ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2022 року

м. Київ

справа № 817/1643/18

адміністративне провадження № К/9901/40166/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 817/1643/18

за позовом ОСОБА_1 до Оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України про визнання дій/бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 13 травня 2021 року, постановлену суддею Щербаковим В.В.

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Качмара В.Я., суддів: Затолочного В.С., Кушнерика М.П.,

УСТАНОВИВ:

Суть спору

1. У червні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України (далі - відповідач), у якому просив:

1.1. визнати протиправними дії/бездіяльність відповідача щодо не призначення підполковника ОСОБА_1 на іншу рівнозначну посаду в ході проведених організаційних заходів, які завершилися із прийняттям наказу від 31 липня 2017 року № 172 щодо виконання спільних Директив Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 26 квітня 2017 року № Д-322/1/5дск, від 25 травня 2017 року № Д-322/1/6дск «Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2017 році» (далі - Директиви);

1.2. визнати протиправними дії/бездіяльність відповідача щодо залишення підполковника ОСОБА_1 на посаді старшого офіцера відділу напрямків Управління територіальної оборони Управління Оперативного командування, яка не передбачена штатом № 01/132 Управління Оперативного командування, в період з 31 липня 2017 року по 18 вересня 2017 року;

1.3. зобов`язати відповідача вчинити дії щодо призначення підполковника ОСОБА_1 , за наслідком проведених організаційних заходів, які завершилися із прийняттям наказу № 172 щодо виконання вищевказаних спільних Директив, на іншу рівнозначну посаду з 31 липня 2017 року до часу його звільнення з лав Збройних Сил України.

2. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2018 року у справі № 817/1643/18, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

3. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що у зв`язку із затвердженням свідоцтва про хворобу (20 липня 2017 року), яким військовослужбовця визнано непридатним до військової служби в мирний час та обмежено придатним у воєнний час, перебування позивача у розпорядженні відповідного командира (начальника) здійснювалося на підставі підпункту 10 абзацу 1 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008) до звільнення з військової служби. На момент прийняття рішення військово-лікарської комісії Західного регіону проведення організаційних заходів щодо виконання спільних Директив не завершилися. Відтак, як зазначили суди попередніх інстанцій, підставою звільнення ОСОБА_1 з військової служби є саме визнання його у встановленому законом порядку непридатним до військової служби в мирний час та обмежено придатним у військовий час, а не, як вважає позивач, за наслідком проведення організаційних заходів, що, власне, зазначено у самому наказі від 13 вересня 2017 року № 318: «…звільнити з військової служби: у запас за пунктом «б» (за станом здоров`я)…». Під час проведення процедури звільнення ОСОБА_1 з військової служби на території України, зокрема і у Рівненській області, не було введено воєнного стану, а тому особа непридатна до військової служби апріорі не може бути призначена чи переведена на посаду в Збройні Сили України в мирний час.

4. Ухвалою Верховного Суду від 06 травня 2019 року у справі № 817/1643/18 відмовлено ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року у справі № 817/1643/18.

5. 20 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду із заявою про перегляд рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2018 року у справі №817/1643/18 за нововиявленими обставинами.

6. В обґрунтування даної заяви заявник зазначив, що після закінчення судового розгляду цієї справи були виявлені обставини, які свідчать про помилковість рішення суду за наслідками розгляду спору по суті. Нововиявленими обставинами, на думку позивача, є отримання ним від Оперативного командування відповіді на його запити про доступ до публічної інформації від 21 жовтня 2019 року та від 30 вересня 2019 року, з якої слідує той факт, що жодної інформації про перебування позивача у розпорядженні під час проходження ним військової служби у його особово-пенсійній справі немає; матеріали щодо виведення позивача у розпорядження до відповідача не надходили, відповідно наказ цього командування стосовно виведення ОСОБА_1 у розпорядження не видавався. На переконання позивача, з відповіді відповідача від 28 жовтня 2019 року слідує, що він жодного дня не перебував у розпорядженні через відсутність для цього підстав, у зв`язку з чим у відповідача були відсутні підстави для зняття з позивача щомісячної додаткової винагороди.

Короткий зміст рішення судів попередніх інстанцій і мотиви їх ухвалення

7. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 13 травня 2021 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року, у задоволенні заяви відмовлено, ухвала суду першої інстанції залишена в силі.

8. Відмовляючи у задоволення заяви позивача про перегляд справи за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що у рішенні Рівненського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2018 року у справі № 817/1643/18, залишеному без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року, були досліджені всі обставини та надана правова оцінка спірним правовідносинам для належного вирішення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не призначення позивача на іншу рівнозначну посаду в ході проведених організаційних заходів, які завершилися із прийняттям наказу від 31 липня 2017 року № 172 щодо виконання спільних Директив та щодо залишення позивача на посаді старшого офіцера відділу напрямків Управління територіальної оборони Управління оперативного командування "Захід" в період з 31 липня 2017 року по 18 вересня 2017 року, а також похідної позовної вимоги про зобов`язання вчинити дії щодо призначення підполковника ОСОБА_1 , за наслідком проведених організаційних заходів, які завершилися із прийняттям наказу від 31 липня 2017 року № 172 щодо виконання вищевказаних спільних Директив, на іншу рівнозначну посаду з 31 липня 2017 року до часу його звільнення з лав Збройних Сил України.

8.1. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що вказані заявником обставини, не змінюють правового регулювання спірних відносин та не доводять факту допущення судом помилки при вирішенні спору, а тому підстави для задоволення заяви та скасування рішення суду відсутні. Доводи заявника наведені ним у заяві та апеляційній скарзі свідчать про намір переконати суд здійснити переоцінку доказів, здійснену в процесі розгляду справи №817/1643/18, а також розглянути спір, фактично змінюючи підстави позову. Такі доводи у своїй сукупності зводяться до незгоди із правовою позицією суду першої та апеляційної інстанції та ухваленим судовим рішенням, однак, не є підставою, з якою норми КАС пов`язують можливість перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

8.2. Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції врахував підходи Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема, у постанові від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13, де остання указала, що підставою перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

8.3. На переконання суду апеляційної інстанції, наведені у заяві позивача обставини для перегляду рішення суду не відповідають критеріям, наведеним у постановах Верховного Суду щодо правового змісту поняття «нововиявлених обставин» як підстави для перегляду судового рішення у такому порядку, а тому не є нововиявленою обставиною у розумінні пункту 1 частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

9. 05 листопада 2021 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій скаржник просить скасувати ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 13 травня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у цій справі та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про перегляд рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2018 року за нововиявленими обставинами.

10. У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що обставини наведені ним у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не були відомі та не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи по суті. Зауважує, що указані ним обставини мають істотне значення, оскільки, на його думку, вказують на помилковість, необґрунтованість та неправомірність рішень, ухвалених по суті спору.

10.1. Скаржник, посилаючись на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 308/4431/17, постанові Верховного Суду від 05 січня 2021 року у справі № 805/4341/16-а зазначає, що внесення подання для звільнення позивача з посади не було, а тому звільнення без такого подання є неправомірним. Зазначає про незастосування судами попередніх інстанцій вимог статті 49-2 КЗпП України, які викладено у постанові Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі № 826/7878/18. Також посилається на постанову Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 822/94/16 щодо відсутності фактичного звільнення (розпорядження), постанову Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 826/2068/16, від 23 січня 2019 року у справі № 817/1171/16 у зв`язку з незастосуванням вимог статті 49-2 КЗпП України, постанову Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 487/2191/17, від 24 липня 2020 року у справі №816/654/17, які, на думку скаржника, свідчать про юридичну нікчемність судових рішень у справі № 817/1643/18.

