Справа № 712/13182/21

Провадження № 2/712/793/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2022 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі :

Головуючого судді - Пироженко В.Д.

при секретарі - Жук О.М.

розглянувши у спрощеному позовному провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дошкільного навчального закладу № 86 «Світанок» Черкаської міської ради про про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дошкільного навчального закладу № 86 «Світанок» Черкаської міської ради про про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати.

В обгрунтування позовних вимог зазначає наступне.

На підставі наказу МОЗ від 04.10.2021 року № 2153 «Про затвердження переліку професій, виробництв, організацій, працівники, які підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», на період дії карантину обов`язковій вакцинації проти COVID-19 підлягають працівники: центральних органів виконавчої влади та їхніх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їхніх структурних підрозділів; закладів вищої, післядипломної, фахової перед вищої, професійної (професійно-технічної), загальної, середньої, у тому числі спеціальних, дошкільних, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Наказом Дошкільного навчального закладу № 86 «Світанок» Черкаської міської ради № 84 від 05.11.2021 він відсторонений від роботи у зв`язку з невиконанням вимог законодавства України про обов`язковість щеплень від корона вірусної хвороби COVID-19.

Вважає відсторонення незаконним, прийняте з порушенням його трудових прав, так як він протиправно позбавлений можливості заробляти собі на життя.

Він не відмовлявся від вакцинації проти COVID-19, не надавав письмових заяв чи пояснень щодо відмови від вакцинації. При цьому роботодавець не вчиняв дій для проведення організованої вакцинації працівників та не роз`яснив, де останню можна зробити та за яких обставин, її необхідність. Відповідач не довів до відома позивачів інформацію про обов`язковість вакцинації проти COVID-19. Тому підстави вважати, що позивач ухилився чи відмовився від вакцинації є передчасним та необґрунтованим. Крім того, на момент призначення його на посаду, вакцинація проти COVID-19 не була умовою для працівника та не передбачалась в організації праці позивача. Карантин КМУ запроваджений ще із 12.03.2020 року. Однак, лише із 04.10.2021 МОЗ наказом № 2153 введено обов`язкові критерії для працівників певних професій щодо умов праці. При цьому постанова КМУ передбачає із 08.11.2021 року обов`язок роботодавців відсторонювати певні категорії сфери зайнятості від роботи без збереження у зв`язку із вакцинацією проти COVID-19.

Отже, починаючи із 08.11.2021обов`язковою умовою для праці позивача у місці роботи та відповідно для отримання заробітної плати встановлено вакцинацію проти COVID-19. Відповідач повинен був повідомити про зміну істотних умов праці не пізніше ніж за два місяці, що зроблено не було. Жодних повідомлень відповідач не зробив, що свідчить про недотримання абз.3 ст.32 КЗпП України. Відповідач позбавив його право на отримання заробітної плати.

Просить визнати протиправним та скасувати наказ дошкільного навчального закладу «Світанок» від 05.11.2021 № 84. Поновити його на посаді сторожа. Стягнути витрати на правничу допомогу.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 13.12.2021 відкрито провадження по справі та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

02.02.2022 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якій відповідач позовні вимоги викладені позивачем не визнає. Відповідач зазначає, що наказ про відсторонення від роботи позивача № 84 від 05.11.2021 року, був виданий з врахуванням чинного законодавства та відповідно до п. 10 ПКМУ № 1236.

23.10.2021 року був виданий наказ № 75 «Про роботу закладу з 08.11.2021 року», яким позивач був ознайомлений, що підтверджується його особистим підписом. Відповідно до вказаного наказу всіх працівників закладу зобов`язано надати до 05.11.2021 року документ про наявність профілактичного щеплення, або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень. 02.11.2021 року позивач особисто попереджений про необхідність надати до 08.11.2021 року документи, що підтверджують наявність профілактичного щеплення. У зв`язку з відмовою розписатися у повідомленні, був складений акт про відмову.

У зв`язку з ненаданням позивачем відповідних документів, його було відсторонено від роботи з 08.11.2021 року наказом по закладу від 05.11.2021 № 84-к, з яким позивач ознайомлений. 19.01.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив в якій зазначено, що застосування наказу МОЗ до регулювання трудових правовідносин позивача та відповідача є безпідставним, а трудові правовідносини регулюються кодексом законів про працю та іншими нормативними актами, практикою ЄСПЛ, що мають вищу юридичну силу та підлягають застосуванню при регулюванні спірних правовідносин.

На період дії карантину, встановленого КМУ, МОЗ наказом від 04.10.2021 № 2153, затвердило перелік організацій, працівники яких підлягають обов`язковій вакцинації проти COVID-19. Наказ набрав чинності з 07.11.2021 року. За змістом наказу, працівники закладів освіти та органів виконавчої влади, які не здійснили щеплення мають бути відсторонені від роботи без збереження заробітної плати.

