ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 січня 2022 року Справа № 926/2608/21

Суддя Ковальчук Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Керівника Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі

Державної служби України з безпеки на транспорті, м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Продтранс", м. Чернівці,

про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в сумі 59651,46 грн.,

за участю секретаря судового засідання Гаврилюк І.С.,

представників сторін:

прокурор - Маріуца Р.А., посвідчення № 059684 від 02.02.2021,

позивача - Томюк О.О., самопредставництво, дов. від 30.12.2021, витяг з ЄДРЮОФОПГФ,

відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Чернівецької окружної прокуратури звернувся до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до Товариства з обмеженою відповідальністю "Продтранс" про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у сумі 59651,46 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на вимогу Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки відповідач не сплатив кошти, нараховані в якості плати за проїзд великоваговим транспортом, що завдає шкоди Державному бюджету України, а позивач як центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті, не вжив необхідних заходів щодо стягнення зазначеної плати з відповідача, що надає прокурору підстави для звернення з даним позовом до господарського суду.

Ухвалою від 29.06.2021 позовну заяву Керівника Чернівецької окружної прокуратури залишено без руху, прокурору встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви, а саме: подати до Господарського суду Чернівецької області належним чином засвідчену придатну до читання копію товарно-транспортної накладної № 27/01 від 27 травня 2020 року та фіскальний чек (квитанцію) про оплату поштових відправлень на адреси позивача і відповідача згідно списку згрупованих відправлень № 7380 від 24.06.2021 (оригінал).

Листом від 07.07.2021 № 52-91-1479-21 Керівник Чернівецької окружної прокуратури своєчасно усунув недоліки позовної заяви, з урахуванням чого ухвалою від 29.06.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження за участю прокурора і представників сторін, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 03.08.2021, прокурору і позивачеві встановлено строк для подання відповіді на відзив на позов, відповідача зобов`язано протягом 15-ти днів з дня вручення цієї ухвали надіслати до суду відзив на позовну заяву та докази на його підтвердження, надати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження (у разі наявності), надати оригінал товарно-транспортної накладної № 27/01 від 27.05.2020 для огляду в судовому засіданні.

До початку судового засідання 03.08.2021 через підсистему "Електронний суд" від відповідача до суду надійшли відзив на позовну заяву, який містив клопотання про витребування доказів, з додатками, заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження та клопотання про відкладення розгляду справи.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позовних вимог заперечив з тих підстав, що:

- акти позивача від 29.05.2020 № 235328 про проведення перевірки, № 024453 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та довідка в № 043443 про результати здійснення габаритно-вагового контролю не відповідають фактичним обставинам та наявним у справі документам, позаяк автомобіль відповідача марки Mersedes-Benz 1844 з причепом відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу є контейнеровозом, тому для визначення нормативно допустимих параметрів повної фактичної маси та навантаження на осі зазначеного транспортного засобу слід використовувати вимоги законодавства, що ставляться до контейнеровозів. При цьому, повна маса транспортного засобу відповідача зафіксована 43,22 тонни при нормативно допустимій повній масі для контейнеровозів 44 тонни, що свідчить про відсутність перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм в частині фактичної повної маси транспортного засобу;

- той факт, що відповідач не оскаржував дії працівників позивача, не надає доказової сили акту № 024453 та розрахунку № 024453 від 29.05.2020, які не є рішеннями суб`єкта владних повноважень і не підлягають оскарженню в судовому порядку;

- вказівка позивача про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності відповідно до постанови № 199348 СЕ від 27.07.2020 не відповідає дійсності, позаяк ТОВ "Продтранс" оскаржило зазначену постанову до Укртрансбезпеки, однак рішення за результатами скарги в установлений Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті строк йому не було надано;

- результати вимірювання посадовими особами Укртрансбезпеки осьових навантажень транспортного засобу відповідача не можна вважати достовірними, позаяк акт № 235328 від 29.05.2020 не містить характеристик в частині вимірювального та зважувального обладнання при проведенні габаритно-вагового контролю, що не відповідає Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільниим дорогами загального користування та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні. Крім того, необхідно врахувати, що транспортом відповідача здійснювалося перевезення рідкого вантажу - олії соняшникової, який (вантаж) не є сталим і може змінювати розподіл навантажень на осі траспортного засобу під час його руху, а методика для зважування транспортних засоби з рідким та сипучим вантажем відсутня;

- зафіксована в акті від 29.05.2020 повна маса транспортного засобу відповідача не відповідає масі, вказаній у ТТН № 27/01 від 27.05.2020, що підтверджує недостовірність результатів габаритно-вагового контролю, навіть через зміщення рідкого вантажу між осями транспортного засобу його фактична масса не перевищувала встановлених законодавством обмежень, а хибні показники навантаження на осі були отримані внаслідок коливання олії соняшникової під час заїзду на платформу ваг без дотримання часу, необхідного для врівноваження рідкого вантажу;

- в акті № 235328 від 29.05.2020 та інших документах відсутні докази, що габаритно-ваговий контроль транспортного засобу відповідача було здійснено у спеціально відведених та належно облаштованих для цього місяцях та на обладнанні, яке відповідає вимогам законодавства, зокрема, Вимогам до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 № 255.

