ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2022 року
м. Київ
cправа № 922/3961/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В. А. - головуючого, Берднік І. С., Міщенка І. С.,
секретар судового засідання - Дерлі І. І.,
за участю представників сторін:
позивача - Котов В. В. (самопредставництво),
відповідача - Пелецький В. О. (адвокат),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Східного управління капітального будівництва Міністерства оборони України
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 31.08.2021 (судді: Гребенюк Н. В. - головуючий, Радіонова О. О., Чернота Л. Ф.)
та рішення Господарського суду Харківської області від 23.03.2021 (суддя Смірнова О. В.)
за позовом Східного управління капітального будівництва Міністерства оборони України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Східбудкомплект"
про розірвання договору,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Східне управління капітального будівництва Міністерства оборони України (далі - Управління, Позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Східбудкомплект" (далі - ТОВ "Східбудкомплект", Відповідач), в якій просило розірвати укладений між сторонами договір №303/39/21 УКБ про спільне будівництво багатоповерхових житлових будинків за адресою: м. Харків, вул. Семінарська, 46 від 28.02.2018.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов`язань за вказаним вище договором, а саме порушенням строків виконання робіт.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.03.2021 у справі № 922/3961/20, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 31.08.2021, у позові відмовлено.
2.2. Зазначені судові рішення обґрунтовано тим, що Позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення Відповідачем умов взятих на себе зобов`язань за спірним договором, яке було б спричинене винними діями чи бездіяльністю ТОВ "Східбудкомлект", а також не дотримано порядку, обумовленого сторонами для розірвання вказаного договору, що у сукупності свідчить про відсутність підстав для розірвання договору про спільне будівництво багатоповерхових житлових будинків за адресою: м. Харків, вул. Семінарськиій, 46, від 28.02.2018 № 303/39/21УКБ.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі Управління просить скасувати оскаржувані судові рішення в повному обсязі та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.
3.2. У якості підстави для подання вказаної скарги заявник посилається на неврахування господарськими судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування норм статті 849 Цивільного кодексу України, викладених в постановах від 16.03.2021 у справі № 910/10233/20, від 15.02.2019 у справі № 910/21154/17, у справі № 911/1570/18, у аналогічних правовідносинах.
3.3. Крім того, обґрунтовуючи наявність підстав для подання касаційної скарги, заявник посилається на неправомірну відмову господарських судів попередніх інстанцій у задоволенні клопотання Позивача про призначення судової експертизи документів, на які посилався Відповідач в обґрунтування заперечень проти позову.
3.4. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Східбудкомплект" просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
4. Обставини встановлені судами
4.1. Господарськими судами встановлено, що Східним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України був оголошений конкурс щодо будівництва багатоквартирного житлового будинку за системою безригільного каркасу для військовослужбовців Міністерства оборони України та членів їх сімей на вул. Семінарській, 46 в м. Харкові на земельній ділянці (кадастровий номер 6310137900:07:001:0001).
4.2. За результатами проведеного конкурсу листом від 06.02.2018 № 303/39/7 оголошено переможця - ТОВ "Східбудкомплект".
4.3. 28.02.2018 між Східним управленням капітального будівництва (сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Східбудкомплект" (сторона-2) було укладено договір № 303/39/21УКБ про спільне будівництво багатоповерхових житлових будинків за адресою: м. Харків, вул. Семінарська, 46 на земельній ділянці площею 0,9336 га, кадастровий номер 6310137900:07:001:0001, предметом якого є пайова участь сторін у будівництві багатоповерхових житлових будинків за вказаною адресою, передача стороною-1 стороні-2 передбачених цим договором функцій щодо будівництва, реалізації майнових прав на об`єкти нерухомого майна, що будуть створені в майбутньому, введення в експлуатацію, оформлення права власності (п. 1.1. договору).
Так, відповідно до п. 1.2. договору сторона-1, здійснюючи функції замовника, діє від свого імені, чинить у межах цього договору всі необхідні юридичні дії та укладає на власний розсуд будь-які правочини, спрямовані на проектування та будівництво об`єкта, реалізації майнових прав на нерухомість, що їй розподіляється відповідно до додаткової угоди № 1 до цього договору, яка буде укладено в майбутньому, та несе за них повну відповідальність згідно із законодавством України.
За умовами п. 1.5. договору сторона-1 передає, а сторона-2 бере на себе зобов`язання здійснювати функції щодо коригування проекту, будівництва, реалізації майнових прав на нерухомість, що буде створена в майбутньому, оформлення права власності на частини об`єкта, визначені виключно цим договором (згідно з додатковою угодою № 1 до цього договору).
У п. 2.2. договору сторони обумовили плановий термін введення об`єкта будівництва до експлуатації - лютий 2020 року.
Згідно з п. 3.2. договору сторона-2 бере на себе зобов`язання у повному обсязі, за рахунок власних та/або залучених у третіх осіб коштів, фінансувати всі витрати, пов`язані з будівництво об`єкта, в тому числі витрати, пов`язані з отриманням вихідних даних, виконанням проектно-вишукувальних, будівельних монтажних і спеціальних робіт, авторським наглядом за будівництвом тощо.
Відповідно до п. п. 4.1.1., 4.1.3. договору сторона-2 має право самостійно укладати договори підряду, субпідряду, та інші договори з контрагентами; контролювати силами власної технічної служби хід будівництва, у тому числі дотримання під час будівництва субпідрядними організаціями вимог Державних будівельних норм, умов підрядних договорів, проектної документації.
Сторона-2 зобов`язана забезпечити початок виконання робіт протягом 30 робочих днів з дати набрання чинності цим договором та не пізніше 60 робочих днів з моменту отримання доступу до будівельного майданчику (та за умови його очищення від об`єктів), але після отримання усіх дозвільних документів (п. 4.4.3. договору).
Відповідно до п. 4.6.1. договору сторона-1 зобов`язана передати після набрання чинності цим договором протягом десяти робочих днів стороні-2 за актом будівельний майданчик, що розташований за адресою: Семінарська, 46, всю наявну у замовника документацію для будівництва об`єкта (земельну, технічну, дозвільну), майданчик не може бути вилучений стороною-1 у стороні-2 до завершення будівництва та здачі об`єкта в експлуатацію; не передавання будівельного майданчика та документації у встановлений строк, відмова від передання вважаються грубим порушенням умов цього договору стороною-1.
Згідно з п. 5.4. договору він може бути розірваний в односторонньому порядку за ініціативою сторони-1, якщо сторона-2 не виконує чи неналежно виконує взяті на себе зобов`язання, у тому числі якщо: сторона-2 без поважних причин протягом 6 місяців не приступила до виконання робіт за цим договором; щодо сторони-2 розпочато процедуру банкрутства; у разі, якщо сторона-2 протягом року від запланованого терміну не здійснить введення об`єкта в експлуатацію у стані, який відповідатиме усім технічним нормам та який є функціональним (крім незалежних від сторони-2 обставин), а також підключеним до мереж газопостачання, електропостачання та каналізації. Одностороннє розірвання договором стороною-1 здійснюється шляхом надсилання стороні-2 листа із зазначенням причин такої відмови та договору про розірвання даного договору; договір вважатиметься таким, що припинив свою дію з дати вказаної в договорі про розірвання даного договору.
За умовами п. 7.1. договору він набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами зобов`язань за договором або його дострокового припинення відповідно до умов договору.
4.4. Як встановлено судами, 12.03.2018 між сторонами була укладена додаткова угода № 1, за умовами якої вони погодили, що відповідно до п. 3.8. договору сторона-2 перераховує стороні-1 витрати, пов`язані з підготовкою об`єкта до будівництва, що складає 175 000,00 грн.
4.5. 07.08.2018 Позивач передав Відповідачу технічну документацію для організації проектування та будівництва об`єкта, що підтверджується актом прийому-передачі технічної документації та не заперечується сторонами.
4.6. 29.08.2018 Східне управління капітального будівництва направило Відповідачу лист № 303/39/13 про відмову від вищевказаного договору в односторонньому порядку з 09.09.2018, посилаючись на те, що станом на 28.08.2018 будівництво об`єкта не розпочато за відсутності поважних причин, які обумовили затримку в здійсненні будівництва.
Крім того, Управління зазначило, що Позивач у зв`язку із бездіяльністю Відповідача не мав можливості укласти договір генерального будівельного підряду та отримати дозвіл ДАБІ.
4.7. 05.09.2018 ТОВ "Східбудкомплект" листом № 17 повідомило Позивача про незгоду із односторонньою відмовою від договору № 303/39/21 УКБ, в обґрунтування чого зазначило, що Управління перешкоджає у виконанні його зобов`язань, не здійснило передачу будівельного майданчика та вчасної передачі технічної документації, чим допустило грубе порушення умов договору. Також Відповідач зазначив, що Позивач не дотримався порядку дострокового розірвання договору від 29.08.2018 № 303/39/13, оскільки не надав проекту договору про розірвання договору.
4.8. Вважаючи, що укладений між сторонами договір від 28.02.2018 №303/39/21УКБ хоча і є розірваний, однак інша сторона не погоджується з його розірванням, Позивач з посиланням на положення вказаного договору та норми статей 612, 651, 837, 946, 849 Цивільного кодексу України звернувся до суду з цим позовом.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
5.2. Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
5.3. За змістом статей 525, 526 цього Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
5.4. Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки; відшкодування збитків.
5.5. Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
5.6. Положеннями статті 615 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.
5.7. Згідно з частиною першою та третьою статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
5.8. Отже, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).
5.9. Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.
Подібні правові висновки викладено в постанові Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 904/7804/16.
5.10. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено, зокрема судом першої інстанції, спірний договір за своєю правовою природою є змішаним та містить елементи різних договорів, у тому числі, і підряду, тому відповідно до норм статті 628 Цивільного кодексу України до правовідносин, що склались між сторонами, застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
5.11. За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (частини перша, друга статті 837 Цивільного кодексу України).
5.12. Статтею 846 Цивільного кодексу України встановлено, що строки виконання роботи або її окремих етапів установлюються в договорі підряду. Якщо в договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
5.13. Відповідно до частини першої статті 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.
5.14. Згідно з частинами другою - четвертою статті 849 Цивільного кодексу України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина третя).
Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (частина четверта).
5.15. З аналізу статті 849 Цивільного кодексу України вбачається, що вказана стаття встановлює три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки такої відмови.
5.16. Так, частинами другою, третьою наведеної статті передбачено право замовника на відмову від договору підряду лише за наявності конкретно визначених законодавством умов. При цьому наслідком такої відмови є виникнення саме у замовника права вимагати відшкодування збитків з підрядника.
Натомість частина четверта зазначеної статті встановлює безумовне право замовника відмовитися від договору (без будь-яких причин та умов), але з обов`язком саме замовника виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати підряднику збитки, завдані розірванням договору.
5.17. Законність відмови замовника від договору підряду на підставі частини другої статті 849 Цивільного кодексу України у разі недоведення порушень умов договору підряду з боку підрядника не може бути виправдана безумовним правом замовника відмовитися від договору підряду на підставі частини четвертої наведеної статті.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16.03.2020 у справі № 910/2051/19, від 13.09.2019 у справі № 911/1433/18, від 18.11.2021 у справі № 915/212/20.
5.18. Таким чином, у разі відмови замовника від договору підряду з посиланням на частину другу статті 849 Цивільного кодексу України, обов`язковому дослідженню підлягає наявність чи відсутність передбачених зазначеною нормою підстав для такої відмови, зокрема щодо порушення з боку підрядника умов відповідного договору.
5.19. Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з позовної заяви, обґрунтовуючи наявність підстав для звернення з цим позовом до суду, Управління, крім посилання на узгоджену сторонами у спірному договорі можливість його одностороннього розірвання та на дотримання Позивачем відповідного порядку, також зазначало про порушення Відповідачем умов вказаного договору, які стосуються строку початку будівельних робіт та введення об`єкта будівництва до експлуатації, що, на думку Управління, є підставою для розірвання спірного договору від 28.02.2018 згідно з частиною другою статті 849 Цивільного кодексу України.
5.20. Так, у п. 2.2. договору від 28.02.2018 сторони обумовили плановий термін введення об`єкта будівництва до експлуатації - лютий 2020 року.
Водночас, згідно з п. 4.4.3. зазначеного договору ТОВ "Східбудкомплект" зобов`язане забезпечити початок виконання робіт протягом 30 робочих днів з дати набрання чинності цим договором та не пізніше 60 робочих днів з моменту отримання доступу до будівельного майданчику (та за умови його очищення від об`єктів), але після отримання усіх дозвільних документів.
Крім того, за умовами п. 5.4. договору він може бути розірваний в односторонньому порядку за ініціативою Позивача, якщо Відповідач не виконує чи неналежно виконує взяті на себе зобов`язання, у тому числі якщо ТОВ "Східбудкомплект" без поважних причин протягом 6 місяців не приступило до виконання робіт за цим договором, або у разі, якщо Відповідач протягом року від запланованого терміну не здійснить введення об`єкта в експлуатацію у стані, який відповідатиме усім технічним нормам та який є функціональним (крім незалежних від нього обставин), а також підключеним до мереж газопостачання, електропостачання та каналізації.
Відповідно до п. 5.7. договору у разі незгоди однієї із сторін із достроковим розірванням договору сторона має право звернутися для вирішення цього питання до суду відповідно до чинного законодавства.
5.21. Однак, господарські суди попередніх інстанцій викладене залишили поза увагою та, незважаючи на відповідні доводи Позивача, взагалі не встановили наявності чи відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин норм частини другої статті 849 Цивільного кодексу України щодо розірвання укладеного між сторонами договору, зосередившись лише на дослідженні питання дотримання Управлінням обумовленого в договорі порядку одностороннього розірвання цього правочину, а також питання виконання/невиконання останнім умов зазначеного договору в частині своєчасного надання документації для будівництва об`єкта.
5.22. Колегія суддів зазначає, що господарський суд під час прийняття судового рішення керується не лише тими нормативно-правовими актами, на які посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).
5.23. Верховний Суд звертає увагу, що місцевий та апеляційний господарські суди, надаючи оцінку предмету та підставам, визначеним позивачем у позовній заяві, повинні керуватись принципом jura novit curia ("суд знає закони"), відповідно до якого суд під час розгляду справи має перевірити доводи сторін і самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію таких правовідносин та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
5.24. Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на "норму права", що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення Господарського процесуального кодексу України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок цієї процесуальної діяльності суду знаходять своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.
Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою принципу jura novit curia.
Подібні за змістом правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 265/6582/16-ц, від 08.06.2021 у справі №662/397/15-ц, від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19, від 15.06.2021 у справі № 927/531/18, від 19.10.2021 у справі № 910/19021/20.
5.25. Однак, місцевий і апеляційний господарські суди наведеного не врахували та не надали належної правової оцінки доводам Позивача щодо необхідності застосування до спірних правовідносин норм частини другої статті 849 Цивільного кодексу України у зв`язку з чим не з`ясували істотні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, а тому висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову є передчасними.
5.26. Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, у тому числі з мотивів неналежного виконання Позивачем своїх обов`язків за договором щодо надання Відповідачу технічної документації для організації проектування, врахувавши, що у справі № 922/1254/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Східбудкомплект" до Східного управління капітального будівництва Міністерства оборони України (предметом якого були вимоги про визнання недійсними результати конкурсу, проведеного відповідачем, на укладення договору спільної діяльності забудови багатоповерхових житлових будинків за адресою: м. Харків, вул. Семінарська, 46, за результатом його проведення між відповідачем і Приватним акціонерним товариством "Трест Житлобуд-1", а також про зобов`язання відповідача виконати свої зобов`язання за договором № 303/39/21 УКБ від 28.02.2018 в натурі шляхом передачі позивачу будівельного майданчика у стані, визначеному у договорі, і належну земельну, технічну, дозвільну документацію, містобудівні умови та обмеження щодо забудови, дозвіл на будівництво багатоповерхових житлових будинків за адресою: м. Харків, вул.Семінарська,46) були встановлені обставини пов`язані з виконанням Позивачем вказаних зобов`язані за спірним договором з 07.08.2018.
Таким чином, суди, оцінивши доводи Відповідача про те, що Управління порушило обумовлений в договорі строк на надання технічної документації для організації проектування, із посиланням на судові рішення у справі № 922/1254/19, у той же час не надали оцінки доводам Позивача щодо порушення з боку ТОВ "Східбудкомплект" умов вказаного договору в частині недотримання строку початку будівельних робіт вже після отримання наведеної документації.
При цьому відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
У такий спосіб зазначені обставини, у випадку незгоди підлягають спростуванню стороною в загальному порядку та, відповідно, повинні бути оцінені судом з урахуванням предмету, підстав позову, а також встановлених обставин справи.
5.27. За таких обставин посилання скаржника на наявність передбаченої статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підстави для подання касаційної скарги знайшли своє часткове підтвердження.
5.28. Разом з тим, доводи заявника щодо безпідставної відмови судів у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи колегією суддів відхиляються, оскільки призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду, при цьому, питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Водночас, незгода скаржника з рішенням суду щодо відмови у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи не свідчить про прийняття судом рішення з порушенням норм процесуального права та не є підставою для його скасування з цих причин.
5.29. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
5.30. Однак, як вбачається з оскаржуваних судових рішень, вони зазначеним критеріям не відповідають, а суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.31. Таким чином, для правильного вирішення спору у цій справі господарським судам попередніх інстанцій необхідно було належним чином дослідити правове обґрунтування позову та встановити наявність чи відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини другу статті 849 Цивільного кодексу України.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Положеннями статті 300 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
6.2. За змістом частини третьої статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
6.3. Відповідно до частини четвертої статті 310 Господарського процесуального кодексу України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
6.4. Ураховуючи викладене та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові рішення господарських судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду з урахуванням висновків суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовані судові рішення.
7. Розподіл судових витрат
7.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314 - 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Східного управління капітального будівництва Міністерства оборони України задовольнити частково.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 31.08.2021 та рішення Господарського суду Харківської області від 23.03.2021 у справі №922/3961/20 скасувати.
3. Справу № 922/3961/20 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. А. Зуєв
Судді І. С. Берднік
І. С. Міщенко
