Справа № 166/1384/21

Провадження № 2/166/41/22

категорія: 76

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04 лютого 2022 року смт.Ратне

Суддя Ратнівського районного суду Волинської області Фазан О.З.,

за участю секретаря Приймачук О.М.,

представника позивачки ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції із Макарівським районним судом Київської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до навчально -виховного комплексу " Загальноосвітня школа 1-11 ступеня - дитячий садок " с.Конище , управління гуманітарної політики Ратнівської селищної ради Ковельського району Волинської області, третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 про визнання незаконним і скасувати наказ про відсторонення від роботи , поновити у виконанні трудових обов`язків та стягнути середню заробітну плату за час вимушеного прогулу , -

встановив:

Позивачка ОСОБА_2 06.12.2021 звернулася до суду з позовом до відповідачів навчально -виховного комплексу " Загальноосвітня школа 1-11 ступеня - дитячий садок " с.Конище , управління гуманітарної політики Ратнівської селищної ради, третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 про визнання незаконним і скасувати наказ № 113 к " Про відсторонення від роботи вчителя англійської мови ОСОБА_2 " від 05.11.2021 та поновити її у виконанні трудових обов`язків вчителя англійської мови . Крім того, просить стягнути з управління гуманітарної політики Ратнівської селищної ради на її користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 08 листопада 2021 року по дату ухвалення рішення суду включно.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що працює вчителем англійської мови з 15.08.2006 року у навчальному закладі.Директором НВК ОСОБА_3 05.11.2021 вручено повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти СОVID-19, яке вона відмовилася підписувати. Цього ж дня їй вручено наказ про відсторонення від роботи з 08.11.2021 на час відсутності щеплення без збереження заробітної плати на строк до усунення причин, що його зумовили.

Позивачка стверджує, що оскаржуваний наказ порушує вимоги ст.ст. 3, 8, 19,21,22,24 , 27, 28,32, 43. 48. 64, 92 Конституції України, ст. 23 Загальної декларації прав людини, ст. 6 Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права, ст. 1 Європейської соціальної хартії , ст.ст. 2, 2-1, 5-1, ч.3 ст. 32,ч.1ст.46,147 Кодексу законів про працю України, п.п. 2,6,7 ч. 1 ст. 1, ст.ст. 2, 3, 4, 5, 6 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», Нюрнберзький кодекс, cт. cт. 6, 28 Загальної декларації про біоетику та права людини, cт. 5 Конвенції про права людини та біомедицину, cт. 281,ст. 286 ЦК України, ст. 39-1 ч. 1, ст.30, cт. 43. ч. 1 cт. 45 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров 'я», ч.1-4, ч. 6 cт. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», ч.6 ст. 6 Закону України " Про захист персональних даних ", ч.2 ст. 11 Закону України " Про інформацію", абз.6 ч.2 ст.7 ,ч.ч.1-3 ст. 27 Закону України " Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" .

Вказує, що її позбавили можливості працювати і отримувати заробітну плату. Крім цього, обмежили її право у реалізації цього права залежно від стану здоров`я, що свідчить про примушування в такий спосіб до вакцинації проти СОVID-19.

Окрім того, зазначає, що із даними Державного реєстру лікарських засобів України (http//www.drlz.com.ua) на сьогодні в Україні під зобов`язання для екстреного медичного застосування зареєстровані такі вакцини проти COVID-19:

1.Реєстраційне посвідчення №UA/18592/01/01, термін дії: 22.02.2021-22.02.2022; Комірнаті/Comimaty™, виробник Пфайзер Менюфекчуринг Бельгія НВ, Бельгія, БайоНТек Менюфекчуринг ГмбХ, Німеччина;

2.Реєстраційне посвідчення №UA/18593/01/01, термін дії: 22.02.2021-22.02.2022, Вакцина Chadoxl Ncov-19 Corona Virus (Рекомбінантна), Ковішелд/ Chadoxl Ncov-19 Corona Virus (Recombinant), Covishield, виробник Серум Інстітьют оф Індіа ПВТ. Лтд., Індія;

3.Реєстраційне посвідчення №UA/18630/01/01, термін дії: 09.03.2021-09.03.2022; Короновак Вакцина для профілактики COVID-19 (вирощена з використанням клітин Vero), Інактивована, виробник Синовак Лайф Саєнсіз Ко., Лтд., Китай;

4.Реєстраційне посвідчення №UA/18593/01/01, термін дії: 20.04.2021-20.04.2022, Вакцина АстраЗенека проти COVID-19/ COVID-19 Vaccine AstrsZeneka, виробник CK біосайнс Ко., Республіка Корея;

5.Реєстраційне посвідчення №UA/18630/01/01, термін дії: 31.05.2021-31.05.2022, Вакцина Астра Зенека проти COVID-19/ COVID-19 Vaccine AstrsZeneka, виробник Каталент зАнаньї С.Р.Л. ,Італія;

6.Реєстраційне посвідчення №UA/18630/01/01, термін .дії: 02.07.2021-02.07.2022, Ковід-19 Вакцина Янссен (COVID-19 Vaccine Janssen), виробник Янссен Фармацевтика НВ, Бельгія):

З інструкцій виробників вакцин проти COVID-19 вбачається, що зазначені вакцини не є традиційними вакцинами. Більшість з них відносяться до генно-інженерних продуктів, в яких містяться генетично-модифіковані організми (ГМО), білки матричної РНК-мРНК. В деякі вбудовано ліпідні наночастинки. При виробництві вакцин використовувались генетично-модифіковані клітини нирки ембріона людини (НЕК 293). Такі агенти вбудовуються в геном людини, змінюють та модифікують його. До складу деяких вакцин входить рекомбінантний аденовірусний вектор шимпанзе з дефектом реплікації.

Наслідки використання таких модифікованих та неперевірених вакцин є непередбачуваними для людини.

Всі перелічені вакцини, які дозволені для застосування в Україні, є експериментальними, так як жодна із них не пройшла усіх фаз клінічних випробувань (зокрема, належним чином не вивчені побічні ефекти і протипоказання).

Позивачка вважає неприпустимим введення цих речовин у кров людини без її поінформованої згоди та за умови відсутності об`єктивної інформації про ефективність профілактичних щеплень та про можливі поствакцинальні ускладнення.

З огляду на постанову Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 та оскаржуваний наказ на Позивача здійснюється тиск для проходження вакцинації проти коронавірусної інфекції, тобто «примусово» пройти медичний експеримент. Цю обставину щодо експериментальності вакцини підтверджує стаття 9-2 Закону України «Про лікарські засоби» (в редакції Закону України від 29.01.2021 №1159-ІХ), згідно з якою допущена прискорена процедура реєстрації вакцин від коронавірусу, при якій дозволено в надзвичайних ситуаціях (або для їх запобігання) реєструвати препарати на основі неповних даних клінічних досліджень та до завершення клінічних випробувань.

Отже, без прийняття зазначених змін до закону МОЗ України не мало би права реєструвати вакцини від коронавірусу тому, що жодна із них не пройшла усіх фаз досліджень, у т.ч. щодо вивчення побічних ефектів і протипоказань. Варто зазначити, що зазвичай процес розробки, проведення різних етапів клінічних досліджень, затвердження вакцин триває 10-15 років.

Позивачка звертає увагу , що Законом України від 19 березня 2021 року А&1353-ІХ до статті 9-2 Закону України «Про лікарські засоби» внесено зміни, якими звільнено від відповідальності виробника та/або власника реєстраційного посвідчення, включаючи їх працівників, медичних працівників та інших осіб, залучених до здійснення заходів, пов`язаних із вакцинацією, за будь-які наслідки, спричинені застосуванням таких вакцин чи інших медичних імуннобіологічних препаратів для специфічної профілактики короновірусної хвороби COVID-19.

Стверджує, що відмова від участі в медичних експериментах не може бути підставою для відсторонення від роботи без подання відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби

Відповідачем як роботодавцем взагалі не перевірено інформації стосовно того чи:

1)відноситься професія Позивача до Переліку тих професій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, установлених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням»:

2)внесено до Календаря профілактичних щеплень в Україні, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 №595 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів», яким встановлюються перелік обов`язкових профілактичних щеплень та оптимальні строки їх проведення, гостра респіраторна хвороба COVID-19, спричинена коронавірусом 8АІ18-СоУ-2;

3)були в наявності епідемічні показання відповідно до рішень головного державного санітарного лікаря України та інших відповідних санітарних лікарів для встановлення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19;

4)проходив Позивач медичний огляд та чи була надана Позивачу об`єктивна інформація про щеплення проти СОCOVID-19, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення;

5) були направлені Відповідачу подання відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби про недопущення до роботи (відсторонення від виконання зазначених видів робіт) Позивача;

6)необгрунтовано відмовився Позивач від щеплення або ухилився від нього у порядку, встановленому законом.

Стверджує, що відповідачем порушено порядок зміни істотних умов праці - не повідомлено про відстороненні від роботи не пізніше , ніж за два місяці до винесення оскаржуваного наказу.

Крім того, наголошує, що на сьогодні не встановлено Законом окремого порядку про відсторонення працівників від роботи з підстав відсутності у неї щеплення від СОVID-19.

Разом з тим, застосовуючи аналогію закону відповідно до ч.9 ст. 10 ЦПК України , застосувати норми ч.ч.2,3,8 ст. 235 КЗпП України, стягнути середню заробітну плату на її користь, починаючи з 08.11.2021 ( дата відсторонення ) по дату ухвалення рішення у справі , виходячи із середньоденної заробітної плати за останні два календарні місяці - 843,33 грн , про що свідчить довідка про доходи від 26.11.2021 № 259.

Позивачка просить задовольнити позов.

Ухвалою суду від 07.12.2021 позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху.

Позивачкою ОСОБА_2 08.12.2021 року на виконання вищевказаної ухвали суду сплачено судовий збір у розмірі 1816 гривень.

Ухвалою суду від 09.12.2021 року відкрито провадження у справі.

До суду 23.12.2021 року надійшов відзив директора НВК с. Конище ОСОБА_3 ( далі директор), просить відмовити в позові, оскільки скаржуваний наказ відповідає чинному законодавству, а в іншому випадку до нього буде застосовано адміністративне стягнення за ст. 44-3 КУпАП штраф у розмірі від 2000 до 10000 НМДГ ( від 34000 до 170000 грн). Стверджує, що позивачці перед врученням оскаржуваного наказу вручено повідомлення про її обов`язкове щеплення .До відзиву долучено контракт від 12.06.2020 , додаткова угода до вказаного контракту від 13.01.2021, виписка з ЄДРЮОФОПГФ від 23.03.2021, оскаржуваний наказ, копія повідомлення № 01-19/188 від 04.11.2021 ОСОБА_2 , Акт № 01 від 05.11.2021 " Про відмову від ознайомлення з повідомленням про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19" ОСОБА_2 ..

Відповідач начальник управління гуманітарної політики Ратнівської селищної ради Чернуха В.М. 24.12.2021 подала до суду відзив, просить відмовити у задоволенні позову. Вказує, що оскаржуваний наказ про відсторонення позивачки від роботи виданий директором відповідно до чинного законодавства. Крім того, до позову долучено рішення № 8/35 від 04.06.2021 " Про затвердження Положення про управління гуманітарної політики Ратнівської селищної ради в новій редакції" Ратнівської селищної ради ,виписка з ЄДРЮОФОПГФ від 20.10.2021,розпорядження селищного голови Бірука В. № 2-ос від 04.01.2021 " Про призначення ОСОБА_5 " .

До суду 04.01.2022 надійшла відповідь на відзив ОСОБА_2 , позов просить задовольнити. В обгрунтування своєї позиції зазначила, що директором не наведено жодних доводів і аргументів стосовно порушення під час видання оскаржуваного наказу положень Конституції України , питання законності експериментальної вакцини . Стверджує, що не підлягає виконанню - постанови КМУ № 1236, наказ МОЗ України від 04.10.2021 № 2153, оскільки суперечать ст. ст. 6,8,43,48,64,92 Конституції України. Вказує, що профілактичне щеплення проти коронавірусної хвороби COVID-19 не включене до Календаря профілактичних щеплень в Україні , а відтак не може бути обов`язковим. Покликається про відсутність подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби про відстороненням її від роботи. Вважає, що не встановлено законом окремого порядку відсторонення працівників від роботи з підстав відсутності у них щеплення проти COVID-19. Звертає увагу на відсутність повноважень директора відсторонення її від роботи, що не передбачено укладеним її трудовим договором.

Ухвалою суду від 31.01.2022 за клопотанням представника позивачки адвоката Тернового Р.Б. від 31.01.2022 постановлено проводити судове засідання в режимі відеоконференції з Макарівським районним судом Київської області.

Ухвалою суду від 04.02.2022 за клопотанням представника позивачки ОСОБА_2 адвоката Тернового Р.Б. змінено найменування відповідача навчально -виховного комплексу " Загальноосвітня школа 1-11 ступеня - дитячий садок " с.Конище на Конищенську гімназію Ратнівської селищної ради .

Позивачка ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася.

У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 просив відмовити у задоволенні позову.Додатково пояснив, що оскаржуваний наказ порушує право позивачки на працю, примушення до експериментальної вакцинації, не вивчені наслідки щеплення, змінено істотні умови її праці, не надано директором строку для вивчення питання стосовно здійснення щеплення. Відсторонення від роботи позивачки здійснено на підставі підзаконних актів, які слід не застосовувати , оскільки вони суперечать нормам Конституції України.

Представник відповідача директор ОСОБА_3 14.01.2022 звернувся до суду із заявою про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача начальник управління гуманітарної політики Ратнівської селищної ради Чернуха В.М. звернулась із клопотанням ( у відзиві) про розгляд справи без їх участі.

Суд, заслухавши представника позивачки, дослідивши подані докази, дійшов такого висновку.

Відповідно до 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

З матеріалів справи встановлено, що позивачка ОСОБА_2 працює на посаді вчителя англійської мови у Конищенській гімназії, що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_1 від 27.07.1999, копіями наказів № 55а від 15.08.2006 року, № 39 від 01.09.2007 року , випискою з ЄДРЮОФОПГФ від 26.01.2022 , її посадовою інструкцією учителя (а.с.21-22, 24-29).

Позивачку ОСОБА_2 повідомлено роботодавцем 04.11.2021 про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID -19 на період дії карантину з 08.11.2021 та про намір відсторонення від роботи у зв`язку із відмовою від вакцинації проти проти COVID -19 працівника закладу загальної середньої освіти на період дії карантину, що стверджується долученою копією цього повідомлення та змістом позовної заяви, що вона відмовилася його підписати ( а.с.23). Окрім того, позивачка 05.11.2021 не надала документ про профілактичне щеплення від COVID -19 або довідку про абсолютні протипоказання , що підтверджується копією її заяви про відмову надати інформацію про стан здоров`я, що складає медичну таємницю , та недопущенню вчинення протиправних дій ( а.с.23,49)

Таким чином,вказана обставина - відмова від вакцинації проти COVID -19 ОСОБА_2 , як працівника закладу загальної середньої освіти, на період дії карантину, відповідно до ст. 82 ЦПК України, судом визнається, як така, що не підлягає доказуванню, оскільки сторони її визнали.

Разом з тим, суд вважає доведеним ту обставину, що позивачка ознайомлена з наказом МОЗ від 04.10.2021 року №2153 «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», оскільки отримала повідомлення директора від 04.11.2021 за вих. № 01-19/188, де роз`яснено про відсторонення з 08 листопада 2021 від роботи у разі не надання підтвердження наявності профілактичного щеплення від COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання такого ( а.с.23).

Окрім того, позивачка неодноразово зверталася до директора навчального закладу із заявами від 05.11.2021, від 08.11.2021, від 08.11.2021 ( а.с.49-56 ) про відмову надати інформацію про стан здоров`я, що складає медичну таємницю та недопущення вчинення протиправних дій та допустити її до роботи. На вказані звернення позивачка ОСОБА_2 отримала відповідь директора ОСОБА_3 за вих. № 01-19/208 від 19.11.2021( а.с. 57) про відповідність оскаржуваного наказу чинному законодавству України.

Станом на день розгляду справи позивачка не надала доказів на підтвердження вакцинації проти COVID-19 або наявності протипоказань до такого.

Таким чином, судом установлено, що позивачка ОСОБА_2 повідомлялася керівником навчального закладу про намір відсторонення від роботи у випадку ненадання нею документів про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 або довідки про абсолютні протипоказання до проведення таких щеплень в строк до 08 листопада 2021. Відомостей про те, що позивачка мала тимчасові труднощі у наданні до 08 листопада 2021 року таких документів та повідомлення відповідача про ці обставини, матеріали справи не містять. Навпаки, як вбачається із доданих до позову документів, позивачка висловлювала незгоду із вищевказаним повідомленням директора , посилаючись на не відповідність його Конституції України.

Відповідно до постанови КМУ № 1236 від від 9 грудня 2020 року «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі - постанова КМУ№ 1236) на роботодавця покладено лише контрольну функцію, а не обов`язки по організації масової вакцинації працівників. Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем було вжито заходів аби довести до відома позивача інформацію про те, що вона, як працівник закладу загальної середньої освіти, підлягає обов`язковій вакцинації проти COVID-19, а у випадку ухилення чи відмови від вакцинації буде відсторонена від роботи у встановленому законом порядку.

Директором навчального закладу ОСОБА_3 , повноваження якого підтверджується копію контракту від 12.06.2020, укладеного між ним та сектором освіти Ратнівської районної державної адміністрації, копією додаткової угоди від 13.01.2021, випискою з ЄДРЮОФОПГФ від 26.01.2022, 05 листопада 2021 року видано наказ №113-к про відсторонення позивачки ОСОБА_2 ,вчителя англійської мови , від роботи без збереження заробітної плати з 08 листопада 2021 р. на час відсутності щеплення проти COVID-19 на строк до усунення причин, що його зумовили на підставі повідомлення ОСОБА_2 від 04.11.2021 № 01-19/188 (а.с.18). Позивачка із вказаним наказом ознайомлена 05.11.2021, про що свідчить її напис " не погоджуюсь, дії антиконституційні" , що підтверджується також змістом позовної заяви.

Вказаний наказ виданий відповідно до ст. 46 КЗпПУ, ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», пункту 41-6 постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236 " Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширення на території України гострої респіраторн6ої хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" .

Частиною 1 статті 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається,зокрема в інших випадках, передбачених законодавством.

У визначенні поняття «законодавством» суд враховує рішення Конституційного Суду України від 09 липня 1998 року № 12-рп/09 (справа про тлумачення терміну «законодавство»), відповідно до якого термін «законодавство», що вживається у частині третій статті 21 Кодексу законів про працю України, треба розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.

За вимогами ч.2 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Згідно із затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90) Положенням про Міністерство охорони здоров`я України головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, є Міністерство охорони здоров`я України (далі - МОЗ).

Наказом МОЗ України від 5.02.2020 за N 521 Перелік особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб, який затверджений наказом МОЗ від 19 липня 1995 року № 133, доповнено розділом «Особливо небезпечні інфекційні хвороби» пунктом 39 такого змісту: «COVID-19».

Поряд з цим, наказом МОЗ України від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153), відповідно до якого обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19,спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники, в тому числі закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності;

Відповідно до примітки до Переліку № 2153 обов`язкове профілактичне щеплення проводиться в разі відсутності у працівника абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за №1161/19899 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11 жовтня 2019 року №2070).

Крім того, Міністерство юстиції України зробило висновок, що наказ МОЗ України № 2153 відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема статті 8 Конвенції «Право на повагу до приватного і сімейного життя», а також практиці Європейського суду з прав людини, свідченням чого є реєстрація цього наказу Міністерством юстиції України.

Державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС), з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а також прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів (п. 4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ від 28.12.1992 № 731)

Відтак, відповідач видавши оспорюваний наказ № 113-к про відсторонення ОСОБА_2 , застосував відсторонення позивачки від роботи, оскільки це прямо передбачено на законодавчому рівні. Так, зокрема, відповідно до постанови КМУ № 1236 (в оновленій редакції) саме керівники державних органів (державної служби), керівники підприємств, установ та організацій мають забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153;

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України,частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

3) взяття до відома, що:

на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»;

відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;

строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Крім того, суд звертає увагу, що за статтею 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Порушення правил щодо карантину людей», яка визначає порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, роботодавець може бути притягнений до адміністративної відповідальності за бездіяльність щодо невиконання контролю за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень.

Працівники ж в свою чергу, мають право на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством (стаття 2 КЗпП).

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного суду України, викладеними у пункту 10 Постанови від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», якщо буде встановлено, що на порушення статті 46 КЗпП роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (стаття 235 КЗпП).

Оскільки норми щодо примусової вакцинації в законодавстві України не міститься, тому діюче законодавство у разі відсутності обов`язкової вакцинації дозволяє відсторонювати таких працівників без виплати заробітної плати. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу, тобто заробітна плата виплачується саме за виконану роботу, а оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується.

Крім того, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 761/12073/18 (провадження № 61-13444св19) зазначено, що «відсторонення працівника від роботи - це призупинення виконання ним своїх трудових обов`язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством, що, як правило, відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати. Відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством. Про це оголошується наказом або розпорядженням керівника підприємства, установи чи організації, і про це працівник повинен бути повідомлений. Термін відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Таким чином суд вважає, що роботодавець , з метою забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу, з урахуванням пандемії, вимог статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», пандемією правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення від роботи позивачки ОСОБА_2 ..

Стосовно посилань позивачки про те, що до неї застосували дисциплінарне стягнення, порушено право на працю без введення військового та надзвичайного стану, що порушує норми Конституції України, не відповідність ст. 29 Закону України " Про захист від інфекційних хвороб" не заслуговує на увагу враховуючи вищенаведене та беручи до уваги наступне.

Позивачка ОСОБА_2 суду не надала доказів щодо наявності у неї абсолютних протипоказань, згідно наказу МОЗ № 2153 , до проведення профілактичних щеплень, що встановлюється сімейним або лікуючим лікарем, що фіксується у висновоку про тимчасове чи постійне протипоказання або про відтерміновання через COVID-19 в анамнезі. Якщо в пацієнта є протипоказання до щеплення однією з вакцин проти COVID-19 за можливості особа має вакцинуватися іншими типами вакцин.Окрім цього, на даний час вона не здійснила щеплення проти COVID-19, тобто доводиться її ухилення від такого щеплення.

Право на медичну таємницю закріплене в Основах законодавства України про охорону здоров`я.

Забороняється вимагати та надавати за місцем роботи інформацію про діагноз та методи лікування пацієнта. Право на таємницю про стан здоров`я, закріплене у статті 286 ЦК України.

Разом з тим, інформації про COVID-сертифікат та щеплення в переліку документів, що підпадають під медичну таємницю, в українському законодавстві немає. Відтак, COVID-сертифікат не є медичною таємницею.

Також судом враховується практика Верховного суду, який стверджує наступне (постанова від 10.03.2021р. у справі №331/5291/19):

«Вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб, з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об`єктивні підстави тобто було виправданим».

Крім цього, Європейський суд у своїй діяльності, дотримується послідовної практики, за якою будь-які втручання та обмеження прав особи мають бути виправданими, здійснюватися виключно відповідно до закону і мати на меті законні цілі, виправдані у демократичному суспільстві та налогошує, що вакцинація є одним із найбільш успішніших та ефективних заходів у сфері охорони здоров`я, мета якої є захист здоров`я окремої особи та суспільства в цілому від інфекційного захворювання. (див. Вавржичка та інші проти Чеської Республіки (заява № 47621/13), Дубська і Крейзова проти Чеської Республіки [GC], №№28859/11і 28473/12, Сальветті проти Італії, № 42197/98, 9 липня 2002 р., Маттер проти Словаччини, № 31534/96, 5 липня 1999 р. Соломахін проти України від 15 березня 2012 року, заява № 24429/03)

Отже, держава, встановивши відсторонення працівників освіти від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, в тому числі й самих дітей. Втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має виправдану мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та цілком необхідним у демократичному суспільстві.

З огляду на викладене, суд вважає, що обов`язкова вакцинація певної категорії громадян від COVID-19 (захворювання, яке згідно наказу МОЗ України від 19.07.95 № 133 належить до особливо небезпечної інфекційної хвороби) задля попередження його поширення серед населення є виправданим та таким, що не порушує статтю 8 Конвенції.

Дійсно, відсторонення від роботи має наслідком втрату заробітної плати, однак це було прямим наслідком свідомого рішення та обрано саме такий шлях позивачкою для себе особисто, відмовитися від виконання юридичного обов`язку, метою якого є захист здоров`я.

У спірних правовідносинах суд не вбачає порушення права позивачки на працю, визначеного ст.43 Конституції України, оскільки за нею зберігається робоче місце, трудовий договір не припинений. Обмеження позивачки було правомірним та відповідало пріоритету забезпечення безпеки життя і здоров`я людей.

Що стосується вимоги позивачки про поновлення у виконанні трудових обов`язків, слід зазначити наступне.

В законодавстві відсутнє визначення поняття «відсторонення від роботи», на практиці відсторонення від роботи означає призупинення трудових правовідносин (тимчасове увільнення працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і, в свою чергу, тимчасове увільнення роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання та відповідно, сплачувати заробітну плату.

Тимчасове увільнення працівника від виконання ним його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи (на умовах та підставах встановлених законодавством) в даній справі за своєю суттю не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом. Застосовується такий захід у виняткових випадках, і має за мету відвернення та/або попередження негативних наслідків. Призупинення трудових відносин в такому випадку не тягне за собою обов`язкове припинення самих трудових відносин. На період усунення від роботи за працівником зберігається його робоче місце.

З врахуванням викладеного суд дійшов переконання, що вимога позивачки про поновлення у виконанні трудових обов`язків не підлягає до задоволення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Інші твердження позивачки ОСОБА_2 стосовно визнання незаконним та скасування оскаржуваного наказу і допущення до роботи не заслуговують на увагу та спростовуються вищенаведеним.

Отже, на підставі досліджених у справі доказів та аналізу норм чинного законодавства , суд дійшов висновку, відмовити у задоволенні позову.

За таких обставин, на підставі положень ст.141 ЦПК України витрати зі сплати судового збору з відповідача стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст.141, 263-265 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

У задоволенні позову ОСОБА_2 ,міце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_2 , до Конищенської гімназії Ратнівської селищної ради Ковельського району Волинської області, місцезнаходження: вул. Центральна, 36 с. Конище Ковельського району Волинської області, 44101, код ЄДРПОУ 21748091, управління гуманітарної політики Ратнівської селищної ради Ковельського району Волинської області, місцезнаходження: вул.Центральна,19 смт. Ратне Ковельського району Волинської області, 44101, код ЄДРПОУ 44079017, про визнання незаконним та скасування наказу № 113-к від 05.11.2021 року про відсторонення від виконання обов`язків і поновити у виконанні трудових обов`язків , стягнути з управління гуманітарної політики Ратнівської селищної ради Ковельського району Волинської області середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 08 листопада 2021 року по дату ухвалення рішення суду включно - відмовити.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , місце роботи: АДРЕСА_2 , інші відомості невідомі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складання повного тексту рішення - 08 лютого 2022 року.

Суддя О.З.Фазан