головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф.

при секретарі судового засідання Полінецькій В.С.

за участю представників сторін:

від позивача директора Волкова О.В. за наказом № 14-к від 16.01.2018 та паспортом серії НОМЕР_1 , дата видачі : 04.12.2015;

юриста Грицюти О.П. в порядку самопредставництва за наказом № 12 від 16.05.2020 та довіреністю від 01.12.2021;

від відповідача 2 Бородінської селищної ради Болградського району Одеської області - адвоката Проніної В.М. за посвідченням та свідоцтвом № 003911 від 21.08.2019; а також ордером серії ОД № 477691 від 12.11.2021;

/представник Головного управління Держгеокадастру в Одеській області в судове засідання не з`явився - про час, дату та місце слухання справи повідомлений належним чином/

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Бородінської селищної ради Болградського району Одеської області та Головного управління Держгеокадастру в Одеській області

на рішення Господарського суду Одеської області від 22.09.2021, прийняте о 13:39:10 суддею Петренко Н.Д. у м. Одесі, повний текст якого складено 04.10.2021

у справі № 916/991/21

за позовом Державного підприємства «Дослідне Господарство «Комунар» Селекційно-генетичного Інституту національного центру насіннєзнавства та сортовивчення

до відповідачів:

1) Головного управління Держгеокадастру в Одеській області;

2) Бородінської селищної ради Болградського району Одеської області

про визнання дій неправомірними, скасування наказів, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2021 року Державне підприємство Дослідне Господарство Комунар Селекційно-генетичного Інституту національного центру насіннєзнавства та сортовивчення (далі по тексту - ДП "ДГ Комунар СГІНЦНС) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (з урахуванням уточнень позовних вимог) до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області та Бородінської селищної ради Болградського району Одеської області, в якій просило суд:

- визнати неправомірними та такими, що суперечать чинному законодавству, дії відповідачів щодо вилучення із постійного користування позивача земельних ділянок загальною площею 5131 га;

- скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 05.12.2020 року № 33-ОТГ Про передачу земельної ділянки з державної власності в комунальну власність Бородінській селищній раді Болградського району Одеської області;

- скасувати наказ від 30.12.2020 року № 15-192556/13.20СГ Про відмову у наданні ДП "ДГ Комунар СГІНЦНС дозволу на розроблення документації із землеустрою;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування;

- зобов`язати відповідача Бородінську селищну раду Болградського району Одеської області припинити будь-які вилучення земельних ділянок з користування позивача.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідачів судовий збір.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначав про те, що в результаті неправомірних дій відповідачів, у нього безпідставно та в порушення вимог чинного законодавства були вилучені з постійного користування земельні ділянки площею 5131,5 га, які розташовані на землях Бородінської (Веселодолинської) селищної ради Болградського району Одеської області.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.09.2021 позовні вимоги задоволено частково:

Визнано неправомірними дії Головного управління Держгеокадастру в Одеській області щодо вилучення із постійного користування ДП "ДГ Комунар СГІНЦНС земельних ділянок загальною площею 5131,5 га.

Скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 05.12.2020 року № 33-ОТГ Про передачу земельної ділянки з державної власності в комунальну власність в частині передання Бородінській селищній раді Болградського району Одеської області земельних ділянок загальною площею 5131,5 га, розташованих на території Болградського (Тарутинського) району Одеської області, які перебувають у постійному користуванні ДП "ДГ Комунар СГІНЦНС.

Скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 30.12.2020 року № 15-192556/13.20СГ Про відмову у наданні ДП "ДГ Комунар СГІНЦНС дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру в Одеській області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення ДП "ДГ Комунар СГІНЦНС в постійне користування земельних ділянок загальною площею 5131,5 га.

Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру в Одеській області на користь ДП "ДГ Комунар СГІНЦНС судовий збір у розмірі 7 945,00 грн.

Стягнуто з Бородінської селищної ради Болградського району Одеської області на користь ДП "ДГ Комунар СГІНЦНС судовий збір у розмірі 1 135,00 грн.

