ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Добрівська Н.А. суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2022 року Справа № 826/13618/18

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Грибан І.О., Губської Л.В.,

за участі секретаря Сакевич Ж.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної авіаційної служби України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 квітня 2021 року у справі

за позовом приватного акціонерного товариства

«Авіакомпанія» «Україна - АероАльянс»»

до Державної авіаційної служби України

про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

Приватне акціонерне товариство «Авіакомпанія «Україна-Аероальянс» (далі - Позивач) звернулося до суду з позовом до Державної авіаційної служби України (далі - Відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови від 10.08.2018 № 000006 серії АБ.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 квітня 2021 року позов задоволено повністю.

Постановляючи таке рішення в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Позивача не може бути притягнуто до відповідальності за надання недостовірної інформації на підставі абзацу 8 пункту 1 частини першої статті 27 Повітряного кодексу України, оскільки відповідна інформація була надана не Позивачем, а ОСОБА_1 . Тому, з огляду на принцип індивідуальної відповідальності та відсутність у діях Позивача порушень вимог підпункту 12.3.3.3.1. пункту 12.3., пункту 4.11 Правил № 486, спірна постанова про накладання на нього штрафу є протиправною та підлягає скасуванню.

Крім того, суд першої інстанції звернув увагу на те, що Відповідачем не було дотримано законодавчо встановлений порядок проведення перевірки Позивача, на підставі результатів якої до нього застосовано спірні санкції.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову повністю, посилаючись на те, що фізична особа бортрадист ОСОБА_1 є авіаційним персоналом, тобто найманим працівником Позивача та повинен мати належним чином оформлене свідоцтво, згідно з авіаційними правилами України, але при поданні документів для продовження дії такого свідоцтва ним було подано сертифікат щодо підтвердження знань з англійської мови, який насправді його не видавався.

При цьому, Апелянт наполягає на тому, що саме Позивач повинен нести відповідальність за таке правопорушення і стверджує, що перевірка проведена з дотриманням вимог законодавства і спірна постанова винесена правомірно.

З цих та інших підстав Апелянт вважає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення в частині задоволення позовних вимог було порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2021 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів Апелянта та правильності висновків суду першої інстанції.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2021 витребувано додаткові докази у справі.

25.10.2021 та 17.11.2021 Сторонами подано додаткові докази у справі.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2021 вирішено перейти до розгляду цієї справи у відкритому судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 21.06.2018 Департамент льотної експлуатації Державної авіаційної служби України направив льотному директору ПрАТ «Авіакомпанія «Україна-Аероальянс» лист № 13/602-18, яким за результатами розгляду заяви Позивача та комплекту документів для продовження терміну дії свідоцтва члена екіпажу бортрадиста ОСОБА_1 від 20.06.2018, повідомив про виявлення у наданих документах підроблених сертифікатів.

У зв`язку з цим Позивачу було запропоновано надати письмове пояснення з цього приводу із зазначенням подальших дій щодо недопущення подібних випадків.

Листом від 02.08.2018 № 4/627-18 Державна авіаційна служба України проінформовала Позивача про те, що за результатами розгляду сертифікаційної заявки на продовження терміну дії свідоцтва бортрадиста ОСОБА_1 заступник начальника відділу сертифікації тренувальних центрів/організацій - державний інспектор з авіаційного нагляду за льотною експлуатацією управління сертифікації персоналу департаменту льотної експлуатації Кондратенком К.Г виявлено порушення підпункту 12.3.3.1 пункту 12.3 розділу 12 та пункту 4.11 розділу 4 Правил видачі свідоцтв авіаційного персоналу в Україні затверджених наказом Міністерства транспорту України від 07.12.1998 № 498, у зв`язку з чим 31.07.2018 складено протоколи про правопорушення у галузі цивільної авіації №№ 000578, 000507 серії АА.

Цим же листом Позивачу було запропоновано, відповідно до частини другої статті 128 Повітряного кодексу України, прибути до Державіаслужби 10.08.2018 для надання пояснень та участі у розгляді справи по суті.

03.08.2018 Позивачем подано заперечення № 477-1 (пояснення) до Протоколу, в яких заявлено прохання розглянути справу та ухвалити рішення про відсутність факту правопорушення, оскільки авіакомпанія не є особою, яка допустила правопорушення у галузі авіації та не подавала до ДАСУ недостовірної інформації, і законодавством України не передбачено обов`язок авіакомпанії забезпечити перевірку документів щодо їх достовірності, які власник свідоцтва члена екіпажу подає до ДАСУ.

У відповідь на лист Позивача від 07.08.2018 № 483 щодо надання доступу до бази даних «АРМ Персонал» Державіаслужби, Відповідач листом від 08.08.2018 № 13/806-18 на підставі розділу ІІ Положення про надання доступу до програмного комплексу єдиної інформаційної системи Державної авіаційної адміністрації, затвердженої наказом Державіаслужби від 01.07.2010 №454 та Законами України «Про Інформацію», «Про захист інформації в автоматизованих системах» повідомив про неможливість задовольнити прохання Позивача.

10.08.2018 Відповідачем винесено постанову № 000007 серії АБ про накладання штрафу на Позивача за порушення у галузі цивільної авіації у сумі 85 000,00 грн на підставі статей 127 - 130 Повітряного кодексу України, а саме абзацу 8 пункту 1 частини першої статті 127 цього Кодексу.

Листом від 13.08.2018 № 4/646-18 Відповідач на адресу Позивача направив постанову з повідомленням про реквізити та порядок сплати штрафних санкцій.

Підставою для прийняття цієї Постанови є виявлений факт подання недостовірної інформації під час розгляду сертифікаційної заявки позивача на продовження терміну дії свідоцтва, працівника позивача, бортрадиста ОСОБА_1 , а саме: в частині відомостей щодо проходження бортрадистом ОСОБА_1 підготовки аварійно-рятувальної підготовки з метою продовження строку дії свідоцтва члена екіпажу, що є порушенням підпункту 12.3.3.1 пункту 12.3 розділу 12 Правил видачі свідоцтв авіаційному персоналу в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 07.12.1998 № 486.

Позивач, вважаючи зазначену постанову протиправною, звернувся до суду з цим позовом.

Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Повітряним кодексом України (далі - ПК України), Правилами видачі свідоцтв авіаційному персоналу в Україні, затвердженими наказом Міністерством транспорту України від 07.12.1998 № 486 (далі - Правила № 486), Порядком накладення і стягнення штрафів за порушення вимог законодавства на повітряному транспорті, затверджений наказом Міністерства інфраструктури України від 26.12.2011 № 637 (надалі - Порядок № 637), Положенням про державного інспектора з авіаційного нагляду у Державній авіаційній службі України, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 09.02.2010 № 68 (далі - Положення № 68).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові основи діяльності в галузі авіації встановлені ПК України, який визначає, що державне регулювання діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України спрямоване на гарантування безпеки авіації, забезпечення інтересів держави, національної безпеки та потреб суспільства і економіки у повітряних перевезеннях та авіаційних роботах.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 ПК України авіаційний персонал - це особи, які пройшли спеціальну фахову підготовку, мають відповідне свідоцтво і здійснюють льотну експлуатацію, технічне обслуговування повітряних суден, організацію повітряного руху, технічну експлуатацію наземних засобів зв`язку, навігації, спостереження.

Відповідно до статті 49 ПК України особа, яка належить до авіаційного персоналу, має відповідати кваліфікаційним вимогам за професійною ознакою, станом здоров`я та мати належним чином оформлене свідоцтво згідно з авіаційними правилами України.

Свідоцтво видається окремо на кожну спеціальність осіб авіаційного персоналу. У свідоцтво можуть вноситися відмітки про право виконання деяких функцій, передбачених іншими спеціальностями.

Особа авіаційного персоналу зобов`язана мати при собі свідоцтво під час провадження професійної діяльності і провадити таку діяльність згідно з умовами та обмеженнями, передбаченими свідоцтвом.

Наявність свідоцтва є необхідним для таких спеціальностей осіб авіаційного персоналу: 1) пілот повітряного судна; 2) диспетчер управління повітряним рухом (диспетчер служби руху); 3) персонал з технічного обслуговування повітряних суден; 4) члени випробувального екіпажу; 5) член екіпажу пасажирського салону (бортпровідник); 6) диспетчер із забезпечення польотів.

Для осіб авіаційного персоналу, які не зазначені в частині четвертій цієї статті та виконують певні функції у складі екіпажу повітряного судна або інші обов`язки з авіаційної діяльності, уповноважений орган з питань цивільної авіації може встановити вимогу про необхідність наявності свідоцтв.

Правила видачі свідоцтв авіаційному персоналу в Україні обов`язкові для авіаційного персоналу, що здійснює експлуатацію та технічне обслуговування цивільних повітряних суден, використання повітряного простору та обслуговування повітряного руху, підготовку авіаційних фахівців в організаціях, зареєстрованих на території України, незалежно від форм власності та відомчої підпорядкованості (пункт 1.1. розділу 1 Правил № 486).

Згідно з пунктом 1.2. розділу 1 Правил № 486, ці Правила встановлюють вимоги до кандидатів на отримання свідоцтв та рейтингів, порядок сертифікації авіаційного персоналу, процедури видачі, внесення обмежень та вилучення свідоцтв, продовження терміну їх дії.

Зазначені Правила прийняті у відповідності із стандартами і рекомендованою практикою Міжнародної організації цивільної авіації (IKAO), Конвенцією про міжнародну цивільну авіацію та іншими нормативно-правовими актами.

Підпунктом 2.1.1 пункту 2.1. розділу 2 Правил № 486 встановлено, що авіаційний фахівець - фізична особа, яка пройшла спеціальну професійну підготовку і є власником відповідного свідоцтва.

Відповідно до підпункту 2.1.41. п.2.1. розділу 2 Правил № 486 встановлено, що член екіпажу повітряного судна - особа авіаційного персоналу, якій в установленому порядку доручено виконання певних обов`язків на борту повітряного судна протягом виконання політного завдання.

Згідно з п.п. 12.2.6 п. 12.2 розділу 12 Правил № 486, кандидат персонально відповідає за достовірність інформації, зазначеної в заяві. При виявленні недостовірної інформації структурний підрозділ Державіаслужби України з видачі свідоцтв може відмовити кандидату у видачі свідоцтва на визначений термін від 1 до 12 місяців.

Підпунктом 12.3.3.1. пункту 12.3. розділу 12 Правил № 486 передбачено, що для продовження терміну дії свідоцтва потрібно власникам свідоцтва члена екіпажу ПС (повітряного судна):

- подати заяву про продовження строку дії свідоцтва члена екіпажу (додаток 19 до цих Правил);

- представити результати сертифікаційної льотної та кваліфікаційної (професійної) перевірок;

- представити чинний медичний сертифікат, відповідний даному свідоцтву;

- власникам свідоцтв комерційних і транспортних пілотів, штурмана, бортінженера, бортрадиста, бортоператора, бортпровідника та льотчика-спостерігача - скласти іспити або відповідний комплексний іспит з теоретичних дисциплін;

- власникам свідоцтв категорій пілотів, що вказані в підпункті 12.3.9 пункту 12.3 цього розділу, - представити документи, що підтверджують відповідність вимогам про самостійний наліт, а в разі невідповідності - скласти іспити або відповідний комплексний іспит з теоретичних дисциплін;

- представити свідоцтво та стару тимчасову додаткову частину.

Так, додаток 19 до п.12.3.3.1 Правил № 486 містить поле для обов`язкового заповнення, яке визначає фізичну особу, якою подається Заяви про продовження строку дії свідоцтва члена екіпажу.

Згідно з пунктом 4.1. розділу 4 Правил № 486, авіаційні фахівці допускаються до самостійної професійної діяльності з експлуатації та ТО ПС, ВПП та ОПР лише за умови, якщо вони мають офіційний дозвіл Державіаслужби України на здійснення такої діяльності у вигляді свідоцтв авіаційного персоналу (крім посвідчення курсанта).

Державіаслужба України видає свідоцтва авіаційних фахівців на підставі об`єктивної оцінки відповідності кандидата на одержання свідоцтва вимогам та процедурам, установленим цими Правилами (пункт 4.3. розділу 4 Правил № 486).

При порушенні вимог нормативно-правових документів, що регламентують льотну роботу, ВПП та ОПР, ТО АТ, що безпосередньо впливають на безпеку польотів, авіаційний фахівець може бути обмежений в правах, наданих йому свідоцтвом, з обмеженням терміну дії цього свідоцтва чи без, шляхом внесення відповідного запису в XIII розділ додаткової тимчасової частини свідоцтва. При цьому зазначаються характер порушення з посиланням на відповідний пункт нормативного документа, вид обмеження, посада, прізвище особи, яка внесла запис, аеропорт, дата та підпис.

Посадова особа, яка внесла запис, інформує про це керівників АК (АП) та структурний підрозділ Державіаслужби України з видачі свідоцтв та ГІБП. Для фахівців служби руху та ІТП додатково вноситься запис у журнал обліку порушень (пункт 4.7. розділу 4 Правил № 486).

Пункт 4.11 розділу 4 Правил № 486 встановлює, що відповідальність за підтримання рівня кваліфікації власника свідоцтва авіаційного фахівця та допуск його до робіт у межах повноважень, передбачених свідоцтвом, несуть керівники льотних служб, підприємств з ТО та служб руху.

