Справа № 760/14676/19

Провадження 1-кп/991/163/19

У ХВ АЛ А

Іменем України

17 січня 2022 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

Головуючої судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретар судового засідання ОСОБА_4 ,

за участі:

прокурора ОСОБА_5

представника потерпілого та

цивільного позивача ОСОБА_6

обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,

ОСОБА_14 , ОСОБА_15

захисників ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, унесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22013000000000287 від 25 листопада 2013 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с.Шпитьки Києво-Святошинського р-ну Київської обл., проживає на АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч.3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3ст. 27, ч. 4ст. 28, ч. 3ст. 209КК України,

ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Мала Розтока Іршавського р-ну Закарпатської обл., проживає на АДРЕСА_2 ,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України,

ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Новодністровськ Сокирянського р-ну Чернівецької обл., проживає на АДРЕСА_3 ,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч.3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3ст. 27, ч. 4ст. 28, ч. 3ст. 209КК України,

ОСОБА_10 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Чернігів, проживає на АДРЕСА_4 ,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч.4 ст. 28, ч. 1 ст. 205, ч. 4ст. 28, ч. 3ст. 209КК України,

ОСОБА_11 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 у с.Шпитьки Києво-Святошинського р-ну Київської обл., проживає на АДРЕСА_5 ,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч.4 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 4ст. 28, ч. 3ст. 209КК України,

ОСОБА_12 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_6 у м.Бровари Київської обл., проживає на АДРЕСА_6 ,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4ст. 28, ч. 3ст. 209КК України,

ОСОБА_13 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_7 у м.Бориспіль Київської області, проживає на АДРЕСА_7 ,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28, ч.2 ст. 205 КК України,

ОСОБА_14 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_8 у смт.Коцюбинське Київської обл., проживає на АДРЕСА_8 ,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч.4 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 4ст. 28, ч. 3ст. 209КК України,

ОСОБА_15 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Ірпінь Київської обл., проживає на АДРЕСА_9 ,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч.4 ст. 28, ч. 3ст. 209КК України,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст клопотань обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисників адвокатів ОСОБА_24 , ОСОБА_25 та ОСОБА_19 про повернення обвинувального акта прокурору

У судовому засіданні обвинуваченим ОСОБА_7 було заявлено клопотання про повернення обвинувального акта прокурору. На думку обвинуваченого ОСОБА_7 , обвинувальний акт у цьому провадженні містить ряд недоліків, окремі з яких полягають у наступному: не визначені обставини вчинення кримінального правопорушення, зокрема в акті зустрічаються знеособлені формулювання, не встановлені час, місце та інші обставини, за яких відбувались окремі події, описані в ньому. У обвинувальному акті міститься кваліфікація дій обвинувачених за статтями, які на сьогодні є декриміналізованими, що унеможливлює сприйняття обвинувального акта як цілісного документа. На думку обвинуваченого ОСОБА_7 , обвинувальний акт є нікчемним, оскільки він був поданий до суду поза межами строку досудового розслідування. Також недоліком обвинувального акта обвинувачений ОСОБА_7 визначає формулювання обвинувачення в частині існування злочинної організації, якої, на його думку, не існувало, оскільки між обвинуваченими у цьому провадженні не сформувались стійкі ієрархічні відносини, які повинні бути між учасниками такої організації, не відбувалось розподілення функцій, а згадка в обвинувальному акті про складення єдиного плану дій не відповідає обставинам справи. Окрім того, обвинувачений ОСОБА_7 звернув увагу суду, що склад осіб злочинної організації відповідно до вимог законодавства повинен налічувати не менше п`яти осіб, а зі змісту обвинувального акта вбачається, що лише чотири особи входили до складу такої організації. Окрім того, він зазначив, що в частині заволодіння грошовими коштами державного бюджету в обвинувальному акті не враховано, що рішення про виділення коштів і порядок їх використання приймає Кабінет Міністрів України, однак серед обвинувачених немає членів уряду, які б могли прийняти відповідне рішення. Окрім того, в обвинувальному акті йде мова про Особу 1, яка не ідентифікована, а отже обвинувачення є нечітким; існують інші неузгодженості та не встановлені обставини вчинення інкримінованих в межах цього провадження діянь, зокрема, час та місце. Ці та інші обставини свідчать, на думку обвинуваченого ОСОБА_7 , про наявність підстав для повернення обвинувального акта прокурору, у зв`язку з чим він просив суд його клопотання та клопотання інших учасників судового провадження про повернення обвинувального акта задовольнити, закрити провадження щодо нього та притягнути до відповідальності осіб, які звернулись з обвинувальним актом до суду.

Адвокатом ОСОБА_24 захисником обвинуваченого ОСОБА_7 було також подано клопотання про повернення обвинувального акта прокурору. Вимоги зазначеного клопотання мотивовані тим, що, на думку захисника ОСОБА_24 , обвинувальний акт у цьому провадженні містить наступні недоліки: вручена обвинуваченому ОСОБА_7 копія обвинувального акта на першому та останньому аркуші не містить печатки Генеральної прокуратури України, що свідчить про невручення обвинуваченому ОСОБА_7 саме копії обвинувального акта як того вимагає кримінальний процесуальний закон; обвинувальний акт відносно ОСОБА_7 не містить чіткого викладення усіх обставин кримінального правопорушення, на підтвердження чого захисник наводить приклади неконкретизованих формулювань в обвинувальному акті; як слідує з обвинувального акта, організатором злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 , була Особа 1, а тому дії ОСОБА_7 , на думку захисника ОСОБА_24 , незаконно та необґрунтовано кваліфіковано за ч. 3 ст. 27 КК України, що свідчить про неконкретність обвинувачення та порушує право ОСОБА_7 на захист; стороні захисту матеріали досудового розслідування бути надані для ознайомлення після завершення строку досудового розслідування; 02 серпня 2018 року закінчився строк досудового розслідування, а тому подання прокурором обвинувального акта до суду 21травня 2019 року здійснено поза межами визначеного законом строку.

Адвокатом ОСОБА_25 захисником обвинуваченого ОСОБА_7 було також подано клопотання про повернення обвинувального акта прокурору, у якому захисник визначає наступні недоліки обвинувального акта: не складений правосуб`єктним слідчим (невідповідність ч. 1 ст. 291 КПК України); не підписаний правосуб`єктним слідчим (невідповідність ч. 3 ст. 291 КПК України); не затверджений правосуб`єктним прокурором (невідповідність ч. 1 ст. 291 КПК України); не підписаний правосуб`єктним прокурором (невідповідність ч. 3 ст. 291 КПК України). Правовою підставою для повернення обвинувального акта захисник ОСОБА_25 визначає п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України. Зазначена захисником ОСОБА_25 позиція обґрунтовується тим, що 02серпня 2018 року останній день строку досудового розслідування, а отже складання та затвердження обвинувального акта 17 травня 2019 року і направлення його до суду у травні 2019 року вчинено, на думку захисника, поза межами строку досудового розслідування. Окрім того, до недоліків обвинувального акта захисник ОСОБА_25 також відносить: відсутність конкретного і зрозумілого викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор уважає встановленими, а ті обставини, які викладені, не узгоджені між собою; злочин, передбачений ч. 1 ст. 255 КК України у формі «створення злочинної організації», є вчиненим з моменту, коли певне об`єднання набуде усіх ознак злочинної організації, однією із яких є вимога про кількісний її склад не менше п`яти осіб, натомість у створенні злочинної організації обвинувачуються чотири особи, отже обвинувачення, пред`явлене ОСОБА_7 у створенні злочинної організації чи участі в ній, на думку захисника ОСОБА_25 , не сформульовано належним чином, що унеможливлює здійснення належного правового захисту обвинуваченого ОСОБА_7 ; формулювання обвинувачення та наведення фактичних обставин вчинення інкримінованих ОСОБА_7 діянь, а також їх наслідків не узгоджуються між собою; в обвинувальному акті не наведено даних, які б свідчили про існування злочинної змови між ОСОБА_7 та іншими обвинуваченими; в обвинувальному акті не відображені у повному обсязі мотив і мета інкримінованого ОСОБА_7 діяння. Усі зазначені недоліки, на думку захисника ОСОБА_25 , перешкоджають об`єктивному розгляду судом цього кримінального провадження, у зв`язку з чим захисник просила повернути обвинувальний акт прокурору.

Адвокатом ОСОБА_19 захисником обвинуваченого ОСОБА_7 було також подано клопотання про повернення обвинувального акта прокурору. Захисник виокремив наступні підстави для повернення обвинувального акта: викладення правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення ст. 205 КК України, в частині якої кримінальне провадження закрито судом; організація придбання та створення суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності за змістом обвинувального акта була способом вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК України, тобто організації вчинення фінансових операцій та правочинів з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також організації вчинення дій, спрямованих на приховування та маскування незаконного походження таких коштів чи володіння ними, джерела їх походження, вчинені в особливо великому розмірі у складі злочинної організації. Однак з моменту закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_7 в частині кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України, виклад фактичних обставин вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень через вчинення ним організації придбання та створення суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, вчинені повторно в складі злочинної організації порушує загальні засади кримінального провадження. Виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, взагалі виключають правову кваліфікацію дій ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 255 КК України, тобто створення злочинної організації з метою вчинення особливо тяжких злочинів, керівництво такою організацією та участь в ній. Злочин, передбачений ч. 1 ст. 255 КК України, є закінченим з моменту, коли певне об`єднання набуде всіх ознак, передбачених ч. 4 ст. 28 КК України, серед яких склад із п`яти та більше осіб, натомість відповідно до обвинувального акта у створенні злочинної організації обвинувачуються чотири особи; усі дії ОСОБА_7 в обвинувальному акті кваліфікуються через вчинення злочину у складі злочинної організації, однак в обвинувальному акті немає жодного згадування про будь-які дії, вчинені ОСОБА_7 самостійно, як і не зазначені фактичні обставини, які б свідчили про те, що ОСОБА_7 вчинялось керування злочинною організацією, забезпечення її фінансування, організація приховування злочинної діяльності; у обвинуваченні, яке прокурор уважає встановленим, як співорганізатори злочинної організації зазначені Особа 1 та Особа 2, які не є обвинуваченими у цьому провадженні та позбавлені права на присутність при розгляді цього провадження. Зазначене вище, у своїй сукупності, на думку захисника ОСОБА_19 , свідчить про відсутність конкретної фабули обвинувачення, тобто правової моделі злочину в обвинувальному акті, а тому просив суд такий акт повернути прокурору.

Обвинувачений ОСОБА_7 зазначив, що клопотання, подані його захисниками ОСОБА_24 та ОСОБА_25 , будуть ще доповнені іншими аргументами, клопотання свого захисника ОСОБА_19 підтримав.

