Провадження № 2/507/60/2022

Номер рядка звіту 76

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2022 р. Любашівський районний суд Одеської області у складі :

головуючого судді - Дармакуки Т.П.

при секретарі судового засідання – Копищик М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Любашівка цивільну справу в порядку спрощеного провадження (без виклику сторін) за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Троїцького опорного закладу загальної середньої освіти Любашівської селищної ради Одеської області, відділу освіти, молоді та спорту Любашівської селищної ради Одеської області про визнання протиправними, скасування повідомлення та наказу про відсторонення від роботи, зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив :

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивачі – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , через свого представника адвоката Шаповалова О.Ю. звернулися до суду із позовом до Троїцького опорного закладу загальної середньої освіти Любашівської селищної ради Одеської області, відділу освіти, молоді та спорту Любашівської селищної ради Одеської області. В обґрунтування вимог вказують, що вони працюють на посаді вчителів Троїцького опорного закладу загальної середньої освіти Любашівської селищної ради Одеської області. Наказами Троїцького опорного закладу загальної середньої освіти Любашівської селищної ради Одеської області № 58-к/тр, 59-к/тр від 08 листопада 2021 року їх відсторонили від роботи, із тієї підстави, що вони відмовилися надати медичну документацію на підтвердження щеплення проти COVID-19. Відсторонення від роботи вони вважають протиправним, таким, що порушує їхнє право на працю, також обмежувальні протиепідемічні заходи – протиправні та неконституційні.

За таких обставин позивачі просили: 1) визнати протиправною діяльність Троїцького опорного закладу загальної середньої освіти Любашівської селищної ради Одеської області щодо відсторонення позивачів від роботи за відсутності в них профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби проти COVID-19; 2) зобов`язати Троїцький опорний заклад загальної середньої освіти Любашівської селищної ради Одеської області скасувати повідомлення від 04.11.2021 року № 160, 161; 3) зобов`язати Троїцький опорний заклад загальної середньої освіти Любашівської селищної ради Одеської області скасувати накази № 58-к/тр, 59-к/тр від 08 листопада 2021 року; 4) відділ освіти, молоді та спорту Любашівської селищної ради Одеської області виплатити середню заробітну плату за час вимушеного прогулу; 5) Троїцький опорний заклад загальної середньої освіти Любашівської селищної ради Одеської області зарахувати до трудового та страхового стажу вимушені прогули.

Відповідач - Троїцький опорний заклад загальної середньої освіти Любашівської селищної ради Одеської області про розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням, відзив на позовну заяву до суду не надав.

Відповідач - відділ освіти, молоді та спорту Любашівської селищної ради Одеської області надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав та зазначає, що Комунальний заклад «Троїцька спеціальна школа Одеської обласної ради» діяв відповідно до ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та ст..27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».

Представник позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Шаповалов О.Ю. надав до суду відповідь на відзив, відповідно до якого просив позовні вимоги задовольнити, а відзив відділу освіти, молоді та спорту Любашівської селищної ради Одеської області залишити без задоволення, вказуючи на те, що законних підстав для відсторонення працівників від роботи не було.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 1 грудня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі та постановлено розгляд справи проводити в спрощеному порядку без виклику сторін (а.с.54).

У зв`язку із розглядом справи без виклику сторін, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності з вимогами частини 2 статті 247 ЦПК України, не здійснювалося.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 01 вересня 1995 року працює на посаді вчителя фізичної культури, ОСОБА_2 з 01 листопада 2013 року працює на посаді вчителя інформатики в Троїцькому опорному закладі загальної середньої освіти Любашівської селищної ради Одеської області (а.с15-22).

04 листопада 2021 року відповідач - Троїцький опорний заклад загальної середньої освіти Любашівської селищної ради Одеської області повідомив позивачів – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19. Як вбачається із повідомлень № 160,161 від 04 листопада 2021 року, які адресовані позивачам, їм запропоновано до 8 листопада 2021 року надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення проти COVID-19, а також надати довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 1 вересня 2011 року № 595. При цьому, позивачів попереджено, що у випадку ненадання одного із зазначених документів, вони будуть відстороненні від роботи без збереження заробітної плати на підставі ст.. 46 КЗпП та ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб». (а.с.23-25)

Як вбачається із наказів Троїцького опорного закладу загальної середньої освіти Любашівської селищної ради Одеської області №№ 58-к/тр, 59-к/тр від 08 листопада 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 (а.с.25-26)

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.

Згідно із ч.1 ст.3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Частиною 1 статті 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі:

- появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння;

- відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;

- в інших випадках, передбачених законодавством.

Відсторонення працівника від роботи слід розуміти як один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця (від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, по суті не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.

При видачі оспорюваних наказів відповідач, окрім ст.46 КЗпП України, керувався ч.2 ст.12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153 "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням" та пунктом 41-6 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236.

У преамбулі Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" вказано, що цей Закон визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

За змістом ч.2 ст.12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Згідно із затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90) Положенням про Міністерство охорони здоров`я України головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, є Міністерство охорони здоров`я України (далі МОЗ).

Відповідно до пункту 8 цього Положення МОЗ у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України і постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує та контролює їх виконання.

Накази МОЗ, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Нормативно-правові акти МОЗ підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку.

Накази МОЗ, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов`язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами.

Наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі Перелік № 2153).

Цей перелік доповнено наказом МОЗ № 2393 від 01 листопада 2021 року.

Відповідно до Переліку № 2153 з доповненнями , обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з

метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19,спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники:

1) центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів;

2) місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів;

3) закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності;

4) підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади.

5) установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів;

6) підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83.

Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то за загальним правилом такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством.

Чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Пунктом 41^{6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», який набрав чинності з 08 листопада 2021 року, керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій визначено забезпечити:}

^{1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153 (далі - перелік);}

^{2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб та частини третьої статті 5 Закону України Про державну службу, крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;}

^{3) взяття до відома, що:}

^{- на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України Про оплату праці та частини третьої статті 5 Закону України Про державну службу;}

^{- відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;}

^{- строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.}

^{Отже, системний аналіз вищенаведених норм законодавства дає підстави для висновку, що відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників}

професій , виробництва та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим, як підстава для відсторонення працівника від роботи у відповідності до ч.1 ст.46 КЗпП України відноситься до інших випадків, передбачених законодавством.

У справі встановлено, що на вчителів Троїцького опорного закладу загальної середньої освіти Любашівської селищної ради Одеської області поширюється дія Переліку № 2153, тому директор школи, видавши накази № 58-к/тр, 59-к/тр як керівник виконував вимоги постанови КМ України від 09 грудня 2020 року № 1236 і правомірно застосував до позивачів відсторонення від роботи, оскільки це прямо передбачено законодавством.

При цьому, суд враховує, що позивачі є педагогічними працівниками державного навчального закладу, не пройшли та не бажають пройти профілактичне щеплення, не надали доказів щодо наявності у них абсолютних протипоказань до проведення вище вказаного профілактичного щеплення, керівник Троїцького опорного закладу загальної середньої освіти Любашівської селищної ради Одеської області зобов`язаний був, відповідно до діючого законодавства відсторонити позивачів від роботи.

У спірних правовідносинах, суд не вбачає порушення прав позивачів на працю, визначене ст.43 Конституції України, оскільки за ними зберігається робоче місце, трудовий договір не припинений, обмеження позивачів було правомірним та відповідало пріоритету забезпечення безпеки життя, здоров`я і безпеки людей, зокрема, учасників освітнього процесу, якими згідно ст.19 Закону України "Про повну загальну середню освіту" є учні, педагогічні працівники, інші працівники закладу освіти, батьки учнів, асистенти дітей.

Посилання позивачів на ті обставини, що жодна вакцина проти COVID-19 не завершила повний цикл клінічних випробувань, судом не приймаються до уваги, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №95 від 08.02.2021 «Деякі питання державної реєстрації вакцин або інших медичних імунобіологічних препаратів для специфічної профілактики гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, під зобов`язання для екстреного медичного застосування» , передбачено реєстрацію вакцин для профілактики COVID-19 дозволені для екстренного використання в Україні.

Також позицію позивачів про те, що сама вимога про надання доказів щодо проведення якихось медичних маніпуляцій, тобто проведення щеплень є незаконною, суд не приймає до уваги, виходячи із слідуючого.

Право на медичну таємницю закріплене в Основах законодавства України про охорону здоров`я.

Забороняється вимагати та надавати за місцем роботи інформацію про діагноз та методи лікування пацієнта. Право на таємницю про стан здоров`я, закріплене у статті 286 ЦК України.

Разом з тим, інформації про COVID-сертифікат та щеплення в переліку документів, що підпадають під медичну таємницю, в українському законодавстві немає. Відтак, COVID-сертифікат не є медичною таємницею.

Таким чином, на підставі досліджених у справі доказів та норм чинного законодавства суд дійшов висновку, що відсторонення позивачів від роботи було здійснено відповідачем у відповідності до норм чинного законодавства, тому відсутні підстави для задоволення позову в частині про визнання протиправною діяльність Троїцького опорного закладу загальної середньої освіти Любашівської селищної ради Одеської області щодо відсторонення позивачів від роботи за відсутності в них профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби проти COVID-19; зобов`язання Троїцького опорного закладу загальної середньої освіти Любашівської селищної ради Одеської області скасувати повідомлення від 04.11.2021 року № 160, 161; зобов`язання Троїцького опорного закладу загальної середньої освіти Любашівської селищної ради Одеської області скасувати накази № 58-к/тр, 59-к/тр від 08 листопада 2021 року.

Також , з огляду на те, що у цій частині позовних вимог суд дійшов висновку про їх безпідставність, у решті заявлених позивачем позовних вимог щодо виплати

середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та зарахування до трудового та страхового стажу вимушеного прогулу, також належить відмовити, оскільки по своїй суті вони є похідними.

Отже, у задоволенні позову, слід відмовити у повному обсязі.

Розподіл судових витрат між сторонами

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В задоволені позову відмовлено повністю, тому судові витрати покладаються на позивачів.

Підстави для негайного виконання рішення відсутні.

Заходи забезпечення позову по даній цивільній справі не застосовувалися.

На підставі викладеного , керуючись ст.133, 141, 258—259, 265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив :

В задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Троїцького опорного закладу загальної середньої освіти Любашівської селищної ради Одеської області, відділу освіти, молоді та спорту Любашівської селищної ради Одеської області про визнання протиправними, скасування повідомлення та наказу про відсторонення від роботи, зобов`язання вчинити певні дії – відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Суддя: Т.П. Дармакука