Статтею 46 КЗпП України визначено перелік випадків відсторонення особи від роботи. Ухвалення рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень на відповідних територіях віднесено виключно до компетенції головного державного санітарного лікаря України та головних санітарних лікарів областей за умови наявності відповідних епідемічних показань. Сам наказ МОЗ від 04.10.2021 № 2153 не містить положень про обов`язковість профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, а лише затверджує перелік професій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням. Крім того, вимога відповідача щодо надання йому інформації стосовно проведення відносно неї медичних маніпуляцій є незаконною, відповідно до ст.19, 32 Конституції України.

Клопотань щодо розгляду справи з викликом сторін до суду не надходило.

У зв`язку з неявкою сторін фіксація технічними засобами відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалася.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 був прийнятий на посаду сторожа до Дошкільного навчального закладу «Світанок» № 86 Черкаської міської ради.

На підставі наказу МОЗ від 04.10.2021 року № 2153 «Про затвердження переліку професій, виробництв, організацій, працівники, які підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», на період дії карантину обов`язковій вакцинації проти COVID-19 підлягають працівники: центральних органів виконавчої влади та їхніх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їхніх структурних підрозділів; закладів вищої, післядипломної, фахової перед вищої, професійної (професійно-технічної), загальної, середньої, у тому числі спеціальних, дошкільних, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Наказом завідуючої Дошкільного навчального закладу «Світанок» № 86 від 05.11.2021 року, ОСОБА_1 відсторонений від роботи у зв`язку з невиконанням вимог законодавства України про обов`язковість щеплень від корона вірусної хвороби COVID-19.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Наведені конституційні норми закріплюють не гарантоване надання роботи та забезпечення повної зайнятості, а право на вільний вибір праці.

Частиною 1 статті 46 КЗпП України визначено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

За положеннями статті 10 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" громадяни України зобов`язані: а) піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; б) у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; в) вживати передбачених Законом України "Про екстрену медичну допомогу", заходів для забезпечення надання екстреної медичної допомоги іншим особам, які знаходяться у невідкладному стані; г) виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

Згідно із частиною 2 статті 12 Закону України " Про захист населення від інфекційних хвороб" працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Підпунктами 1 і 2 пункту 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 9.12.2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів із метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» постановлено керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити: контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153 (далі - перелік); відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

Відповідно до пункту 3 Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 4.10.2021 року № 2153 обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Наказом від 04.10.2021 року № 2153 передбачено, що щеплення є обов`язковим в разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16.09.2011 № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.10.2011 за № 1161/19899 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11.10.2019 № 2070).

Порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (стаття 44-3 КУпАП).

Правовий аналіз наведених норм матеріального права є підставою для висновку про те, що наказ керівника Дошкільного навчального закладу № 86 «Світанок» Черкаської міської ради №84 від 05.11.2021 року про відсторонення від роботи сторожа дошкільного закладу ОСОБА_1 без збереження заробітної плати, відповідає приписам чинного законодавства України.

Керівник установи в наказі правильно посилається на норми статті 46 КЗпП України, частини 2 статті 11 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", а також приписи пункту 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 9.12.2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів із метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (надалі - постанова № 1236) та наказу Міністерства охорони здоров`я України від 4.10.2021 року № 2153 (надалі - наказ № 2153).

Як постанова № 1236, так і наказ № 2153, зареєстровані Міністерством юстиції України згідно висновку про відповідність зазначених нормативних актів положенням Конституції України, законам України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема статті 8 (Право на повагу до приватного і сімейного життя).

На теперішній час зазначені нормативні акти не змінено та не скасовано, а тому є обов`язковими для керівника Дошкільного навчального закладу «Світанок» № 86.

Матеріалами справи підтверджується, що керівник установи завчасно (02.11.2021року) повідомив позивача про необхідність надання до початку роботи 08 листопада 2021 року документа, що підтверджує отримання працівником принаймі однієї дози дводозової вакцини проти COVID-19 чи медичної довідки про абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень.

У позовній заяві позивач ОСОБА_1 не посилається на ту обставини, що з поважних причин він не мав можливості, в строк до 08 листопада 2021 року, отримати принаймні одну дозу дводозової вакцини проти COVID-19 чи пройти медичне обстеження на предмет отримання відповідної медичної довідки про наявність абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень.

Позивач обгрунтовує незаконність наказу керівника установи про відсторонення від роботи без збереження заробітної плати зміною істотних умов трудового договору та порушення роботодавцем частини 3 статті 32 КЗпП України.

Між тим, суд вважає думку позивача помилковою.

Відповідно до частини 1 статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За змістом статті 21 КЗпП України істотними умовами трудового договору є трудові обов`язки, режим роботи, тривалість робочого часу та часу відпочинку, умови оплати праці, пільги, компенсації, додаткові гарантії тощо.

До істотних умов праці, крім перелічених, з урахуванням інтересів конкретних працівників можна віднести також встановлення або скасування деяких додаткових елементів у трудовій функції, якщо основна трудова функція при цьому не змінюється, збільшення або зменшення обсягу роботи, ступеня самостійності, відповідальності працівника, ступеня шкідливості роботи, перехід з індивідуальної на колективну організацію праці і навпаки, тощо.

Відповідно до приписів частини 3 статті 32 КЗпП України під змінами істотних умов праці слід розуміти зміну систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших, щодо яких працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

У пункті 10 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" Пленум Верховного Суду України навів приклади змін істотних умов праці: раціоналізація робочих місць, уведення нових форм організації праці, зокрема, перехід на бригадну форму організації праці і, навпаки, впровадження передових методів, технологій тощо. Під змінами в організації виробництва і праці варто розуміти об`єктивно необхідні дії власника або уповноваженого ним органу, обумовлені, за загальним правилом, впровадженням нової техніки, нових технологій, вдосконаленням структури підприємства, установи, організації, режиму робочого часу, управлінської діяльності, що спрямовані на підвищення продуктивності праці, поліпшення економічних та соціальних показників, запобігання банкрутству і масовому вивільненню працівників та збереження кадрового потенціалу в період тимчасових зупинок у роботі, створення безпечних умов праці, поліпшення її санітарно-гігієнічних умов. Змінами в організації виробництва і праці слід вважати також удосконалення систем заробітної праці, нормування праці, ліквідацію шкідливих робіт, раціоналізацію робочих місць після їх атестації тощо.

У наказі від 05.11.2021 року №84, який оспорює позивач, йдеться мова про виконання законодавства України про захист населення від інфекційних хвороб, що визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.

Відносини у сфері захисту населення від інфекційних хвороб регулюються Основами законодавства України про охорону здоров`я, Законами України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення", "Про захист населення від інфекційних хвороб" та іншими нормативними актами, а саме постановою КМУ № 1236 та наказом МОЗ № 2153.

Виконання керівником установи законодавства України про захист населення від інфекційних хвороб не може розцінюватися як зміна істотних умов праці.

Позивач помилково тлумачить зміст спірних правовідносин у зазначеній справі конституційними принципами, закріпленими статтями 1, 3, 6, 8, 22, 49, 64 Конституції України, які насправді захищають права і свободи людини і громадян в Україні.

Законодавство України про захист населення від інфекційних хвороб не суперечить зазначеним конституційним принципам, а визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності суб`єктів права у сфері відносин захисту населення від інфекційних хвороб.

У постанові Верховного Суду від 10.03.2021 року у справі № 331/5291/19 Верховний Суд зазначив, що відповідно до ст. 53 Конституції України кожен має право на освіту. Згідно ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Тобто не освіта, а саме життя, здоров`я та безпека людини визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Отже, вирішуючи питання про співвідношення ст.3 та ст.53 Конституції, не можна не визнати пріоритетність забезпечення життя та здоров`я людини над правом на освіту, інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні безпеки життя і здоров`я громадян. Держава, встановивши правило про те, що без щеплень дитина не може бути допущена до занять, не тільки реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учнів та працівників школи або дитячого садка, а й захищає таким чином власне дитину, яка не отримала профілактичних щеплень. З огляду на суспільні інтереси тимчасове відсторонення дитини від занять ( до проведення щеплення, отримання позитивного висновку лікарських (консультативних) комісій не призвело до порушення конституційних прав на освіту, яку вона може отримати в інших формах.

Постановою Верховного Суду у справі № 682/1692/17 зазначено, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об`єктивні підстави, тобто було виправданим.

В рішенні ЄСПЛ «Соломахін проти України» справа № 24429/03 від 15.03.2012 року сформований висновок, що обов`язкове щеплення як примусовий медичний захід є втручанням у гарантоване статті 8 Конвенції до приватного життя особи, а саме фізичну та психологічну недоторканість. Однак, таке втручання було передбачене законодавством України та переслідувало легітимну мету охорони здоров`я, що не може вважатись порушенням ст. 8 Конвенції, а саме право на приватне життя.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що для скасування наказу керівника Дошкільного навчального закладу «Світанок» № 86 від 05.11.2021 року № 84, про відсторонення ОСОБА_1 від роботи у зв`язку з невиконанням вимог законодавства України про обов`язковість щеплень від коронавірусної хвороби COVID-19, не має законних підстав.

Вимоги позивача щодо поновлення його на роботі та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від першої позовної вимоги, а тому також не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 1, 3, 6, 8, 22, 49, 53, 64 Конституції України, ст.ст. 10, 12, 13, 141, 259, 263-265, 268, 274, 279 ЦПК України, ст.ст. 21, 32, 46КЗпП України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Дошкільного навчального закладу № 86 «Світанок» Черкаської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів (ст.ст. 354, 355 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текс рішення складено 07.02.2022

ГОЛОВУЮЧИЙ

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ).

Відповідач: Дошкільний навчальний заклад «Світанок» № 86 Черкаської міської ради (м. Черкаси вул. Канівська, 3, ЄДРПОУ 24352991).