П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/4277/21-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Анісімов Олег Валерійович

Суддя-доповідач - Моніч Б.С.

14 січня 2022 року

м . Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Моніча Б.С.

суддів: Боровицького О. А. Ватаманюка Р.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу №4 (смт. Глибока) Управління праці та соціального захисту населення Чернівецької районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними,

В С Т А Н О В И В :

І . ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

У вересні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати неправомірними дії Відділу №4 (смт. Глибока) Управління праці та соціального захисту населення Чернівецької районної державної адміністрації Чернівецької області щодо виплати ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня 2021 року, яка передбачена статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у розмірі 1390,00 грн.;

- визнати неправомірними дії Відділу №4 (смт. Глибока) Управління праці та соціального захисту населення Чернівецької районної державної адміністрації Чернівецької області щодо виплати ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня 2021 року, яка передбачена статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у розмірі 1491,00 грн.;

- стягнути з Відділу №4 (смт. Глибока) Управління праці та соціального захисту населення Чернівецької районної державної адміністрації Чернівецької області на користь ОСОБА_1 недоплачену частину щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за 2020 рік, відповідно до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у розмірі 6800,00 грн.;

- стягнути з Відділу №4 (смт. Глибока) Управління праці та соціального захисту населення Чернівецької районної державної адміністрації Чернівецької області на користь ОСОБА_1 недоплачену частину щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за 2021 рік, відповідно до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у розмірі 7354,00 грн.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 02.09.2021 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

Підставою для залишення позовної заяви без руху слугувало, зокрема те, що позивач звернувся до суду із позовною заявою щодо оскарження дій Департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради щодо виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій за 2020 рік у невідповідному розмірі, після спливу шестимісячного строку.

На виконання зазначеної ухвали позивачем подано до суду заяву про поновлення пропущеного строку на звернення до суду, в якій вказав, що строк на звернення до адміністративного суду починається з моменту, коли він фактично дізнався про порушене право, а саме, коли звернувся до відповідача за доплатою допомоги в серпні 2021 року.

При цьому зазначив, що в законодавстві та в практиці немає спростування, що норма статті 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" стосується чисто організаційних моментів, а саме моменту виплати допомоги. Тобто, якщо особа не отримала її (виплату допомоги ) до 05 травня, то вона може звернутися за її отриманням до 30 вересня, але немає жодного слова, щодо звернення за доплатами в цей період.

ІІ . ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку для звернення до суду відмовлено.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу №4 (смт. Глибока) Управління праці та соціального захисту населення Чернівецької районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії повернуто позивачеві з підстав пропуску строку звернення до суду в частині позовних вимог щодо:

- визнання неправомірними дій Відділу №4 (смт. Глибока) Управління праці та соціального захисту населення Чернівецької районної державної адміністрації Чернівецької області щодо виплати ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня 2021 року, яка передбачена статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у розмірі 1390,00 грн.;

- стягнення з Відділу №4 (смт. Глибока) Управління праці та соціального захисту населення Чернівецької районної державної адміністрації Чернівецької області на користь ОСОБА_1 недоплачену частину щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за 2020 рік, відповідно до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у розмірі 6800,00 грн.

IІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Приймаючи рішення про повернення позовної заяви в означеній частині, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем у заяві про визнання причин пропущення строку для звернення до суду поважними та поновлення пропущеного строку не вказуються обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежали від його волевиявлення, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду, не надано доказів на підтвердження таких обставин.

Суд першої інстанції зазначив, що, звертаючись до відповідача із заявою від 09.08.2021 року позивач був обізнаний про те, що після прийняття Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 №3-р/2020 та згідно статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон № 3551-ХІІ) йому як учаснику бойових дій передбачено щорічно до 5 травня виплату разової грошової допомоги у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.

Суд також зазначив, що у позовних вимогах позивачем викладено дві вимоги щодо визнання неправомірними дій Відділу №4 (смт. Глибока) Управління праці та соціального захисту населення Чернівецької районної державної адміністрації Чернівецької області щодо виплати ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня 2021 року. Однак, зобов`язальні вимоги спрямовані на виплату такої допомоги за 2020 рік та за 2021 рік. Вказане свідчить про невірно обраний позивачем спосіб захисту порушених прав, варіанти яких передбачено статтею 5 КАС України.

У свою чергу, згідно змісту позову та доводів позивача, суддею встановлено, що позивачу забезпечено виплату грошової допомоги до 5 травня у розмірі 1390,00 грн саме за 2020 рік. Відтак і вимоги про визнання неправомірними дій Відділу №4 (смт. Глибока) Управління праці та соціального захисту населення Чернівецької районної державної адміністрації Чернівецької області щодо виплати ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня 2021 року, яка передбачена статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у розмірі 1390,00 грн, полягає у незгоді з діями відповідача щодо виплати разової грошової допомоги до 5 травня не за 2021 рік, а за 2020 рік.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі частини 2 статті 123 КАС України та пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України в частині позовних вимог щодо виплати разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік.

V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та недотриманням норм матеріального права, просить скасувати ухвалу суду та ухвалити нове судове рішення, яким скасувати ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року по справі №600/4277/21-а, а матеріали позовної заяви повернути в Чернівецький окружний адміністративний суд для вирішення питання про відкриття провадження по позовній заяві.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт як і в позовній заяві та заяві про поновлення строку, зазначає про те, що після отримання одноразової грошової допомоги у травні йому стало відомо про недоплату грошової допомоги та про існування рішення Конституційного суду від 27.02.2020 по справі №3-р/2020, після чого й звернувся із відповідною заявою до відповідача.

Вказує, що обмеження права особи на отримання належної їй соціальної допомоги певними строками є неприпустимим, та вважає, що строк на звернення до суду починається з моменту, коли фактично дізнався про порушене право та звернувся до відповідача із заявою.

VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Згідно частин 1, 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Питання застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України, у соціальних спорах було предметом розгляду Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі № 240/12017/19 (постанова від 31 березня 2021 року), в якій Суд дійшов наступних висновків.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Відтак, з дня отримання коштів, позивач вважається таким, що повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання виплати, демонструючи свою необізнаність щодо розміру грошової допомоги звернулась до відповідного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від органу відповіді на подану нею заяву.

З матеріалів справи встановлено, що згідно з прохальною частиною позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача недовиплачену щорічну одноразову грошову допомогу до 5 травня 2020 року у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком відповідно до ч.5 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону №3551-XII (в редакції Закону України від 25 грудня 1998 року №367-XIV "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Згідно з ст.17 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", фінансування витрат, пов`язаних з введенням його в дію, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Верховний Суд у рішенні від 06.02.2018 року по справі №607/7919/17 виклав правову позицію у подібних правовідносинах, де зазначив, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

<...> При цьому, 30 вересня 2016 року - встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована. Отже, перебіг строку звернення позивача до суду з даним позовом слід обраховувати з 30 вересня 2016 року.

Так, колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів ч. 4 ст. 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" 30 вересня 2020 року - встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована. Отже, перебіг строку звернення позивача до суду з даним позовом слід обраховувати з 30 вересня 2020 року.

Крім того, Верховний Суд у зразковій справі №440/2722/20 встановив, що одноразова грошова допомога до 5 травня виплачується з квітня 2020 року по 30 вересня 2020 року.

При цьому 30 вересня 2020 року - встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована.

Оскільки разова допомога позивачу була виплачена відповідачем, на думку позивача в меншому розмірі, позивач мав законні сподівання на отримання бажаної виплати до 30 вересня 2020 р.

Таким чином, перебіг шестимісячного строку звернення позивача до суду із цим позовом щодо ненарахування та невиплати позивачу разової грошової допомоги до 05 травня слід обраховувати з 30 вересня відповідного року.

Зазначені висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду в постанові від 22.07.2021 у справі №420/718/21, які також враховуються судом відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.

Тобто, строк звернення до суду з позовною вимогою про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати щорічної разової допомоги за 2020 рік розпочався з 30 вересня 2020 року та сплив 30 березня 2021 року.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, заява позивача не містить викладення обставин причин пропуску строку звернення до суду, як і доказів їх наявності.

Колегія суддів зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, а нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Суд вважає, що особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу, що здійснює виплату одноразової грошової допомоги відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру допомоги, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок допомоги.

Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

Позивач пов`язує порушення своїх прав з виплатою вказаної допомоги не в повному розмірі, в якому відповідач повинен був сплачувати її у зв`язку із прийняттям рішення Конституційним Судом України від 27.02.2020 №3-р/2020. Вказане рішення було вчасно опубліковано і особа могла з ним ознайомитись.

Суд враховує, що виплата грошової допомоги до 5 травня є періодичним платежем, а тому в будь-якому разі його розмір відомий особі, яка його отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення конкретного розміру грошової допомоги чи був здійснений його перерахунок, з яких складових він складається, як обрахований та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий його розрахунок чи розрахунок його складових.

Отже, з дня отримання грошової допомоги до 5 травня особою, якій виплачений конкретний розмір грошової допомоги, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання грошової виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових нарахованого грошового забезпечення, звернулась до органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від органу відповіді на подану нею заяву.

Колегія суддів зауважує, що саме з моменту отримання позивачем грошової допомоги за 2020 рік йому було відомо її розмір, отже з цього часу позивач мав реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений розрахунок одноразової грошової допомоги.

Між тим, позивач звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом 01.09.2021 року, тобто з порушенням шестимісячного строку звернення до суду, встановленого п.2 ст.122 КАС України.

При цьому, до уповноваженого органу із відповідним зверненням позивач звернувся лише 09.08.2021, тобто більше ніж через рік з моменту отримання разової допомоги за 2020 рік, у зв`язку з чим дата отримання відповіді на вказане звернення у межах спірних правовідносин не є моментом, з якого позивач дізнався про порушення своїх прав, а є обставиною, яка вказує на часовий проміжок, в який особа почала вчиняти дії щодо захисту свого права.

Обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt, згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач пропустив строк звернення до суду з даним позовом, не навівши при цьому поважних та об`єктивних причин пропуску вказаного строку.

Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

Колегія суддів зазначає, що поновлення процесуального строку зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими може порушити принцип юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі Пономарьов проти України).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду із цим позовом, належних обґрунтувань обставин та доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом позивачем не наведено та не доведено, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанцій про наявність підстав для повернення позовної заяви у відповідній частині.

З огляду на викладене, колегія суддів, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що судом ухвалено судове рішення з додержанням норм процесуального права, законне і обґрунтоване, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а підстави для його скасування відсутні.

VII. ВИСНОВКИ СУДУ

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 14 січня 2022 року.

Головуючий

Моніч Б.С.

Судді

Боровицький О. А. Ватаманюк Р.В.