ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА _{01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua}

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.01.2022

Справа № 910/17876/21

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа"

до 1. Публічного акціонерного товариства "Банк фінанси та кредит"

2. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про стягнення 16 229,46 грн.,

Без виклику (повідомлення) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк фінанси та кредит" (далі - відповідач-1) та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач-2) про стягнення 16 229,46 грн., з яких: 10 566,50 грн. - основний борг, 2 692,65 грн. - інфляційні втрати, 1 158,25 грн. - 3 % річних, 1 812,06 грн. - пеня.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що 09.03.2016 року між ним та Публічним акціонерним товариством "Банк фінанси та кредит" було укладено договір купівлі-продажу теплової енергії № 11038, за умовами якого позивач зобов`язався відпускати споживачу-покупцю теплову енергію в гарячій воді на потреби опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та у вигляді пари на технологічні потреби, а споживач-покупець, у свою чергу, зобов`язався оплачувати вартість отриманої теплової енергії за встановленими тарифами (цінами) у строки, передбачені цим правочином. Однак всупереч умовам означеного договору відповідач-1 вчасно та у повному обсязі надані йому позивачем послуги не оплатив, унаслідок чого за ним у період з 31.12.2017 року по 28.02.2018 року утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат. У зв`язку з наведеними обставинами, а також враховуючи введення з 18.09.2015 року по 17.12.2015 року в Публічному акціонерному товаристві "Банк фінанси та кредит" тимчасової адміністрації та здійснення усіх прав та обов`язків банку, що ліквідується, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів шляхом стягнення з відповідачів спірної суми заборгованості.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.11.2021 року відкрито провадження у справі № 910/17876/21, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

02.12.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 25.11.2021 року № 60-16199/21, в якому відповідач-2 заперечив проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.09.2015 року № 171 "Про запровадження тимчасової адміністрації в ПAT "Банк "Фінанси та Кредит" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", прийнятим на підставі постанови Правління Національного банку України від 17.09.2015 року № 612 "Про віднесення ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до категорії неплатоспроможних", було розпочато процедуру виведення AT "Банк "Фінанси та Кредит" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на три місяці з 18.09.2015 року по 17.12.2015 року включно. Відповідно до постанови Правління НБУ від 17.12.2015 року № 898 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію AT "Банк "Фінанси та кредит" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 18.12.2015 року № 230 "Про початок процедури ліквідації AT "Банк "Фінанси та кредит" та делегування повноважень ліквідатора банку". Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.09.2019 року № 2417 "Про продовження строків здійснення процедури ліквідації AT "Банк "Фінанси та Кредит" та делегування повноважень ліквідатора" продовжено строк здійснення ліквідаційної процедури до 17.12.2020 року включно. Відповідач-2 вказував, що процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним та має пріоритет перед іншими нормами законодавства під час ліквідації банків та в питаннях регулювання правовідносин у сфері гарантування вкладів фізичних осіб. У той же час, за умовами пунктів 1, 2 частини 5 статті 36 Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, а також примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку). Отже, відповідач-2 зазначив, що якщо на момент ухвалення розгляду справи у банку вже було введено тимчасову адміністрацію та розпочато процедуру ліквідації, стягнення коштів у будь-який інший спосіб, ніж це передбачено нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", є неможливим. Крім того, відповідач-2 вказав, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не є належним відповідачем у даній справі, що є підставою для відмови в позові Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа".

10.12.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла відповідь позивача від 06.12.2021 року № 254/07 на відзив на позовну заяву, в якій останній звернув увагу на те, що договір купівлі-продажу теплової енергії від 09.03.2016 року № 11038 був укладений між Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" та Публічним акціонерним товариством "Банк фінанси та кредит" після початку процедури ліквідації банку, після відкликання банківської ліцензії (18.12.2015 року) та після спливу строку на заявлення кредиторських вимог до відповідача-1 (які приймалися банком у період з 23.12.2015 року по 21.01.2016 року). Отже, з моменту укладення вищенаведеного правочину в Публічного акціонерного товариства "Банк фінанси та кредит", на думку позивача, виникли поточні зобов`язання щодо сплати вартості послуг з постачання теплової енергії.

