Постанова

Іменем України

28 січня 2022 року

м. Київ

справа № 344/3913/19

провадження № 61-6001св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 грудня 2019 року в складі судді Шамотайла О. В. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року в складі колегії суддів: Матківського Р. Й., Максюти І. О., Горейко М. Д.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області (далі - Управління ДСНС України в Івано-Франківській області) та просила поновити її на роботі в Управлінні ДСНС України в Івано-Франківській області на посаді завідувача аптечного пункту охорони здоров`я центру забезпечення діяльності, скасувати накази: № 444 від 26 жовтня 2018 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 », № 29 від 17 січня 2019 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 », № 46 від 29 січня 2019 року «Про завершення службового розслідування», № 50 від 01 лютого 2019 року «Про звільнення ОСОБА_1 » та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, щовона перебувала в трудових відносинах з відповідачем та обіймала посаду завідувача аптечного пункту охорони здоров`я центру забезпечення діяльності Управління ДСНС України в Івано-Франківській області.

01 лютого 2019 року її звільнено з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України (за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку).

Вважала, що звільнення є незаконним та таким, що проведено з порушенням норм трудового законодавства, оскільки її пояснення стосовно встановлених порушень відповідач до уваги не прийняв і не врахував ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду.

Так, підставою для її звільнення відповідач вказав факт відпуску лікарських засобів і виробів без рецепта та медичного призначення, за що до неї наказом № 444 від 26 жовтня 2018 року було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани, а також виявлену в подальшому нестачу грошових коштів у сумі 234, 17 грн, у зв`язку з чим наказом № 29 від 17 січня 2019 року відповідач притягнув її до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення.

Зазначала, що в жодному з цих випадків притягнення її до дисциплінарної відповідальності нею не було вчинено грубого порушення трудової дисципліни, оскільки в посадовій інструкції, якою вона керувалася в своїй роботі, відповідного режиму відпуску медпрепаратів регламентовано не було, а виявлена за результатами інвентаризації нестача була незначною, виникла внаслідок лічильної помилки та в результаті компенсована нею.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 грудня 2019 року позов задоволено частково.

Скасовано наказ Управління ДСНС України в Івано-Франківській області № 29 від 17 січня 2019 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 .

Скасовано наказ Управління ДСНС України в Івано-Франківській області № 50 від 01 лютого 2019 року про звільнення ОСОБА_1 .

Поновлено ОСОБА_1 на роботі в Управлінні ДСНС України в Івано-Франківській області на посаді завідувача аптечного пункту охорони здоров`я центру забезпечення діяльності Управління ДСНС України в Івано-Франківській області.

Стягнуто з Управління ДСНС України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 лютого 2019 року по 11 грудня 2019 року в сумі 81 365, 04 грн.

У задоволенні решти вимог позову відмовлено.

Допущено до негайного виконання рішення суду в межах суми стягнення за один місяць. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з того, що в наказі № 29 від 17 січня 2019 року не зазначено, за який дисциплінарний проступок на позивача накладено стягнення та коли цей проступок нею вчинено, у зв`язку з чим неможливо перевірити дотримання відповідачем передбачених статтею 148 КЗпП України строків застосування дисциплінарного стягнення, а тому наявні підстави для визнання цього наказу незаконним та його скасування, як і скасування похідного наказу № 50 від 01 лютого 2019 року про звільнення позивача, поновлення її на роботі та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Водночас суд першої інстанції не вбачав підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування наказу № 444 від 26 жовтня 2018 року, оскільки така вимога є необґрунтованою і заявлена позивачем з пропуском встановленого законом строку на звернення до суду, та в частині скасування наказу № 46 від 29 січня 2019 року, так як такий не містить причинно-наслідкового зв`язку з винесенням відповідачем наказу № 50 від 01 лютого 2019 року про звільнення позивача.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 грудня 2019 року в частині скасування наказів Управління ДСНС України в Івано-Франківській області № 29 від 17 січня 2019 року, № 50 від 01 лютого 2019 року та в частині суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу змінено.

Скасовано накази Управління ДСНС України в Івано-Франківській області № 29 від 17 січня 2019 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 та № 50 від 01 лютого 2019 року про її звільнення.

Стягнуто з Управління ДСНС України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02 лютого 2019 року по 11 грудня 2019 року в розмірі 80 988, 35 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що правильним є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для скасування наказу від 26 жовтня 2018 року, оскільки такий є законним. Водночас помилковими є посилання суду на пропуск позивачем строку оскарження цього наказу, оскільки вимоги про його скасування не підлягають задоволенню у зв`язку із їх необґрунтованістю.

Окрім цього суд першої інстанції не звернув уваги на те, що 01 лютого 2019 року був останнім робочим днем позивача й за роботу в цей день їй нарахована та виплачена заробітна плата, а тому неправильно визначив розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 01 лютого 2019 року.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить частково змінити рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 грудня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року в частині відмовлених позовних вимог, задовольнивши заявлені нею вимоги про скасування наказу № 444 від 26 жовтня 2018 року та наказу № 46 від 29 січня 2019 року, в решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

- застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року в справі № 452/970/17, постановах Верховного Суду від 18 вересня 2019 року в справі № 344/8219/16-ц, від 13 січня 2020 року в справі № 511/847/17 та від 18 березня 2020 року в справі № 643/12579/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

- судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована, зокрема тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що притягнення її до дисциплінарної відповідальності наказом № 444 від 26 жовтня 2018 року відбулося за відсутності її винних дій та складу самого правопорушення, оскільки порушень щодо видачі ліків без рецепта вона не допускала, а також суди безпідставно залишили поза увагою наказ № 46 від 29 січня 2019 року «Про завершення службового розслідування», надавши йому лише правову оцінку й не скасувавши його.

Касаційна скарга не містить вимог щодо скасування чи зміни судових рішень в частині задоволених позовних вимог, а тому в цій частині оскаржувані судові рішення в касаційному порядку не переглядаються.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

27 серпня 2020 року справа № 344/3913/19 надійшла до Верховного Суду.

Відповідач надіслав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення.

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, та якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

Установлено, що 12 січня 2011 року ОСОБА_1 прийнято на посаду завідувача аптеки пункту охорони здоров`я Управління МНС в Івано-Франківській області.

03 червня 2013 року в зв`язку із реорганізацією МНС наказом № 35 позивача переведено до Управління ДСНС України в Івано-Франківській області на посаду завідувача аптеки пункту охорони здоров`я.

Наказом Управління ДСНС в Івано-Франківській області «Про призначення комісії для проведення службового розслідування» № 327 від 05 жовтня 2018 року доручено комісії провести службове розслідування по факту видачі завідувачем аптекою пункту охорони здоров`я центру забезпечення діяльності Управління ДСНС України в Івано-Франківській області ОСОБА_1 ліків з аптеки без рецептів та без призначення лікарів пункту охорони здоров`я центру забезпечення діяльності Управління ДСНС України в Івано-Франківській області.

За результатами службового розслідування щодо причин, умов та обставин видачі завідувачем аптекою ОСОБА_1 лікарських засобів з аптеки без рецептів та без призначень лікарів, комісією складено акт, який затверджений т.в.о. начальника Управління ДСНС України в Івано-Франківській області Оксентюком І. В. 26 жовтня 2018 року.

Згідно з вказаним актом комісією за результатами перевірки службової документації, зокрема журналу обліку використання амбулаторних призначень, встановлено, що: 15 червня 2018 року в рецепті № 85 призначено для видачі 1 упаковку препарату «Реліф Уно», однак згідно з даними журналу видано 3 упаковки; 23 червня 2018 року видано препарат «Лізиноприл», однак відсутня інформація стосовно номера рецепта та не прикріплений сам рецепт або його корінець. Відповідно до занесених до журналу видачі нерецептурних лікарських засобів даних комісією встановлено, що: запис за № 95 від 20 липня 2018 року - видано препарати «Каптоприл» 05 упаковки, «Дротаверин» № 30 1 упаковку, підстава - невідкладна допомога, виїзд - стадіон за наказом та за усним проханням начальника медслужби; запис № 104 від 30 липня 2018 року - видано препарат «Медрол» 16 мг 20 таблеток, 0, 4 упаковки, підстава видачі - у зв`язку із відпусткою лікаря; запис № 106 від 11 вересня 2018 року - видано препарат «Креон» 10 000 № 20 2 упаковки та «Гіоксизол мазь» 1 упаковку, підстава видачі - без призначення лікаря; запис № 113 від 02 жовтня 2018 року - видано препарати «Сорбекс» № 20 0, 5 упаковки та «Анальгін» 2 таблетки, підстава видачі - відпущено без рецепта за згодою на проведення досліду в присутності лікаря-окуліста.

На підставі цього акта наказом Управління ДСНС України в Івано-Франківській області № 444 від 26 жовтня 2018 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » на позивача накладено дисциплінарне стягнення у виді догани за порушення вимог пункту 3 Порядку відпуску лікарських засобів і виробів медичного призначення з аптек та їх структурних підрозділів, пункту 1. 5 Правил виписування рецептів на лікарські засоби і вироби медичного призначення, які затверджені наказом МОЗ України 19 липня 2005 року № 360, перевищення своїх повноважень та видачу з аптеки без рецептів і без призначення лікарів пункту охорони здоров`я центру забезпечення діяльності Управління ДСНС України в Івано-Франківській області в області лікарських засобів пацієнтам.

Наказом № 54 від 29 жовтня 2018 року т.в.о. начальника Управління ДСНС України в Івано-Франківській області зобов`язано провести в управлінні повну інвентаризацію основних засобів, малоцінного та швидкозношувального інвентаря, матеріальних цінностей, грошових коштів, розрахунків та інших статей балансу станом на 01 листопада 2018 року.

За результатами інвентаризації 29 грудня 2018 року був складений протокол, відповідно до якого виявлено розбіжність між фактичною наявністю матеріальних активів і даними бухгалтерського обліку в матеріально-відповідальної особи ОСОБА_1 на суму 234, 27 грн.

Наказом № 6 від 09 січня 2019 року призначено комісію для проведення службового розслідування.

За результатами службового розслідування 16 січня 2019 року комісією складений акт, яким підтверджено розбіжність між фактично наявністю матеріальних активів і даними бухгалтерського обліку в матеріально-відповідальної особи ОСОБА_1 на суму 234, 27 грн, а саме: утримувач тазів, ціна 4, 2 грн, кількість - 2, шина дротяна драбинчаста, ціна - 0, 61 грн, кількість 145; кружка емальована, ціна 2, 0 грн, кількість - 1, примус туристичний «Шмель», ціна 45, 1429 грн, кількість - 3.

Відповідно до вказаного акта, в ході проведення перевірки розбіжностей між фактично наявністю матеріальних активів і даними бухгалтерського обліку в матеріально-відповідальної особи ОСОБА_1 , позивач надала пояснення, які взяті комісією до уваги. Зокрема, у поясненнях, наданих 15 січня 2019 року, позивач зазначила, що не має наміру приховувати недостачу та згідна понести за це відповідальність. Акт службового розслідування позивачем підписаний 16 січня 2019 року.

Матеріальні збитки в розмірі 234, 27 грн були відшкодовані позивачем, про що сторони не заперечували.

Наказом № 29 від 17 січня 2019 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » за недотримання трудової дисципліни, невиконання умов договору про повну матеріальну відповідальність від 27 червня 2013 року та неналежне виконання посадових обов`язків, що призвело до нестачі довірених їй матеріальних цінностей на суму 234, 27 грн, з урахуванням раніше допущеного порушення трудової дисципліни, до ОСОБА_1 застосовано стягнення у вигляді звільнення.

Від підпису про ознайомлення з цим наказом позивач відмовилася, про що складено відповідний акт, у якому заначено про зауваження позивача стосовно виявлених нею граматичних помилок у наказі, у зв`язку з чим вона просила його переоформити.

Наказом № 14 від 18 січня 2019 року відповідач призначив комісію для проведення службового розслідування по факту самовільного відлучення завідувача аптеки ОСОБА_1 з робочого місця 16 січня 2019 року, її неадекватної поведінки, що супроводжувалася застосуванням фізичної сили. За результатами службового розслідування 28 січня 2019 року складений відповідний акт, від підписання якого позивач відмовилася.

Відповідно до наказу № 46 від 29 січня 2019 року за порушення пунктів 3, 4 розділу ІІ Правил етичної поведінки працівників ДСНС, територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери її управління, пунктів 2.1, 2.3, 2.8 розділу ІІ Правил внутрішнього трудового розпорядку для осіб рядового і начальницького складу, працівників та державних службовців апарату та підпорядкованих підрозділів Управління ДСНС в області, а також Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників та державних службовців апарату та підпорядкованих підрозділів Управління ДСНС в області на 2014-2017 роки завідувач аптекою ОСОБА_1 заслуговує притягнення до дисциплінарної відповідальності, але враховуючи наявність діючого дисциплінарного стягнення - звільнення, яке оголошено наказом № 29 від 17 січня 2019 року, вирішено обмежитись раніше накладеним стягненням.

Наказом № 50 від 01 лютого 2019 року ОСОБА_1 з 01 лютого 2019 року, завідувача аптекою пункту охорони здоров`я центру забезпечення діяльності Управління ДСНС України в Івано-Франківській області, звільнено за частиною третьою статті 40 КЗпП України. Підстава звільнення: наказ Управління ДСНС України в Івано-Франківській області від 26 жовтня 2018 року № 444, наказ Управління ДСНС України в Івано-Франківській області від 17 січня 2019 року № 29, наказ Управління ДСНС України в Івано-Франківській області від 29 січня 2019 року № 46.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 139 КЗпП України встановлено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил (частина перша статті 142 КЗпП України).

За змістом статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки одне з таких заходів стягнення: догана та звільнення.

Відповідно до частини першої статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці.

Статтею 149 КЗпП України передбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення до працівника, власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Згідно зі статтею 12, частиною першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У справі, яка переглядається, встановлено, що наказом № 444 від 26 жовтня 2018 року позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за видачу лікарських засобів з аптеки пацієнтам без рецептів і призначення лікарів.

Відповідно до частини четвертої розділу ІІІ Порядку організації медичного забезпечення в системі ДСНС України, затвердженого наказом МВС України від 18 серпня 2014 року № 831, при наданні медичної допомоги у закладах охорони здоров`я ДСНС України прикріплені контингенти забезпечуються безоплатно: лікарськими засобами відповідно до переліку лікарських засобів вітчизняного та іноземного виробництва, які можуть закуповувати заклади й установи охорони здоров`я, що повністю або частково фінансуються з державного та місцевих бюджетів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 вересня 1996 року № 1071 «Про порядок закупівлі лікарських засобів закладами та установами охорони здоров`я, що фінансуються з бюджету»; виробами медичного призначення, в тому числі матеріалами для зубопротезування (за винятком протезування з дорогоцінних металів); інвентарним медичним майном (тимчасово) на період лікування або реабілітації.

Згідно з пунктом 1.5 Правил виписування рецептів на лікарські засоби і вироби медичного призначення, які затверджені наказом МОЗ України 19 липня 2005 року № 360 (у редакції на момент накладення стягнення у вигляді догани), рецепти обов`язково виписуються на: рецептурні лікарські засоби; безрецептурні лікарські засоби, вироби медичного призначення у разі відпуску їх безоплатно чи на пільгових умовах.

Пунктом 3 Порядку відпуску лікарських засобів і виробів медичного призначення з аптек та їх структурних підрозділів, який затверджений наказом МОЗ України 19 липня 2005 року № 360 (у редакції на момент накладення стягнення у вигляді догани), визначено, що рецептурні лікарські засоби відпускаються за рецептами медичних працівників з аптек та аптечних пунктів. При цьому пунктом 5 цього Порядку передбачено, що відпуск ліків безоплатно чи на пільгових умовах або лікарських засобів, вартість яких підлягає державному відшкодуванню, за рецептами медичних працівників може здійснюватися з аптек та аптечних пунктів у встановленому порядку.

Відповідно до посадової інструкції завідувача аптеки пункту охорони здоров`я центру забезпечення діяльності Управління ДСНС України в Івано-Франківській області, затвердженої 19 липня 2017 року, завідувач здійснює видачу ліків із медичного складу особам, які згідно законодавства мають право на безоплатне одержання медичних препаратів тільки за призначенням лікарів пункту охорони здоров`я центру забезпечення діяльності. Позивач ознайомлена з вказаною інструкцією, проте від підпису про її ознайомлення відмовилася, про що складено відповідний акт від 19 липня 2017 року.

Установивши, що позивач здійснювала видачу лікарських засобів з аптеки пацієнтам без рецептів і призначення лікарів пункту охорони здоров`я центру забезпечення діяльності Управління ДСНС України в Івано-Франківській області, чим порушила покладені на неї обов`язки, суди дійшли обґрунтованого висновку про законність накладення на неї дисциплінарного стягнення наказом № 444 від 26 жовтня 2018 року й доводи касаційної скарги цього не спростовують.

Також колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для скасування наказу № 46 від 29 січня 2019 року «Про завершення службового розслідування», оскільки вказаним наказом до позивача не було застосовано дисциплінарного стягнення, а отже він не має жодних правових наслідків і, відповідно, не порушує права позивача.

Висновки судів не суперечать правовим висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначених у касаційній скарзі постановах, а тому доводи касаційної скарги в цій частині безпідставні.

Інші аргументи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки зводяться до незгоди заявника з висновками судів стосовно встановлення обставин справи та стосуються переоцінки доказів. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Судові рішення в оскаржуваній частині відповідають вимогам закону й підстав для їх скасування немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 грудня 2019 року в незміненій при апеляційному перегляді частині та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року в частині позовних вимог про скасування наказів № 444 від 26 жовтня 2018 рокута № 46 від 29 січня 2019 року залишити без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 грудня 2019 року в незміненій при апеляційному перегляді частині та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року в частині позовних вимог про скасування наказів Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області № 444 від 26 жовтня 2018 року та № 46 від 29 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко