РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 826/17604/18

Провадження № 2-а/638/12/22

18.01.2022 року Дзержинський районний суд м. Харкова

у складі: головуючого судді - Хайкіна В. М.

за участю секретаря - Жакун Н. О.

з участю судового розпорядника Календіної А. С.

з участю позивача - ОСОБА_1

з участю третьої особи - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харків в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції, голови Національного агентства з питань запобігання корупції Мангули Олександра Анатолійовича, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року до Дзержинського районного суду м. Харкова із Окружного адміністративного суду м. Києва надійшла адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 , який в подальшому був уточнений, та згідно останньої редакції якого позивач просить суд: 1) визнати протиправною бездіяльність Національного агентства з питань запобігання корупції та його голови, Мангули Олександра Анатолійовича, стосовно: не складення відносно начальника військово - юридичного факультету Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого полковника юстиції ОСОБА_3 протоколів про адміністративні правопорушення, передбачені ст. ст. 172-7, 172-9 Кодексу України про адміністративні правопорушення; не складення відносно старшого викладача кафедри військового права військово - юридичного факультету Національного юридичного університету полковника юстиції ОСОБА_2 протоколів про адміністративні правопорушення, передбачені ст. ст. 172-4, 172-7, 172-9 Кодексу України про адміністративні правопорушення після отримання його повідомлення про корупцію від 06.08.2018 року; 2) визнати протиправними дії голови Національного агентства з питань запобігання корупції Мангули Олександра Анатолійовича, стосовно: не затвердження та не направлення до спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції висновків відносно вчинених з боку полковника юстиції ОСОБА_3 адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 172-13, 172-14 Кодексу України про адміністративні правопорушення після отримання його повідомлення про корупцію від 06.08.2018 року; 3) зобов`язати Національне агентство з питань запобігання корупції скласти протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. ст. 172-7, 172-9 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно начальника військово - юридичного факультету Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого полковника юстиції ОСОБА_3 та скласти протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. ст. 172-4, 172-7, 172-9 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно старшого викладача кафедри військового права військово - юридичного факультету Національного юридичного університету полковника юстиції ОСОБА_2 і передати матеріали на розгляд до суду; 4) зобов`язати Національне агентство з питань запобігання корупції та його голову, Мангулу Олександра Анатолійовича затвердити обґрунтовані висновки щодо вчинених начальником військово - юридичного факультету Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого полковником юстиції ОСОБА_3 адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 172-13, 172-14 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також надіслати такі висновки відповідним спеціально уповноваженим суб`єктам у сфері протидії корупції.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 13.07.2018 року позивачем на адресу Національного агентства з питань запобігання корупції було направлено повідомлення про корупцію, а саме про факти корупційних та пов`язаних з корупцією правопорушень з боку керівництва та посадових осіб Військово-юридичного факультету Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. У відповідь на зазначене повідомлення отримав лист від заступника керівника Департаменту організації роботи із запобігання та виявлення корупції Національного агентства ОСОБА_5 , зі змісту якого вбачається, що повідомлення не було належним чином розглянуте, а відповідне правове рішення не прийнято. 06.08.2018 року позивач направив на адресу відповідача повідомлення про корупцію повторно особисто голові НАЗК Мангулу О. А , у якому детально та повністю обґрунтував наявність у діях начальника ВЮФ НЮУ полковника юстиції ОСОБА_3 та його підлеглого, старшого викладача кафедри військового права ВЮФ ЮУ полковника юстиції ОСОБА_2 , ознак корупційних правопорушень, відповідно і складу адміністративних правопорушень, а також повідомив про не вжиття відповідних заходів щодо припинення триваючого корупційного правопорушення керівником Департаменту організації роботи із запобігання та виявлення корупції Національного агентства ОСОБА_5 та просив розглянути його повідомлення особисто. У повідомленні було зазначено, що в період часу з грудня 2016 року по червень 2018 року начальник ВЮФ НЮУ полковник юстиції ОСОБА_3 та старший викладач кафедри військового права ВЮФ НЮУ полковник юстиції ОСОБА_2 допустили порушення вимог закону, в тому числі Закону України «Про запобігання корупції», що виражено зокрема у неправомірному наділенні полковником юстиції ОСОБА_3 полковника юстиції ОСОБА_2 повноваженнями представника та безпосередньою участю останнього у адміністративних справах №820/6625/16, №820/1135/17, №820/1287/17, №820/1999/17, №820/1090/17, №820/2703/17, №820/63/17, №820/2524/17, №820/1394/17, №820/2702/17, №820/3129/17, №820/862/18 у якості представника сторони, під час виконання ним службових обов`язків, відданні та виконанні незаконних наказів, вчинивши при цьому адміністративні правопорушення. Однак відповідач надав відповідь від 07.09.2018 року №111-04/39345/18, про не виявлення ознак таких правопорушень, самоусунувся від виконання покладених на нього законом обов`язків, не склав відповідні протоколи, відомості про корупційні правопорушення, які не належать до відання Національного агентства, відповідному органу не передав, а тому така його бездіяльність має бути визнана протиправною, а відповідача має бути зобов`язано скласти стосовно полковника юстиції ОСОБА_3 та полковника юстиції ОСОБА_2 відповідні протоколи про адміністративне правопорушення та передати матеріали до органу, уповноваженого їх розглядати, а стосовно інших правопорушень - підготувати висновки та направити до відповідного органу. За незаконними і виданими з перевищенням повноважень та використанням службового становища усними наказами полковника юстиції ОСОБА_3 , полковник юстиції ОСОБА_2 фактично усовувався від виконання своїх безпосередніх обов`язків державної військової служби за посадою в службовий час та здійснював представництво інтересів полковника юстиції ОСОБА_3 у судах, і за що отримував преміювання за рахунок держави. Позивачем у повідомленнях було також обґрунтовано наявність приватного інтересу ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та реального конфлікту інтересів. ОСОБА_3 як військова посадова особа не може посвідчувати своїм підписом довіреність від свого імені на представництво своїх інтересів, у нього наявний майновий інтерес та скориставшись службовим становищем та змусив підлеглу військову посадову особу займатися забороненим для військовослужбовця видом діяльності замість виконання своїх службових обов`язків штатної військової посади. Тобто, має місце наявність ключових ознак конфлікту інтересів - наявність у ОСОБА_3 приватного інтересу (несплата коштів адвокату) та суперечність внаслідок цього у виконанні службових повноважень, відволікання військової посадової особи - ОСОБА_2 від виконання військових посадових обов`язків та сплата щомісячно йому максимальної премії нібито за виконання обов`язків штатної посади. Вчинення полковником юстиції ОСОБА_3 та полковником юстиції ОСОБА_2 адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 172-7, 172-9 КУпАП та ст. 172-4 КУпАП обґрунтовано та доведено, крім того, в діях ОСОБА_3 містяться ознаки і інших адміністративних правопорушень, зокрема, передбачених ст.ст. 172-13, 172-14 КУпАП складення протоколів, про які не належить до компетенції відповідача, проте наявність інформації про які зобов`язувала останнього підготувати власні висновки та направити матеріали до уповноваженого органу. Враховуючи, що наслідком адміністративних правопорушень, вчинених полковником юстиції ОСОБА_3 та полковником юстиції ОСОБА_2 , стало протиправне представництво інтересів відповідачів за позовами позивача, яке призвело до нерівності у можливості реалізації прав на шкоду позивачу, то бездіяльність відповідача за цим позовом надає полковнику юстиції ОСОБА_3 та полковнику юстиції ОСОБА_2 можливість продовжувати порушувати права без жодних негативних для них правових наслідків (уникаючи відповідальності). Просить суд позов задовольнити.

