Справа № 517/842/21

Провадження № 2/517/28/2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2022 рокусмт. Захарівка

Фрунзівський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Гончар І.В.,

при секретарі Заболотній Л.В..,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Захарівської селищої ради Роздільнянського району Одеської області про встановлення факту належності правовстановлюючого документу та визнання права на земельну частку (пай), суд-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Захарівської селищої ради Роздільнянського району Одеської області про встановлення факту належності правовстановлюючого документу та визнання права на земельну частку (пай).

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його мати ОСОБА_3 .

Родинні відносини між позивачем та померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 підтверджуються повторним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданим 09.09.2021 р. Захарівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), де згідно актового запису № 11 від 14.01.1977 року, батьком ОСОБА_1 є ОСОБА_2 . Після смерті батька відкрилась спадщина на належне йому майно у вигляді сертифікату на земельну частку (пай) яка перебуває у колективній власності КСП «Прогрес» що знаходиться за адресою с. Павлівка, Захарівського району Одеської області виданого на підставі розпорядження Фрунзівської районної державної адміністрації 22.07.1996 серії ОД № 037481, що видавався на ім`я ОСОБА_2 . Після смерті батька позивачем здійснювалось розпорядження всім належним покійному майном.

В 2015 році відбулась пожежа під час якої згорів будинок та все майно разом з документами. Відповідно сертифікат на земельну частку (пай) серії ОД № 037481, що видавався на ім`я ОСОБА_2 був також знищений. З метою оформлення спадщини позивач звернувся до Захарівської нотаріальної контори, однак державним нотаріусом Романовою І.С. було роз`яснено (лист № 786/01-16 від 24.11.2021р.), що свідоцтво про право на спадщину за законом на майно, що належало батькові позивача - ОСОБА_2 не може бути видано, оскільки відсутній оригінал сертифікату на право на земельну частку (пай). Однією з підстав неможливості отримання позивачем свідоцтва про право на спадщину за законом, щодо сертифікату на земельну частку (пай), що належав батьку ОСОБА_2 є те, що він видавався на ім`я « ОСОБА_2 ». Позивач не має можливості в адміністративному порядку вирішити це питання та оформити свої спадкові права на земельну частку (пай), оскільки втрачений оригінал сертифікату про право на земельну частку (пай). Тому єдиним способом отримати спадщину за законом є звернення до суду.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи без участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі і просить їх задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи без участі, проти задоволення позовних вимог не заперечує. Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задовольнню з наступних підстав.

Дана справа розглядається в позовному провадженні.

Судом встановлено, що згідно актового запису про смерть № 3 від 19.01.2002 року, що був зроблений виконавчим комітетом Павлівської сільської ради Фрунзівського району Одеської області, що посвідчено свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 повторно виданим 09.09.2021 р. Захарівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), у віці 49 років в с. Павлівка Фрунзівського району Одеської області помер батько позивача « ОСОБА_2 ».

Згідно актового запису № 3 від 19.01.2002 року та виданим повторно свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 віданим Захарівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) померла мати позивача - ОСОБА_3 .

Після смерті батька позивача відкрилась спадщина на належне йому майно у вигляді сертифікату на земельну частку (пай), яка перебувала в колективній власності КСП «Прогрес» на території Павлівської сільської ради Фрунзівського району Одеської області, виданого на підставі розпорядження Фрунзівської районної державної адміністрації 22.07.1996 серії ОД № 037481, що видавався на ім`я " ОСОБА_2 ". В 2015 році відбулась пожежа під час якої згорів будинок та все майно разом з документами, що підтверджується довідкою № 679 від 13.09.2021 р. виданої старостою Павлівського старостинського округу Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області. Відповідно сертифікат на земельну частку (пай) серії ОД № 037481, що видавався на ім`я ОСОБА_2 був також знищений. З метою оформлення спадщини позивач звернувся до Захарівської нотаріальної контори Роздільнянського району Одеської області, однак державним нотаріусом Романовою І.С. було роз`яснено (лист № 786/01-16 від 24.11.2021р.), що свідоцтво про право на спадщину за законом на майно, що належало батькові - ОСОБА_2 не може бути видано, оскільки відсутній оригінал сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД № 037481, який був виданий на ім`я « ОСОБА_2 ». Відповідно до довідки № 482 від 21.09.2021 року виданої відділом трудового архіву Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області ОСОБА_2 працював в колгоспі «Прогрес» (КСП «Прогрес», СВК «Прогрес»). Крім того, згідно довідки № 808 від 10.12.2021 року виданої старостою Павлівського старостинського округу Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області у житловому будинку, що розташований с. Павлівка Фрунзівського району Одеської області, крім покійного ОСОБА_2 на день його смерті були зареєстровані та проживали - дружина ОСОБА_3 та син ОСОБА_1 , який вступив у фактичне володіння та управління майном, що залишилось після смерті батька ОСОБА_2 , а саме сертифікату на земельну частку (пай) серії ОД № 037481.

