Справа № 761/3657/22

Провадження № 1-кп/761/2234/2022

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2022 року місто Київ

Шевченківський районний суд міста Києва у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

провівши підготовче судове засідання у кримінальному провадженні №22022000000000003, внесеному 11 січня 2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, щодо

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нижня Покровка Старобельського району Луганської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично перебуваючого у Державній установі «Диканівська виправна колонія №12» за адресою: м. Харків, вул. Лялюковського, буд.1,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.14 ч.1 ст.111 КК України, за клопотанням прокурора про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ч.2 ст.111 КК України,

ВСТАНОВИВ:

02 лютого 2022 року до Шевченківського районного суду міста Києва звернувся прокурор другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.14, ч.1 ст.111 КК України, у кримінальному провадженні №22022000000000003, внесеному 11 січня 2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Як зазначено в клопотанні прокурора, 28.06.1996 Верховна Рада України прийняла Основний Закон України Конституцію України.

Статтями 1, 2, 3 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Статтею 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Згідно з частиною 1 статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України. Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

24.08.1991 Верховною радою Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошено Україну незалежною демократичною державою та затверджено Акт, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави України. Згідно з цим документом територія України є неподільною і недоторканою. Незалежність України визнали понад 68 держав світу, серед яких і Російська Федерація.

Згідно з пунктами 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994 Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні їх зобов`язання, згідно з принципами Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов`язались утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином, згідно зі Статутом Організації Об`єднаних Націй.

Відповідно до ч. 4 ст. 2 Статуту ООН всі Члени Організації Об`єднаних Націй утримуються в їх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об`єднаних Націй.

Декларацією Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних націй від 09.12.1981 № 36/103 про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав і резолюціями: від 16.12.1970 № 2734 (XXV), що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки; від 21.12.1965 № 2131 (XX), що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав і про обмеження їх незалежності і суверенітету від 14.12.1974 № 3314 (XXIX), що містить визначення агресії, зазначено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію або втручання у будь-якій формі, або з якої б то не було причини у внутрішні і зовнішні справи інших держав. Закріплені обов`язки держав утримуватися від: збройної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації; надання сприяння, заохочення або підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на своїй території навчання, фінансування і вербування найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.

Крім того, у статтях 1-5 Декларації Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 14.12.1974 № 3314 (XXIX) серед іншого визначено поняття агресії. Аналогічне за своїм змістом поняття міститься у ст. 1 Закону України «Про оборону України»: збройна агресія це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій:

-вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України;

-блокада портів, узбережжя або повітряного простору, порушення комунікацій України збройними силами іншої держави або групи держав;

-напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України;

-засилання іншою державою або від її імені озброєних груп регулярних або нерегулярних сил, що вчиняють акти застосування збройної сили проти України, які мають настільки серйозний характер, що це рівнозначно переліченим в абзацах п`ятому - сьомому цієї статті діям, у тому числі значна участь третьої держави у таких діях;

-дії іншої держави (держав), яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження третьої держави, використовувалася цією третьою державою (державами) для вчинення дій, зазначених в абзацах п`ятому - восьмому цієї статті;

-застосування підрозділів збройних сил іншої держави або групи держав, які перебувають на території України, відповідно до укладених з Україною міжнародних договорів, проти третьої держави або групи держав, інше порушення умов передбачених такими договорами, або продовження перебування цих підрозділів на території України, після припинення дії зазначених договорів.

У зазначеному законодавчому акті міститься поняття «Підрозділ збройних сил іншої держави», яким є військове формування іноземної держави, що має постійну чи тимчасову організацію, належить до сухопутних (наземних), морських, повітряних або спеціальних військ (сил) цієї держави, оснащене легкою зброєю чи важкою бойовою технікою, яка підпадає під дію Договору про звичайні збройні сили в Європі, перебуває під командуванням особи, відповідальної перед своєю державою і законами України за поведінку своїх підлеглих, які зобов`язані дотримуватися внутрішньої дисципліни, законів України, норм міжнародного права, та яке направляється в Україну з конкретною метою, визначеною міжнародним договором України.

У зв`язку з демократичними процесами, які відбувалися в Україні впродовж 2013 року, невстановлені на цей час службові особи Збройних сил РФ, ФСБ РФ та представники влади РФ, знаходячись на території РФ, вступили у злочинну змову здійснити протиправні умисні дії, спрямовані на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Досягти зазначеної мети вказані особи вирішили шляхом ведення агресивної війни проти України, у тому числі з використання підрозділів та військовослужбовців Збройних Сил Російської Федерації, створення і фінансування терористичних організацій, створення в їх складі незаконних збройних підрозділів та вчинення інших злочинів.

При цьому вони усвідомлювали, що такі протиправні дії безумовно призведуть до загибелі людей, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, передбачали і прагнули їх настання.

Із метою реалізації свого умислу невстановлені на цей час службові особи Збройних Сил РФ, ФСБ РФ та представники влади РФ, діючи за попередньою змовою групою осіб, упродовж 2013 року на території РФ розробили злочинний план, яким передбачалася незаконна окупація південно-східних регіонів України і Автономної Республіки Крим.

Мотивами впровадження зазначеного плану послугували Євроінтеграційний курс розвитку України, підготовка до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, що було розцінено невстановленими на цей час службовими особами Збройних Сил РФ, ФСБ РФ та представниками влади РФ як безпосередня загроза економічним та геополітичним інтересам РФ, яка сприятиме втраті впливу над політичними процесами в Україні та призведе до ймовірної денонсації угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту РФ на території України.

У подальшому невстановлені на цей час службові особи Збройних Сил РФ, ФСБ РФ та представники влади РФ, перебуваючи у невстановленому місці та у невстановлений час, продовжуючи виконання вказаного злочинного плану, діючи за попередньою змовою групою осіб, усупереч вимогам пунктів 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки, у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (XXV), від 21.12.1965 № 2131 (XX), від 14.12.1974 № 3314 (XXIX), спланували, підготували, розв`язали і почали вести агресивні воєнні дії проти України, шляхом вторгнення підрозділів ЗС РФ на територію України - Автономну Республіку Крим і м. Севастополь, тимчасову окупацію вказаної території, з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Крім того, у квітні 2014 року під безпосереднім керівництвом та контролем невстановлених на цей час досудовим розслідуванням службових осіб Збройних сил РФ, ФСБ РФ та представників влади РФ на території окремих районів Луганської області створено стійке ієрархічне об`єднання - терористичну організацію, так звану «Луганську народну республіку» (далі - «ЛНР»). «ЛНР» має: конкретних лідерів, які підтримують між собою тісні взаємозв`язки, чітку ієрархію та структуру, яка складається з політичного та силового блоків, керівники, та учасники яких підпорядковуються лідерам організації, а також розподіл функцій між її учасниками, на яких покладені відповідні обов`язки, згідно з єдиним планом спільних злочинних дій.

Одним із основних завдань «ЛНР» є насильницька зміна та повалення конституційного ладу, захоплення державної влади в Україні, зміна меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, шляхом застосування зброї, вчинення терористичних актів, шляхом здійснення вибухів, підпалів та інших дій, які створюють небезпеку для життя та здоров`я людини, заподіяння значної майнової шкоди та настання інших тяжких наслідків.

Враховуючи викладене, «ЛНР» є стійким об`єднанням невизначеної трьох і більше осіб, яке створено з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено правила поведінки, обов`язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів, а відтак відповідно до ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» є терористичною організацією. Організація визначається терористичною, якщо хоч один з її структурних підрозділів здійснює терористичну діяльність з відома хоча б одного з керівників (керівних органів) усієї організації.

Із метою реалізації злочинного умислу та досягнення зазначених завдань учасники «ЛНР» вчиняють із квітня 2014 року терористичні акти, захоплюють адміністративні будівлі і ключові об`єкти інфраструктури на території Луганської області, акти застосування збройної сили проти держави Україна, чинять збройний опір Збройним Силам України, правоохоронним органам України та іншим військовим формуванням, утвореним відповідно до законів України, у відновленні територіальної цілісності України та забезпеченні правопорядку, вчиняють інші злочини.

Як наслідок, під контролем «ЛНР» опинилась частина території Луганської області, яка визнана Верховною Радою України тимчасово окупованою (постанови: від 17.03.2015 № 254-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями»; від 17.03.2015 № 252-VIII «Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування»).

Через посилення сепаратистських виступів та захоплення державних установ на сході України за поданням керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим із Головою Служби безпеки України, 07.04.2014 на території Донецької і Луганської областей розпочата АТО. На підставі Указу Виконуючого обов`язки Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» до проведення АТО залучаються Збройні Сили України та інші військові формування.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», АТО це комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності.

15.01.2015 Європейський парламент затвердив резолюцію щодо України, в якій зафіксовано: «Європарламент рішуче засуджує агресивну та експансіоністську політику Росії, що є загрозою єдності та незалежності України, у тому числі засуджує неоголошену гібридну війну проти України, яка у тому числі включає в себе використання регулярних і нерегулярних сил; закликає Москву припинити ескалацію ситуації, негайно зупинити потік зброї, найманців і військ на підтримку сепаратистських збройних формувань».

Відповідно до Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу, затвердженого постановою Верховної Ради України від 27.01.2015 № 129-VIII, Російську Федерацію визнано державою-агресором, що всебічно підтримує тероризм та блокує діяльність Ради Безпеки ООН, чим ставить під загрозу міжнародний мир і безпеку, а «ДНР» і «ЛНР» терористичними організаціями.

04.02.2015 Верховна Рада України схвалила Заяву, якою Україна визнає юрисдикцію Міжнародного кримінального суду з метою притягнення до кримінальної відповідальності у Міжнародному кримінальному суді щодо передбачених статтями 7 та 8 Римського статуту Міжнародного кримінального суду злочинів проти людяності, воєнних злочинів, скоєних на території України починаючи з 20 лютого 2014 року і по теперішній час вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», яких визначить прокурор Міжнародного кримінального суду (постанова від 04.02.2015 № 145-VIII).

Крім того, визнання Верховною Радою України «ЛНР» терористичною організацією, а численні злочини вчиненими її представниками, знайшли своє відображення у Заявах Верховної Ради України: «Про трагічну загибель людей внаслідок терористичного акту над територією України», схваленій постановою від 22.07.2014 № 1596-VII; «Щодо протидії поширенню підтримуваного Російською Федерацією міжнародного тероризму», схваленій постановою від 22.07.2014 № 1597-VII; «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», схваленій постановою від 21.04.2015 № 337-VIII; Зверненні Верховної Ради України до Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, національних парламентів держав - членів ЄС, США, Канади, Японії та Австралії щодо масового розстрілу людей під Волновахою в Україні, затвердженому постановою від 14.01.2015 № 106-VIII.

Отже, Верховною Радою України як єдиним законодавчим органом державної влади констатовано віднесення «ЛНР» до терористичної організації, а відповідних осіб, які забезпечують їх функціонування, до учасників цієї терористичної організації.

Конвенцією ООН проти транснаціональної організованої злочинності від 15.11.2000 зобов`язано держави-учасниці криміналізувати участь в організованій злочинній групі. При цьому відповідно до п. «а» ст. 2 цієї Конвенції організована злочинна група означає структурно оформлену в групу в складі трьох або більше осіб, що існує протягом визначеного періоду часу і діє узгоджено з метою здійснення одного або декількох серйозних злочинів, визнаних такими відповідно до Конвенції, для того, щоб одержати, прямо або посередньо, фінансову або іншу матеріальну вигоду.