Інших клопотань чи заяв, зокрема, по суті спору, від сторін до суду на момент вирішення даного спору не надходило.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.03.2016 року між Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "Банк фінанси та кредит" (покупець) укладено договір купівлі-продажу теплової енергії № 11038 (далі - Договір), за умовами якого позивач зобов`язався відпускати споживачу-покупцю теплову енергію в гарячій воді на потреби опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та у вигляді пари на технологічні потреби, а споживач-покупець, у свою чергу, зобов`язався оплачувати вартість отриманої теплової енергії за встановленими тарифами (цінами) у строки, передбачені цим правочином.

Вказаний правочин підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

Відповідно до пункту 1.2 Договору межа балансової та експлуатаційної відповідальності сторін вказана в акті меж розподілу.

За умовами пункту 1.4 Договору теплопостачальна організація-продавець відпускає споживачу-покупцю теплову енергію на об`єкти, вказані в таблиці № 2 згідно з встановленим планом теплоспоживання з 01.03.2016 року по 31.12.2016 року (таблиця № 1, № 2 є невід`ємними частинами Договору). Оплата здійснюється з моменту зазначеного періоду дії Договору.

Зі змісту наявного у матеріалах справи додатку до Договору вбачається, що теплова енергія за цим правочином відпускається на об`єкти відповідача-1 за адресами: місто Кривий Ріг, вулиця Костенка, 6/1, 2, 3, 5, 13, 14, 15, 24 (загальна площа 390 м², навантаження - 0,0208 Гкал/час) та місто Кривий Ріг, вулиця Черняховського, 97/22 (загальна площа 127,9 м², навантаження - 0,0105 Гкал/час).

Згідно з пунктом 2.1 цієї угоди облік споживання теплової енергії здійснюється згідно приладів обліку або розрахунковим способом. У разі пошкодження та/або неправильної роботи приладів комерційного обліку нарахування здійснюється відповідно до визначених у Договорі навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації-продавця, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді. В разі періодичної повірки приладу обліку нарахування протягом першого місяця проводиться по середнім показникам приладу обліку, потім відповідно до визначених у Договорі навантажень.

Споживач-покупець, який має прилад обліку, веде журнал обліку споживання теплової енергії у відповідності з вимогами "Правил користування тепловою енергією" та щомісяця у термін до числа інформує теплопостачальну організацію-продавця про фактичне споживання теплової енергії з наступним складанням акту (пункт 2.3 Договору).

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що споживач-покупець щомісяця до 15 числа самостійно отримує в теплопостачальній організації-продавця рахунок-фактуру; акти звіряння розрахунків на початок та закінчення опалювального періоду (один примірник оформленого акту звірки споживач-покупець протягом 5-ти днів повертає теплопостачальній організації-продавцю); податкову накладну (платникам ПДВ); акти виконаних робіт (один примірник оформленого акту споживач-покупець протягом 5-ти днів повертає теплопостачальній організації-продавцю). Датою отримання акту вважається: при отриманні нарочним - дата вручення; при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує отримання. В разі неотримання теплопостачальною організацією-продавцем підписаного акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений даним пунктом Договору, акт підписується теплопостачальною організацією-продавцем з позначенням про відмову у підписанні його споживачем-покупцем, та, оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період. В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в акті, споживач-покупець зобов`язаний надати теплопостачальній організації-продавцю нормативно-обґрунтовані письмові заперечення до даного акту з додаванням відповідних документів та погодити з теплопостачальною організацією-продавцем всі розбіжності протягом п`яти днів. При отриманні заперечень у підписанні акту та доказі в обґрунтування заперечень до нього, теплопостачальна організація-продавець розглядає відповідні коригування в акті наступного місяця. У разі відмови у прийнятті заперечень, теплопостачальна організація-продавець надає нормативно обґрунтовану відповідь та вважає акт прийнятим до розрахунку, якщо цей акт в місячний строк не буде оскаржений споживачем-покупцем у суді.

За умовами пункту 3.2 Договору оплата за відпущену теплову енергію проводиться споживачем-покупцем щомісяця, самостійно, в грошовій формі, не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим, на рахунок теплопостачальної організації-продавця із спеціальним режимом використання, що передбачено статтею 19-1 Закону України "Про теплопостачання". Споживач-покупець має право робити передоплату.

Оплата інших платежів (пені, штрафи, судові збори, інфляційні витрати тощо), крім суми основного боргу, сплачуються споживачем-покупцем на поточний рахунок теплопостачальної організації-продавця (пункт 3.3 Договору).

Відповідно до пункту 3.7 означеного правочину, в разі відсутності приладу обліку теплової енергії, щомісячна сума сплати за Договором коригується з урахуванням фактичної середньомісячної температури зовнішнього повітря, кількості діб і годин надання послуг.

Згідно з пунктами 9.1, 9.3 Договору останній діє з 01.03.2016 року по 31.12.2016 року і вважається щорічно продовженим. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору.

Слід також зазначити, що у пункті 10.1 Договору його сторони відповідно до частини 1 статті 259 Цивільного кодексу України погодили збільшення строку позовної давності до п`яти років.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач посилався на те, що у період з грудня 2017 року по лютий 2018 року включно Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" у встановленому Договором порядку відпустило відповідачу-1 теплову енергію в гарячій воді на потреби опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та у вигляді пари на технологічні потреби Публічного акціонерного товариства "Банк фінанси та кредит". Факт належного виконання позивачем своїх обов`язків за Договором протягом спірного періоду відповідачами, з урахуванням положень пунктів 3.1, 3.2 Договору, не спростований та у відзиві відповідача-2 на позовну заяву не заперечувався. З матеріалів справи також вбачається, що облік споживання відповідачем-1 теплової енергії у період з 24.02.2017 року по 04.01.2018 року здійснювався позивачем на підставі постанови НКРЕКП від 01.02.2017 року № 151 за тарифом для потреб інших споживачів у розмірі 1 917,64 грн./1 Гкал (з ПДВ) (1 598,03 грн./1 Гкал без ПДВ), а облік споживання Публічним акціонерним товариством "Банк фінанси та кредит" теплової енергії у період з 05.01.2018 року по 27.10.2018 року здійснювався на підставі постанови НКРЕКП від 28.12.2017 року № 1529 за тарифом для потреб інших споживачів у розмірі 2 018,00 грн./1 Гкал (з ПДВ) (1 681,67 грн./1 Гкал без ПДВ).

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань з відпуску споживачу-покупцю теплової енергії в гарячій воді свідчить також відсутність з боку відповідача-1 претензій та повідомлень про порушення теплопостачальною організацією-продавцем своїх зобов`язань за Договором.

Проте в порушення взятих на себе за Договором зобов`язань Публічне акціонерне товариство "Банк фінанси та кредит" у період з 31.12.2017 року по 28.02.2018 року оплату вартості відпущеної йому теплової енергії за адресами: місто Кривий Ріг, вулиця Костенка, 6/1, 2, 3, 5, 13, 14, 15, 24 (загальна площа 390 м², навантаження - 0,0208 Гкал/час) та місто Кривий Ріг, вулиця Черняховського, 97/22 (загальна площа 127,9 м², навантаження - 0,0105 Гкал/час), у встановленому розмірі та строк не здійснило, заборгувавши таким чином Комунальному підприємству теплових мереж "Криворіжтепломережа" 10 566,50 грн.

Зважаючи на викладене, позивач просив стягнути з відповідачів 10 566,50 грн. основного боргу, а також 2 692,65 грн. інфляційних втрат, 1 158,25 грн. 3 % річних та 1 812,06 грн. пені, нарахованих внаслідок несвоєчасного проведення розрахунків.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Заперечуючи проти задоволення вимог позивача, відповідач-2 посилався на те, що за умовами пунктів 1, 2 частини 5 статті 36 Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, а також примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку). Отже, відповідач-2 зазначив, що якщо на момент ухвалення розгляду справи у банку вже було введено тимчасову адміністрацію та розпочато процедуру ліквідації, стягнення коштів у будь-який інший спосіб, ніж це передбачено нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", є неможливим.

У той же час вищенаведені заперечення відповідача-2 не беруться судом до уваги з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.09.2015 року № 171 "Про запровадження тимчасової адміністрації в ПAT "Банк "Фінанси та Кредит" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", прийнятим на підставі постанови Правління Національного банку України від 17.09.2015 року № 612 "Про віднесення ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до категорії неплатоспроможних", було розпочато процедуру виведення AT "Банк "Фінанси та Кредит" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на три місяці з 18.09.2015 року по 17.12.2015 року включно.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 17.12.2015 року № 898 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію AT "Банк "Фінанси та кредит" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 18.12.2015 року № 230 "Про початок процедури ліквідації AT "Банк "Фінанси та кредит" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.09.2019 року № 2417 "Про продовження строків здійснення процедури ліквідації AT "Банк "Фінанси та Кредит" та делегування повноважень ліквідатора" продовжено строк здійснення ліквідаційної процедури до 17.12.2020 року включно.

Рішенням від 14.12.2020 року № 2081 "Про деякі питання здійснення ліквідації АТ "Банк "Фінанси та кредит" продовжено визначені повноваження ліквідатора на час існування обставин, що унеможливлюють здійснення продажу майна (активів) банку та задоволення вимог кредиторів.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюються Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон), яким також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Статтею 1 Закону встановлено, що його метою є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв`язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Відповідно до пункту 16 статті 2 Закону тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Водночас обмеження, встановлене пунктом 1 частини п`ятої цієї статті, не поширюється на зобов`язання банку щодо витрат, пов`язаних із забезпеченням його господарської діяльності як передбачено пунктом 2 частини шостої статті 36 Закону.

Так, відповідно до частини 4 статті 36 Закону початок тимчасової адміністрації або будь-які дії, що вживаються Фондом на виконання плану врегулювання, не є підставою для припинення, розірвання або невиконання договорів про надання послуг (виконання робіт), які забезпечують операційну та господарську діяльність банку, зокрема договорів про надання комунальних послуг, послуг зв`язку, охорони тощо. У разі припинення, розірвання або порушення умов таких договорів з боку контрагентів банку Фонд, приймаючий/перехідний банк, неплатоспроможний банк мають право вимагати відшкодування збитків у порядку, встановленому законодавством України.

Відповідно до пункту 1.14 глави ІІІ "Дії Фонду щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку протягом тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку" Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 року № 2 (далі - Положення), запровадження тимчасової адміністрації не є підставою для припинення, розірвання або невиконання договорів про надання послуг (виконання робіт), які забезпечують операційну діяльність банку, зокрема, договорів про оренду нерухомого майна, надання комунальних послуг, послуг зв`язку, охорони. У разі припинення, розірвання або порушення умов таких договорів з боку контрагентів банку Фонд має право вимагати відшкодування збитків у порядку, встановленому законодавством України.

За умовами пункту 1.16 глави ІІІ "Дії Фонду щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку протягом тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку" Положення, обмеження, встановлені абзацом другим пункту 1.15 цієї глави, не поширюються на зобов`язання банку щодо оплати комунальних послуг, енерго- та водопостачання, орендних платежів, послуг зв`язку, витрат на охорону та утримання майна банку та його приміщень, витрат на забезпечення проходження платежів.

Пунктом 6.8 глави V "Дії Фонду з виведення неплатоспроможного банку з ринку шляхом його ліквідації" Положення визначено, що оплата витрат, пов`язаних зі здійсненням ліквідації, здійснюється позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат банку, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду. До цих витрат, зокрема, належать витрати, пов`язані з утриманням і збереженням майна банку.

Аналіз наведених положень Закону, а також Положення дають підстави для висновку про те, що обмеження щодо задоволення вимог кредиторів банку, встановлене пунктом 1 частини 5 статті 36 цього Закону не поширюються на витрати, пов`язані із забезпеченням господарської діяльності саме неплатоспроможного банку, тобто витрати, здійснені банком щодо забезпечення господарської діяльності, з моменту запровадження у такому банку тимчасової адміністрації. Оплата таких витрат здійснюється позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.09.2019 року в справі № 910/3361/17.