Ухвалою від 03.08.2021 задоволено клопотання ТОВ "Продтранс" про витребування доказів, зобов`язано Державну службу України з безпеки на транспорті в строк до 17.08.2021 подати до Господарського суду Чернівецької області засвідчену копію рішення за результатами розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Продтранс" від 01.09.2020 на постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 199348 СЕ від 27.07.2020, винесену начальником Управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області В. Макаренком.

Цією ж ухвалою вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження за участю прокурора і представників сторін, замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням, розгляд справи в підготовчому засіданні відкладено на 09.09.2021.

10.08.2021 керівник Чернівецької окружної прокуратури надав відповідь на відзив, у якому не погодився із запереченнями відповідача проти позовних вимог зазначив, зокрема, що:

- підставою для нарахування плати за перевищення вагових парламентів є перевищення відповідачем допустимого нормативного навантаження на строєну вісь, а не допустимої повної маси, вказав на помилку в тексті позовної заяви в частині невірного зазначення нормативно допустимої ваги в 40 тонн, тоді як правильна вага згідно з актом перевірки та довідкою є 43 тонни.

- механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено відповідним Порядком № 879 без визначення необхідності застосування затвердженої Мінекономрозвитку або іншої методики, акт № 235328 від 29.05.2020 складений за сталою формою, яка є додатком до Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті і не передбачає внесення відомостей про габаритно-ваговий комплекс, яким здійснювався відповідний контроль;

- розрахунок плати за проїзд великоваговим транспортом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодуванням матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування, розрахунок проводиться на підставі акту про перевищення транспортним засобам габаритно-вагових параметрів, тому скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності не впливає на обов`язок відповідача з відшкодування завданих матеріальних збитків державі;

- розрахунок плати за проїзд визначається за наслідком здійснення габаритно-вагового контролю, тому відомості з ТТН не можуть спростовувати встановлені під час такого контролю показники.

20.08.2021 позивач подав відповідь від 11.08.2021 на відзив, в якому виклав аналогічні заперечення проти доводів відповідача у відзиві на позов.

Ухвалою від 09.09.2021 повторно зобов`язано Державну службу України з безпеки на транспорті в строк до 20.09.2021 подати до Господарського суду Чернівецької області засвідчену копію рішення за результатами розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Продтранс" від 01.09.2020 на постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 199348СЕ від 27.07.2020, винесену начальником Управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області В. Макаренком, розгляд справи в підготовчому засіданні відкладено на 28.09.2021.

20.09.2021 через канцелярію суду від Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки супровідним листом від 17.09.2021 надійшли документи на виконання вимог ухвали від 09.09.2021.

Ухвалою від 28.09.2021 за клопотанням представника відповідача продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 19.10.2021.

19.10.2021 адвокат відповідача подав через систему "Електронний суд" клопотання від 18.10.2021 про долучення доказів та про витребування доказів.

У зв`язку з тимчасовою втратою працездатності судді Ковальчук Т.І. призначене на 19.10.2021 підготовче засідання у справі не відбулося.

Після виходу судді на роботу ухвалою від 08.11.2021 розгляд справи в підготовчому засіданні призначено на 18.11.2021 за участю прокурора і представників сторін.

У судовому засіданні 18.11.2021 представником позивача подано письмові пояснення щодо формули розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу і порядку визначення відстані за даними Інтернет ресурсу dellа.com.ua.

Ухвалою від 18.11.2021 долучено до матеріалів справи подані відповідачем докази, відмовлено у задоволенні клопотання відповідача від 18.10.2021 про витребування доказів, розгляд справи в підготовчому засіданні відкладено на 30.11.2021.

30.11.2021 від відповідача в системі "Електронний суд" надійшло клопотання про долучення доказів - знімків сторінок з картографічного вебсервісу "Карти Google".

Ухвалою від 30.11.2021 закрито підготовче провадження, призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 14.12.2021 за участю прокурора і представників сторін.

Ухвалою від 14.12.2021 розгляд справи відкладено на 23.12.2021 за клопотанням сторін.

У судовому засіданні 23.12.2021 суд заслухав вступне слово прокурора і представника позивача та оголосив перерву в судовому засіданні до 10-00 год. 12.01.2022.

Прокурор і представник позивача в судовому засіданні 23.12.2021 позов підтримали, пояснили, що за результатами здійснення габаритно-вагового контролю автомобіля відповідача під час перевезення вантажу виявлено перевищення навантаження на третю вісь транспортного засобу, що стало підставою для складення акту проведення перевірки, довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю та розрахунку плати за проїзд та в подальшому звернення прокурора з позовом до господарського суду в інтересах держави в особі позивача, враховуючи, що останнім самостійно не здійснено дій із захисту держави від зазначеного порушення.

У судовому засіданні 12.01.2022 суд заслухав вступне слово представника відповідача, дослідив докази у справі, заслухав додаткові пояснення учасників провадження та розпочав судові дебати, заслухав виступи прокурора і представника позивача в судових дебатах.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.01.2022 проти позовних вимог заперечив, пояснив, що результати зважування автомобіля відповідача працівниками позивача є неправильними, оскільки не враховано специфічність рідкого вантажу, який має властивість змінювати навантаження залежно від руху, відстань перевезення вантажу є меншою, ніж визначена позивачем за допомогою сайту della.com.ua, постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу була оскаржена ТОВ "Продтранс" і до виконання в установленому порядку не пред`являлася, відсутні докази належної сертифікації та повірки обладнання, за допомогою якого здійснювалося зважування автомобіля, позаяк в свідоцтві про повірку засобу вимірювальної техніки власником ваг вказано неіснуючу особу. З цих підстав представник відповідача висловив сумніви щодо зазначеного свідоцтва як доказу та просив витребувати його оригінал.

Прокурор і представник позивача пояснили, що не володіють оригіналом даного документа, тому не можуть надати його суду.

Частинами 1-3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до частини 1 статті 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У підготовчому провадженні відповідач не звертався з клопотанням про витребування оригіналу Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № П40М10105220 від 20.02.2020 про повірку ваг автомобільних тензометричних Тип: "Лахта-У" СВ-80000А/18, що відповідно до наведених вище процесуальних норм виключає можливість задоволення клопотання про витребування оригіналу доказу під час розгляду справи по суті.

З цих підстав судом відмовлено у витребуванні доказів за усним клопотанням представника відповідача в засіданні 12.01.2022.

Після виступу прокурора і представника позивача в судових дебатах у засіданні 12.01.2022 представник відповідача просив надати йому час для підготовки до виступу у судових дебатах, з урахуванням чого у судовому засіданні оголошено перерву до 15-00 год. 17.01.2022

До початку судового засідання 17.01.2022 представник відповідача подав на електронну адресу суду письмові пояснення до судових дебатів, у судове засідання 17.01.2022 представник ТОВ "Продтранс" не з`явився без повідомлення причин неявки.

Прокурор і представник позивача висловилися про відсутність підстав для відкладення судового засідання 17.01.2022 через неявку представника відповідача, про дату, час і місце судового засідання після оголошеної перерви відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується підписом його представника в розписці від 12.01.2002, подав письмові пояснення до судових дебатів.

З урахуванням наведених обставин суд в засіданні 17.01.2022 довів до відома учасників судового процесу зміст письмових пояснень відповідача до судових дебатів, заслухав репліки прокурора і представника позивача та вирішив справу з виходом у нарадчу кімнату.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

На підставі затвердженого начальником Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у період з 25.05.2020 по 31.05.2020 та направлення на рейдову перевірку від № 000186 від 21.05.2020 посадовими особами Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Довганюком О. та Ганзієм Ю. 29.05.2020 на автодорозі Р 03 під`їзд до М 03 проведено перевірку транспортного засобу вантажного автомобіля Mersedes-Benz 1844 2007 р.в. д.н. НОМЕР_1 причіп LAG 0-3-39 CD СЕ 1756 ХТ, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Продтранс" і здійснював перевезення вантажу, водій ОСОБА_1 (т.с. 1, а.с. 19-21, 23).

За результатами зазначеної перевірки працівниками Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки складено Акт № 235328 від 29.05.2020 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (далі - Акт № 235328 проведення перевірки, т.с. 1, а.с. 23).

В Акті № 235328 зафіксовано порушення: перевезення вантажу з перевищенням встановлених габаритно-вагових норм без відповідного дозволу, ТТН від 27.05.2020 № 27/01 (вантаж - олія соняшникова), з перевищенням встановлених п. 22.5 ПДР вагових норм на 14,3% навантаження на строєну вісь 27,44 т при дозволеному 24 т, що є порушенням частини 1 абзацу 15 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" - перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10% але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу. Водій з актом ознайомлений, від пояснень і підписання акту відмовився.

За даним фактом посадовими особами позивача складено акт № 024453 від 29.05.2020 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів (далі - Акт № 024453 про перевищення), довідку № 043443 від 29.05.2020 про результати здійснення габаритно-вагового контролю (далі - Довідка № 043443), чек зважування від 29.05.2020, транзакція № 6348, виданий о 4-25 год. (а.с. 24, 25, 27).

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 власником автомобіля Mersedes-Benz 1844 2007 р.в. д.н. НОМЕР_1 причіп LAG 0-3-39 CD СЕ 1756 ХТ є Товариство з обмеженою відповідальністю "Продтранс" (т.с. 1, а.с. 30-31).

Відповідно до товарно-транспортної накладної № 27/01 від 27.05.2020 автомобіль Mersedes-Benz 1844 вантажний сідловий тягач Е НОМЕР_1 причіп/напівпричіп LAG 0-3-39 напівпричіп спеціалізований н/пр. платформа НОМЕР_3 автомобільного перевізника ТОВ "Продтранс" здійснював перевезення вантажу - олії соняшникової нерафінованої не вимороженої (пресованої) І сорту масою брутто 42,78 тонн, по маршруту пункт навантаження: Полтавська обл, Диканський р-н, с. Чернечий Яр, пункт розвантаження: м. Чернівці через м. Нововолинськ (т.с. 1, а.с. 104).

За результатами зважування автомобіля та габаритно-вагового контролю посадовими особами Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки зафіксовано повну масу транспортного засобу 43,220 тонн при нормативно допустимій 44 тонни, з осьовими навантаженнями: на першу вісь 6,4 т при нормативно допустимій 11 т, на другу вісь 9,34 т при нормативно допустимій 11 т, на третю вісь 27,44 т при нормативно допустимій 24 т (Акт № 024453 про перевищення, Довідка № 043443, чек зважування від 29.05.2020).

Зважування автомобіля здійснювалося КП "Центр організації дорожнього руху" з використанням ваг автомобільних тензометричних Тип: "Лахта-У" СВ-80000А/18. зав. № 1217, виробник ООО "Метровес" Україна, власник КП "Киевдорсервис" згідно Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № П40М10105220 від 20.02.2020, за результатами повірки відповідає вимогам ДСТУ ЕN 45501:2017 та експлуатаційної документації фірми-виробника, чинне до 20.02.2021 (т.с. 1, а.с. 22).

На підставі складених у ході здійснення габаритно-вагового контролю Акту № 235328 проведення перевірки, Акту № 024453 про перевищення, Довідки № 043443, чеку зважування від 29.05.2020 посадовими особами позивача складено розрахунок № 024453 від 29.05.2020 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування (далі - Розрахунок № 024453) із зазначенням перевищення параметрів навантаження на строєні вісі на 14,3% більше нормативу та нараховано ТВ "Продтранс" плату за проїзд у розмірі 2013,66 євро з розрахунку 0,54 євро (розмір плати за перевищення навантаження на вісь транспортного засобу на 1 км проїзду) х 1243 км (відстань перевезення) х 3 (коефіцієнт збільшення плати за проїзд у разі перевищення хоча б одного вагового або габаритного парламенту від 40% до 40%) (т.с. 1, а.с. 26). В перерахунку на українську валюту за офіційним курсом гривні до євро Національного банку України на дату 29.05.2020 сума плати згідно з Розрахунком № 024453 за проїзд складає 59651,46 грн. (29,6234 грн./євро х 2013,66 євро = 59651,46 грн., т.с. 1, а.с. 28).

Листами від 18.08.2020 та від 06.05.2021 Київське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки та Північне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки зверталися до ТОВ "Продтранс" з вимогою про сплату плати за проїзд згідно розрахунку від 29.05.2020 № 024453 під час здійснення рейдової перевірки (т.с. 1, а.с. 32, 50-52).

Прокурор у позовній заяві та в судовому засіданні стверджує, що плату за проїзд в сумі 59651,46 грн. ТОВ "Продтранс" не сплатило, відповідач несплату визнає, зазначаючи про її незаконне нарахування.

У зв`язку з несплатою відповідачем плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд) та нездійсненням позивачем дій щодо звернення до господарського суду з позовною заявою про стягнення такої плати з відповідача прокурор звернувся з даним позовом до господарського суду, обгрунтовуючи таке звернення необхідністю захисту інтересів держави, які в даному випадку полягають у забезпеченні надходження до Державного бюджету України плати за проїзд та фінансування робіт, пов`язаних із відновленням та розвитком дорожньої інфраструктури.

Прокурор зазначив, що за наявності відповідних підстав Державною службою України з безпеки на транспорті не вжито заходів для захисту інтересів держави у вигляді звернення з позовною заявою до суду про стягнення з ТОВ "Продтранс" коштів у примусовому порядку з метою їх надходження до Державного бюджету України, що підтверджується листами Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 30.11.2020 № 93918/3.1/24-20 та від 25.01.2021 № 412/19/23-21, листами Укртрансбезпеки від 10.12.2020 № 2296/05/14-20, від 19.03.2021 № 2041/7.3/15-21 та від 26.05.2021 № 3507/7.3/15-21 (т.с. 1, а.с. 17-18, 36-39, 41, 42-43, 54-57).

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту в Україні визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.201 № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ).

Відповідно до статті 6 Закону № 2344-ІІІ центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека).

Відповідно до пункту 1 даного Положення Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Згідно з підпунктом 1 пункту 4 цього Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.

Пунктом 8 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті передбачено, що Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Таким чином, Уктрансбезпека як урядовий орган державного управління по контролю на автомобільному транспорті, реалізуючи повноваження щодо габаритно-вагового контролю та нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, є суб`єктом владних повноважень, оскільки здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.

Враховуючи норми Закону № 2344-ІІІ та інші підзаконні нормативно-правові акти про автомобільний транспорт, Укртрансбезпека та її територіальні органи мають підстави для стягнення плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автодорогами загального користування, що випливає з покладених на неї завдань щодо державного контролю за додержанням вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Відтак, маючи відповідні правомочності для звернення до суду з цим позовом, уповноважений орган (позивач) надані йому повноваження не використовує, мотивуючи це їх відсутністю.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За приписами статті 24 Закону України "Про прокуратуру" право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

За частинами 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Крім цього, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Проаналізувавши вказані прокурором обставини, суд доходить висновку про неналежне здійснення Укртрансбезпекою захисту інтересів держави у даній справі, що підтверджує наявність підстав для звернення прокурора з позовом до суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 року у справі № 820/1203/17 викладено правову позицію про те, що за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортом є не штрафною санкцією, а є сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Велика палата Верховного суду дійшла висновку, що спір за позовом Укртрансбезпеки до перевізника про стягнення вказаної плати підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та не належить до юрисдикції адміністративних судів. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що Конституцією та законами України позивача не наділено правом звернення саме до адміністративного суду.

Відтак, суд доходить до висновку, що прокурор звернувся до господарського суду з даним позовом за наявності підстав для захисту інтересів держави та що юрисдикція господарського суду поширюється на даний спір, тому справа підлягає розгляду по суті.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступне законодавство України.

Відповідно до частини 2 статті 29 Закону України "Про дорожній рух" з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з статтею 1 Закону № 2344-ІІІ:

автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями;

водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Статтею 33 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Статтею 48 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Частиною 4 цієї статті імперативно унормовано, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Відповідно до абзаців 14-16 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ порушенням законодавства про автомобільний транспорт, за вчинення якого до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, є перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків, понад 10 відсотків але не більше 20 відсотків, та понад 20 відсотків, але не більше 30 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу.

Відповідно до пункту 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 198 від 30.03.1994, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

Згідно з пунктом 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 18.01.2001, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Як зазначалося, постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення № 103).

У відповідності до абзацу першого пункту 8 Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Зважаючи на викладене, Державна служба України з безпеки на транспорті є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах з відповідачем.

За приписами підпунктів 2, 15, 27 пункту 5 Положення № 103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює, серед іншого: державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" (далі - Порядок № 879).

Цією ж постановою затверджено Ставки плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Ставки). У пункті 2 цих Ставок для великовагових транспортних засобів з перевищенням допустимих осьових навантажень від 10 до 20 відсотків включно визначена ставка плати 0,27 євро за кожен кілометр відстані.

Пунктами 3, 4 Порядку № 879 встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції. Робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується Укртрансбезпекою, її територіальними органами, службами автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі і підприємствами, визначеними в установленому законодавством порядку. Власники (балансоутримувачі) пунктів габаритно-вагового контролю здійснюють фінансування робіт (послуг) з їх утримання, обслуговування та забезпечення функціонування.

Згідно з підпунктом 3 пункту 2 Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - це транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306. При цьому, транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху установлено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Згідно з пунктом 30 Порядку № 879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг)хВ, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.

Пунктом 31 Порядку № 879 передбачено, що при визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу.

Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази.

Відповідно п. 31-1 Порядку № 879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі.

У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

Окрім цього, пунктом 26 Порядку № 879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

Також згідно з пунктом 27 Порядку № 879 передбачено, що плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що при проведенні габаритно-вагового контролю, складанні відповідної довідки, акта про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, здійсненні розрахунку плати за проїзд посадові особи управління Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки діяли на підставі та у спосіб, встановлений чинним законодавством, а також з дотриманням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим заявлені позовні вимоги про стягнення 59651,46 грн. плати за проїзд з відповідача мають правове і фактичне обгрунтування.

Наявними у матеріалах справи доказами - Актом № 235328 проведення перевірки, Актом № 024453 про перевищення, Довідкою № 043443, чеком зважування від 29.05.2020 підтверджено факт перевищення транспортним засобом відповідача нормативних вагових параметрів в частині навантаження на строєну вісь.

Доводи прокурора та позивача про те, що посадові особи позивача здійснювали габаритно-ваговий контроль транспортного засобу відповідача у відповідності до наданих їм повноважень, а також про допустимість використання позивачем ваг, на яких проводилось зважування автомобіля відповідача, теж підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростовані.

Так, для зважування використовувалися ваги автомобільні тензометричні Тип: "Лахта-У" СВ-80000А/18. зав. № 1217, повірка яких засвідчена Свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № П40М10105220 від 20.02.2020 виданим Державним підприємством Київський обласний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації ДП "Київстандартметрологія" (т.с. 1, а.с 22).

Відповідач стверджував, що дане свідоцтво викликає сумнів у зв`язку із зазначенням в ньому власника Комунального підприємства "Київдорсервіс", хоча дане підприємство ще в 2017 році перейменоване у Комунальне підприємство "Центр організації дорожнього руху", крім того, саме Свідоцтво видане Державним підприємством "Київський обласний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації", який не є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, котрий уповноважений здійснювати повірку (метрологічну атестацію) вимірювального і зважувального обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю.

Той факт, що Комунальне підприємство "Київдорсервіс" перейменоване у Комунальне підприємство "Центр організації дорожнього руху" прокурор і сторони не заперечують, відповідно до чеку зважування від 29.05.2020 № 6348 зважування автомобіля відповідача проводилося КП "Центр організації дорожнього руху".

Відтак, зазначення у Свідоцтві про повірку № П40М10105220 від 20.02.2020 старої назви цього підприємства - КП "Київдорсервіс", на переконання суду, не спростовує доказової сили цього Свідоцтва як доказу, що підтверджує повірку ваг, які використовувалися для зважування автомобіля відповідача.

Вище зазначалося, що відповідно до пункту 4 Порядку № 879 робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується Укртрансбезпекою, її територіальними органами, службами автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі і підприємствами, визначеними в установленому законодавством порядку. Власники (балансоутримувачі) пунктів габаритно-вагового контролю здійснюють фінансування робіт (послуг) з їх утримання, обслуговування та забезпечення функціонування.

Відповідно до пунктів 12, 13 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Законом України "Про стандартизацію" ( частина 1 статті 11) визначено, що функції національного органу стандартизації виконує державне підприємство, що не підлягає приватизації, утворене центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 1163-р визначено, що функції національного органу стандартизації виконує державне підприємство "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" (ДП "УкрНДНЦ", www.ukrndnc.org.ua).

Згідно з пунктом 2 статті 11 цього Закону до повноважень національного органу стандартизації належить:

1) організація та координація діяльності щодо розроблення, прийняття, перевірки, перегляду, скасування та відновлення дії національних стандартів, кодексів усталеної практики та змін до них відповідно до цього Закону;

2) прийняття, скасування та відновлення дії національних стандартів, кодексів усталеної практики та змін до них відповідно до цього Закону;

3) вжиття заходів щодо гармонізації національних стандартів та кодексів усталеної практики з відповідними міжнародними, регіональними стандартами та кодексами усталеної практики;

4) розроблення за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації, національних стандартів та змін до них щодо:

процедур розроблення, прийняття, перевірки, перегляду, скасування та відновлення дії національних стандартів, кодексів усталеної практики та змін до них;

критеріїв, форми і процедур розгляду пропозицій щодо проведення робіт з національної стандартизації;

процедур створення, діяльності та припинення діяльності технічних комітетів стандартизації;

5) забезпечення відповідності національних стандартів та кодексів усталеної практики законодавству;

6) забезпечення адаптації національних стандартів та кодексів усталеної практики до сучасних досягнень науки і техніки;

7) підготовка та затвердження програми робіт з національної стандартизації;

8) прийняття рішень щодо створення та припинення діяльності технічних комітетів стандартизації, визначення сфери їх діяльності;

9) координація діяльності технічних комітетів стандартизації;

10) участь у підготовці міжнародних, регіональних стандартів та кодексів усталеної практики, що розробляються відповідними міжнародними та регіональними організаціями стандартизації, членом яких є національний орган стандартизації чи з якими він співпрацює згідно з положеннями таких організацій або відповідними договорами, а також забезпечення врахування інтересів України під час провадження зазначеної діяльності;

11) забезпечення та сприяння співробітництву у сфері стандартизації між виробниками, постачальниками, споживачами продукції та відповідними державними органами;

12) заохочення суб`єктів малого і середнього підприємництва до участі в розробленні національних стандартів та кодексів усталеної практики, забезпечення доступу зазначених суб`єктів до текстів таких документів;

13) підготовка щорічного звіту про свою діяльність, внесення його після схвалення керівною радою на розгляд до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації, та оприлюднення на офіційному веб-сайті не пізніше п`яти робочих днів з дня схвалення цього звіту керівною радою, але не пізніше 1 квітня наступного за звітним року.

Національний орган стандартизації виконує інші функції та повноваження згідно із законами та статутом.

Статут національного органу стандартизації та зміни до нього затверджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації.

Як видно, законом не віднесено до повноважень національного органу стандартизації безпосереднє здійснення повірок вимірювальних засобів у різних сферах їх застосування.

При цьому, відповідно до пункту 5 статті 8 Закону України "Про стандартизацію" до суб`єктів стандартизації відносяться підприємства, установи та організації, що здійснюють стандартизацію.

Державне підприємство "Київський обласний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" засноване на державній власності, належить до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та є державним комерційним підприємством, яке утворено з метою забезпечення реалізації економічних інтересів держави, задоволення потреб населення та суб`єктів господарювання будь-якої форми власності в продукції, роботах, послугах у сфері стандартизації, метрології та метрологічної діяльності, оцінки відповідності та захисту прав споживачів згідно з вимогами законодавства (https://bcdst.kiev.ua/pro-nas, безкоштовний витяг з ЄДРПОУ).

Відтак, враховуючи сукупність досліджених доказів, суд відхиляє доводи відповідача про те, що зважування автомобіля ТОВ "Продтранс" здійснювалося обладнанням, яке не повірене в установленому порядку.

Факт перевищення навантаження на строєну вісь належного ТОВ "Продтранс" автомобіля Mersedes-Benz 1844 2007 р.в. д.н. НОМЕР_1 причіп LAG 0-3-39 CD СЕ 1756 ХТ, під час перевезення 29.05.2020 на 14,3% проти нормативу підтверджується Актом № 235328 проведення перевірки, Актом № 024453 про перевищення, Довідкою № 043443, чеком зважування від 29.05.2020, при цьому відповідач не довів, що особливості рідкого вантажу - олії соняшникової, вплинуло на результати зважування.

Так, Порядок № 879 не встановлює окремої методики зважування рідкого вантажу, отже, повинні застосовуватися загальні положення цього Порядку.

У постанові від 09.08.2019 у справі № 817/1051/16 Верховним Судом викладено правову позицію про те, що "за змістом статей 4 і 29 Закону України "Про дорожній рух", статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком № 879. Крім того, позивачем не наведено жодних обгрунтувань порушення його права у спірних правовідносинах внаслідок проведення габаритно-вагового контролю без використання методики Мінекономрозвитку. Наведене узгоджується з подальшим нормативним регулюванням спірних правовідносин, а саме скасування п. 19 Порядку № 879 постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 671 без визначення необхідності застосування затвердженої Мінекономрозвитку або іншою методикою".

У постанові від 07.03.2019 у справі № 819/1381/16 Верховний Суд наголосив: "Так, дійсно, на даний час методика у відповідності до пункту 19 Порядку № 879, на підставі якої проводиться процес вимірювання (зважування) габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу Мінекономрозвитку не затверджена. Однак, відсутність методики, затвердженої Мінекономрозвитку, не є підставою для не внесення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та не звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу, у зв`язку з чим відповідні посилання позивача не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного розрахунку".

Наведене спростовує доводи відповідача про те, що результати осьових навантажень транспортного засобу ТОВ "Продтранс" не можна вважати достовірними.

Суд відхиляє доводи відповідача, що його не було притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № 199348СЕ від 27.07.2020 про стягнення з ТОВ "Продтранс" адміністративного штрафу у сумі 17000,00 грн. за порушення вимог Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абзацом 15 частини 1 статті 60 цього Закону, відповідачем оскаржена, однак Укртрансбезпекою скарга в установленому порядку не розглянута, а постанова не пред`явлена до примусового виконання.

Притягнення/непритягнення відповідача до адміністративної відповідальності за вказане порушення не спростовує факту перевищення навантаження на строєну вісь автомобіля відповідача під час перевезення 29.05.2020, що зафіксовано дослідженими у справі доказами - Актом № 235328 проведення перевірки, Актом № 024453 про перевищення, Довідкою № 043443, чеком зважування від 29.05.2020.

При цьому, плата за проїзд великоваговим транспортом не є штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування, про що вказав прокурор і що узгоджується з висновками Верховного Суду в постанові від 12.02.2020 у справі № 926/16/19.

Саме тому розрахунок проводиться на підставі акту про перевищення транспортних засобом габаритно-вагових параметрів, а не постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу. Відтак, скасування чи не скасування зазначеної постанови не впливає на обов`язок відповідача відшкодувати завдані матеріальні збитки державі.

Оцінюючи доводи відповідача про неправильне визначення позивачем відстані перевезення, використаної під час розрахунку плати за проїзд, суд зазначає наступне.

Так, нормативно не визначено, на підставі яких даних (джерел) повинна визначатися відстань перевезення для складення розрахунку плати за проїзд.

Згідно позовної заяви і пояснень позивача (т.с. 2, а.с. 27-28) відстань перевезення по маршруту відповідача згідно ТТН № 27/01 від 27.05.2020 (Полтавська обл, Диканський р-н, с. Чернечий Яр, пункт розвантаження: м. Чернівці через м. Нововолинськ) визначено у розмірі 1243 км за даними Інтернет ресурсу della.com.ua, правомірність використання якого підтверджується в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09.03.2017 у справі № 813/214/16.

Представник відповідача проти використання даних з сайту della.com.ua заперечував, подав знімки сторінок з картографічного вебсервісу "Карти Google", де в одному випадку відстань між с. Чернечий Яр - м. Чернівці через м. Нововолинськ визначена 1231 км, в іншому - 1235 км (т.с. 2, а.с. 19-21).

Звернувшись до веб-сайту della.com.ua в мережі Інтернет для перевірки використаних позивачем даних щодо відстані між населеними пунктами, суд констатує, що відстань 1243 км по маршруту Чернечий Яр (UA) - Нововолинськ (UA) - Чернівці (UA) вказана приблизно: використано значок "?", а не дорівнює "=" (https./della.com.ua/distance/, т.с. 2, а.с. 92-94).

На цій же сторінці за допомогою кнопки "Дивитися маршрут на карті" здійснюється перехід за посиланням https./google.com/maps/dir/Чернечий +Яр,+Полтавська +область,+38523/Нововолинськ,+Волинська+область/Чернівці,+Чернівецька +о…, користувачу відкривається карта Google із заданим прокладеним маршрутом, на якій (карті) відстань між зазначеними населеними пунктами вказана 1235 км. Підтвердження відстані 1231 км за поданим відповідачем знімком "Карти Google" суд не знайшов.

Враховуючи, що використана позивачем для визначення плати за проїзд відстань 1243 км є приблизною, а за більш точними даними відстань між населеними пунктами по маршруту перевезення становить 1235 км, суд погоджується з відповідними запереченнями ТОВ "Продтранс" і вважає, що плата за проїзд має бути перерахована за відстанню 1235 км і складатиме 59267,53 грн. згідно розрахунку:

0,54 євро (0,27 євро х 2 (для строєних осей з одиночними шинами, п. 2 Ставок, п. 31 Порядку 879)) х 1235 км х 3 (k, коефіцієнт збільшення плати за проїзд, п. 311 Порядку 879) = 2000,70 євро;

2000,70 євро х 29,6234 грн./євро = 59267,53 грн.

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України однієї з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно з положеннями статті 22 Цивільного кодексу України кожна особа, якій завдано збитків у результаті порушення її майнового права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Приписами статті 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. (статті 76, 77 ГПК України).

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За результатами розгляду справи, оцінивши зібрані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні у відповідності до статті 86 ГПК України, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню на суму 59267,53 грн., у частині вимог про стягнення плати за проїзд на суму 383,93 грн. у позові належить відмовити.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 238 ГПК України у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

При зверненні з позовом до Господарського суду Чернівецькою обласною прокуратурою сплачено судовий збір у сумі 2270 грн. За приписом пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з частковим задоволенням позову у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір в сумі 2255,24 грн. належить покласти на відповідача, 14,76 грн. судового збору залишити за Чернівецькою обласною прокуратурою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 20, 129, 136-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Керівника Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до Товариства з обмеженою відповідальністю "Продтранс" про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в сумі 59651,46 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Продтранс" (вул. Заводська, 37А, м. Чернівці, 58007, код ЄДРПОУ 33336867) на користь Державної служби України з безпеки на транспорті (проспект Перемоги,14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845) 59267,53 грн. у дохід Державного бюджету України (р/р UA178999980313141216000026011 в ГУК у м. Києві, МФО 899998, код ЄДРПОУ 37993783, призначення платежу: 22160100 "Плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні парламенти яких перевищують нормативні").

3. У частині вимог про стягнення плати за проїзд у сумі 383,93 грн. у позові відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Продтранс" (вул. Заводська, 37А, м. Чернівці, 58007, код ЄДРПОУ 33336867) на користь Чернівецької обласної прокуратури (58001, вул. М. Кордуби, будинок 21 А, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 02910120, р/р у форматі ІВАN - UA378201720343110001000004946, банк ДКСУ м. Київ, МФО 820172) судовий збір в сумі 2255,24 грн.

Решту судового збору в сумі 14,76 грн. залишити за Чернівецькою обласною прокуратурою.

З набранням судовим рішенням законної сили видати накази.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.

Відповідно до статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (стаття 257 ГПК України).

У судовому засіданні 17.01.2022 оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст підписано 21.01.2022.

Суддя Т.І.Ковальчук

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.