» електрична та теплова енергія, газ, пар, вода, повітря, охолоджене чи кондиційоване, вважаються товаром.

Постачанням товарів також вважаються:

а) фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг (повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг) чи іншої домовленості, відповідно до якої оплата відстрочена, але право власності на матеріальні активи передається не пізніше дати здійснення останнього платежу;

б) передача права власності на матеріальні активи за рішенням органу державної влади або органу місцевого самоврядування чи відповідно до законодавства;

в) будь-яка із зазначених дій платника податку щодо матеріальних активів, якщо платник податку мав право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі придбання зазначеного майна чи його частини (безоплатна передача майна іншій особі; передача майна у межах балансу платника податку, що використовується у господарській діяльності платника податку для його подальшого використання з метою, не пов`язаною із господарською діяльністю такого платника податку; передача у межах балансу платника податку майна, що планувалося для використання в оподатковуваних операціях, для його використання в операціях, що звільняються від оподаткування або не підлягають оподаткуванню);

г) передача (внесення) товарів (у тому числі необоротних активів) як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також їх повернення;

д) ліквідація платником податку за власним бажанням необоротних активів, які перебувають у такого платника;

е) передача товарів згідно з договором, за яким сплачується комісія (винагорода) за продаж чи купівлю.

Продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари (підпункт 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.

Здійснивши аналіз наведених положень, суд дійшов висновку про те, що виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів не пов`язується з переходом права власності, натомість у разі експорту товарів, подією, з якою пов`язується виникнення податкових зобов`язань є дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства. Відтак доводи відповідача про перехід права власності на товар як підстава виникнення податкових зобов`язань з поставки такого товару є необґрунтованими та суперечать вимогам податкового законодавства.

Відповідно до пункту 193.1 статті 193 ПК України ставки податку на додану вартість встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах:

а) 20 відсотків;

б) 0 відсотків;

в) 7 відсотків;

г) 14 відсотків.

У підпункті 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 ПК України визначено, що за нульовою ставкою оподатковуються операції з:

195.1.1. вивезення товарів за межі митної території України:

а) у митному режимі експорту;

б) у митному режимі реекспорту, якщо товари поміщені у такий режим відповідно до пунктів 3 (щодо товарів у вигляді продуктів їх переробки) та 5 частини першої статті 86 Митного кодексу України;

в) у митному режимі безмитної торгівлі;

г) у митному режимі вільної митної зони.

Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України.

Згідно з понятійним апаратом Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 № 959-XII (далі Закон України № 959-XII):

- експорт (експорт товарів) - продаж товарів українськими суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб`єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Суд встановив, що ПП «Оліяр» (продавець) уклало з компанією COFCO RESOURCES S.A. (Швейцарія) (покупець) контракт від 11.11.2020 № 612408 на поставку олії соняшникової нерафінованої наливом у кількості 1000 тонн.

Згідно з умовами вказаного контракту поставка товару повинна здійснюватись за вибором покупця в період з 11.11.2020 по 25.11.2020.

Актами прийому-передачі товару від: 16.11.2020, 18.11.2020, 20.11.2020, 23.11.2020, 24.11.2020 ПП «Оліяр» (продавець) передало право власності на Українську олію соняшникову нерафіновану не виморожену наливом, 1 сорту, вироблену в 2020 році, доставлену до складу терміналу ТзОВ Миколаївське підприємство «Термінал Укрхарчозбутсировина» згідно з контрактом від 11.11.2020 № 612408 для COFCO RESOURCES S.A. (Швейцарія) (покупець).

На підставі наведеного відповідач сформував висновок про те, що ПП «Оліяр» у листопаді 2020 року провело реалізацію олії по контракту від 11.11.2020 № 612408 у кількості 1002,18 тонн на загальну суму 29410515,55 грн.

В акті перевірки від 18.02.2021 також зазначено, що факт реалізації олії соняшникової нерафінованої наливом підтверджують акти приймання-передачі, відповідно до яких відбувся перехід права власності на товар, доставлений в місце поставки ТзОВ Миколаївське підприємство «Термінал Укрхарчозбутсировина».

У зв`язку з цим, відповідач сформував висновок про те, що ПП «Оліяр» не сформувало податкові зобов`язання за листопад 2020 року в сумі 5882103,11 грн (29410515,55 грн х 20%) по реалізації олії соняшникової нерафінованої в повному обсязі.

Перевіряючи такий висновок на відповідність фактичним обставинам справи та вимогам податкового законодавства, суд зазначає таке.

З аналізу пункту 5 контракту від 11.11.2020 № 612408 можна встановити, що ПП «Оліяр» зобов`язувалось поставити товар на умовах DAP згідно з правилами Інкотермс 2020 ТзОВ Миколаївське підприємство «Термінал Укрхарчозбутсировина» та здійснити митне оформлення товару за свій рахунок у відповідності із інструкціями покупця.

Тобто умови DAP, згідно з правилами Інкотермс 2020, з урахуванням умов контракту від 11.11.2020 № 612408 покладають на ПП «Оліяр» (продавець) обов`язок щодо виконання експортних митних процедур для вивезення товару.

Відтак на виконання умов контракту від 11.11.2020 № 612408 ПП «Оліяр» (замовник) уклало з ТзОВ Миколаївське підприємство «Термінал Укрхарчозбутсировина» (виконавець) договір від 05.05.2020 № 051020, згідно з умовами якого виконавець бере на себе зобов`язання виконати або організувати надання послуг:

- по митному оформленню олії соняшникової по зовнішньоекономічному контракту замовника, яка переміщується через митний кордон України, в Чорноморській митниці;

- по оформленню сертифікатів походження, сертифікатів перевезення, санітарних сертифікатів, сертифікатів здоров`я, фітосанітарних сертифікатів при експорті вантажу, згідно з інструкціями замовника.

Позивач зазначив, що товар не був вивезений за межі території України в обумовлений контрактом строк, натомість такий вивезений у березні 2021 року. Суд вважає слушними аргументи позивача про те, що неналежне виконання окремих умов контракту не свідчить про втрату господарською операцією статусу експортної.

Перевіряючи аргументи позивача про вивезення у березні 2021 року за межі території України товару, вказаного у контракті від 11.11.2020 № 612408, суд зазначає таке.

Вимоги до оформлення і використання митних декларацій, на підставі яких декларуються товари, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України підприємствами, та інші товари, що відповідно до законодавства України декларуються шляхом поданням митної декларації, передбаченої для підприємств, а також порядок внесення змін до митних декларацій, їх відкликання та визнання недійсними визначає Положення про митні декларації, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 450 (далі Положення № 450).

У пунктах 21, 23 Положення № 450 встановлено, що періодична митна декларація подається для декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України суднами закордонного плавання, трубопровідним транспортом або лiнiями електропередачі, припасів, періодичних друкованих видань та товарів, переміщення яких через митний кордон України планується з періодичністю не рідше ніж два рази протягом строку її дії.

Подана митному органу періодична митна декларація підтверджує взяття декларантом або уповноваженою ним особою зобов`язання подати митному органу додаткові декларації на товари, переміщені за періодичною митною декларацією протягом попереднього календарного місяця.

Пропуск товарів через митний кордон України за періодичною митною декларацією може здійснюватися з моменту її оформлення митним органом протягом строку її дії у межах кількості товарів, зазначеної в періодичній митній декларації.

У відповідності до наведених положень для підтвердження факту завантаження товару (олії соняшникової нерафінованої) на морське судно та її вивезення за межі території України позивач надав: доручення на відвантаження експортних, транзитних вантажів (SHIPPING ORDER) № 82 ВІД 26.02.2021, періодичну митну декларацію від 23.02.2021 №UA508140/2021/326, повідомлення про фактичне вивезення №UA508140/2021/000326 за митною декларацією від 23.02.2021 №UA508140/2021/326 (дата перетину Чорноморської митниці 03.03.2021).

У пункті 26 Положення № 450 встановлено, що до 15 числа місяця, що настає за кожним календарним місяцем переміщення товарів через митний кордон України за періодичною митною декларацією, декларант або уповноважена ним особа зобов`язані, зокрема, подати додаткову декларацію (додаткові декларації) із зазначенням точних відомостей про товари, переміщені через митний кордон України за періодичною митною декларацією відповідно до заявленого митного режиму протягом відповідного календарного місяця.

Виконуючи наведене положення, ПП «Оліяр» подало додаткову митну декларацію від 04.03.2021 № UA508140/2021/000401, в якій міститься посилання на періодичну митну декларацію від 23.02.2021 №UA508140/2021/326, із зазначенням товару олії соняшникової нерафінованої наливом у кількості 1001234 кг.

Відповідно до частини п`ятої статті 255 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених вказаним Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується митним органом шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Згідно з пунктом 16 Положення № 450 митна декларація на паперовому носiї вважається оформленою за наявностi на всiх її аркушах вiдбитка особистої номерної печатки посадової особи митного органу, яка завершила митне оформлення.

Електронна митна декларація вважається оформленою за наявностi внесеної до неї посадовою особою митного органу, яка завершила митне оформлення, за допомогою автоматизованої системи митного оформлення вiдмiтки про завершення митного оформлення та засвідчення такої декларації електронним цифровим підписом посадової особи митного органу, яка завершила митне оформлення. Оформлена електронна митна декларація за допомогою автоматизованої системи митного оформлення перетворюється у вiзуальну форму, придатну для сприйняття її змісту людиною, у форматi, що унеможливлює у подальшому внесення змін до неї, засвідчується електронним цифровим пiдписом посадової особи митного органу, яка завершила митне оформлення, та надсилається декларанту або уповноваженій ним особі.

З огляду на вказані положення, суд вважає, що відмітка митного органу від 04.03.2021 на митній декларації від 04.03.2021 № UA508140/2021/000401 підтверджує факт завершення митного оформлення товару (олія соняшникова нерафінована у кількості 1001,234 тонн) та його вивезення за межі території України.

У зв`язку із завершенням митного оформлення експортної операції, ПП «Оліяр» склало податкову накладну від 04.03.2021 № 331 (згідно з квитанцією від 17.03.2021 зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних 17.03.2021), згідно з якою обсяг постачання при експорті товарів за ставкою 0% становить 28941582,44 грн.

З приводу аргументів відповідача про відсутність у позивача документів на зберігання товару з листопада 2020 року у морських портах суд зазначає таке.

Як встановив суд, згідно з актами прийому-передачі товару від 16.11.2020, 18.11.2020, 20.11.2020, 23.11.2020, 24.11.2020 ПП «Оліяр» (продавець) передало право власності на Українську олію соняшникову нерафіновану невиморожену наливом, 1 сорту, вироблену в 2020 році, доставлену до складу терміналу ТзОВ Миколаївське підприємство «Термінал Укрхарчозбутсировина» згідно з контрактом від 11.11.2020 № 612408 для COFCO RESOURCES S.A. (Швейцарія) (покупець).

Дослідивши умови контракту від 11.11.2020 № 612408, суд встановив, що у такому відсутній обов`язок у ПП «Оліяр» щодо зберігання товару чи щодо укладення відповідних договірних відносин щодо зберігання.

Підтвердженням цього слугує лист ТзОВ Миколаївське підприємство «Термінал Укрхарчозбутсировина» від 05.10.2021 № 0510-21, в якому зазначено, що в період з 15 по 23 листопада 2020 на ТОВ МП Термінал-УХЗС був прийнятий вантаж - олія соняшникова нерафінована за контрактом №612408, в кількості 1002,234 тонн (технологічні втрати 1.006 тонн).

До моменту прибуття в порт судна NEW DAWN (01.03.2021) олія соняшникова за контрактом №612408 знаходилась на зберіганні на терміналі в квоті компанії COFCO RESOURCES S.A. Вантаж за контрактом №612408 перетнув митний кордон України 03.03.2021 за періодичною декларацією №UA508140/2021/000326, а 04.03.2021 оформлено додаткову митну декларацію № UA508140/2021/000401.

Питання зберігання олії соняшникової в квоті COFCO RESOURCES S.A. в резервуарах ТзОВ Миколаївське підприємство «Термінал Укрхарчозбутсировина» регулюються договором між COFCO RESOURCES S.A. та Терміналом.

Враховуючи наведені обставини, суд критично оцінює доводи відповідача про ненадання позивачем документів на зберігання товару з листопада 2020 року у морських портах.

Суд відхиляє аргументи представника відповідача про невідповідність даних штурманської розписки даним, вказаним у контракті від 11.11.2020 № 612408, оскільки ці обставини не були предметом перевірки, що позбавляє суб`єкта владних повноважень обґрунтовувати правомірність свого рішення такими недоліками.

Більше того, суд звертає увагу на те, що у відповідності до положень пункту 187.1 статті 187 ПК України виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів прив`язано, зокрема, до події, у разі експорту товарів, - оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформленої відповідно до вимог митного законодавства. А згідно з підпунктом 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 ПК України товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України, яку позивач подав.

Згідно з частинами першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд при розгляді справи враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що позивач за результатами проведеної господарської операції з компанією COFCO RESOURCES S.A., а саме експорту олії соняшникової нерафінованої, правомірно склав податкову накладну від 04.03.2021 №331, у якій для оподаткування обсягу постачання товару на суму 28941582,44 грн обрав ставку податку на додану вартість 0% від бази оподаткування.

Таким чином, сформовані в акті перевірки від 18.02.2021 висновки про порушення ПП «Оліяр» підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187 ПК України завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, суперечать фактичним обставинам справи та не відповідають вимогами законодавства.

Вказане зумовлює висновок про невідповідність оскарженого податкового повідомлення-рішення критеріям правомірності рішень суб`єктів владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 КАС України, а тому таке є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 22700,00 грн, сплачений згідно з платіжним дорученням від 11.06.2021 № 131.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Західного міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків від 16.03.2021 № 0000250701.

Стягнути із Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ 44045187, місцезнаходження: 79028, м. Львів, вул.Стрийська, 35) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь приватного підприємства «Оліяр» (код ЄДРПОУ 32461721, місцезнаходження: 81118, Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Ставчани) судовий збір у розмірі 22700 (двадцять дві тисячі сімсот) грн 00 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 27 січня 2022 року.

Суддя Мричко Н.І.