ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2022 року Справа № 924/388/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Петухов М.Г.

судді Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Орловська Т.Й.

за участю представників сторін:

прокурор: Гарбарук В.А. прокурор

від позивача: не з"явився

від відповідача 1: не з"явився

від відповідача 2: Сергійчук Ю.В. адвокат

від третьої особи на стороні позивача: не з"явився

від третіх осіб на стороні відповідача: не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.12.2020 року у справі №924/388/20 (суддя Вибодовський О.Д., м.Хмельницький, повний текст складено 08.12.2020р.) за позовом Керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, м. Хмельницький

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест", м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд", с. Колодіївка Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державного підприємства "Староушицьке" смт. Стара Ушиця, Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

- гр. ОСОБА_1 м. Київ

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Форк" м. Київ

про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" (код ЄДРПОУ 41108081) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" (код ЄДРПОУ 40738781) на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 39767479) земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:05:004:0324, загальною площею 2 га., що розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 17.10.2017 №22-20746-СГ ОСОБА_1 .

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2020 року Керівник Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (з урахуванням заяви про зміну предмету позову (а.с. 76-78 т.1) звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" (код ЄДРПОУ 41108081) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" (код ЄДРПОУ 40738781) на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 39767479) земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:05:004:0324, загальною площею 2 га., що розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 17.10.2017 №22-20746-СГ ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог прокурор вказує на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 6822455800:05:004:0324 вибула з власності держави поза її волею, з грубим порушенням вимог чинного законодавства, насамперед через її набуття у приватну власність гр. ОСОБА_1 , який приховав факт попередньої приватизації ним земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, а також з огляду на те, що на даний час право власності на спірну земельну ділянку зареєстроване за ТзОВ "Зарус-Інвест", яким її передано в оренду ТзОВ "Агро-Еко-Граунд", тому, на думку прокурора, така земельна ділянка підлягає витребуванню в останніх на користь держави.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 07.12.2020 року у справі №924/338/20 позов задоволено. Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:05:004:0324, загальною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 17.10.2017 №22-20746-СГ ОСОБА_1 .

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.12.2020 р. по справі №924/388/20 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області в повному обсязі.

Вважає, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку щодо дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", для звернення до суду і відповідним позовом та наявності законних підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.

Зазначає, що станом на момент звернення до суду із даним позовом, об`єкт - земельна ділянка, яку просить витребувати прокурор, не існує як об`єкт цивільного права, її кадастровий номер скасований, відповідно у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення позову.

Крім того, скаржник переконаний, що у Господарського суду Хмельницької області були відсутні підстави для витребування земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:05:004:0324 до моменту вирішення питання про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №42017240000000195.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.12.2020 року у справі №924/388/20 та розгляд апеляційної скарги призначено на 17 лютого 2021 року.

20 січня 2021 року від Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області надійшов відзив в якому просить суд залишити апеляційну скаргу представника відповідача ТОВ «Агро-Еко-Граунд» без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.12.2020 без змін.

09 лютого 2021 року від Керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури надійшов відзив в якому просить суд рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.12.2020 по справі 924/388/20 залишити без змін, апеляційну скаргу представника апелянта ТОВ «Агро-Еко-Граунд» адвоката Сергійчука Ю.В. залишити без задоволення.

В судовому засіданні 17.02.2021 року адвокат відповідача 2 підтримав вимоги апеляційної скарги та надав відповідні пояснення.

Прокурор в судовому засіданні 17.02.2021 року заперечив вимоги апеляційної скарги та надав відповідні заперечення з урахуванням пояснень викладених у відзиві.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2021 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 11.03.2021 року. Витребувано у Керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури - додаткові письмові пояснення з посиланням на докази щодо розпорядження земельною ділянкою за кадастровим номером 6822455800:05:004:0324 станом на 17.10.2017 року та належним чином завірені докази перебування вказаної земельної ділянки у державній власності; додаткові пояснення щодо підстав заявлення позовної вимоги про витребування земельної ділянки як від орендодавця та орендаря; у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" - належним чином завірену копію ухвали Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області 21.03.2018 року у справі №686/4632/18.

На адресу суду 09.03.2021 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" адвоката Сергійчука Ю.В. надійшло пояснення по справі, щодо повноважень ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області на розпорядження землями сільськогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні державних підприємств.

На адресу суду 09.03.2021 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" адвоката Сергійчука Ю.В. надійшло клопотання про долучення доказів, яким долучає ухвалу Хмельницького міськрайонного суду від 21.03.2018 року у справі 686/4632/18 та ухвалу Хмельницького міськрайонного суду від 15.10.2020 року у провадженні 1-кс/686/12531/20 у справі 686/2161/18. В клопотанні скаржник зазначає, що зазначені докази підтверджують, що прокурору під час подання позовної заяви було відомо про те, що ГУ Держгеокадастр у Хмельницькій області не має права на розпорядження оскаржуваними земельними ділянками, адже саме прокуратура здійснює процесуальне керівництво даним кримінальним провадженням.

На адресу суду 09.03.2021 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" адвоката Сергійчука Ю.В. надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №924/388/20, в якому просить зупинити провадження у справі №924/388/20 до завершення розгляду Верховним Судом справи №924/454/20.

В судовому засіданні 11.03.2021 року адвокат відповідача підтримав клопотання про зупинення провадження у справі №924/388/20.

Прокурор в судовому засіданні 11.03.2021 року повідомив, що у зв`язку з неможливістю подати до суду документи, які витребовувались ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2021 року просить суд відкласти судове засідання на іншу дату.

В судове засідання 11.03.2021 року Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, Товариство з обмеженою відповідальністю "Форк", Товариство з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" та Меші В.В. своїх представників не направили, про день, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.2021 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 21.04.2021 року. Витребувано у Керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури - додаткові письмові пояснення з посиланням на докази щодо розпорядження земельною ділянкою за кадастровим номером 6822455800:05:004:0324 станом на 17.10.2017 року та належним чином завірені докази перебування вказаної земельної ділянки у державній власності; додаткові пояснення щодо підстав заявлення позовної вимоги про витребування земельної ділянки як від орендодавця та орендаря.

16 березня 2021 року від Керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури надійшли пояснення в яких зазначає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що на час розгляду справи у суді спірна земельна ділянка перебуває у незаконному володінні ТОВ «Зарус-Інвест», яке здійснило державну реєстрацію права власності за собою, а також ТОВ «Агро-Еко-Граунд», яке фактично використовує цю земельну ділянку і зареєструвало за собою право оренди на неї.

На адресу суду 14.04.2021 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" надійшли додаткові пояснення по справі, в яких зазначає, що відповідно до рішення органів влади Української РСР з 23.04.1957 року, земельні ділянки державної власності загальною площею 1942 га перебувають згідно Державного акту на право постійного користування землею, серія ІІ-ХМ №000216, у постійному користуванні Державного підприємства Радгосп «Староушицьке».

На адресу суду 20.04.2021 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №924/388/20, в якому зазначає, що на даний час відсутні висновки Верховного Суду, викладені в постановах у подібних правовідносинах (в іншій справі), а єдиною такою справою у подібних правовідносинах, що перебуває на розгляді Верховного Суду та яка передана на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду є справа №924/454/20, а тому вважає за необхідне зупинити провадження у справі №924/388/20 до завершення розгляду Верховним Судом справи №924/454/20.

В судовому засіданні 21.04.2021 року адвокат Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" Сергійчук Ю.В. відкликав клопотання про зупинення провадження у справі №924/388/20 до завершення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №910/18647/19, яке було подано до суду 09.03.2021 року, тому апеляційним господарським судом дане клопотання не розглядається.

В судове засідання 21.04.2021 року Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, Товариство з обмеженою відповідальністю "Форк", Товариство з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" та Меші В.В. своїх представників не направили, про день, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.04.2021 розгляд апеляційної скарги відкладено на 04 червня 2021 року залучено до участі у справі №924/388/20 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне підприємство "Староушицьке" (32385, Хмельницька обл., Кам`янець-Подільський р-н, смт. Стара Ушиця, вул. Орджонікідзе, буд.5).

На адресу суду 26.05.2021 року від заступника керівника Кам`янець-подільської окружної прокуратури на виконання вимог ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.04.2021 року у справі №924/388/20 надійшли підтвердження направлення копії позовних заяв з додатками на адресу ДП «Староушицьке».

На адресу суду 04.06.2021 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" адвоката Сергійчука Ю.В. надійшло клопотання про зупинення провадження, в якому просить розглянути клопотання про зупинення провадження у справі № 924/388/20 до завершення розгляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №924/454/20 (з опублікуванням повного тексту постанови в означеній справі) без участі представника відповідача.

Прокурор в судовому засіданні 04.06.2021 року не заперечив проти поданого клопотання про зупинення провадження у справі №924/388/20, та зазначив про наявність правових підстав для зупинення провадження у даній справі до завершення розгляду палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №924/454/20

В судове засідання 04.06.2021 року Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Форк", Товариство з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест", Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд", гр. ОСОБА_1 та Державне підприємство "Староушицьке" своїх представників не направили, про день, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.06.2021 зупинено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.12.2020 у справі №924/388/20 до розгляду Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду справи №924/454/20.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.01.2022 поновлено провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.12.2020 року у справі №924/388/20 та розгляд апеляційної скарги призначено на 26 січня 2022 року.

В судовому засіданні 26.01.2022 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" підтримав доводи апеляційної скарги з урахуванням поданих під час апеляційного провадження пояснень та просив суд скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.12.2020 р. по справі №924/388/20 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області в повному обсязі.

Прокурор в судовому засіданні 26.01.2022 заперечив доводи апеляційної скарги з врахуванням пояснень викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просив суд рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.12.2020 по справі 924/388/20 залишити без змін, апеляційну скаргу представника апелянта ТОВ «Агро-Еко-Граунд» адвоката Сергійчука Ю.В. залишити без задоволення.

В судове засідання 26.01.2022 Головне управління Держгеокадастру у Хмельницької області, Державне підприємство "Староушицьке" своїх представників не направили, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Поштові відправлення з рекомендованими повідомленнями, якими надсилалися примірники ухвали суду від 11.01.2022 року на адресу ТОВ «Форк», ТОВ «Зарус-Інвест» та ОСОБА_1 повернулись до суду апеляційної інстанції з позначкою органу зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до пункту четвертого частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд апеляційної інстанції бере до уваги, що в апеляційній скарзі ТОВ "Агро-Еко-Граунд" вказано адресу ТОВ «Форк»: 01024, вул.. Крутий Узвіз, буд.6/2, м.Київ; ТОВ «Зарус-Інвест»: 01001, м.Київ, вул. Мала Житомирська, 9-Б, зазначене також підтверджується витягами з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 55, 57 т.1). Поряд з цим, в матеріалах справи вказано адресу ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 (а.с. 142 т.1).

Відповідно до частини 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Враховуючи, що ухвала суду від 11.01.2022 направлялися на адреси ТОВ «Форк», ТОВ «Зарус-Інвест» та ОСОБА_1 , які встановлені судом апеляційної інстанції з матеріалів справи, і інші адреси ними не повідомлялися, колегія суддів вважає, що ТОВ «Форк», ТОВ «Зарус-Інвест» та ОСОБА_1 вважаються належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, навіть незважаючи на те, що процесуальні документи суду не були ним отримані та повернулися до суду з причини "адресат відсутній за вказаною адресою".

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.11.2021 у справі №873/41/21.

Верховний Суд зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду першої інстанції, а тому не може свідчити про неправомірність його дій (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

За відсутності в матеріалах справи підтвердження наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що факт неотримання скаржником поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і не звернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2020 у справі N 904/2584/19).

Стаття 43 ГПК України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов`язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез`явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників Головне управління Держгеокадастру у Хмельницької області, Державне підприємство "Староушицьке", ТОВ «Форк», ТОВ «Зарус-Інвест» та ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення адвоката Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" та прокурора в судовому засіданні 17.02.2021, 11.03.2021, 21.04.2021, 04.06.2021, 26.01.2022 обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.12.2020 року у справі №924/388/20 залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до інформаційної довідки №146989030 від 27.11.2018 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, 22.09.2017 за громадянином ОСОБА_1 , зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 1,9247 га, кадастровий номер 3221288400:07:007:0015, що знаходиться на території Світильнівської сільської ради у Броварському районі Київської області, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області № 10-13370/15-17-сг від 31.07.2017( а.с. 26 т.1).

В подальшому згідно з наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17.10.2017р. № 22-20746-СГ ОСОБА_1 на підставі його заяви та доданих до неї документів було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зі зміною виду цільового призначення в межах категорії земель за основним цільовим призначенням землі сільськогосподарського призначення (кадастровий номер 6822455800:05:004:0324). Змінено вид цільового призначення земельної ділянки з "для ведення фермерського господарства" на "для ведення особистого селянського господарства". Надано у власність гр. ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 6822455800:05:004:0324) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області (а.с. 51-52 т.1).

На підставі вказаного наказу, державним реєстратором Комунального підприємства «Подільський реєстраційний центр» Сахновецької сільської ради Староконстянтинівського району Хмельницької області Панасюк Н.К. 21.10.2017 р. зареєстровано право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку за №22988007 (а.с. 25 т.1).

25 жовтня 2017 року ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В. № 1405, відчужив ТОВ «Форк» земельну ділянку, загальною площею 2,00 га (кадастровий номер 6822455800:05:004:0324) для ведення особистого селянського господарства.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 27.11.2018 за ТОВ "Форк" 25.10.2017 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:05:004:0324 площею 2,0 га, набуте на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.10.2017, серія та №1405 (а.с. 25 т.1).

Відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області шляхом об`єднання земельних ділянок, в тому числі з кадастровим номером 6822455800:05:004:0324, утворено земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:05:004:0343 площею 63,1971 га, яке здійснено на підставі технічної документації із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок від 30.10.2017, розробленої ТОВ "Інститут землеустрою "Право на землю" за заявою ТзОВ "Форк" (а.с. 35 т.1).

Реєстратором Комунального підприємства "Подільський реєстраційний центр" Сахновецької сільської ради Староконстянтинівського району Хмельницької області Панасюком Н.К. право власності на новоутворену земельну ділянку 07.11.2017 зареєстровано за ТзОВ "ФОРК" (а.с. 28 т.1).

14 грудня 2017 року ТОВ "Форк" згідно договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зима Н.Ф. №4929 відчужило ТОВ "Зарус-Інвест" земельну ділянку площею 63,1971 га. (кадастровий номер 6822455800:05:004:0343) для ведення особистого селянського господарства.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 25.11.2019 за ТОВ "Зарус-Інвест" 14.12.2017 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:05:004:0343 площею 63,1971 га. набуте на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.12.2017, серія та №4929 (а.с. 28-29 т.1).

03 січня 2018 року об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:05:004:0343 площею 63,1971 га. закрито шляхом поділу та утворено земельні ділянки з кадастровим номером 6822455800:05:004:0344 площею 61 га., та з кадастровим номером 6822455800:05:004:0345 площею 2,1971 га.. Право приватної власності на вказані земельні ділянки 03.01.2018 зареєстровано за ТОВ "Зарус-Інвест" (а.с. 30-33 т.1).

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 25.11.2019 та 23.01.2020 за ТОВ "Агро-Еко-Граунд" зареєстровано право оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6822455800:05:004:0344 площею 61 га та земельної ділянки, кадастровий номер 6822455800:05:004:0345 площею 2,1971 га у зв`язку із укладенням з ТОВ "Зарус-Інвест" договору оренди землі від 13.03.2018 (а.с.30-33 т.1).

Також, 29.03.2018 внесено записи №25502968 та №25542049 про арешт нерухомого майна, обтяжувач: Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької обл.; особа в інтересах якої встановлено обтяження: Головне Управління Національної поліції в Хмельницькій області Слідче управління, на підставі ухвали суду № 686/4632/18 від 21.03.2018 (а.с. 30-33 т.1).

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 06.05.2019 р. у справі №676/218/19 за позовом керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 про визнання недійсним наказу, третя особа - ТзОВ «Форк», визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17.10.2017р. №22-20746-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2га (кадастровий номер 6822455800:05:004:0324) для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за межами населених пунктів Староушицької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, з підстав незаконності отримання ОСОБА_1 земельної ділянки, який вже скористався правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки (а.с. 21-24 т.1).

У зв`язку з вказаними обставинами заступник прокурора Хмельницької області 16.09.2019 звернувся до Головного Управління Держгеокадастру у Хмельницькій області із листом №05/2-278 вих.-19, відповідно до якого повідомляв в тому числі про вищевказане рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду, про наявність підстав для пред`явлення позову про витребування на користь держави земельних ділянок та просив повідомити про заходи, які вжито управлінням з метою повного та належного захисту державних інтересів у вказаних спірних правовідносинах із долученням відповідних підтверджуючих документів (а.с. 45-50 т.1).

У відповідь на вказаний лист Головне Управління Держгеокадастру у Хмельницькій області листом № 10-22-0.6-5750/2-19 від 30.09.2019 повідомило прокуратуру Хмельницької області, що чинним законодавством України та наявною судовою практикою чітко не визначено категорію позовів, що пред`являються Держгеокадастром. Крім того, зазначено, що значна частина коштів, яка виділяється на сплату судового збору, витрачається управлінням у справах, де останнє є відповідачем (а.с. 34-43 т.1).

До вказаного листа Головним Управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області долучено лист Відділу у Кам`янець - Подільському районі від 30.09.2019, який містить інформацію з приводу того, у складі яких земельних ділянок на даний час знаходиться спірна земельна ділянка та про вчинення відповідних реєстраційних дій державними кадастровими реєстраторами. Зокрема у п. 60 зазначено, що земельна ділянка із кадастровим номером 6822455800:05:004:0324 була об`єднана в земельну ділянку 6822455800:05:004:0343 (дата реєстрації земельної ділянки 06.11.2017) та внаслідок поділу знаходиться у складі земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:05:004:0344 (дата реєстрації земельної ділянки 27.12.2017), власником якої є ТОВ "Зарус-Інвест" (а.с. 34-43 т.1).

Листом від 11.12.2019 за вих.№90-1871 вих.-19 заступник керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області з проханням повідомити про заходи, які вжито Управлінням у тому числі звернення до суду з позовними заявами з метою повернення земельних ділянок (в т.ч. з кадастровим номером 6822455800:05:004:0324) з дорученням відповідних підтверджуючих документів. Прокурор зазначив, що вказана інформація необхідна для встановлення наявності підстав для представництва інтересів держав в суді місцевою прокуратурою, відповідно до вимог ст.23 Закону України «Про прокуратуру» (а.с. 47-50 т.1).

У відповідь на лист прокурора від 11.12.2019 №90-1871 вих.-19 Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (лист від 23.12.2019 №10-22-0.6-7613/2-19) повідомив, що чинним законодавством та наявною судовою практикою чітко не визначено категорію позовів, що пред`являються Держгеокадастром та кошти виділені на сплату судового збору витрачені на справи де Головне управління є відповідачем (а.с. 44 т.1).

Заступник керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури 21.01.2020 направив Головному Управлінню Держгеокадастру повідомлення №33-691вих-20 в порядку частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" про намір звернутися до суду про витребування земельних ділянок, зокрема земельної ділянки за кадастровим номером 6822455800:05:004:0324, площею 2,0 га (а.с. 19-20 т.1).

Враховуючи вищевикладене, Керівник Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (з урахуванням заяви про зміну предмету позову (а.с. 76-78 т.1) звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" (код ЄДРПОУ 41108081) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" (код ЄДРПОУ 40738781) на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 39767479) земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:05:004:0324, загальною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 17.10.2017 №22-20746-СГ ОСОБА_1 .

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 07.12.2020 року у справі №924/338/20 позов задоволено. Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:05:004:0324, загальною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 17.10.2017 №22-20746-СГ ОСОБА_1 .

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, ТОВ "Агро-Еко-Граунд", зокрема, не погоджується з висновком суду про дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", та наявності законних підстав для представництва інтересів держави в особі Головного Управління Держгеокадастру, а також зазначає про неврахування судом першої інстанції висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та від 05.11.2020 у справі № 910/21377/17.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи, правильність їх юридичної оцінки та що стосується наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в даній справі, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким є Закон України "Про прокуратуру".

За змістом абзаців 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Системне тлумачення положень частин 3- 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави для висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Водночас тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, на яку посилався як суд першої інстанції, так і скаржник у апеляційній скарзі, наведено наступні правові висновки:

«Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів щодо порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".

Вказаного правового висновку також притримується Верховний Суд у постанові від 16.08.2021 року у справі №910/21377/17.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 16.09.2019 за вих.№05/2-278 вих.-19 Заступник прокурора Хмельницької області звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області в якому з посиланням на виявлення численних фактів неправомірного вибуття з державної власності земельних ділянок, у тому числі спірної земельної ділянки (в т.ч. з кадастровим номером 6822455800:05:004:0324) та скасування судовими рішеннями відповідних наказів Головного Управління Держгеокадастру про передачу у приватну власність земельних ділянок, зазначив, що у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію окремих земельних ділянок, які підлягають поверненню державі внаслідок їх поділу чи об`єднання з іншими ділянками (у тому числі спірної земельної ділянки), скасовано. Прокурор керуючись ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" просив повідомити про заходи, які вжито Головним Управлінням Держгеокадастру з метою повного та належного захисту державних інтересів у вказаних спірних правовідносинах (а.с. 45-50 т.1).

У відповідь на лист прокурора від 16.09.2019 за вих.№05/2-278 вих.-19 Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (лист №10-22-0.6-5750/2-19 від 30.09.2020) надало пояснення, що ним не подано позову до суду відносно земельної ділянки за кадастровим номером 6822455800:05:004:0324, площею 2,0 га. (а.с. 34-43 т.1).

Листом від 11.12.2019 за вих.№90-1871 вих.-19 Заступник керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області з проханням повідомити про заходи, які вжито Управлінням у тому числі звернення до суду з позовними заявами з метою повернення земельних ділянок (в т.ч. з кадастровим номером 6822455800:05:004:0324) з дорученням відповідних підтверджуючих документів. Прокурор зазначив, що вказана інформація необхідна для встановлення наявності підстав для представництва інтересів держав в суді місцевою прокуратурою, відповідно до вимог ст.23 Закону України «Про прокуратуру» (а.с. 47-50 т.1).

У відповідь на лист прокурора від 11.12.2019 №90-1871 вих.-19 Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (лист від 23.12.2019 №10-22-0.6-7613/2-19) повідомив, що чинним законодавством та наявною судовою практикою чітко не визначено категорію позовів, що пред`являються Держгеокадастром та кошти виділені на сплату судового збору витрачені на справи де Головне управління є відповідачем (а.с. 44 т.1).

Прокурор 21.01.2020 направив Головному Управлінню Держгеокадастру повідомлення №33-691вих-20 в порядку частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" про намір звернутися до суду про витребування земельних ділянок, зокрема земельної ділянки за кадастровим номером 6822455800:05:004:0324, площею 2,0 га (а.с. 19-20 т.1).

Отже, з матеріалів справи вбачається, що листування прокурора з Головним Управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області з приводу, зокрема спірної земельної ділянки, кадастровий номер 6822455800:05:004:0324, площею 2,0 га, тривало із вересня 2019 року, однак Головне Управління Держгеокадастру у Хмельницькій області не вживало дій щодо витребування вказаної земельної ділянки.

Згідно з абзацом 4 статті 15-2 ЗК України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15 (далі за текстом - Положення) Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль): за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах (підпункт 25-1 пункту 4 Положення).

Наведеним підтверджуються, що органи Держгеокадастру можуть виконувати: 1) функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності; 2) функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Згідно зі статтею 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійсненні їхніх повноважень у спосіб, що перебачений Конституцією та законами України. Отже, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи відповідно до статті 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" наділені повноваженням звернення до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та пункту 5-1 Положення посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

З наведених норм права вбачається, що органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійсненні їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів з огляду на встановлені обставини та з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 та Верховного Суду від 16.08.2021 року у справі №910/21377/17, що зверненню прокурора з позовом у цій справі передувало відповідне листування з Головним Управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області з дотриманням процедури встановленої ч.ч. 3,4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", а тому, враховуючи звернення прокурора до компетентного органу та нездійснення з Головним Управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області захисту інтересів держави у спірних правовідносинах шляхом звернення до суду із відповідним позовом, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про доведення прокурором наявності підстав для звернення до суду з цим позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з позовом та обґрунтовуючи наявність підстав для представництва інтересів держави у цьому випадку, прокурор з посиланням, зокрема, на постанови Верховного Суду у справах №806/1000/17, №910/18283/17, №812/1689/16, №687/379/17-ц, №906/506/18, №904/583/18, №914/225/18, №921/31/18, наголошував, що підставою для представництва у суді інтересів держави стали факти порушення законодавства при передачі спірної земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 , незаконність якої встановлено рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 06.05.2019 у справі №676/218/19.

Отже, оскільки спірна земельна ділянка вибула з власності держави поза її волею, з порушенням чинного законодавства, що встановлено у судовому рішенні у справі №676/218/19, а саме у зв`язку із набуттям земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 , який приховав факт попередньої приватизації ним земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, з огляду на те, що право власності на час подання позову зареєстровано за ТОВ "Зарус-Інвест" та передано у користування ТОВ "Агро-Еко-Граунд", а Головне Управління Держгеокадастру у Хмельницькій області не вживає дій із захисту права державної власності на землю, посилаючись у своїх листах на відсутність в законі чітко визначених повноважень щодо звернення до суду з такої категорії спорів та відсутність коштів для звернення до суду для сплати судового збору, прокурор звернувся до суду з відповідним позовом.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, надсилання прокурором повідомлення на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Таким чином, доводи заявника апеляційної скарги щодо застосування судом першої інстанції норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, спростовуються вищевикладеним.

Предметом позову у даній справі, є вимога керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" про витребування у відповідачів на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельної ділянки за кадастровим номером 6822455800:05:004:0324, загальною площею 2,0 га, розташованої за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, в координатах, межах та конфігурації, що була передана ОСОБА_1 відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 17.10.2017 №22-20746-СГ з посиланням на положення статей 317, 387, 388 Цивільного кодексу України у зв`язку із незаконним вибуттям земельної ділянки поза волею власника - держави на підставі наказу позивача, який скасовано згідно з рішенням суду через порушення норм закону та повторного надання земельної ділянки у власність поза межами передбаченої процедури, яка є предметом апеляційного оскарження.

Відповідно до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно із частиною 1 статті 319 зазначеного Кодексу власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За змістом статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений спосіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.

Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом України.

Правовий аналіз положень статті 387 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.

Віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред`являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно.

Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний).

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 06.05.2019 р. (набрало законної сили 11.06.2019) у справі №676/218/19 позов керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 про визнання недійсним наказу, третя особа - ТзОВ «Форк» про визнання недійсним наказу, задоволено. Визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17.10.2017р. №22-20746-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,00 га (кадастровий номер 6822455800:05:004:0324) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться за межами населених пунктів Староушицької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області. У вказаному рішенні встановлено обставини, що ОСОБА_1 при зверненні до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області із заявою, надав недостовірну інформацію про те, що не використав право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянської господарства. Отже, земельна ділянка площею 2 га (кадастровий номер номер 6822455800:05:004:0324), що знаходиться за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району, вибула із земель державної власності внаслідок незаконного використання ОСОБА_1 права на повторну безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Поряд з цим, матеріалами справи підтверджено, що право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку за кадастровим номером 6822455800:05:004:0324 було припинено та зареєстровано за ТОВ "Форк" на підставі договору купівлі-продажу від 25.10.2017.

В подальшому, за ТОВ "Форк" зареєстровано право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 6822455800:05:004:0343 площею 63,1971 га. (шляхом об`єднання земельної ділянки за кадастровим номером 6822455800:05:004:0324 із раніше сформованими ділянками), для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться: Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, Староушицька селищна рада.

Вказана земельна ділянка за кадастровим номером 6822455800:05:004:0343 в свою чергу, ТОВ "Форк" була відчужена ТОВ "Зарус-Інвест" на підставі договору купівлі-продажу від 14.12.2017 року.

ТОВ "Зарус-Інвест", отримавши у власність земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:05:004:0343 площею 63,1971 га. поділив її на дві земельні ділянки з площами 61 га. (кадастровий номер 6822455800:05:004:0344) та 2,1971 га. (кадастровий номер 6822455800:05:004:0345), які в подальшому передав в оренду ТОВ "Агро-Еко-Граунд" строком на 7 років на підставі договорів оренди землі від 13.03.2018, укладених між ТОВ "Зарус-Інвест" (орендодавець) та ТОВ "Агро-Еко-Граунд" (орендар).

Отже, з вищевикладених обставин чітко вбачається ряд послідовних дій щодо отримання у приватну власність з державної власності земельних ділянок, з одночасним вчиненням дій щодо унеможливлення подальшого повернення таких земельних ділянок (об`єднання та поділ земельних ділянок з метою присвоєння нових кадастрових номерів, зміна їх конфігурації).

Враховуючи, що земельна ділянка, кадастровий номер 6822455800:05:004:0324 вибула з державної власності на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17.10.2017р. №22-20746-СГ, визнаного недійсними у судовому порядку рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 06.05.2019 р. у справі №676/218/19, через його незаконність, висновок суду першої інстанції про відсутність волі держави на вибуття з її володіння такої земельної ділянки та порушенням вказаним прав держави є вірним.

Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (п. 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, п. 34 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2020 у справі №910/1809/18 ).

Разом з тим, судом апеляційної інстанції враховується правова позиція, викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц, згідно з якою формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

Верховним Судом в постанові від 25.07.2018 у справі № 640/8456/16-ц зроблений висновок, що в результаті об`єднання земельних ділянок не відбулося виникнення чи створення іншого нового майна, відмінного від попереднього, не має місця перетворення або переробка тощо, фактично та юридично відбулася заміна двох правовстановлюючих документів на один новий, яким засвідчено право власності на те саме майно, що й у попередніх двох документах. Залишилися попередніми як правові, так і фізичні характеристики об`єднаних ділянок, зокрема не відбулося зміни їх цільового призначення, розташування тощо. Земельна ділянка, утворена з земельних ділянок, які вибули з володіння позивача поза його волею, а тому зазначену земельну ділянку не слід вважати іншим, новоствореним майном, яке неможливо витребувати від відповідача за правилами статті 388 ЦК України.

Тобто, в цьому випадку прокурором обрано ефективний спосіб захисту інтересів держави, який передбачений цивільним законодавством, а протилежні доводи ТОВ "Агро-Еко-Граунд" спростовуються викладеним.

При цьому судом апеляційної інстанції враховується те, що згідно відзиву на апеляційну скаргу керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури упродовж 2020 року Кам`янець-Подільською місцевою прокуратурою загалом пред`явлено до Господарського суду Хмельницької області 95 позовів про витребування у ТзОВ «Агро-Еко-Граунд» на користь держави 190 га земель сільськогосподарського призначення (зокрема, 32 позови про витребування 32 земельних ділянок, загальною площею 64 га у ТОВ «Агро-Еко-Граунд» як власника та 63 позовів про витребування 63 земельних ділянок, загальною площею 126 га у ТзОВ «Агро-Еко Граунд» як користувача, на підставі договору оренди землі), що неправомірно вибули із державної власності шляхом неправомірного повторного використання права на їх безоплатну приватизацію для аналогічних потреб (а.с. 1-4 т.2).

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у цьому випадку вбачається комплекс дій направлений на безоплатне набуття у власність юридичної особи земель сільськогосподарського призначення, з залученням фізичних осіб, які повторно використовують, вже використане, право на отримання у свою власність з державної земель сільськогосподарського призначення, та одночасне вчинення дій щодо унеможливлення подальшого повернення земельної ділянки (об`єднання та поділ земельних ділянок з метою присвоєння нових кадастрових номерів, зміна їх конфігурації).

Крім того, ТОВ "Агро-Еко-Граунд" оскаржуючи рішення суду першої інстанції, також в апеляційній скарзі посилається на неврахування висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №522/1029/18 та від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц, оскільки на час звернення прокурора до суду з вимогами про витребування земельної ділянки (віндикація) земельна ділянка, щодо повернення якої заявлено вимогу, не існує як об`єкт цивільного права через поділ та/або об`єднання.

Щодо вказаних доводів заявника апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.12.2021 у справі №924/454/20, до розгляду якої у подібних правовідносинах зупинялось провадження у даній справі, викладені наступні правові висновки:

"4.13.1. У справі №522/1029/18, на яку посилається скаржник, предметом позову була вимога ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробуд ЛТД", ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майнових прав, визнання за позивачем права власності на квартири, витребування із чужого незаконного володіння на користь позивача квартири, зобов`язання відповідачів не чинити позивачеві перешкоди у користуванні квартирами та виселення відповідачів з квартир.

Верховний Суд в постанові від 18.12.2019 у справі №522/1029/18 з посиланням на положення статті 387 Цивільного кодексу України, зокрема зазначив, що об`єктом позову про витребування майна із чужого незаконного володіння може бути річ, яка існує в натурі на момент подання позову. Якщо річ, перебуваючи в чужому володінні, видозмінилась, була перероблена чи знищена, застосовуються зобов`язально-правові способи захисту права власності відповідно до положень Цивільного кодексу України. Такі ж способи захисту застосовуються і до речей, визначених родовими ознаками, оскільки із чужого незаконного володіння може бути витребувана лише індивідуально визначена річ. Відповідно до положень частини 1 статті 184 Цивільного кодексу України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

Верховний Суд, змінюючи мотивувальну частину рішення суду першої інстанції про відмову у позові, зокрема в частині вимог про витребування з чужого незаконного володіння майна, виходив з того, що індивідуальні ознаки (загальна розрахункова площа, поверхи, планування), якими наділена квартира із будівельним номером № 176 , яка зазначена в оспорюваному договорі купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно, не відповідають індивідуальним ознакам, притаманним квартирам із будівельним номером 176/1 (нині квартира 237/1 ) та будівельним номером 175/1 (нині квартира 237 ).

4.13.2. У справі №653/1096/16-ц, на неврахування якої також посилається заявник апеляційної скарги, предметом позову була вимога Генічеської міської ради Херсонської області до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про визнання відповідачів такими, що втратили право на проживання у службовій квартирі АДРЕСА_6 , виселення їх без надання іншого житлового приміщення, зобов`язання відповідачів знятися з реєстраційного обліку.

Верховний Суд у постанові від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц, зокрема зазначив, що, враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку. Відповідно до частини 4 статті 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Тобто особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього повноваження власника, зокрема набуває і право володіння."

Так, ТОВ "Агро-Еко-Граунд", оскаржуючи судове рішення з підстав неврахування судами правових висновків, викладених у зазначених вище справах, зазначає, що у зв`язку із поділом/об`єднанням земельних ділянок на час звернення прокурора до суду з цим позовом у Державному реєстрі речових право на нерухоме майно та Реєстрі власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відсутня інформація щодо спірної земельної ділянки.

Отже, станом на дату подання позову земельна ділянка, кадастровий номер 6822455800:05:004:0324, загальною площею 2,0 га як об`єкт цивільного права припинена, відповідний кадастровий номер скасовано на підставі статті 27 Закону України "Про Державний земельний кадастр", реєстраційний розділ закрито.

Поряд з цим, враховуючи вищевикладені обставини судом апеляційної інстанції встановлено, що спосіб, в який земельна ділянка, кадастровий номер 6822455800:05:004:0324, вибула із власності держави, та наявність інших проваджень, у тому числі в господарських судах, свідчать про низку послідовних дій щодо отримання в приватну власність з державної власності земельних ділянок з одночасним вчиненням дій щодо унеможливлення подальшого повернення таких земельних ділянок (об`єднання та поділ земельних ділянок з метою присвоєння нових кадастрових номерів, зміна їх конфігурації).

Крім того, колегія суддів відзначає, що у пункті 56 постанови від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що з огляду на приписи статей 387 і 388 Цивільного кодексу України помилковими є висновки суду першої інстанції щодо неможливості витребування власником земельних ділянок, які були поділені та/або об`єднані. Формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема, внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

Водночас, суд апеляційної інстанції не бере до уваги доводи ТОВ "Агро-Еко-Граунд" в апеляційній скарзі про безпідставність посилання прокурора на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у пункті 56 постанови від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц, оскільки судові рішення у цій справі були скасовані з передачею справи на новий розгляд, що не означає остаточного вирішення спору, оскільки Велика Палата Верховного Суду у вказаній справі скасувала судові рішення із прийняттям нового рішення в частині позовних вимог про витребування земельних ділянок, зазначивши саме про помилковість висновків судів щодо неможливості витребування власником земельних ділянок, які були поділені та/або об`єднані.

З посиланням на пункт 56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц висновок стосовно того, що формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема, внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб, викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 922/2723/17.

Також, суд апеляційної інстанції бере до уваги, що право оренди - це один із видів речового права на чуже майно, в тому числі на земельну ділянку, яке складається з права тимчасового володіння та користування цим майном. Орендар як володілець і користувач земельною ділянкою фактично утримує її у себе та використовує.

Отже, в порядку віндикаційного позову власник має право витребувати земельну ділянку від її орендаря, який набув це право на підставі укладеного з добросовісним набувачем договору оренди.

У Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" існує безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, а його дії з утримання земельної ділянки призводять до порушення майнових прав держави.

Крім того, відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

Судова колегія також вважає за необхідне звернути увагу на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц зазначено наступне:

"95. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (див. принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц).

96. Функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Гарантування державою об`єктивності, достовірності, повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження й обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав є загальними засадами цієї реєстрації (пункт 1 частини першої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

97. Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

98. Цей припис слід розуміти так, що рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

99. На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем.

100. Відтак, пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права".

У пунктах 10.6.- 10.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 зазначено наступне:

"10.6. Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16).

10.7. Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 Цивільного кодексу України.

10.8. Велика Палата Верховного Суду погоджується з цим висновком Верховного Суду України, оскільки задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 Цивільного кодексу України, є неефективними.

10.9. Таким чином, власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

10.10. Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, визнання права власності на спірне майно не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна з чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване. Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 1 та 15 жовтня 2019 року у справах №911/2034/16 та № 911/3749/17, від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17".

У пунктах 83- 87 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20) викладено такі висновки:

"83. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі №338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження №12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19) та багатьох інших.

84. При цьому відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (див., зокрема, пункт 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18)).

85. Як зазначено вище, задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас такий запис вноситься виключно в разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження №14-208цс18), у пункті 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18).

86. Отже, ефективність віндикаційного позову забезпечується саме наявністю державної реєстрації права власності за відповідачем, оскільки за відсутності такої реєстрації судове рішення про задоволення віндикаційного позову не є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем. Тому позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності відповідача суперечить позовній вимозі про витребування нерухомого майна. Виходячи з цього в задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності слід відмовити.

87. Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на те, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності підлягає державній реєстрації. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис, як зазначено вище, вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову".

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що в цьому випадку суд першої інстанції з огляду на положення статей 387 та 388 Цивільного кодексу України дійшов правильного висновку щодо можливості витребування власником (державою) земельних ділянок, які були поділені та/або об`єднані, а формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема, внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

Колегія суддів вважає безпідставним посилання ТОВ "Агро-Еко-Граунд" у апеляційній скарзі про неврахування судом першої інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15.05.2018 у справі №335/12096/15-ц, від 23.05.2018 у справі №569/4374/16-ц, від 19.06.2019 у справі №914/1671/17 та залишення поза увагою того, що згідно з ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21.03.2018 у справі №686/4632/18 накладено арешт на земельні ділянки, які зареєстровані за ТОВ "Зарус-Інвест", зокрема за кадастровим номером 6822455800:05:004:0344 до складу якої увійшла земельна ділянка за кадастровим номером 6822455800:05:004:0324, яка є предметом спору у цій справі. На час розгляду господарської справи про витребування земельної ділянки кримінальне провадження знаходиться на стадії досудового розслідування, є незавершеним, а арешт є чинним і не скасованим.

Судова колегія з цього приводу вважає за необхідне зазначити, що у справі №914/1671/17 Верховний Суд виходив з того, що чинним Господарським процесуальним кодексом України не передбачено можливості скасування арештів на майно, накладених в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, оскільки скасування арешту майна, яке застосовано в межах кримінального провадження, здійснюється лише в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.

Так, за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України, до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок. При цьому згідно з пунктом 9 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

У справах №335/12096/15-ц та №569/4374/16-ц Верховний Суд також зробив висновок щодо процесуального порядку розгляду вимог про зняття арешту, накладеного в межах кримінального провадження.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21.03.2018 у справі №686/4632/18, серед іншого, клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУ НП в Хмельницькій області, погодженого з прокурором прокуратури Хмельницької області, про накладення арешту на земельні ділянки задоволено. Накладено арешт з метою забезпечення збереження речових доказів, зокрема на земельні ділянки за межами населених пунктів Камянець-Подільського району Хмельницької області, а саме на території Староушицької селищної ради (територіальної громади), які зареєстровані за ТОВ "Зарус-Інвест": 6822455800:05:004:0344, 6822455800:05:004:0345.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що такий арешт був накладений за клопотанням слідчого, яке погоджено з прокурором, з метою захистити інтереси держави, запобігти подальшому відчуженню таких земельних ділянок.

Спосіб, у який земельна ділянка з кадастровим номером 6822455800:05:004:0324 вибула із власності держави та наявність, інших проваджень, в тому числі і в господарських судах, як зазначено вище свідчать про ряд послідовних дій щодо отримання у приватну власність з державної власності земельних ділянок, з одночасним вчиненням дій щодо унеможливлення подальшого повернення таких земельних ділянок (об`єднання та поділ земельних ділянок з метою присвоєння нових кадастрових номерів, зміна їх конфігурації).

Окрім того, спір щодо звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за Кримінально-процесуальним кодексом України та завершеного (вирок, постанова про закриття провадження) у порядку, передбаченому КПК України 1960 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 372/2904/17-ц) або КПК України 2012 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 2-3392/11). Залежно від суб`єктного складу учасників цього спору його слід розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства.

При цьому матеріали справи не містять доказів про накладення арешту на спірну земельну ділянку, кадастровий номер 6822455800:05:004:0324.

Отже, в даному випадку колегія суддів дійшла висновку, що такий арешт не є перешкодою в задоволенні позовних вимог про витребування земельної ділянки, оскільки, як і накладений в межах кримінального провадження арешт, так і позов в цій господарській справі, направлені на захист інтересів держави, порушенні внаслідок вибуття з її власності земельної ділянки, поза її волею.

Вищевказані нормативно-правові обґрунтування узгоджуються з правовими позиціями у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.12.2021 у справі №924/454/20 за позовом заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_9 та Товариство з обмеженою відповідальністю "Форк" про витребування земельних ділянок.

Щодо пояснень представника ТОВ «Агро-Еко-Граунд» адвоката Сергійчука Ю.В., які надійшли на адресу суду 09.03.2021 року (а.с. 47-50 т.2), колегія суддів зазначає, що вони за своєю суттю є доповненням апеляційної скарги, оскільки містять нові доводи в обґрунтування вимог апеляційної скарги, оскільки представник апелянта посилається на те, що враховуючи ухвали Хмельницького міськрайонного суду у кримінальному провадженні №42017240000000195 від 13.09.2017 р., можна стверджувати, що оскаржувані земельні ділянки перебували на підставі державних актів на праві постійного користування у ДП Радгосп «Староушицьке» та відповідне право постійного користування не припинялося, земельні ділянки із постійного користування не вилучалась, а тому прокурором не підтверджено право звернення до суду з даним позовом саме в інтересах Головного Управління Держгеокадастру у Хмельницькій області та право Головного Управління Держгеокадастру у Хмельницькій області розпоряджатися спірними земельними ділянками на момент прийняття спірних наказів про передачу земельних ділянок у власність фізичним особам.

Разом з тим, у силу положень ч. ч. 1, 2 ст. 266 ГПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження. У разі доповнення чи зміни апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, повинна подати докази надіслання копій відповідних доповнень чи змін до апеляційної скарги іншим учасникам справи; в іншому випадку суд не враховує такі доповнення чи зміни.

Як вбачається з матеріалів справи, вищевказані пояснення з доповненнями до апеляційної скарги надійшли до суду апеляційної інстанції 09.03.2021 року, тобто після закінчення строку на апеляційне оскарження (28.12.2020).

Статтею 118 ГПК України унормовано, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

З огляду на те, що представник ТОВ «Агро-Еко-Граунд» адвокат Сергійчук Ю.В. подав вищевказані пояснення, що за своєю суттю є доповненням апеляційної скарги, поза межами строку на апеляційне оскарження, без заяви про поновлення пропущеного процесуального строку та доказів надіслання копій відповідних доповнень до апеляційної скарги іншим учасникам справи, суд апеляційної інстанції не враховує такі доповнення до апеляційної скарги.

Додаткові пояснення представника ТОВ «Агро-Еко-Граунд» адвоката Сергійчука Ю.В. в яких останній зазначає, що прокурор у даній справі мав звернутись із позовом в інтересах саме ДП радгосп «Староушицьке», колегія суддів вважає безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 у справі N 5023/10655/11, в пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі N 915/478/18, пункт 26 постанови від 26.06.2019 у справі N 587/430/16-ц, пункт 8.5 постанови від 06.07.2021 у справі N 911/2169/20).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови від 27.02.2019 у справі N 761/3884/18). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (пункт 27 постанови від 26.06.2019 у справі N 587/430/16-ц).

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пункті 69 постанови від 26.06.2019 у справі N 587/430/16-ц, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia (суд знає закони) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду. Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі N 755/10947/17, суди під час вирішення спору у подібних правовідносинах мають враховувати саме останню правову позицію.

Колегія суддів також звертається до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі N 911/2169/20, на розгляд якої було винесено питання щодо можливості подачі прокурором позову в інтересах держави в особі державного підприємства, відповідно до якої абзац третій частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

Заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.

Наявність державно-владних повноважень відокремлює органи державної влади від інших державних установ, які також утворюються державою для здійснення завдань і функцій держави, але, на відміну від органів державної влади не наділяються владними повноваженнями. Органи державної влади є складовою частиною державного апарату системи органів та осіб, які наділяються певними правами та обов`язками щодо реалізації державної влади. Водночас державні організації (установи, заклади), на відміну від державного органу, не мають державно-владних повноважень, не виступають від імені держави та є частиною механізму, а не апарату держави. Державна організація це створений державою колектив працівників чи службовців, що характеризується організаційною єдністю, а також наявністю нормативно визначених повноважень в одній зі сфер суспільних відносин. При цьому така організація має власний кошторис. Такий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 25.11.2020 у справі N 204/6292/18 (провадження N 61-17873св19) та від 17.06.2020 у справі N 204/7119/18 (провадження N 61-20542св19).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі N 359/3337/16ц підтвердила свій висновок про відсутність підстав для представництва держави в особі державного підприємства викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі N 911/2169/20.

З урахуванням наведеного, оскільки Державне Підприємство «Староушицьке» не є органом державної влади чи місцевого самоврядування, як відповідно і не є воно суб`єктом владних повноважень, тому колегія суддів дійшла висновку, що твердження представника скаржника про необхідність звернення прокурора до суду у даній справі в інтересах держави в особі ДП радгоспу «Староушицьке» є безпідставним.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що обставина того, що спірна земельна ділянка за кадастровим номером 6822455800:05:004:0324 належить на праві постійного користування Державному підприємству "Староушицьке" не позбавляє права власника - держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача в даному випадку - Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест".

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд також вважає за необхідне послатися на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010р. у якому зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частинами 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.12.2020 року у справі №924/388/20 відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.12.2020 року у справі №924/388/20 без змін.

2. Поновити дію рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.12.2020 року у справі №924/388/20.

3. Справу №924/388/20 повернути Господарському суду Хмельницької області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "27" січня 2022 р.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Олексюк Г.Є.