Справа № 503/1442/21
Провадження № 2/503/65/22
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2022 року м. Кодима
Кодимський районний суд Одеської області в складі:
головуючого-судді Калашнікової Т.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Поліковської О.І.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Кравця Р.Ю.,
представника відповідача - Шевчука В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи "EasyCon" за участю представника позивача - адвоката Кравця Р.Ю. позовну заяву представника позивача - адвоката Кравця Ростислава Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до директора комунального закладу «Опорний заклад освіти» Слобідський ліцей» Слобідської селищної ради Подільського району Одеської області Баланюк Вікторії Василівни, Комунального закладу «Опорний заклад освіти» Слобідський ліцей» Слобідської селищної ради Подільського району Одеської області та завідувача філії «Тимківської гімназії» комунального закладу «Опорний заклад освіти «Слобідський ліцей» Слобідської селищної ради Подільського району Одеської області Доцуленко Антоніни Олександрівни про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення, поновлення допуску до роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2021 року представник позивача - адвокат Кравець Р.Ю., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з вищевказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що позивач з 08.11.2017 року по даний час працює вихователем у «Тимківській гімназії» комунального закладу «Опорний заклад освіти «Слобідський ліцей» Слобідської селищної ради Подільського району Одеської області. Він зазначає, що 04.10.2021 року на сайті МОЗ України було опубліковано прийнятий Наказ МОЗ України «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» №2153, який містив наступні положення: «Обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники: 1. Центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; 2. Місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; 3. Закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загально-середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності». Наказом №124-О від 08.11.2021 року, що був виданий завідуючою філії «Тимківської гімназії» та директором комунального закладу «Опорний заклад освіти «Слобідський ліцей» Слобідської селищної ради Подільського району Одеської області позивача ОСОБА_1 відсторонено від роботи з підстав нездійснення нею обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 (повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 ОСОБА_1 від 22.10.2021 року № 1). Вважає оспорюваний наказ протиправним, оскільки ст.46 КЗпП України містить вичерпний перелік підстав для відсторонення, і така підстава як «в інших випадках, передбачених законодавством» не може бути застосована до спірних правовідносин, бо ні ст.46 КЗпП України, ні ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» не містить ні підстав. ні порядку для відсторонення працівників, які не щеплені проти COVID-19; наказ МОЗ України № 2153 від 04.10.2021 року та ст.12 вищевказаного Закону не встановлює та не передбачає, що діяльність перелічених працівників може призвести до зараження працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб; щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 не передбачено Календарем профілактичних щеплень, як єдиним нормативним актом, який встановлює види обов`язкових щеплень в Україні, в тому числі і за епідемічними показниками, а також в даному випадку в порушення ст.7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» подання про усунення особи від роботи не надано посадовою особою державної санітарно-епідеміологічної служби. Крім того, норма п.41-6 постанови КМУ №1236, яка містить вимогу про «взяття до відома», не містить імперативних приписів про порядок здійснення відсторонення працівників, а лише вказує на рекомендації до усвідомлення інформації, висловленої КМУ; норма ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» вимагає, щоб відсторонення відбувалося в порядку, встановленому законом, а ця Постанова законом не являється та не може собою його підмінювати; Конституція України не визначає серед випадків обмеження права на працю, обмеження, пов`язане із щепленням проти COVID-19, встановлення ж такого обмеження підзаконним актом суперечить Основному Закону України, як це було встановлено рішенням КСУ №10-р/2020 від 28.08.2020 року. Представник позивача - адвокат Кравець Р.