ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА _{01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua}

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.01.2022

Справа № 910/14824/21

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С.,

за участі секретаря судового засідання: Видиш А.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування"

до Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп"

про стягнення 19 102,24 грн.,

За участі представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" (далі - відповідач) про стягнення 19 102,24 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів КАСКО від 04.10.2019 року № 202.19.2491100 та у зв`язку з настанням страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля "Kia Sportage", реєстраційний номер НОМЕР_1 , а тому позивачем отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля "Богдан 211040", реєстраційний номер НОМЕР_2 , водієм якого скоєно дорожньо-транспортну пригоду, станом на дату настання останньої була застрахована відповідачем на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР № 117554931, у зв`язку з чим позивач вказує, що обов`язок з відшкодування не виплаченої у добровільному порядку суми страхового відшкодування у розмірі 19 102,24 грн. покладається на відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.09.2021 року позовну заяву Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" залишено без руху та надано останньому строк для усунення недоліків.

23.10.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" від 18.10.2021 року № 7765/07-3.20.2998 про усунення недоліків позовної заяви.

Враховуючи наведені обставини, ухвалою господарського суду міста Києва від 26.10.2021 року позовну заяву Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/14824/21 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін.

02.11.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла запитувана судом інформація.

17.11.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" на позовну заяву від 15.11.2021 року, в якому останнє заперечило проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що відповідно до Звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № 1243 від 12.01.2021 року, складеного ТОВ "ЕАК "ФАВОРИТ", вартість матеріального збитку, заподіяного власнику пошкодженого транспортного засобу "Kia Sportage", реєстраційний номер НОМЕР_1 , з урахуванням встановленого відповідачем коефіцієнта фізичного зносу, складає 17 727,12 грн., з урахуванням ПДВ на запасні частини. У той же час відповідач вказав, що частина страхового відшкодування у розмірі 15 864,08 грн. (з урахуванням франшизи) була сплачена відповідачем безпосередньо на користь власника пошкодженого транспортного засобу (потерпілої особи), що свідчить про відсутність правових підстав для повторної виплати означеної суми на користь його страховика. Крім того, Приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" просило суд поновити йому строк на подання означеної заяви по суті справи.

02.12.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла відповідь позивача від 26.11.2021 року № 9040/07-3.20.2998 на відзив на позовну заяву, в якій Товариство з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" вказало про те, власник автомобіля "Kia Sportage", реєстраційний номер НОМЕР_1 , звернувся до відповідача з вимогою про відшкодування вартості пошкодженого додаткового обладнання цього автомобіля, яке за умовами укладеного між позивачем та потерпілою особою договору не підлягало відшкодуванню Товариством з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування". Крім того, позивач вказав про необґрунтованість висновків відповідача щодо застосування коефіцієнта фізичного зносу для визначення дійсної вартості завданого власнику пошкодженого автомобіля матеріального збитку. Також позивач просив суд поновити йому строк на подання цієї заяви по суті справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.12.2021 року справу № 910/14824/21 призначено до розгляду в судовому засіданні з викликом представників учасників справи на 12.01.2022 року.

У судовому засіданні 12.01.2022 року судом протокольною ухвалою продовжено позивачу строк на подання відповіді на відзив на позовну заяву до 29.11.2021 року та оголошено перерву в судовому засіданні до 25.01.2022 року. У той же час клопотання відповідача про поновлення йому строку на подання відзиву на позовну заяву по суті судом не розглядалося, у зв`язку з фактичним поданням Приватним акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" цієї заяви по суті справи у строк, встановлений ухвалою господарського суду міста Києва від 26.10.2021 року.

Позивач про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, проте явку свого уповноваженого представника у призначене судове засідання 25.01.2022 року не забезпечив.

Відповідач про дату, час і місце розгляду справи також був завчасно повідомлений належним чином та в установленому законом порядку згідно з рекомендованим повідомленням № 0105491781927 про вручення копії ухвали господарського суду міста Києва від 12.01.2022 року, проте явку свого уповноваженого представника у призначене судове засідання 25.01.2022 року не забезпечив.

Відповідно до частин 4, 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.10.2019 року між Товариством з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" (Страховик) та ОСОБА_1 (Страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, які є предметом застави № 202.19.2491100 (далі - Договір), предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням застрахованим на умовах даного Договору транспортним засобом - автомобілем "Kia Sportage", реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2019 року випуску, та/або встановленим на ньому додатковим обладнанням.

Пунктом 2.1.13 частини "Б" Договору встановлено, що додатковим обладнанням ТЗ є обладнання, що не входить до базової комплектації заводу-виробника (наприклад: автомобільні приймачі та магнітофони, чохли на сидіння, тонування автомобільного скла, додаткове світлове і сигнальне устаткування, допоміжне устаткування і пристрої, прилади тощо).

Зі змісту пункту 6 частини "А" Договору вбачається, що будь-яке додаткове обладнання автомобіля "Kia Sportage", реєстраційний номер НОМЕР_1 , до об`єктів страхування за цим правочином не включено.

Пунктам 7, 8 частини "А" Договору передбачено, що безумовна франшиза за страховим випадком "ДТП" складає 0,50 %.

Згідно з пунктом 12.2.4 частини "Б" Договору Страховик не відшкодовує збитки внаслідок розкрадання, пошкодження, знищення комплекту інструментів, аптечки, вогнегасника, знаку аварійної зупинки, стаціонарних систем проти викрадення, декоративного покриття, що знаходиться на підлозі ТЗ (килимового, резинового та ін.), якщо останні не входять до базової комплектації ТЗ або не були застраховані як додаткове обладнання.

Відповідно до пункту 13 частини "А" Договору строк його дії: з 00:00 год. 09.10.2019 року по 24:00 год. 08.10.2021 року.

21.09.2020 року близько 19:50 год. на вулиці Шевченка, 85 в с. Трипілля відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Богдан 211040", реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який, не будучи уважним, не стеживши за дорожньою обстановкою та не реагуючи відповідно на її зміни, перетнув суцільну лінію розмітки та допустив виїзд на зустрічну смугу руху, внаслідок чого здійснив зіткнення із застрахованим позивачем автомобілем марки "Kia Sportage", реєстраційний номер НОМЕР_1 . Під час дорожньо-транспортної пригоди вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Обухівського районного суду Київської області від 01.10.2020 року в справі № 372/3253/20 (провадження № 3-959/20) водія автомобіля "Богдан 211040", реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, яке призвело до настання ДТП, та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Відповідно до полісу серії ЕР № 117554931 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільна правова відповідальність водія автомобіля "Богдан 211040", реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована відповідачем із встановленим розміром франшизи - 2 600,00 грн. та лімітом відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 130 000,00 грн.

23.09.2020 року Страхувальник звернувся до позивача із повідомленням № 20.21073 про подію, яка має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування наземного транспорту.

У матеріалах справи також наявна копія акту огляду пошкодженого транспортного засобу (дефектна відомість) від 23.09.2020 року, в якому зазначено характер пошкоджень автомобіля "Kia Sportage", реєстраційний номер НОМЕР_1 , завданих під час вищенаведеної ДТП.

Страхувальник звернувся до позивача із заявою на виплату страхового відшкодування, в якій просив виплатити страхове відшкодування на розрахунковий рахунок СТО Філія "АВТОЦЕНТР НА СТОЛИЧНОМУ" АТ "УКРАЇНСЬКА АВТОМОБІЛЬНА КОРПОРАЦІЯ", за вирахуванням безумовної франшизи за Договором у розмірі 3 666,12 грн.

З урахуванням, зокрема, акту огляду пошкодженого транспортного засобу (дефектної відомості) від 23.09.2020 року та виставленого СТО - Філією "АВТОЦЕНТР НА СТОЛИЧНОМУ" ПАТ "УКРАЇНСЬКА АВТОМОБІЛЬНА КОРПОРАЦІЯ" рахунку-фактури від 08.10.2020 року № 0000010569 на оплату відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля "Kia Sportage", реєстраційний номер НОМЕР_1 , суму 109 848,16 грн., страховим актом позивача від 12.10.2020 року № 3.20.2998-1 вищенаведену ДТП визнано страховим випадком та вирішено виплатити на користь СТО страхове відшкодування у розмірі 106 182,04 грн., що складає різницю між вказаною в рахунку-фактурі від 08.10.2020 року № 0000010569 вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу та безумовною франшизою за Договором у розмірі 3 666,12 грн.

Крім того, з урахуванням вищенаведених документів, а також протоколу огляду транспортного засобу від 15.10.2020 року, виставленого СТО - Філією "АВТОЦЕНТР НА СТОЛИЧНОМУ" ПАТ "УКРАЇНСЬКА АВТОМОБІЛЬНА КОРПОРАЦІЯ" рахунку-фактури від 01.12.2020 року № 0000013223 на оплату відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля "Kia Sportage", реєстраційний номер НОМЕР_1 , суму 2 113,00 грн. та акту виконаних СТО робіт від 30.11.2020 року № 2020087950 на суму 109 848,16 грн., страховим актом позивача від 02.12.2020 року № 3.20.2998-2 вирішено доплатити на користь СТО суму страхового відшкодування у розмірі 2 113,00 грн.

Відповідно до платіжних доручень від 12.10.2020 року № ЦО05532 на суму 106 182,04 грн. та від 02.12.2020 року № ЦО06518 на суму 2 113,00 грн. позивач перерахував на розрахунковий рахунок Філії "АВТОЦЕНТР НА СТОЛИЧНОМУ" ПАТ "УКРАЇНСЬКА АВТОМОБІЛЬНА КОРПОРАЦІЯ" грошові кошти у загальному розмірі 108 295,04 грн. із призначенням платежів відповідно: "Страх. відшк. зг. дог. № 202.19.2491100 від 04.10.19р. ОСОБА_1 , без ПДВ. Зг. 010569 від 08.10.2020 у т.ч. ПДВ - 17697,01 грн." та "Страх. відшк. зг. дог. № 202.19.2491100 від 04.10.19р. ОСОБА_1 , без ПДВ. Згідно 0000013223 від 01.12.20 у т.ч. ПДВ - 352,17 грн.".

Листом від 16.10.2020 року вих. № 6168/07-3.20.2998 позивач звернувся до Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" із заявою на виплату страхового відшкодування.

На виконання, зокрема, цієї заяви Приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" 25.11.2020 року сплатило позивачу страхове відшкодування у розмірі 84 991,02 грн. та 29.07.2021 року додатково перерахувала Товариству з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" грошові кошти в сумі 1 601,78 грн., що в загальному розмірі становить 86 592,80 грн. Факт сплати відповідачем на користь позивача означеної суми грошових коштів був визнаний сторонами у заявах по суті справи.

Зважаючи на те, що сума страхового відшкодування у розмірі 19 102,24 грн. (що становить різницю між фактично виплаченим позивачем страховим відшкодуванням у розмірі 108 295,04 грн., сплаченими відповідачем коштами в сумі 86 592,80 грн. та встановленою в полісі серії ЕР № 117554931 франшизою в розмірі 2 600,00 грн.) залишилася непогашеною відповідачем у добровільному порядку, Товариство з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" звернулося до суду з даним позовом.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина фізичної особи ОСОБА_2 встановлена у судовому порядку, а його цивільно-правова відповідальність застрахована відповідачем.

Так, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок.

Зокрема, відповідно до статті 999 Цивільного кодексу України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України "Про страхування").

Положеннями статті 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За змістом статті 980 Цивільного кодексу України, статті 4 Закону України "Про страхування" залежно від предмета договору страхування може бути особистим, майновим, а також страхуванням відповідальності.

У свою чергу, за вольовою ознакою згідно з положеннями статті 999 Цивільного кодексу України і статей 6, 7 Закону України "Про страхування" страхування може бути добровільним і обов`язковим, тому кожен вид страхування має свої особливості правового регулювання.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону).

