КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №755/7085/20 Головуючий у І інстанції Чех Н.А.

Провадження №22-ц/824/70/2022 Головуючий у 2 інстанції Голуб С.А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

судді-доповідача Голуб С.А.,

суддів: Ігнатченко Н.В., Таргоній Д.О.,

за участі секретаря судового засідання Сакалоша Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 22 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Компанії «Візз Ейр Хангарі Лтд», треті особи: Компанія «Візз Ейр Хангарі Кфт.», Представництво «Візз Ейр Хангарі Кфт.», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про стягнення невиплаченої заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2020 року позивачка пред`явила в суді названий позов посилаючись на те, що вона перебувала із відповідачем у трудових відносинах і перебувала на посаді старшого бортпроводника.

31.12.2015 року між нею та відповідачем - Компанією «Візз Ейр Хангарі Лтд», було укладено Трудовий договір №4, а 21.05.2019 року додаткову угоду до нього.

Пунктом 1 вказаної Додаткової угоди встановлено заробітну плату в розмірі 10 237,50 грн. на місяць та оплату за сектор з розрахунку: 616,07 грн. -за типовий сектор; 739,28 грн. - за середній сектор; 924,11 грн. - за довгий сектор; 1 108,93 грн. - за екстрадовгий сектор. З вказаних сум утримуються всі необхідні податки та обов`язкові платежі, що стягуються у відповідності з законодавством України.

За січень 2020 року їй було сплачено заробітну плату у розмірі 28 170,83 грн. Однак, при нарахуванні цієї заробітної плати не було враховано надурочні години роботи, роботу у вихідні та святкові дні та роботу у нічний час.

Згідно виписки з внутрішньої програми AIMS у січні 2020 року нею було відпрацьовано 166 годин 33 хвилини, робота у нічний час - 30 годин 55 хвилин; робота у святкові та вихідні дні - 63 години 14 хвилин; польотний час - 132 години 17 хвилин.

Враховуючи вимоги КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», Галузеву угоду між Міністерством інфраструктури України, Федерацією роботодавців транспорту України та профспілками працівників цивільної авіації України на 2019-2019 роки, Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» №95, ратифікованої Україною 30.06.1961 року, просить стягнути з відповідача на її користь невиплачену заробітну плату за січень місяць 2020 року у розмірі 43 017,49 грн. Розрахунок зробила з урахуванням середньогодинної заробітної плати у січні 2020 року - 169,15 грн. Враховуючи вказану суму розрахувала заборгованість яка складається з: за роботу в надурочні години - 14 303,32 грн.; за роботу у святкові та вихідні дні - 21 392,00 грн.; за роботу у нічний час - 7 322,17 грн.

Рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 22 липня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що оскаржує рішення суду лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача невиплаченої заробітної плати за роботу у нічний час. В цій частині просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про стягнення з відповідача на користь позивачки 1046,02 грн.

Мотивуючи свою відмову в задоволенні позовних вимог, суд послався на норми Регламенту Європейського союзу N.9965/2012 який є загальним нормативним актом у сфері часу роботи та відпочинку працівників цивільної авіації країн Європейського Союзу. Пункт 9 вказаного Регламенту містить визначення терміну «нічна робота» - період роботи, що охоплює будь-яку частину періоду між 02:00 та 04:59 у часовій зоні, до якої екіпаж акліматизований. Дане свідчить, з урахуванням дослідження годин роботи позивача у січні 2020року, про відсутність підстав для задоволення вказаної позовної вимоги'.

Проте, суд першої інстанції не врахував, що Регламент Комісії (ЄС) № 83/2014 від 29.0.2014 року про внесення змін до Регламенту (ЄС) № 965/2012, що встановлює технічні вимоги та адміністративні процедури, пов`язані з повітряними операціями, відповідно до Регламенту (ЄС) № 216/2008 Європейського Парламенту та Ради, не регулює питання оплати праці, в зв`язку з чим висновки суду про те, що позовні вимоги про стягнення заробітної плати за роботу у нічний час у підвищеному розмірі необґрунтовані та винесені з порушенням норми матеріального права.

Позивачка вважає, що питання оплати праці роботи в нічний час врегульовано ст.108 КЗпП України та має здійснюватися в розмірі доплати 20 відсотків за роботи в нічний час, як це визначено цією ж статтею.

Судом першої інстанції не враховано, що у п.4 Регламенту Комісії (ЄС) № 83/2014 від 29.01.2014 року про внесення змін до Регламенту (ЄС) № 965/2012, вказано: "Цей Регламент повинен застосовуватись без шкоди для обмежень і мінімальних стандартів, вже встановлених Директивою Ради 2000/79/ЄС, зокрема, положень про робочий час і вихідні дні, яких необхідно завжди дотримуватися про відношенню до мобільного персоналу цивільної авіації. Мета положень цього Регламенту та інших положень, затверджених на виконання цього Регламенту, не полягає в обґрунтуванні зниження існуючих рівнів захисту для такого мобільного персоналу. Положення цього Регламенту не перешкоджають існуючим більш високим рівням захисту, передбаченим в національному соціальному законодавстві і колективних договорах щодо умов, охорони і безпеки праці, та не повинні обмежувати їх.

Трудовий договір, укладений між позивачкою та відповідачем, відповідно до діючого законодавства України, але в ньому прямо не врегульовано порядок оплати роботи в нічний час, а отже, дане питання врегульовано відповідно до діючого КЗпП України, Закону України «Про оплату праці» та ратифікованими державою Україна міжнародними актами.

Відповідно до ч.2 ст.12 Закону України «Про оплату праці», норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Разом з цим, дані мінімальні гарантії є більш високим рівнем соціального захисту прав працівника в Україні, ніж він встановлений відповідно до вищезазначеного Регламенту.

Таким чином, позивачка вважає, що оплата її праці в нічний час мала бути здійснена відповідно до ст.ст.54,108 КЗпП України.

В порядку визначеному ст. 360 ЦПК України на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від відповідача.

Відповідач просив залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на те, що положення КЗпП України щодо визначення нічного часу взагалі не можуть бути застосовані через специфіку посади позивача, оскільки її робота лише частково мала місце на території України та в часовому поясі України, що не дає можливості для визначення того, що слід вважати «нічним часом». Так, відповідно до ч. 2 ст. 53 Повітряного кодексу України, особливості умов праці, соціально-побутового, житлового забезпечення, режиму робочого часу, часу відпочинку окремих категорій авіаційного персоналу встановлюються законодавством з урахуванням міжнародних вимог та рекомендацій щодо безпечних умов праці та особливих умов соціального захисту окремих категорій авіаційного персоналу. Таким чином, як стверджує відповідач, правила щодо норм польотного часу та відпочинку встановлюються державою відповідача, як експлуатанта, якою саме є Угорщина. Загальним нормативним актом у сфері часу роботи та відпочинку працівників цивільної авіації країн Європейського Союзу є Регламент Комісії (ЄС) № 83/2014 від 29.01.2014 року про внесення змін до Регламенту (ЄС) № 965/2012, що встановлює технічні вимоги та адміністративні процедури, пов`язані з повітряними операціями, відповідно до Регламенту (ЄС) № 216/2008 Європейського Парламенту та Ради.

Так, відповідно до п. 9 вказаного Регламенту, визначення «нічна робота» означає період роботи, що охоплює будь-яку частину періоду між 02:00 та 04:59 у часовій зоні, до якої екіпаж акліматизований. Таким чином, до роботи позивача не застосовується ч. 3 ст. 54 КЗпП України.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Представники відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечували.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги доходить висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, враховуючи таке.

Судом першої інстанції встановлено, що між Представництвом «Візз Ейр Хангарі Кфт.» та позивачем ОСОБА_1 31.12.2015 року було укладено Трудовий договір №4.

