Справа №640/24553/18

2/760/5134/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2022 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого-судді - Букіної О.М.,

при секретарі - Карнарук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі: Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Харківській області, третя особа - ОСОБА_2 , про стягнення матеріальної та моральної шкоди внаслідок протиправних дій, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом і просить стягнути з відповідача Департаменту патрульної поліції за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 - 10 000,00 грн. матеріальних збитків та 5 000,00 грн. моральної шкоди.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 10.11.2017 ним було отримано примірник протоколу про адміністративне правопорушення серії АА №077040 від 10.11.2017, складений інспектором роти №2 батальйону №2 УПП в м. Харкові лейтенантом поліції Левенцовою К.Ю., про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП.

Підставою для складання вказаного протоколу відносно позивача стало, на думку інспектора завідомо неправдивий виклик поліції, який останній здійснив шляхом телефонного дзвінку на спецлінію «102», в ході якого було повідомлено, що працівники поліції виписавши постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, відмовляють позивачу в ознайомленні з нею.

Вказує, що постановою №43/1 від 28.12.2017, яка набрала законної сили, було закрито провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП у зв`язку із відсутністю у його діях події та складу адміністративного правопорушення.

Посилається, що протиправні намагання працівників поліції притягнути позивача до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП призвели до моральних втрат, порушення нормальних життєвих зв`язків, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя.

З урахуванням викладеного вище позивач просить стягнути на його користь 10 000,00 грн. понесених витрат на правову допомогу, яка була здійснена працівниками Адвокатського об`єднання «ЮР - ПРАЙД» та 5 000,00 грн. моральної шкоди.

22.03.2019 відповідачем подано відзив на позов, у якому останній просив відмовити у задоволенні позову.

03.06.2019 позивачем подано уточнену позовну заяву до Держави Україна в особі: Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Харківській області, третя особа - ОСОБА_2 , про стягнення матеріальної та моральної шкоди внаслідок протиправних дій.

17.06.2020 постановою Київського районного суду м. Харкова, цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі: Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Харківській області, третя особа - ОСОБА_2 , про стягнення матеріальної та моральної шкоди внаслідок протиправних дій - передана до Солом`янського районного суду м. Києва за територіальною підсудністю.

07.09.2020 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу було передано до провадження головуючому судді Букіній О.М.

07.09.2020 листом Солом`янського районного суду м. Києва цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі: Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Харківській області, третя особа - ОСОБА_2 , про стягнення матеріальної та моральної шкоди внаслідок протиправних дій, повернута до Київського районного суду м. Харкова для дооформлення.

15.01.2021 листом Київського районного суду м. Харкова цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі: Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Харківській області, третя особа - ОСОБА_2 , про стягнення матеріальної та моральної шкоди внаслідок протиправних дій передана до Солом`янського районного суду м. Києва за підсудністю.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 01.02.2021 у справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження та призначення справи до розгляду в судовому засіданні.

Разом з тим, ні позивач, ні відповідачі, ні третя особа, до суду не з`являлися. Про час та місце розгляду справи повідомлялися неодноразово.

Про причину неявки суд до відома не поставили.

Враховуючи вимоги ч.4 ст. 223 ЦПК України суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності позивача, оскільки його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Крім того, суд вважає можливим розглядати справу у відсутності відповідачів та третьої особи, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За змістом ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Відшкодування шкоди є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, застосування якого можливе за наявності наявність усіх його елементів: протиправна поведінка; шкода, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина або незалежно від вини у випадках, передбачених ст.ст.1173, 1174 ЦК України.

Позивач у позовній заяві зазначає, що шкода була завдана йому протиправними діями інспектора УПП в м. Харків Левенцовою К.Ю.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про Національну поліцію» у складі поліції функціонують: кримінальна поліція; патрульна поліція; органи досудового розслідування; поліція охорони; спеціальна поліція; поліція особливого призначення.

Зі змісту ст. 5 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» вбачається, що оперативно-розшукова діяльність здійснюється, зокрема, оперативними підрозділами Національної поліції, а саме: підрозділами кримінальної та спеціальної поліції. Проведення оперативно-розшукової діяльності іншими підрозділами зазначених органів, підрозділами інших міністерств, відомств, громадськими, приватними організаціями та особами забороняється.

Таким чином, суд вважає за необхідне при розгляді даної справи керуватися ст. 1174 ЦК України, оскільки підстави для застосування положень ст. 1176 ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відсутні.

Так, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, незалежно від вини цієї особи.

Статті 1173 і 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності.

Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, ці норми не заперечують обов`язкової наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про відшкодування шкоди.

З урахуванням положень п. 10 ч. 2 ст. 16, статей 21, 1173, 1174 ЦК України, шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання зазначених рішень незаконними та їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади чи посадової особи до відповідальності у виді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу чи посадової особи, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Необхідність довести наявності цих умов покладено на позивача, який звернувся до суду з відповідним позовом.

Судом встановлено, що постановою №43/1 від 28.12.2017, яка набрала законної сили, було закрито провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП у зв`язку із відсутністю у його діях події та складу адміністративного правопорушення. Дана постанова 06.01.2018 набрала законної сили (а.с. 6).

Крім того, 18.05.2018 рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова позовні вимоги ОСОБА_1 у справі за його позовом до Управління патрульної поліції в Харківській області, третя особа - ОСОБА_2 про визнання неправомірними дій - задоволено. Рішення набуло законної сили 19.06.2018 (а.с. 8-9).

За положеннями ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, позивач у пред`явленому позові зазначає, що ним при оскарженні дій працівників поліції та у адміністративній комісії витрачено грошові кошти на правничу допомогу. Сума витрат становить - 10 000,00 грн., яку він вважає матеріальною шкодою, завданою останньому.

Так, судом встановлено, що 18.05.2018 рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова позовні вимоги ОСОБА_1 у справі за його позовом до Управління патрульної поліції в Харківській області, третя особа - ОСОБА_2 про визнання неправомірними дій - задоволено.

Вищевказана справа розглядалася в порядку адміністративного судочинства України.

Разом з тим, порядок розподілу судових витрат, до яких відносяться витрати на професійну правничу допомогу визначено в ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 7 ст. 139 КАС визначено , що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За наслідками розгляду такої заяви, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення ухвалює додаткове рішення.

Таким чином, питання стягнення з відповідача, який є суб`єктом владних повноважень судових витрат врегульовано Кодексом адміністративного судочинства, а тому, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача щодо стягнення матеріальних збитків у розмірі 10 000,00 грн.

Щодо вимог позивача по відшкодуванню моральної шкоди, враховуючи висновки Верховного суду у постанові від 21.10.2020 (справа № 312/262/18), суд приходить до наступного.

Згідно положень п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Пунктом 5 визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.

Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Згідно ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Таким чином, позивач повинен надати докази як на підтвердження протиправних дій чи бездіяльності службової особи органу державної влади, так і докази спричинення йому моральної шкоди, а також наявності причинного зв`язку між діями, бездіяльністю заподіювача та спричиненою шкодою.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач посилається на те, що протиправні намагання працівників поліції притягнути позивача до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП призвели до моральних втрат, порушення нормальних життєвих зв`язків, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя.

При цьому, позивачем не було доведено належними і допустимими доказами як самого факту заподіяння моральної шкоди, так і настання негативних наслідків саме у зв`язку з діями інспектора при виконанні ним покладених на нього законом обов`язків.

Встановивши, що позивач не надав належних та допустимих доказів незаконності дій відповідачів, жодного адміністративного стягнення, передбаченого КУпАП, до нього застосовано не було, а тому суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову і в частині стягнення моральної шкоди.

Сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральної шкоди (постанова Верховного суду від 21.10.2020 року по справі № 312/262/18).

Таким чином, з огляду на наведене, позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 22, 23, 1166, 1167, 1173, 1174 ЦК України, ст.ст. 132, 134, 139, 143 КАС України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст.ст. 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі: Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Харківській області, третя особа - ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 07.02.2022.

Суддя: О.М. Букіна