Ю. у позовній заяві також зазначає, що відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких, ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Норми ст.43 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» та ч.6 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачають надання медичної допомоги та здійснення профілактичних щеплень за згодою громадян. Крім того, офіційними документами було підтверджено відсутність наукового обґрунтування ефективності вакцин гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, однак не зважаючи на невиконання державою свого обов`язку щодо наукового обґрунтованого попередження масових інфекційних захворювань державою в особі МОЗ України було зобов`язано визначену групу населення здійснити щеплення науково необґрунтованими вакцинами, чи порушено їх право на безпечну вакцинацію. Таким чином, він вважає, що позивач зазнала протиправного втручання в право на працю через примушування до щеплення, що проводиться в порушення закону, через що була позбавлена можливості заробляти собі на життя власною працею, а також була піддана дискримінації за ознакою стану здоров`я, тому її порушені права підлягають захисту та відновленню. З огляду на це, просить визнати протиправним та скасувати оспорюваний наказ та зобов`язати Комунальний заклад «Опорний заклад освіти «Слобідський ліцей» Слобідської селищної ради Подільського району Одеської області поновити позивача ОСОБА_1 на роботі шляхом її допуску до роботи на посаді вихователя у «Тимківській гімназії» комунального закладу «Опорний заклад освіти «Слобідський ліцей» Слобідської селищної ради Подільського району Одеської області. Крім того, представник позивача - адвокат Кравець Р.Ю. просить стягнути з Комунального закладу «Опорний заклад освіти «Слобідський ліцей» Слобідської селищної ради Подільського району Одеської області на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, що є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці.
Ухвалою судді Кодимського районного суду Одеської області від 19.11.2021 року позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у даній цивільній справі та проведення розгляду цієї цивільної справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
У судовому засіданні позивач та його представник - адвокат Кравець Р.Ю. позовні вимоги підтримали із зазначених у позові підстав, та наполягали на їх задоволенні.
Директор комунального закладу «Опорний заклад освіти «Слобідський ліцей» Слобідської селищної ради Подільського району Одеської області Баланюк В.В. у судове засідання не з`явилась та надала суду заяву, в якій просила проводити розгляд цивільної справи у її відсутність.
Представник відповідачів ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнав у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві, та додав, що Комунальний заклад «Опорний заклад освіти «Слобідський ліцей» Слобідської селищної ради Подільського району Одеської області є суб`єктом виконання норм законодавства щодо обмежувальних протиепідемічних заходів та зобов`язаний був виконати вимоги законодавства щодо відсторонення працівників, які відмовляються або ухиляються від щеплення. При цьому, зазначив, що відсторонення позивача ОСОБА_1 від роботи було здійснено із дотриманням чинного законодавства України.
Заслухавши пояснення учасників цивільного процесу, дослідивши, проаналізувавши та оцінивши письмові докази, що містяться у матеріалах справи, в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 08.11.2017 року по даний час працює вихователем у «Тимківській гімназії» комунального закладу «Опорний заклад освіти «Слобідський ліцей» Слобідської селищної ради Подільського району Одеської області. Ця обставина підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої 01.09.1999 року на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9-10).
05.11.2021 року позивач ОСОБА_1 була ознайомлена із повідомленням № 1 «Про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19» від 22.10.2021 року за підписом директора ОЗО «Слобідського ліцею» ОСОБА_4 та завідувача філії «Тимківської гімназії» ОСОБА_8 (а.с.67). Ця обставина підтверджується письмовою відміткою, що міститься на такому повідомленні, та відповідно до якої ОСОБА_1 у присутності свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а також завідуючої навчального закладу ОСОБА_7 була ознайомлена із змістом повідомлення, однак від підпису про це відмовилась. Зі змісту вказаного повідомлення вбачається, що позивач ОСОБА_1 була повідомлена про необхідність здійснення обов`язкової вакцинації з 08.11.2021 року та про відсторонення її від роботи без збереження заробітної плати на підставі ст.46 КЗпП України та ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» №1645-ІІІ від 06.04.2020 року у разі ненадання до 05.11.2021 року документа, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення проти COVID-19 або довідки про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ № 595 від 16.09.2011 року.
Натомість, 05.11.2021 року позивач ОСОБА_1 звернулась до керівництва навчального закладу із письмовою заявою (а.с.68), в якій підтвердила факт її ознайомлення із повідомленням № 1 «Про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19» від 22.10.2021 року за підписом директора ОЗО «Слобідського ліцею ОСОБА_4 та завідувача філії «Тимківської гімназії» ОСОБА_8 та відмовилась від розголошення інформації про стан свого здоров`я та відомостей про щеплення, посилаючись на конфіденційність такої інформації.
Наказом № 124-О від 08.11.2021 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » ОСОБА_1 як вихователя «Тимківської гімназії» комунального закладу «Опорний заклад освіти «Слобідський ліцей» Слобідської селищної ради Подільського району Одеської області відсторонено від роботи з 08.11.2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати. Підставою видачі спірного наказу є повідомлення «Про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19» № 1 від 22.10.2021 року. Позивач була ознайомлена із таким наказом під особистий підпис, однак з таким актом індивідуальної дії не була згодна, як таким, що порушує її конституційні права.
Як вбачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваного наказу, передумовою для його винесення стали вимоги ст. 46 КЗпП України, ч. 2 ст. 12 закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», пункту 41-6 постанови Кабінету міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» зі змінами, наказу міністерства охорони здоров`я України № 2153 від 04 жовтня 2021 року «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням".
Положеннями статей 3, 27, 49 Конституції України регламентовано, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування.
Кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посяган.
Згідно ч. 2 ст. 54 Закону україни "Про освіту" встановлено, що педагогічні працівники зобов`язані поважати гідність, права, свободи і законні інтереси всіх учасників освітнього процесу.
Пунктами а), б) ст.10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян, у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.
Так, статтею 46 КЗпП України встановлений вичерпний перелік випадків відсторонення працівника від роботи, відповідно до якої відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
Відсторонення працівника від роботи - це призупинення виконання ним своїх трудових обов`язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством.
За змістом вищеназваної статті допускається відсторонення працівника або у випадках, перелічених у статті, або в інших випадках, які повинні бути також передбачені певним нормативним документом (правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 755/6458/15-ц (провадження № 61-18651св18)).
Щодо розуміння терміну «законодавство», який вживається в КЗпП, зокрема в ст. 46 цього Кодексу, суд притримується такої позиції.
Конституційним Судом України (див. Рішення Конституційного Суду України [2] у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення ч. 3 ст. 21 КЗпП України від 9 липня 1998 р. № 12-рп/98) було дано офіційне тлумачення терміну «законодавство». Так, Конституційний Суд України дійшов висновку, що термін «законодавство» потрібно розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України. Тобто Конституційний Суд України фактично став на позицію тлумачення поняття «законодавство» у широкому значенні.
Правовий висновок про те, що статтею 46 КЗпП України встановлений вичерпний перелік випадків відсторонення працівника від роботи висловлено Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 755/6458/15-ц (провадження № 61-18651св18).
У пункті 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року N 1236 (в редакції від 08.11.2021 року, яка діяла на час виниклих правовідносин) «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити: 1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153 (далі - перелік); 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.
Згідно з ч.2 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.
Відповідно до п.3 Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України №2153 від 4 жовтня 2021 року, обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники закладів вищої, післядипломної, фахової, передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності. Вказані працівники звільняються від обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, в разі наявності у них абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України №595 від 16 вересня 2011 року.
Верховний Суд в постанові від 17.04.2019 року у справі №682/1692/17 дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб є виправданою. Принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами особи, однак лише тоді, коли таке втручання має об`єктивні підстави, та є виправданим.
У постанові від 10.03.2021 року у справі №331/5291/19 Верховний Суд зазначив, що згідно зі статтею 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю в Україні. Інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні безпеки життя і здоров`я її громадян.
Згідно з п.1 ч.3 ст.2, ч.4 ст.10 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є верховенство права. Цей принцип полягає в тому, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ч.1 ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Згідно з ч.2 ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
ЄСПЛ в рішенні від 15.03.2012 року у справі «Соломахін проти України» (заява №24429/03) сформулював правовий висновок, що обов`язкове щеплення, як примусовий медичний захід, є втручанням у гарантоване пунктом 1 статті 8 Конвенції право на повагу до приватного життя особи, що включає фізичну та психологічну недоторканність особи. Порушення фізичної недоторканності заявника можна вважати виправданим для дотримання цілей охорони здоров`я населення та необхідності контролювати поширення інфекційного захворювання.
Всупереч ч.1 ст.81 ЦПК України представник позивача - адвокат Кравець Р.Ю. та позивач ОСОБА_1 не подали докази на підтвердження того, що станом на день судового розгляду цивільної справи позивач має протипоказання до вакцинації проти COVID-19.
Також суд звертає увагу на те, що право на медичну таємницю закріплене в Основах законодавства України про охорону здоров`я. Забороняється вимагати та надавати за місцем роботи інформацію про діагноз та методи лікування пацієнта. Право на таємницю про стан здоров`я, закріплене у статті 286 ЦК України. Разом з тим, інформації про COVID-сертифікат та щеплення в переліку документів, що підпадають під медичну таємницю, в українському законодавстві немає. Відтак, COVID-сертифікат не є медичною таємницею.
Аналіз наведених обставин свідчить про те, що відсторонення позивача від роботи ґрунтується на ч.1 ст.46 КЗпП України та ч.2 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб». Чинним законодавством не передбачений обов`язок роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період відсторонення його від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19. Тому невиплата ОСОБА_1 заробітної плати під час відсторонення його від роботи ґрунтується на ч.1 ст.94 КЗпП України та ч.1 ст.1 Закону України «Про заробітну плату», відповідно до яких заробітна плата є винагородою, яка виплачується працівнику виключно за виконану ним роботу.
Аналізуючи вищевикладене слід дійти висновку, що відсторонення ОСОБА_1 від роботи у зв`язку з ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, а також невиплата їй заробітної плати є втручанням у право позивача на повагу до приватного життя та в її право на працю. Однак втручання у вказані права позивача ґрунтується на законі і є необхідним для захисту здоров`я дітей, які навчаються у «Тимківській гімназії» комунального закладу «Опорний заклад освіти «Слобідський ліцей» Слобідської селищної ради Подільського району Одеської області. Досягнення цієї цілі є пріоритетним та виправдовує втручання у право ОСОБА_1 на повагу до приватного життя та в її права на працю.
З огляду на це суд дійшов до переконання про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування наказу № 124-О від 08.11.2021 року, що був виданий завідуючою філії «Тимківської гімназії» ОСОБА_8 та директором комунального закладу «Опорний заклад освіти «Слобідський ліцей» Слобідської селищної ради Подільського району Одеської області Вікторією Баланюк; для зобов`язання Комунального закладу «Опорний заклад освіти «Слобідський ліцей» Слобідської селищної ради Подільського району Одеської області поновити позивача ОСОБА_1 на роботі шляхом її допуску до роботи на посаді вихователя, а також для стягнення з відповідача середнього заробітку. Тому у задоволенні позову належить відмовити в повному обсязі.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
Керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265, ч.1 ст.268 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В:
У задоволені позову представника позивача - адвоката Кравця Ростислава Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до директора комунального закладу «Опорний заклад освіти» Слобідський ліцей» Слобідської селищної ради Подільського району Одеської області Баланюк Вікторії Василівни, Комунального закладу «Опорний заклад освіти» Слобідський ліцей» Слобідської селищної ради Подільського району Одеської області та завідувача філії «Тимківської гімназії» комунального закладу «Опорний заклад освіти «Слобідський ліцей» Слобідської селищної ради Подільського району Одеської області Доцуленко Антоніни Олександрівни про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення, поновлення допуску до роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У випадку проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк для апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя
Кодимського районного суду Т.О. Калашнікова