2.Короткий зміст клопотання адвоката ОСОБА_26 захисника обвинувачених ОСОБА_13 , ОСОБА_8 про повернення обвинувального акта прокурору

Адвокатом ОСОБА_26 захисником обвинувачених ОСОБА_13 та ОСОБА_8 подано клопотання про повернення обвинувального акта прокурору. У своєму клопотанні захисник визначає наступні підстави для такого повернення: декриміналізація злочину, передбаченого ст. 205 «Фіктивне підприємництво» КК України, вчинення якого інкримінується більшості обвинувачених у цьому провадженні, що має наслідком неконкретність обвинувачення та необхідність виключення декриміналізованої статті з обвинувального акта; в обвинувальному акті констатується факт вчинення інкримінованих злочинів Особою 1 та Особою 2, при цьому вказані особи не мають процесуального статусу у цьому провадженні, окрім того в обвинувальному акті констатується, що підзахисні адвоката ОСОБА_26 обвинувачені ОСОБА_13 та ОСОБА_8 увійшли до складу злочинної організації, що свідчить про порушення презумпції невинуватості та може визначати наперед неправильну оцінку фактів судом, що є підставою, на думку захисника ОСОБА_26 , для повернення обвинувального акта; в обвинувальному акті неконкретно сформульовано об`єктивну сторону кримінальних правопорушень, а саме не названо дати, часу та місця діянь, які, на думку слідства, мають ознаки складів злочинів. Указані в обвинувальному акті відомості, які є приблизними, неточними та не повністю розкривають події інкримінованих кримінальних правопорушень, не можуть бути предметом судового розгляду та є недостатніми для формування позиції захисту; в обвинувальному акті не зазначені обставини, що пом`якшують покарання, що свідчить про наявність підстав для повернення обвинувального акта прокурору; відсутність печатки на обвинувальному акті свідчить про відсутність у нього ознак офіційного документа; відсутні дані, що обвинувачення висунуто в порядку, установленому КПК України. Зазначене вище, на думку захисника ОСОБА_26 , є підставою для повернення обвинувального акта прокурору.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 та захисник обвинувачених ОСОБА_13 та ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_16 підтримали заявлене раніше клопотання захисника ОСОБА_26 .

3.Короткий змістклопотань захисниківобвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_10 адвокатів ОСОБА_16 та ОСОБА_27 про повернення обвинувального акта прокурору

Адвокатами ОСОБА_16 та ОСОБА_27 захисникамиобвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_10 подано клопотання про повернення обвинувального акта прокурору, вимоги яких полягають у наступному: декриміналізація ст. 205 «Фіктивне підприємництво» КК України мала наслідком закриття провадження в частині обвинувачення ОСОБА_7 за ч.3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України, ОСОБА_9 за ч.3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України, ОСОБА_10 за ч.4 ст. 28, ч. 1 ст. 205 КК України, ОСОБА_11 за ч.4 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України, ОСОБА_13 за ч. 4 ст. 28, ч.2 ст. 205 КК України, ОСОБА_14 за ч.4 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України. У зв`язку з закриттям провадження в частині обвинувачення за ст. 205 КК України із обвинувального акта, на думку захисників ОСОБА_16 та ОСОБА_27 , мають бути виключені відповідні положення, що стосуються обвинувачення за ст. 205 КК України. Окрім того, на думку захисників ОСОБА_16 та ОСОБА_27 , Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за злочини, вчинені злочинною спільнотою» від 04червня 2020року № 671-IX, яким викладено в новій редакції ст. 255 КК України, по суті декриміналізовано діяння їх підзахисних, які кваліфіковано за ч. 1 ст. 255 КК України, а отже обвинувальний акт повинен бути повернений прокурору для внесення відповідних змін. Більше того, на думку захисників ОСОБА_16 та ОСОБА_27 , в обвинувальному акті порушено презумпцію невинуватості, оскільки в стверджувальній формі зазначено про те, що його підзахисні увійшли до складу злочинної організації, створеної Особа 1 та Особа 2, які навіть не мають статусу підозрюваних у цьому кримінальному провадженні. До недоліків обвинувального акта захисники ОСОБА_16 та ОСОБА_27 також відносить: відсутність чітко викладених фактичних обставин відсутність конкретно сформульованої об`єктивної сторони кримінальних правопорушень, інкримінованих їх підзахисним, зазначення неточних відомостей, які не розкривають події інкримінованих кримінальних правопорушень, а отже такий обвинувальний акт не може бути предметом судового розгляду; відсутність в обвинувальному акті обставин, що пом`якшують відповідальність, при наявності матеріалів, що підтверджують молодий вік обвинувачених, їх позитивні характеристики, відсутність судимостей та інші; відсутність даних, що обвинувачення висунуто в порядку, установленому КПК України. Ураховуючи викладене, захисники ОСОБА_16 та ОСОБА_27 просили суд повернути прокурору обвинувальний акт у цьому провадженні.

У судовому засіданні адвокат ОСОБА_18 захисник обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_11 підтримав клопотання, подані раніше захисниками ОСОБА_16 та ОСОБА_27 .

4.Короткий змістклопотань захисників обвинуваченого ОСОБА_9 адвокатів ОСОБА_17 , ОСОБА_23 про повернення обвинувального акта прокурору

Адвокатом ОСОБА_17 захисником обвинуваченого ОСОБА_9 подано клопотання про повернення обвинувального акта прокурору, недоліки якого полягають у наступному: нечіткість обвинувачення та згадування в тексті обвинувального акта про Особу 1 та Особу 2 позбавляє сторону захисту реалізації належним чином права на захист, оскільки неможливо визначити стратегію та тактику захисту, не розуміючи, про яких осіб йдеться в обвинувальному акті; декриміналізація статті 205 «Фіктивне підприємництво» КК України повинна мати наслідком зміну тексту обвинувального акта; обвинувальний акт містить категоричні твердження про злочинний умисел обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, що, на думку захисника ОСОБА_17 , є доказом грубого порушення презумпції невинуватості; в обвинувальному акті відсутні фактичні обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_9 інкримінованих йому злочинів та посилання на докази, що підтверджують їх існування, з невисуненням обвинувачення і нероз`ясненням його суті обвинуваченому ОСОБА_9 , захисник ОСОБА_17 пов`язує неможливість судового розгляду обвинувального акта у цьому провадженні; нескріплення печаткою обвинувального акта є доказом його невідповідності статусу офіційного документа, а отже, на думку захисника ОСОБА_17 , усі зазначені вище недоліки обвинувального акта повинні мати наслідком повернення такого акта прокурору.