Згідно з пунктом 1.1. Порядку № 637 він встановлює процедуру розгляду справ про правопорушення у галузі цивільної авіації, накладення і стягнення штрафів за порушення вимог законодавства на повітряному транспорті

У пункті 4.3. Порядку№ 637 факти правопорушень, визначених у статті 127 Повітряного кодексу України, виявляються державними інспекторами та уповноваженими на проведення перевірок посадовими особами Державіаслужби України шляхом проведення планових та позапланових перевірок, а також керівниками аеропортів, начальниками служб авіаційної безпеки та їх заступниками під час виконання ними своїх посадових обов`язків.

Відповідно до пункту 6.1 Положення № 68, державний інспектор на підставі службового посвідчення та спеціального завдання на проведення перевірки має право безперешкодно перевіряти роботу суб`єктів та об`єктів авіаційної діяльності, у тому числі іноземних, на території України, виконання польотів з метою нагляду за забезпеченням безпеки авіації та додержанням авіаційних правил.

Пунктом 5.3 Положення № 68 передбачено, що для виконання оперативних завдань, проведення інспекцій, сертифікаційних перевірок державний інспектор в оперативному порядку за дорученням голови Державіаслужби України або його заступників підпорядковується керівнику тимчасової робочої групи або комісії.

Згідно з пунктом 1.3 Положення № 68 спеціальне завдання на проведення перевірки - наказ Державіаслужби України на проведення перевірки.

Пунктом 6.7 Положення № 68 встановлено, що державний інспектор на підставі службового посвідчення та спеціального завдання на проведення перевірки має право складати протоколи та розглядати справи щодо суб`єктів авіаційної діяльності у разі здійснення ними правопорушення у галузі цивільної авіації та фізичних осіб у разі здійснення ними адміністративного правопорушення, пов`язаного з порушенням правил безпеки польотів, правил поведінки на повітряному судні, правил міжнародних польотів, правил пожежної безпеки на повітряному транспорті, і накладати на них адміністративне стягнення відповідно до Повітряного кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що документи для вирішення питання про продовження строку дії сертифікату члена екіпажу подаються саме власником таких документів, який і несе персональну відповідальність за їх достовірність.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що Позивач не є власником спірного свідоцтва, не має доступу до бази даних «АРМ Персонал» та не повинен нести відповідальність за достовірність доданих документів до заяви про продовження строку дії сертифікату.

Отже, безпосередньо Позивач не є особою, яка допустила правопорушення в галузі авіації, передбачене абзацом 8 пункту 1 частини першої статті 127 ПК України, та/або порушила вимоги підпункту 12.3.3.1 пункту 12.3 розділу 12 Правил № 486.

Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що протоколом № 000578 серії АА від 31.07.2018 не встановлено допуску ОСОБА_1 до виконання обов`язку бортрадиста під час відсутності чинного свідоцтва.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та не спростовано Апелянтом, перевірка, за результатами якої Відповідачем прийнято спірну постанову фактично проведена за відсутності відповідного наказу про її призначення, що є порушенням п. 1.3. Положення № 68.

З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності притягнення Позивача до адміністративної відповідальності оспорюваною постановою ДАСУ від 10.08.2018 № 000006 серії АБ.

При цьому, судова колегія враховує правові висновки, викладені в пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, «Тошкуца та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67).

Відповідно до ст. 6 КАС України ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки Європейського суду з прав людини є джерелом права.

Доводи Апелянта про те, що фізична особа бортрадист ОСОБА_1 є авіаційним персоналом, тобто найманим працівником Позивача та повинен мати належним чином оформлене свідоцтво, згідно з авіаційними правилами України, але при поданні документів для продовження дії такого свідоцтва ним було подано сертифікат щодо підтвердження знань з англійської мови, який насправді його не видавався, судова колегія відхиляє з підстав, наведених вище.

Твердження Апелянта про те, що саме Позивач повинен нести відповідальність за таке правопорушення і що перевірка проведена з дотриманням вимог законодавства і спірна постанова винесена правомірно, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими з огляду на вищевикладене.

Аналізуючи всі доводи учасників справи, колегія суддів приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову повністю.

Отже, судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга Державної авіаційної служби України підлягає залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 квітня 2021 року - без змін.

Розподіл судових витрат.

З огляду на результат розгляду цієї справи, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної авіаційної служби України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 квітня 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлено 19 січня 2022 року.

Головуючий суддя О.В. Епель

Судді : І.О. Грибан

Л.В. Губська