ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2022 року

м. Київ

справа № 569/3304/17

адміністративне провадження № К/9901/42658/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Берназюка Я.О., Стародуба О.П.,

розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області

на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 16.06.2017 (суддя Рудика Л.Д.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2017 (колегія у складі суддів Франковської К.С., Іваненко Т.В., Кузьменко Л.В.)

у справі №569/3304/17

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

I. РУХ СПРАВИ

1. У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просила

- визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення основного розміру її пенсії з 64 % грошового забезпечення до 59% грошового забезпечення;

- зобов`язати відповідача встановити їй основний розмір пенсії 64% грошового забезпечення з 01 вересня 2016 року та здійснити відповідний перерахунок з виплатою їй недоплачених сум.

2. Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 16.06.2017, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2017, позов ОСОБА_1 задоволено:

- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненської області щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 64% грошового забезпечення до 59% грошового забезпечення;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненської області встановити ОСОБА_1 основний розмір пенсії 64% грошового забезпечення з 01 вересня 2016 року та здійснити відповідний перерахунок з виплатою недоплачених сум, починаючи з 01 вересня 2016 року.

3. У касаційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області просить скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з 01 вересня 1995 року по 06 листопада 2015 року позивач проходила службу в органах внутрішніх справ України, а з 07 листопада 2015 року в органах Національної поліції України.

5. 29.04.2016 наказом Головного управління Національної поліції в Рівненській області №73 о/с вона була звільнена зі служби в поліції за п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу).

6. З 30 квітня 2016 року позивачу було призначено пенсію за вислугу років у розмірі 64% грошового забезпечення.

7. З 01 вересня 2016 року розмір її пенсії зменшено до 59 % грошового забезпечення.

8. 27 лютого 2017 року позивач звернулась із заявою до відповідача про відновлення їй попереднього розміру пенсії, яка була призначена 30 квітня 2016 року. На звернення позивач отримала відповідь, що з 01 вересня 2016 року їй було зменшено розмір пенсії до 59 % грошового забезпечення, оскільки у свідоцтві про хворобу не міститься інформації про непридатність позивача до служби в поліції.

9. Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними, позивач звернулась до суду.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

10. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що наявне в матеріалах справи і в пенсійній справі позивача свідоцтво про хворобу є належним документом, який підтверджує наявність у позивача хвороби, що стало підставою для звільнення позивача зі служби в поліції за пунктом 2 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу), а тому остання має право на призначення пенсії за вислугу років в підвищеному розмірі.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

11. Відповідач у касаційній скарзі зазначає, що поняття «не придатний до військової служби в мирний час, обмежено приданий у воєнний час» і «непридатний до служби в поліції» не є тотожними, оскільки військово-медична комісія не приймала рішення про непридатність ОСОБА_1 до служби в поліції. Тому ГУ ПФУ, призначаючи позивачу пенсію, діяло відповідно до вимог чинного законодавства

12. Позивач проти задоволення касаційної скарги заперечив. Його доводи збігаються з мотивами судових рішень, що оскаржуються. Просить рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.

14. Відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я, особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

15. Пунктом 2 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII встановлено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції.

16. Наказ від 29 квітня 2016 року №73 о/с про звільнення позивача зі служби в поліції на підставі пункту 2 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII є чинним та не оспорювався.

17. Відповідно до статті 70 Закону України від 19 листопада 1992 року № 2801-XII «Основ законодавства України про охорону здоров`я» та на виконання доручення Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2000 року № 16479/19 Міністерство внутрішніх справ України наказом від 06 лютого 2001 року № 85 затвердило Положення про діяльність військово-лікарської комісії в системі Міністерства внутрішніх справ України (далі - Положення № 85, чинне на час виникнення спірних правовідносин).

18. Згідно з пунктом 1.2 Положення №85 військово-лікарська комісія - це спеціальні органи в складі лікарів-спеціалістів, які створюються в системі Міністерства внутрішніх справ з метою проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду кандидатів на службу, осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ і членів їх сімей, військовослужбовців внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України осіб цивільної молоді, які бажають вступити до навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ, Міністерства оборони України, курсантів і слухачів навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, колишніх осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ і колишніх військовослужбовців.

19. Підпунктом 1.63.5 пункту 1.63 цього Положення № 85 передбачено, що за результатами медичного огляду військово-лікарські комісії щодо осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виносять такі постанови: «Придатний до військової служби»; «Придатний до військової служби. Непридатний на посаду» (вказану в направленні відділу роботи з особовим складом та згідно з Таблицею вимог до індивідуальних психофізіологічних особливостей); «Обмежено придатний до військової служби»; «Потребує звільнення від виконання службових обов`язків (занять), відпустки за станом здоров`я»; «Непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час»; «Непридатний до військової служби зі зняттям з військового обліку».

20. Суди зазначили, що позивач має право на перерахунок пенсії з урахуванням 64% її розміру від відповідних сум грошового забезпечення, оскільки свідоцтво про хворобу від 29 квітня 2016 року №69 є належним документом, який підтверджує наявність хвороби, що зумовлює його непридатність до служби в поліції, внаслідок чого позивача було звільнено з органів поліції саме на підставі пункту 2 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до військової служби. Відповідач зазначеного факту жодним чином не спростував.

21. Свідоцтво про хворобу ОСОБА_1 відповідає вимогам Положення № 85. Відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону № 2262-ХІІ підставою для призначення відповідачем пенсії у підвищеному розмірі є факт звільнення особи на підставі пункту 2 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII (через хворобу), а не зміст висновку військово-лікарської комісії.

22. Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 31 липня 2018 року у справі №295/13716/16-а, від 20 вересня 2018 року у справі №461/1416/17 та від 22 березня 2019 року у справі №293/386/17.

23. Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від зазначених висновків.

24. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

25. Відповідно до ст. 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

26. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 341, 343, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 16.06.2017 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2017 у справі №569/3304/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя Я.О. Берназюк

Суддя О.П. Стародуб