За таких обставин, враховуючи здійснення позивачем постачання теплової енергії в гарячій воді на потреби опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та у вигляді пари на технологічні потреби Публічного акціонерного товариства "Банк фінанси та кредит" у період з грудня 2017 року по лютий 2018 року включно, тобто під час здійснення процедури ліквідації AT "Банк "Фінанси та кредит", яку було розпочато 18.12.2015 року, суд дійшов висновку, що спірні у даній справі витрати є такими, що на них не розповсюджуються обмеження, встановлені положенням частини 5 статті 36 Закону.

Таким чином, оплата відповідачем-1 вартості теплової енергії в гарячій воді, поставленої протягом вищенаведеного періоду, здійснюється позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку, а тому звернення позивача до відповідача-2 в порядку частини 1 статті 49 Закону із заявою про акцептування вимог не потребується. Зважаючи на викладене, заперечення відповідача-2 проти позову, які зводяться до обов`язкового врахування наявності в Банку спеціального статусу при розгляді даної справи, судом до уваги не беруться та спростовуються матеріалами справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2020 року в справі № 910/15580/19.

Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача-1 за Договором, яка складає 10 566,50 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідачі на момент прийняття рішення не надали документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, та не висловили будь-яких заперечень проти обґрунтованості заявленої останнім до стягнення суми основного боргу, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" до Публічного акціонерного товариства "Банк фінанси та кредит" про стягнення цієї суми заборгованості, у зв`язку з чим даний позов у наведеній частині, пред`явлений до відповідача-1, підлягає задоволенню.

Разом із тим, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем-1 своїх грошових зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати наданих йому за Договором послуг у період з грудня 2017 року по лютий 2018 року включно, позивач просив суд стягнути з відповідачів 1 812,06 грн. пені, 2 692,65 грн. інфляційних втрат та 1 158,25 грн. 3 % річних, нарахованих на відповідні суми боргу (починаючи з 21.02.2018 року) згідно з наданим Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" розрахунком.

За частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Положеннями частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За умовами пункту 3.6 Договору якщо споживач-покупець не здійснив оплату за відпущену теплову енергію в термін, встановлений пунктом 3.2 Договору, то він сплачує пеню у розмірі 0,1 % несплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У той же час згідно з пунктом 3 частини 5 статті 36 Закону України під час тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), а також зобов`язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов`язань банку.

Враховуючи те, що протягом усього спірного періоду у Публічному акціонерному товаристві "Банк фінанси та кредит" діяла тимчасова адміністрація, а також зважаючи на встановлену Законом пряму заборону нарахування пені та компенсаційних виплат у цей період, суд дійшов висновку про неправомірність здійснених позивачем нарахувань 1 812,06 грн. пені, 2 692,65 грн. інфляційних втрат та 1 158,25 грн. 3 % річних, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення означених позовних вимог у цій частині.

За таких обставин, стягненню з відповідача-1 на користь Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" підлягає 10 566,50 грн. основного боргу, тоді як у задоволенні вимог позивача про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Банк фінанси та кредит" 1 812,06 грн. пені, 2 692,65 грн. інфляційних втрат та 1 158,25 грн. 3 % річних слід відмовити.

Щодо позовних вимог Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", пред`явлених у даній справі до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, суд зазначає наступне.

У розумінні Закону неплатоспроможним є банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення його до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом № 2121-III. Ліквідацією банку є процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

За змістом частин 1, 3, 5 статті 34 Закону Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, а виконавча дирекція Фонду у цей же строк призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду), якій Фонд делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора. Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Відповідно до частин 1, 2 статті 36 Закону з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. Протягом 15 днів, але не пізніше строків, встановлених Фондом, керівники банку забезпечують передачу уповноваженій особі Фонду печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банку, а також протягом трьох днів - передачу печаток і штампів бухгалтерської та іншої документації банку. На період тимчасової адміністрації усі структурні підрозділи, органи та посадові особи банку підпорядковуються у своїй діяльності Фонду та уповноваженій особі Фонду в межах повноважень, встановлених цим Законом та делегованих Фондом, і діють у визначених Фондом/уповноваженою особою Фонду межах та порядку.

Таким чином, із моменту запровадження у банку тимчасової адміністрації Фонд набуває повноважень органів управління та контролю банку з метою реалізації покладених на нього чинним законодавством функцій. При цьому банк зберігає свою правосуб`єктність юридичної особи та відповідного самостійного суб`єкта господарювання до завершення процедури його ліквідації та внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 року в справі № 910/17448/16 (провадження № 12-17гс18).

Відповідно до положень статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" - позивач у справі, звернулося з позовними вимогами, які є предметом розгляду в даній справі, зокрема, до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб як відповідача-2 у справі.

У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування (частина 1 статті 162 Господарського процесуального кодексу України).

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Предметом даного позову є вимоги позивача до відповідачів - Публічного акціонерного товариства "Банк фінанси та кредит" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення заборгованості та нарахованих штрафних санкцій і компенсаційних виплат за Договором, укладеним між Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "Банк фінанси та кредит" (покупець).

При цьому, як вбачається із позовної заяви, обґрунтованих доводів про те, що саме Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, як окремий суб`єкт господарських правовідносин, порушив, не визнав чи оспорив суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача, та зобов`язаний відповідати за позовом та виконати вимогу позивача про стягнення спірних грошових коштів (у тому числі солідарно з відповідачем-1), позивачем не наведено.

Суд враховує, що згідно з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 17.04.2019 року в справі № 573/1822/16-ц, на відміну від позивача відповідач - це особа, яка, на думку позивача або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за цим позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Отже, для визнання відповідача у даній справі - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, неналежним відповідачем, суд має встановити особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача у даній справі.

З огляду на викладене, а також зважаючи на предмет та підставу пред`явленого Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" у даній справі позову, характер спірних правовідносин та встановлені судом фактичні обставини справи, суд зазначає, що належним відповідачем у цій справі є саме Публічне акціонерне товариство "Банк фінанси та кредит", яке є зобов`язаною особою та стороною Договору, а також зберігає свою правосуб`єктність юридичної особи та відповідного самостійного суб`єкта господарювання до завершення процедури його ліквідації та внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

При цьому суд враховує, що згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 17.04.2018 року при розгляді справи № 523/9076/16-ц, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача.

Враховуючи вищенаведене, а також зважаючи на те, що позов у даній справі звернений, у тому числі до неналежного відповідача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у задоволенні вимог позивача, пред`явлених до відповідача-2, слід відмовити.

Суд також звертає увагу на положення статті 20 Закону, за якими Фонд є єдиним розпорядником коштів, акумульованих у процесі його діяльності, на майно, у тому числі кошти, Фонду не може бути накладений арешт, а також застосовані способи забезпечення позову, а кошти Фонду не включаються до Державного бюджету України, не підлягають вилученню і можуть використовуватися Фондом виключно для потреб, прямо передбачених означеною нормою Закону.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Публічним акціонерним товариством "Банк фінанси та кредит" не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, зокрема, в частині наявності в останнього заборгованості перед позивачем за Договором у загальному розмірі 10 566,50 грн., як і не надано належних доказів на підтвердження оплати означеної суми заборгованості за Договором.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач-1 неналежним чином виконував взяті на себе грошові обов`язки, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з урахуванням наведеного.

За умовами пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" до Публічного акціонерного товариства "Банк фінанси та кредит" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення 16 229,46 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк фінанси та кредит" (04050, місто Київ, вулиця Артема, будинок 60; код ЄДРПОУ 09807856) на користь Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (50000, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, провулок Дежньова, будинок 9; код ЄДРПОУ 03342184) 10 566 (десять тисяч п`ятсот шістдесят шість) грн. 50 коп. основного боргу, а також 1 477 (одну тисячу чотириста сімдесят сім) грн. 93 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. У задоволенні позовних вимог Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" до Публічного акціонерного товариства "Банк фінанси та кредит" про стягнення 1 812 (одна тисяча вісімсот дванадцять) грн. 06 коп. пені, 2 692 (дві тисячі шістсот дев`яносто дві) грн. 65 коп. інфляційних втрат та 1 158 (одна тисяча сто п`ятдесят вісім) грн. 25 коп. 3 % річних відмовити.

5. У задоволенні позовних вимог Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", пред`явлених до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відмовити.

6. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 21.01.2022 року.

Суддя В.С. Ломака