Справа № 10-1364 2008 р.Головуючий 1 інстанції: Князьков В.В

Категорія: відмова в поруш. справиДоповідач 2-ї інстанції: Горшков М.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ.

23 грудня 2008 року. Судова колегія апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого:Горшкова М.П.,

суддів: Кондакова Г.В., Половінкина Б.О.,

розглянула у відкритому засіданні у м. Донецьку справу за апеляцією ОСОБА_1 на постанову Ворошиловського районного суду м. донецька від 2 грудня 2008 року, яким відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 про скасування постанови прокурора відділу прокуратури Донецької області про відмову в порушенні кримінальної справи за ст.ст.364, 366 КК України відносно

судді Апеляційного суду Донецької області ОСОБА_2

по мотивам відсутності складу злочину.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулася до прокурора Донецької області с заявою про порушення кримінальної справи за ст.ст.364 і 366 КК України відносно судді Апеляційного суду Донецької області ОСОБА_2

Заявниця посилалася на те, що вона 28 липня 2008 року подала апеляційну скаргу на рішення Ленінського районного суду м. Донецька по справі по її позову до КП «КК Ленінського району м. Донецька» , поданої на захист її прав, як споживача житлово-комунальних послуг. Але суддя Апеляційного суду Донецької області ОСОБА_2 залишила її скаргу без руху та зобов'язала її сплатити 30 грн. за інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи, попередивши про залишення апеляційної скарги без розгляду у разі не усунення цього недоліку.

В заяві ОСОБА_1 вказувала на те, що суддя внесла до ухвали відомості про наявність спору майнового характеру, та перекваліфікувала справу на спір майнового характеру. Вважає, що внесення до офіційного документу брехливі відомості про майновий характер спору та справи, є службове підроблення і повинно кваліфікуватися ст.366 КК України.

Також вважає, що суддя примусила її до непередбаченої законом оплати невстановлених матеріальним та існуючих в натурі послуг з інформаційно-технічної о забезпечення розгляду справи, оскільки ніяких послуг з застосуванням інформаційно-технічних засобів зв'язку та надіслання взагалі ніяких повідомлень іншим учасникам справи не надавалося. На думку заявниці, суддя таким чином припустила зловживання владними повноваженнями та вчинила злочин, передбачений ст.364 КК України.

Прокурор, посилаючись на те, що суддя діяла відповідно до вимог ст..ст.79, 119 та 121 ЦПК України, відмовив у порушені кримінальної справи.

Не погоджуючись з такими висновками прокурора, заявниця оскаржила постанову прокурора до суду, але суд відмовив в задоволенні її скарги.

Відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_1, суд послався на те, що прокурором при перевірка заяви ОСОБА_1 про порушення справи була проведена відповідно до вимог ст.22 КПК України, і висновки прокурора про відсутність складу злочину в діях ОСОБА_2 є обґрунтовані і вірні.

ОСОБА_1 в своїй апеляції не погодилась с таким рішенням суду і, посилається на те, що в постанові суду не встановлена жодна обставина перевірки прокурором позначених нею ознак злочинів, передбачених ст.ст.364, 366 КК України, що свідчить, на її думку, про неповноту перевірки судом її доводів.

Вважає, що висновок суду суперечить дійсним обставинам, просить скасувати постанову суду, а матеріали повернути на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія вважає, що апеляція не підлягає задоволенню за такими підставами.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, витрати, пов'язані з інформаційно-технічним забезпеченням розгляду справи, відносяться до судових витрат, а згідно ст. 119 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують оплату послуг на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Стаття же 121 ЦПК України вказує на те. що у разі, коли не були оплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, суддя повинен скласти ухвалу, якою залишає заяву без руху, про що повідомляє позивача та надає тому строк для усунення недоліків.

Таким чином, суддя в даному випадку діяв відповідно до вимог закону, і постанова суду про відмову в задоволенні вимог заявниці є законною.

Що ж до посилання автора апеляції на те, що судом не надавалася інформаційно-технічна послуга, оскільки ніяких повідомлень іншим учасникам процесу не надсилалося, то вони є безпідставними, оскільки автор апеляції помилково вважає, що інформаційно-технічне забезпечення здійснюється для організації забезпечення розгляду справи у суді першої інстанції.

В той же час, кошти, які сплачуються позивачем за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.2007 p. N 627, використовуються на інформування учасників судових процесів про хід і результати розгляду справ, виготовлення та видачу копій судових рішень, що здійснюються шляхом створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційної системи, веб-порталу судової влади, комп'ютерних локальних мереж, сучасних систем фіксування судового процесу, придбання та обслуговування комп'ютерної і копіювально-розмножувальної техніки, впровадження електронного цифрового підпису та інше.

При таких обставинах постанова суду є обгрунтованою і законною.

Керуючись ст.366 КПК України, колегія,-

УХВАЛИЛА:

Постанову судді Ворошиловського районного суду м. Донецька від 2 грудня 2008 року про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову прокурора відділу прокуратури Донецької області від 27.09.2008 року про відмову в порушенні кримінальної справи за ст.ст.364 і 366 КК України відносно судді Апеляційного суду Донецької області ОСОБА_2 залишити без зміна, а апеляцію ОСОБА_1 - без задоволення.