10.2. Крім того, скаржник вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому були заявлені обґрунтовані відводи, які було відхилено, у зв`язку з чим вважає, що його було позбавлено конституційного права на справедливий розгляд цієї справи.

11. 05 листопада 2021 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.

12. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г., Соколова В.М. від 10 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

13. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 26 січня 2022 року підготовчі дії закінчено, справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами у відповідності до пункту 3 частини 1 статті 345 КАС України.

Позиція інших учасників справи.

14. Ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою отримано Оперативним командуванням «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України 16 листопада 2021 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ПАТ "Укрпошта", ідентифікатор внутрішнього поштового відправлення 0102934785131. Водночас правом подати відзив на касаційну скаргу відповідач не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції в касаційному порядку.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядається, та аргументів учасників справи.

15. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, виходить із такого.

16. Згідно пункту 1 частини другої статті 361 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

17. Нововиявлена обставина - це юридичний факт, який передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для вирішення конкретної справи; юридичний акт, який існував на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомий ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу, оскільки, якби нововиявлена обставина була відома суду під час постановлення судового рішення, вона б обов`язково вплинула на остаточні висновки суду.

18. Нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.

19. До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є:

- існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява;

- на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду;

- істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

20. Під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об`єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду.

21. Тобто, з вищевикладених норм слідує, що судове рішення, яке набрало законної сили, може бути переглянуто на підставі істотних для справи обставин, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

22. Нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ.

23. Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.

24. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

25. Така правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06 березня 2018 року у справі № 2а-23903/09/1270, від 03 квітня 2018 року у справі № 477/1012/14-а, від 6 березня 2018 року у справі № 484/2634/14-а, від 02 травня 2018 року у справі № 303/3535/16.

26. Істотне значення для справи мають обставини, які пов`язані з матеріалами справи, що розглянута судом, впливають на оцінку вже досліджених ним доказів і мають, відповідно, значення для об`єктивного розгляду спору.

27. Під такими обставинами розуміють факти, а не нові докази.

28. Необхідно також розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки, як зазначалось, нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному та/або касаційному порядку.

29. Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 29 серпня 2018 року у справі №552/137/15-ц та постанові від 07 вересня 2020 року у справі № 820/5989/15.

30. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 указала, що підставою перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

31. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами ОСОБА_1 зазначив як нововиявлену обставину - отримання після завершення розгляду у цій справі інформації на його запити про те, що жодної інформації про перебуванні його у розпорядженні під час проходження військової служби в особово-пенсійній справі немає, від відповідача до кадрового центру Сухопутних військ Збройних Сил України матеріали щодо виведення ОСОБА_1 у розпорядження не надходили, а також те, що відповідач здійснював виплату щомісячної додаткової грошової винагороди у відповідності до наказів Міністра оборони України від 24 жовтня 2016 року № 550 та від 11 червня 2008 року № 260.

32. Залишаючи без задоволення заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2018 року за нововиявленими обставинами, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що наведені заявником обставини не є нововиявленими обставинами в розумінні статті 361 КАС України, оскільки вказані у заяві обставини фактично стосуються незгоди із рішенням суду першої інстанції та свідчать про намір здійснити переоцінку доказів, здійснену в процесі розгляду справи № 817/1643/18, а також розглянути спір, фактично змінюючи підстави позову.

33. За наслідками перегляду рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2018 року, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року рішення суду першої інстанції було залишено без змін як таке, що ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні відносини, а суд під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

34. Суд апеляційної інстанції у цій постанові погодився із висновком суду першої інстанції, указавши на те, що у зв`язку із затвердженням свідоцтва про хворобу (20 липня 2017 року), яким військовослужбовця визнано непридатним до військової служби в мирний час та обмежено придатним у воєнний час, перебування позивача у розпорядженні відповідного командира (начальника) здійснювалося на підставі підпункту 10 абзацу 1 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 до звільнення з військової служби. На момент прийняття рішення військово-лікарської комісії Західного регіону проведення організаційних заходів щодо виконання спільних Директив МОУ та Генерального штабу Збройних Сил України, не завершилися. Відтак, підставою звільнення ОСОБА_1 з військової служби є саме визнання його у встановленому законом порядку непридатним до військової служби в мирний час та обмежено придатним у військовий час, а не, як вважає позивач, за наслідком проведення організаційних заходів, що, власне, зазначено у самому наказі від 13 вересня 2017 року № 318: «…звільнити з військової служби: у запас за пунктом «б» (за станом здоров`я)…». Під час проведення процедури звільнення ОСОБА_1 з військової служби на території України, зокрема і у Рівненської області, не було введено воєнного стану, а тому особа непридатна до військової служби апріорі не може бути призначена чи переведена на посаду в Збройні Сили України в мирний час.

35. З огляду на вказане, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що у розумінні вимог статті 361 КАС України обставини, на які посилається заявник, не є нововиявленими, а відтак вони не є підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, а доводи скаржника зводяться до незгоди із рішенням суду першої інстанції оцінка якому щодо правильності застосування норм матеріального та процесуального права була надана постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року при перегляді рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2018 року.

36. Посилання позивача на нововиявлені обставини, а саме отримання інформації на його запити, які, на думку позивача, доводять порушення його прав відповідачем та інші доводи і обґрунтування заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами стосуються виключно суті спору.

37. Водночас встановлення наявності або відсутності факту порушеного права здійснюється під час розгляду справи судом по суті.

38. Стаття 361 КАС України регламентує можливість перегляду остаточного судового рішення, порядок якого має свої особливості.

39. Інститут перегляду судових рішень у адміністративних справах за нововиявленими обставинами є додатковою гарантією та можливістю реалізації основного завдання адміністративного судочинства - ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. За своєю суттю він докорінно відрізняється від права на апеляційне або касаційне оскарження судових рішень. Переглянутим за нововиявленими обставинами може бути лише судове рішення, яке набрало законної сили. Сукупність підстав для такого перегляду вказує на те, що вони не пов`язані із порушенням судом норм матеріального або процесуального права при ухваленні рішення, яким закінчено розгляд справи, проте встановлено існування обставин, про які раніше не було відомо суду та відповідній особі, яка звертається із заявою, і які вірогідно вплинули б на прийняте судом рішення, якщо були б відомі суду на час ухвалення такого рішення.

40. Отже інститут перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами спрямований на забезпечення додаткової можливості особі домогтися перегляду судового рішення з підстав наявності таких обставин навіть після використання права апеляційного та/або касаційного перегляду судових рішень, якими закінчено розгляд справи, і особа позбавлена можливості повторно звертатись до суду з таким самим позовом (до того самого відповідача, про той самий предмет спору і з тих самих підстав) і вимагати нового розгляду адміністративного спору з урахуванням нової обставини, яка має суттєве значення для його вирішення, але не була врахована судом при ухваленні судового рішення.

41. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що наведені заявником підстави перегляду рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2018 року за нововиявленими обставинами не є нововиявленою обставиною у розумінні статті 361 КАС України, оскільки мова фактично йде про переоцінку доказів.

42. Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata-остаточності рішень суду. Цей принцип визначає, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.

43. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, а не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», п.40).

44. Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би привести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Pravednaya v. Russia», пп.27, 28).

45. Так, позивач указує, що обставини, які є підставою для перегляду судового рішення за нововиявленим обставинами стали йому відомі після завершення розгляду справи судом за результатом отриманних відповідей, наданих відповідачем на його запити.

46. Водночас позивачем не обґрунтовано, що вказані докази були не доступні під час розгляду справи судами попередніх інстанцій та у нього не було об`єктивної можливості представити ці докази на остаточному судовому слуханні.

47. Не наведено позивачем і обставин, які б перешкоджали звернутися до відповідача із запитами про встановлення його перебування у розпорядженні Оперативного командування "Захід" Сухопутних військ Збройних Сил України та щодо підстав зняття з нього щомісячної додаткової винагороди під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції.

48. У свою чергу збирання нових доказів після розгляду справи не є нововиявленими обставинами, а тому і не можуть підставою для перегляду судового рішення із зазначених підстав.

49. Отже правильними є висновки судів попередніх інстанцій, що наведені у заяві обґрунтування не можуть бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, оскільки у межах процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами суд не може надавати оцінку (переоцінку) застосованим нормам як матеріального так і процесуального права у спірних відносинах, не може переоцінювати докази, які оцінювалися судом під час розгляду справи, не може оцінювати нові докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

50. При цьому, необґрунтованими є доводи скаржника про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 308/4431/17, постановах Верховного Суду від 05 січня 2021 року у справі № 805/4341/16-а, від 18 березня 2021 року у справі № 826/7878/18, від 28 листопада 2018 року у справі № 822/94/16, від 23 травня 2018 року у справі № 826/2068/16, від 23 січня 2019 року у справі № 817/1171/16, від 06 травня 2020 року у справі № 487/2191/17, від 24 липня 2020 року у справі № 816/654/17, оскільки у наведених скаржником постановах питання щодо перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами не вирішувалося. Натомість у вказаних справах судові рішення ухвалені за наслідками розгляду позовних вимог по суті спору, зокрема щодо правомірності звільнення з посади помічника судді на статті 155 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 92 Закону України «Про державну службу», статті 36 КЗпП та підсудності цього спору адміністративним судам, звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП, а також щодо невиплати грошового забезпечення та додаткової винагороди як учаснику бойових дій.

51. Натомість оскаржувані судові рішення у цій справі ухвалені за наслідками розгляду питання щодо наявності підстав для перегляду рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2018 року у справі № 817/1643/18 за нововиявленими обставинами та чи належать наведені позивачем обставини до нововиявлених.

52. Надаючи оцінку доводам скаржника про те, що в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено обґрунтований відвід, що згідно пункту 2 частини третьої статті 353 КАС України є обов`язковою підставою для скасування судових рішень, колегія суддів виходить із такого.

53. За приписами частини першої статті 365 КАС України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою статті 361 цього Кодексу (якою визначені підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами), подається до суду, який ухвалив судове рішення.

54. Тож, приймаючи до уваги, що рішення суду першої інстанції по суті спору у справі № 817/1643/18 було ухвалено в одноособовому складі головуючого судді Щербакова В.В., то і заява про перегляд у справі № 817/1643/18 за нововиявленими обставинами відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 20 березня 2020 року передана судді Щербакову В.В.

55. 02 квітня 2020 року до суду надійшла заява позивача від 02 квітня 2020 року про відвід судді Щербакова В.В. у справі №817/1643/18.

56. Заява була мотивована тим, що розгляд адміністративних справ за його позовами, в тому числі до відповідача - Оперативного командування "Захід" Сухопутних військ Збройних Сил України, здійснювалися суддею Щербаковим В.В. виключно на беззаконні, ігноруванні доводів позивача, що на його думку, свідчить про упередженість даного судді та порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

57. За приписами частини третьої статті 40 КАС України питання про відвід вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

58. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід (частина четверта статті 40 КАС України).

59. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Щербакова В.В. від 03 квітня 2020 року визнано поданий відвід необґрунтованим, а справу передано для вирішення питання про відвід судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу і підлягає визначенню у порядку, встановленому частиною першою статті 31 КАС України.

60. Визнаючи заявлений відвід необґрунтованим, суд виходив з того, що зі змісту заяви про відвід слідує, що позивач передусім не погоджується із судовими рішеннями (прийнятими суддею або судом у складі судді Щербакова В.В.), зокрема, у справах № 817/1643/18, № 460/3876/19, № 460/964/19, № 460/897/20, що відповідно до частини четвертої статті 36 КАС України не може бути підставою для відводу.

61. Відповідно до частини четвертої статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

62. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2020 року (суддя Махаринець Д.Є., якому заява про відвід судді Щербакову В.В. передана на розгляд у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу) у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Щербакова В.В. у справі №817/1643/18 відмовлено у зв`язку з його необґрунтованістю.

63. 13 квітня 2020 року до суду першої інстанції надійшла друга заява ОСОБА_1 про відвід судді Щербакова В.В. у справі 817/1643/18.

64. В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 , з посиланням на положення статті 36 КАС України, висновків, викладених у рішенні Європейського суду з прав людини, а також на положення Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року (Схвалено Резолюцією Економічної та Соціальної ради ООН 27 липня 2006 року №2006/23), акцентує увагу на тому, що ігнорування його доводів, свідоме прийняття неправомірних, неправомочних, незаконних та необґрунтованих рішень (у справах, в яких він був позивачем) суддею Щербаковим В.В. зумовлюють у нього недовіру до складу суду. Додатково, зауважує, що прийнявши рішення про необґрунтованість відводу судді по його попередній заяві, у нього підтвердилися сумніви в упередженості або об`єктивності судді Щебакова В.В.

65. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Щербакова В.В. від 14 квітня 2020 року визнано поданий відвід необґрунтованим , а справу передано для вирішення питання про відвід судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу і підлягає визначенню у порядку, встановленому частиною першою статті 31 КАС України.

66. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2020 року (суддя Жуковська Л.А.) в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Щербакова В.В. у справі №817/1643/18 відмовлено у зв`язку з його необґрунтованістю. Відмовляючи у задоволенні відводу, суд виходив з того, що заявник, фактично, висловлює незгоду з рішенням, яке ухвалено суддею Щербаковим В.В., проте, згідно з приписами частини четвертої статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу. Суд також зауважив, що у заяві про відвід не наведено фактів прояву суддею поведінки, яка б свідчила про його упередженість чи небезсторонність у даній справі.

67. 22 квітня 2020 року до суду першої інстанції від ОСОБА_1 надійшла третя заява про відвід судді Щербакова В.В. у справі 817/1643/18.

68. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Щербакова В.В. від 23 квітня 2020 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді залишено без розгляду на підставі абзацу 2 частини третьої статті 39 КАС України, оскільки за змістом поданої заяви про відвід судді слідує, що вона фактично ґрунтується на аналогічних обставинах, викладених у попередньо поданих ним заявах про відвід судді від 02 квітня 2020 року та від 13 квітня 2020 року відповідно.

69. За наведених обставин, Суд не вбачає процесуальних порушень в порядку розгляду заяв ОСОБА_1 про відвід судді Щербакова В.В., оскільки заяви про відвід судді були розглянуті відповідно до вимог статей 31, 36, 39, 40 КАС України.

70. Оцінюючи мотиви, наведені позивачем у заявах про відвід судді Щербакова В.В., та виходячи із приписів частини четвертої статті 36 КАС України, відповідно до якої не може бути підставою для відводу (самовідводу) судді рішення або окрема думка судді в інших справах, приймаючи до уваги відсутність у цих заявах інших обґрунтувань у чому саме полягає упередженість судді та якими доказами підтверджується, Верховний Суд погоджується із висновками суду про необґрунтованість заявлених судді відводів.

71. При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими.

72. Тобто, не може бути підставою для відводу (самовідводу) судді заява, яка містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивований - з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

73. З огляду на викладене, доводи скаржника про порушення його права на розгляд його заяви неупередженим судом не знайшли свого підтвердження в ході касаційного розгляду.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги.

74. За таких умов, колегія суддів, перевіряючи законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, приходить до висновку, що суд першої інстанції з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.

75. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

76. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій винесено законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Висновки щодо розподілу судових витрат

77. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 13 травня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року у справі № 817/1643/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов