ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 460/4405/20

адміністративне провадження № К/9901/21338/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Соколова В.М.,

суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року (головуючий суддя - Гудима Н. С.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року (головуючий суддя - Гуляк В. В., судді: Ільчишин Н. В., Коваль Р. Й.) у справі № 460/4405/20 за позовом ОСОБА_1 до Рівненського міського суду Рівненської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У червні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Рівненського міського суду Рівненської області (далі - відповідач-1),Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області (далі - ТУ ДСА в Рівненській області, відповідач-2) у якому просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ Голови комісії з реорганізації (злитя) Рівненського міського суду Рівненської області Бардабуш Г. І. № 38-к/а від 19 травня 2020 року;

- поновити позивача на роботі на посаді помічника судді Рівненського міськрайонного суду Рівненської області з 20 травня 2020 року;

- стягнути з ТУ ДСА у Рівненській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20 травня 2020 року по день поновлення на роботі.

- стягнути з ТУ ДСА у Рівненській області на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн.

На обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що наказом Рівненського міського суду від 19 травня 2020 року за №38-к/а з 20 травня 2020 року її звільнено з посади помічника судді Діонісьєвої Н. М. за поданням судді (пункт 9 частина перша статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України)). Однак позивачка вважає, що зазначені в оскаржуваному наказі підстави її звільнення суперечать принципу законності, оскільки вона була призначена помічником судді ще до прийняття нормативно-правових актів, якими передбачено такі підстави звільнення та працювала на підставі безстрокового трудового договору, а тому в силу незворотності дії законів у часі такі підстави не можуть застосовуватись до її випадку. Позивачка зазначає, що вона не призначалась на посаду помічника судді Діонісьєвої Н. М. , а була закріплена за нею, а тому не могла бути звільнена за поданням цього судді. Крім того, ОСОБА_1 було надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 17 липня 2017 року по 20 травня 2020 року включно. Водночас, з наказу про її звільнення вбачається, що її звільнено 20 травня 2020 року, тобто у період перебування працівника у відпустці. Зауважує, що в даному випадку спірний наказ про звільнення підписаний не уповноваженою особою (керівником апарату суду), а головою комісії з реорганізації (злиття) Рівненського міського суду ОСОБА_3 . З огляду на викладене, вважає оспорюваний наказ про звільнення протиправним і таким, що підлягає скасуванню. Вказує, що прийняттям останнього позивачу завдано моральної шкоди, яку з урахуванням характеру і обсягу страждань оцінює в розмірі 20 000,00 грн. З таких підстав, просила позов задовольнити повністю.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення обґрунтовані тим, що наказ Рівненського міського суду Рівненської області №38-к/а від 19 травня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 20 травня 2020 року з посади помічника судді Діонісьєвої Н.М. за поданням судді є правомірним, таким, що прийнятий у відповідності до положень КЗпП України, Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та Положення про помічника судді, затвердженого рішенням Ради суддів України від 18 травня 2018 року № 21, тобто відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, а тому не підлягає скасуванню. З огляду на відмову в задоволенні основної вимоги, підстав для стягнення моральної шкоди у розмірі 20 000,00 грн, які в розумінні пункту 23 частини першої статті 4 КАС України є похідними від основної, суди не вбачили.

Мотивуючи вказані висновки, у судових рішеннях суди констатували, що згідно з наказом Рівненського міського суду від 01 листопада 2010 року № 6/а відповідно до вимог статті 151 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» позивачку закріплено помічником судді за суддею Діонісьєвою Н.М. , при цьому, показаннями ОСОБА_1 , як свідка, і документами (щорічними оцінками виконання ОСОБА_1 посадових обов`язків і завдань, підписаних суддею Діонісьєвою Н.М. як безпосереднім керівником та виданою цією ж суддею характеристикою) підтверджено роботу ОСОБА_1 у цей період виключно помічником судді Діонісьєвої Н.М .

Посилаючись на статус позивачки - помічник судді Діонісьєвої Н.М., суди визнали законними як дії вказаної судді щодо звернення з поданням про її звільнення з посади помічника судді, так і дії та наказ відповідача-1 про звільнення ОСОБА_1 з цієї посади на підставі пункту 9 статті 36 КЗпП України, частини третьої статті 157 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та пункту 12 Положення про помічника судді.

Не підлягає застосуванню у спорі, на думку судів, і частина третя статті 40 КЗпП України, яка забороняє звільнення працівника з ініціативи власника у період перебування працівника у відпустці, оскільки застосування вказаної норми, пов`язане зі звільненням працівника на підставі пункту 4 частини першої статті 36 КЗпП України, в той час, як позивача звільнено за іншою підставою.

Відхиляючи доводи позивача про прийняття оскаржуваного наказу про звільнення не уповноваженою на це особою, суди, посилаючись на положення частини 4 статті 105 ЦК України та наказ ДСА України № 450 від 06 вересня 2018 року, на підставі яких дійшли висновку, що у зв`язку із запровадженою Указом Президента України № 451/2017 від 29 грудня 2017 року реорганізацією судів, зокрема і відповідача-1, повноваженнями підписання наказу про звільнення ОСОБА_1 володіла не керівник апарату суду, а голова комісії з реорганізації (злиття) Рівненського міського суду Рівненської області Бардабуш Г.І.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги, її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи

На рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року позивач подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.

Підставами для касаційного оскарження скаржник визначила пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та пояснила, що суди не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування пункту 9 частини першої статті 36 КЗпП України, викладені у постанові від 14 квітня 2020 року у справі № 823/77/17, хоч вони стосуються подібних за змістом правовідносин та зводяться до того, що відсутність подання судді про призначення працівника його помічником на строк його повноважень свідчить про безстроковий характер роботи такого працівника та унеможливлює його звільнення за поданням судді з підстав, передбачених пунктом 9 статті 36 КЗпП України.

Позивачка вважає, що оскільки вона не призначалася на строк повноважень судді Діонісьєвої Н.М. за її поданням, а була прийнята на роботу помічника судді на умовах безстрокового трудового договору, підстав для її звільнення за пунктом 9 статті 36 КЗпП України, у зв`язку з надходженням подання вказаної судді про її звільнення, не було.

Одночасно з цим скаржник зазначає, що з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України судові рішення підлягають оскарженню з огляду на відсутність висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах в частині визначення особи, уповноваженої на прийняття рішення про звільнення з посади помічника судді суду, який перебуває у процесі припинення (реорганізації) в умовах конкуренції норм, передбачених частиною третьою статті 157 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частиною четвертою статті 105 ЦК України.

Ухвалою від 22 червня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Відповідачі відзив на касаційну скаргу не надіслали, що в силу частини четвертої статті 338 КАС України не є перешкодою для перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Ухвалою від 27 січня 2022 року Верховний Суд провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду у порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Установлені судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи

ОСОБА_4 наказом Рівненського міського суду від 09 жовтня 2006 року №37-к з 09 жовтня 2006 року призначено на посаду секретаря судового засідання постійно як таку, що пройшла за конкурсом, з посадовим окладом згідно з штатним розписом. Присвоєно 13 ранг державного службовця.

Наказом Рівненського міського суду від 18 червня 2007 року №40-к ОСОБА_4 переведено на посаду помічника судді на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника ОСОБА_5 . Присвоєно 11 ранг державного службовця.

Наказом Рівненського міського суду від 02 лютого 2009 року №5-к ОСОБА_4 переведено на посаду помічника судді постійно.

Наказом Рівненського міського суду від 01 листопада 2010 року №6/а «Про закріплення помічників суддів за суддями» відповідно до статті 151 Закону України Про судоустрій і статус суддів ОСОБА_4 закріплено помічником судді Діонісьєвої Н. М .

Наказом Рівненського міського суду від 04 липня 2012 року №43-к/а внесено зміни в обліково-статистичні дані ОСОБА_6 помічника судді Діонісьєвої Н. М , змінивши прізвище « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_1 ».

З 05 серпня 2014 року по 06 червня 2017 року включно позивачка перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

31 травня 2016 року позивачку було повідомлено про зміну істотних умов праці, пов`язаних із введенням в дію з 01 травня 2016 року Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу», яким передбачено віднесення посади помічника судді до посади патронатної служби.