Від відповідача - Національного агентства з питань запобігання корупції до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 з огляду на наступне. Позивач звернувся до Національного агентства із повідомленням від 13.07.2018 року, в якому зазначено, що ОСОБА_2 здійснював представництво інтересів у судах начальника військово-юридичного факультету Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого ОСОБА_3, Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. За результатами опрацювання вказаного повідомлення позивачу надана відповідь від 25.07.2018 року № 20-14/31648/18 про те, що викладена у повідомленні інформація не містила фактичних даних, які свідчили про порушення вимог Закону в частині запобігання та врегулювання конфлікту інтересів та інших обмежень щодо запобігання корупції, оскільки ОСОБА_2 здійснював представництво інтересів ОСОБА_3 як посадової особи, що не дає підстав вбачати у ОСОБА_3 наявності приватного інтересу. З наданої позивачем інформації не вбачається наявність приватного інтересу у начальника військово-юридичного факультету Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого ОСОБА_3 при видачі довіреності на представництво його інтересів як посадової особи ОСОБА_2 . Інформація, наведена позивачем у повідомленні від 13.07.2018 та скарзі від 06.08.2018, не містить фактичних даних, що можуть свідчити про порушення ОСОБА_3 та ОСОБА_2 встановлених законом вимог, зокрема стосовно запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, та обмежень щодо запобігання корупції, а тому для складання відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_2 протоколів про адміністративні правопорушення у Національного агентства відсутні правові підстави. Національне агентство діяло у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Також необґрунтованими є позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Національного агентства в особі Голови Мангула О.А. стосовно не затвердження та не направлення висновків та зобов`язання затвердити і направити до спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції обґрунтовані висновки щодо вчинення ОСОБА_3 адміністративних правопорушень, передбачених статтями 172-13, 172-14 КУпАП, адже вказані адміністративні правопорушення належать до військових адміністративних правопорушень і не віднесені до адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією інших корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, а тому для затвердження та направлення до спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції обґрунтованих висновків у Національного агентства відсутні правові підстави. Просить суд у задоволенні позову відмовити.

Позивач ОСОБА_1 подав до суду відповідь на відзив, згідно якого наголошує, що неналежний представник відповідача ОСОБА_6 вважає головними аргументами відзиву обставини «не бачення» НАЗК ознак корупційних правопорушень на підставі неповного цитування вимог законодавства України, повідомлення суду не правдивої інформації щодо обставин справи та правового статусу голови НАЗК і військових посадових осіб, які скоїли корупційні правопорушення. Оскільки відповідачем у справі визначено Мангула Олександра Анатолійовича , як голови НАЗК, то заперечення мають бути складені Мангулом О.А. або його представником (адвокатом) з повноваженнями представляти саме Мангула О.А. , то фактично заперечення по справі до суду та до позивача надіслані неналежним представником відповідача, якій не має повноважень представляти інтереси Мангула О.А. у судах. Отже, враховуючи неподання відповідачем - суб`єктом владних повноважень, на вимогу суду, відзиву на позов ОСОБА_1 без поважних причин, просить кваліфікувати судом ці обставини як визнання позову відповідачем по справі №826/17604/18 Мангулом О.А. та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 на підставі п. 4 ст. 159 КАС України у повному обсязі. НАЗК, констатуючи, що саме військова посадова особа ОСОБА_3 змусила представляти свої інтереси у суді підлеглого ОСОБА_2 , фактично визнала наявність корупційного правопорушення відповідно до Закону №1700. Очевидно, що якщо б ОСОБА_3 не мав би повноважень військової посадової особи, яка підпадає під дію Закону, про корупцію б ніхто не згадував. Полковник юстиції ОСОБА_2 , як військова посадова особа з юридичною освітою, знав, що йому Законом України «Про запобігання корупції», крім військової служби за штатною посадою, за яку він отримує від держави грошове забезпечення, заборонено займатися іншими видами діяльності, в тому числі представництвом інтересів будь-кого у судах (п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1700). Доказів для спростування фактів протиправної бездіяльності Національного агентства з питань запобігання корупції в особі голови, Мангула Олександра Анатолійовича , стосовно: не затвердження та не направлення до спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції висновків відносно вчинених з боку полковника юстиції ОСОБА_3 адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 172-13, 172-14 Кодексу України про адміністративні правопорушення після отримання повідомлення про корупцію від 06.08.2018 р. у відзиві не надано.

Від третьої особи ОСОБА_2 до суду надійшли письмові пояснення, згідно яких третя особа просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, адже дії НАЗК щодо розгляду викладеної ОСОБА_1 інформації у повідомленні про корупцію від 13.07.2018 року та у зверненні від 06.08.2018 року стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є правомірними та такими, що вчинені межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття вчинення дії; безсторонньо (неупереджено); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямована ця дія, що є підставою для відмови в позові ОСОБА_1 в цілому.

Від третьої особи ОСОБА_3 до суду надійшли письмові пояснення, згідно яких третя особа просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, адже дії НАЗК щодо розгляду викладеної ОСОБА_1 інформації у повідомленні про корупцію від 13.07.2018 року та у зверненні від 06.08.2018 року стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є правомірними та такими, що вчинені межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття вчинення дії; безсторонньо (неупереджено); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямована ця дія, що є підставою для відмови в позові ОСОБА_1 в цілому.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Відповідачі Національне агентство з питань запобігання корупції, особа, що виконувала обов`язки голови Національного агентства з питань запобігання корупції станом на момент звернення позивача зі скаргою - Мангул Олександр Анатолійович в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили.

Третя особа - ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, просив суд відмовити у їх задоволенні.

Третя особа - ОСОБА_3 в судове засіданні не з`явився, надав до суду заяву з проханням проводити розгляд справи за його відсутністю, у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Суд, дослідивши доводи сторін та третіх осіб, викладені у письмових заявах по суті справи, вислухавши осіб, що з`явилися до суду, та оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено судом, 13.07.2018 року ОСОБА_1 поштовим засобом зв`язку направив на адресу Національного агентства з питань запобігання корупції повідомлення про корупцію, у якому вказав, що громадянами України - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які спільно проходять військову службу в період з грудня 2016 року по 18.06.2018 року на військовому юридичному факультеті Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого, у період з грудня 2016 року по липень 2018 року вчинено протиправні корупційні дії. У вказаному повідомленні ОСОБА_1 запропонував перевірити його повідомлення про факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, здійснених військовослужбовцями ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , та у випадку підтвердження їх корупційних діянь притягнути вищезазначених осіб до відповідальності (Т. 1, а. с. 14-21).

Згідно листа Департаменту організації роботи із запобігання та виявлення корупції Національного агентства з питань запобігання корупції від 25.07.2018 року за вих. №20-14/31648/18 вбачається, що звернення ОСОБА_1 щодо можливих порушень військовими посадовими особами військового юридичного факультету Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого у Національному агентстві з питань запобігання корупції в межах повноважень розглянуто та викладена у звернення ОСОБА_1 інформація не містить фактичних даних, які свідчать про порушення вимог Закону в частині запобігання та врегулювання конфлікту інтересів та інших обмежень щодо запобігання корупції, зокрема з огляду на зазначену інформацію, ОСОБА_2 здійснював представництво інтересів ОСОБА_3 як посадової особи, що за таких обставин не дає підстав вбачати у ОСОБА_3 наявність приватного інтересу (Т. 1, а. с. 31-32).

06.08.2018 року ОСОБА_1 поштовим засобом зв`язку направив на адресу голови Національного агентства з питань запобігання корупції Мангули О. А. листа, у якому запропонував перевірити його повідомлення про факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, здійснених військовослужбовцями ОСОБА_7 та ОСОБА_2 від 13.07.2018 року, та у випадку підтвердження їх корупційних діянь притягнути вищезазначених осіб до відповідальності; перевірити його повідомлення про факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, здійснених ОСОБА_5 25.07.2018 року під час реагування на повідомлення ОСОБА_1 про корупцію від 13.07.2018 року та у випадку підтвердження його корупційних діянь притягнути цю особу до відповідальності (Т. 1, а. с. 33-37).

Згідно листа Національного агентства з питань запобігання корупції за підписом голови Мангула О. А. від 07.09.2018 року за вих. №111-04/39345/18 вбачається, що Національне агентство з питань запобігання корупції розглянуто скаргу ОСОБА_1 від 06.08.2018 року та з наданої інформації вбачається, що ОСОБА_2 здійснював представництво інтересів у судах начальника військово-юридичного факультету Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого ОСОБА_3, голови конкурсної комісії військово-юридичного факультету Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого ОСОБА_8 як працівників Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого. У повідомленні ОСОБА_1 від 13.07.2018 року та у скарзі від 06.08.2018 року відсутні відомості, що свідчать про порушення ОСОБА_2 вимог закону при здійснення ним представництва на підставі виданої ОСОБА_3 довіреності. Відповідно із зазначеної інформації не вбачається наявність приватного інтересу у начальника військово-юридичного факультету Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого ОСОБА_3 при видачі довіреності на представництво його інтересів як посадової особи ОСОБА_2 . Інформація, наведена у повідомленні ОСОБА_1 від 13.07.2018 року та у скарзі від 06.08.2018 року не містить фактичних даних, що можуть свідчити про порушення ОСОБА_7 та ОСОБА_2 встановлених законом вимог, зокрема стосовно запобігання та врегулювання конфлікту інтересів та обмежень щодо запобігання корупції. За результатами розгляду скарги ОСОБА_1 підстав у Національного агентства з питань запобігання корупції для притягнення посадових осіб Національного агентства з питань запобігання корупції до встановленої законом відповідальності також відсутні (Т. 1, а. с. 40-43).

Згідно частини 1 статті 4 Закону України «Про запобігання корупції», Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику

Згідно приписів частини 1 статті 5 Закону України «Про запобігання корупції» (в редакції, чинній на момент звернення позивача), Національне агентство є колегіальним органом, до складу якого входить п`ять членів.

Основною формою роботи Національного агентства є засідання, що проводяться не рідше одного разу на тиждень. Порядок денний засідань затверджується Національним агентством. Рішення Національного агентства приймаються більшістю голосів від його загального складу (частина 1 статті 8 Закону України «Про запобігання корупції» (в редакції, чинній на момент звернення позивача).

Повноваження Голови НАЗК визначені частиною 2 статті 6 вказаного Закону, та відповідно до вказаної норми Голова Національного агентства: 1) організовує роботу Національного агентства, скликає та проводить його засідання, підписує протоколи засідань та рішення Національного агентства, забезпечує їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Національного агентства, організовує підготовку проекту порядку денного засідань Національного агентства, який вносить на його розгляд; 2) координує роботу членів Національного агентства, контролює роботу працівників його апарату; 3) призначає на посади та звільняє з посад у порядку, передбаченому законодавством про державну службу, службовців апарату Національного агентства, крім керівника апарату та його заступників; 4) приймає на роботу та звільняє з роботи у порядку, передбаченому законодавством про працю, працівників апарату Національного агентства; 5) присвоює службовцям Національного агентства ранги державних службовців, вживає заходів заохочення, притягнення службовців апарату Національного агентства до дисциплінарної відповідальності; 6) приймає в установленому порядку рішення про розподіл бюджетних коштів, розпорядником яких є Національне агентство; 7) затверджує штатний розпис та кошторис Національного агентства; 8) представляє Національне агентство у відносинах з судами, іншими органами, підприємствами, установами і організаціями в Україні та за її межами, громадськістю; 9) скликає та проводить наради з питань, що належать до його компетенції; 10) у межах повноважень видає накази та доручення; 11) має право бути присутнім на засіданнях Верховної Ради України, її комітетів, постійних, тимчасових спеціальних та тимчасових слідчих комісій, а також брати участь з правом дорадчого голосу у засіданнях Кабінету Міністрів України, інших державних органів та органів місцевого самоврядування при розгляді питань, пов`язаних з формуванням та реалізацією антикорупційної політики; 12) здійснює передбачені цим Законом повноваження члена Національного агентства; 13) здійснює інші повноваження відповідно до цього та інших законів.

До повноважень НАЗК, в тому числі, належить: здійснення моніторингу та контролю за виконанням актів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб (пункт 6 частини 1 статті 11 Закону).

Згідно частини 3 статті 12 Закону України «Про запобігання корупції» (в редакції, чинній на момент звернення позивача), у разі виявлення ознак адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, уповноважені особи Національного агентства складають протокол про таке правопорушення, який направляється до суду згідно з рішенням Національного агентства. У разі виявлення ознак іншого корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, Національне агентство затверджує обґрунтований висновок та надсилає його іншим спеціально уповноваженим суб`єктам у сфері протидії корупції. Висновок Національного агентства є обов`язковим для розгляду, про результати якого воно повідомляється не пізніше п`яти днів після отримання повідомлення про вчинене правопорушення.

Крім цього, у пункті 12-1 частини першої статті 12 Закону зазначено, що Національне агентство з метою виконання покладених на нього повноважень має такі права: складати протоколи про адміністративні правопорушення, віднесені законом до компетенції Національного агентства, застосовувати передбачені законом заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Відповідно до частини 2 статті 13 Закону, уповноважені особи Національного агентства мають право: відповідно до розподілу обов`язків складати протоколи про адміністративні правопорушення у справах, що належать до компетенції Національного агентства.

Відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення, уповноважені на те посадові особи Національного агентства з питань запобігання корупції мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 172-4 - 172-9 (в частині правопорушень, вчинених службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище), 188-46, 212-15, 212-21.

Відповідно до підпункту «г» пункту 1 та підпункту «а» пункту 2 частини першої статті 3 Закону суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є, зокрема, військові посадові особи Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, курсантів вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, курсантів факультетів, кафедр та відділень військової підготовки; посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті.

Згідно частини 12 статті 6 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військові посадові особи - це військовослужбовці, які обіймають штатні посади, пов`язані з виконанням організаційно - розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або які спеціально уповноважені на виконання таких обов`язків згідно із законодавством.

У запитанні 3 Роз`яснення щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю, затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 11.08.2016 №3 (зі змінами), зазначається, що у цілях визначення суб`єктів, на яких поширюється дія Закону, під «посадовими особами юридичних осіб публічного права» (відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини першої статті 3 Закону) слід розуміти працівників юридичних осіб публічного права, які наділені посадовими повноваженнями здійснювати організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські функції.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про запобігання корупції», особам, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.

Згідно частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання корупції», неправомірна вигода - грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 25 Закону України «Про запобігання корупції», особам, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, забороняється: займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.

У абзаці дев`ятому підпункту 1.2.2 пункту 1.2 розділу І Методичних рекомендацій щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, затверджених рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 29.09.2017 року №839, зазначається, що сутність такого обмеження, як заборона займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю, полягає в тому, що особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, отримуючи заробітну плату із бюджетних коштів, не може займатися будь-яким іншим активним видом діяльності, спрямованим на отримання доходу і не пов`язаним з виконанням такою особою своїх службових обов`язків (крім зазначених у законі виключень), що є однією з гарантій її неупередженості.

Згідно статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством, і органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права і. обов`язки особи, яку він представляє (стаття 239 ЦК України).

Згідно частини першої та абзацу першого і другого частини третьої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила.

Статтею 244 ЦК України визначено, що представництво, яке ґрунтуються на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреність - це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами, а згідно із частинами першою, другою статті 245 ЦК України, форма довіреності повинна відповідати формі, якій відповідно до закону має вчинятися правочин. Довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню.

Таким чином, форма довіреності може бути звичайною письмовою або письмовою нотаріальною. Нотаріально посвідчена довіреність вимагається на вчинення правочину, який потребує нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом або домовленістю сторін.

Судом встановлено, що начальником військово-юридичного факультету Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого ОСОБА_3 видавались ОСОБА_2 довіреності на представництво інтересів Міністерства оборони України та Міністра оборони України (як посадової особи) і начальника Факультету (як посадової особи), проте аж ніяк не фізичної особи ОСОБА_3 , а також не посвідчували чиїсь довіреності на своє ім`я чи від свого імені.

Згідно частини 1 статті 27 Закону визначено, що особи, зазначені у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, не можуть мати у прямому підпорядкуванні близьких їм осіб або бути прямо підпорядкованими у зв`язку з виконанням повноважень близьким їм особам. Особи, які претендують на зайняття посад, зазначених у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані повідомити керівництво органу, на посаду в якому вони претендують, про працюючих у цьому органі близьких їм осіб.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону близькі особи - члени сім`ї суб`єкта, зазначеного у частині першій статті 3 цього Закону, а також чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний та двоюрідний брати, рідна та двоюрідна сестри, рідний брат та сестра дружини (чоловіка), племінник, племінниця, рідний дядько, рідна тітка, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, батько та мати дружини (чоловіка) сина (дочки), усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням зазначеного суб`єкта.

Згідно частини 1 статті 28 Закону особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані: 1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; 2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; 3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; 4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання корупції», приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях; потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень; реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Отже, з огляду на зазначені положення Закону визначальними ознаками конфлікту інтересів є наявність у особи приватного інтересу, службових повноважень та суперечності між ними, що може вплинути або впливає на об`єктивність та неупередженість прийняття рішення, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Однак, під час судового розгляду не встановлено приватного інтересу ні у діях ОСОБА_2 , ні у діях начальника Факультету ОСОБА_3 ; в матеріалах справи відсутні докази, що свідчили б про порушення вимог щодо обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів або невжиття заходів щодо протидії корупції.

Крім того, будь-яких додаткових грошових виплат, премій та інших матеріальних заохочень чи винагород за представництво протягом 2017 - 2018 років у судах інтересів Міністерства (Міністра) оборони України чи начальника Факультету, ОСОБА_2 не отримував, окрім належного грошового забезпечення у розмірах, встановлених чинним законодавством за посадою, військовим званням та вислугою років для такої ж категорії військовослужбовців у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та інших осіб» (зі змінами), постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (зі змінами), наказу Міністра оборони України від 11 червня 2018 року № 260 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (з змінами), наказу Міністерства оборони України від 27 січня 2016 року № 44 «Пре особливості виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України і 2016 році» (зі змінами), наказу Міністерства оборони України від 08 лютого 2016 року № 60 «Про внесення змін до наказу Міністерства оборони України від 27.01.2016 №44», наказу Міністерства оборони України від 17 лютого 2016 року № 80 «Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2016 рік», наказу Міністерства оборони України від 24 жовтня 2016 року № 550 «Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України», наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», що підтверджується витягами з наказів начальника Факультету (по стройовій частині) від 03.01.2017 №1, від 02.02.2017 №22, від 03.03.2017 №48, від 04.04.2017 № 69, від 29.04.2017 № 91, від 31.05.2017 № 112, від 05.07.2017 № 137, від 04.08.2017 № 162, від 05.09.2017 № 184, від 04.10.2017 № 205, від 03.11.2017 № 226, від 05.12.2017 № 249, від 04.01.2018 № 3, від 05.02.2018 № 24, від 02.03.2018 № 43, від 04.04.2018 № 67, від 05.05.2018 № 89, від 05.06.2018 № 111, від 05.07.2018 № 136, від 03.08.2018 № 159, від 03.09.2018 № 181, від 05.10.2018 № 205, від 02.11.2018 № 224, від 03.12.2018 № 247, від 03.01.2019 № 2, (Т. 2, а. с. 30-79).

З даних наказів начальника Факультету (по стройовій частині) вбачається, що ОСОБА_2 та іншим таким же самим військовослужбовцям Факультету відповідні надбавки, доплати, премії, винагороди, передбачені нормами вищезгаданих нормативно-правових актів, встановлювалися, нараховувалися і виплачувалися в однакових розмірах, а тому доводи ОСОБА_1 про встановлення ОСОБА_2 «максимальної» премії підлягають відхиленню, як такі, що не доведені належним чином.

Крім того, як вбачається із функціональних обов`язків старшого викладача кафедри військового управління та права ОСОБА_2 , він зобов`язаний, в тому числі, приймати участь у здійсненні правового захисту прав і законних інтересів органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій, їх посадових (службових) осіб в судах та інших юрисдикційних органах для одержання нових наукових результатів та їх практичної реалізації під час науково-педагогічної діяльності (науково-педагогічної роботи) з метою підвищення практичної складової у сфері підготовки курсантів (слухачів) до служби (роботи) в органах військової юстиції (Т. 2, а. с. 80-82).

Отже, суд приходить до висновку, що оскаржувані дії НАЗК щодо розгляду та прийняття рішенням за надісланими ОСОБА_1 повідомленням про корупцію від 13.07.2018 року та зверненням від 06.08.2018 року є правомірними, наведена ОСОБА_1 інформація не містила фактичних даних, які би свідчили про порушення вимог Закону в частині запобігання та врегулювання конфлікту інтересів та інших обмежень щодо запобігання корупції, оскільки ОСОБА_2 здійснював представництво інтересів посадових осіб Факультету у судових справах, що не дає підстав вбачати у діях ОСОБА_3 наявності приватного інтересу при видачі відповідних довіреностей, а відтак свідчить про відсутність правових підстав для складання НАЗК відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_2 протоколів про адміністративні правопорушення, у зв`язку з чим позов ОСОБА_1 в цій частині є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Крім того, необґрунтованими є і позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправними дій голови НАЗК Мангула О.А. стосовно не затвердження та не направлення висновків і зобов`язання НАЗК та голови НАЗК Мангула О.А. затвердити та направити відповідним спеціально уповноваженим суб`єктам у сфері протидії корупції обґрунтовані висновки щодо вчинення начальником Факультету полковником юстиції ОСОБА_3 адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 172-13, 172-14 КУпАП, оскільки відповідно до глави 13-Б Кодексу України про адміністративні правопорушення («Військові адміністративні правопорушення») зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем (стаття 172-13 КУпАП) та перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень (стаття 172-14 КУпАП) є військовими адміністративними правопорушеннями.

Згідно частини першої статті 255 КУпАП складати протоколи про вчинення військових адміністративних правопорушень, передбачених статтями 172-13, 172-14 КУпАП, мають право, зокрема: уповноважені на те посадові особи органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України (про правопорушення, вчинені

військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів, а також працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов`язків) (пункт 1); прокурор (пункт 11); командири (начальники) військових частин (установ, закладів), командири підрозділів, які уповноважені на те командирами (начальниками) військових частин (установ, закладів) (пункт 14).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади, посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері запобігання корупції, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, цим та іншими законами, а також прийнятими на їх виконання іншими нормативно-правовими актами (ст. 2 Закону).

Закон визначає правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень (Преамбула до Закону).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону: корупційне правопорушення - діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність; корупція - використання особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов`язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов`язаних з ними можливостей; правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Згідно частини 3 статті 12 Закону України «Про запобігання корупції» (в редакції, чинній на момент звернення позивача), у разі виявлення ознак адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, уповноважені особи Національного агентства складають протокол про таке правопорушення, який направляється до суду згідно з рішенням Національного агентства. У разі виявлення ознак іншого корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, Національне агентство затверджує обґрунтований висновок та надсилає його іншим спеціально уповноваженим суб`єктам у сфері протидії корупції. Висновок Національного агентства є обов`язковим для розгляду, про результати якого воно повідомляється не пізніше п`яти днів після отримання повідомлення про вчинене правопорушення.

Крім цього, у пункті 12-1 частини 1 статті 12 Закону зазначено, що НАЗК з метою виконання покладених на нього повноважень має право, складати протоколи про адміністративні правопорушення, віднесені законом до компетенції Національного агентства, застосовувати передбачені законом заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення; а згідно з частиною 2 статті 13 Закону, відповідно до розподілу обов`язків складати протоколи про адміністративні правопорушення у справах, що належать до компетенції Національного агентства.

Адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, передбачені статтями 172-4 - 172-9, 172-92 Глави 13-А КУпАП, при цьому відповідно до частини першої статті 255 КУпАП уповноважені на те посадові особи НАЗК мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 172-4 - 172-9, 172-92, 188-46, 212-15, 212-21.

Враховуючи, що військові адміністративні правопорушення, передбачені статтями 172-13, 172-14 КУпАП, не віднесені до адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією, інших корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, у НАЗК та голови НАЗК були відсутні правові підстави для затвердження та направлення до спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції обґрунтованих висновків стосовно полковника юстиції ОСОБА_3 , що свідчить про правомірність прийнятого НАЗК рішення за результатами розгляду надісланих ОСОБА_1 повідомлення про корупцію від 13.07.2018 року та звернення від 06.08.2018 року.

Таким чином, НАЗК затверджує обґрунтований висновок та надсилає його іншим спеціально уповноваженим суб`єктам у сфері протидії корупції тільки у разі виявлення ознак іншого корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, а відтак уповноважені особи НАЗК не наділені правом затверджувати обґрунтований висновок та надсилати його іншим спеціально уповноваженим суб`єктам у сфері протидії корупції чи складати протоколи про військові адміністративні правопорушення, передбачені статтями 172-13, 172-14 КУпАП, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині та є підставою для відмови в позові.

Крім того, слушними є доводи третьої особи про те, що адміністративний суд не може підміняти НАЗК та перебирати на себе його повноваження щодо вирішення питань, які Законом віднесені до компетенції НАЗК. Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішення дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки правомірності їх прийняття (вчинення), не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Відповідно до частини 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, в тому числі залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

З урахуванням встановлених судом обставин справи, з посиланням но норми матеріального права, суд приходить до висновку, що дії Національного агентства з питань запобігання корупції щодо розгляду викладеної ОСОБА_1 інформації у повідомленні про корупцію від 13.07.2018 року та у зверненні від 06.08.2018 року стосовно третіх осіб - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є правомірними та такими, що вчинені у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття вчинення дії; безсторонньо (неупереджено); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямована ця дія, у зв`язку з чим позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 6, 9, 77, 122, 139, 243-246, 262, 286 КАС України, ст. 279, 280 КУпАП суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції, голови Національного агентства з питань запобігання корупції Мангули Олександра Анатолійовича, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

На підставі частини 1 статті 295 КАС України, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 21.01.2022 року.

Головуючий: