ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №335/1503/21 Головуючий у 1 інстанції Алєксєєнко А.Б.

Провадження № 22-ц/807/148/22 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2022 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Бєлки В.Ю.,

Кухаря С.В.

за участю секретаря судового засідання Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) в особі його структурного підрозділу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), треті особи: Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», ОСОБА_3 , про повернення коштів в порядку реституції за недійсним договором,-

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом доПівденно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) в особі його структурного підрозділу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), треті особи: ГУ Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, ГУ Державної казначейської служби України у Запорізькій області, ТОВ «ОТП Факторинг Україна», ОСОБА_3 , про повернення коштів в порядку реституції за недійсним договором.

В обґрунтування позову зазначено, що 26.06.2008 року між ОСОБА_3 та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ТОВ «ОТП Факторинг Україна», було укладено кредитний договір за умовами якого позичальник отримав кредитні гроші у розмірі 52 100 доларів США. В той же день між сторонами цього договору укладено договір іпотеки за умовами якого боржником було передано в іпотеку квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

14.12.2009 року приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу було вчинено виконавчий напис № 1878 про звернення стягнення на вказаний предмет іпотеки для задоволення вимог ПАТ «ОТП Банк» в розмірі 454 815, 21 гривень.

20.10.2009 року Відділ примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Запорізькій області, на підставі постанови про прийняття до виконання виконавчого провадження, прийняв до виконання зазначене виконавче провадження.

27.01.2014 року між ВПВР ВДВС ГУЮ у Запорізькій області та філією 08 приватного підприємства «Нива-В.Ш.», яка діяла від імені та в інтересах ПП «Нива-В.Ш.» було укладено договір № 0814090 про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки).

30.04.2014 року відбулися прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна, що є предметом іпотеки та належить ОСОБА_3 , а саме: квартири АДРЕСА_2 .

Позивач зазначила, що нею на прилюдних торгах було придбано квартиру за 173 500, 00 грн., про що було складено та підписано протокол № 0814090-1 та нею були здійснені, як оплата за квартиру, на рахунок ВПВР ВДВС ГУЮ у Запорізькій області, наступні платежі:

- 30.04.2014 об 12 год. 07 хв. на р/р № НОМЕР_1 , МФО 813015, ЄДРПОУ 02891463, з призначенням платежу: за лот № 1 кв. АДРЕСА_2 , згідно прот. № 0814090-1, сума платежу: 45 000 грн.;

- 30.04.2014 об 12 год. 34 хв. на р/р № НОМЕР_1 , МФО 813015, ЄДРПОУ 02891463, з призначенням платежу за лот № 1 кв. АДРЕСА_2 , згідно прот. № 0814090-1, сума платежу: 93 812,77 грн.;

- 08.05.2014 об 15 год. 40 хв. на р/р № НОМЕР_1 , МФО 813015, ЄДРПОУ 02891463, з призначенням платежу за лот № 1 кв. АДРЕСА_2 , згідно прот. № 0814090-1, сума платежу: 8 500 грн.

Загальна сума платежів склала 147 312, 77 грн.

Позивач також зазначила, що 19.05.2014 року їй державним виконавцем було видано акт про реалізацію предмета іпотеки, на підставі якого нею було зареєстровано право власності на квартиру та отримано свідоцтво про право власності на це майно від 20.05.2014 року.

У подальшому колишній власник квартири ОСОБА_3 звернувся до Хортицького районного суду м. Запоріжжя із позовною заявою про визнання вищевказаних прилюдних торгів та їх результатів незаконними, визнання незаконним виданого ОСОБА_1 свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 22.05.2014 року.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 10.04.2015 року у справі №3374969/14-ц, провадження № 2/337/176/2015, було визнано недійсними результати прилюдних торгів з реалізації квартири АДРЕСА_2 , що були проведені 30.04.2014 року Філією з Приватного підприємства «Нива-В.Ш.» та оформлені протоколом проведення прилюдних торгів № 0814090 від 30.04.2014 року, визнано недійсним протокол № 0814090 від 30.04.2014 року про проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна; визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 22.05.2014 року, видане приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вакуленко С.О., зареєстроване в реєстрі за № 975 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 07.07.2015 року рішення залишено без змін (за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 ). Рішення суду набрало законної сили.

Ухвалою суду касаційної інстанції від 24.03.2016 року - касаційну скаргу ОСОБА_1 розглянуто та відхилено, зазначено, що ухвала оскарженню не підлягає.

Про це вона дізналась після того, як її представник 03.11.2020 року ознайомився у приміщенні Хортицького районного суду м. Запоріжжя з матеріалами цивільної справи № 337/4969/14-ц, зокрема, ухвалою ВССУ від 24.03.2016 року.

Після чого вона на адресу відповідача направила заяву від 15.11.2020 року з вимогою повернути їй грошові кошти в розмірі 147 312, 77 грн., сплачені відповідачу в рахунок придбання квартири. Проте, від відповідача не надійшло жодної відповіді на вказану вище заяву, грошові кошти також не повернуто.

У зв`язку з зазначеним, позивач вважає, що наявні всі підстави для стягнення з відповідача грошових коштів, сплачених нею на виконання недійсного правочину, що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Просила суд стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 147 312,77 грн. в порядку реституції за недійсним договором та судові витрати пов`язані з розглядом справи.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 липня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Південно-Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м.Дніпро) в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) надано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції у цій справі залишити без змін.

Головним управлінням Державної казначейської служби України у Запорізькій області надано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини також вказує, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи (рішення у справі "Руїз Торіха проти Іспанії".

Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його мотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35).

Вищезазначеним вимогам оскаржуване рішення не відповідає.

Так, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернулась до суду з позовом поза межами трирічного строку позовної давності, відповідачем до ухвалення рішення заявлено про пропуск позивачем строку позовної давності, а аргументи наведені позивачем, як підстави для поновлення строку позовної давності суд вважає не поважними, а підстави не пропуску такого строку суд вважає такими, що не заслуговують на увагу, а тому приходить до висновку про відмову у задоволені позову у зв`язку із пропуском строку позовної давності.

Проте, колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам справи.

Встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 26.06.2008 року ОСОБА_3 та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено кредитний договір за умовами якого позичальник отримав кредитні гроші у розмірі 52 100 доларів США. В той же день між сторонами цього договору було укладено договір іпотеки за умовами якого ОСОБА_3 передав в іпотеку квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

14.12.2009 року приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу було вчинено виконавчий напис № 1878 про звернення стягнення на вказаний предмет іпотеки для задоволення вимог ПАТ «ОТП Банк» в розмірі 454 815,21 гривень.

20.10.2009 року Відділ примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Запорізькій області, на підставі постанови про прийняття до виконання виконавчого провадження, прийняв до виконання зазначене виконавче провадження.

27.01.2014 року між ВПВР ВДВС ГУЮ у Запорізькій області та філією 08 приватного підприємства «Нива-В.Ш.», яка діяла від імені та в інтересах ПП «Нива-В.Ш.» було укладено договір № 0814090 про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки).

30.04.2014 року відбулися прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна, що є предметом іпотеки та належить ОСОБА_3 , а саме: квартири АДРЕСА_2 .

Так, ОСОБА_1 на прилюдних торгах придбала квартиру за 173 500, 00 грн., про що було складено та підписано протокол № 0814090-1 та нею були здійснені, як оплата за квартиру, на рахунок ВПВР ВДВС ГУЮ у Запорізькій області, наступні платежі:

- 30.04.2014 об 12 год. 07 хв. на р/р № НОМЕР_1 , МФО 813015, ЄДРПОУ ! 2891463, з призначенням платежу: за лот № 1 кв. АДРЕСА_2 , згідно прот. № 0814090-1, сума платежу: 45 000 гри.;

- 30.04.2014 об 12 год. 34 хв. на р/р № НОМЕР_1 , МФО 813015, ЄДРПОУ 2891463, з призначенням платежу за лот № 1 кв. АДРЕСА_2 , згідно прот. № 0814090-1, сума платежу: 93 812,77 гри.;

- 08.05.2014 об 15 год. 40 хв. на р/р № НОМЕР_1 , МФО 813015, ЄДРПОУ 2891463, з призначенням платежу за лот № 1 кв. АДРЕСА_2 , згідно прот. № 0814090-1, сума платежу: 8 500 грн.

Загальна сума платежів: 147 312, 77 грн.

19.05.2014 року державним виконавцем було видано акт про реалізацію предмета іпотеки, на підставі якого ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на квартиру та отримано свідоцтво про право власності на це майно від 20.05.2014 року.

Колишній власник квартири ОСОБА_3 звернувся до Хортицького районного суду м. Запоріжжя із позовною заявою про визнання вищевказаних прилюдних торгів та їх результатів незаконними, визнання незаконним виданого ОСОБА_1 свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 22.05.2014 року.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 10.04.2015 року у справі №3374969/14-ц, провадження № 2/337/176/2015, позов задоволено, визнано недійсними результати прилюдних торгів з реалізації квартири АДРЕСА_2 , що були проведені 30.04.2014 року Філією з Приватного підприємства "Нива-В.Ш." та оформлені протоколом проведення прилюдних торгів № 0814090 від 30.04.2014 року, визнано недійсним протокол № 0814090 від 30.04.2014 року про проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна; визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 22.05.2014 року, видане приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вакуленко С.О., зареєстроване в реєстрі за № 975 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 07.07.2015 року рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 10.04.2015 року у справі №3374969/14-ц, провадження № 2/337/176/2015, залишено без змін. Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 10.04.2015 року набрало законної сили 07.07.2015 року.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 березня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 10.04.2015 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 07.07.2015 року без змін.

23.03.2021 року скасовано запис в державному реєстрі прав на нерухоме майно щодо реєстрації за ОСОБА_1 права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч.4 ст.82ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Правові наслідки недійсності правочину визначені ст. 216 ЦК України, відповідно до якої ними є реституція (основний наслідок) та відшкодування збитків (додатковий наслідок).

Так, відповідно ч. ч. 1-3 зазначеної норми передбачено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

У п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» передбачено, що реституція як спосіб захисту цивільного права (ч. 1ст. 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним, чи який визнано недійсним. У зв`язку із цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину.

Встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 23.03.2021 року скасовано запис в державному реєстрі прав на нерухоме майно щодо реєстрації за ОСОБА_1 права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Саме з цього часу ОСОБА_1 23.03.2021 року повернулась до первісного стану, який існував до здійснення правочину з Відповідачем щодо Квартири, (в розумінні відсутності за нею зареєстрованого права власності на цю Квартиру).

При цьому, що стосується сплачених Позивачем Відповідачу грошових коштів в розмірі 147 312, 77 грн., сторони недійсного правочину (Позивач та Відповідач) - у первісний стан не повернуто, оскільки ОСОБА_1 з боку Відповідача ці гроші не повернуто.

Таким чином, законні права та інтереси ОСОБА_1 є порушеними діями/бездіяльністю Відповідача щодо неповернення грошових коштів в порядку реституції за недійсним договором.

Відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу. тому така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, що встановлені частинами першою, третьою та шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 цього Кодексу).

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 24 жовтня 2012 року № 6-116ис12.

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Сторонами договору купівлі-продажу є покупець та продавець (стаття 655 ЦК України).

Умови та порядок вчинення виконавчих дій визначають Закон України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Інструкція про проведення виконавчих дій, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 (далі - Інструкція), а також Тимчасове положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5.

Відповідно до частини першої статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Згідно з пунктом 3.1 Тимчасового положення орган державної виконавчої служби укладає із спеціалізованою організацією договір, яким доручає реалізацію майна спеціалізованій організації за визначену винагороду за надані послуги з реалізації арештованого майна, яка встановлюється у відсотковому відношенні до продажної ціни лота.

У разі визнання прилюдних торгів недійсними у первісний стан шляхом реституції повертаються сторони договору.

Покупцем за договором купівлі-продажу майна з прилюдних торгів є переможець торгів, який підписав протокол про їх результати та отримав затверджений державним виконавцем акт.

Продавцем за договором купівлі-продажу майна з прилюдних торгів є саме виконавча служба (ВПВР ВДВС ГУЮ у Запорізькій області), від імені якої спеціалізована організація Філія 08 Приватного підприємства "Нива-В.Ш." виступала лише як організатор торгів. Саме виконавча служба (ВПВР ВДВС ГУЮ у Запорізькій області) отримала грошові кошти від Позивача в якості оплати за квартиру

Вказане узгоджується із правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернулася до суду з позовом про повернення коштів в порядку реституції за недійсним договором, недійсність якого була встановлена рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 10.04.2015 року у справі №3374969/14-ц, провадження № 2/337/176/2015, яке було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 07.07.2015 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 березня 2016 року. Рішення набрало законної сили 07.07.2015 року. З позовною заявою позивач звернулась до суду 11.02.2021 року, тобто поза межами трирічного строку позовної давності.

Проте, такий висновок суду першої інстанції є помилковим, оскільки рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 10.04.2015 року лише визнано недійсними результати прилюдних торгів з реалізації квартири АДРЕСА_2 , що були проведені 30.04.2014 року Філією з Приватного підприємства "Нива-В.Ш." та оформлені протоколом проведення прилюдних торгів № 0814090 від 30.04.2014року, визнано недійсним протокол № 0814090 від 30.04.2014 року про проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна; визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 22.05.2014 року, видане приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вакуленко CO., зареєстроване в реєстрі за № 975 про визнання права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ».

При цьому, питання застосування наслідків недійсності нікчемного правочину судами першої та апеляційної інстанції у справі № 337/4969/14-ц - не вирішувалось.

Квартира за адресою: АДРЕСА_1 при цьому не вибула із власності ОСОБА_1 , тобто Квартиру не повернуто в первісний стан (не повернуто другій стороні в натурі, в розумінні ст. 216 ЦК України), а тому не настав момент для застосування реституції за недійсним правочином.

Згідно Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації виникають з моменту такої реєстрації, а скасування права власності ОСОБА_1 на Квартиру відбулось тільки 23.03.2021 року.

Тобто, до 23.03.2021 року ОСОБА_1 була законним власником вищезазначеної квартири.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 10.04.2015 року фактично не було виконане.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

В силу приписів статті 261 ЦК перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 10.04.2015 року, яке набуло законної сили після проголошення ухвали Апеляційного суду Запорізької області від 07.07.2015 року (справа № 337/4969/14-ц) жодним чином не порушувало права ОСОБА_1 на повернення коштів в порядку реституції за недійсним договором.

З моментом ухвалення цього рішення можливо пов`язати лише настання певного факту, а саме - визнання недійсності свідоцтва про право власності на Квартиру.

При цьому, право власності на квартиру з 20.05.2014 року і по 2021 рік було зареєстровано за ОСОБА_1 , тобто, фактично, Квартира не вибувала із її власності.

Відповідно до ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації виникають з моменту такої реєстрації».

Таким чином, право ОСОБА_1 не могло бути порушеним доти, доки за нею було зареєстровано у відповідному державному реєстрі право власності на Квартиру.

Лише 23.03.2021 року було скасовано запис про право власності (державну реєстрацію), у відповідному державному реєстрі на Квартиру, що була зареєстрована за ОСОБА_1 , отже саме з 23.03.2021 року Квартира фактично перестала бути власністю ОСОБА_1 .

З огляду на вищевикладене, колегією суддів встановлено, що право ОСОБА_1 є порушеним з 23.01.2021 року, а отже строк позовної давності нею не пропущено.

Висновок суду першої інстанції про те, що початок перебігу строку позовної давності в цій справі від дати проголошення ухвали Апеляційного суду Запорізької області від 07.07.2015 року (справа № 337/4969/14-ц) є помилковим.

За таких обставин оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог.

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду з позовною заявою у 2021 році ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 1473 грн. (а.с. 1).

При зверненні до суду з апеляційною скаргою ОСОБА_1 сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 209,70 грн. (а.с. 184).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, з відповідача на користь позивача стягненню підлягають витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 3682 грн.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано ордер на надання правової допомоги, Договір про надання правової допомоги від 20.01.2021 року, Акт приймання виконаних робіт/послуг № 1 від 19.05.2021 року, Квитанція до прибуткового касового ордера № 1 від 19.05.2021 року на суму 8 000 грн. (а.с. 39,160 - 163).

Як роз`яснено у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2019 «Про судове рішення у цивільній справі», додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених статтею 220 ЦПК України; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено (ч.5 ст.270 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що представник позивача до закінчення судових дебатів у справі зробив відповідну заяву про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу і просив суд вирішити це питання під час розгляду справи та прийняття відповідної постанови.

У відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила чи має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги – це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених ЦПК України, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами(стаття 141 ЦПК України).

Згідно з ч.3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За вимогами п. 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому склад та розміри витрат, пов`язаних із оплатою правничої допомоги, беззаперечно входять до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Так, на підтвердження понесених витрат позивачем надано ордер на надання правової допомоги, Договір про надання правової допомоги від 20.01.2021 року, Акт приймання виконаних робіт/послуг № 1 від 19.05.2021 року, Квитанція до прибуткового касового ордера № 1 від 19.05.2021 року на суму 8 000 грн. (а.с. 39,160 - 163).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19). Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Виходячи зі співмірності заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу складності справи, ціни позову та виконаним адвокатом робіт (наданим послугам), наявності розрахунку часу, витраченого останнім на виконання відповідних робіт (надання послуг), а також обсяг наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, колегія суддів дійшла висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч.1, 374 ч.1 п. 2, 376 ч.1 п. 4, 381 – 384 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 липня 2021 року у цій справі скасувати та прийняти постанову наступного змісту.

Позов ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) в особі його структурного підрозділу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), треті особи: Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», ОСОБА_3 , про повернення коштів в порядку реституції за недійсним договором – задовольнити.

Стягнути з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 147 312,77 грн. в порядку реституції за недійсним договором.

Стягнути з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 3682 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 8000 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 26 січня 2022 року.

Головуючий

Судді: