ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2022 року

м. Київ

cправа № 922/836/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Зуєва В. А, Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Гогусь В. О.,

за участю представників:

позивача - Руденка А. С. (адвоката),

відповідача 1 - не з`явилися,

відповідача 2 - не з`явилися,

третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Смілянського Ю. М. (адвоката),

третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - не з`явилися,

третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.07.2021 (колегія суддів: Барбашова С. В. - головуючий, Істоміна О. А., Пелипенко Н. М.) і ухвалу Господарського суду Харківської області від 08.06.2021 (суддя Чистякова І. О.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив-В"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерний центр "Енергомаш", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Тімсен"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: 1) ОСОБА_1 , 2) Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Дєгтярьової Ангеліни Володимирівни, 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта - Сучасні Технології",

про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У березні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Актив-В" (далі - ТОВ "Актив-В") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерний центр "Енергомаш" (далі - ТОВ "Інженерний центр "Енергомаш") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Тімсен" (далі - ТОВ "Тімсен") про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень антресолі № 351, № 352, № 353, загальною площею 279,1 м2 в літ "ЗА-1", що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 546632663101, укладеного 06.01.2015 між ТОВ "Інженерний центр "Енергомаш" та ТОВ "Тімсен", посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Дєгтярьовою А. В., реєстровий № 22.

1.2. Позовні вимоги, зокрема, обґрунтовано тим, що ТОВ "Актив-В" як один із кредиторів ТОВ "Інженерний центр "Енергомаш" має право на звернення до господарського суду із позовом про визнання правочину недійсним на підставі положень пункту 6 статті 3, статей 13, 234 Цивільного кодексу України.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.06.2021 позов ТОВ "Актив-В" у справі № 922/836/21 залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України. Відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про розподіл судових витрат.

2.2. Залишаючи позов без розгляду у цій справі, місцевий господарський суд зазначив, що від позивача надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду, підписана директором позивача - ОСОБА_2 . Суд констатував, що заява про залишення позову без розгляду подана позивачем до початку розгляду справи по суті та підписана особою, що має відповідні повноваження на вчинення цієї процесуальної дії, а тому суд дійшов висновку про задоволення зазначеної заяви та залишення позову без розгляду. При цьому суд відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, оскільки, за висновком суду, відповідно до положень статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі залишення позову без розгляду, право на відшкодування судових витрат передбачено лише для відповідача.

2.3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.07.2021 залишено без змін ухвалу Господарського суду Харківської області від 08.06.2021 у справі № 922/836/21. При цьому підставою апеляційного перегляду було питання щодо дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні питання щодо наявності підстав для розподілу судових витрат, понесених ОСОБА_1 та покладення цих витрат на позивача. Апеляційний господарський суд погодився із висновком місцевого господарського суду про те, що відповідно до положень статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі залишення позову без розгляду, право на відшкодування судових витрат передбачено лише для відповідача.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.07.2021 та ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.06.2021 у справі № 922/836/21 в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні заяви про розподіл судових витрат, до Верховного Суду звернувся ОСОБА_1 із касаційною скаргою, в якій просить скасувати повністю постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.07.2021 та частково ухвалу Господарського суду Харківської області від 08.06.2021 у справі № 922/836/21 в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні заяви про розподіл судових витрат, та здійснити розподіл судових витрат ОСОБА_1 у розмірі 65600,00 грн із покладенням цих витрат на позивача. Крім того, ОСОБА_1 просить передати цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки, на його думку, в цій справі наявні виключні правові проблеми.

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ОСОБА_1 зазначає, що судові рішення господарських судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. ОСОБА_1 наголошує, що у клопотанні про відшкодування судових витрат та у апеляційній скарзі переконливо доведено наявність всіх умов, при яких суди повинні були прийняти рішення про відшкодування судових витрат заявнику. Крім того, ОСОБА_1 вважає, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалили оскаржувані судові рішення без урахування висновків, викладених у додатковій постанові Верховного Суду від 10.02.2021 у справі № 910/18872/19, постанові Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 904/9024/16, додатковій ухвалі Верховного Суду від 23.07.2021 у справі № 910/13025/19.

3.3. ТОВ "Актив-В" у відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні цієї скарги. ТОВ "Актив-В" наголошує, що положення статті 130 Господарського процесуального кодексу України свідчать про те, що у разі залишення позову без розгляду, право на відшкодування судових витрат передбачено лише для відповідача.

4. Розгляд касаційної скарги, встановлені судами обставини та позиція Верховного Суду

4.1. Верховний Суд установив, що у прохальній частині касаційної скарги та окремо поданому клопотанні ОСОБА_1 просить передати цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України. Заявник вважає, що ця справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики у питанні щодо відшкодування третій особі витрат на професійну правничу допомогу у разі залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Верховний Суд, розглянувши зазначене клопотання, дійшов висновку про відсутність правових підстав для його задоволення з огляду на таке.

Згідно з частиною 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, відповідно до положень частини 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд у кожному конкретному випадку оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо існування проблеми у застосуванні відповідної норми права, а також оцінює, чи необхідна така передача для формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права. При цьому наявність виключної правової проблеми надає суду право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 30.10.2018 у справі № 757/172/16-ц зазначила, що виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права.

Перевіривши доводи ОСОБА_1 про необхідність передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність обґрунтованих доводів, у тому числі, з урахуванням критеріїв, визначених Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 30.10.2018 у справі № 757/172/16-ц, які дають підстави для висновку про необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Водночас Верховний Суд не вбачає підстав для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, а тому зазначене клопотання ОСОБА_1 не може бути задоволено.

4.2. Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.

4.3. Матеріали цієї справи свідчать, що після звернення позивача до господарського суду першої інстанції із заявою про залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, до місцевого господарського суду звернулася третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ОСОБА_1 із заявою про відшкодування понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.

4.4. Господарський суд першої інстанції, залишаючи позов у цій справі без розгляду, розглянув заяву ОСОБА_1 про відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу та дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення такої заяви. Апеляційний господарський суд, переглядаючи зазначену ухвалу виключно в частині наявності/відсутності підстав для відшкодування ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, погодився із висновком місцевого господарського суду про те, що така заява третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, не може бути задоволена.

4.5. Верховний Суд у цьому випадку погоджується із правильними та обґрунтованими висновками господарських судів попередніх інстанцій щодо відсутності правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу. При цьому Верховний Суд враховує, що підставою подання касаційної скарги стала незгода скаржника із судовими рішеннями господарських судів попередніх інстанцій виключно в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу. Тому Верховний Суд переглядає у касаційному порядку судові рішення господарських судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги з урахуванням положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

4.6. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що у заяві про відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу ОСОБА_1 просив здійснити розподіл судових витрат, поклавши ці витрати у розмірі 65600,00 грн на позивача. При цьому заявник наголошував, що спір у цій справі був штучно створений у зв`язку із зловживанням правами та неправильними діями позивача та всіх відповідачів з метою завдання майнової шкоди ОСОБА_1 . Зазначені обставини, на думку заявника, підтверджується таким: відповідачі, маючи можливість здійснити між собою розрахунки та розрахунки із кредитором (ТОВ "Дельта - Сучасні Технології", ТОВ "Актив-В"), витрачали кошти на інші цілі, ніж на виконання зобов`язань за оспорюваним договором; відповідачі, діючи цілком очевидно за змовою із позивачем, замість того, щоб заявити про пропуск строку позовної давності, подали заяви про визнання позову; позивач є спорідненою юридичною особою із відповідачами, об`єднаний однією групою кінцевих бенефеціарів-засновників, директорів; незначністю суми оспорюваного договору, за який у ТОВ "Тімсен" була можливість розрахуватись багато разів, та штучністю приводу для подання позову; відповідач ТОВ Інженерний центр "Енергомаш" з 2016 року послідовно, протягом 4 років не вживало жодних дій для стягнення боргу з ТОВ "Тімсен". У цій справі ТОВ Інженерний центр "Енергомаш" визнавав позовні вимоги. Отже, на думку заявника, зазначена узгодженість дій позивача та відповідачів у справі підтверджує наявність зловживань, недобросовісність, неправильність дій та свідомий намір завдання шкоди кінцевому набувачу майна ОСОБА_1 , котрий є в цій справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів.

Крім того, у зазначеній заяві ОСОБА_1 наголошував, що він скористався своїм правом на отримання професійної правничої допомоги і залучив Адвокатське бюро "Андрій Яценко" та у поданій заяві навів опис виконаної професійної правничої допомоги робіт (наданих послуг) і арифметичний розрахунок наданої заявнику професійної правничої (правової) допомоги, вартість якої у загальному розмірі становить 65600,00 грн.

4.7. Верховний Суд зазначає, що відповідно до положень статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

4.8. Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

4.9. Частинами 3-5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України установлено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. Якщо сторони під час укладення мирової угоди не передбачили порядку розподілу судових витрат, кожна сторона у справі несе половину судових витрат. У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

4.10. Верховний Суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

4.11. Частинами 1, 3, 4 статті 45 Господарського процесуального кодексу України установлено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

4.12. Отже, наведені положення процесуального законодавства свідчать про те, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Тобто право на відшкодування судових витрат, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу надано виключно позивачу та відповідачу. Вказана процесуальна норма є абсолютно визначеною та розширеного тлумачення не передбачає. Тому, відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу, господарськими судами правильно застосовано наведені положення Господарського процесуального кодексу України.

4.13. При цьому судами правильно відхилено посилання скаржника на положення частини 13 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги, оскільки у цій справі розгляд спору по суті не відбувся, так як позивач подав заяву про залишення позову без розгляду. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.08.2018 у справі № 910/23235/17.

4.14. Крім того, господарськими судами попередніх інстанцій було надано оцінку доводам скаржника про те, що спір у цій справі був штучно створений у зв`язку із зловживанням правами та неправильними діями позивача та всіх відповідачів з метою завдання майнової шкоди ОСОБА_1 та установлено відсутність доказів того, що позивачем було допущено зловживання своїми процесуальними правами та було штучно ініційовано це судове провадження. Поряд із цим судами враховано, що звернення ТОВ "Актив-В" до суду із позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, і є безумовним правом на доступ до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову, а подання ТОВ "Актив-В" позову до суду та в подальшому - заяви про залишення цього позову без розгляду на підставі положень пункту 5 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України не є свідченням необґрунтованості дій позивача.

4.15. Верховний Суд зазначає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків господарських судів попередніх інстанцій та не доводять порушення чи неправильного застосування судами норм права. При цьому відповідно до вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним.

4.16. Поряд із цим, посилання скаржника на правові висновки, які викладені в додатковій ухвалі Верховного Суду від 23.07.2021 у справі № 910/13025/19, Верховний Суд не може взяти до уваги, оскільки відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Крім того, Верховний Суд вважає необґрунтованим посилання скаржника на те, що суди ухвалили оскаржувані судові рішення без урахування висновків, які викладено у зазначеній додатковій ухвалі, якою було відмовлено у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, оскільки зміст оскаржуваних судових рішень не суперечить висновкам, на які посилається скаржник.

4.17. Також є необґрунтованим посилання скаржника на правові висновки, які викладені у додатковій постанові Верховного Суду від 10.02.2021 у справі № 910/18872/19, оскільки зазначеною додатковою постановою було здійснено розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу після закриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, що є відміннім від залишення позову без розгляду відповідно до положень пункту 5 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України. Крім цього, Верховний Суд вважає необґрунтованим посилання скаржника на те, що суди ухвалили оскаржувані судові рішення без урахування висновків, які викладені у постанові Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 904/9024/16, якою було залишено без змін ухвалу апеляційного господарського суду в частині відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат, оскільки зміст оскаржуваних судових рішень не суперечить висновкам, на які посилається скаржник.

4.18. При цьому, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Відповідно до частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Згідно із статтею 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.3. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.4. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі про порушення норм права господарськими судами попередніх інстанцій не підтвердилися, не спростовують висновків судів, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

6. Судові витрати

6.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.07.2021 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 08.06.2021 у справі № 922/836/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді В. А. Зуєв

Ю. Я. Чумак