ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2022 р. Справа №921/69/21

м . Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Матущака О.І.,

секретар судового засідання Кострик К.І.,

явка учасників справи:

від позивача – Мартинюк З.І. – представник – витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань

від відповідача – Сідоров В.М. – адвокат – ордер Серія ВО № 1030745 від 11.01.2022

розглянув апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Тернопільській області за № 1-1-21-4086 від 19.10.2021

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 15.09.2021, головуючий суддя Руденко О.В., м. Тернопіль, повний текст рішення складено – 28.09.2021

за позовом Державної екологічної інспекції у Тернопільській області

до відповідача Комунального підприємства Кременецької міської ради "Міськводгосп"

про стягнення 1 014 359,98 грн. шкоди, завданої державі в результаті порушення вимог природоохоронного законодавства

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

15.02.2021 в Господарський суд Тернопільської області звернулась Державна екологічна інспекція у Тернопільській області до Комунального підприємства Кременецької міської ради "Міськводгосп" про стягнення 1 014 359,98 грн. шкоди, завданої державі в результаті порушення вимог природоохоронного законодавства.

Вказаний позов мотивований тим, що за результатами перевірки додержання Комунальним підприємством Кременецької міської ради "Міськводгосп" вимог природоохоронного законодавства Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області було виявлено факт завдання державі збитків, зумовлених скиданням комунальним підприємством Кременецької міської ради "Міськводгосп" стічних вод у поверхневий водний об`єкт (р. Іква) з перевищенням граничнодопустимого скиду по амонію-іону, азоту амонійному, фосфатів, завислих речовин, заліза, аніонні СПАР, хімічне споживання кисню (ХСК) та біохфмічне споживання кисню (БСК5) у загальному розмірі 1 014 359,98 грн., які відповідачем не відшкодовані.

Правовою підставою позову зазначає ст. 1166 Цивільного кодексу України, ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області у задоволенні позову відмовлено з підстав недоведеності позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги повністю, у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи особи, що подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що обставини відсутності у відділу інструментально-лабораторного контролю Державної екологічної інспекції у Тернопільській області повноважень щодо складання протоколів вимірювання показників складу і властивостей вод № 02-02-18, № 03-02-18 та № 04-02-18 від 20.02.2018 не залежали від дій Державної екологічної інспекції у Тернопільській області.

Також, зазначає, що відповідачем не спростовуються факти перевищення нормативів ГДС у водний об`єкт (р. Іква) та не ставляться під сумнів дані (значення) лабораторних досліджень).

Відповідач не скористався своїм правом передбаченим ст. 263 ГПК України, відзиву на апеляційну скаргу не подав.

В судове засідання 12.01.2022 з`явилися представники позивача та відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задоволити та скасувати рішення місцевого господарського суду.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду – без змін.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши доводи і заперечення, наведені в апеляційній скарзі та у відзивах на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини.

Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області на підставі наказу №25 від 14.02.2018 (а.с. 8) та направлення №40 від 14.02.2018 (а.с. 22) у період з 14 по 15 лютого 2018 року було проведено позапланову перевірку виконання припису №3-1/2868 від 28.08.2017 комунальним підприємством Кременецької міської ради "Міськводгосп" щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства.

За результатами перевірки складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №3 від 15.02.2018.

В ході перевірки державними інспекторами проведений відбір проб вод, про що складено відповідні Акти відбору проб вод №2, №3 та №4 від 14.02.2018 (а.с. 15-17), та проведено вимірювання показників складу і властивостей вод, про що складено протоколи № 02-02-18, № 03-02-18 та № 04-02-18 від 20.02.2018 (а.с. 18-21).

Перевіркою було виявлено порушення відповідачем вимог ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», а саме виявлено перевищення нормативів граничнодопустимого скиду забруднюючих речовин на скиді з очисних споруд у водний об`єкт р. Іква: амонію-іону, азоту амонійному, фосфатів, завислих речовин, заліза, аніонні СПАР, хімічне споживання кисню (ХСК) та біохімічне споживання кисню (БСК5).

На підставі даних перевірки Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області складено протокол про адміністративне правопорушення №001306 від 14.02.2018 (а.с.12) та винесено постанову № 2 від 14.02.2018 про накладення адміністративного стягнення, якою визнано керівника відповідача – Волянюка О.В. винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 188-5 КУпАП, та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 765 грн. (а.с. 13). Відповідно до квитанції №99 від 14.02.2018 суму штрафу сплачено у добровільному порядку (а.с. 28).

Позивач здійснив розрахунок розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок наднормативного скиду забруднюючих речовин у водний об`єкт зі зворотними водами, з перевищенням затверджених концентрації Комунальним підприємством Кременецької міської ради "Міськводгосп" за період 2018 року на підставі Методики розрахунків розмірів відшкодування збитків, заподіяних державні внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389.

06.05.2020 Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області направлено на адресу Комунального підприємства Кременецької міської ради "Міськводгосп" претензію №1-1-21-1649, якою запропоновано відповідачеві добровільно відшкодувати шкоду, заподіяну державі в розмірі 1 014 359,98 грн. (а.с. 24).

У відповідь на претензію Комунальне підприємство Кременецької міської ради "Міськводгосп" надіслало на адресу контролюючого органу листи - відповіді №146 від 15.05.2020 та №179 від 16.06.2020, у яких зазначає, що Комунальне підприємство Кременецької міської ради "Міськводгосп" щороку здійснює аналіз проб стічних вод, здає звіт за формою 2ТП-Водгосп, на підставі якого сплачує екологічний податок за скиди у водні об`єкти. Крім того, зі сторони ДЕІ у Тернопільській області жодної інформації стосовно врахування результатів хімічних аналізів води у 2018 році до підприємства та до регіонального офісу водних ресурсів не надходило. Для КП "Міськводгосп" у 2018 році дозвільним органом - департаментом екології та природних ресурсів Тернопільської обласної державної адміністрації встановлено тимчасово погоджений скид (ТПС) для випуску 1, яким дозволено скиди у 2018 році певну кількість забруднюючих речовин (а.с. 31-32).

Зважаючи на не задоволення відповідачем претензії щодо відшкодування шкоди, Державна екологічна інспекція у Тернопільській області звернулася до Господарського суду Тернопільської області із позовом про стягнення 1 014 359,98 грн. збитків, заподіяних державі внаслідок забруднення водного об`єкту.

Статтею 13 Конституції України унормовано, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища України регулюються Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Водні відносини в Україні регулюються Водним кодексом України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства.

Згідно з ст. 1 Водного кодексу України, водокористуванням є використання вод (водних об`єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об`єктів); використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб.

Статтею 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі (ч. 1 ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).

Відповідно до ст. 110, 111 Водного кодексу України, порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування. Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно зі ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення шкоди (збитків) необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльність особи); шкідливого результату такої поведінки - збитків (шкоди), їх наявності та розміру; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду України від 20.12.2010 у справі №06/113-38, від 04.07.2011 у справі №51/250, від 07.10.2015 у справі №916/3371/14).

Протиправною поведінкою є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала та полягає в тому, що: - протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; - шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Крім застосування принципу вини, при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою. Встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності шкоди. При цьому, доведенню підлягає те, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки. А відтак, доводячи склад цивільного правопорушення у діях відповідача, позивач мав довести, що його поведінка була неправомірною та протиправною. Протиправною поведінкою є різновид правової поведінки, що характеризується як соціальне відхилення від норми, зловживання правом та правопорушенням. Протиправною поведінка вважається тоді, коли суб`єкт права свідомо порушує норму права.

Таким чином, аналіз наведених вище норм матеріального права дає підстави для висновку, що для наявності підстав для відшкодування шкоди необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди з відповідним визначенням її розміру); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини правопорушника. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Предмет доказування - коло фактів матеріально-правового значення, необхідних для вирішення справи по суті. Факти, які належать до предмета доказування, необхідно відрізняти від інших фактів, які встановлюються при розгляді справи, однак не пов`язані з правильним вирішенням питання про права і обов`язки сторін.

До предмета доказування у даній справі входять такі факти: неправомірність поведінки особи, вина заподіювача шкоди, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Факт неправомірної поведінки у даній категорії спорів підтверджується актами перевірок, актами відбору проб та протоколами вимірювань. Так акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання. У такому акті зазначаються посилання на акти відбору проб та протоколи вимірювань, які в свою чергу, місять інформацію, пов`язану з проведенням інструментально-лабораторного контролю.

Контроль за дотриманням встановлених обмежень на скид зворотних вод, які вказані у затверджених документах, що визначають ГДС, ТПС речовин і плани водоохоронних заходів, здійснюється органами Мінприроди України на підставі наданих водокористувачами даних, контрольних замірів і обстежень.

Вимірювання показників концентрацій нормованих речовин у зворотних водах для визначення їх маси виконуються шляхом аналізу змішаних проб, відібраних вручну або за допомогою пробовідбірників змішаних (середньогодинних, середньодобових) проб (п.4.1 Інструкції про порядок розробки та затвердження гранично допустимих скидів (ГДС) речовин у водні об`єкти із зворотними водами ).

У спірних правовідносинах висновки контролюючого органу про скид відповідачем зворотних вод з перевищенням встановлених нормативів ГДС ґрунтуються на даних, що відображені у протоколах вимірювань показників складу та властивостей проб води №02-02-18, №03-02-18 та №04-02-18 від 20.02.2018 (а.с. 18-21).

Вирішуючи даний спір, суд не ревізує притаманні екологічній інспекції функції, які можуть здійснюватися виключно нею. Але при цьому судом досліджується правильність застосування контролюючим органом відповідних правових норм при реалізації ним власних владних повноважень.

З 01 січня 2016 року в Україні відносини, що виникають в процесі провадження метрологічної діяльності регулюються Законом України "Про метрологію та метрологічну діяльність".

Сферою законодавчо регульованої метрології є визначені цим Законом види діяльності, щодо яких з метою забезпечення єдності вимірювань та простежуваності здійснюється державне регулювання стосовно вимірювань, одиниць вимірювання та засобів вимірювальної техніки.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність", до сфери законодавчо регульованої метрології належить і контроль стану навколишнього природного середовища.

Згідно з п. 6 р. 10 Прикінцевих та перехідних положень цього нормативно - правового акту законодавець обумовив, що свідоцтва про атестацію на проведення вимірювань у сфері поширення державного метрологічного нагляду, видані в установленому порядку до набрання чинності цим Законом, є чинними протягом визначеного в них строку дії або до прийняття протягом строку дії таких свідоцтв згідно із законами України та відповідно до частини четвертої статті 7 цього Закону рішень центральних органів виконавчої влади, інших державних органів про уповноваження відповідних підприємств та організацій, їх відокремлених підрозділів на проведення певних вимірювань, не пов`язаних з оцінкою відповідності продукції, процесів та послуг, у сфері законодавчо регульованої метрології, але не більш як три роки з дня набрання чинності цим Законом.

З матеріалів справи вбачається, що видане 30.01.2012 Відділу інструментально-лабораторного контролю Державної екологічної інспекції у Тернопільській області Свідоцтво про атестацію № 112/12 чинне до 30.01.2017 (а.с. 209). Таким чином, з 31.01.2017 року у вказаного Відділу права проводити відповідні вимірювання не було.

08 лютого 2017 року Державна екологічна інспекція України дорученням №14 (а.с. 172) уповноважила Державну екологічну інспекцію у Тернопільській області забезпечувати відбір проб та їх транспортування до Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області для проведення останньою вимірювань показників складу та властивостей відібраних проб.

Проте, такі вимірювання Державна екологічна інспекція у Хмельницькій області вправі була проводити лише до 25 грудня 2017 року, оскільки Свідоцтво про атестацію видане 25.12.2012 чинне до 25.12.2017 (а.с. 197), про що також зазначено у листі Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області від 11.08.2021 №4285/0.9 (а.с. 196).

Відповідно до п. 4 ст. 7 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність", повноваження центральних органів виконавчої влади, інших державних органів уповноважувати підприємства та організації, їх відокремлені підрозділи та фізичних осіб-підприємців на проведення певних вимірювань, не пов`язаних з оцінкою відповідності продукції, процесів та послуг, у сфері законодавчо регульованої метрології визначаються законом. Станом на лютий 2018 року у Державної екологічною інспекцією України таких повноважень не було, а відтак і на проведення відповідних вимірювань вона позивача не уповноважувала.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до статті 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 03 квітня 2018 року № 23 80-VIII доповнено повноваження Держекоінспекції у частині уповноваження її територіальних органів на проведення вимірювань, не пов`язаних з оцінкою відповідності продукції, процесів та послуг, у сфері законодавчо регульованої метрології.

Згідно з п. 14 розділу III "Вимог до технічної компетентності та незалежності, яким мають відповідати підприємства, установи та організації, які належать до сфери управління Державної екологічної інспекції України, що уповноважуються або уповноважені на проведення вимірювань, не пов`язаних з оцінкою відповідності продукції, процесів та послуг, у сфері законодавчо регульованої метрології та порядком такого уповноваження", затверджених наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 18 жовтня 2018 року № 363, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26 грудня 2018 року за № 1460/32912, рішення про уповноваження оформлюється наказом органу з уповноваження. Обов`язковим додатком до наказу про уповноваження є галузь уповноваження за формою 8 додатка 2 до цих Вимог, кожен аркуш якої підписується керівником органу з уповноваження і засвідчується печаткою цього органу.

З врахуванням наведених законодавчих приписів 04 лютого 2019 року наказом №50 Державна екологічна інспекція України уповноважила Державну екологічну інспекцію у Тернопільській області (підрозділ, який проводить вимірювання-Відділ інструментально-лабораторного контролю) на проведення вимірювань під час контролю стану навколишнього природного середовища.

Таким чином, у період з 30.01.2017 по 04.02.2019 у Відділу інструментально-лабораторного контролю Державної екологічної інспекції у Тернопільській області не існувало жодних правових підстав для проведення вимірювань показників складу і властивостей проб вод та складання відповідних протоколів.

Адже в силу імперативної норми, викладеної у ч.2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відтак протоколи вимірювань показників складу та властивостей проб води №02- 02-18, №03-02-18 та №04-02-18 складені 20.02.2018 не є належними доказами в розумінні ст.ст. 76 ГПК України.

За таких обставин, спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що обставини відсутності у Відділу інструментально-лабораторного контролю Державної екологічної інспекції у Тернопільській області повноважень щодо складання протоколів вимірювання показників складу і властивостей вод № 02-02-18, № 03-02-18 та № 04-02-18 від 20.02.2018 не залежали від дій Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, проте не підтверджують факт неправомірної поведінки відповідача , і акт перевірки не є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

Розрахунок розміру збитків проведено екологічною інспекцією 27.04.2020, відповідно до чинної на той час редакції Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №389 від 20.07.2009 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 за №767/16783 (далі - Методика ).

Відповідно до п. 2.3 Методики , при визначенні наднормативних скидів забруднюючих речовин у водний об`єкт зі зворотними водами використовуються результати інструментально-лабораторних вимірювань лабораторій, які атестовані на право проведення відповідних інструментально-лабораторних вимірювань.

Таким чином, відібравши під час проведення перевірки відповідача проби води, позивачу їх слід було надіслати на дослідження до уповноваженого на це органу (для прикладу-атестованої лабораторії) , а не до підрозділу, у якого права на проведення таких вимірювань не було.

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що в апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.

Покликання на постанову № 2 від 14.02.2018 про накладення адміністративного стягнення, якою визнано керівника відповідача – Волянюка О.В. винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 188-5 КУпАП, та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 765 грн. не є преюдиційним фактом для притягнення до цивільної відповідальності відповідача. Для наявності підстав для відшкодування шкоди є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди з відповідним визначенням її розміру); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини правопорушника. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені місцевим господарським судом обставин по справі та його правильні висновки, а тому апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом пункту 1 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови в позові судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Оскільки за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції залишено без змін, то судовий збір в розмірі 22 823,10 грн., сплачений позивачем за подання апеляційної скарги покладається на нього.

Керуючись ст. ст. 236, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Тернопільській області за № 1-1-21-4086 від 19.10.2021 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Тернопільської області від 15.09.2021 у справі №921/69/21 – залишити без змін.

Судовий збір у розмірі 22 823,10 грн. за подання апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий -суддя: С.М. Бойко

Судді : Т.Б. Бонк

_{О.І. Матущак}