Наказом Рівненського міського суду від 05 липня 2017 року №93-від/а помічнику судді ОСОБА_1 надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, з 17 липня 2017 по 20 травня 2020 включно.

Згідно з Указом Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» №451/2017 від 29 грудня 2017 року утворено, зокрема, Рівненський окружний суд - у місті Рівному та Рівненському районі Рівненської області із місцезнаходженням у місті Рівному шляхом реорганізації (злиття) Рівненського міського суду та Рівненського районного суду Рівненської області.

11 вересня 2018 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відомості про перебування Рівненського міського суду Рівненської області в стані припинення

12 вересня 2018 року Рівненським міським судом Рівненської області позивачці надіслано письмове повідомлення про зміну істотних умов праці та можливе наступне вивільнення у зв`язку з реорганізацією державного органу.

15 травня 2020 року позивач звернулася до керівника апарату Рівненського міського суду із письмовою заявою про намір приступити до виконання своїх посадових обов`язків помічника судді з 21 травня 2020 у зв`язку із закінченням відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

У зв`язку з цим, 18 травня 2020 року керівник апарату Рівненського міського суду Рівненської області скерував на ім`я судді Діонісьєвої Н.М. лист з проханням визначити одного помічника судді та подати відповідне подання, оскільки на час перебування помічника судді ОСОБА_1 у відпустці на посаду помічника судді Діонісьєвої Н.М. призначено ОСОБА_9

19 травня 2020 року суддя Діонісьєва Н.М. подала керівнику апарату Рівненського міського суду подання про звільнення ОСОБА_1 з посади помічника судді Діонісьєвої Н. М. , залишивши на вказаній посаді ОСОБА_9 .

Наказом голови комісії з реорганізації (злиття) Рівненського міського суду Рівненської області Бардабуш Г.І. №38-к/а від 19 травня 2020 року ОСОБА_1 звільненено 20 травня 2020 року з посади помічника судді Діонісьєвої Н. М. за поданням судді, відповідно до пункту 9 статті 36 КЗпП України, частини третьої статті 157 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пункту 12 Положення про помічника судді, затвердженого рішенням Ради суддів України №21 від 18 травня 2018 року.

Застосування норм права та висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права у контексті доводів та аргументів касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 КАС України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тож адміністративні суди мали з`ясувати, чи були дії відповідача здійснені в межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням установленої процедури, а також, чи було його рішення прийнято на законних підставах.

Частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Відповідно до статті 130 Закону України від 07 лютого 2002 року № 3018-III «Про судоустрій України» (був чинним на час призначення позивачки на посаду) до штату апарату судів входять також помічники суддів, наукові консультанти та судові розпорядники.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року № 88-р «Про віднесення посад працівників апарату судів загальної юрисдикції до відповідних категорій посад державних службовців» посаду помічника судді віднесено до посади державної служби.

Отже, з моменту призначення на посаду помічником судді Рівненського міського суду (з 18 червня 2007 року тимчасово, а з 02 лютого 2009 року постійно) ОСОБА_1 мала статус державного службовця і проходження нею державної служби регулювалося Законом України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року.

Відповідно до статті 151 Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VІ, який набув чинності 03 серпня 2010 року, кожний суддя суду загальної юрисдикції може мати помічника, правовий статус і умови діяльності якого визначаються цим Законом та положенням про помічника судді, що затверджується Радою суддів України. Помічники суддів прикріплюються для кадрового та фінансового обслуговування до апарату відповідного суду, на них поширюється дія Закону України «Про державну службу». Судді самостійно здійснюють добір помічників. Помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді.

На час виникнення спірних правовідносин відповідно до статті 157 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII) кожний суддя має помічника (помічників), статус і умови діяльності якого (яких) визначаються цим Законом та Положенням про помічника (помічників) судді, затвердженим Радою суддів України. Помічником судді може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту і вільно володіє державною мовою. Помічники суддів Верховного Суду повинні також мати стаж професійної діяльності у сфері права не менше трьох років. Судді самостійно здійснюють добір помічників. Помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді. Помічники суддів з питань підготовки справ до розгляду підзвітні лише відповідному судді.

Основним підзаконним актом, який визначає особливості патронатної служби в судовій гілці влади є Положення про помічника судді, затверджений Радою суддів України 18 травня 2018 року № 21 (далі - Положення № 21).

Згідно з абзацом 2 пункту 1 Положення №21 посади помічників судді належать до посад патронатної служби, на які не поширюється дія Закону України «Про державну службу», крім статті 92 Закону України «Про державну службу».

Пунктами 2, 3 Положення №21 визначено, що помічник судді це працівник патронатної служби в суді, який забезпечує виконання суддею повноважень щодо здійснення правосуддя. Помічник судді є працівником апарату суду.

Згідно пункту 4 Положення №21, помічник судді з питань підготовки та організаційного забезпечення судового процесу підзвітний лише відповідному судді. Суддя є його безпосереднім керівником.

Відповідно до пункту 7 Положення №21, судді самостійно здійснюють добір помічників. Помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді.

Пунктом 8 Положення №21 визначено, що помічник судді призначається на посаду на строк повноважень безпосереднього керівника та не довше ніж на період перебування безпосереднього керівника у штаті суду. Призначення на посаду помічника судді здійснюється на підставі письмового подання судді без конкурсного відбору наказом керівника апарату відповідного суду. У поданні на призначення помічника судді зазначаються: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження, громадянство, володіння державною мовою, посада, яку займає особа на момент внесення подання, посада, на зайняття якої претендує особа.

За правилами пункту 12 Положення №21, трудові відносини з помічником (помічниками) судді припиняються в день припинення повноважень безпосереднього керівника та/або в день відрахування безпосереднього керівника зі штату суду або в день ухвалення з`їздом суддів України рішення про обрання Ради суддів України в новому складі. Наказ про звільнення видається керівником апарату відповідного суду на підставі подання безпосереднього керівника та/або на підставі наказу про відрахування безпосереднього керівника зі штату суду.

Помічник судді може бути звільнений з посади за наказом керівника апарату суду в порядку, визначеному законодавством про працю, на підставі або заяви про звільнення за власним бажанням, або за поданням судді, в тому числі в зв`язку з дискредитацією помічника судді (вчинення такого проступку помічником, що підриває довіру та авторитет судової влади, суду та/або конкретного судді в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби в якості помічника судді), або у випадках, визначених пунктом 11 цього Положення чи в порядку врегулювання конфлікту інтересів згідно із законодавством.

У разі припинення повноважень судді відповідного суду та звільнення судді з займаної посади у встановленому законом порядку, помічник судді звільняється із займаної посади з дотриманням гарантій, передбачених законодавством.

Пунктом 9 статті 36 КЗпП України (в редакції чинній на час звільнення) передбачено, що підставами припинення трудового договору є, зокрема підстави, передбачені іншими законами.

Крім того, 01 травня 2016 року набув чинності Закон України від 10 грудня 2015 року №889-VІІІ «Про державну службу» (далі - Закон №889-VІІІ), яким посаду помічника судді віднесено до категорії посади патронатної служби.

За змістом статті 92 Закону №889-VІІІ до посад патронатної служби належать посади помічників суддів. Працівник патронатної служби призначається на посаду на строк повноважень особи, працівником патронатної служби якої він призначений.

Трудові відносини з працівником патронатної служби припиняються в день припинення повноважень особи, працівником патронатної служби якої він призначений. Акт про звільнення приймається керівником державної служби.

Працівник патронатної служби може бути достроково звільнений з посади за ініціативою особи, працівником патронатної служби якої він призначений, або керівника патронатної служби.

Положеннями статті 92 Закону №889-VІІІ визначено, що на працівників патронатної служби поширюється дія законодавства про працю, крім статей 39-1, 41-43-1, 49-2 та частини третьої статті 184 КЗпП України.

Особливості патронатної служби в судах, органах та установах системи правосуддя визначаються законодавством про судоустрій і статус суддів.

Системний аналіз наведених правових положень свідчить, що за певних критеріїв помічник судді може бути звільнений з посади за наказом керівника апарату суду в порядку, визначеному законодавством про працю, зокрема, на підставі подання судді.

Так помічник судді, призначений на посаду на строк виконання повноважень судді, звільняється у день припинення повноважень такого судді з дотриманням трудових та соціальних гарантій, передбачених трудовим законодавством.

Помічник судді може бути звільнений достроково за вмотивованим поданням судді, на строк повноважень якого його було призначено.

Відповідно до частини першої, другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням судів першої та апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з наступного.

Механізм звільнення помічника судді, на думку суду першої та апеляційної інстанції, передбачає відсутність вираженої волі з боку власника або уповноваженого ним органу та наявність волі відповідного судді, яка оформлена поданням про звільнення помічника.

Керівник апарату відповідного суду у вказаному механізмі не виражає ініціативи у звільненні особи (помічника) з займаної посади, а є лише виконавцем подання посадовою особою, що надає поданню судді матеріальної форми наказу, який має юридичну силу для апарату відповідного суду. При цьому, ні Законом №1402-VІІІ, ні Положенням №21 не встановлено вимог до змісту подання судді про звільнення помічника судді, як і не встановлено правових підстав, за наявності яких керівник апарату міг би відмовити судді у реалізації такого подання про звільнення.

Тобто, на думку судів, спеціальним законодавством не встановлено правових підстав, за наявності яких відповідач-1 міг би відмовити судді у реалізації подання про звільнення, оскільки не передбачено жодних інших дій керівника апарату суду після отримання подання, крім як видання наказу про звільнення.

Водночас, колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що з набранням чинності Законом 2453-VІ статус помічника судді змінився. Остаточно статус помічника судді змінився після ухвалення Закону №889-VІІІ. Із введенням в дію указаного Закону (01 травня 2016 року) помічники суддів втратили статус державних службовців та набули статусу працівників патронатної служби. Зокрема, з вказаної дати помічник судді призначався на посаду та звільнявся керівником апарату лише за письмовим поданням судді, який самостійно здійснював добір помічника.

Також, зміни правового статусу та умов діяльності помічника судді конкретизовано у затвердженому Радою суддів України Положенні № 21, зокрема, встановлено вимогу щодо оформлення до подання судді на призначення помічника особистої заяви претендента та унормовано, що помічник судді призначається на посаду на час виконання суддею повноважень судді відповідного суду.

Таким чином, помічник судді, призначений на посаду на строк виконання повноважень судді, звільняється у день припинення повноважень такого судді з дотриманням трудових та соціальних гарантій, передбачених трудовим законодавством. При цьому, помічник судді може бути звільнений достроково за вмотивованим поданням судді, на строк повноважень якого його було призначено.

Отже, для правильного вирішення справи суди мали б встановити чи призначалась ОСОБА_1 на посаду за письмовим поданням судді Діонісьєвої Н.М. та чи мала остання правові підстави для звернення з поданням про її звільнення.

Установлюючи обставини справи суди зазначили, що наказом Рівненського міського суду №6/а від 01 листопада 2010 року відповідно до статті 151 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ОСОБА_4 закріплена помічником судді Діонісьєвої Н.М., який суди у судових рішеннях беззастережно оцінили як доказ, що підтверджує статус помічника вказаної судді. Крім того, виконувана ОСОБА_1 робота підтверджує її роботу виключно помічником судді Діонісьєвої Н.М.

Водночас суди обох інстанцій, не встановили наявність подання судді Діонісьєвої Н.М. про призначення ОСОБА_1 на посаду помічника, не урахували, що наказами про призначення на посаду помічника судді (наказ №40-к від 18 червня 2007 року, наказ №5-к від 02 лютого 2009 року), а також відомостями з трудової книжки НОМЕР_1 від 01 жовтня 2002 року не підтверджується, що ОСОБА_1 не призначалася помічником вказаної судді за її поданням та на строк її повноважень.

Отже, суди попередніх інстанцій невірно застосували норми закону та установили наявність не передбачених спеціальним законом підстав виникнення трудових правовідносин між суддею та помічником.

Також, суди обох інстанцій не надали належної правової оцінки обставинам переведення ОСОБА_1 на умови роботи за строковим трудовим договором, а обмежились посиланням на те, що дії відповідача щодо прийняття, призначення, проходження патронатної служби позивачем не є предметом розгляду даної справи, позаяк відповідних позовних вимог не заявлено.

В той же час указані обставини мають суттєве значення для правильного вирішення справи, оскільки із набуттям помічниками статусу працівників патронатної служби, трудовий договір, який укладався із ними, набув статусу такого, що укладається на визначений строк, погоджений сторонами (на час виконання суддею своїх повноважень), тобто строкового в розумінні частини першої статті 23 КЗпП України.

Відповідно до статті 23 КЗпП України (в редакції чинній на момент призначення на посаду помічника судді) трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк. Згідно із статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом лише на визначених цією статтею підставах.

Згідно наказу №5-к від 02 лютого 2009 року ОСОБА_1 переведено на посаду помічника судді Рівненського міського суду постійно.

Тобто вона була прийнята на роботу помічника судді на умовах безстрокового трудового договору.

Незважаючи на вказані зміни законодавства, суди не установили чи про такі зміни позивач попереджалася, чи вносила суддя Діонісьєва Н.М. керівнику апарату подання про призначення ОСОБА_1 її помічником, чи подавала ОСОБА_1 особисту заяву про призначення помічником цієї судді, тобто чи укладався строковий трудовий договір.

Не підтверджує належним чином переведення позивача на інші умови праці повідомлення (31 травня 2016 року ) про зміну істотних умов праці, пов`язаних із введенням в дію Закону № 889-VІІІ оскільки, указаним повідомленням позивачку не було повідомлено в чому полягає зміна істотних умов праці, а саме не вказано про переведення на умови строкового трудового договору.

Матеріали справи не містять жодних доказів про переведення позивачки на умови строкового трудового договору у зв`язку із змінами істотних умов праці чи на інших підставах, зокрема відсутні відповідні розпорядчі акти (наказ чи інший документ).

Крім того, в трудовій книжці міститься лише запис від 02 лютого 2009 року про те, що ОСОБА_1 працює на посаді помічника постійно та про звільнення з цієї посади 20 травня 2020 року.

Відсутність подання судді про призначення працівника його помічником на строк його повноважень свідчить про безстроковий характер роботи такого працівника та унеможливлює його звільнення за поданням судді з підстав, передбачених пунктом 9 статті 36 КЗпП України.

Зазначена правова позиція відповідає висновкам, викладеним, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14 квітня 2020 року у справі № 823/77/17.

Таким чином, враховуючи те, що суди не встановили чи призначалась ОСОБА_1 на строк повноважень судді Діонісьєвої Н.М. за її поданням (пункт 8 Положення №21), висновок судів про наявність підстав для її звільнення за пунктом 9 статті 36 КЗпП України, у зв`язку з надходженням подання вказаної судді про її звільнення, є передчасним.

В адміністративному судочинстві діє принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, суть якого розкрита в частині четвертій статті 9 КАС України.

Відповідно до частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Згідно із частиною третьою статті 90 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною четвертою цієї статті встановлено, що суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Судами попередніх інстанцій не досліджено чи вносила суддя Діонісьєва Н. М. подання про призначення позивачки на посаду помічника судді. Не встановлено, які дії вчинялися відповідачем-1 щодо прийняття, призначення, проходження патронатної служби позивачем, що є процесуальним обов`язком суду.

Викладене в сукупності дає підстави для висновку про порушення норм процесуального права та недотримання судами принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи під час дослідження зібраних у справі доказів, та під час оцінки аргументів учасників справи, що унеможливило належне встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За правилами статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

У цій справі порушення норм процесуального права вперше допущено судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції за наслідком судового розгляду вказані порушення не виправив.

Враховуючи приписи статті 353 КАС України, Суд дійшов висновку про скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Частиною шостою статті 139 КАС України передбачено, що, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за наслідками касаційного розгляду Судом не ухвалюється нове рішення, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року у справі № 460/4405/20 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Рівненського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.М. Соколов Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк