Справа № 755/11729/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2022 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Гаврилової О.В.,

за участю секретаря - Передрій І.В.,

учасники справи:

представник позивача - адвокат Мисник Н.В.,

представники відповідача - адвокат Сизонова І.Ю.,

представники третьої особи АТ КБ «ПриватБанк» - адвокат Тищенко А.В., адвокат Яковенко О.О.,

представник третьої особи Кабінету Міністрів України - Колток О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м.Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», треті особи: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», Кабінет Міністрів України, про визнання незаконним та скасування рішення, -

в с т а н о в и в:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Вовнюк В.А. звернулась до Дніпровського районного суду м.Києва з позовом до Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», треті особи: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», Кабінет Міністрів України, про визнання незаконним та скасування рішення.

Згідно заявлених вимог позивач просить суд визнати незаконним та скасувати рішення Комітету Первинної профспілкової організації співробітників АТ КБ «ПриватБанк», оформлене протоколом № 84 від 18 червня 2021 року, про звернення до Кабінету Міністрів України та Наглядової Ради АТ КБ «ПриватБанк» з вимогою про розірвання укладеного з ОСОБА_1 трудового договору (контракту) про виконання нею обов`язків члена Правління АТ КБ «ПриватБанк» за ухилення від укладення колективного договору.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що 18 червня 2021 року на засіданні Комітету Первинної профспілкової організації співробітників АТ КБ «ПриватБанк» було прийнято рішення про направлення Кабінету Міністрів України та Наглядовій Раді АТ КБ «ПриватБанк» письмової вимоги про розірвання трудового договору (контракту) з ОСОБА_1 , оформлене протоколом засідання Профспілки №84 від 18 червня

2021 року. Представник позивача зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з підстав начебто ухилення позивача від укладення колективного договору. 24 червня 2021 року, за наслідками прийняття оскаржуваного рішення, на адресу КМУ та Наглядової Ради Банку відповідачем було направлено вимоги про розірвання трудового договору (контракту) з членом правління банку ОСОБА_1 за ухилення від укладення колективного договору. Позивач вважає, що оскаржуване рішення є необґрунтованим та незаконним, всі його доводи є надуманими та непідтвердженими, у зв`язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню в судовому порядку. Зазначає, що відповідач під час захисту інтересів членів профспілки зобов`язаний одночасно керуватись положеннями статуту, законодавства та колективного договору. Проте колективний договір між банком та відповідачем ніколи не укладався, а з урахуванням відсутності відповідного колективного договору, укладеного між банком та відповідачем, на сьогодні відсутні правові підстави для розгляду оскаржуваного рішення відповідно до приписів ст. 33 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Зазначає, що профспілку (відповідача) було зареєстровано 19 червня 2019 року. При цьому, крім відповідача, в банку створено та зареєстровано 30 профспілкових організацій з різним статусом. Позивач вважає, що прийняття відповідачем оскаржуваного рішення не лише порушує права та законні інтереси позивача, а й зачіпає колективні інтереси працівників банку, тому позиція профспілкової сторони з даного питання повинна бути злагодженою. Однак відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, допускає явне зловживання своїми профспілковими правами, намагаючись вирішувати колективні інтереси працівників банку без погодження з іншими організаціями профспілок, що діють у банку. За таких обставин, на думку позивача, оскаржуване рішення було прийняте відповідачем всупереч закону, з перевищенням повноважень, а тому є незаконним та підлягає скасуванню. Також в позові наведені доводи щодо відсутності повноважень КМУ на звільнення позивача. Так, позивач зазначає, що у вимозі, адресованій КМУ, профспілка звертається із вимогою про розірвання трудового договору із позивачем на підставі того, що КМУ є законним представником держави, як власника банку. Проте, на думку позивача, поза увагою профспілки залишився той факт, що КМУ не наділений повноваженнями на прийняття на роботу та/або звільнення з посади в.о. голови правління банку. Так, призначення і звільнення голови та членів правління банку віднесено законом до виключної компетенції наглядової ради державного банку. Як законодавство, так і статут банку не наділяє КМУ повноваженнями звільнення в.о. голови правління банку з посади, а тому позивач вважає звернення профспілки до КМУ як представника держави - власника банку з вимогою про звільнення позивача безпідставним та необґрунтованим. Також, позивач зазначає, що станом на дату прийняття оскаржуваного рішення - 18 червня 2021 року позивач не очолювала банк та не мала права відповідно до статуту банку представляти та діяти від імені банку без довіреності, тому ОСОБА_1 не являлася керівником банку в розумінні ст. 45 КЗпП України та ст. 33 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Вважає помилковим застосування до спірних правовідносин положень нормативних актів, предмет регулювання яких не стосується трудових правовідносин, а оскаржуване рішення відповідача стосовно розірвання трудового договору з позивачем суперечить приписам ст. 45 КЗпП України, оскільки було адресовано суб`єкту, на якого не поширюється статус керівника підприємства. Також, на думку позивача, відсутні підстави вважати, що вона ухилялась від участі в переговорах та від укладення колективного договору, банк та позивач особисто на законних підставах вживали дії для забезпечення дотримання принципів соціального діалогу, прав та інтересів інших представників профспілкових організацій, а також належного підтвердження критеріїв репрезентативності відповідача, адже відповідач не підтверджує того, що решта первинних профспілкових організацій банку відмовилась від участі в об`єднаному представницькому органі для укладання колективного договору. Також в позові наведені доводи щодо дотримання позивачем вимог законодавства щодо укладання колективних договорів та угод, оскільки нею вчинялись дії спрямовані на початок переговорного процесу з укладання колективного договору з дотриманням норм відповідного законодавства та наголошувалось на необхідності представництва працівників з боку профспілкової сторони. Крім того, в позові зазначено, що у вимогах відповідач безпідставно посилався на положення ст.147 КЗпП України, яка не надає профспілці окремих прав та/або гарантів. В той же час позивач не порушувала трудову дисципліну, отже посилання на заходи дисциплінарного стягнення вважає необґрунтованими.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 26 липня 2021 року відкрито провадження в даній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено судове засідання. (т.1 а.с.86-88).

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

03 вересня 2021 року до суду від представника відповідача Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» - адвоката Сизонової І.Ю. до суду надійшов відзив, в якому представник просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі та зазначає про безпідставність посилань позивача на відсутність у профспілки права на звернення з вимогами про розірвання трудового договору, оскільки ані Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» ані КЗпП України не містять умови про обов`язкову наявність колективного договору для представництва профспілкою інтересів трудового колективу. Представник відповідача зазначає, що колективний договір у АТ КБ «ПриватБанк» не укладено та вказує на відсутність нормативно визначеного зобов`язання профспілки узгоджувати свою позицію з позиціями інших профспілок за відсутності на підприємстві колективного договору. На думку представника відповідача рівноправність профспілок означає, що не профспілка відповідача має узгоджувати своє рішення про звільнення керівника з іншими профспілками, а інші профспілки мають право прийняти такі ж рішення. Також у відзиві зазначено, що КМУ, як законний представник держави - власника банку, наділений згідно ч.1 ст.41 Конституції України, повноваженнями на звільнення керівника банку, що кореспондується зі ст.98 ЦК України, адже власник має повне право розпоряджатися своєю власністю. Представник відповідача вказує, що норма ст.38 Закону України «Про банки та банківську діяльність» суперечить положенням ч.1 ст.41 Конституції України, а тому не підлягає застосуванню до даних правовідносин. Зазначає, що профспілка керувалась спеціальним законодавством, а саме п.9 ст.147 КЗпП України, тому вважає, що вимога правомірно пред`явлена до власника АТ КБ «ПриватБанк» в особі КМУ, з метою реалізації повноважень Профспілки, передбачених ст.45 КЗпП України. Зазначає, що позивач, згідно ст.42 Закону України «Про банки та банківську діяльність» і наразі є керівником банку. Також у відзиві наведені доводи про те, що в липні 2019 року голова правління банку був повідомлений про створення спільного представницького органу профспілок в складі відповідача та Всеукраїнської профспілки банку. Правління банку саботувало переговорний процес, посилаючись на вжиття надуманих, на думку представника відповідача, організаційних заходів. Крім того, відповідач не отримав відповіді від позивача на повідомлення про початок колективних переговорів. Вважає неправомірною відмову від проведення колективних переговорів з тих підстав, що існуючий спільних представницький орган є неповноважним через неучасть у ньому всіх первинних профспілкових організацій. (т.1 а.с.111-114)

08 вересня 2021 року від представника третьої особи Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - адвоката Яковенка О.О. надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що згідно положень ст.45 КЗпП України, вимога про звільнення може бути заявлена профспілковим чи іншим уповноваженим на представництво органом, який за доручення трудового колективу підписав колективний договір, проте в банку відсутній колективний договір, тому відповідач не має відповідних повноважень, що можуть випливати з такого колективного договору, що свідчить про відсутність повноважень на прийняття оскаржуваного рішення. В поясненнях зазначено, що профспілку (відповідача) було зареєстровано 19 червня 2019 року. Разом з тим, окрім відповідача, в банку створено та зареєстровано приблизно 30 профспілкових організацій з різним статусом. Банк вважає, що прийняття оскаржуваного рішення зачіпає не лише інтереси банку, а й колективні інтереси всіх працівників банку, отже позиція профспілкової сторони з цього питання повинна бути злагодженою. Проте, на думку банку, відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, допустив явне зловживання своїми профспілковими правами, намагаючись вирішити колективні інтереси працівників банку без погодження з іншими організаціями профспілок, що діють в банку. Також банк заперечує викладені в оскаржуваному рішенні відповідача твердження про те, що позивач ухилилась від участі в переговорах, від укладання колективного договору, що спростовується відповідним листуванням. При цьому Всеукраїнська профспілка не може бути стороною соціального діалогу на локальному рівні, отже з цих підстав не відповідає критерію репрезентативності. Крім того, зазначає, що з 10 червня 2021 року головою правління банку є ОСОБА_7, тому станом на дату прийнятого відповідачем рішення, позивач не мала права, відповідно до статуту банку, діяти від імені банку без довіреності. Отже позивач не являється керівником банку в розумінні ст.45 КЗпП України та ст. 33 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». З викладених підстав АТ КБ «ПриватБанк» повністю підтримує позицію позивача та вважає оскаржуване рішення необґрунтованим, незаконним та таким, що підлягає скасуванню в судовому порядку. (т.1 а.с.181-183)

20 вересня 2021 року від представника третьої особи Кабінету Міністрів України - Костюк М.Д. до суду надійшли письмові пояснення, за змістом яких представник просить задовольнити вимоги позовної заяви. В поясненнях зазначено, що єдиним акціонером АТ КБ «ПриватБанк» є держава. Згідно Закону України «Про банки та банківську діяльність» Кабінет Міністрів України здійснює функції з управління корпоративними правами у державному банку, а також виконує функції вищого органу управління державного банку. Іншими органами управління банку є наглядова рада та правління. Повноваження з вирішення питань, що належать до виключної компетенції вищого органу, не можуть бути передані іншим органам управління банку, а вищий орган не бере участі в поточному управлінні державним банком. Тому, Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями щодо прийняття та/або звільнення з посад в.о. голови правління державного банку. В свою чергу, суб`єктом, наділеним таким правом є рада банку. Також представник третьої особи підтримала доводи позовної заяви про те, що в банку відсутній колективний договір, а тому відповідач не має відповідних повноважень на прийняття рішення щодо вимоги про звільнення в.о. голови правління банку з посади, що можуть випливати з такого колективного договору. Тому оскаржуване рішення, на думку КМУ, прийнято відповідачем всупереч вимогам закону, з перевищенням повноважень, а тому є незаконним та підлягає скасуванню. Також в поясненнях наведені аргументи стосовно того, що оскільки позивач не являється керівником банку в розумінні ст.45 КЗпП України та ст. 33 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», оскаржуване рішення відповідача суперечить приписам ст.45 КЗпП України, оскільки було прийнято без відповідних повноважень та щодо суб`єкта, на якого не поширюється статус керівника підприємства. (т.1 а.с.191-200)

Також, 20 вересня 2021 року до суду надійшли письмові пояснення на відзив представника третьої особи Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - адвоката Яковенка О.О., в яких представник заперечує проти доводів відзиву в повному обсязі та наводить доводи на спростування аргументів відповідача стосовно того, що відсутність колективного договору не впливає на право профспілки висувати вимоги про звільнення. Посилається при цьому на положення ст.45 та 247 КЗпП України, ст. 33 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», а також на існування протилежних за змістом висновків Верховного Суду, акцентуючи увагу на тому, що в справі з аналогічними обставинами викладено правовий висновок стосовно обов`язкової передумови для повноважень для прийняття профспілкою відповідного рішення - підписання колективного договору. Та вказує на встановлення судом обставин відсутності у відповідача повноважень на прийняття рішення про висунення вимог про звільнення голови правління банку. Також вважає хибними аргументи відповідача стосовно того, що КМУ нібито має повноваження приймати рішення про звільнення керівника банку, згідно положень ст.41 Конституції України, оскільки Закон України «Про банки та банківську діяльність» забороняє КМУ, як вищому органу банку, приймати будь-які рішення, що не належать до його виключної компетенції, у тому числі й рішення про призначення та/або звільнення з посади голови та членів правління. Як законодавство так і статут банку не надає КМУ таких повноважень. Вважає також хибними доводи відповідача про те, що норма ст.38 Закону України «Про банки та банківську діяльність» суперечить положенням ч.1 ст.41 Конституції України, оскільки вказаним спеціальним законом врегульовано структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків, що в свою чергу визначає специфіку регулювання таких правовідносин, виходячи з загальних приписів ЦК України не створюючи суперечностей в правозастосуванні. (т.1 а.с.213-219)

Крім того, 10 вересня 2021 року та 21 січня 2022 року від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Мисник Н.В. до суду надійшли додаткові письмові пояснення, долучені до матеріалів справи. (т.2 а.с.1-5, 134-135)

10 грудня 2021 року представником третьої особи Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - адвокатом Яковенком О.О. подані до суду додаткові письмові пояснення, долучені до матеріалів справи. (т.2 а.с.105-106)

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Мисник Н.В. в судовому засіданні підтримала позов у повному обсязі з викладених в ньому підстав та просила позовні вимоги задовольнити. Надала пояснення аналогічні доводам, викладеним в позовній заяві та письмових поясненнях. Додатково зазначила, що всі створені в банку профспілки мають перебувати в рівних умовах, а офіційних відмов від профспілкових організацій від участі в перемовинах не отримано. Також зазначила, що відповідачем винесено вже тринадцять рішень, аналогічних оскаржуваному, - щодо різних осіб, чим вчиняється тиск на правління банку.

Представник відповідача Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» - адвокат Сизонова І.Ю. в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову, надала пояснення аналогічні доводам, викладеним у відзиві та додатково пояснила, що відповідачем повідомлявся банк про те, що профспілка двічі зверталась до всіх профспілкових організацій, проте останні не виявили свого бажання на участь у спільному колективному органі. Також зазначила, що правління банку не вповноважено перевіряти репрезентативність профспілкової організації, як іншої сторони переговорів.

Представник третьої особи АТ КБ «ПриватБанк» - адвокат Яковенко О.О. в судовому засіданні надав пояснення аналогічні доводам, викладеним у письмових поясненнях, у зв`язку з чим вважав оскаржуване рішення незаконним, а позов таким, що підлягає задоволенню. Додатково зазначив, що банк з відповідачем постійно обмінювались листами, отже ухилення від переговорів не було.

Представник третьої особи Кабінету Міністрів України - Колток О.М. в судовому засіданні надала пояснення аналогічні доводам, викладеним у письмових поясненнях та додатково вказала на те, що прийняте відповідачем рішення містить ознаки зловживання правами.

Суд, вислухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

За змістом ст. ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України також визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Предметом судового розгляду в даній справі є рішення Комітету Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», оформлене протоколом №84 від 18 червня 2021 року, перший та останній аркуш якого було долучено представником позивача до позовної заяви (т.1 а.с.17-18).

Положеннями ч. 2 ст. 244 ЦПК України визначено, якщо під час ухвалення рішення виникає потреба з`ясувати будь-яку обставину шляхом повторного допиту свідків або вчинення певної процесуальної дії, суд, не приймаючи рішення, постановляє ухвалу про поновлення судового розгляду.

На виконання вищевказаних вимог закону та в порядку, визначеному ч. 2 ст. 244 ЦПК України, ухвалою суду, постановленою без видалення до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засіданні, було витребувано у відповідача повну копію рішення Комітету Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», оформленого протоколом №84

від 18 червня 2021 року, яку долучену до матеріалів справи (т.2 а.с.127-128).

Як убачається з вищевказаного протоколу, 18 червня 2021 року відбулося засідання Комітету Первинної профспілкової організації співробітників АТ КБ «ПриватБанк», оформлене протоколом № 84, на якому були присутні 4 особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Згідно змісту протоколу, на засіданні Комітету ОСОБА_2 повідомив, що в травні 2021 року виконуюча обов`язки Голови Правління АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 ухилилась від участі в переговорах про укладання колективного договору зі спільним представницьким органом профспілок АТ КБ «ПриватБанк», що підтверджується таким. Своїм листом №20.1.0.0.0/7-84391 від 26 квітня 2021 року пані ОСОБА_1 повідомила про готовність Банку в особі Правління до переговорів з Профспілкою про укладання колективного договору. Листом від 06 травня 2021 року Профспілка повідомила про згоду на переговори та про свої повноваження укласти колективний договір від імені спільного профспілкового органу та запропонувала переговори. ОСОБА_1 повідомили, що Первинна профспілкова організація, діючи від імені створеного раніше Спільного представницького органу профспілок Банку, на що профспілка має відповідні повноваження, готова невідкладно почати переговори про укладення колективного договору. У зв`язку з цим просили невідкладно, одразу після отримання цієї заяви, повідомити про склад делегації АТ КБ «ПриватБанк» у вищевказаних переговорах, контактні дані того з її членів, який буде відповідати за організацію переговорів, а також про час та місце переговорів. Також повідомили про склад делегації Профспілки для ведення вищевказаних переговорів та підписання колективного договору, який був визначений в Угоді про створення спільного представницького органу від 05 липня 2019 року та який не змінився до цього часу. Запропонували почати переговори не пізніше 14 травня 2021 року та вказали, що відповідь на цю заяву чекають 11 травня 2021 року. Також профспілка повідомила ОСОБА_1 , що повідомлення про початок переговорів надіслано усім первинним профспілковим організаціям, зареєстрованим в АТ КБ «ПриватБанк», та що їх право у переговорному процесі буде забезпечено. Оскільки на цей лист Профспілка відповіді не отримала, листом від 13 травня 2021 року, згідно ч.2 ст.10 Закону України «Про колективні договори і угоди» Профспілка повідомила ОСОБА_1 про початок колективних переговорів, в якому звернула увагу, що це повідомлення тягне за собою обов`язок Банку в її особі розпочати переговори протягом семи днів з моменту отримання вказаного листа, що передбачено ч.3 ст.10 вищевказаного Закону. Також попередили, що в разі невиконання вищевказаного обов`язку протягом семи робочих днів, будуть вимушені вимагати її звільнення за ухилення від укладання колективного договору у відповідності із ст.33 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Проте відповіді на вказане повідомлення не отримали та не вважають такою відповіддю лист ОСОБА_6 на бланку Банку, до якого не долучені документи на підтвердження повноважень останньої.

Згідно змісту протоколу, вищевказані обставини свідчать про те, що виконуюча обов`язки Голови Правління АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 ухилилась від участі в переговорах щодо укладання колективного договору, що є підставою для розірвання з ОСОБА_1 контракту про виконання обов`язків члена Правління АТ КБ «ПриватБанк».

На засіданні одноголосно прийнято рішення: звернутись до Кабінету Міністрів України та Наглядової Ради АТ КБ «ПриватБанк» з вимогою розірвати укладений з ОСОБА_1 трудовий договір (контракт) про виконання нею обов`язків члена Правління АТ КБ «ПриватБанк» за ухилення від укладення колективного договору у відповідності із ст.33 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Уповноважено Голову Комітету Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк»

ОСОБА_2 скласти, підписати та направити відповідні вимоги.

Як убачається з матеріалів справи, 22 червня 2021 року Головою Комітету Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» ОСОБА_2 складені та підписані вимоги про розірвання трудового договору (контракту) з членом Правління АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 за ухилення від укладення колективного договору, які в подальшому скеровані Наглядовій раді AT КБ «Приватбанк» та Кабінету Міністрів України. (т.1 а.с.19-20, 22-23, 26)

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від

01 жовтня 2019 року у справі № 916/2721/18 (провадження № 12-64гс19) правове становище професійних спілок, їх статус та повноваження регулюються Кодексом законів про працю України, Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Працівники мають право, зокрема, на об`єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку. Первинні профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях та їх структурних підрозділах представляють інтереси своїх членів і захищають їх трудові, соціально-економічні права та інтереси. Первинні профспілкові організації здійснюють свої повноваження через утворені відповідно до статуту (положення) виборні органи, а в організаціях, де виборні органи не утворюються, - через профспілкового представника, уповноваженого згідно із статутом на представництво інтересів членів професійної спілки, який діє в межах прав, наданих Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та статутом професійної спілки. (ст. 2, ч.1, 2 ст. 246 КЗпП України).

Статтею 244 КЗпП України передбачено, що права професійних спілок, їх об`єднань визначаються Конституцією України, Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами.

Професійна спілка (профспілка) - добровільна неприбуткова громадська організація, що об`єднує громадян, пов`язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання); первинна організація профспілки - добровільне об`єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному навчальному закладі (ч.1 ст. 1 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» професійні спілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є: розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39 КЗпП України), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41 КЗпП України) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45 КЗпП України).

Згідно зі статтею 45 КЗпП України на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір з керівником підприємства, установи, організації, якщо він порушує законодавство про працю, про колективні договори і угоди, Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Якщо власник або уповноважений ним орган, або керівник, стосовно якого пред`явлено вимогу про розірвання трудового договору, не згоден з цією вимогою, він може оскаржити рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) до суду у двотижневий строк з дня отримання рішення. У цьому разі виконання вимоги про розірвання трудового договору зупиняється до винесення судом рішення.

У разі, коли рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) не виконано і не оскаржено у зазначений строк, виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) у цей же строк може оскаржити до суду діяльність або бездіяльність посадових осіб, органів, до компетенції яких належить розірвання трудового договору з керівником підприємства, установи, організації.

Пунктом 9 статті 247 КЗпП України передбачено, що виборний орган первинної профспілкової організації приймає рішення про вимогу до власника або уповноваженого ним органу розірвати трудовий договір (контракт) з керівником підприємства, установи, організації, якщо він порушує Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», законодавство про працю, не виконує зобов`язань за колективним договором, допускає інші порушення законодавства про колективні договори.

Згідно статті 33 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» профспілкові органи мають право вимагати розірвання трудового договору (контракту) з керівником підприємства, установи або організації, якщо він порушує цей Закон, законодавство про працю, про колективні договори та угоди.

Отже за вказаною нормою, первинна профспілкова організація має право звернутися із відповідною вимогою лише стосовно чітко визначених порушень, які здійснює особисто керівник підприємства.

В якості обґрунтування вимоги розірвання трудового договору в оскаржуваному рішенні вказане ухилення від укладення колективного договору (згідно наведеного в протоколі мотивування - ухилення від участі в переговорах щодо укладання колективного договору), тобто порушення ст. 10 Закону України «Про колективні договори і угоди».

Вирішуючи питання щодо дотримання або порушення позивачем вимог ст. 10 Закону України «Про колективні договори і угоди», суд зазначає наступне.

Стаття 10 Закону України «Про колективні договори і угоди» розкриває процедуру ведення колективних переговорів.

Так, згідно вказаної норми, укладенню колективного договору, угоди передують колективні переговори.

Будь-яка із сторін не раніш як за три місяці до закінчення строку дії колективного договору, угоди або у строки, визначені цими документами, письмово повідомляє інші сторони про початок переговорів.

Друга сторона протягом семи днів повинна розпочати переговори.

Порядок ведення переговорів з питань розробки, укладення або внесення змін до колективного договору, угоди визначається сторонами і оформляється відповідним протоколом.

Для ведення переговорів і підготовки проектів колективного договору, угоди утворюється робоча комісія з представників сторін. Склад цієї комісії визначається сторонами.

Сторони можуть переривати переговори з метою проведення консультацій, експертиз, отримання необхідних даних для вироблення відповідних рішень і пошуку компромісів.

Сторони колективних переговорів зобов`язані надавати учасникам переговорів всю необхідну інформацію щодо змісту колективного договору, угоди. Учасники переговорів не мають права розголошувати дані, що є державною або комерційною таємницею, і підписують відповідні зобов`язання.

Робоча комісія готує проект колективного договору, угоди з урахуванням пропозицій, що надійшли від працівників, трудових колективів галузей, регіонів, громадських організацій, і приймає рішення, яке оформляється відповідним протоколом.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про соціальний діалог в Україні» для участі у колективних переговорах з укладення колективних договорів і угод, тристоронніх або двосторонніх органах та у міжнародних заходах склад суб`єктів профспілкової сторони та сторони роботодавців визначається за критеріями репрезентативності.

Частиною 2 статті 12 КЗпП України визначено, що якщо на підприємстві, в установі, організації створено кілька первинних профспілкових організацій, вони повинні на засадах пропорційного представництва (згідно з кількістю членів кожної первинної профспілкової організації) утворити об`єднаний представницький орган для укладення колективного договору. В цьому разі кожна первинна профспілкова організація має визначитися щодо своїх конкретних зобов`язань за колективним договором та відповідальності за їх невиконання. Первинна профспілкова організація, що відмовилася від участі в об`єднаному представницькому органі, позбавляється права представляти інтереси працівників при підписанні колективного договору.

Вказані положення КЗпП України кореспондуються з частиною 2 статті 37 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», якою передбачено, що якщо на підприємстві, в установі або організації діє кілька первинних профспілкових організацій, представництво колективних інтересів працівників підприємства, установи або організації щодо укладання колективного договору здійснюється об`єднаним представницьким органом, який утворюється цими первинними профспілковими організаціями, за ініціативою будь-якої з них. У цьому випадку кожна профспілкова організація має визначитися щодо своїх конкретних зобов`язань за колективним договором та відповідальності за їх невиконання. Представницький орган утворюється на засадах пропорційного представництва. Первинна профспілкова організація, що відмовилася від участі в представницькому органі, позбавляється права представляти інтереси найманих працівників при підписанні колективного договору.

За змістом статті 1 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», яка містить визначення термінів, первинна організація профспілки - добровільне об`єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання

У відповідності до статті 11 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» статус первинних мають профспілки чи організації профспілки, які діють на підприємстві, в установі, організації, закладі освіти або об`єднують членів профспілки, які забезпечують себе роботою самостійно чи працюють на різних підприємствах, в установах, організаціях або у фізичних осіб.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про колективні договори і угоди», колективний договір укладається між роботодавцем з однієї сторони і одним або кількома профспілковими органами, а у разі відсутності таких органів - представниками працівників, обраними і уповноваженими трудовим колективом з іншої сторони.

Згідно статті 4 вказаного Закону, за наявності на підприємстві кількох профспілок чи їх об`єднань або інших уповноважених трудовими колективами на представництво органів вони повинні сформувати спільний представницький орган для ведення переговорів і укладення колективного договору.

Аналогічний правовий висновок викладено у Постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №266/4331/17.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, в АТ КБ «ПриватБанк» наразі створено та зареєстровано понад 30 профспілкових організацій з різним статусом.

На підтвердження утворення визначеного законом об`єднаного представницького органу, стороною відповідача долучено до відзиву Угоду про створення спільного представницького органу профспілок співробітників ПриватБанку від 05 липня 2019 року (т.1 а.с.128-129) та Угоду про зміну складу спільного представницького органу профспілок співробітників ПриватБанку від 17 січня 2020 року (т.1 а.с.130), з яких убачається, що до створеного спільного представницького органу щодо проведення колективних переговорів по укладанню колективного договору, на який посилається сторона відповідача, входять три профспілкові організації.

Листом №20.1.0.0.0/7-84391 від 26 квітня 2021 року, на який є посилання в оскаржуваному рішенні, в.о. Голови Правління АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1, адресованим 13 первинним профспілковим організаціям, у тому числі й відповідачу, вчергове повідомлено про необхідність створення спільного представницького органу первинними профспілковими організаціями, що передбачено ч. 2 ст. 12 КЗпП України, ч.2 ст. 37 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та ч.2 ст. 4 Закону України «Про колективні договори і угоди». Зазначалось, що наразі в Банку створено та функціонує 13 первинних профспілкових організацій, яким і адресовано вказаний лист. Цим листом також засвідчена готовність Банку до колективних переговорів та викладено прохання повідомити, у разі створення спільного представницького органу первинних профспілкових організацій Банку для ведення переговорів та укладання колективного договору. (т.1 а.с.144-145)

Проте, як убачається з Угоди про зміну складу спільного представницького органу профспілок співробітників ПриватБанку від 17 січня 2020 року, до створеного представницького органу входять лише дві первинні профспілкові організації (в тому числі й відповідач) та Всеукраїнська професійна спілка працівників АТ КБ «ПриватБанк».

Виходячи з наведеного, суд погоджується з доводами сторони позивача про відсутність на час винесення оскаржуваного рішення репрезентативного об`єднаного представницького органу первинних профспілкових організацій для укладення колективного договору.

В оскаржуваному рішенні відповідача міститься посилання на лист від 06 травня 2021 року, яким профспілка повідомила ОСОБА_1 , що Первинна профспілкова організація, діючи від імені створеного раніше Спільного представницького органу профспілок Банку, на що профспілка має відповідні повноваження, готова невідкладно почати переговори про укладення колективного договору.

Проте, як убачається з копії вищевказаного листа від 06 травня 2021 року, підписаного Головою Комітету Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» ОСОБА_2, він адресований лише профспілковим організаціям, серед переліку адресатів відсутній як АТ КБ «ПриватБанк» так і в.о. Голови Правління АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 (т.1 а.с.148-150)

Листом Голови Комітету Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» ОСОБА_2, від 13 травня 2021 року, адресованим в.о. Голови Правління АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1, останню повідомлено, що вказана профспілка діє від імені створеного раніше спільного представницького органу, на що вона має відповідні повноваження. З посиланням на ч.2 ст.10 Закону України «Про колективні договори і угоди» повідомляється про початок колективних переговорів, та звертається увага на те, що це повідомлення тягне за собою обов`язок Банку в її особі розпочати переговори протягом семи днів з моменту отримання вказаного листа, що передбачено ч.3 ст.10 вищевказаного Закону. Також попереджено, що в разі невиконання вищевказаного обов`язку протягом семи робочих днів, будуть вимушені вимагати її звільнення за ухилення від укладання колективного договору у відповідності із ст.33 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». (т.1 а.с.159)

Згідно поштового відправлення, вказаний лист цього ж дня отримано кур`єром ПП «ДКО-ЕКСПРЕС». (т.1 а.с.160)

Докази вручення вказаного листа адресату матеріали справи не містять. Представник позивача в судовому засіданні не змогла пояснити, чи був вказаний лист отриманий позивачем.

З огляду на викладене, наведені в оскаржуваному рішенні обставини не можна вважати як ухиленням від участі в переговорах, так і ухиленням від укладання колективного договору, особливо виходячи з вимог ст. 10 Закону України «Про колективні договори і угоди», згідно якої ведення колективних переговорів складається з декількох етапів: повідомлення іншої сторони про початок переговорів, утворення робочої комісії, визначення сторонами (протокольно) порядку ведення переговорів, розроблення проекту колективного договору, для чого проводяться консультації, експертизи, отримуються пропозицій працівників, трудових колективів, громадських організацій, потім робочою комісією приймається рішення, яке оформляється протоколом, про затвердження проекту колективного договору, що також дає підстави для висновку про те, що відображені в оскаржуваному рішенні твердження щодо ухилення позивача від участі в переговорах та висновки про ухилення від укладання колективного договору є передчасними.

Як вже зазначалось вище, положеннями ст.45 КЗпП України передбачені підстави розірвання трудового договору з керівником підприємства, установи, організації, на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Вказана норма кореспондується з положеннями ст. 33 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Звертаючись з даним позовом до суду, сторона позивача також посилається на те, що ОСОБА_1 не наділена статусом керівника Банку в розумінні ст.45 КЗпП України, ст. 33 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Оскаржуване рішення містить посилання на те, що Член Правління АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1, згідно ч.1 ст. 42 Закону України «Про банки та банківську діяльність», є керівником АТ КБ «ПриватБанк».

Як убачається з матеріалів справи, Наказом Голови Правління АТ КБ «ПриватБанк» від 30 листопада 2017 року ОСОБА_1 призначено на посаду заступника Голови Правління АТ КБ «ПриватБанк» з 01 січня 2018 року. (т.2 а.с.91)

Рішенням Наглядової ради АТ КБ «ПриватБанк», оформленим протоколом №35 від 28 серпня 2018 року, з 01 вересня 2018 року ОСОБА_1 переведено на посаду Заступника Голови Правління (з питань фінансів) АТ КБ «ПриватБанк» на строк 3 роки, уклавши з нею трудовий договір (контракт). (т.2 а.с.90)

Рішенням Наглядової ради АТ КБ «ПриватБанк», оформленим протоколом №2/21 від 20 січня 2021 року, з 24 січня 2021 року виконання обов`язків Голови Правління АТ КБ «ПриватБанк» покладено на ОСОБА_1 (т.2 а.с.88)

Рішенням Наглядової ради АТ КБ «ПриватБанк», оформленим протоколом №29/21 від 27 травня 2021 року, призначено переможцем конкурсу п. ОСОБА_7 на посаду Голови Правління АТ КБ «ПриватБанк», на строк 5 років, починаючи з другого робочого дня після отримання АТ КБ «ПриватБанк» останнього з наведених у рішенні документів. (т.2 а.с.89)

За визначенням, акціонерні товариства є господарськими товариствами. (ст.84, 152 ЦК України, ст.80 ГК України)

Управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства. (ч.1 ст.89 ГК України)

В акціонерному товаристві може бути створена наглядова рада акціонерного товариства, яка здійснює контроль за діяльністю його виконавчого органу та захист прав акціонерів товариства. (ч.1 ст.160 ЦК України)

За змістом частин 1, 2 ст.161 ЦК України, виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом. Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор, генеральний директор).

Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) або одноосібним (директор, генеральний директор). (ч.3 ст.58 розділу ІХ Закону України «Про акціонерні товариства»)

АТ КБ «ПриватБанк» є акціонерним товариством, 100% акцій якого належить державі, тобто таким, статутний капітал якого поділений на частки (акції) (статті 113, 152 ЦК, ч.1 ст.3 Закону України «Про акціонерні товариства», пункти 3, 7 Статуту Банку). (т.2 а.с.59-86)

Згідно п.73 Статуту АТ КБ «ПриватБанк», органом управління банку, серед інших, є правління Банку.

Голова колегіального виконавчого органу має право без довіреності діяти від імені товариства відповідно до рішень колегіального виконавчого органу, в тому числі представляти інтереси товариства, вчиняти правочини від імені товариства, видавати накази та давати розпорядження, обов`язкові для виконання всіма працівниками товариства. Інший член колегіального виконавчого органу в порядку, визначеному законодавством України, також може бути наділений цими повноваженнями, якщо це передбачено статутом товариства. У разі неможливості виконання головою колегіального виконавчого органу своїх повноважень за рішенням цього органу його повноваження здійснює один із членів колегіального виконавчого органу, якщо інше не передбачено статутом або положенням про виконавчий орган акціонерного товариства. Інші особи можуть діяти від імені товариства у порядку представництва, передбаченому Цивільним кодексом України. (ч.5, 6 ст.59 розділу ІХ Закону України «Про акціонерні товариства»)

Згідно відомостей про юридичну особу АТ КБ «ПриватБанк», що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівником та підписантом юридичної особи АТ КБ «ПриватБанк», тобто особою, уповноваженою представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи, з 10 червня 2021 року є ОСОБА_7 (Голова Правління), інша особа, вповноважена на вчинення дій від імені юридичної особи - ОСОБА_8 (т.1 а.с.76)

За змістом пунктів 151-171 Статуту АТ КБ «ПриватБанк», саме Голова Правління є керівником банку, а члени правління є членами виконавчого органу банку.

При цьому до виключних повноважень голови правління АТ КБ «ПриватБанк» належить право підписувати колективний договір, яке Голова Правління не має права передавати (делегувати) іншим членам правління та працівникам банку. (п.п.3 п.171 Статуту Банку)

Доводи сторони відповідача з приводу наявності у позивача статусу керівника гуртуються на положеннях ч.1 ст. 42 Закону України «Про банки та банківську діяльність», якою визначено, що керівниками банку є голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління банку, головний бухгалтер банку.

Проте, виходячи з буквального тлумачення статтей 45, 247 КЗпП України, ст.33, 38 «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» вимога до власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору (контракту) може стосуватися саме керівника підприємства, установи, організації. У зазначених статтях керівник підприємства названий конкретно.

Стаття 45 КЗпП України і п. 9 частини першої ст. 38 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» виключають пред`явлення вимоги про розірвання трудового договору з іншими, крім керівників підприємств, установ, організацій, працівниками. Зокрема, не може бути розірвано трудовий договір з цієї підстави з заступниками керівників підприємств, установ, організацій, з керівниками структурних підрозділів підприємств, у тому числі відокремлених. Якщо організація не має статусу юридичної особи, її керівник не може бути звільнений на підставі ст. 45 КЗпП.

Особою, яка визначена в статті 45 КЗпП України як керівник, є керівник підприємства, установи, організації. Навіть за тієї умови, що виконавчий орган підприємства, установи, організації є колегіальним, так чи інакше виділяється особа, яка у ч. 4 ст. 65 ГК України називається керівником підприємства. Керівник може називатися директором, генеральним директором, ректором, керуючим, головою правління, начальником тощо.

Керівник підприємства, установи, організації - це завжди керівник юридичної особи, його орган (у розумінні ст. 92 Цивільного кодексу).

З огляду на викладене, суд погоджується з доводами позовної заяви про те, що ОСОБА_1 , як член правління банку, не є керівником АТ КБ «ПриватБанк» в розумінні ст.45 КЗпП України, ст. 33 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Як вже зазначалось вище, Державі належить 100% статутного капіталу АТ КБ «ПриватБанк», а тому останній має статус державного.

Так, відповідно до частин 1, 3, 4, 7, 8 статті 7 Закону України «Про банки і банківську діяльність», державний банк - це банк, 100 відсотків статутного капіталу якого належить державі. Державний банк може існувати лише у формі акціонерного товариства.

Єдиним акціонером державного банку є держава. Функції з управління корпоративними правами держави у державному банку здійснює Кабінет Міністрів України. Орган, що здійснює управління корпоративними правами держави у державному банку, також виконує функції вищого органу управління державного банку (далі - вищий орган).

Іншими органами управління державного банку є наглядова рада державного банку та правління державного банку.

До виключної компетенції вищого органу належить прийняття рішень щодо:

1) визначення основних (стратегічних) напрямів діяльності державного банку та затвердження звітів про їх виконання;

2) схвалення стратегії розвитку державного банку, затвердженої наглядовою радою державного банку;

3) внесення змін до статуту державного банку;

4) збільшення або зменшення статутного капіталу державного банку;

5) призначення та припинення повноважень членів наглядової ради державного банку в порядку та з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею;

6) затвердження умов цивільно-правових договорів, що укладаються з членами наглядової ради державного банку, обрання особи, уповноваженої на підписання цивільно-правових договорів з членами наглядової ради державного банку;

7) встановлення розміру винагороди членів наглядової ради державного банку, у тому числі заохочувальних та компенсаційних виплат;

8) затвердження положення про винагороду членів наглядової ради державного банку, вимоги до якого встановлюються Національним банком України;

9) затвердження звіту про винагороду членів наглядової ради державного банку, вимоги до якого встановлюються Національним банком України;

10) затвердження річного звіту державного банку;

11) затвердження заходів за результатами розгляду звіту наглядової ради державного банку, в тому числі про виконання стратегії розвитку державного банку;

12) покриття збитків та розподілу прибутку;

13) затвердження розміру річних дивідендів;

14) затвердження положення про наглядову раду державного банку;

15) зміни типу акціонерного товариства, у формі якого існує державний банк;

16) емісії акцій, їх дроблення або консолідації;

17) викупу державним банком акцій власної емісії;

18) анулювання або продажу викуплених акцій державного банку;

19) реорганізації державного банку, обрання комісії з реорганізації державного банку;

20) ліквідації державного банку, обрання комісії з припинення (ліквідаційної комісії, ліквідатора) державного банку, затвердження ліквідаційного балансу;

21) встановлення критеріїв відбору зовнішнього аудитора державного банку;

22) надання згоди на вчинення значного правочину за поданням наглядової ради державного банку;

23) надання згоди на вчинення правочину, щодо вчинення якого є заінтересованість, у випадках та порядку, встановлених Законом України «Про акціонерні товариства», з урахуванням положень статті 52 цього Закону;

24) затвердження порядку щорічного оцінювання ефективності діяльності наглядової ради, включаючи критерії оцінювання виконання стратегії та/або бізнес-плану розвитку державного банку та результатів такого оцінювання.

Повноваження з вирішення питань, що належать до виключної компетенції вищого органу, не можуть бути передані іншим органам управління державним банком. Вищий орган не має права приймати рішення з питань діяльності державного банку, що не належать до його виключної компетенції. Вищий орган не бере участі в поточному управлінні державним банком.

Таким чином, вказаною статтею до виключної компетенції (повноважень) Кабінету Міністрів України, серед кадрових питань належить лише призначення та припинення повноважень членів наглядової ради державного банку.

Поряд з цим, частинами 2, 38 статті 7 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що положення цього Закону поширюються на державні банки з урахуванням особливостей, встановлених цією статтею. Положення інших законів України застосовуються до державних банків в частині, що не суперечить цій статті.

Виконавчим органом державного банку, що здійснює поточне управління діяльністю державного банку, є правління державного банку. Голова та члени правління державного банку призначаються та звільняються з посади наглядовою радою державного банку за пропозицією комітету наглядової ради державного банку з питань призначень та винагород посадовим особам.

Аналогічні положення містяться у пунктах 151 - 152 Статуту АТ КБ «ПриватБанк».

До виключної компетенції наглядової ради державного банку належить прийняття рішень з питань, визначених частиною сьомою статті 39 цього Закону, (ч. 22 ст.7 Закону України «Про банки і банківську діяльність»)

Відповідно до п.13 ч.7 статті 39 Закону України «Про банки і банківську діяльність», до виключної компетенції ради банку належать функції з призначення та припинення повноважень голови та членів правління банку.

Таким чином, Закон України «Про банки і банківську діяльність» і статут банку забороняє Кабінету Міністрів України як вищому органу банку приймати будь-які рішення, що не належать до його виключної компетенції, в тому числі, рішення про звільнення (розірвання трудового договору) члена правління банку.

Отже в цій частині рішення відповідача також суперечить вимогам закону.

Як убачається зі змісту позовної заяви, відповіді на відзив та пояснень представника позивача в судовому засіданні, стороною позивача також наводяться доводи щодо відсутності у відповідача права на прийняття оскаржуваного рішення через відсутність укладеного між банком та профспілкою колективного договору.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Учасники судового розгляду не заперечували факту відсутності укладеного з АТ КБ «ПриватБанк» колективного договору.

Згідно положень ч.1 ст.45 КЗпП України (із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР № 5938-11 від 27.05.88; Законами № 871-12 від 20.03.91, № 6/95-ВР від 19.01.95, в редакції Закону № 2343-III від 05.04.2001, із змінами, внесеними згідно із Законом

№ 1096-IV від 10.07.2003}), тобто в редакції, що діяла на час винесення оскаржуваного рішення, на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір з керівником підприємства, установи, організації, якщо він порушує законодавство про працю, про колективні договори і угоди, Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

До цього діяла редакція вказаної статті, згідно якої: «На вимогу профспілкового органу, який за дорученням трудового колективу підписав колективний договір, власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір (контракт) з керівником або усунути його із займаної посади, якщо він порушує законодавство про працю і не виконує зобов`язань за колективним договором.»

Отже, за нової редакції статті 45 КЗпП України, в редакції Закону № 2343-III від 05.04.2001, відсутня така обов`язкова умова, як наявність підписаного профспілковим органом колективного договору.

Стаття 33 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» також не містить посилань на укладення колективного договору.

Відповідно до ст.10 Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», усі профспілки рівні перед законом і мають рівні права щодо здійснення представництва та захисту прав і інтересів членів профспілки.

В постанові Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі №201/1426/20 викладено правовий висновок про те, що на підприємстві можуть діяти декілька профспілок, які є рівними перед законом і мають рівні права щодо здійснення представництва та захисту прав і інтересів членів профспілки. При цьому положення КЗпП України не передбачають, що вимога про звільнення у разі порушення законодавства про працю, умов колективного договору керівником може бути заявлена лише тією профспілкою, яка була стороною колективного договору.

Посилання представників позивача та третьої особи на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі №201/10081/19 суд не бере до уваги з урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 30 січня 2019 року у справі №755/10947/17, в якій зазначено, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Таким чином, суд приходить до висновку, що на час винесення відповідачем оспорюваного рішення діюче законодавство не містило такої обов`язкової умови, як підписання профспілкою колективного договору.

Разом з тим, наявність у відповідача повноважень на звернення з визначеною ст.45 КЗпП України вимогою, не впливає на незаконність такої вимоги з підстав, докладно наведених вище.

Щодо інших доводів учасників справи, викладених у заявах по суті справи та наведених у поясненнях, суд зазначає, що у п. 23 Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 (заява №63566/00) «Пронін проти України» зазначено, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Згідно положень ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність визначених законом підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», треті особи: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», Кабінет Міністрів України, про визнання незаконним та скасування рішення.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у виді судового збору в сумі 908,00 грн, тобто в розмірі, визначеному Законом України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 45, 244, 246, 247 Кодексу законів про працю України, статтями 84, 92, 113, 152, 160, 161 Цивільного кодексу України, статтями 65, 80, 89 Господарського кодексу України, Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», Закону України «Про колективні договори і угоди», Закону України «Про соціальний діалог в Україні», Законом України «Про банки і банківську діяльність», Законом України «Про акціонерні товариства», статтями 2, 10, 12, 13, 76-82, 89, 141, 209, 258, 259, 263-265, 274, 275, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 43067985 місцезнаходження: м.Дніпро, Крутогірний узвіз, буд.28, кв.136), треті особи: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д), Кабінет Міністрів України (місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 12/2), про визнання незаконним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Комітету Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», оформлене протоколом №84 від 18 червня 2021 року, про звернення до Кабінету Міністрів України та Наглядової Ради АТ КБ «ПриватБанк» з вимогою розірвати укладений з ОСОБА_1 трудовий договір (контракт) про виконання нею обов`язків члена Правління АТ КБ «ПриватБанк» за ухилення від укладення колективного договору.

Стягнути з Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено 25 січня 2022 року.

Суддя: