ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2022 р. Справа№ 925/487/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Разіної Т.І.

Михальської Ю.Б.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Роздорожного Юрія Миколайовича

на рішення Господарського суду Черкаської області від 02.06.2021 (повний текст підписано 22.06.2021)

у справі №925/487/21 (суддя Чевгуз О.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно»

до Фізичної особи - підприємця Роздорожного Юрія Миколайовича

про стягнення 59 525,31 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 02.06.2021 у справі №925/487/21 позов задоволено повністю; вирішено стягнути з фізичної особи-підприємця Роздорожного Юрія Миколайовича на користь Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» 59 525, 31 грн. основного боргу за поставлену теплову енергію.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати судове рішення Господарського суду Черкаської області по справі №925/487/21 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2021 Приватне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно» (ПАТ «Черкаське хімволокно», позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи-підприємця Роздорожного Юрія Миколайовича (відповідач), у якому заявлені вимоги про стягнення боргу за поставлену теплову енергію в сумі 59 525, 31 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у лютому 2020 позивач відповідно до підпункту 2 пункту 2 постанови НКРЕКП від 17.12.2019 № 2884 «Про накладення штрафу на ПАТ «Черкаське хімволокно» за порушення Ліцензійних умов з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, необхідності усунення порушень та здійснення заходів державного регулювання» здійснив перерахунок-донарахування вартості теплової енергії, поставленої відповідачу у листопаді - грудні 2018 року. Позивач здійснив перерахунок та нарахував відповідачу різницю вартості спожитої теплової енергії за тарифами, встановленими постановою НКРЕКП від 29.12.2015 № 3225 (із змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 27.02.2018 № 239) і тарифами, встановленими постановою НКРЕКП від 14.06.2018 № 404.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 02.06.2021 у справі №925/487/21 позов задоволено повністю.

Приймаючи рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач повністю не розрахувався з позивачем за отриману теплову енергію за тарифом 1590,88 грн/Гкал, який встановлено НКРЕКП за період листопад - грудень 2018 року, у матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем донарахованої йому вартості спожитої теплової енергії упродовж листопада - грудня 2018 року відповідно до діючих тарифів за договором.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.

В апеляційній скарзі відповідачем стверджується, що рішення Господарського суду Черкаської області прийняте при неповному з`ясуванні та неврахуванні обставин справи, що мають істотне значення для справи, при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм матеріального права, а саме: ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 6 ст. 13, ст. 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ч.1, 2, 4, 5 ст. 236 ГПК України, що призвело до невідповідності висновків, викладених в оскарженому рішенні місцевого господарського суду обставинам справи, а тому відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 277, 280 ГПК України, підлягає скасуванню повністю.

Згідно доводів апеляційної скарги:

- істотні умови про закупівлю не можуть змінюватись в односторонньому порядку: позивач, після здійснення поставки теплової енергії в гарячій воді та здійсненого розрахунку за цю поставку, в односторонньому порядку зробив перерахунок наданої, спожитої та вже оплаченої відповідачем послуги: теплової енергії за період листопад-грудень 2018 року згідно показників приладу комерційного обліку, що є порушенням Закону, поза як відповідно до вимог п. 5 ч. 4 ст. 36Закону України «Про публічні закупівлі» в редакції на час дії договору, істотні умови договору не можуть бути змінені після його підписання, крім встановлених винятків, зокрема випадку узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);

- дії позивача з «виставляння рахунку на донарахування носять ознаки «зловживання правом» та реалізацією «права на зло»: у відповідача відсутні грошові зобов`язання за виконаним договором на момент звернення позивача з позовом; вимоги позивача не ґрунтуються на приписах закону; виставлення відповідачеві рахунку в 2020 році на додаткову оплату вже спожитої та оплаченої послуги листопада-грудня 2018 року слід розцінювати як ознаки зловживання правом позивачем, що є неприпустимим з огляду на приписи ст. 13 ЦК України;

- позивачем обрано неприйнятний та непередбачений законом спосіб захисту порушених прав: постанова НКРЕКП від 17.12.2019 № 2884 «Про накладення штрафу на ПАТ «Черкаське хімволокно» за порушення Ліцензійних умов з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, необхідності усунення порушень та здійснення заходів державного регулювання» не стосується відповідача;

- визнання правомірним набуття чинності постановою НКРЕКП № 239 через 8 (вісім) місяців після її прийняття порушує встановлені законом принципи законності, справедливості, передбачуваності, доктрин «правової визначеності» та «належного урядування».

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Разіна Т.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Роздорожного Юрія Миколайовича на рішення Господарського суду Черкаської області від 02.06.2021 у справі №925/487/21, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

До справи під час апеляційного провадження позивачем подано відзив на апеляційну скаргу (отриманий судом 11.08.2021).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

01.08.2012 між ПАТ «Черкаське хімволокно» (Енергопостачальна організація) та фізичною особою-підприємцем Роздорожним Юрієм Миколайовичем (Споживач) було укладено договір №70 про постачання теплової енергії в гарячій воді (а.с.8-9), у відповідності до якого Енергопостачальна організація бере на себе зобов`язання поставити Споживачеві теплову енергію в гарячій воді, а Споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (п. 1.1. договору).

Теплова енергія постачається Споживачу орієнтовно в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби:

* опалення - в період опалювального сезону;

* гаряче водопостачання - протягом року.

Фактичне споживання теплової енергії за звітний період визначається на підставі показників приладів обліку (п. 2.1 договору).

Договір укладався на строк до 31 грудня 2012 року, проте строк дії договору на наступні роки сторонами продовжувався на підставі п. 10.4 договору.

В додатку №1 до договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 70 від 01 серпня 2012 року вказано, що енергопостачальна організація постачає споживачу теплову енергію в гарячій воді в межах: максимальне теплове навантаження Q=0,211 Гкал/год. Тариф, який діє на момент укладення договору складає 539 грн. 94 коп. (з ПДВ) за 1 Гкал.

Відповідно п. 5.1. договору облік споживання теплової енергії проводиться:

- розрахунковим способом (до встановлення приладів обліку),

- по приладах обліку.

В період з листопада 2018 року по грудень 2018 року позивачем відпущено відповідачу теплової енергії згідно рахунків - фактур № 4189 від 30.11.2018 на суму 44030,28 грн. та № 4654 від 31.12.2018 на суму 71807,08 грн. (а.с. 11). З цих рахунків-фактур вбачається, що за період листопада - грудня 2018 відповідачем було спожито 91,43 Гкал.

При цьому позивачем застосовано тариф 1 048,34 грн. без ПДВ., який було встановлено за 1 Гкал на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 404 від 14.06.2018.

Даною Постановою, яка оприлюднена на офіційному веб-сайті Регулятора-НКРЕКП 20.06.2018 та офіційно опублікована в газеті «Урядовий кур`єр» (15.08.2018 № 152) у п. 13 вказано про внесення змін до постанови від 29 грудня 2015 року № 3225 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення) ПАТ «Черкаське хімволокно»:

абзаци другий та третій підпунктів 1 та 3 пункту 1 викласти в такій редакції:

тариф на теплову енергію 1047,75 грн/Гкал (без ПДВ) (у тому числі: паливна складова 762,07 грн/Гкал; решта витрат, крім паливної складової 285,68 грн/Гкал) за такими складовими:

тариф на виробництво теплової енергії 973,03 грн/Гкал (без ПДВ) (у тому числі: паливна складова 762,07 грн/Гкал; решта витрат, крім паливної складової 210,96 грн/Гкал);

тариф на теплову енергію 1048,34 грн/Гкал (без ПДВ) (у тому числі: паливна складова 762,63 грн/Гкал; решта витрат, крім паливної складової 285,71 грн/Гкал) за такими складовими:

тариф на виробництво теплової енергії 973,62 грн/Гкал (без ПДВ) (у тому числі: паливна складова 762,63 грн/Гкал; решта витрат, крім паливної складової 210,99 грн/Гкал).

27 лютого 2018 року НКРЕКП прийнято постанову №239 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП». Згідно з цією постановою позивачу був установлений тариф на теплову енергію для інших споживачів, до яких відноситься і відповідач, в розмірі 1590,88 грн. за 1 Гкал без ПДВ.

Постанова НКРЕКП від 27.02.2018 №239 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП» опублікована в газеті «Урядовий кур`єр» за 27.10.2018 №202 і відповідно до вимог ч.7 ст.14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» в редакції, чинній у 2018 році, набрала чинності з 28.10.2018.

В свою чергу, 14 червня 2018 року НКРЕКП прийнято постанову № 404 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП», за якою позивачу був установлений тариф на теплову енергію для інших споживачів, до яких відноситься і відповідач, в розмірі 1048,34 грн. за 1 Гкал без ПДВ. Ця постанова була опублікована газеті «Урядовий кур`єр» за 15.08.2018 №152 і відповідно до вимог ч. 7 ст. 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» в редакції, чинній у 2018 році, набрала чинності з 16.08.2018.

Отже, у листопаді та грудні 2018 року одночасно були чинними Постанови НКРЕКП від 27.02.2018 №239 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП» і від 14.06.2018 №404 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП», якими для позивача були встановлені різні тарифи на теплову енергію для інших споживачів.

З посиланням на рішення Конституційного Суду України від 03.10.1997 № 4-зп суд першої інстанції виходив з того, що з прийняттям нового акта, якщо ним не передбачено інше, автоматично скасовується діючий у часі раніше прийнятий однопредметний акт, відповідно, оскільки на час прийняття НКРЕКП постанови від 14.06.2018 №404 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП» раніше прийнята НКРЕКП постанова від 27.02.2018 №239 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП» ще не діяла (не набрала чинності), тому автоматично вона не була скасована.

Після набрання чинності постановою НКРЕКП від 27.02.2018 №239 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП», а саме з 28.10.2018, постанова НКРЕКП від 14.06.2018 №404 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП» була автоматично скасована.

Отже, з 28.10.2018 сторони за договором від 01.08.2012 № 70 мали застосовувати в обов`язковому порядку регульований тариф на теплову енергію, встановлений згідно з постановою НКРЕКП від 27.02.2018 №239 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП» в розмірі 1590,88 грн. за 1 Гкал без ПДВ.

Позивачем у лютому 2020 року було зроблено перерахунок-донарахування за надану відповідачу послугу з теплопостачання у листопаді-грудні 2018 року за рахунком-фактурою від 29.02.2020 № 791 на суму 59424,31 грн. виходячи із тарифу 1590,88 грн. за 1 Гкал, яку відповідач мав оплатити (а.с. 13).

На веб-сторінці за адресою:

https://www.nerc.gov.ua/data/filearch/Catalog8/2019%20/02.12.2019/AktCherkaske_himvolokno_02.12.2019-429.pdf оприлюднено складений НКРЕКП АКТ за результатами проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері теплопостачання та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії (сфера державного нагляду (контролю) від 02 грудня 2019 року № 429 стосовно ПАТ «Черкаське хімволокно».

Акт складено за результатами перевірки ліцензованої діяльності за період діяльності з 01.01.2017 по 31.12.2018, перевіркою встановлено, що в жовтні-грудні 2018 року (в період з 28.10.2018 по 31.12.2018) Товариство застосовувало тарифи на теплову енергію: для споживачів категорії бюджетні установи тариф у розмірі 1047,75 грн/Гкал. встановлений постановою НКРЕКП від 29.12.2015 № 3225 (зі змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 14.06.2018 № 404), всупереч тарифу, який був встановлений ліцензіату постановою НКРЕКП від 27.02.2018 № 239.

У висновках акту вказано, що фактично з 28.10.2018 до 31.12.2018 товариство мало застосовувати тариф на теплову енергію для споживачів категорії бюджетні установи та інші споживачі встановлений постановою НКРЕКП від 29.12.2015 № 3225 (зі змінами внесеними постановою НКРЕКП 27.02.2018 № 239), ліцензіат застосував постанову НКРЕКП від 14.06.2018 № 404, яка втратила чинність.

Постанову від 17.12.2019 № 2884 «Про накладення штрафу на ПАТ «Черкаське хімволокно» за порушення Ліцензійних умов з виробництва, Ліцензійних умов з транспортування, Ліцензійних умов з постачання теплової енергії, необхідність усунення порушень та здійснення заходів державного регулювання» оприлюднено 23.12.2019 на офіційному веб-сайті НКРЕКП.

Постанову складено за результатами відкритого слухання Актів планової перевірки від 02.12.2019 № 427, № 428 та № 429, накладено на ПрАТ «Черкаське хімволокно» штрафи і предписано в термін до 01 квітня 2020 року здійснити перерахунок за категоріями споживачів бюджетні організації, інші споживачі, релігійні організації недонарахованих коштів за спожиту теплову енергію за період з 28 жовтня 2018 року по 31 грудня 2018 року, про що повідомити НКРЕКП з наданням підтверджуючих документів протягом 15 днів з дня закінчення терміну виконання.

Посилання на вказану постанову № 2884 міститься у направленому відповідачу рахунку-фактурі № 1109 від 29.02.2020 (а.с. 13).

Судом першої інстанції правильно розглянуто спір як такий, що виник між сторонами через донарахування позивачем відповідачу у лютому 2020 вартості теплової енергії за іншою чинною постановою НКРЕКП, ніж та, яку було застосовано позивачем у листопаді-грудні 2018.

Виходячи з нормативного регулювання, зокрема з посиланням на Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затверджене Указом Президента України від 10.09.2014 №715/2014, суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення виходив з того, що доказів скасування постанов НКРЕКП України щодо встановлення тарифів, які застосовує позивач у відносинах із відповідачем в межах виконання умов Договору № 70 від 01.08.2012 у справу не подано.

Позивач є суб`єктом природних монополій з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, інформація про що занесена до Зведеного переліку суб`єктів природних монополій, розміщеного на офіційному сайті Антимонопольного комітету України в мережі Інтернет за адресою: https://amcu.gov.ua/zvedenij-perelik-subyektiv-prirodnih-monopolij.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням альтернативних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.

Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про ціни і ціноутворення» (надалі - Закон про ціни) передбачено, що державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб`єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Зміна рівня державних регульованих цін здійснюється в порядку і строки, що визначаються органами, які відповідно до цього Закону здійснюють державне регулювання цін (ч. 3 ст. 12 Закону про ціни).

Під час розгляду справи встановлено, що в лютому 2020 року позивачем було зроблено донарахування відповідачу за поставлену у листопаді-грудні 2018 року теплову енергію з урахуванням тарифу 1590,88 грн за 1 Гкал. на підставі постанови НКРЕКП України від 29.12.2015 № 3225 (зі змінами, внесеними постановою НКРЕКП 27.02.2018 № 239 (а.с. 13).

З урахуванням цього перерахунку за листопад - грудень 2018 року (рахунок-фактура а.с. 13) заборгованість відповідача перед позивачем становить 59 525, 31 грн.

За висновками суду першої інстанції, які перевірені в апеляційному порядку та відповідають матеріалам справи:

- згідно з п. 3.2.2 Договору Споживач зобов`язаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором;

- згідно з п. 1.1. Договору відповідач зобов`язаний оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором;

- умовами договору № 70 від 01.08.2012 ціна договору не регулюється, сторонами узгоджено, що вона визначається за встановленими тарифами (п.1.1);

- затверджені постановами НКРЕКП тарифи на теплопостачання є обов`язковими для виконання ПАТ «Черкаське хімволокно», тому зі свого боку відповідач, як споживач, повинен оплачувати спожиті ним послуги теплопостачання виключно за тарифами, які затверджуються постановами НКРЕКП і не регулюються договором від 01.08.2012 № 70.

З огляду на викладені вище обставини та норми законодавства, суд першої інстанції визнав обґрунтованими вимоги позивача, заявлені у позовній заяві, що стало підставою для прийняття рішення про стягнення заявленої суми боргу.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

За змістом ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи те, що ціна позову у вказаній справі становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахуванням обставин вказаної господарської справи, а також з огляду на відсутність клопотань учасників справи про розгляд справи з викликом осіб, виклик сторін (учасників справи) колегією суддів не здійснювався.

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про стягнення боргу за теплову енергію, яка постачалася в періоді листопад-грудень 2018, однак оплачена відповідачем не за тим тарифом, що мав бути застосований.

В обґрунтування підстав заявлених вимог позивач посилався на проведення перерахунку-донарахування вартості теплової енергії, що була спожита відповідачем у листопаді-грудні 2018 у відповідності з тарифами встановленими постановою НКРЕКП України від 29.12.2015 № 3225 (зі змінами внесеними постановою НКРЕКП № 239 від 27.02.2018).

Доводи апеляційної скарги, поданої у справі, не спростовують висновків суду першої інстанції, яким надано належну оцінку встановленим під час розгляду обставинам справи, у зв`язку з чим відхиляються через наступне.

Твердження скаржника про те, що позивач в односторонньому порядку зробив перерахунок наданої, спожитої та вже оплаченої відповідачем послуги: теплової енергії за період листопад-грудень 2018 року згідно показників приладу комерційного обліку, є помилковими та не підтверджують порушення вимог п. 5 ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки в даному випадку, у спірному періоді мала місце оплата за тарифами, встановленими постановою, із змінами, які вже були нечинними.

Договором, укладеним між сторонами, не визначено ціни теплової енергії, що постачається у листопаді - грудні 2018 на рівні 1 048, 34 грн. за 1 Гкал, таких умов договір не містить.

При здійсненні перерахунку вартості теплової енергії, що була спожита відповідачем за тарифом, який діяв та набув чинності 28.10.2018 згідно постанови НКРЕКП від 27.02.2018 №239 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП», позивач істотних умов договору не змінював, а діяв у відповідності до погоджених умов договору, оскільки у п. 6.1 договору прямо передбачено проведення розрахунку за теплову енергію, що споживається відповідно до встановлених тарифів.

Вказаним обставинам судом першої інстанції надано належну оцінку, та правильно зазначено у оскаржуваному рішенні, що умовами договору №70 від 01.08.2012 ціна договору не регулюється, сторонами узгоджено, що вона визначається за встановленими тарифами (п.1.1).

Дії позивача з виставлення рахунку про донарахування вартості спожитої теплової енергії не мають ознак зловживання правом, оскільки у спірному періоді відповідачу було виставлено до оплати рахунки, в яких визначена ціна теплової енергії не у відповідності до тарифу, що був встановлений та набув чинності.

Необгрунтованими є доводи апелянта про те, що визнання правомірним набуття чинності постановою НКРЕКП № 239 через 8 (вісім) місяців після її прийняття порушує встановлені законом принципи законності, справедливості, передбачуваності, доктрин «правової визначеності» та «належного урядування», оскільки суд не є органом, на який покладено обов`язок визнавати правомірним набуття чинності постановою НКРЕКП.

При прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції правильно враховував, що доказів скасування постанов НКРЕКП України щодо встановлення тарифів, які застосовує позивач у відносинах із відповідачем в межах виконання умов Договору №70 від 01.08.2012 у справу не подано.

Частиною сьомою статті 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» встановлено, що рішення Регулятора, що мають ознаки регуляторних актів, а також рішення з питань встановлення тарифів на товари (послуги) суб`єктів природних монополій, цін (тарифів) для населення (якщо відповідні повноваження щодо встановлення цін (тарифів) надані спеціальними законами) набирають чинності з дня, наступного за днем їх опублікування в офіційному друкованому виданні - газеті «Урядовий кур`єр», якщо більш пізній строк набрання ними чинності не встановлено самим рішенням, але не раніше дня офіційного опублікування рішення.

Отже, момент набрання чинності постановами НКРЕКП пов`язується саме з терміном «офіційне опублікування» та не залежить від визнання судом правомірним такого набуття.

Таким чином, судом першої інстанції правильно враховано, що постанова НКРЕКП від 14.06.2018 № 404, яка діяла в часі раніше (із 16.08.2018), була скасована з набранням чинності постанови НКРЕКП від 27.02.2018 № 239 (із 28.10.2018), а отже вже не діяла із 28.10.2018.

Разом із тим ПАТ «Черкаське хімволокно» в періоді з 28 жовтня 2018 року по 31 грудня 2018 року відпускало теплову енергію для категорій «бюджетні установи», «інші споживачі» та «релігійні організації» за тарифами, встановленими постановою НКРЕКП від 14.062018 № 404, яка введена в дію із 16.08.2018 та не діяла із 28.10.2018 року, що відповідно було виявлено під час перевірки позивача НКРЕКП у 2019 році.

З урахуванням зазначених обставин колегія суддів зазначає, що зобов`язання ПАТ «Черкаське хімволокно» у термін до 01.04.2020 року здійснити перерахунок за категоріями «бюджетні установи», «інші споживачі», «релігійні організації» недонарахованих коштів за спожиту теплову енергію за період з 28.10.2018 року по 31.12.2018 року, про що повідомити НКРЕКП з наданням підтверджуючих документів протягом 15 днів з дня закінчення терміну виконання, є наслідком неправомірного застосування позивачем постанови НКРЕКП від 14.06.2018 № 404, яка не діяла з 28.10.2018.

Рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 17.12.2019 №2884 «Про накладення штрафу на ПАТ «Черкаське хімволокно» за порушення Ліцензійних умов з виробництва, Ліцензійних умов з транспортування, Ліцензійних умов з постачання теплової енергії, необхідність усунення порушень та здійснення заходів державного регулювання» є обов`язковим для позивача.

Натомість, перерахунок-донарахування вартості теплової енергії, спожитої відповідачем у періоді листопад-грудень 2018 здійснено у зв`язку з неправильним застосуванням тарифу, що лише виявлено НКРЕКП України під час перевірки позивача, відповідно твердження апелянта про те, що саме вказана постанова від 17.12.2019 №2884 стала підставою для донарахування вартості спожитої енергії у спірному періоді, судом апеляційної інстанції відхиляються.

Таким чином, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд, надаючи правову кваліфікацію доказам, які подані сторонами з урахуванням фактичних обставин справи та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, дійшов правомірного висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють, про наявність підстав для стягнення з відповідача 59 525, 31 грн. боргу за спожиту теплову енергію у листопаді-грудні 2018.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції про задоволення позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.

Виходячи з правил ч. 4 ст. 11 ГПК України, апеляційний суд застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин решту аргументів відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про задоволення позову.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Роздорожного Юрія Миколайовича на рішення Господарського суду Черкаської області від 02.06.2021 у справі №925/487/21.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276 ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи підприємця Роздорожного Юрія Миколайовича на рішення Господарського суду Черкаської області від 02.06.2021 у справі №925/487/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 02.06.2021 у справі №925/487/21 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на фізичну особу-підприємця Роздорожного Юрія Миколайовича.

4. Матеріали справи №925/487/21 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Т.І. Разіна

Ю.Б. Михальська