ПОСТАНОВА

Іменем України

17 січня 2022 року

Київ

справа №560/1111/20

адміністративне провадження № К/9901/19183/20, № К/9901/18857/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Бевзенка В.М., Шарапи В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2020 року (головуючий суддя: Курко О.П., судді: Гонтарук В.М., Біла Л.М.) у справі №560/1111/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

24 лютого 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - відповідач або ГУ ПФУ в Хмельницькій області), в якому просив:

визнати незаконним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Хмельницькій області від 26 грудня 2019 року № 44127/03 про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за вислугою років на підставі статті 86 Закону України "Про прокуратуру";

зобов`язати Головне управління ПФУ в Хмельницькій області перевести ОСОБА_1 з 04 грудня 2019 року на пенсію за вислугою років на підставі статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, із врахуванням довідки, виданої прокуратурою Хмельницької області за № 18-844 вих.19 від 03 грудня 2019 року про заробітну плату та її складові (з додатком) та обчислити її розмір відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ (в редакція Закону від 05 жовтня 1995 року № 358/95-ВР та від 12 липня 2001 року № 2663-ІІІ) з 21 вересня 2016 року, виходячи із розрахунку 90% від суми місячного заробітку, обчисленого за останні 60 календарних місяців роботи;

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ України в Хмельницькій області від 14 лютого 2020 року № 412-306/Щ-04/8-2200/20 щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про прокуратуру", без обмежень максимальним розміром пенсії з 22 грудня 2017 року;

зобов`язати Головне управління ПФУ в Хмельницькій з 22 грудня 2017 року здійснити нарахування та виплату щомісячного пенсійного забезпечення без обмежень граничного розміру пенсій з урахування проведених виплат;

стягнути з Головного управління ПФУ в Хмельницькій (код ЄДРПОУ 21318350) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) різницю між фактично отриманою та належною до сплати суми пенсії у розмірі 274 395,68 грн.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 березня 2020 року позов задоволено частково.

Зобов`язано Головне управління ПФУ в Хмельницькій області перевести ОСОБА_1 з 04 грудня 2019 року на пенсію за вислугою років на підставі статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, із врахуванням довідки, виданої прокуратурою Хмельницької області за № 18-844 вих.19 від 03 грудня 2019 року про заробітну плату та її складові (з додатком) та обчислити її розмір відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ (в редакція Закону від 05 жовтня 1995 року № 358/95-ВР та від 12 липня 2001 року № 2663-ІІІ) з 21 вересня 2016 року, виходячи із розрахунку 90% від суми місячного заробітку, обчисленого за останні 60 календарних місяців роботи.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ПФУ України в Хмельницькій області від 14 лютого 2020 року № 412-306/Щ-04/8-2200/20 щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про прокуратуру", без обмежень максимальним розміром пенсії з 22 грудня 2017 року.

Зобов`язано Головне управління ПФУ в Хмельницькій з 22 грудня 2017 року здійснити нарахування та виплату щомісячного пенсійного забезпечення без обмежень граничного розміру пенсій з урахування проведених виплат.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2020 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області задоволено частково.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 березня 2020 року - скасовано.

Прийнято нову постанову. Адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 26 грудня 2019 року № 44127/03 про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за вислугою років на підставі статті 86 Закону України "Про прокуратуру".

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області перевести ОСОБА_1 з 04 грудня 2019 року на пенсію за вислугою років на підставі статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, із врахуванням довідки, виданої прокуратурою Хмельницької області за № 18-844 вих.19 від 03 грудня 2019 року про заробітну плату та її складові (з додатком), та обчислити її розмір відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII з 21 вересня 2016 року, виходячи із розрахунку 60% від суми місячного заробітку, обчисленого за останні 60 календарних місяців роботи.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 14 лютого 2020 року № 412-306/Щ-04/8-2200/20 щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про прокуратуру", без обмежень максимальним розміром пенсії з 22 грудня 2017 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з 22 грудня 2017 року здійснити нарахування та виплату щомісячного пенсійного забезпечення без обмежень граничного розміру пенсій з урахуванням проведених виплат.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач направив на адресу Верховного Суду касаційну скаргу, надійшла поштою 31 липня 2020 року, у якій просить постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2020 року скасувати в частині зобов`язання відповідача обчислити розмір пенсії відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ з 21 вересня 2016 року, виходячи із розрахунку 60% від суми місячного заробітку, обчисленого за останні 60 календарних місяців роботи.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовну заяву про зобов`язання відповідача з 04 грудня 2019 року перевести на пенсію за вислугу років на підставі статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VІІ (від 14 жовтня 2014 року), із врахуванням довідки, виданої прокуратурою Хмельницької області за № 18-844 вих.19 від 03 грудня 2019 року про заробітну плату та її складові (з додатком) та обчислити її розмір відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ (в редакції Закону від 05 жовтня 1995 року № 358/95-ВР та від 12 липня 2001 року № 2663-ІІІ) з 21 вересня 2016 року, виходячи із розрахунку 90% від суми місячного заробітку, обчисленого за останні 60 календарних місяців роботи, задовольнити.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач направив на адресу Верховного Суду касаційну скаргу, надійшла поштою 03 серпня 2020 року, у якій просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2020 року, винести нову постанову, якою відмовити у задоволені позову.

Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою позивача.

Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою відповідача.

Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.

II. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про звернення 04 грудня 2019 року до відповідача із заявою щодо переведення на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - ЗУ «Про прокуратуру» (№ 1697-VI) або Закон № 1697-VII), проте рішенням відповідача від 26 грудня 2019 року № 44127/03 у такому переведенні було відмовлено.

Стверджує, що посади на яких він працював з 21 жовтня 1997 року по теперішній час належать до зарахування до прокурорського стажу на підставі Закону України від 5 листопада 1991 року № 1789-XII «Про прокуратуру» (далі - ЗУ «Про прокуратуру» (№ 1789-XII) або Закон (№ 1789-XII), який був чинним на час роботи на таких посадах, а отже загальний та спеціальний стаж для призначення пенсії за вислугою років є достатнім.

Також вважає, що відповідачем було безпідставно відмовлено у виплаті пенсії без обмеження максимальним розміром.

Позивач вважає, що рішення Головного управління ПФУ у Хмельницькій області від 26 грудня 2019 року за №44127/03, від 14 лютого 2020 року № 412-306/Щ-04/8-2200/20 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач скористався правом та подав до суду відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначив, що позивач звернувся до відповідача з заявою щодо переходу на пенсію за вислугою років згідно із ЗУ "Про прокуратуру" (№1697-VII). Проте вказаний закон не передбачає переведення (перерахунок) призначеної пенсії з одного виду на інший.

Щодо позовної вимоги виплачувати пенсію без обмеження її граничного розміру, відповідач зазначив, що згідно з абзацом 6 частини 15 статті 86 ЗУ "Про прокуратуру" (№ 1697-VII), який не визнавався неконституційним, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

IIІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 по теперішній час проходить службу в органах прокуратури з 21 жовтня 1997 року. З 20 грудня 2013 року позивачу призначена пенсія по інвалідності згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Водночас судом апеляційної інстанції встановлено, що з 22 грудня 2017 року ОСОБА_1 переведено на пенсію по інвалідності згідно частини 9 статті 86 ЗУ "Про прокуратуру" (№ 1697-VІІ).

04 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ПФУ в Хмельницькій області із заявою щодо переведення його на пенсію за вислугу років відповідно до ЗУ "Про прокуратуру" (№ 1697-VІІ).

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 26 грудня 2019 року за № 44127/03 у такому переведені позивачу було відмовлено у зв`язку з тим, що на даний час відсутня постанова Кабінету Міністрів України про перерахунок призначених пенсій. Також ОСОБА_1 було призначено пенсію по інвалідності згідно Закону № 1697-VIІ, підстави для переведення на пенсію за вислугу років згідно цього ж Закону з урахуванням довідки Прокуратури Хмельницької області від 03 грудня 2019 року № 18-844 про заробітну плату станом на 01 грудня 2019 року відсутні.

За змістом рішення відповідача прокурори відповідно до частини 1 статті 86 Закону № 1697-VIІ мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення, зокрема з 01 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року вислуги років не менше 24 років 06 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 06 місяців. Посади стажиста, помічника і старшого помічника прокурора статтею 15 Закону № 1697-VIІ не передбачені.

Водночас зазначено, що згідно матеріалів пенсійної справи станом на 04 грудня 2019 року загальна вислуга становить 24 роки 06 місяців 12 днів, стаж роботи на посадах, віднесених до статті 15 Закону № 1697-VIІ, складає 14 років 01 місяць 15 днів, а отже заява задоволенню не підлягає.

17 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ПФУ в Хмельницькій області щодо виплати пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про прокуратуру", без обмежень максимальним розміром пенсії.

За результатом розгляду поданої заяви, відповідач рішенням за №412-306/Щ-04/8-2200/20 відмовив у задоволенні заяви у зв`язку з тим, що чинним законодавством максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність (10740,00 грн), тому підстави для проведення виплати пенсії з 01 січня 2016 року без обмеження максимальним розміром відсутні.

Позивач, вважаючи порушеними його права на пенсійне забезпечення, звернувся з позовом до суду.

IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для прийняття спірного рішення яким у переведенні пенсії було відмовлено, оскільки немає встановлених законом перешкод для призначення позивачу пенсії за вислугу років на підставі статті 86 Закону України "Про прокуратуру" (№ 1697-VII). Крім того, позивач має право на вибір виду пенсії відповідно до положень декількох законів.

Також, за позицією суду першої інстанції, позовні вимоги в частині зобов`язання Головне управління ПФУ в Хмельницькій області перевести ОСОБА_1 з 04 грудня 2019 року на пенсію за вислугою років на підставі статті 86 Закону України "Про прокуратуру" (№1697-VII), із врахуванням довідки, виданої прокуратурою Хмельницької області за № 18-844 вих.19 від 03 грудня 2019 року про заробітну плату та її складові (з додатком) та обчислити її розмір відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ (в редакція Закону від 05 жовтня 1995 року № 358/95-ВР та від 12 липня 2001 року № 2663-ІІІ) з 21 вересня 2016 року, виходячи із розрахунку 90% від суми місячного заробітку, обчисленого за останні 60 календарних місяців роботи є обґрунтованими.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач має право на перехід з одного виду пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про прокуратуру", на інший, оскільки набув права на обидва види пенсії.

Щодо зобов`язання відповідача обчислити пенсію відповідно до положень статті 50-1 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ "Про прокуратуру" з 21 вересня 2016 року, виходячи із розрахунку 90% від суми місячного заробітку, обчисленого за останні 60 календарних місяців роботи, суд апеляційної інстанцій зазначив, що на час виникнення спірних правовідносин, положення Закону № 1789-ХІІ втратили чинність, а відносини щодо пенсійного забезпечення працівників прокуратури регулює стаття 86 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1789-XII «Про прокуратуру» відповідно до якої пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

За позицією суду апеляційної інстанції, зобов`язання суду першої інстанції про проведення обчислення пенсії в розмірі, встановленому статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ від 05 листопада 1991 року, а саме 90% від суми місячного заробітку, обчисленого за останні 60 календарних місяців роботи, є необґрунтованими та такими, що суперечить чинному законодавству.

За позицією суду апеляційної інстанції, пенсія позивачу вперше призначена ще у 2013 році, а отже обмеження пенсії максимальним розміром не застосовується.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕННЯ

В касаційній скарзі позивач зазначив, що він має право на перерахунок та виплату пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (в редакції станом на час призначення пенсії) на підставі довідки Генеральної прокуратури України від 28 грудня 2019 року №18-317 зп про заробітну плату в розмірі 90% від суми такої заробітної плати без обмеження максимального розміру, з урахуванням отриманих сум.

У відзиві на касаційну скаргу позивача відповідач зазначив про помилкове посилання судом першої інстанції на статтю 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ з 21 вересня 2016 року, виходячи із розрахунку 90% від суми місячного заробітку за останні 60 календарних років, оскільки під час виникнення спірних правовідносин положення Закону № 1789-ХІІ втратили чинність, а відносини щодо пенсійного забезпечення працівників прокуратури регулює стаття Закону № 1697-VII.

В касаційній скарзі відповідач зазначив про безпідставне ототожнене поняття «прокурорського стажу» та « вислуги років», оскільки в контексті Закону № 1697-VII, саме наявність «прокурорського стажу» 14 років 6 місяців дає право на пенсію відповідно до Закону № 1697-VII.

Відповідач вважає, що у позивача відсутній необхідний стаж роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців, як це передбачено статтею 86 Закону № 1697-VII.

За позицію відповідача, Законом № 1697-VII не передбачено переведення (перерахунок) призначеної пенсії з одного виду на інший.

Водночас відповідач стверджує, що до пенсійного забезпечення позивача необхідно застосовувати обмеження, встановлені Законом № 3668-VІ, оскільки пенсію по інвалідності згідно частини 9 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII позивач отримує з 22 грудня 2017 року.

Також наполягає на пропущенні позивачем строку звернення до суду з зазначеним позовом.

В свою чергу позивач вважає доводи відповідача безпідставними та просить відмовити у задоволені його касаційної скарги.

VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційних скарг, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, та дійшов таких висновків.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Отже, право особи на отримання пенсії, як складова частина права на соціальний захист, є її конституційним правом.

На час звернення позивача до відповідача із заявою про переведення на пенсію за вислугою років набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII.

Статтею 86 Закону № 1697-VII визначено підстави та порядок призначення пенсії за вислугу років.

Згідно із частиною 1 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 01.10.2019 по 30.09.2020 - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців.

Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії (частина 2 статті 86 Закону України "Про прокуратуру"№ 1697-VII ).

За змістом частини 6 статті 86 Закону України "Про прокуратуру "№ 1697-VII до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на посадах прокурорів (в тому числі адміністративних) органів прокуратури, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; у науково-навчальних закладах Офісу Генерального прокурора працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання; на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Тренінговому центрі прокурорів України; на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.

Статтею 15 Закону № 1697-VII передбачено, що прокурором органу прокуратури є: 1) Генеральний прокурор; 2) перший заступник Генерального прокурора; 3) заступник Генерального прокурора; 4-1) заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; 5) керівник підрозділу Офісу Генерального прокурора; 6) заступник керівника підрозділу Офісу Генерального прокурора (у тому числі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійного структурного підрозділу Офісу Генерального прокурора); 7) прокурор Офісу Генерального прокурора (у тому числі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійного структурного підрозділу Офісу Генерального прокурора); 8) керівник обласної прокуратури; 9) перший заступник керівника обласної прокуратури; 10) заступник керівника обласної прокуратури; 11) керівник підрозділу обласної прокуратури; 12) заступник керівника підрозділу обласної прокуратури; 13) прокурор обласної прокуратури; 14) керівник окружної прокуратури; 15) перший заступник керівника окружної прокуратури; 16) заступник керівника окружної прокуратури; 17) керівник підрозділу окружної прокуратури; 18) заступник керівника підрозділу окружної прокуратур; 19) прокурор окружної прокуратури.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що законодавство розрізняє поняття «вислуги років, що дає право на пенсію» і «стажу роботи на прокурорських посадах». При цьому посади, період роботи на яких зараховується до стажу роботи на прокурорських посадах і до вислуги років, що дає право на пенсію, є відмінними. В той же час до вислуги років, що дає право на пенсію, включається весь стаж роботи на прокурорських посадах.

Тобто, за вищенаведених положень Закону № 1697-VII, посади помічників прокурорів, старших помічників прокурорів зараховуються саме до вислуги років, що дає право на пенсію, натомість не відносяться до спеціального стажу - стажу роботи на прокурорських посадах, оскільки не визначені статтею 15 цього Закону.

Проте, Верховний Суд вважає, що під час вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для зарахування періодів роботи на таких посадах до прокурорського стажу, належить застосовувати норми законодавства, чинні на час роботи особи на відповідних посадах.

Під час роботи позивача на цих посадах чинними були положення Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 5 листопада 1991 року, статтею 56 якого було надано роз`яснення поняття «прокурор», а саме:

Під поняттям «прокурор» у статті 8, частині четвертій статті 9, частинах першій, другій, третій статті 12, частині першій статті 20, статтях 34, 35, 36, 44, 45, частинах першій, четвертій і шостій статті 46, частині першій статті 46-1, частині першій статті 47, статтях 48, 49, 50, 50-1, частині п`ятій статті 52 і статті 55 цього Закону слід розуміти: Генеральний прокурор України та його заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники, старші помічники і помічники прокурора, начальники управлінь і відділів, їх заступники, старші прокурори і прокурори управлінь і відділів, які діють у межах своєї компетенції.

Отже, спірні періоди роботи позивача на посадах помічника та старшого помічника прокурора належить зарахувати до прокурорського стажу на підставі Закону № 1789-ХІІ, який був чинним на час роботи позивача.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 листопада 2018 року у справі № 428/11348/16-а.

За такого правого регулювання, Верховний Суд погоджується з позицією суду апеляційної інстанцій про те, що посади на яких працював ОСОБА_1 з 21 жовтня 1997 року по теперішній час належать до зарахування до прокурорського стажу. А тому, станом на момент звернення позивача з заявою до відповідача загальний і спеціальний стаж був достатнім.

За змістом частини 11 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII прокурорам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їхнім вибором.

Згідно із частиною 1 статті 10 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Відповідно до частини 3 статті 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсій на інший здійснюється з дня подачі заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсій на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Отже, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність у позивача права на перехід з одного виду пенсії призначеної, відповідно до Закону України "Про прокуратуру", на інший, оскільки позивач набув права на обидва види пенсії.

Одночасно посилання відповідача у спірному рішенні відповідача від 26 грудня 2019 року № 44127/03 на частину 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року є протиправним, оскільки на час прийняття рішення суб`єктом владних повноважень вказана норма була визнана неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду № 7-р(ІІ)/2019 від 13 грудня 2019 року.

Щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області обчислити пенсію відповідно до положень статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ з 21 вересня 2016 року, виходячи із розрахунку 90% від суми місячного заробітку, обчисленого за останні 60 календарних місяців роботи, то судова колегія зазначає наступне.

Так, на час виникнення спірних правовідносин, положення Закону № 1789-ХІІ втратили чинність, а відносини щодо пенсійного забезпечення працівників прокуратури регулює стаття 86 Закону № 1697-VІІ, відповідно до якої пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Виходячи з дії законів в часі, судом апеляційної інстанції правильно зазначено, що на правовідносини, які виникли, має поширюватися дія Закону № 1697-VII, а не положення статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, який втратив свою чинність на час звернення позивача із заявою про переведення на пенсію за вислугою років.

З доводів заявленого позову та касаційної скарги вбачається, що наявність права на призначення пенсії на підставі положень статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, позивач пов`язує з тим, що вказана норма права (у зазначеній редакції) діяла під час його роботи в органах прокуратури. Подальша зміна правового регулювання питань призначення пенсій прокурорам, зокрема, прийняття Закону №1697-VII, що призвела до зменшення розміру пенсії у відсотковому виразі до посадових окладів, свідчить про звуження змісту та обсягу існуючих прав, що прямо суперечить положенням Конституції України.

З такими доводами суд касаційної інстанції не погоджується з таких підстав.

Враховуючи положення статей 22, 58 Конституції України, наявні підстави стверджувати про те, що у разі, якщо в подальшому в чинному законодавстві відбуваються зміни щодо правового регулювання призначення пенсії за вислугу років, які підвищують, зокрема, необхідний стаж для призначення пенсії, зменшують розмір пенсії у відсотковому виразі до посадових окладів, то такі зміни звужують зміст та обсяг існуючих прав зазначеної категорії осіб (в яких таке право раніше виникло).

Оскільки, у позивача право на пенсію за вислугою років виникло на час дії Закону № 1697-VII, то неможливо стверджувати і про звуження його змісту та обсягу, оскільки положення Конституції України, на які посилається позивач, вказують на неприпустимість звуження змісту та обсягу вже існуючого права.

Водночас Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що в пункті 30 постанови від 21 грудня 2021 року (справа № 580/5962/20) Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду відступив від висновку, викладеного, зокрема у постанові Верховного Суду від 10.09.2021 у справі № 580/5238/20 у подібних правовідносинах, та сформулював правовий висновок, відповідно до якого до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набранням чинності Законом № 1697-VII, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, зокрема частини другої статті 86, якими встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати працівників прокуратури, а не норма, що визначає розмір місячного (чинного) заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

З урахуванням наведеного, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про зобов`язання відповідача обчислити розмір пенсії позивача відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII.

Під час призначення пенсії позивачу відповідач повинен врахувати зміст наданої позивачем довідки про заробітну плату № 18-844 від 03 грудня 2019 року, яка подавалась відповідачу.

Щодо питання застосування при перерахунку пенсії, призначеної працівнику прокуратури відповідно до Закону № 1789-XII, обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 грудня 2021 року (справа №580/5962/20) дійшов таких висновків:

« 38. За змістом статті 2 Закону № 3668-VI (який набрав чинності 1 жовтня 2011 року) максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про прокуратуру", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

39. Цим Законом було внесено зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, положення частини п`ятнадцятої якої викладено в аналогічній редакції.

40. При цьому абзацом першим пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3668-VI встановлено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

41. Абзацом другим цього пункту визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), установленому цим Законом.

42. На думку колегії суддів, положення пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3668-VI спрямовані на врегулювання питань, які виникли у зв`язку із застосуванням Закону № 3668-VI стосовно осіб, у яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір, а саме - надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту, коли особа набуде право на перерахунок, на розмір її пенсії будуть поширюватися загальні правила щодо обмежень.

43. Закон № 1789-ХІІ утратив чинність (крім окремих положень, які не стосуються спірних правовідносин) у зв`язку з набранням чинності Законом № 1697-VII, за правилами абзацу шостого частини п`ятнадцятої статті 86 якого максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

44. Ураховуючи наведене, з моменту набрання чинності Законом № 1697-VII питання призначення та перерахунку пенсій працівникам прокуратури врегульовувалися нормами цього Закону, зокрема статтею 86, частиною п`ятнадцятою якої були встановлені обмеження пенсії максимальним розміром.

45. З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 589/3997/16-а у подібних правовідносинах та сформувати правовий висновок, відповідно до якого пункт 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3668-VI не скасовує обмеження максимального розміру пенсії, призначеної працівнику прокуратури до набрання чинності цим Законом, а встановлює особливе регулювання щодо застосування такого обмеження до осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом № 3668-VI, і в яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір. Зокрема, шляхом надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту відповідності розміру пенсії максимальному розміру пенсії, - поширення на її розмір загальних правил щодо обмежень, установлених статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ, а з 14.10.2014 - абзацом шостим частини п`ятнадцятої статті 86 Закону № 1697-VII.».

Враховуючи вищевикладений правовий висновок, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ПФУ України в Хмельницькій області від 14 лютого 2020 року № 412-306/Щ-04/8-2200/20 щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про прокуратуру", без обмежень максимальним розміром пенсії з 22 грудня 2017 року; зобов`язання Головне управління ПФУ в Хмельницькій з 22 грудня 2017 року здійснити нарахування та виплату щомісячного пенсійного забезпечення без обмежень граничного розміру пенсій з урахування проведених виплат є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Окрім того, аналізуючи питання правомірності встановлення таких обмежень, необхідно зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо можливості встановлення обмежень розміру соціальних виплат.

Так, відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні від 26.12.2011 N 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.

Окрім того, аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що, неодноразово висловлюючи правову позицію щодо можливості обмеження розміру соціальних виплат, ЄСПЛ, не заперечуючи право держав зменшувати такий розмір, не сформулював правової позиції щодо достатнього розміру таких соціальних виплат, підкреслюючи водночас необхідність забезпечення прозорості, недискримінаційного характеру відповідних змін, не покладення надмірного тягаря на заявників внаслідок такого втручання держави. Така практика свідчить про достатньо широке "поле" для розсуду, яке ЄСПЛ залишає державам у питаннях соціального забезпечення.

Наведене свідчить про те, що ЄСПЛ визнає можливість того, що виплати соціального страхування можуть бути зменшені або припинені, однак, розглядаючи питання відповідності таких дій, у кожній конкретній справі ураховує всі відповідні обставини справи і з`ясовує: чи було законним таке втручання, чи переслідувало легітимну мету таке втручання та чи не поклало таке втручання надмірний тягар на особу, якої це стосується.

За аналогічних обставин ЄСПЛ не констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції (справа Valkov and Others v. Bulgaria (заява № 2033/04); справа Khoniakina v. Georgia (заява № 17767/08)).

Хоча виплати соціального страхування є "майном" у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, однак обмеження максимальним розміром пенсій працівникам прокуратури не може вважатися порушенням їх права володіння цим майном, оскільки такі здійснені державою шляхом введення нових законодавчих положень з метою регулювання політики соціального забезпечення. Встановлені обмеження не є непропорційними та не призводять до порушення сутності пенсійних прав.

Водночас розмір пенсії працівників прокуратури, з урахуванням встановлених обмежень максимальною сумою, залишається вищим середньомісячного розміру пенсії в Україні. Тобто, встановлення максимального розміру пенсії для працівників прокуратури не поставило їх у невигідне становище, оскільки їх право на соціальне забезпечення було за ними збережене, вони не були позбавлені своїх засобів для існування і не були піддані ризикові недостатності таких засобів для життя. Тому встановлення максимального розміру пенсії не можна вважати таким, що поклало на працівників прокуратури надмірний чи непропорційний тягар, чи порушило їх право на мирне володіння своїм майном.

При цьому таке обмеження не є дискримінаційним, оскільки стосується не лише працівників прокуратури, а й інших категорій пенсіонерів, зокрема поширюється на пенсії, призначені відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення".

Водночас Верховний Суд критично оцінює посилання відповідача на лист Хмельницького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області № 6327/02 від 27 вересня 2016 року, яким відмовлено позивачеві у призначені пенсії за нормами статті 86 Закону України «Про прокуратуру» в обґрунтування пропуску позивачем строку звернення до суду, оскільки в межах цієї справи оскаржується інше рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії від 26 грудня 2019 року № 44127/03.

Згідно з частинами першою, третьою статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про те, що касаційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області задовольнити часткового, постанову апеляційного суду скасувати в частині з ухваленням рішення про відмову в задоволені позову.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області задовольнити частково.

Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2020 року скасувати в частині задоволених позовних вимог про:

визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 14 лютого 2020 року №412-306/Щ-04/8-2200/20 щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про прокуратуру", без обмежень максимальним розміром пенсії з 22 грудня 2017 року;

зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з 22 грудня 2017 року здійснити нарахування та виплату щомісячного пенсійного забезпечення без обмежень граничного розміру пенсій з урахуванням проведених виплат.

Ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В решті постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

В.М. Бевзенко

В.М. Шарапа