ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 300/3841/21

провадження № К/9901/42417/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Данилевич Н. А., Кашпур О. В.

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом Приватного підприємства «Науково-технічна фірма «Білекс» до Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Івано-Франківськ) про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Приватного підприємства «Науково-технічна фірма «Білекс» на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2021 року, постановлену у складі судді Главача І. А., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів у складі: головуючого судді Сеника Р. П., суддів: Носа С. П., Шинкар Т. І.

І. Обставини справи

1. Приватне підприємство «Науково-технічна фірма «Білекс» (надалі також позивач) звернулося до суду з позовом до Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Івано-Франківськ) (надалі також відповідач), у якому просило визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору № 43625877 від 10 жовтня 2017 року.

2. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2021 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви шляхом подання документа про сплату судового збору у встановленому законом розмірі, а також запропоновано вказати інші підстави для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними та долучити докази поважності причин його пропуску.

Так, суд дійшов висновку про те, що із позовною заявою позивач звернувся до суду із значним пропущенням десятиденного строку, оскільки, на переконання суду, позивач повинен був дізнатись про порушення його прав оскаржуваною постановою про стягнення виконавчого збору № 43625877 від 10 жовтня 2017 року у жовтні-листопаді 2017 року (з урахуванням часу на пересилання поштової кореспонденції - документу виконавчого провадження).

Суд першої інстанції указав, що наведені підстави пропущення строку на звернення до адміністративного суду не пояснюють поважність пропуску позивачем цього строку, а також не свідчать про існування будь-яких перешкод для позивача в реалізації свого права на звернення до адміністративного суду із заявленими вимогами, протягом встановленого Законом строку.

3. Ухвалою від 10 серпня 2021 року Івано-Франківський окружний адміністративний суд відкрив провадження в справі, зазначивши, що питання стосовно строків звернення до суду вирішуватиметься в судовому засіданні.

4. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2021 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року, позов залишено без розгляду.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивував своє рішення тим, що позивач пропустив установлений положеннями пункту 1 частини другої статті 287 КАС України десятиденний строк звернення до суду з адміністративним позовом, не навівши при цьому жодної обставини, що засвідчила б поважність причин пропуску вказаного строку, що, в свою чергу, позбавило можливості суд поновити його.

ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

5. Позивачем подано касаційну скаргу на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року.

В обґрунтування касаційної скарги автор зазначає, що директор Приватного підприємства «Науково-технічна фірма «Білекс» очолив указане підприємство лише 01 липня 2020 року, а про порушення своїх прав дізнався 21 липня 2021 року коли заступником начальника відділу ДВС у м. Івано-Франківську Пшеничним Б. Я. було накладено арешти на розрахункові рахунки підприємства в рамках виконавчого провадження № 54884973.

Відтак, на переконання скаржника, звернувшись до суду з позовом 30 липня 2021 року, позивачем дотримано установлені процесуальним законом строки, а та обставина, що попередній директор і засновник підприємства вчиняв відповідні дії по скасуванню оскаржуваної постанови до Господарського суду Івано-Франківської області, підтверджує лише те, що саме йому, як директору, на той час було відомо про існування такої постанови, у зв`язку з чим він помилково звернувся до указаного суду.

У касаційній скарзі автор просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

6. Верховний Суд ухвалою від 13 грудня 2021 року відкрив касаційне провадження з підстав, передбачених пунктом 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), а саме: предметом касаційного оскарження є ухвала суду першої інстанції про залишення позову (заяви) без розгляду та прийнята за результатом її апеляційного перегляду постанова суду апеляційної інстанції, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

ІІІ. Оцінка Верховного Суду

7. Відповідно до частин першої, другої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

8. Спірні правовідносини у справі склались з приводу законності постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору № 43625877 від 10 жовтня 2017 року. На стадії касаційного провадження спірним є питання дотримання позивачем строку звернення до суду з позовом.

9. За змістом частин першої та третьої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

10. Частиною першою та пунктом 1 частини другої статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

11. Отже, у спірних правовідносинах, як правильно визначено судами попередніх інстанцій, встановлено десятиденний строк звернення до суду з позовом, який починає свій перебіг з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

12. Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, на виконанні Івано-Франківського міського МВ ДВС ГТУЮ перебував наказ №479 від 11 квітня 2014 року, виданий Господарським судом Івано-Франківської області, про стягнення з ПП «Науково-технічна фірма «Білекс» боргу в розмірі 949156,70 гривень та судового збору в сумі 18983,13 гривень.

13. 10 жовтня 2017 року державним виконавцем за заявою стягувача винесено постанову про повернення виконавчого документа на підставі пункту 1 статті 37 «Про виконавче провадження» по виконавчому провадженню № 43625877, у якій зазначено, що стягувач подав заяву від 15 вересня 2017 року про повернення виконавчого документу без виконання. Постанову про стягнення виконавчого збору виділено в окреме провадження.

14. 11 жовтня 2017 року заступником начальника відділу ДВС Івано-Франківського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 54884973 на підставі постанови №43625877 від 10 жовтня 2017 року.

15. 10 листопада 2017 року позивачем подано скаргу до Господарського суду Івано-Франківської області на дії заступника начальника Івано-Франківського МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Люкляна О. П. щодо відкриття виконавчого провадження № 54884973 про стягнення виконавчого збору з ПП «Науково-технічна фірма «Білекс» та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №54884973 від 11 жовтня 2017 року, на підставі постанови №43625877 від 10 жовтня 2017 року про звернення стягнення на користь Івано-Франківського МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області з ПП «Науково-технічна фірма «Білекс» - 96813,98 гривень виконавчого збору.

16. 30 листопада 2017 року ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області припинено провадження по скарзі ПП «Науково-технічна фірма «Білекс» від 23 жовтня 2017 року на дії державного виконавця щодо скасування постанови від 11 жовтня 2017 року про відкриття виконавчого провадження №54884973 про стягнення 96813,98 гривень виконавчого збору.

17. Із цим позовом підприємство звернулося до суду 30 липня 2021 року, хоча про існування оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору йому було відомо станом на момент звернення до Господарського суду Івано-Франківської області зі скаргою на дії заступника начальника Івано-Франківського МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Люкляна О. П. щодо відкриття виконавчого провадження №54884973 про стягнення виконавчого збору, тобто 10 листопада 2017 року.

18. Як зазначалося вище, ухвалою від 16 грудня 2020 року позовна заява судом залишалася без руху з наданням строку для усунення її недоліків у зв`язку з тим, що суд першої інстанції, з-поміж іншого, встановив, що позивач звернувся до суду з цим позовом із значним пропущенням десятиденного строку, встановленого положеннями статті 287 КАС України.

19. На усунення недоліків позовної заяви позивач подав до суду першої інстанції відповідну заяву, доводи якої стосовно пропущеного строку звернення із позовом до суду аналогічні тим, що заявлялися при подачі цього позову, а саме: пропущення встановленого строку звернення до суду обґрунтовані встановленням порушення прав позивача у зв`язку з накладенням постановою №54884973 від 14 липня 2021 року арешту на кошти Приватного підприємства «Науково-технічна фірма «Білекс» (боржника), що містяться на відкритих рахунках в установах банків; обчисленням пропущеного строку визначено 23 липня 2021 року як дату ознайомлення позивача із матеріалами виконавчого провадження № 54884973, відкритого з виконання постанови Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби № 43625877 від 10 жовтня 2017 року.

20. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, констатував пропущення позивачем строку звернення до суду, разом з тим, поважних причин пропуску такого строку не встановив.

21. Перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права в частині строку звернення до суду з позовом, необхідно вказати таке.

22. Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановлювати відповідні процесуальні строки, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

23. Верховний Суд неодноразово вказував (зокрема, у постановах від 15 квітня 2020 року у справі № 15/2973/18, від 22 квітня 2020 року у справі № 811/1664/18), що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства.

24. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

25. Реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною поведінкою.

26. Питання ж поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

27. Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

28. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

29. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

30. Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.

31. Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

32. Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.

33. Обставини пропуску Приватним підприємством «Науково-технічна фірма «Білекс» строку звернення до суду з позовом, наведені ним у судах першої та апеляційної інстанцій, та про які йдеться в касаційній скарзі, належним чином оцінені судами попередніх інстанцій та правильно визнані цими судами неповажними, оскільки вони не відповідають вказаним вище критеріям в їх сукупності.

34. При цьому, варто зауважити, що обставина зміни директора Приватного підприємства «Науково-технічна фірма «Білекс» з 01 липня 2020 року з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 не може бути визнана судом поважною підставою для поновлення строку звернення до суду з позовом з огляду на відсутність доказів у підтвердження неможливості звернення попереднього керівника підприємства до належного суду із позовом у встановлений процесуальним законом строк (в жовтні-листопаді 2017 року).

35. Та обставина, що ОСОБА_2 очолив Приватне підприємство «Науково-технічна фірма «Білекс» лише 01 липня 2020 року та не був введений в курс справ щодо господарської діяльності підприємства, не був обізнаний про існування оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору, не змінює правила обрахунку строку звернення до суду для її оскарження.

36. Факт обізнаності позивача - Приватного підприємства «Науково-технічна фірма «Білекс» - про існування оскаржуваної ним постанови станом на 10 листопада 2017 року підтверджується подачею останнім скарги до Господарського суду Івано-Франківської області на дії заступника начальника Івано-Франківського МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Люкляна О. П. щодо відкриття виконавчого провадження №54884973 про стягнення виконавчого збору та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №54884973 від 11 жовтня 2017 року, на підставі постанови №43625877 від 10 жовтня 2017 року про звернення стягнення на користь Івано-Франківського МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області з ПП «Науково-технічна фірма «Білекс» виконавчого збору.

37. При цьому, необізнаність про порушення через незнання законодавства, байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

38. Крім того, судами попередньої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги доводи скаржника стосовно існування карантинних обмежень, як підставу для пропуску строку звернення до суду у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 перебував у тісному контакті з колишнім директором підприємства Білецьким М. С. та змушений був через це знаходитися на самоізоляції, оскільки оскаржувану постанову державним виконавцем прийнято відносно юридичної особи - Приватного підприємства «Науково-технічна фірма «Білекс», а не стосовно особи, яка на той час була директором підприємства.

39. Таким чином, наведені позивачем обставини, які, на його думку, є поважними причинами пропуску строку звернення до суду з позовом та підтверджують неможливість звернення останнього до суду з позовом у встановлений законом десятиденний строк, повністю нівелюються обставинами, встановленими судами першої та апеляційної інстанцій, які спростовують неможливість такого звернення.

40. Наведені позивачем підстави пропуску строку звернення до суду мають суб`єктивний характер та не позбавляли останнього можливості звернутись до суду з даним позовом у встановлені КАС України строки.

41. Отже, строк подання позовної заяви пропущено через відсутність максимальних зусиль позивача та належної старанності щодо реальної обізнаності з фактами порушення своїх прав та інтересів як юридичної особи.

42. Підсумовуючи викладене, Верховний Суд зазначає, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на повно встановлених обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка, з правильним застосуванням норм чинного законодавства України при ухваленні оскаржуваних рішень із дотриманням норм процесуального права.

43. Колегія суддів зазначає, що доводи, наведені у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів першої й апеляційної інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

44. Отже, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства «Науково-технічна фірма «Білекс» залишити без задоволення.

2. Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді Н. А. Данилевич

О. В. Кашпур