Відповідно до положень Європейської конвенції про боротьбу з тероризмом від 27.01.1977 № ETSN90, Протоколу, що вносить зміни до зазначеної Конвенції від 15.05.2003 № ETSN190, Резолюції Ради Безпеки ООН від 28.09.2001 № 1373 по боротьбі з тероризмом, Конвенції Ради Європи про запобігання тероризму від 16.05.2005, терористична організація виділяється як вид злочинної організації за спеціальною метою здійснення терористичної діяльності.

Водночас, відповідно до Закону України «Про боротьбу з тероризмом» терористична діяльність діяльність, яка охоплює: планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів; підбурювання до вчинення терористичних актів насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об`єктів у терористичних цілях; організацію незаконних збройних формувань, злочинних угруповань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так само як і участь у таких актах; вербування, озброєння, підготовку та використання терористів; пропаганду і поширення ідеології тероризму; фінансування та інше сприяння тероризму.

Терористичні організації створюються для вчинення діянь, передбачених частинами 1, 2, 3 ст. 258 КК України, а також інших злочинів терористичної спрямованості, тобто діянь, направлених на залякування населення з метою спонукання держави, міжнародної організації, фізичної чи юридичної особи до прийняття чи відмови від прийняття будь-якого рішення. При цьому, злочини терористичної організації відрізняються від інших споріднених злочинів саме фактором цілеспрямованості залякування населення як засобу досягнення поставленої мети.

Враховуючи викладене, «ЛНР» містить всі необхідні ознаки терористичної організації, має стабільний склад лідерів, які підтримують між собою тісні стосунки, централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організацій, а також план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.

Виходячи із системного аналізу положень ст. 28 КК України та ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», терористична організація за своєю правовою природою є одним із різновидів стійких злочинних об`єднань. Установлення наявності чи відсутності у певної групи чи організації ознак такого об`єднання та визначення його виду належить до повноважень суду при постановленні обвинувального вироку, за яким особа визнається винною в участі у злочинному об`єднанні, оскільки такі ознаки є обов`язковими елементами складу відповідних злочинів.

Крім того, в абзаці першому пункту 1 Заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», схваленої постановою від 21.04.2015 № 337-VІІІ, констатовано, що збройна агресія Російської Федерації проти України розпочалася 20.02.2014. Друга фаза збройної агресії Російської Федерації проти України розпочалася у квітні 2014 року, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами Російської Федерації озброєні бандитські формування проголосили створення «ЛНР» (абзац п?ятий пункту 1).

У цій Заяві також констатується, що і фактично, і юридично збройна агресія Російської Федерації проти України триватиме до повного відведення з території України всіх підрозділів Збройних Сил Російської Федерації включно з підтримуваними нею найманцями, та повного відновлення територіальної цілісності України (абзац третій пункту 4). У Заяві наводяться численні факти порушень Російською Федерацією своїх міжнародних зобов`язань, посягань на територіальну цілісність України.

Парламентська Асамблея Ради Європи Резолюцією «Зниклі особи під час конфлікту в Україні» від 25.06.2015 визнала, що військові дії на частині територій Донецької та Луганської областей є агресією РФ проти України.

Резолюцією «Відновлення суверенітету і територіальної цілісності України» від 09.07.2017 Парламентська Асамблея Ради Європи констатувала триваючу гібридну агресію РФ проти України на Донбасі, а також закликала РФ припинити спонсорування терористичної діяльності в Україні шляхом припливу/постачання бойовиків, зброї та грошових коштів через непідконтрольну Україні ділянку україно-російського державного кордону, забезпечити виведення власних збройних формувань, військової техніки та найманців з території окремих районів Донецької та Луганської областей.

Крім того, Указом від 24.09.2015 № 555 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року «Про нову редакцію Воєнної доктрини України» Президент України ввів у дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 02.09.2015 «Про нову редакцію Воєнної доктрини України» та затвердив Воєнну доктрину України, у пунктах 3, 9, 11, 16, 17, 28-30, 36, 42, 49, 65 якої визнано та зафіксовано факт збройної агресії Російської Федерації проти України.

Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» встановлено, що застосування Російською Федерацією збройної сили проти України становить злочин збройної агресії та грубо порушує Меморандум про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994 та Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією від 31.05.1997. Одним із наслідків збройної агресії Російської Федерації проти України стала тимчасова окупація частини території України.

Із огляду на викладене, відповідно до ст. 2 Конвенції «Про захист цивільного населення під час війни» від 12.08.1949, ратифікованої Указом Президії Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної Республіки від 03.07.1954, між РФ та Україною із 20.02.2014 триває збройний конфлікт міжнародного характеру.

Усвідомлюючи, що використання сил і засобів підконтрольних терористичних організацій недостатньо для реалізації злочинного плану змінити межі території та державного кордону України, невстановлені на цей час досудовим розслідуванням службові особи Збройних Сил РФ, ФСБ РФ та представники влади РФ, продовжуючи виконувати злочинний план, використовують окрім найманців та військовослужбовців Збройних сил РФ громадян України з невійськовими спеціальностям для їх участі в утвореній за допомогою РФ терористичній організації «ЛНР», виконанні покладених на них функцій з політичного, інформаційного, силового та іншого забезпечення її діяльності.

Досудовим слідством встановлено, що з 14.12.2013 по 21.05.2019 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відбував покарання у Свердловській виправній колонії № 38 (Луганська область, м. Довжанськ, с.м.т. Вальянівське, вул. Профсоюзна, 16), яка розташована на тимчасово окупованій території Луганської області.

Так, 12 квітня 2019 року (точний час досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_5 , за невстановлених досудовим розслідуванням обставин доставлено до оперативної частини Свердловської виправної колонії № 38, яка розташована на тимчасово окупованій території Луганської області. У приміщенні оперативної частини (точне місце досудовим розслідуванням не встановлено) оперативний співробітник Свердловської виправної колонії № 38 майор ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (досудове розслідування відносно якого здійснюється в іншому кримінальному провадженні), повідомив, що переміщення ОСОБА_5 для подальшого відбування покарання до установ виконання покарань розташованих на території підконтрольній Україні, можливе при погодженні ним на конфіденційне співробітництво із так званими органами Міністерства державної безпеки Луганської народної республіки (далі - МДБ «ЛНР»).

Оскільки, ОСОБА_5 побоювався за своє життя і здоров`я перебуваючи в установі виконання покарань, що знаходиться на території, яка окупована бойовиками терористичної організації «ЛНР», останній погодився на пропозицію ОСОБА_7 (досудове розслідування відносно якого здійснюється в іншому кримінальному провадженні) та прийняв рішення виконати умови, поставлені адміністрацією виправного закладу і написав розписку відповідно до надого йому зразка про те, що бажає співпрацювати з т.зв.МДБ «ЛНР».

Після цього, ОСОБА_7 (досудове розслідування відносно якого здійснюється в іншому кримінальному провадженні), діючи в інтересах учасників «МДБ ЛНР», які, в свою чергу, діють в інтересах спецслужб РосійськоїФедераціїпоставив ОСОБА_5 злочинне завдання на збір інформації, яка буде представляти інтерес для спецслужб Російської Федерації, а саме на збір інформації стосовно дислокації бойової техніки та живої сили Збройних Сил України вздовж лінії розмежування бойових дій між незаконними збройними формуваннями т.зв. «ЛНР» та силами АТО/ООС та вздовж кордону України, після відбуття останнім покарання та повернення до постійного місця проживання на територію Луганської області до с. Нижня Покровка, яке знаходиться на території можливої дислокації бойової техніки та живої сили Збройних Сил України.

Зазначену інформацію ОСОБА_5 мав передавати представниками т.зв. «МДБ ЛНР», які діють в інтересах спецслужб Російської Федерації або представникам спецслужб Російської Федерації, які зв`яжуться з ним по прибуттю до постійного місця проживання: Луганська область, с. Нижня Покровка.

Таким чином,усвідомлюючи суспільнонебезпечний характерсвоїх дій, ОСОБА_5 погодився наспівпрацю тавиконання злочинногозавдання,з метоюзавдання шкодисуверенітетові,територіальній цілісностіта недоторканості,обороноздатності,державній безпеціУкраїни тадобровільно надавзгоду надопомогу у проведенні підривної діяльності проти України представникам «Міністерства державної безпеки ЛНР» в інтересах спецслужб Російської Федерації, тобто вчинив готування до державної зради.

10.06.2019 ОСОБА_5 переміщенийдо Державної установи «Диканівська виправна колонія № 12» за адресою: м. Харків, вул.Лялюковська, буд. 1.

В 20-их числах грудня 2021 року, точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено, перебуваючи на території України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій і можливість доведення особливо тяжкого злочину до кінця, ОСОБА_5 , діючи з особистих мотивів, вирішив не підтримувати будь-яких контактів з учасниками «МДБ ЛНР», діючим в інтересах спецслужб Російської Федерації та представником спецслужб РФ, та з особистих мотивів відмовився від наміру вчиняти будь-які дії, спрямовані на заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності, недоторканості, обороноздатності, державній, безпеці України, у зв`язку з чим, добровільно заявив адміністрації Державної установи «Диканівська виправна колонія № 12», а в подальшому співробітникам СБ України про свій зв`язок з представником іноземної організації та про отримане завдання.

За викладених обставин, громадянин України ОСОБА_5 , діючи умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, розуміючи та усвідомлюючи, що учасники «МДБ ЛНР» діють в інтересах спецслужб Російської Федерації,з метоюнадання останнімдопомоги упроведенні підривноїдіяльності протиУкраїни,надав згодуна виконаннязлочинного завдання,тобто умисностворив умовидля вчиненнязлочину.Суть злочинногозавдання полягалау завданнішкоди суверенітетові,територіальній цілісностіта недоторканості,обороноздатності,державній безпеціУкраїни,добровільно надавзгоду надопомогу у проведенні підривної діяльності проти України представникам «Міністерства державної безпеки ЛНР» в інтересах спецслужб Російської Федерації, а саме: зборі інформації стосовно дислокації бойової техніки та живої сили Збройних Сил України вздовж лінії розмежування бойових дій між незаконними збройними формуваннями т.зв. «ЛНР» та силами АТО/ООС та вздовж кордону України, після відбуття останнім покарання та повернення до постійного місця проживання на територію Луганської області до с. Нижня Покровка, яке знаходиться на території можливої дислокації бойової техніки та живої сили Збройних Сил України.

Будучи обізнаним про кримінальну відповідальність за вчинення державної зради, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та можливість доведення особливо тяжкого злочину до кінця, але не бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, ОСОБА_5 вирішив не підтримувати жодних контактів із представником іноземної організації, відмовився від наміру вчиняти будь-які дії, спрямовані на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, та 04.01.2022 добровільно заявив співробітникам Служби безпеки України про свій зв`язок з представниками іноземної організації та про отримане завдання.

За викладенихобставин,громадянин України ОСОБА_5 ,12.04.2019,перебуваючи вточно невстановленомудосудовим розслідуванняммісці,діючи умиснона шкодусуверенітетові,територіальній цілісностіта недоторканості,обороноздатності,державній,безпеціУкраїни, надав згоду на виконання злочинного завдання, тобто вчинив готування до надання допомоги в проведенні підривної діяльності проти України представникам т.зв. «МДБ ЛНР», які діють в інтересах спецслужб Російської Федерації.

26.01.2022 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у готуванні до державної зради, тобто готуванні до діяння, умисно вчиненого громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній безпеці України: надання представнику іноземної організації допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, тобто злочину, передбаченого ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 111 КК України.

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у готуванні до державної зради, тобто готуванні до діяння, умисно вчиненого громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, наданні представнику іноземної організації допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, тобто вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 14 ч. 1 ст. 111 КК України.

Разом з цим, як зазначає прокурор у клопотанні, досудовим розслідуванням встановлено, що незважаючи на надання згоди на допомогу в проведенні підривної діяльності проти України представникам т.зв. «МДБ ЛНР», які діють в інтересах спецслужб Російської Федерації, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та можливість доведення особливо тяжкого злочину до кінця, але не бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, з особистих мотивів відмовився від наміру вчиняти будь-які дії, спрямовані на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності, недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України та 04.01.2022 добровільно заявив органам державної влади про свій зв`язок з представником іноземної організації та про отримане завдання.

В зв`язку з викладеним, а також і тим, що в результаті проведення слідчих (розшукових) та процесуальних дій не здобуто доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_5 будь-яких дій на виконання злочинного завдання, отриманого від представника іноземної організації, прокурор просить суд звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 2 ст. 111 КПК України.

В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_5 визнав усі зазначені в клопотанні фактичні обставини, просив задовольнити клопотання прокурора про звільнення його від кримінальної відповідальності, підтримав свою письмову згоду на звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14 ч. 1 ст. 111 КК України, на підставі ч. 2 ст. 111 КК України. Крім того пояснив суду, що йому роз`яснено та зрозуміло суть підозри, підставу для звільнення від кримінальної відповідальності, його право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави.

Захисник ОСОБА_4 просив клопотання прокурора задовольнити та звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності.

Прокурор ОСОБА_6 підтримав внесене ним клопотання та просив звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14 ч. 1 ст. 111 КК України, та закрити вказане кримінальне провадження, у зв`язку з тим, що ОСОБА_5 на виконання злочинного завдання іноземної держави, іноземної організації або їх представників ніяких дій не вчинив і добровільно заявив органам державної влади про свій зв`язок з ними та про отримане завдання.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши надані в розпорядження суду матеріали кримінального провадження, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно з ч. 1 ст. 286 КПК України звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.

Так, суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 111 КК України, звільняється від кримінальної відповідальності громадянин України, якщо він на виконання злочинного завдання іноземної держави, іноземної організації або їх представників ніяких дій не вчинив і добровільно заявив органам державної влади про свій зв`язок з ними та про отримане завдання.

Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_5 підозрюється у готуванні до державної зради, тобто готуванні до діяння, умисно вчиненого громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, наданні представнику іноземної організації допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 14 ч. 1 ст. 111 КК України.

Суд, дослідивши надані суду матеріали, встановив, що підозрюваний ОСОБА_5 ніяких дій на виконання злочинного завдання іноземних організацій та їх представників не вчинив, 04.01.2022 добровільно заявив органам державної влади про свій зв`язок з ними та про отримане завдання, у зв`язку з чим він підлягає звільненню від кримінальної відповідальності на підставі ч. 2 ст. 111 КК України.

Підозрюваному в судовому засіданні роз`яснено відповідно до ч. 3 ст. 285 КПК України суть підозри, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави.

Потерпілі у кримінальному провадженні відсутні, цивільний позов в рамках провадження не заявлено, запобіжний захід стосовно ОСОБА_5 не обирався, так само, як не застосовувались і інші заходи забезпечення кримінального провадження.

У зв`язку зі звільненням підозрюваного ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності та закриттям кримінального провадження щодо нього, процесуальні витрати стягненню з останнього не підлягають.

Керуючись частиною другою статті 376, статтями 284-288, 369-372, 376 Кримінального процесуального кодексу України, статтею 111 Кримінального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.14 ч.1 ст.111 КК України, від кримінальної відповідальності на підставі ч.2 ст.111 КК України.

Кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч.1 ст.14 ч.1 ст.111 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22022000000000003 від 11 січня 2022 року, закрити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 7 (семи) днів з дня її оголошення через Шевченківський районний суд м. Києва.

Ухвала набирає законної сили на наступний день після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1