Згідно інформації наданої відділом № 3 управління у Роздільнянському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області сертифікат на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебува в колективній власності КСП «Прогрес» на території Павлівської сільської ради Фрунзівського району Одеської області, у розмірі 5,71 умовних кадастрових гектарах, серії ОД № 037481 виданого на підставі розпорядження районної державної адміністрації № 271/96 від 22.07.1996 року, видавався на ім`я « ОСОБА_2 ». Тому, виходячи з вищевикладеного дані документи доводять, що знищений пожежею сертифікат, що був виданий на ім`я « ОСОБА_2 » належав « ОСОБА_2 ». Родинні відносини між позивачем та померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 підтверджуються повторним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 виданим 09.09.2021 р. Захарівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), де згідно актового запису № 1 від 14.01.1977 року, батьком ОСОБА_1 є ОСОБА_2 . Статтею 15 ЦК передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до п. 4 та 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 01.01.2004 року, норми цього кодексу застосовуються до правовідносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто з 01.01.2004 року.

Пленум Верховного Суду України в абз. 3 п. 1 постанови N 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснив, що у разі відкриття спадщини до 01.01.2004 року застосуванню підлягає чинне на той час законодавство, зокрема Цивільний кодекс Української PCP (далі - ЦК У PCP), якщо строк на її прийняття закінчився до 01 січня 2004 року.

Спадкодавець - ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а строк для прийняття спадщини завершився 20 серпня 2001 року, відповідно до правовідносин, що стосуються прийняття спадщини після його смерті слід застосовувати положення Цивільного Кодексу УРСР.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 524 Цивільного кодексу Української PCP спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Заповіту не було складено батьком позивача - ОСОБА_2 , відповідно спадкування здійснюється лише за законом. Згідно з положеннями ст. ст. 525 та 526 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а місцем її відкриття останнє постійне місце проживання спадкодавця. Згідно ст. 529 Цивільного кодексу УРСР, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. Відповідно, після смерті батька спадкоємцями його майна був лише позивач, як єдиний син. Стаття 548 Цивільного кодексу УРСР, передбачає, що прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу УРСР, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном. Пунктом 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18.06.1994 р. № 18/5, яка діяла на той час, було визначено, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути, зокрема, довідка виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном. Фактично спадщину прийняв, вступивши у фактичне володіння спадковим майном, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР свідчить про прийняття спадщини.

Про відмову від спадщини позивач не заявляв, заяву про прийняття спадщини нотаріусу в шестимісячний термін не подавав, оскільки на час відкриття спадщини позивач постійно проживав із спадкодавцем, що свідчить про прийняття спадщини після смерті останнього, інших спадкоємців, які здійснили дії по прийняттю спадщини спадкодавців відсутні.

Статтею 328 ЦК передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Однією з таких підстав є спадкування майна відповідно до ст. 1217 ЦК. Відповідно до ст. 1216 ЦК спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Згідно з ст. 1218 ЦК до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

За правовими позиціями Верховного Суду України щодо судової практики розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, коли громадяни не можуть використати правовстановлюючі документи, оскільки зазначені в них прізвище, ім`я, по- батькові, місце чи час народження не відповідають записам у правовстановлюючому документі, якщо хоч і не посвідчують особу, але є необхідними для підтвердження певного права, а установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п. 6 ч. 1ст. 315 ЦПК України, громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу. Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995р. «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд вправі розглядати справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі прізвище, ім`я, по-батькові якої зазначені в документі не збігаються в свідоцтві про народження, паспорті, свідоцтві про смерть, інше. Проте, сам по собі факт належності документу не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджений документом. Таким чином, для заявника важливо, не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту, це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим. За змістом положень п. 17 розд.X «Перехідні положення» Земельного кодексу України та ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» за своєю правовою природою право на земельну частку (пай) є речовим правом вимагати виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки, що за вартістю відповідає частці особи у сільськогосподарських угіддях, переданих у колективну власність відповідної юридичної особи. За правилами Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» моментом виникнення права на земельну частку (пай) є момент виникнення відповідного права колективної власності на земельну ділянку та існує незалежно від його посвідчення сертифікатом. Сертифікат на право на земельну частку (пай) за своєю суттю має не зовсім правовстановлююче, а більш правопосвідчуюче значення. Такий висновок випливає з позиції законодавця, закладеній у норми ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», згідно якої сертифікат на право на земельну частку (пай) є лише основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), і документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право.

Дослідивши матеріали справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню. Керуючись ст. ст. 15, 16, 1216-1218 1268 ЦК України, ст. ст. 524, 525, 526, 529, 548, 549 ЦК УРСР, ст. ст. 4, 5, 10, 19, 23, 30, 43, 175-177, 184 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву за позовом ОСОБА_1 до Захарівської селищої ради Роздільнянського району Одеської області про встановлення факту належності правовстановлюючого документу та визнання права на земельну частку (пай) - задовольнити.

Встановити факт належності документу, а саме факт належності ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , сертифікату на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала в колективній власності КСП «Прогрес» на території Павлівської сільської ради Фрунзівського району Одеської області у розмірі 5,71 умовних кадастрових гектарах, серії ОД № 037481 виданого на підставі розпорядження Районної державної адміністрації № 271/96 від 22.07.1996 року на ім`я " ОСОБА_2 ".

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала в колективній власності КСП «Прогрес» на території Павлівської сільської ради Фрунзівського району Одеської області у розмірі 5,71 умовних кадастрових гектарах, що була посвідчена сертифікатом серії ОД № 037481 виданого на підставі розпорядження Районної державної адміністрації № 271/96 від 22.07.1996 року. Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення.

Суддя: І.В. Гончар