Згідно зі статтею 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Як передбачено статтею 1194 Цивільного кодексу України, у разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому, договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП, породжує деліктне зобов`язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується із відповідним обов`язком боржника - відшкодувати шкоду (особи, яка завдала шкоди, відшкодувати цю шкоду). Водночас, така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

До таких випадків, зокрема, відноситься виплата страховиком за договором добровільного страхування страхового відшкодування страхувальнику (потерпілому), внаслідок чого до такого страховика переходить право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток, зокрема, й до страхувальника за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 року в справі № 910/2603/17 висловила правову позицію, згідно з якою перехід права вимоги потерпілого (страхувальника) у деліктному зобов`язанні до страховика в порядку статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" є суброгацією.

При цьому, помилковим є ототожнення права вимоги, визначеного статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України, із правом вимоги (регресу), визначеного статтею 1191 Цивільного кодексу України, оскільки наведені норми регулюють різні за змістом правовідносини - суброгацію у страхових відносинах та регрес.

Так, на відміну від суброгації у страхових відносинах, де, як вже зазначено вище, право вимоги переходить від потерпілого (страхувальника) до страховика, а деліктне зобов`язання продовжує існувати, при регресі основне (деліктне) зобов`язання припиняється та виникає нове (регресне) зобов`язання, в межах якого у кредитора (третьої особи, що виконала обов`язок замість винної особи перед потерпілим) виникає право регресної вимоги до такої винної особи.

Це виходить із змісту статей 559 та 1191 Цивільного кодексу України, згідно з якими зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Зважаючи на зміст наведених норм Цивільного кодексу України, право зворотної вимоги (регресу) не переходить від однієї особи до іншої, як у випадку заміни сторони (кредитора) у вже існуючому зобов`язанні (при суброгації у страхових відносинах). При регресі право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим в даному випадку регресним зобов`язанням, що виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов`язання шляхом виконання обов`язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов`язанні третьою особою.

В цілому, як за змістом статті 1191 так і за змістом статті 993 Цивільного кодексу України і статті 27 Закону України "Про страхування", йдеться про виконання обов`язку боржника перед потерпілим третьою особою. Водночас ці норми встановлюють різний порядок виникнення прав вимоги до винної особи у деліктному зобов`язанні.

При цьому, при суброгації у страхових відносинах деліктне зобов`язання продовжує існувати та відбувається лише заміна кредитора - право вимоги переходить від потерпілої особи до страховика.

При регресі - право вимоги (регресу) виникає у третьої особи після виконання такою особою обов`язку боржника та, відповідно, припинення основного (деліктного) зобов`язання та виникнення нового (регресного) зобов`язання.

У спірних (страхових) відносинах застосуванню підлягають норми статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України, які визначають спеціальний порядок переходу прав вимоги до винної особи від страхувальника (потерпілого) до страховика, що відшкодував шкоду потерпілому - суброгацію.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 10.07.2018 року в справі № 905/2970/16.

У постанові Верховного Суду від 02.10.2018 року в справі № 910/171/17 відображено правову позицію, згідно з якою на підставі вищевказаних правових норм до страховика потерпілого переходить право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування.

Отже, страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону, реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 Цивільного кодексу України та 27 Закону України "Про страхування", шляхом звернення з позовом до страховика, в якого заподіювач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

При цьому, у постанові від 02.04.2018 року в справі № 910/32720/15 Верховний Суд зазначив, що вказівка "у межах витрат", означає, що загальна сума вимоги, яка заявлена страховиком, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, не може перевищувати суму, яка ним реально сплачена.

Вказівка про те, що до такого страховика переходить право вимоги саме яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, а не право вимоги саме в розмірі виплаченого страхового відшкодування, служить засобом убезпечення особи, до якої пред`являється вимога, від включення страховиком та страхувальником за договором добровільного майнового страхування до такої вимоги зайвих, необґрунтованих та завищених витрат.

Згідно з частиною 1 статті 14 та статті 204 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Якщо договір не визнано недійсним в судовому порядку, він має такі ж правові наслідки, як і будь-який дійсний договір, зокрема, є обов`язковим для виконання його сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що проведення оцінки майна є обов`язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Норма частини 1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов`язку щодо проведення такої оцінки саме суб`єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а отже, така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 01.02.2018 року в справі № 910/22886/16.

Суд вважає, що проведення оцінки завданої шкоди суб`єктом оціночної діяльності є необхідним лише у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнта фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика).

Відповідно до пункту 7.38 вказаної Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.

Згідно з пунктом 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 року № 142/5/2092, строк експлуатації - період часу від дати виготовлення КТЗ до дати його оцінки.

Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого автомобіля "Kia Sportage", реєстраційний номер НОМЕР_1 , вбачається, що рік випуску автомобіля - 2019, а отже на момент ДТП строк його експлуатації не перевищував строку, встановленого у пункті 7.38 Методики. За таких обставин, за загальним правилом коефіцієнт фізичного зносу для означеного автомобіля приймається таким, що дорівнює нулю.

Водночас, заперечуючи проти позову, Приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" зазначало про те, що з метою визначення розміру вартості відновлювального ремонту транспортного засобу "Kia Sportage", реєстраційний номер НОМЕР_1 , з урахуванням зносу, відповідачем було замовлено проведення відповідних оцінювань у ФОП Демяненко М.М.

Відповідно до складеного на замовлення відповідача ФОП Демяненком М.М. (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача Фонду Державного майна України МФ № 796 від 20.12.2013 року, свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів Фонду Державного майна України від 02.06.2004 року № 1318, сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 718/20, виданий Фондом Державного майна України від 07.08.2020 року) Звіту від 12.01.2021 року № 1243 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу - автомобіля "Kia Sportage", реєстраційний номер НОМЕР_1 , коефіцієнт фізичного зносу останнього становить 0,29, а розмір матеріального збитку, завданого власнику цього транспортного засобу, станом на 21.09.2020 року складає 17 727,12 грн.

Проте наведені заперечення відповідача не беруться судом до уваги з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 5.1 Методики технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) являє собою початковий етап дослідження, який дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна. Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом (оцінювачем), який складає висновок чи звіт (акт), можливе тільки за рішенням органу (посадової особи), який здійснює судове чи досудове слідство, у разі надання ними даних, необхідних для оцінки.

Після закінчення зовнішнього технічного огляду провадиться перевірка роботи двигуна та інших складників, а для спеціалізованих (спеціальних) КТЗ - працездатність спеціального обладнання.

У разі можливості проведення ходових випробувань (під час руху КТЗ) перевіряється робота складників КТЗ з метою встановлення їх технічного стану.

Після закінчення дослідження КТЗ оцінювач (експерт) у разі потреби ознайомлює заінтересованих осіб, залучених до технічного огляду КТЗ, з його результатами.

Відповідно до пункту 4.4 означеної Методики у звіті (акті) або висновку експерта (експертного дослідження) про оцінку КТЗ зазначається, зокрема, така інформація: дані про час та місце проведення огляду КТЗ оцінювачем (експертом); відомості про осіб, які брали участь в огляді об`єкта оцінки, якщо їх участь обумовлена призначенням оцінки або договором про виконання оцінки; відомості про виявлені під час огляду дефекти, пошкодження, а також обґрунтування засобів і обсягу відновлювальних робіт з їх усунення чи інших способів урахування дефектів; додатки, які становлять невід`ємну частину звіту (акта), висновку експерта (експертного дослідження) про оцінку і містять дані стосовно технічного стану КТЗ (його складників), їх фотографічні зображення і дані, що підтверджують припущення та розрахунки.

Однак, доказів того, що представниками відповідача та оцінювачем проведено особистий огляд пошкодженого транспортного засобу "Kia Sportage", реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідачем не надано.

Більше того, зі змісту самого Звіту від 12.01.2021 року № 1243 вбачається, що визначення об`єму відновлювальних робіт, необхідних для цього запчастин та матеріалів проводилося оцінювачем на підставі протоколу огляду спеціалістом СК "Княжа" та фотододатками.

У той же час відповідно до наявної у матеріалах справи копії акту огляду транспортного засобу (дефектної відомості) від 20.11.2020 року, складеного представником відповідача без участі будь-яких інших заінтересованих осіб, автомобіль "Kia Sportage", реєстраційний номер НОМЕР_1 на час проведення огляду знаходився в процесі відновлення.

Наведені обставини спростовують відповідні посилання відповідача на висновки, викладені у Звіті від 12.01.2021 року № 1243.

Суд звертає увагу відповідача на правову позицію, викладену в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.07.2018 року в справі № 924/675/17, за якою, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру, виходять з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля, а звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначаються про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу (п. 4.36, 4.42).

У той же час вказаний у Звіті від 12.01.2021 року № 1243 розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Kia Sportage", реєстраційний номер НОМЕР_1 , який становить 17 727,12 грн., є у 6 разів меншим від вартості робіт з відновлення пошкодженого транспортного засобу, вказаних у рахунках-фактурах на оплату відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля від 08.10.2020 року № 0000010569 та від 01.12.2020 року № 0000013223, а також відповідних актах фактично виконаних робіт від 30.11.2020 року № 2020087950 (на суму 109 848,16 грн.) та від 04.12.2020 року № 2020093404 (на суму 2 113,00 грн.).

Крім того, зі змісту ремонтної калькуляції від 12.01.2021 року № 1243 (що є додатком до Звіту від 12.01.2021 року № 1243) вбачається, що до складу визначеної оцінювачем вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля (що в загальній сумі становить 22 292,88 грн.) фактично включено вартість лише запасної частини - панелі порога, а також вартість робіт та додаткові витрати на її заміну, що разом з інформацією, вказаною в акті огляду транспортного засобу (дефектної відомості) від 20.11.2020 року, ставить під сумнів здійснення відповідної оцінки шкоди та визначення коефіцієнта фізичного зносу саме на 21.09.2020 року (на момент пошкодження автомобіля та до моменту відновлення його ремонтом).

Посилання відповідача на те, що частина страхового відшкодування у розмірі 15 864,08 грн. (з урахуванням франшизи) була сплачена відповідачем на користь власника пошкодженого транспортного засобу (потерпілої особи) не беруться судом до уваги, оскільки безпосередньо не стосуються спірних у даній справі правовідносин та не впливають на розмір права вимоги, яке перейшло до позивача.

Разом із тим, частина 2.1. статті 2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" прямо визначає пріоритет даного Закону перед положеннями інших актів цивільного законодавства України.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Таким чином, для визначення складових витрат, які підлягають відшкодуванню страховиком цивільно-правової відповідальності, в даному випадку підлягають застосуванню саме спеціальні норми пункту 22.1 статті 22 та статті 30 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Тобто, наведеними положеннями встановлено, що розмір відповідальності страховика за полісом обмежується розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу в межах встановлених відповідним полісом ліміту відповідальності та франшизи та з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу.

Відповідно до пункту 7.39 Методики винятком стосовно використання вимог, вказаних у її пункті 7.38, є, зокрема, випадки, коли складові частини кузова та оперення кузова, кабіни, рами КТЗ відновлювали ремонтом.

Так, у матеріалах справи наявна копія виконаного аварійним комісаром Авраменко В.І. розрахунку коефіцієнту фізичного зносу складових КТЗ (Ез) від 17.11.2020 року, долучена відповідачем до відзиву на позовну заяву, з якої вбачається, що коефіцієнт фізичного зносу автомобіля "Kia Sportage", реєстраційний номер НОМЕР_1 , зважаючи на попереднє (до моменту настання ДТП) відновлення ремонтом трьох і більше складових частин кузова цього транспортного засобу, дорівнює 0,288.

На підтвердження означених обставин Приватним акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" до матеріалів справи долучено, зокрема, копію виписки з історії проведених ремонтних дій автомобіля "Kia Sportage", реєстраційний номер НОМЕР_1 (з використанням системи Audatex/Audahistory).

Чинні положення Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" надають страховикам право для визначення розміру збитків залучати аварійних комісарів (пункт 34.4 статті 34 цього Закону). Таке право кореспондується з положеннями статті 25 Закону України "Про страхування", за змістом якої здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Належних доказів на спростування факту відновлення ремонтом вищевказаного транспортного засобу, зокрема складових частин кузова та оперення кузова, кабіни, рами, позивачем надано суду не було.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність у даному випадку підстав для застосування коефіцієнта фізичного зносу пошкодженого автомобіля у розмірі 0,288 відповідно до пункту 7.39 вищезазначеної Методики.

Як було зазначено вище, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством.

Тобто законом чітко визначено, що страховиком відшкодовується вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу (пункт 8.2 Методики), а не ринкова вартість складових частин транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу (пункт 7.36 Методики).

Відповідно до вимог пункту 8.2 Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою:

Сврз= Ср + См + Сс х (1 - Ез), де:

Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн.;

См - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн.;

Сс- вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн.;

ЕЗ - коефіцієнт фізичного зносу.

Зважаючи на належний до застосування коефіцієнт фізичного зносу (який становить 0,288), враховуючи зазначену в наявних у матеріалах справи документах (зокрема, рахунках-фактурах та актах виконаних робіт) вартість складових пошкодженого автомобіля, що підлягають заміні (79 056,81 грн.), беручи до уваги вартість матеріалів та робіт, необхідних для проведення його відновлювального ремонту (32 904,35 грн.), вартість відновлювального ремонту автомобіля "Kia Sportage", реєстраційний номер НОМЕР_1 , з урахуванням фізичного зносу (Сврз) складає:

Сврз = Ср + См + Сс х (1 - Ез)

Сврз = 32 904,35 грн. (сума Ср + См) + 79 056,81грн.* (1-0,288) = 89 192,80 грн.

Отже, з урахуванням вищенаведених імперативних законодавчих приписів та встановлених фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про те, що у спірних правовідносинах відшкодуванню на користь позивача підлягали витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу (з урахуванням зносу), в загальному розмірі 89 192,80 грн.

Суд також звертає увагу на положення пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", за якими страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього Закону.

Відповідно до полісу серії ЕР № 117554931 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільна правова відповідальність водія автомобіля "Богдан 211040", реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована відповідачем із встановленим розміром франшизи - 2 600,00 грн. та лімітом відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 130 000,00 грн.

Отже, з огляду на фактичні обставини справи та положення статей 12, 22, 29, 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір страхового відшкодування, яке підлягало виплаті відповідачем (як страховиком винної у ДТП особи) на користь позивача (до якого перейшло право вимоги відшкодування збитків у відповідному розмірі в порядку суброгації), становить 86 592,80 грн. (89 192,80 грн. - 2 600,00 грн. франшизи).

Оскільки Приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" 25.11.2020 року сплатило позивачу страхове відшкодування у розмірі 84 991,02 грн. та 29.07.2021 року додатково перерахувало Товариству з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" грошові кошти в сумі 1 601,78 грн., що в загальному розмірі становить 86 592,80 грн., і означені обставини Товариством з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" не заперечуються та визнаються у позовній заяві, суд дійшов висновку про те, що відповідач як страховик за договором обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, здійснивши розрахунок розміру страхового відшкодування з урахуванням зносу та за мінусом франшизи і виплативши його на користь позивача, належним чином виконав взяті на себе обов`язки за полісом серії ЕР № 117554931, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення пред`явлених до нього вимог у цій справі.

Згідно зі статтею 129 Конституції України до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з принципом рівності, тоді як рівноправність сторін - один із необхідних елементів принципу змагальності, "без якого змагальність як принцип не існує". Рівноправність сторін є суттю змагальності, бо тільки через рівні можливості сторін можлива реалізація принципу змагальності.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи те, що позивач у встановленому законом порядку не довів належними і допустимими доказами наявності тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, у задоволенні вимог Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування у розмірі 19 102,24 грн. слід відмовити.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. В силу приписів частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 25.01.2022 року.

Суддя В.С. Ломака