Адвокатом ОСОБА_23 захисником обвинуваченого ОСОБА_9 також подано клопотання про повернення обвинувального акта прокурору, вимоги якого в подальшому були доповнені та полягають у наступному: у матеріалах, доданих до обвинувального акта, наявні лише витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі ЄРДР) про повідомлення ОСОБА_9 про підозру за ч. 1 ст. 255, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст.209, ч. 2 ст. 205 КК України, натомість 24липня 2018 року було зміно підозру та повідомлено ОСОБА_9 про нову підозру за ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4, ст. 28, ч. 5 ст. 191; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 205; ч. 3 ст. 27, ч. 4, ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК України, однак до обвинувального акта, реєстру матеріалів та документів не додано жодної постанови, яка б обґрунтовувала зміну відповідних даних формули кваліфікації у ЄРДР, що свідчить про протиріччя між формулою кваліфікації в ЄРДР та формулою кваліфікації, зазначеною в обвинувальному акті, що, в свою чергу, перешкоджає подальшому розгляду обвинувального акта, оскільки не дозволяє пересвідчитись у тому, що обвинувачення висунуто у встановленому законом порядку (у зв`язку з відсутністю в ЄРДР відомостей, обов`язкових до зазначення); ОСОБА_9 висунуто обвинувачення в організації заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовими особами своїм службовим становищем, а саме грошовими коштами в загальному розмірі 259,2 млн грн, однак, з обвинувального акта не вбачається переконливих посилань на факт протиправного збагачення обвинувачених або інших осіб, зокрема й ОСОБА_9 ; захисником ОСОБА_23 також наведено перелік, на його думку, недоліків реєстру матеріалів досудового розслідування, які в сукупності з недоліками обвинувального акта унеможливлюють його призначення до розгляду судом. Окрім того, підставами для повернення обвинувального акта прокурору, на думку захисника ОСОБА_23 , є: порушення презумпції невинуватості, що полягало у зазначенні в формулюванні обвинувачення про Особу 1 як про організатора злочинів, інкримінованих іншим обвинуваченим, що в свою чергу зводить формулювання кваліфікації дій всіх інших обвинувачених лише до припущення про наявність існування такої злочинної організації та їх участі у її складі; дії обвинуваченого ОСОБА_9 кваліфіковано за ч. 1 ст. 255 КК України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за злочини, вчинені злочинною спільнотою» від 04червня 2020року № 671-IX вказана стаття викладена в новій редакції, відповідно до якої дії щодо участі в злочинній організації отримали кваліфікацію за ч. 2 ст. 255 КК України, отже кваліфікація діяння ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 255 КК України, без зазначення редакції закону, означатиме, на думку захисника ОСОБА_23 , інкримінування зовсім іншого складу злочину, який передбачає застосування більш тяжкого покарання; одночасне посилання на ч. 4 ст. 28 КК України та на ст. 255 КК України не відповідає вимогам закону, оскільки власне ст. 255 КК України встановлює відповідальність за створення злочинної організації та участь у вчинюваних нею злочинах, що виключає необхідність додатково кваліфікувати дії обвинувачених за ч. 4 ст.28 КК України; обвинувальний акт, на думку захисника ОСОБА_23 , скерований до суду поза межами строку досудового розслідування, вказаний строк закінчився 02серпня 2018 року, а лише 20травня 2019 року обвинувальний акт було скеровано до суду; у зв`язку з тим, що обвинувальний акт затверджувався прокурором, як уважає захисник ОСОБА_23 , після закінчення строку досудового розслідування, то на той момент його повноваження як прокурора у цьому кримінальному провадженні теж закінчились, а отже обвинувальний акт у цьому провадженні затверджений неуповноваженим суб`єктом.

У судовому засіданні захисники ОСОБА_17 та ОСОБА_23 , а також обвинувачений ОСОБА_9 підтримали подані раніше клопотання про повернення обвинувального акта.

5.Короткий зміст клопотання адвоката ОСОБА_22 захисника обвинуваченого ОСОБА_15 про повернення обвинувального акта прокурору

Адвокатом ОСОБА_22 захисником обвинуваченого ОСОБА_15 в судовому засіданні було заявлено усне клопотання про повернення обвинувального акта прокурору з підстав, що зазначались іншими захисниками, а також підтримано всі заявлені раніше клопотання про повернення обвинувального акта.

6.Позиція прокурора ОСОБА_5 стосовно заявлених стороною захисту клопотань про повернення обвинувального акта

Прокурор ОСОБА_5 в судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні клопотань сторони захисту про повернення обвинувального акта, надавши суду свої письмові заперечення, зміст яких полягав у наступному. Повернення обвинувального акта прокурору є правом суду, а не його обов`язком. Підставою для повернення обвинувального акта не може слугувати будь-яка його невідповідність вимогам КПК України, а лише та, яка перешкоджає його призначенню до судового розгляду, і в кожному випадку суд повинен перевірити, чи створює перешкоди для судового розгляду певна невідповідність обвинувального акта вимогам процесуального закону.

Щодо доводів сторони захисту про подання обвинувального акта до суду поза межами строку досудового розслідування, що мало наслідком його складення, підписання та затвердження неуповноваженим слідчим та неуповноваженим прокурором прокурор ОСОБА_5 зазначає наступне. Відомості щодо кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 КК України, y вчиненні якого обвинувачуються обвинувачені, унесені до ЄРДР 17березня 2014 року, ст. 209 КК України 03квітня 2015 року, ст. 255 КК України 20липня 2018 року.

23липня 2018 року прокурором прийнято рішення про об`єднання матеріалів досудового розслідування y кримінальному провадженні №22013000000000287 від 25листопада 2013 року за фактами привласнення державного майна в особливо великих розмірах і зловживання службовим становищем службовими особами Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами України, ряду державних підприємств за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 1 та ч. 2 ст. 364 та ін. КК України, та кримінальному провадженні № 52018000000000736 від 20липня 2018 року за фактами створення злочинної організації з метою вчинення особливо тяжких злочинів, керівництва такою організацією та участі y ній, участі y злочинах, вчинюваних такою організацією, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України.

Таким чином, посилаючись на норми ч. 7 ст. 217 КПК України, прокурор стверджує, що днем початку досудового розслідування y кримінальному провадженні №22013000000000287 є 25листопада 2013 року (дата реєстрації первинного правопорушення у цьому провадженні).

Першою особою, якій 02серпня 2017 року повідомлено про підозру y вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, у цьому кримінальному провадженні був ОСОБА_14 .

Постановою заступника Генерального прокурора керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури від 21червня 2018року строк досудового розслідування y цьому кримінальному провадженні продовжено до 12 місяців, тобто до 02серпня 2018 року включно. Прокурор ОСОБА_5 зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 219 КПК України (в редакції Закону № 1950-VIII від 16 березня 2017 року) строк ознайомлення сторін кримінального провадження з матеріалами досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, не включається y строки, передбачені цією статтею.

26 липня 2018 року детективом за дорученням прокурора повідомлено сторін про завершення досудового розслідування у цьому провадженні та надано доступ до матеріалів досудового розслідування. Таким чином, прокурор ОСОБА_5 приходить до висновку, що на час початку ознайомлення сторони захисту з матеріалами досудового розслідування 26липня 2018 року y провадженні до завершення строку досудового розслідування залишалось 7 днів.

21вересня 2018 року досудове розслідування y цьому кримінальному провадженні було відновлено, проведено ряд слідчих та процесуальних дій, об`єднано матеріали досудових розслідувань y кримінальному провадженні № 22013000000000287 від 25листопада 2013 року і кримінальному провадженні № 52018000000000912 від 21вересня 2018 року за підозрою ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 205 КК України та цього ж дня повторно повідомлено сторін про завершення досудового розслідування та надано доступ до матеріалів досудового розслідування.

Ознайомлення сторони захисту із матеріалами досудового розслідування було завершено 17травня 2019 року, цього ж дня було складено та затверджено обвинувальний акт, а отже прокурор ОСОБА_5 робить висновок про складення та підписання обвинувального акта у цьому кримінальному провадженні в межах строків досудового розслідування, установлених кримінальним процесуальним законом.

На спростування доводів сторони захисту стосовно відновлення прокурором слідства на стадії відкриття матеріалів досудового розслідування стороні захисту прокурор ОСОБА_5 навів практику Верховного Суду з якої убачається, що слідчі дії можуть бути проведені після відкриття прокурором матеріалів досудового розслідування та до закінчення досудового розслідування, а тому вважав доводи сторони захисту в цій частині необґрунтованими.

Щодо доводів сторони захисту про неконкретність обвинувачення та необхідність виключення статті 205 КК України з обвинувального акта у зв`язку з її декриміналізацією та закриттям провадження в частині обвинувачення за вказаною статтею, прокурор ОСОБА_5 пояснив, що ст. 291 КПК України містить вимоги до обвинувального акта, перевірка відповідності яким здійснюється судом саме на момент складання, підписання та затвердження акта. Ураховуючи те, що на вказаний момент жодна із статей, які інкриміновані обвинуваченим, не була декриміналізована, не було прийнято рішення про закриття кримінального провадження у відповідній частині обвинувачення. Ураховуючи викладене, зазначені обставини не впливають на відповідність обвинувального акта вимогам КПК України, а підстав для його повернення прокурору немає.

Окрім того, прокурор ОСОБА_5 звернув увагу, що згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити відомості про виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону i статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, формулювання обвинувачення. На переконання прокурора ОСОБА_5 , обвинувальний акт y цьому провадженні відповідає зазначеним вимогам, а оцінка обґрунтованості обвинувачення відноситься до процесу доказування і, з огляду на цілі та завдання підготовчого провадження, не є предметом розгляду під час підготовчого судового засідання.

Щодо посилань сторони захисту на відсутність в обвинувальному акті відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, прокурор ОСОБА_5 зазначив, що за змістом п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України визначення обсягу фактичних обставин кримінального правопорушення, що викладаються y обвинувальному акті, належить до дискреційних повноважень прокурора, а наведені в обвинувальному акті фактичні дані у своїй сукупності дають уявлення стосовно кожного елементу складу кримінального правопорушення. Фактичні обставини кримінального правопорушення викладаються в такій формі i в такому обсязі, зокрема, щодо способу вчинення кримінального правопорушення, які прокурор уважає встановленими за результатами проведеного досудового розслідування, а доводи сторони захисту, на думку прокурора ОСОБА_5 , зводяться до оспорювання фактичних обставин справи та незгоди з пред`явленим обвинуваченням.

Щодо доводів сторони захисту про відсутність на обвинувальному акті, врученому обвинуваченим, відтиску печатки, та, як наслідок, не набуття ним статусу офіційного документа прокурор ОСОБА_5 зазначив, що обвинувальний акт, який міститься в матеріалах справи, має відтиск печатки прокуратури, водночас КПК України не встановлює відповідної вимоги для копії акта, що не може бути підставою для повернення такого акта прокурору.

Щодо посилань сторони захисту на недоліки реєстру матеріалів досудового розслідування прокурор ОСОБА_5 зазначив, що єдиним процесуальним документом, що підлягає дослідженню судом під час підготовчого судового засідання, є обвинувальний акт. КПК України не визначає наявність недоліків y реєстрі матеріалів досудового розслідування як підставу для повернення обвинувального акта прокурору.

Щодо посилань сторони захисту на протиріччя між формулою кваліфікації в ЄРДР та формулою кваліфікації, зазначеною в обвинувальному акті, прокурор ОСОБА_5 пояснив, що у витязі із ЄРДР y кримінальному провадженні № 22013000000000287 від 25листопада 2013 року зазначається правова кваліфікація кримінальних правопорушень без визначення такої кожному співучаснику, оскільки порядком ведення ЄРДР це не передбачено. В обвинувальному акті зазначена правова кваліфікація кримінальних правопорушень (формула обвинувачення) кожного обвинуваченого, як співучасників (співвиконавців) вчинення злочину з урахуванням ролі кожного. А відтак прокурор ОСОБА_5 робить висновок, що вимоги КПК України у цьому випадку дотримані.

Щодо аргументів сторони захисту про зазначення в обвинувальному акті про Особу 1 та Особу 2, що позбавляє сторону захисту реалізації належним чином права на захист, з огляду на нерозуміння, про яких осіб йдеться в обвинувальному акті, прокурор ОСОБА_5 відмітив, що вказані особи згадуються в обвинувальному акті в контексті співучасті у вчиненні злочинів, а оскільки в межах цього кримінального провадження обвинувачення таким особам не пред`являлась, то їх дані знеособлені з метою недопущення порушення презумпції невинуватості.

Щодо посилання сторони захисту на формулювання в обвинувальному акті в стверджувальній формі обставин кримінального правопорушення, що порушує вимоги про гарантування недоторканості, прокурор зазначає, що відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, а тому прокурор ОСОБА_5 уважає доводи сторони захисту в цій частині необґрунтованими.

Щодо відсутності в обвинувальному акті посилання на докази, то зазначені доводи взагалі не заслуговують на увагу, оскільки ст. 291 КПК України, яка визначає вимоги до обвинувального акта, не містить вимоги про зазначення доказів в обвинувальному акті.

Не заслуговують, на думку прокурора ОСОБА_5 , на увагу також і твердження сторони захисту стосовно відсутності даних, що обвинувачення висунуто у встановленому порядку, а також щодо відсутності в обвинувальному акті відомостей, які пом`якшують покарання. Складання, підписання, затвердження обвинувального акта та вручення його копії підозрюваному є тим порядком висунення обвинувачення, який установлений КПК України. Щодо обставин, які пом`якшують покарання, то прокурор ОСОБА_5 зазначає, що такі обставини на досудовому слідстві не були встановлені, що відображено в обвинувальному акті.

Ураховуючи викладене, прокурор ОСОБА_5 зазначив, що доводи, наведені стороною захисту, загалом не є підставою для повернення обвинувального акта, є надуманими і необґрунтованими, a тому просив суд залишити без задоволення клопотання сторони захисту про повернення прокурору обвинувального акта.

7. Право

Положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) визначено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права:

a) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього;

b) мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту.

У п. 51 рішення ЕСПЛ у справі «Ващенко проти України» від 26 червня 2008 року зазначено: «Суд також нагадує, що поняття обвинувачення для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (див. «Фоті та інші проти Італії» (Foti and Others v. Italy), серія А N 56, п. 53, рішення від 10 грудня 1982 року, та «Озтурк проти Німеччини» (Ozturkv. Germany), серія А N 73, п. 53, рішення від 21 лютого 1984 року).

У рішенні у справі «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року, зокрема, зазначено, що «…обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь детальності інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. b ч.3 ст. 6 Конвенції».

Згідно з ч. 3 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.

При цьому законодавець надає суду право, а не встановлює обов`язок, під час підготовчого судового засідання повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України (постанова Верховного Суду від 26 червня 2018року справа № 520/8135/15-к, провадження № 51-203 км 17).

Положеннями ч. 2 ст. 291 КПК України встановлено вимоги до обвинувального акта, згідно з якими обвинувальний акт повинен містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого; прізвище ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розмір витрат на залучення експерта; дату та місце його складання та затвердження. Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.

Згідно з положеннями ст.293КПК України одночасно з переданням обвинувального акту до суду прокурор зобов`язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному (крім випадку, передбаченого ч. 2 ст.297-1 цього Кодексу), його захиснику, законному представнику.

8. Оцінка та мотиви суду

Оцінюючи доводи сторони захисту в частині аргументів стосовно закінчення строку досудового розслідування та звернення прокурора з обвинувальним актом до суду поза межами такого строку, суд зазначає наступне.

При вирішенні питання про повернення обвинувального акта прокурору суд досліджує лише обвинувальний акт та не має права досліджувати будь-які інші матеріали справи. Статтями 291, 314 КПК України чітко визначений перелік підстав, за яких обвинувальний акт може бути повернений прокурору, серед яких відсутня така підстава, як направлення обвинувального акта до суду поза межами строків досудового розслідування, рівно як його складення, підписання чи затвердження неуповноваженими особами.

Водночас, суд також зазначає, що як слідує з реєстру матеріалів досудового розслідування, доданого до обвинувального акта, 02серпня 2017 року у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_14 повідомлено про підозру y вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 219 КПК України досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину. Загальний строк досудового розслідування не може перевищувати дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, визначено п. 3 ч. 2 ст. 219 КПК України.

Постановами заступника Генерального прокурора керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_28 неодноразово продовжувався строк досудового розслідування, останній раз постановою від 21червня 2018 року було продовжено строк досудового розслідування до 02серпня 2018 року.

26липня 2018 року прокурором ОСОБА_5 було надано доручення в порядку ст.290 КПК України про повідомлення сторін кримінального провадження про завершення досудового розслідування та надання їм доступу до матеріалів досудового розслідування.

Відповідно до ч. 3 ст. 219 КПК України (в редакції Закону № 1950-VIII від 16 березня 2017 року) строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторін кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, не включається y строки, передбачені цією статтею.

Таким чином, суд погоджується із позицією прокурора ОСОБА_5 , що станом на 26липня 2018 року залишалось ще 7 днів строку досудового розслідування (до 02серпня 2018 року включно).

29вересня 2019 року постановою прокурора ОСОБА_5 було відновлено досудове розслідування, проведено процесуальні та слідчі дії, і цього ж дня прокурором ОСОБА_5 було надано доручення в порядку ст. 290 КПК України про повідомлення сторін кримінального провадження про завершення досудового розслідування та надання їм доступу до матеріалів досудового розслідування.

17травня 2019 року у цьому кримінальному провадженні старшим детективом Національного бюро Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_29 складено та підписано, а заступником керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_30 затверджено обвинувальний акт.

20травня 2019 року обвинувальний акт надійшов до суду, що підтверджується відтиском штампа вхідної кореспонденції. Отже, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт у цьому провадженні був поданий до суду в межах визначених кримінальним процесуальним законом строків, а доводи сторони захисту про втрату посадовими особами, що складали, підписували та затверджували обвинувальний акт, процесуальної дієздатності у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування не дістали свого підтвердження.

Щодо посилання сторони захисту на невідповідність, неконкретність обвинувачення у зв`язку з декриміналізацією статті 205 «Фіктивне підприємництво» КК України та необхідність виключення декриміналізованої статті з обвинувального акта, а також стосовно викладення вновій редакціїст.255КК України Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за злочини, вчинені злочинною спільнотою» від 04червня 2020року № 671-IX, яким, на думку сторони захисту, по суті декриміналізовано діяння їх підзахисних, які кваліфіковано за ч. 1 ст. 255 КК України, суд уважає за доцільне зазначити наступне.

Обвинувальний акт у цьому провадженні було складено, підписано та затверджено 17травня 2017 року.

Виключення ст. 205 «Фіктивне підприємництво» із КК України було здійснено Законом України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес» від 18вересня 2019 року, який набрав чинності 25вересня 2019 року. Оскільки на момент складення, підписання та затвердження обвинувального акта ст. 205 КК України була чинною, а відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити відомості про виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, то доводи сторони захисту про невідповідність обвинувального акта вимогам закону не знаходять свого підтвердження.

Окрім того, ухвалою Вищого антикорупційного суду від 27травня 2020 року кримінальне провадження №22013000000000287 від 25 листопада 2013 року в частині обвинувачення ОСОБА_7 за ч.3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України, ОСОБА_9 за ч.3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України, ОСОБА_10 за ч.4 ст. 28, ч. 1 ст. 205 КК України, ОСОБА_11 за ч.4 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України, ОСОБА_13 за ч. 4 ст.28, ч.2 ст. 205 КК України, ОСОБА_14 за ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України закрито на підставі п. 4 ч. 1 ст.284КПК України у зв`язку з набранням чинності закону, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою.

Щодо декриміналізації ч. 1 ст. 255 КК України, то згідно зобвинувальним актомобвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_31 та ОСОБА_12 інкриміновано участьу злочиннійорганізації та участь у злочинах, вчинюваних такою організацією, що кваліфіковано за ч. 1 ст. 255 КК України в редакції Закону України від 05квітня 2001 року № 2341-ІІІ.

Диспозиція цієї норми передбачала відповідальність за створення злочинної організації з метою вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину, а також керівництво такою організацією або участь у ній, або участь у злочинах, вчинюваних такою організацією та ін., що каралось позбавленням волі на строк від п`яти до дванадцяти років.

Після внесенихзмінна підставі Закону України «Про внесеннязмін додеяких законодавчихактів Українищодо відповідальностіза злочини,вчинені злочинноюспільнотою» від04червня 2020року № 671-IX ст. 255КК Українивикладено вновій редакції.Зокрема,уч.1цієї нормизаконодавцем передбаченовідповідальність застворення злочинноїорганізації,а також,керівництво такоюорганізацією абоїї структурнимичастинами з визначенням покарання від п`яти до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Дії, пов`язані з участю у злочинній організації, після законодавчих змін отримали кваліфікацію за ч. 2 ст. 255 КК України з визначенням покарання у вигляді позбавлення волі від п`яти до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Таким чином,відповідальність заучасть узлочинній організаціївиключено іздиспозиції ч.1ст.255КК Українив редакціївід 05квітня 2001року №2341-ІІІта передбаченоу диспозиціїч.2ст.255цього Кодексув редакціїЗакону Українивід04червня 2020року №671-IX, що жодним чином не є декриміналізацією цих дій.

Оцінку доводам сторони захисту щодо декриміналізації діяння, передбаченого ч. 1 ст.255 КК України, було надано ухвалою Вищого антикорупційного суду від 17грудня 2020 року, постановленою за результатами розгляду клопотання адвоката ОСОБА_32 про закриття кримінального провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України в частині пред`явленого ОСОБА_14 обвинувачення за ч. 1 ст. 255 КК України, та ухвалою від 26 січня 2021 року, постановленою за результатами розгляду клопотання захисників ОСОБА_26 , ОСОБА_16 , ОСОБА_33 про закриття кримінального провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України в частині пред`явленого їх підзахисним ОСОБА_8 , ОСОБА_31 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 обвинувачення за ч. 1 ст. 255 КК України, якими у задоволенні зазначених клопотань сторони захисту було відмовлено.

Окрім того, на момент складення, підписання та затвердження обвинувального акта формула обвинувачення та формулювання обвинувачення відповідали редакції ч. 1 ст. 255 КК України, чинної на той момент, що виключає обґрунтованість посилань сторони захисту на невідповідність, неконкретність обвинувачення у зв`язку з декриміналізацією статті ч. 1 ст. 255 КК України як на підставу для повернення обвинувального акта прокурору.

Оцінюючи доводи сторони захисту стосовно зазначення в обвинувальному акті про Особу 1 та Особу 2, які не є обвинуваченими у цьому провадженні, а також посилання сторони захисту на: формулювання в обвинувальному акті в стверджувальній формі обставин кримінального правопорушення; одночасне посилання на ч. 4 ст. 28 КК України та на ст. 255 КК України; категоричні твердження про злочинний умисел обвинувачених у вчиненні інкримінованих злочинів; відсутність фактичних обставин вчинення обвинуваченими інкримінованих злочинів; відсутність посилання на докази, що підтверджують обставини вчинення кримінального правопорушення; незазначення мотиву та мети вчинення інкримінованих правопорушень; зазначення неточних відомостей, які не розкривають події інкримінованих кримінальних правопорушень та інші доводи сторони захисту, що стосуються формулювання обвинувачення, які на думку останньої повинні мати наслідком повернення обвинувального акта прокурору, суд виходить із наступного.

На стадії підготовчого провадження суд не може оцінювати правильність та обґрунтованість правової кваліфікації кримінального правопорушення та, більше того, наявність чи відсутність його складу.

Вказана позиція кореспондується з правовою позицією Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 03 липня 2019 року по справі 273/1053/17 (провадження № 51-8914км18), відповідно до якої, кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі й у сторону збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акту до суду належить виключно до повноважень прокурора.

Щодо неконкретності обвинувачення, суд зазначає, що під формулюванням обвинувачення слід розуміти короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактично моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

При цьому, важливим також є виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, оскільки правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків органу досудового розслідування, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист.

Відповідно до п. 5 ч. 2ст.291КПК України у обвинувальному акті викладаються фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.

Тож суд ураховує, що визначення обсягу фактичних обставин кримінального правопорушення, що викладаються у обвинувальному акті, належить до дискреційних повноважень прокурора, а наведені в обвинувальному акті фактичні дані, в своїй сукупності дають уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, а також можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.

Вказана позиція кореспондується з правовою позицією Касаційного Кримінального Суду в складі Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 03.07.2019 р. по справі № 273/1053/17 (провадження № 51-8914км18), відповідно до якої кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи, перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі, й у сторону збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.

Інші доводи сторони захисту стосовно невідповідності формули кваліфікації кримінальних правопорушень в обвинувальному акті та в ЄРДР, відсутності даних про те, що обвинувачення висунуто в установленому законом порядку тощо зводяться до переоцінки правової кваліфікації, здійсненої прокурором під час складання обвинувального акта, чи незгоди із пред`явленим обвинуваченням, що не є підставою для повернення обвинувального акта прокурору, оскільки судом у підготовчому судовому засіданні не надається оцінка обставинам, зазначеним в обвинувальному акті, а вирішується питання щодо можливості призначення судового розгляду на підставі наданого обвинувального акта.

Оцінюючи доводи сторони захисту стосовно відсутності печатки на копії обвинувального акта, врученого обвинуваченим, суд зазначає, що відповідно до п. 3 ч.3 ст.314КПК України єдиним процесуальним документом, що підлягає дослідженню судом під час підготовчого судового засідання, є обвинувальний акт, а не його копії. Обвинувальний акт у цьому провадженні складено та підписано 17травня 2019 року старшим детективом Національного бюро Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_29 , підписано та затверджено 17травня 2019 року заступником керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_30 , на підписі якого проставлено Гербову печатку Генеральної прокуратури України, а тому суд відхиляє доводи сторони захисту стосовно відсутності гербової печатки на обвинувальному акті. Більше того, вимогами КПК України не передбачена обов`язковість проставлення печатки на обвинувальному акті. Частина 3 ст.291КПК України міститься вимогу щодо посвідчення обвинувального акта виключно шляхом підписання слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.

Крім того, не є і не можуть бути предметом судового контролю під час підготовчого судового засідання також і додатки до обвинувального акту, визначені ч. 4ст. 291 КПК України. Кримінальний процесуальний кодекс не визначає наявність недоліків у реєстрі матеріалів досудового розслідування як підставу для повернення обвинувального акта прокурору. З огляду на викладене суд відхиляє посилання сторони захисту на недоліки реєстру матеріалів досудового розслідування як на підставу для повернення обвинувального акта прокурору.

Не знаходять свого підтвердження і аргументи сторони захисту стосовно відсутності в обвинувальному акті обставин, що пом`якшують покарання, оскільки на арк. 83, 84 обвинувального акта викладено розділ «Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого», зі змісту якого слідує, що під час досудового розслідування не встановлено обставин, які пом`якшують покарання, що не позбавляє сторону захисту у змагальному процесі надати свої докази існування таких обставин, у випадку їх наявності.

Ураховуючи викладене, при розгляді клопотань сторони захисту про повернення обвинувального акта прокурору не встановлено таких недоліків обвинувального акта, які б перешкоджали суду призначити його до судового розгляду. Водночас, розгляд судом відповідних доводів сторони захисту, а також наданих сторонами провадження доказів можливий на стадії судового розгляду.

Керуючись статтями 291, 314, 369, 372, 376 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.У задоволенні клопотань обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисників адвокатів ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_19 про повернення прокурору обвинувального акта у кримінальному провадженні, унесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22013000000000287 від 25 листопада 2013 року відмовити.

2.У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_26 захисника обвинувачених ОСОБА_13 , ОСОБА_8 про повернення обвинувального акта прокурору у кримінальному провадженні, унесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22013000000000287 від 25 листопада 2013 року відмовити.

3.У задоволенні клопотань захисників обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_10 адвокатів ОСОБА_16 , ОСОБА_27 про повернення обвинувального акта прокурору у кримінальному провадженні, унесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22013000000000287 від 25 листопада 2013 року відмовити.

4.У задоволенні клопотань захисників обвинуваченого ОСОБА_9 адвокатів ОСОБА_17 , ОСОБА_23 про повернення обвинувального акта прокурору у кримінальному провадженні, унесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22013000000000287 від 25 листопада 2013 року відмовити.

5.У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_22 захисника обвинуваченого ОСОБА_15 про повернення обвинувального акта прокурору у кримінальному провадженні, унесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22013000000000287 від 25листопада 2013 року відмовити.

Ухвала набираєзаконної силиз моментуїї проголошенняі окремомуоскарженню непідлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Головуюча суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3