В решті вимог відмовлено.

Суд дійшов висновку про те, що спірні земельні ділянки належать до особливо цінних земель державної форми власності, які закріплені за Національною академією агарних наук України і у встановленому ст. 150 ЗК України порядку у землекористувача не вилучались, а також відсутні докази добровільної відмови від права постійного користування земельними ділянками НААН України, у зв`язку з чим зазначив про неправомірність дій відповідачів щодо вилучення із користування позивача спірних земельних ділянок та наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання неправомірними дій відповідачів та про скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 05.12.2020 року № 33-ОТГ Про передачу земельної ділянки з державної власності в комунальну власність Бородінській селищній раді Болградського району Одеської області в частині передачі спірних земельних ділянок загальною площею 5131,5 га.

Враховуючи висновок про скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 05.12.2020 року № 33-ОТГ Про передачу земельної ділянки з державної власності в комунальну власність, господарський суд встановив, що відпала зазначена у наказі підстава відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, у зв`язку з чим задовольнив позовні вимоги про скасування наказу відповідача 1 від 30.12.2020 року № 15-192556/13.20СГ Про відмову у наданні ДП "ДГ Комунар СГІНЦНС дозволу на розроблення документації із землеустрою та зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування.

Разом із тим, господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога про зобов`язання відповідача 2 припинити будь-які вилучення земельних ділянок з постійного користування позивача не підлягає задоволенню, так як є неконкретизованою та невизначеною, а також такою, що заявлена на майбутнє.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

На думку скаржника, рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки його прийнято із суттєвим порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, на думку скаржника, суд першої інстанції безпідставно залишив поза увагою той факт, що позивач не надав доказів на підтвердження переходу до нього прав та обов`язків від правопопередника та використовує земельні ділянки площею 5131,5 га без належним чином оформлених правовстановлюючих документів, що є порушенням ст.ст. 123,126 ЗК України.

Також апелянт зазначає, що місцевий господарський суд вирішивши питання про часткове скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 05.12.2020 року № 33-ОТГ Про передачу земельної ділянки з державної власності в комунальну власність не визначив передання яких саме земельних ділянок згідно з додатком до відповідного наказу підлягає скасуванню.

Крім того, скаржник зазначає, що суд першої інтенції вирішуючи питання про зобов`язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 5131,5 га безпідставно оминув питання щодо скасування наявних зареєстрованих прав комунальної власності за Бородинською селищною радою Болградського району Одеської області на них.

Частково не погоджується із рішенням Господарського суду Одеської області від 22.09.2021 і Бородінська селищна рада Болградського району Одеської області, у зв`язку з чим також звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апелянт зазначає, що суд першої інтенції безпідставно не прийняв до уваги той факт, що позивачем не було надано рішення, державні акти та докази реєстрації права, які б підтверджували його право постійного користування земельними ділянками площею 5131,5 га та доказів на підтвердження переходу до нього прав та обов`язків на них від правопопередника.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції зазначивши в оскаржуваному рішенні про те, що спірні земельні ділянки відносяться до особливо цінних земель державної форми власності, не обґрунтував за якими ознаками, визначеними ст. 150 ЗК України, вони до них відносяться, а також не залучив до участі у справі третю особу - Національну академію наук України.

Також скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним, оскільки задоволення такої вимоги як скасування Наказу №33-ОТГ від 05.12.2020 ГУ Держгеокадастра в Одеській області не призведе до відновлення за твердженням позивача права користування на відповідні земельні ділянки.

Крім того, за твердженням апелянта суд першої інтонації неправомірно розглянув і задовольнив позовні вимоги позивача про скасування наказу від 30.12.2020 №15-192556/13.20 СГ та зобов`язання Головного управління Держгеокадастру в Одеській області надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою, тоді як вони підпадають під юрисдикцію адміністративних судів.

У відзиві на апеляційні скарги позивач зазначає, що місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні правомірно встановлено, що позивач є підприємством Національної академії аграрних наук України та постійним користувачем земельних ділянок площею 5131,5 га і доводи апеляційних скарг не спростовують цих обставин, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, відзиву на них, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, судова колегія дійшла до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 00729528 зареєстровано ДП "ДГ Комунар СГІНЦНС. Засновником юридичної особи позивача є Селекційно-генетичний інститут - Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення, код ЄДРПОУ 00494628.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 00494628 засновником Селекційно-генетичного Інституту національного центру насіннєзнавства та сортовивчення є Національна академія аграрних наук України код ЄДРПОУ 00024360.

Згідно з п. 1.1 Статуту ДП "ДГ Комунар СГІНЦНС, затвердженого 16.05.2018 року Президентом Національної академії аграрних наук України, підприємство засноване на основі державної власності, перебуває у віданні Національної академії наук України /далі також УААН, НААН/, як органу управління державним майном.

Відповідно до п. 1.4 Статуту, згідно наказу № 131 від 20 травня 1962 року Одеський державній сільськогосподарській дослідної станції Укрнасіндослідтрест радгосп Комунар підпорядковується Одеській ДСГДС.

Згідно наказу № 02 від 08 січня 2003 року УААН Про перетворення Одеської ДСГДС в Одеський інститут АПВ УААН ДП ДГ Комунар підпорядковується Одеському Інституту агропромислового виробництва УААН.

Згідно наказу № 159 від 11 липня 2011 року Про Одеський ІАПВ НААН ДПДГ Комунар вступає у склад до Інституту сільського господарства Причорномор`я НААН.

Згідно наказу № 185 від 18 жовтня 2016 року Про реорганізацію Інституту сільського господарства Причорномор`я НААН шляхом перетворення в Одеську державну сільськогосподарську дослідну станцію НААН затверджено найменування Державне підприємство Дослідне господарство Комунар Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України.

Діюче найменування визначено згідно Постанови № 6/2 від 21.03.2018 Про зміну підпорядкування Державного підприємства Дослідне господарство Комунар Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції НААН, якою підпорядковано Селекційно-генетичному інституту - Національному центру насіннєзнавства та сортовивчення та затверджено найменування Державне підприємство Дослідне господарство Комунар Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення, та Наказом НААН від 27.04.2018 № 147 Про зміну підпорядкування Державного підприємства Дослідне господарство Комунар Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії агарних наук України.

Таким чином, господарським судом вірно встановлено, що позивач є правонаступником в частині землі, майна, майнових і немайнових прав і зобов`язань Державного підприємства Дослідне господарство Комунар Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України.

Відповідно до п. 2 Постанови Президії Верховної Ради УРСР "Про статус Української академії аграрних наук" від 29.07.91 № 1370-XII за Українською академією аграрних наук закріплено землю, всі основні фонди та інше державне майно, що знаходяться в розпорядженні її установ, порядок володіння та використання цих земельних ділянок визначається виключно Президією Академії.

Постановою президії Національної академії аграрних наук України від 26.02.2014 (протокол №2) "Про затвердження Порядку розгляду Національною академією аграрних наук України земельних питань" затверджено Порядок розгляду Національною академією аграрних наук України земельних питань; визначено, що постанова Президії від 21 грудня 2011 року (Протокол № 23) Про затвердження Порядку надання документів для розгляду питань вилучення земель (припинення права постійного користування на землю) в установах, підприємствах та організаціях, що перебувають у віданні НААН вважати такою, що втратила чинність; постанова Президії від 21 грудня 2011 року (Протокол № 23) "Про затвердження Положення про комісію з розгляду майнових та земельних питань Президії Національної академії аграрних наук України" діє в частині, що не суперечить цій постанові.

Відповідно до розділу 1 Порядку розгляду Національною академією аграрних наук України земельних питань, затвердженого постановою президії НААН від 26.02.2014 (протокол №2), земельні ділянки, які надані у постійне користування Національній академії аграрних наук України та організаціям, що віднесені до її відання, перебувають у державній власності. Порядок володіння, користування та розпорядження земельними ділянками визначається виключно президією в межах визначених повноважень. Президія приймає рішення із земельних питань в межах, визначених законодавством повноважень, в тому числі: надає згоду на вилучення земельних ділянок, надає згоду на встановлення права земельного сервітуту, приймає рішення (надає згоду) на вчинення інших дій, які стосуються земельних відносин, в межах наданих їй повноважень

Відповідно до статуту Національної академії аграрних наук України, затвердженого 07.04.2016 загальними зборами НААН, зареєстрованого Міністерством юстиції України 27.07.2016, що міститься у загальному доступі, Національна академія аграрних наук України - це самоврядна наукова організація, заснована на державній власності, що є державною організацією, створеною як неприбуткова державна бюджетна установа. НААН є правонаступницею Української академії аграрних наук, яка заснована постановою Ради Міністрів УРСР від 22 вересня 1990 року. Майновий комплекс НААН складається з усіх матеріальних та нематеріальних активів, які перебувають на балансі НААН і наукових та інших установ, підприємств та організацій, що перебувають у її віданні, закріплені державою за НААН в безстрокове користування або придбані за рахунок бюджетних коштів, а також коштів, одержаних в результаті фінансово-господарської діяльності, чи набуті іншим шляхом, не забороненим законом. Використання державного майна, переданого Національній академії аграрних наук України, здійснюється з урахуванням норм Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу" та чинного законодавства. НААН, здійснюючи повноваження з управління об`єктами майнового комплексу, забезпечує реалізацію прав держави як власника таких об`єктів, ефективно їх використовує та розпоряджається у межах, визначених законодавством. НААН відповідно до законодавства та цього Статуту користується основними фондами, переданими їй державою у безстрокове безоплатне користування без права зміни форми власності, а також обіговими коштами та земельними ділянками, що надаються їй у постійне користування або в оренду відповідно до земельного законодавства. Відчуження нерухомого майна наукових та інших установ, підприємств та організацій, що перебувають у віданні НААН, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Вилучення земельних ділянок наукових установ, організації підприємств НААН та припинення права постійного користування ними може здійснюватися лише за згодою Президії НААН, відповідно до Земельного кодексу України. Зміна цільового призначення та припинення права постійного користування земельними ділянками наукових установ, підприємств та організацій НААН, що віднесені до особливо цінних земель, допускається лише для розміщення на них об`єктів, що визначені Земельним кодексом України та в порядку, встановленому законодавством.

Клопотаннями від 21.04.2016 року за вих. № 49, від 27.09.2016 року за вих. № 96, від 03.01.2017 року за вих. № 2, від 27.02.2017 року за вих. № 35, від 01.11.2017 року за вих. № 53, від 14.12.2017 року за вих. № 70, від 13.03.2018 року за вих № 12а, від 23.05.2019 року позивач звертався до ГУ Держгеокадастру в Одеській області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування для науково-дослідних цілей орієнтовною площею 5131,5 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області

На вказані клопотання позивача ГУ Держгеокадастру в Одеській області надавало відповідні відповіді від 07.05.2013, 26.05.2016, від 03.11.2016, від 03.02.2017, від 22.03.2017, 05.12.2017, 12.01.2018, 12.04.2018, 14.06.2019 з відмовами з надуманих підстав.

24.12.2019 Головним управління Держгеокадастру в Одеській області на виконання річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру на 2020 рік, затвердженого наказом Держгеокадастру від 12.11.2019 № 285, видано наказ № 490 Про здійснення планового заходу державного нагляду (контролю).

На виконання вищевказаного наказу, державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Арцизькому, Саратському, Тарутинському районах Полюком Максимом Петровичем, державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель у Березівському, Миколаївському, Лиманському районах Черненком Денисом Андрійовичем та державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель в Арцизькому, Саратському, Тарутинському районах, в.о. начальника відділу контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель в Арцизькому, Саратському, Тарутинському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Чебаном Костянтином Ігоровичем проведено перевірку за додержанням суб`єктом господарювання ДП "ДГ Комунар СГІНЦНС, розташованого за адресою: 68544, Одеська область, Тарутинський район, село Весела Долина, вулиця Світла, будинок 49, вимог законодавства у сфері використання та охорони земель, за результатами якої складено Акт від 11.01.2020 №490/0003АП/02/01/-20.

Перевіркою встановлено, що ДП ДГ Комунар СГІНЦНС використовує земельні ділянки площею 5131,5 га без належним чином оформлених правовстановлюючих документів, що є порушенням статей 125, 126 Земельного кодексу України, за що 14.01.2020 керівнику ДП ДГ Комунар СГІНЦНС Волкову Олександру Васильовичу винесено припис № 490/003Пр/03/01/-20, в якому зазначено вжити заходи щодо усунення порушень земельного законодавства у 30-ти денний термін з дня отримання припису, а також зазначено про необхідність повідомити Управління з контролю за використанням та охороною земель управління Держгеокадастру в Одеській області про виконання цього припису.

Після цього, позивач знову звернувся до ГУ Держгеокадастру в Одеській області з клопотаннями від 28.07.2020 за вих. № 35 та від 13.10.2020 вих. № 39 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування для науково-дослідних цілей та ведення товарного сільськогосподарського виробництва орієнтованої площі 5131,5 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області.

05.12.2020 ГУ Держгеокадастру в Одеській області, не зважаючи на визнання ним факту фактичного користування позивачем земельною ділянкою площею 5131,5га та на заяви позивача, видало оспорюваний наказ № 33-ОТГ Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність, згідно до якого передано Бородінській селищній раді Тарутинського району Одеської області у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 10570,8488 га, включаючи землі НААН, які розташовані на території Болградського (Тарутинського) району Одеської області, і на підставі якого ГУ Держгеокадастру в Одеській області прийнято оспорюваний наказ від 30.12.2020 № 15-192556/13.20СГ Про відмову у наданні ДП "ДГ Комунар СГІНЦНС дозволу на розроблення документації із землеустрою.

19.03.2021 Бородінська селищна рада Тарутинського району Одеської області направила позивачу лист вих. № 114, в якому повідомила, що в комунальну власність ради передано 2960,0 га земель сільськогосподарського призначення, які використовувалися ДП ДГ Комунар для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказані земельні ділянки станом на 18.03.2021 року є землями запасу комунальної власності, які не надано у власність або користування, а тому відповідно до вимог ЗК України використання земельних ділянок без рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, наявності правовстановлюючих документів та їх державної реєстрації категорично заборонено. Черговий раз попереджено про припинення проведення будь-яких сільськогосподарських робіт на вказаних ділянках.

Позивач зазначає, що земельні ділянки площею 5131,5га є землями державної власності, що перебувають у постійному користуванні державного підприємства, тому ГУ Держгеокадастр в Одеській області не мав права передати їх Бородінській селищній раді Болградського району Одеської області та відмовляти йому у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, у зв`язку з чим і звернувся до суду із відповідним позовом.

За змістом статей 317, 319, 321 ЦК України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.ст. 92, 116, 125 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Частина 2 вказаної статті визначає, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно п.6 розділу «Перехідні положення» ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1.01.2008 переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Водночас вказаний обов`язок переоформлення права користування земельною ділянкою визнаний неконституційним рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005, оскільки ЗК УРСР 1970 встановлював безстрокове і тимчасове користування землею. Поняття користування землею у ЗК УРСР 1990 року поряд з постійним передбачало тимчасове користування.

ЗК України визначив право постійного користування земельною ділянкою як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку, проте не надав визначення праву тимчасового користування, яке продовжує існувати на підставі рішень, прийнятих відповідно до вимог чинного на той час законодавства.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Кодексом та іншими законами України, що регулюють земельні відносини. Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. Чинний ЗК України серед підстав набуття права на землю громадянами та юридичними особами не називає оформлення чи переоформлення прав на земельні ділянки. Крім того, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» визнаються державою.

Відповідно до постанови президії Верховної Ради Української РСР від 29.07.1991 за Українською академією аграрних наук закріплено землю, всі основні фонди та інше державне майно, що знаходиться в розпорядженні її установ.

Рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу. Громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки. Вказані положення містяться в пунктах 1 і 7 розділу X «Перехідні положення» ЗК України.

ЗК УРСР 1990 року так і ЗК України від 1991 року зі змінами і доповненнями, в т.ч. на час прийняття оспорюваних рішень, серед підстав припинення прав користування земельними ділянками не передбачено неоформлення або непереоформлення раніше наданих прав.

Суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції, що державою за Українською академією аграрних наук, яка в подальшому перейменована в Національну академію аграрних наук України, закріплено в т.ч. і спірні земельні ділянки.

Відповідно до ч.5 ст. 116 ЗК України, в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Стаття 141 ЗК України визначила підстави припинення права користування земельною ділянкою, зокрема й добровільну відмову від такого права.

Згідно ч.ч.3,4 ст. 142 ЗК України встановлено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

За приписами статті 84 Земельного кодексу України в державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук і земельні ділянки, закріплені за вищими навчальними закладами державної форми власності.

До земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, згідно з ч.2 ст.117 Земельного кодексу України, в т.ч. належать земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об`єктів у комунальну власність.

Наведена норма узгоджується з пунктом 4 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.09.2012 № 5245-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», за змістом якого з дня набрання чинності цим Законом у державній власності залишаються розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук.

Згідно з ч.ч.1,2,3,5 ст. 149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.

Районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності (крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті), які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: сільськогосподарського використання; ведення водного господарства; будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі, інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції тощо) з урахуванням вимог частини восьмої цієї статті.

Відповідно до п.п. «а», «в» ч. 1 ст.150, ч.2 ст.150 ЗК України до особливо цінних земель відносяться у складі земель сільськогосподарського призначення: чорноземи нееродовані несолонцюваті на лесових породах; лучно-чорноземні незасолені несолонцюваті суглинкові ґрунти; темно-сірі опідзолені ґрунти та чорноземи опідзолені на лесах і глеюваті; бурі гірсько-лісові та дерново-буроземні глибокі і середньо глибокі ґрунти; дерново-підзолисті суглинкові ґрунти; коричневі ґрунти Південного узбережжя Криму, дернові глибокі ґрунти Закарпаття; землі, надані в постійне користування НВАО "Масандра" та підприємствам, що входять до його складу; землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів.

Припинення права постійного користування земельними ділянками особливо цінних земель, визначених у пункті «в» і «г» частини першої цієї статті, з підстави добровільної відмови від користування ними або шляхом їх вилучення здійснюється за погодженням з Верховною Радою України.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 5 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» об`єкти майнового комплексу Національної академії наук України та національних галузевих академій наук використовуються відповідно до законодавства України, а також статуту Національної академії наук України та статутів національних галузевих академій наук, а також статутів організацій, що віднесені до їх відання. Вилучення земельних ділянок Національної академії наук України та національних галузевих академій наук може здійснюватися лише за згодою Президії Національної академії наук України та президій національних галузевих академій наук відповідно до Земельного кодексу України.

А отже, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що спірні земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності не могли передаватися у комунальну власність органом місцевого самоврядування без згоди президії Національної академії наук України, як постійного користувача з особливим статусом, а взагалі належать до особливо цінних земель.

Доказів добровільної відмови НААН України від права постійного користування земельними ділянками матеріали справи не містять. Примусове припинення права користування позивача земельною ділянкою з підстав, у порядку і за умов, визначених законом також не відбувалось.

Згідно зі ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч.1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ст.ст. 21, 393 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Враховуючи те, що матеріалами справи встановлено, що спірні земельні ділянки належать до особливо цінних земель державної форми власності, закріплені за Національною академією агарних наук України, в установленому ст.150 ЗК України порядку у землекористувача не вилучались, відсутні докази добровільної відмови від права постійного користування земельними ділянками НААН України, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність дій відповідачів щодо вилучення із користування позивача спірних земельних ділянок, у зв`язку із чим, наказ Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 05.12.2020 № 33-ОТГ Про передачу земельної ділянки з державної власності в комунальну власність Бородінській селищній раді Болградського району Одеської області в частині передачі спірних земельних ділянок підлягає скасуванню, а тому відповідні позовні вимоги законно задоволено судом першої інстанції.

У зв`язку із скасуванням наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 05.12.2020 № 33-ОТГ Про передачу земельної ділянки з державної власності в комунальну власність, позовні вимоги про скасування наказу від 30.12.2020 № 15-192556/13.20СГ Про відмову у наданні ДП "ДГ Комунар СГІНЦНС дозволу на розроблення документації із землеустрою та зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування, які є похідними, також підлягають задоволенню.

При цьому місцевим господарським судом у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відповідача 2 припинити будь-які вилучення земельних ділянок з постійного користування позивача було відмовлено підставно, оскільки вона є неконкретизованою та заявленою на майбутнє.

Що стосується тверджень Головного управління Держгеокадастру в Одеській та Бородінської селищної ради Болградського району Одеської області про те, що суд першої інстанції безпідставно залишив поза увагою той факт, що позивач використовує земельні ділянки площею 5131,5 га без належним чином оформлених правовстановлюючих документів, то вони колегією суддів відхиляються, оскільки як вже було встановлено, саме в результаті неправомірних дій Головного управління Держгеокадастру в Одеській області позивач був позбавлений можливості оформити свої права належним чином.

Інші доводи апеляційної скарги Головного управління Держгеокадастру в Одеській області також не спростовують правомірність висновків суду першої інстанції.

Крім того, з наведених вище підстав не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги Бородінської селищної ради Болградського району Одеської області про відсутність доказів, які б підтверджували право постійного користування позивача спірною земельною ділянкою відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення цього права, а також доказів на підтвердження переходу до нього прав та обов`язків від право попередника на цю земельну ділянку.

Доводи апеляційної скарги Бородінської селищної ради Болградського району Одеської області з приводу не залучення до участі у справі в якості третьої особи Національної академії наук України колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки жоден з учасників судового процесу, як і сама НААН, не звертався до суду з відповідним клопотанням.

Щодо зауважень Бородінської селищної ради Болградського району Одеської області про те, що обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним, оскільки задоволення такої вимоги як скасування Наказу №33-ОТГ від 05.12.2020 ГУ Держгеокадастра в Одеській області не призведе до відновлення за твердженням позивача права користування на спірні земельні ділянки, колегія суддів вважає хибним, оскільки саме цей наказ перешкоджає позивачу в реалізації його права на належне оформлення існуючого у нього права постійного користування земельними ділянками, площею 5131,5 га.

Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції неправомірно розглянув позовні вимоги позивача про скасування наказу від 30.12.2020 №15-192556/13.20 СГ та зобов`язання Головного управління Держгеокадастру в Одеській області надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою, тоді як вони підпадають під юрисдикцію адміністративних судів, колегією суддів відхиляються оскільки в основі спору лежить питання щодо визнання неправомірних дій відповідачів щодо примусового припинення права користування позивача земельною ділянкою, і цей спір не є публічно-правовим, у силу приписів статті 20 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін, а апеляційних скарг-без задоволення.

Згідно із ст.129 ГПК України витрати скаржника по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Рішення Господарського суду Одеської області від 22.09.2021 у справі №916/991/21 залишити без змін, апеляційні скарги Бородінської селищної ради Болградського району Одеської області та Головного управління Держгеокадастру в Одеській області без задоволення.

Відповідно до ст. 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 03.02.2022 о 10.10.

Головуючий суддяГ.П. Разюк

Суддя С.І. Колоколов

Суддя Я.Ф. Савицький