В указаному Договорі зазначено, що Компанія «Візз Ейр Хангарі Кфт.», юридична особа за законодавством Угорщини, з місцезнаходженням за адресою: Міжнародний аеропорт Будапешту, будівля 221, Н-1185 Будапешт Угорщина (Роботодавець), яка діє через своє представництво «Візз Ейр Хангарі Кфт.» (Представництво), з місцезнаходженням за адресою: Україна, 01-32, м.Київ, бул.Тараса Шевченка, буд. 33-Б.

В п.1.1. Договору зазначено, що на умовах, визначених договором, роботодавець приймає Працівника ( ОСОБА_1 ) на роботу на посаду бортпровідника, а також зобов`язується забезпечити працівникові належні умови праці та виплачувати Працівникові заробітну плату та інші виплати на умовах, передбачених цим Договором, а Працівник зобов`язується виконувати обов`язки Бортпровідника.

В статті 4 Договору викладені умови оплати праці. Заробітна плата виплачується Працівнику двома частинами, загальна заробітна плата, що виплачується Працівнику за цим Договором, встановлюється в сумі 45 630, 00 грн. Додатково до заробітної плати Роботодавець оплачує Працівнику виконання роботи за кожним запланованим та завершеним сектором, під яким розуміється один виліт і одна посадка. Оскільки розмір оплати за сектор може змінюватися залежно від тривалості польотів, як зазначено у Внутрішніх положеннях, сторони погоджуються з тим, що на момент підписання цього Договору оплата за сектор становить: 246,00 грн. - за типовий сектор; 270,60 грн. - за середній сектор; 295,20 грн. - за довгий сектор; 344,40 грн. - за екстрадовгий сектор.

Статтею 5 Договору встановлено, що робочий день Працівника визначається в рамках графіка на два місяці. Кількість робочих годин за повний місяць становить 40 годин на тиждень і розраховується за кількістю днів у повному календарному місяці. Роботодавець встановлює режим роботи Працівника відповідно до Внутрішніх правил положень чинного законодавства України. Цим Сторони погоджуються, що вихідні дні упродовж місяця можуть переноситися і надаватися як повний день або як його частина. Цим Працівник погоджується працювати в різні зміни і перебувати в режимі готовності. Цим Сторони погоджуються з тим, що робочий день працівника може бути розбитий на кілька частин; Цим Працівник погоджується, що у зв`язку з характером господарської діяльності Роботодавця неділя також може бути включена в робочий графік Працівника. Час початку та закінчення робочого дня визначається Внутрішнім положенням та законодавством України.

21.05.2019 року між Компанією «Візз Ейр Хангарі Кфт.» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до Трудового договору. Згідно умов даної Додаткової угоди сторони домовилися, що починаючи з 01.07.2019 року працівнику встановлюється заробітна плата у розмірі 10 237,50 грн. на місяць; та оплата за сектор з розрахунку: 616,07 грн. - за типовий сектор; 739,28 грн. - за середній сектор; 924,11 грн. - за довгий сектор; 1 108,93 грн. - за екстрадовгий сектор.

Відповідно до Наказу Представництва «Візз Ейр Хангарі Кфт.» №126-к від 21.05.2019 року з 01.07.2019 року ОСОБА_1 встановлено заробітну плату в розмірі 122 850 грн. на рік, що сплачується щомісяця 12 рівними частинами.

По даній справі спір стосується періоду - січень 2020 року, не виплачені в цей період роботи суми, які складаються з: за роботу в надурочні години - 14 303,32 грн.; за роботу у святкові та вихідні дні - 21 392,00 грн.; за роботу у нічний час - 7 322,17 грн.

З наданих відповідачем документів встановлено, що позивач у січні місяці відпрацювала: за період з 01.01. по 07.01.2020 року - 45 год.40 хв.; з 08.01. по 14.01.2020 року - 28 год. 47 хв.; з 15.01. по 21.01.2020 року; 38 год.08 хв.; з 22.01. - 28.01.2020 року -38 год. 41 хв.; 29.01.2020 року - 16 год.33 хв.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині виплати заробітної плати за роботу у нічний час у січні 2020 року, суд першої інстанції виходив з того, що п. 9 Регламенту, визначення «нічна робота» означає період роботи, що охоплює будь-яку частину періоду між 02:00 та 04:59 у часовій зоні, до якої екіпаж акліматизований. Таким чином, до роботи позивача не застосовується ч. 3 ст. 54 КЗпП України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 8 КЗпП України, трудові відносини громадян України, які працюють за її межами, а також трудові відносини іноземних громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях України, регулюються відповідно до Закону України «Про міжнародне приватне право».

За положеннями статті 8-1 КЗпП України, якщо міжнародним договором або міжнародною угодою, в яких бере участь Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містить законодавство України про працю, то застосовуються правила міжнародного договору або міжнародної угоди.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про міжнародне приватне право», до трудових відносин застосовується право держави, у якій виконується робота, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ст. 34 Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, яка набула чинності для України 09.09.1992 року, на кожному повітряному судні, зайнятому в міжнародній навігації, ведеться бортовий журнал, в який заносяться дані про повітряне судно, його екіпаж і кожний політ у такій формі, яка може час від часу встановлюватися згідно з цією Конвенцією.

Відповідачем суду надані бортові журнали, а також графік роботи позивача за січень 2020 року, в яких зафіксований відпрацьований час позивача, у тому числі такий, який позивач вважає нічним часом за трудовим законодавством України.

Питання управління керування, пов`язаними із втомлюваністю, ризиками для безпеки польотів, розроблення державами експлуатантами норм польотного часу, службового польотного часу, службового часу та часу відпочинку, які відповідають нормативним правилам контролю стомлюваності, встановленим державою експлуатанта є предметом регулювання Додатку 6 (п. 4.10.2, п. 4.10.1) Конвенції про міжнародну цивільну авіацію.

Регламент Комісії (ЄС) № 83/2014 від 29.01.2014 року про внесення змін до Регламенту (ЄС) № 965/2012, що встановлює технічні вимоги та адміністративні процедури, пов`язані з повітряними операціями, відповідно до Регламенту (ЄС) № 216/2008 Європейського Парламенту та Ради, яким врегульовані, у тому числі адміністративні процедури щодо польотного та робочого часу і вимог щодо відпочинку, визначає поняття «робота», «період роботи», «польотний час», «місцева ніч», «режим очікування», «режим очікування в аеропорту», «інший режим очікування», а також «нічна робота», яка означає періоди роботи, що охоплює будь-яку частину періоду між 02:00 та 04:59 у часовому поясі, у якому член екіпажу є акліматизований.

Колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги, що зазначеним регламентом не врегульовано питання оплати праці в нічний час, а тому суд мав застосувати положення ст. 108 КЗпП України з урахуванням визначення законодавством України «нічного часу» з 22.00 годин до 06.00 годин, оскільки з урахуванням вищенаведених норм КЗпП України та Закону України «Про міжнародне приватне право», застосуванню підлягають норми міжнародного права, а саме Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року з додатками та Регламент Комісії (ЄС) № 83/2014 від 29.01.2014 року про внесення змін до Регламенту (ЄС) № 965/2012, що встановлює технічні вимоги та адміністративні процедури, пов`язані з повітряними операціями, відповідно до Регламенту (ЄС) № 216/2008 Європейського Парламенту та Ради, яким врегульовані, у тому числі адміністративні процедури щодо польотного та робочого часу і вимог щодо відпочинку.

Також судом встановлено, що позивачем не доведено виконання ним роботи у нічний час між 02:00 та 04:59 у часовому поясі, у якому вона, як член екіпажу, є акліматизованим, а отже підстави для стягнення заявленої суми з урахуванням вищенаведеного, відсутні.

Інші доводи апеляційної скарги також висновків суду не спростовують та не впливають на їх правильність.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для скасування оскаржуваного рішення суду з підстав, що зазначені в апеляційній скарзі, таким чином апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 22 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Компанії «Візз Ейр Хангарі Лтд», треті особи: Компанія «Візз Ейр Хангарі Кфт.», Представництво «Візз Ейр Хангарі Кфт.», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про стягнення невиплаченої заробітної плати залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 07 лютого 2022 року.

Суддя-доповідач

Судді: