ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2022 р.м. ХарківСправа № 922/3784/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом 1. Харківської обласної ради (61002, м. Харків, вул. Сумська, 64; ідент. код 24283333);

2. Обласного комунального підприємства Харківської обласної ради "Знахідка" (61002, м. Харків, вул. Чернишевська, 51; ідент. код 14107244)

до Фізичної особи-підприємця Чапенко Людмили Юріївни ( АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 )

про припинення договору оренди, виселення та стягнення 470840,10 грн.

за участю представників:

1 позивача - Погуляєва Т.В., самопредставництво на підставі витягу з ЄДРПОУ

2 позивача - Огребчук А.В., самопредставництво на підставі довіреності № 3 від 01.03.2020, виписки з ЄДРПОУ та наказу № 12 від 03.08.2021

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Харківська обласна рада та Обласне комунальне підприємство Харківської обласної ради "Знахідка" 17.09.2021 звернулись до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Чапенко Людмили Юріївни про:

- дострокове розірвання договору оренди комунального майна від 31 жовтня 2014 року № 240 Н, укладеного між Харківською обласною радою та фізичною особою-підприємцем Чапенко Людмилою Юріївною;

- виселення фізичної особи-підприємця Чапенко Людмили Юріївни з нежитлових приміщень 1-го поверху корисною площею 73,2 кв.м та місць спільного користування площею 3,5 кв.м, будівлі літ. «А-1», розташованих за адресою: м. Харків, вул. Бучми, 46-Б, що знаходяться на балансі Обласного комунального підприємства Харківської обласної ради "Знахідка", та зобов`язання повернути зазначене майно Обласному комунальному підприємству Харківської обласної ради "Знахідка" за актом приймання-передачі;

- стягнення заборгованості по орендній платі за Договорами оренди комунального майна, а саме: № 240Н від 31.10.2014; № 310Н та № 311Н від 30.08.2017; № 330Н від 28.02.2018 та заборгованості по відшкодуванню витрат балансоутримувача на утримання майна за відповідними договорами № 240Н/В від 31.10.2014; № 310Н та № 311Н/В від 30.08.2017; № 330Н/В від 28.02.2018 на загальну суму 470840,10 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення п. 3.3 Договорів, орендну плату сплачує несвоєчасно та не в повному обсязі, що є порушенням ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.09.2021 прийнято спільну позовну заяву Харківської обласної ради та Обласного комунального підприємства Харківської обласної ради "Знахідка" до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/3784/21, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено проведення підготовчого засідання на 12.10.2021 об 11:30.

У підготовчому засіданні 12.10.2021 у справі було постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу підготовчого засідання, про відкладення підготовчого засідання в порядку п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України на 03 листопада 2021 р. о 12:00 год.

У підготовчому засіданні 03.11.2021 у справі було задоволено клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого засідання та постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу підготовчого засідання, про відкладення підготовчого засідання в порядку п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України на 16.11.2021 р. о 12:00.

У підготовчому засіданні 03.11.2021 у справі було задоволено клопотання представника відповідача (вх. 26946) про витребування оригіналів спірних договорів оренди та постановлено протокольну ухвалу: про витребування у першого позивача, як орендодавця (Харківської обласної ради), в наступне судове засідання для огляду оригіналів договорів оренди від 31.10.2014 № 240 Н; від 30.08.2017 № 310 Н; від 30.08.2017 № 311 Н; від 28.02.2018 № 330 Н; про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів до 21.12.2021 р. в порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України та про відкладення підготовчого засідання в порядку п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України на 30 листопада 2021 року об 11:00 год.

30 листопада 2021 року другим позивачем надано до матеріалів клопотання (вх. 28234) про приєднання, з метою спростування тверджень відповідача, що остання не підписувала спірні договори оренди, документів до матеріалів справи, а саме доказів на підтвердження користування майном та надання послуг з оренди майна, а також доказів надання послуг за договорами про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна, зокрема актів приймання-передачі наданих послуг, які складались та підписувались, як з боку другого позивача, так і з боку відповідача, на підтвердження факту відшкодування видатків на утримання та експлуатаційного обслуговування орендованого комунального майна, за період з лютого 2015 року по січень 2021 року (т. 1 а.с. 155-250; т. 2 а.с. 1-33). Крім того, другий позивач зазначає, що у матеріалах справу № 922/3784/21 відсутня сторінка реквізитів сторін до договору № 330Н комунального майна від 28.02.2018 року через технічну помилку у копіюванні, у зв`язку з чим просить суд долучити до матеріалів справи зазначену сторінку договору оренди (т. 2 а.с. 36).

Надані докази досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 30.11.2021 були досліджені судом, надані першим позивачем, витребувані оригінали договорів оренди, на підставі яких між сторонами виникли спірні правовідносини, а також з наданими оригіналами договорів ознайомився представник відповідача.

У підготовчому засіданні 30.11.2021 у справі було постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу підготовчого засідання, про відкладення підготовчого засідання в порядку п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України на 08.12.2021 р. о 10:00.

07.12.2021 року на електронну адресу суду представником відповідача подано клопотання про призначення почеркознавчої експертизи (вх. 7576), з посиланням на ту обставину, що відповідач стверджує, що не підписувала договори, за якими позивачі просять суд стягнути заборгованість, а саме договори оренди комунального майна № 240Н від 31.10.2014; № 310Н та № 311Н від 30.08.2017.

У підготовчому засіданні 08.12.2021 у справі було постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу підготовчого засідання, про відкладення підготовчого засідання в порядку п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України на 13.12.2021 р. о 12:00.

У підготовчому засіданні 13.12.21 було постановлено:

- протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання відповідача про призначення почеркознавчої експертизи, з посиланням на приписи ст. 42, 74, 98, 99 ГПК України, оскільки заявником не доведено, що вказані у клопотанні докази та обставини (а саме встановлення наявності або відсутності дефектів підпису у правочині, сумніви щодо власноручного підпису орендарем) безпосередньо пов`язані з предметом спору у даній справі та може вплинути на нього, враховуючи ту обставину, що відповідачем не спростовано факт використання спірних приміщень, при цьому юридичний факт існування правовідносин між першим позивачем та відповідачем за договорами оренди № 240Н від 31.10.2014; № 310Н та № 311Н від 30.08.2017; № 330Н від 28.02.2018 був встановлений під час розгляду господарської справи № 922/3020/19, за результатами розгляду якої між Харківською обласною радою та Обласним комунальним підприємством Харківської обласної ради "Знахідка" було укладено мирову угоду щодо погашення заборгованості з орендної плати за вищезазначеними договорами. При цьому, суд наголошує, що у ч. 1 ст. 43 ГПК України, унормовано, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

- протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті в порядку передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України на 20 грудня 2021 р. об 11:00 год.

14.12.2021 року відповідачем надано до суду письмові пояснення (вх. 29511), згідно з якими відповідач, зокрема, наголошує, що вона не підписувала - договір оренди комунального майна № 240Н від 31.10.2014; договір оренди комунального майна № 310Н від 30.08.2017; договір оренди комунального майна № 311Н від 30.08.2017 та не використовує майно, зазначене в цих договорах та майно, зазначене в договір оренди комунального майна № 330Н від 28.02.2018 року.

У судовому засіданні 20.12.2021 р. було задоволено клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи (вх. № 7871) та постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні до 12.01.2022 р. о 10:30, в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України.

12.01.2022 року на електронну адресу суду представником відповідача надано клопотання (вх. 156) про забезпечення доказів, в якому заявник наголошує, що ФОП Чапенко Л. Ю. стверджує, що на Договорах оренди комунального майна від 31.10.2014 № 240 Н, від 30.08.2017 № 310 Н, від 30.08.2017 № 311 Н, стоїть не її підпис, як обставина укладання зазначених договорів, так і правова можливість стягнення заборгованості на підставі зазначених у тексті цих договорів умов є спірною та підлягає спростуванню відповідачем у змагальному процесі, а відтак з метою доведення цієї обставини, яка має значення для справи, просить витребувати від позивача Харківської обласної ради оригінали: Договору оренди комунального майна від 31.10.2014 № 240 Н між Харківською обласною радою та Фізичною особою-підприємцем Чапенко Людмилою Юріївною, договору оренди комунального майна від 30.08,2017 № 310 Н між Харківською обласною радою та Фізичною особою-підприємцем Чапенко Людмилою Юріївною; Договору оренди комунального майна від 30,08.2017 № 311 Н між Харківською обласною радою та Фізичною особою-підприємцем Чапенко Людмилою Юріївною; призначити у господарській справі № 922/3784/21 судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручити експертній установі - Національному науковому центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса".

У судовому засіданні 12.01.2022 р. було постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні до 13.01.2022 р. об 11:00, в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України.

Щодо обґрунтованості заявленого представником відповідача клопотання (вх. 156) про забезпечення доказів та призначення судової експертизи, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 169 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань; заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі; заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Згідно з частиною 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

В силу приписів пункту 8 частини 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд вирішує питання, зокрема, про призначення експертизи.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" (заява № 61679/00) від 01.06.2006 зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури. Більше того, суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та встановлює строк для їх отримання.

Проте, з метою недопущення суперечностей у встановленні обставин у даній справі, та як вбачається з наявних матеріалів та наданих суду доказів, суд вбачає можливість встановлення обставин у справі, що стосуються предметів доказування у даній справі у сукупності поданих доказів. Зокрема, у підготовчому засіданні 13.12.21 було розглянуто клопотання відповідача про призначення почеркознавчої експертизи та постановлено протокольну ухвалу про відмову у задоволенні відповідного клопотання.

При цьому, суд зазначає, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Разом з тим, суд наголошує, що за правилами Господарського процесуального кодексу України, саме на стадії проведення підготовчого провадження вчиняються дії, зокрема щодо з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Відповідно до п. 8 ч. 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, у підготовчому засіданні суд, серед іншого, вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста.

Суд наголошує, що у підготовчому засіданні 16.11.2021 р., з метою дотримання судом мети (завдання) підготовчого провадження задля забезпечення прав учасників справи, належної підготовки справи для розгляду по суті, приймаючи до уваги сплив строку проведення підготовчого провадження, керуючись частиною 3 статті 177 ГПК України судом було продовжено строк підготовчого провадження. У подальшому, на стадії проведення підготовчого провадження було розглянуто клопотання відповідача щодо можливості та необхідності призначення почеркознавчої експертизи у справі.

У підготовчому засіданні 13.12.2021р., як вже було зазначено судом, суд, зважаючи на відсутність нерозглянутих заяв та/або клопотань, відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання визначених частиною другою статті 202 ГПК України, та у зв`язку зі спливом строку проведення підготовчого провадження встановленого законом, закрив підготовче провадження у справі № 922/3784/21 та призначив справу до розгляду по суті.

Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (частина перша статті 118 Господарського процесуального кодексу України).

Суд враховує, що згідно статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Жодної об`єктивної перешкоди на вчиненні відповідачем відповідних процесуальних дій на стадії підготовчого провадження, зокрема щодо звернення до суду з відповідним клопотанням в межах процесуального строку, відповідачем не наведено.

Статтею 207 Господарського процесуального кодексу України визначено, що головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи (ч.1). Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом (ч.2).

При цьому суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

З огляду на вищевикладене, суд, керуючись ч. 2 ст. 207 ГПК України, залишає без розгляду клопотання представника відповідача про забезпечення доказів та призначення судової почеркознавчої експертизи, поданого на стадії розгляду справи по суті, про що було постановлено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання від 13.01.2022 року по справі № 922/3784/21.

Представники позивачів у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, наполягаючи на підставності та доведеності позовних вимог, просили суд задовольнити позов повністю з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, у наданому на електронну адресу суду клопотанні (вх. 171) повідомляв суд, що не може з`явитись у судове засідання, у зв`язку з тим, що бере участь у судовому засіданні у іншому суді, яке призначено раніше. Правова позиція відповідача щодо предмету спору викладена у поданих до матеріалів справи заявах, відповідно до якого відповідач вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки відповідач стверджує, що не підписувала договори, за якими позивачі просять суд стягнути нібито наявну заборгованість з орендної плати і пеню, а саме: договори оренди комунального манна від 31.10.2014 № 240 Н, від 30.08.2017 № 310 Н від 30.08.2017 № 311 Н.

Неявка представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

31 жовтня 2014 року між Харківською обласною радою (позивач 1, орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Чапенко Людмилою Юріївною (відповідач, орендар) було укладено Договір № 240 Н комунального майна (т.1 а.с. 14-20), відповідно до умов якого в строкове платне користування відповідача передано нежитлові приміщення 1 поверху, корисною площею 73,2 м та місця спільного користування, площею 3,5 м, які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Бучми, 46-Б, будівлі літ. «А-1» 1а знаходиться на балансі Обласного комунального підприємства Харківської обласної ради "Знахідка" (позивача 2, балансоутримувач). Майно передано з метою розташування торговельного об`єкта з продажу непродовольчих товарів, загальною площею 31,4 кв.м та складу, загальною площею 45,3 кв.м.

Факт передачі комунального майна в користування відповідачу підтверджується договором оренди та актом приймання-передачі орендованого майна за Договором № 240 Н від 31.10.2014 р. (т. 1 а.с. 18).

Строк дії Договору № 240 Н подовжено до 31 липня 2023 року, на підставі Додаткової угоди № 6 від 30.06.2020 року до Договору № 240 Н (т. 1 а.с. 19).

Розмір орендної плати та порядок оплати визначено сторонами у розділі 3 договору № 240 Н.

Так, відповідно до п. 3.1 договору № 240 Н, сторонами було узгоджено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно, що знаходиться у спільній власності територіальних громад сіл. селищ, міст області, та пропорцій її розподілу, затвердженої рішенням обласної ради від 01 березня 2012 року № 368-VI, далі - Методика, і становить за рік 24 082,59 грн без урахування ПДВ ті індексів інфляції. Орендна плата за перший місяць оренди - жовтень 2014 року становить 2 081,61 грн без урахування ПДВ та індексу інфляції за жовтень 2014 року, який враховується при сплаті

Відповідно до п. 3.1 договору № 240 Н, викладеному в редакції додаткової угоди № 6 від 30.06.2020 року, сторонами встановлено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно, що знаходиться у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, та пропорцій її розподілу, затвердженої рішенням обласної ради від 01 березня 2012 року № 368-УІ, далі - Методика, і становить за рік з урахуванням змін, зазначених в пункті 1 - 44805,96 грн без урахування ПДВ та індексів інфляції. Орендна плата за перший місяць перегляду розміру орендної плати - вересень 2020 року; становить 3733,83 грн без урахування ПДВ та індексів інфляції за червень 2020 року, липень 2020 року, серпень 2020 року та вересень 2020 року, які буде враховано при сплаті орендної плати.

30 серпня 2017 року між Харківською обласною радою (позивач 1, орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Чапенко Людмилою Юріївною (відповідач, орендар) було укладено Договір № 310 Н комунального майна (т.1 а.с. 21-26), відповідно до умов якого в строкове платне користування відповідача передано частину нежитлового приміщення (кімн. №№ 3, 4, 5, 7, 21) загальною площею 56,1 кв.м, у тому числі місця спільного користування площею 9,0 кв.м, будівлі, літ. «А-1», далі - Майно, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Бучми, 46-Б, що знаходиться на балансі Обласного комунального підприємства Харківської обласної ради "Знахідка" (позивача 2, балансоутримувач). Майно передається в оренду з метою розміщення аптеки, що реалізує готові ліки.

Факт передачі комунального майна в користування відповідачу підтверджується договором оренди, актом приймання-передачі орендованого майна за Договором № 310 Н від 30.08.2017 р. (т. 1 а.с. 25).

Розмір орендної плати та порядок оплати визначено сторонами у розділі 3 договору № 310 Н від 30.08.2017 року.

Факт повернення орендованого майна підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна від 29.07.2020 р. (т. 1 а.с. 26).

Таким чином, позивачі зазначають, що саме 29 липня 2020 року зазначене орендоване майно було повернуто другому позивачу у зв`язку із закінченням терміну дії Договору відповідно до п. 10.1 Розділу 10 «Строк чинності, умови зміни та припинення Договору», що підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна від 29.07.2020 р.

Також, 30 серпня 2017 року між Харківською обласною радою (позивач 1, орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Чапенко Людмилою Юріївною (відповідач, орендар) було укладено Договір № 311 Н комунального майна (т.1 а.с. 27-33), відповідно до умов якого в строкове платне користування відповідача передано частину нежитлового приміщення (кімн. № 1) загальною площею 31,0 кв. м, у тому числі місця спільного користування площею 5,0 кв.м, будівлі, літ. «А-1», далі - Майно, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Бучми, 46-Б, що знаходиться на балансі Обласного комунального підприємства Харківської обласної ради "Знахідка" (позивача 2, балансоутримувач). Майно передається в оренду з метою розміщення торгівельного об`єкта з продажу непродовольчих товарів.

Факт передачі комунального майна в користування відповідачу підтверджується договором оренди, актом приймання-передачі орендованого майна за Договором № 311 Н від 30.08.2017 р. (т. 1 а.с. 31).

Розмір орендної плати та порядок оплати визначено сторонами у розділі 3 договору № 311 Н від 30.08.2017 року.

28 квітня 2020 року Договір № 311 Н було достроково припинено згідно з Додатковою угодою № 2 від 28.04.2020 до Договору № 311 Н (т. 1 а.с. 32).

Факт повернення орендованого майна підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна від 28.04.2020 р. (т. 1 а.с. 33).

28 лютого 2018 року між Харківською обласною радою (позивач 1, орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Чапенко Людмилою Юріївною (відповідач, орендар) було укладено Договір № 330 Н комунального майна (т.1 а.с. 34-39; т.2 а.с. 36), відповідно до умов якого в строкове платне користування відповідача передано нежитлові приміщення підвалу площею 93,9 кв.м будівлі, літ. «А-1», та нежитлові приміщення 1-го поверху загальною площею 152,7 кв.м, у тому числі місця спільного користування площею 50,9 кв.м, будівлі, літ. «А-1», далі - Майно, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Бучми, 46-Б, що знаходиться на балансі Обласного комунального підприємства Харківської обласної ради "Знахідка" (позивача 2, балансоутримувач). Майно передається в оренду з метою розміщення складу площею 93,9 кв.м та торговельного об`єкта з продажу непродовольчих товарів площею 152,7 кв.м.

Факт передачі комунального майна в користування відповідачу підтверджується договором оренди, актом приймання-передачі орендованого майна за Договором № 330 Н від 28.02.2018 р. (т. 1 а.с. 38).

Розмір орендної плати та порядок оплати визначено сторонами у розділі 3 договору № 330 Н від 30.08.2017 року.

Відповідно до п. 3.1 договору № 330 Н, викладеному в редакції додаткової угоди № 2 від 28.04.2020 року, сторонами встановлено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно, що знаходиться у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, та пропорцій її розподілу, затвердженої рішенням обласної ради від 01 березня 2012 року № 368-VІ, далі - Методика, і становить за рік з урахуванням змін, зазначених у п. 1. - 99511,79 грн без урахування ПДВ та індексів інфляції. Орендна плата за перший місяць перегляду розміру орендної плати - квітень 2020 року; становить 9538,44 грн без урахування ПДВ та індексів інфляції за квітень 2020 року, який буде враховано при платі. (т. 1 а.с. 46-47).

Факт повернення орендованого майна за договором № 330 Н від 28.02.2018 року підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна від 27.01.2021 р. (т. 1 а.с. 39).

Таким чином, позивачі зазначають, що саме 27 січня 202 року зазначене орендоване майно було повернуто другому позивачу у зв`язку із закінченням терміну дії Договору відповідно до п. 10.1 Розділу 10 «Строк чинності, умови зміни та припинення Договору», що підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна від 27.01.2021 р.

Крім того, на підставі пункту 5.9. Договорів оренди були укладені між Обласним комунальним підприємством Харківської обласної ради "Знахідка" та фізичною особою-підприємцем Чапенко Людмилою Юріївною були укладені Договори про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна (далі - Договори Н/В), а саме: № 240 Н/В від 31.10.2014 (т. 1 а.с. 58-60); № 310 Н/В від 30.08.2017 (т. 1 а.с. 61-62); № 311 Н/В від 30.08.2017 (т. 1 а.с. 63-65); № 330 Н/В від 28.02.2018 (т. 1 а.с. 66-68).

Згідно з п. 2.2.4. Договорів Н/В зазначено, що не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним місяцем, разом з орендною платою, вносити плату на рахунок Позивача 2 за надані послуги по Договору.

01 січня 2020 року п. 2.2.4. Договорів Н/В було викладено у новій редакції, а саме «Не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітнім місяцем, разом з орендною платою, вносити плату Балансоутримувачу, що зафіксовано у наступних додаткових угодах: № 1 від 01.01.2020 року до договору № 240 Н/В; № 3 від 01.01.2020 року до договору № 310 Н/В; № 3 від 01.01.2020 року до договору № 311 Н/В; № 2 від 01.01.2020 року до договору № 330 Н/В.

Як стверджують позивачі у позовній заяві, відповідач неналежним чином виконав свої зобов`язання за договорами оренди щодо своєчасного внесення орендної плати, у зв`язку з чим станом на 26.08.2021 року відповідач має заборгованість по орендній платі на загальну суму 352 436,01 грн., яка складається з:

- 73 626,96 грн заборгованість за договором оренди № 240 Н за період з березня 2020 року по липень 2021 року;

- 47 622,89 грн заборгованість за договором оренди № 310 Н за період з вересня 2019 року по липень 2020 року;

- 20 403,55 грн заборгованість за договором оренди № 311 Н за період з вересня 2019 року по квітень 2020 року;

- 210 782,61 грн заборгованість за договором оренди № 330 Н за період з вересня 2019 року по лютий 2021 року

При цьому, позивачі наголошують, що при розрахунку орендної плати було враховано, що 10.11.2020 відповідачу був надісланий лист (вих. 01-37/3192 від 10.11.2020) де було зазначено, що за договором оренди № 330 Н від 28.02.2018 та № 240 Н від 31.10.2017 нарахування за користування майном спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області здійснюється у розмірі 50 % на термін дії карантину з 16.03.2020 по 12.05.2020.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за спірними договорами оренди, відповідачу було нараховано та заявлено до стягнення пеню у сумі 22 043,22 грн, з яких: 2 335,50 грн. залишок до сплати по пені за договором оренди № 240 Н, яка нарахована станом на 07.12.2020 року; 278,81 грн. пеня за договором оренди № 240 Н станом на 28.12.2020 року; 2377,15 грн. пеня за договором оренди № 240 Н станом на 17.05.2021 року; 17 051,76 грн. пеня за договором оренди № 330 Н станом на 07.12.2020 року.

Також, позивачі стверджують, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов`язань за договорами про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна № 240 Н/В від 31.10.2014; № 310 Н/В від 30.08.2017; № 311 Н/В від 30.08.2017; № 330 Н/В від 28.02.2018 щодо своєчасного внесення плати балансоутримувачу за надані послуги, у зв`язку з чим станом на 26.08.2021 року відповідач має заборгованість по оплаті балансоутримувачу наданих послуг на загальну суму 91 354,81 грн, яка складається з:

- 31 499,77 грн заборгованість за договором № 240 Н/В за період з серпня 2019 року по липень 2021 року;

- 9 747,12 грн. заборгованість за договором № 310 Н/В за період з вересня 2019 року по липень 2020 року;

- 4 867,74 грн. заборгованість за договором № 311 Н/В за період з вересня 2019 року по квітень 2020 року;

- 45 240,18 грн. заборгованість за договором № 330 Н/В за період з серпня 2019 року по січень 2021 року.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за вищенаведеними договорами про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна, відповідачу було нараховано та заявлено до стягнення пеню у сумі 5006,06 грн, з яких: 1557,17 грн пеня за договором № 240 Н/В станом на 07.12.2020 року; 3448,89 грн пеня за договором № 330 Н/В станом на 07.12.2020 року.

Станом на час звернення з позовом заявлена до стягнення заборгованість відповідачем не сплачена.

Такі обставини, на думку позивачів, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності до статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно із статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 760 ЦК України визначено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Відповідно до частин 1, 5 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Договір найму відповідно до статті 763 ЦК України укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України, для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 цього Кодексу.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Із змісту статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Із змісту стаття 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Із змісту статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Як наголошують позивачі у даній справі між ними та відповідачем виникли орендні правовідносини щодо користування нерухомим майном комунальної форми власності, розташованим за адресою: м. Харків, вул. Бучми, 46-Б, що знаходиться на балансі другого відповідача, на підставі укладених між першим позивачем та відповідачем договорів оренди комунального майна № 240Н від 31.10.2014; № 310Н та № 311Н від 30.08.2017; №330Н від 28.02.2018.

В свою чергу, відповідач стверджує, що договір оренди комунального майна № 240Н від 31.10.2014; договір оренди комунального майна № 310Н від 30.08.2017; договір оренди комунального майна № 311Н від 30.08.2017 не підписувала та не використовує майно, зазначене в цих договорах та майно, зазначене в договір оренди комунального майна № 330Н від 28.02.2018 року.

Дійсно до матеріалів справи залучено велику кількість документів які містять різні підписи в графі орендаря.

Заперечуючи проти доводів відповідача щодо не підписання договорів оренди позивачі зазначають, що орендні правовідносини щодо користування відповідачем спірним нерухомим майном мають довготривалий характер, спірним майном відповідач користується з 2014 року та останнім вчинено ряд дій, що свідчать про схвалення спірних правочинів. Зокрема, позивачі наголошують, що в рамках розгляду Господарським судом Харківської області справи № 922/3020/19 за позовом Харківської обласної ради про стягнення заборгованості з орендної плати за Договорами № 240 Н, 330 Н, 310 Н, 08.01.2020 між Харківською обласною радою та Відповідачем (ФО-П Чапенко Людмилою Юріївною) було укладено Мирову угоду щодо погашення заборгованості з орендної плати за зазначеними Договорами оренди комунального майна на загальну суму 257 823,49 грн., яка виникла станом на вересень 2019 року (з них: за договором № 240 Н - 35 557,00 грн за період з 29.12.2018 по 30.08.2019; за договором № 310 Н - 21 515,13 грн за період з 26.04.2019 по 30.08.2019; за договором № 330 Н - 200 751,36 грн за період з 31.07.2018 по 30.08.2019) за узгодженим сторонами угоди графіком. В рамках цієї справи участь брала і особисто Чапенко Людмила Юріївна , яка визнала заборгованість за договорами оренди № 24011; 31011; 311Н; 330Н. Під час розгляду справи нею було повністю сплачено заборгованість за договором № 311Н, у зв`язку з чим, сторони дійшли згоди про укладання Мирової угоди.

Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину (стаття 241 Цивільного кодексу України).

Суд зауважує, що визнання договору недійсним згідно зі статтями 203, 215 ЦК України (Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі) у зв`язку з підписанням договору особою, яка не має на це повноважень, та відсутністю волевиявлення власника, можливе лише у тому випадку, якщо власник у подальшому не схвалив такого правочину.

Настання передбачених статтею 241 ЦК України наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів та ін.).

Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/11079/17, від 02.04.2019 у справі № 904/2178/18, від 19.06.2019 у справі № 904/9795/16 та від 01.10.2019 у справі № 910/8287/18.

Відповідачем не надано до матеріалів справи відзиву на позов, а лише констатовано факт, що спірні договори оренди нею не підписувались та зазначеним у договорах майном відповідач не користувалась.

Із зазначеного можна зробити висновок, що відповідач вважає, що оскільки договори оренди нею не підписувались, то вони не можуть породжувати будь-яких договірних зобов`язань для ФО-П Чапенко Людмили Юріївни.

Однак, з указаними твердженнями суд не погоджується, оскільки у будь-якому випадку матеріалами справи підтверджено вчинення ФО-П Чапенко Людмилою Юріївною дій, які свідчать про виконання цих договорів оренди та їх схвалення.

Так, суд встановив, що зокрема відповідачем:

- сплачувалась орендна плата за спірними договорами;

- укладались додаткові угоди до договорів оренди;

- укладались договори про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна;

- відповідач звертався до ПрАТ "ВУСО" із заявами на страхування майна орендованого за спірними договорами оренди;

- між ПрАТ "ВУСО" та орендарем (відповідача) періодично протягом 2016-2021 року укладались договори страхування майна, орендованого за договорами оренди комунального майна № 240Н від 31.10.2014; № 310Н та № 311Н від 30.08.2017; №330Н від 28.02.2018;

- кожного місяця між ОКП ХОР "ЗНАХІДКА" та ФО-П Чапенко Людмилою Юріївною підписувались акти приймання-передачі наданих послуг по кожному договору (240Н, 310Н, 311Н, 330Н, 240Н/В, 310Н/В, 311Н/В, 330Н/В) окремо (деякі із долучених актів підписувала особисто Чапенко Людмила Юріївна , а деякі підписували її представники за довіреністю - ОСОБА_3 (№ 1802 від 19.10.2013 р.) та ОСОБА_1 (№ 1776 від 19.11.2019 р.). У Довіреності № 1776 від 19.11.2019 р. (т. 2 а.с. 102) Чапенко Людмила Юріївна доручає ОСОБА_2 представляти її інтереси у будь-яких установах, організаціях та підприємствах, незалежно від їх організаційної форми та підпорядкованості з питань, які будуть стосуватися її як орендаря (наймача) нежитлової будівлі, літ. «А-1», яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;

- довіреності № 1802 від 19.10.2013 р. та № 1776 від 19.11.2019 р., якими особисто Чапенко Людмилою Юріївною надано повноваження 3-ю особою вчиняти дії від її імені, зокрема щодо вирішення питань, які будуть стосуватися її як орендаря (наймача) нежитлової будівлі, літ. «А-1», яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , нотаріально посвідчені приватними нотаріусами.

- в рамках розгляду Господарським судом Харківської області справи № 922/3020/19 за позовом Харківської обласної ради про стягнення заборгованості з орендної плати за Договорами № 240 Н, 330 Н, 310 Н, 08.01.2020 між Харківською обласною радою та Відповідачем (ФО-П Чапенко Людмилою Юріївною ) було укладено Мирову угоду щодо погашення заборгованості з орендної плати за зазначеними Договорами оренди комунального майна на загальну суму 257 823,49 грн., яка виникла станом на вересень 2019 року (з них: за договором № 240 Н - 35 557,00 грн за період з 29.12.2018 по 30.08.2019; за договором № 310 Н - 21 515,13 грн за період з 26.04.2019 по 30.08.2019; за договором № 330 Н - 200 751,36 грн за період з 31.07.2018 по 30.08.2019) за узгодженим сторонами угоди графіком. В рамках цієї справи участь брала і особисто Чапенко Людмила Юріївна , яка визнала заборгованість за договорами оренди № 24011; 31011; 311Н; 330Н. Під час розгляду справи нею було повністю сплачено заборгованість за договором № 311Н, у зв`язку з чим, сторони дійшли згоди про укладання Мирової угоди.

Надані до матеріалів справи та перелічені вище докази у сукупності, які підписувались особисто відповідачем, підтверджують факт того, що відповідачем не заперечувались відображені у них обставини, пов`язані з укладенням спірних договорів оренди та користуванням протягом 2014-2021 років ФО-П Чапенко Людмилою Юріївною орендованим майном, що беззаперечно свідчить про схвалення спірних договорів оренди цією особою.

При цьому, суд враховує, що відповідач не заперечує підписання актів приймання-передачі наданих послуг (т.1 а.с. 155-250, т. 2 а.с 1-33), укладення договорів добровільного страхування орендованого майна ( т.2 а.с 51-82) та ці документи визнані недійсними не були, та відповідач не заявив про їх недійсність у даному позові, а тому суд вважає їх такими, що підписані особисто ФО-П Чапенко Людмилою Юріївною, як і особисто підписано ФО-П Чапенко Людмилою Юріївною нотаріально посвідчені довіреності № 1802 від 19.10.2013 р. та № 1776 від 19.11.2019 р. (т. 2 а.с 34-25).

Крім того, суд зазначає, що про наявність обставин вчинення відповідачем дій з виконання спірних правочинів, зокрема підписання актів приймання-передач наданих послуг та здійснення відповідачем оплат орендної плати та наданих послуг за договорами протягом 2014-2020 років, що не заперечується відповідачем, а також встановлено судом при розгляді справи 922/3020/19 за позовом Харківської обласної ради про стягнення заборгованості з орендної плати за Договорами № 240 Н, 330 Н, 310 Н, 08.01.2020, в рамках якої між Харківською обласною радою та ФО-П Чапенко Людмилою Юріївною було укладено Мирову угоду щодо погашення заборгованості з орендної плати за зазначеними Договорами оренди комунального майна на загальну суму 257 823,49 грн. (з них: за договором № 240 Н - 35 557,00 грн. за період з 29.12.2018 по 30.08.2019; за договором № 310 Н - 21 515,13 грн. за період з 26.04.2019 по 30.08.2019; за договором № 330 Н - 200 751,36 грн. за період з 31.07.2018 по 30.08.2019) за узгодженим сторонами угоди графіком.

При цьому суд наголошує, що доказів того, що користування нерухомим майном, розташованим за адресою м. Харків, вул. Бучми, 46Б ФО-П Чапенко Людмилою Юріївною здійснювалось за іншими правочинами, матеріали справи не містять.

Отже, вказані вище обставини та надані позивачами докази у сукупності свідчать про те, що відповідач вчинив дії, спрямовані на виконання спірних договорів оренди № 240 Н, № 310 Н, № 311 Н, № 330 Н та користувався протягом дії вказаних договорів орендованим майном, а за договором оренди № 240 Н від 31.10.2014 року продовжує користуватися й станом на час розгляду справи, то в будь-якому випадку саме по собі твердження відповідача, що підпис, який міститься у спірних договорах не є підписом ФО-П Чапенко Людмилою Юріївною, не створює підстави для визнання таких договорів недійсними, оскільки за фактичними обставинами справи договори не тільки прийнято до виконання, але і частково виконано.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом, на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (зазначену правову позиція викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Отже, враховуючи принцип змагальності сторін, суд вважає, що позивачами надані більш вірогідні докази обставин виникнення протягом 2014-2022 року існування орендних правовідносин між першим позивачем та відповідачем щодо нерухомого майна, яке розташоване у м. Харкові по вул. Бучми, 46Б, та знаходиться на балансі другого позивача, яким відповідачу надавали послуги за договорами про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна (№ 240 Н/В від 31.10.2014, № 310 Н/В від 30.08.2017, № 311 Н/В від 30.08.2017, № 330 Н/В від 28.02.2018), аніж твердження відповідача, що ним не підписувались спірні договори оренди.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, враховуючи вище наведені норми права та встановлені фактичні обставини спірних правовідносин, суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для визнання спірних договорів оренди такими, що не підписувались відповідачем.

Відповідно до ст. Закону України "Про оренду державного та комунального майна" оренда - речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Таким чином, зобов`язання відповідача з оплати оренди та витрат балансоутримувача виникли на підставі вказаних нормативних актів, договорів оренди комунального майна № 240 Н від 31.10.2014; № 310 Н і № 311 Н від 30.08.2017 та № 330 Н від 28.02.2018 р. та договорів про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна № 240 Н/В від 31.10.2014, № 310 Н/В від 30.08.2017, № 311 Н/В від 30.08.2017, № 330 Н/В від 28.02.2018.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 7 вказаної статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

З приписами статей 13, 74 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач доказів, які підтверджують оплату ним заборгованості перед позивачем з орендної плати (у розмірі 73 626,96 грн за договором оренди № 240 Н за період з березня 2020 року по липень 2021 року; у розмірі 47 622,89 грн за договором оренди № 310 Н за період з вересня 2019 року по липень 2020 року; у розмірі 20 403,55 грн за договором оренди № 311 Н за період з вересня 2019 року по квітень 2020 року; у розмірі 210 782,61 грн за договором оренди № 330 Н за період з вересня 2019 року по лютий 2021 року) та витрат балансоутримувача (у розмірі 31 499,77 грн за договором № 240 Н/В за період з серпня 2019 року по липень 2021 року; у розмірі 9 747,12 грн за договором № 310 Н/В за період з вересня 2019 року по липень 2020 року; у розмірі 4 867,74 грн за договором № 311 Н/В за період з вересня 2019 року по квітень 2020 року; у розмірі 45 240,18 грн за договором № 330 Н/В за період з серпня 2019 року по січень 2021 року) суду не надав, доводів позивачів не спростував, обставин які б виключили можливість задовольнити позовні вимоги суду не надав. Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимога позивачів про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі у загальному розмірі 352436,01 грн та витрат балансоутримувача загальній у сумі 91354,81 грн є обґрунтованою.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду належних доказів виконання домовленості або вмотивованих заперечень проти неї, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, вимоги позивача в сумі основного боргу по орендній платі у загальному розмірі 352436,01 грн та витрат балансоутримувача загальній у сумі 91354,81 грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У п. 3 ч.1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема щодо сплати неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У ч. 2 ст. 551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Пунктом 3.5. Договору визначено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

З огляду на вищевикладене, зокрема неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної оплати орендних платежів та відшкодування витрат балансоутримувача, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені за договорами оренди на загальну суму 22 043,22 грн. (2 335,50 грн залишок до сплати по пені за договором оренди № 240 Н, яка нарахована станом на 07.12.2020 року; 278,81 грн пеня за договором оренди № 240 Н станом на 28.12.2020 року; 2 377,15 грн пеня за договором оренди № 240 Н станом на 17.05.2021 року; 17 051,76 грн пеня за договором оренди № 330 Н станом на 07.12.2020 року) та пені за договорами про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна на загальну суму 5 006,06 грн, з них: 1 557,17 грн пеня за договором № 240 Н/В станом на 07.12.2020 року; 3 448,89 грн пеня за договором № 330 Н/В станом на 07.12.2020 року.

Щодо позовних вимог в частині розірвання договору оренди № 240 Н від 31.10.2014 року та виселення відповідача із займаних приміщень, господарський суд виходить з наступного.

Чинним законодавством України, зокрема вимогами п.1 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що розірвання договору є правовим наслідком, який настає у разі порушення зобов`язання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно зі ст.782 Цивільного кодексу України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" рішення про відмову у продовженні договору оренди може бути прийнято, зокрема, у випадку якщо орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців; якщо орендар станом на дату довідки балансоутримувача, передбаченої частиною шостою статті 18 цього Закону, має заборгованість зі сплати орендної плати або не здійснив страхування об`єкта оренди, чи має заборгованість зі сплати страхових платежів.

Приписами ч. 2 статті 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" унормовано, що договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.

З огляду на вищевикладене, встановлений судом факт систематичного прострочення відповідачем, як орендарем, взятих на себе зобов`язань щодо сплати орендних платежів, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині розірвання укладеного між першим позивачем та відповідачем договору оренди комунального майна № 240 Н від 31.10.2014 р.

Відповідно ч. 1 ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Умовами п. 10.8. договору оренди № 240 Н зазначено, що у разі припинення або розірвання цього Договору Майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем орендодавцю/Балансоутримувачу.

Згідно з ч.1 ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч.2 ст.795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

За таких обставин, враховуючи відсутність правових підстав на зайняття фізичною особою-підприємцем Чапенко Людмилою Юріївною об`єкту оренди у зв`язку із припиненням відповідного договору оренди № 240 Н, внаслідок його розірвання за рішенням суду, позовні вимоги в частині виселення відповідача також підлягають задоволенню.

На думку суду надані позивачем докази, про які суд вказував вище, є вірогідними. Відповідач не подав доказів на спростування вірогідності доказів наданих позивачем та не подав доказів, які б суд міг визнати більш вірогідними ніж ті, що наявні у матеріалах справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 2, 11, 74, 129, 233, 236- 238, 241 Господарського процесуального кодексу України

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Достроково розірвати договір оренди комунального майна від 31 жовтня 2014 року № 240 Н, укладений між Харківською обласною радою (61002, м. Харків, вул. Сумська, 64; ідент. код 24288333) та фізичною особою-підприємцем Чапенко Людмилою Юріївною ( АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 ).

3. Виселити фізичну особу-підприємця Чапенко Людмилу Юріївну ( АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 ) з нежитлових приміщень 1-го поверху корисною площею 73,2 кв.м та місць спільного користування площею 3,5 кв.м, будівлі літ. «А-1», розташованих за адресою: м. Харків, вул. Бучми, 46-Б, що знаходяться на балансі Обласного комунального підприємства Харківської обласної ради "Знахідка", та зобов`язати повернути зазначене майно Обласному комунальному підприємству Харківської обласної ради "Знахідка" (61002, м. Харків, вул. Чернишевська, 51; ідент. код 14107244) за актом приймання-передачі.

4. Стягнути з фізичної особи-підприємця Чапенко Людмили Юріївни ( АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Обласного комунального підприємства Харківської обласної ради "Знахідка" (61002, м. Харків, вул. Чернишевська, 51; ідент. код 14107244; р/р НОМЕР_2 у Харківському ГРУ АТ КБ "Приватбанк") заборгованість по орендній платі за Договорами оренди комунального майна, а саме: № 240Н від 31.10.2014; № 310Н, № 311Н від 30.08.2017; № 330Н від 28.02.2018 на загальну суму 352436,01 грн. та пені на загальну суму 22043,22 грн.

5. Стягнути з фізичної особи-підприємця Чапенко Людмили Юріївни ( АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Обласного комунального підприємства Харківської обласної ради "Знахідка" (61002, м. Харків, вул. Чернишевська, 51; ідент. код 14107244; р/р НОМЕР_2 у Харківському ГРУ АТ КБ "Приватбанк") заборгованість за Договорами: № 240Н/В; № 310Н/В, № 311Н/В, № 330Н/В на загальну суму 91354,81 грн.

6. Стягнути з фізичної особи-підприємця Чапенко Людмили Юріївни ( АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Обласного комунального підприємства Харківської обласної ради "Знахідка" (61002, м. Харків, вул. Чернишевська, 51; ідент. код 14107244; р/р НОМЕР_2 у Харківському ГРУ АТ КБ "Приватбанк") пеню за Договорами: № 240Н/В, № 330Н/В на загальну суму 5006,06 грн.

7. Стягнути з фізичної особи-підприємця Чапенко Людмили Юріївни ( АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Обласного комунального підприємства Харківської обласної ради "Знахідка" (61002, м. Харків, вул. Чернишевська, 51; ідент. код 14107244)(р/р НОМЕР_2 у Харківському ГРУ АТ КБ "Приватбанк") 11602,60 грн. судового збору сплаченого позивачем при подачі позову.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено "24" січня 2022 р.

Суддя М.І. Шатерніков