1Справа № 335/3725/21 2/335/151/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2022 р. Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Шалагінової А.В.,

за участі секретаря судового засідання Попової С.М.,

представників відповідача Шарамка С.І.,

Бобровника К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду № 4 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 107Б, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Борщівський олійний органічний завод» про поновлення на роботі, скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення вихідної допомоги, моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2021 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Борщівський олійний органічний завод» про поновлення на роботі, в обґрунтування якого зазначав, що з 12.05.2020 по 19.03.2021 він працював у відповідача на посаді інженера з охорони праці за сумісництвом на 0,5 ставки з окладом 3050 грн. на місяць, за дистанційним режимом роботи. За весь час роботи заробітна плата йому не нараховувалась та не виплачувалась.

26.02.2021 він звернувся до відповідача із заявою про розірвання трудового договору на підставі ч. 3 ст. 38 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) з виплатою вихідної допомоги у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку. 23.03.2021 він отримав поштою від відповідача наказ № 19/03/1-К від 19.03.2021 про звільнення за прогул без поважних причин.

Вважає, що наказ від 19.03.2021 прийнято відповідачем із порушенням порядку звільнення працівників, а причина його відсутності на роботі є поважною. Так, всупереч вимогам ст. 149 КЗпП України відповідач не відібрав від нього пояснень щодо причин відсутності на роботі. Оскільки заробітна плата йому не виплачувалась, тому в нього не було грошей на проїзд з м. Харкова до с. Борщівка Балаклійського району Харківської області, де розташовано завод. Отже, причини відсутності на роботі є поважними та не можуть вважатися прогулом.

При обранні виду стягнення відповідачем не враховано відсутність тяжкості проступку, відсутність заподіяної шкоди, його попередню роботу. За весь час роботи він виконував усі розпорядження керівника, додержувався дисципліни, вимог нормативно-правових актів щодо охорони праці, дбайливо ставився до майна відповідача. Ним було отримано декларацію відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію устаткування підвищеної небезпеки від 25.05.2020 № 2619, яка зареєстрована Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області. З цієї декларації випливає, що він є інженером з охорони праці, виконав низку робіт з перевірки знань працівників, розробив інструкції, положення, накази та ін.

Крім того, зазначав, що він не був ознайомлений із правилами внутрішнього трудового розпорядку, умовами праці, посадовою інструкцією, оскільки працював за дистанційним режимом роботи, згідно з яким працівник розподіляє робочий час на власний розсуд.

Також, постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 256 вказано роботодавцям на час встановлення карантину не звільняти працівників за прогул.

Внаслідок неправомірних дій відповідача позивач зазнав душевних страждань, моральних переживань, стресу. Через втрату роботи він не має засобів для існування, втратив спокій, в нього порушився сон, погіршились стосунки із оточуючими. Він змушений додавати зусилля для організації свого життя, внаслідок звільнення за прогули позбавлений можливості працевлаштуватися на нову роботу.

Просив, з урахуванням збільшення позовних вимог (в останнє від 22.12.2021), поновити його на роботі з 19.03.2021, визнати його звільнення незаконним, скасувати наказ відповідача про звільнення № 19/03/1-К від 19.03.2021, стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19.03.2021 по день розгляду справи судом (13.01.2022) розміром 32137,77 грн., зобов`язати відповідача звільнити його за ч. 3 ст. 38 КЗпП України та стягнути на його користь з відповідача вихідну допомогу розміром 9750 грн., стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду розміром 50000 грн., допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць розміром 3250 грн., відмовити відповідачу у відшкодування витрат на правову допомогу 15000 грн., стягнути з відповідача на його користь поштові витрати розміром 340,00 грн., транспортні витрати 1200 грн., витрати на проведення експертизи покласти на відповідача.

Відповідач в особі представника адвоката Бобровника К.В. з позовними вимогами ОСОБА_1 не погодився з тих підстав, що з 08.05.2020 ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду енергетика з 12.05.2020 за сумісництвом на 0,5 ставки з щоденною тривалістю робочого дня 4 години (з 08:00 до 12:00) з посадовим окладом 5200 грн. з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу 2600 грн. До моменту звільнення ОСОБА_1 жодного разу не вийшов на роботу та не відпрацював жодної години, що підтверджується табелями обліку робочого часу. З травня 2020 р. ТОВ «Борщівський олійний органічний завод» не працював у зв`язку із карантином, а тому була відсутня необхідність у виконанні ОСОБА_1 трудових обов`язків.

У лютому 2021 р. виникла необхідність у виконанні позивачем роботи, у зв`язку із чим йому було направлено повідомлення № 24/02/1 від 24.02.2021 про необхідність з`явитись на робочому місці 03.03.2021. Повідомлення позивач отримав 26.02.2021. 03.03.2021 ОСОБА_1 не вийшов на роботу, не приступив до виконання своїх обов`язків, у зв`язку із чим комісією працівників підприємства складено акт № 1 від 03.03.2021 про відсутність на робочому місці.

04.03.2021 на адресу ОСОБА_1 було направлено повідомлення про надання пояснень щодо причин не виходу на роботу, яке він отримав 06.03.2021. Проте, ОСОБА_1 на роботу так і не вийшов, пояснень з приводу причин відсутності на роботі не надав.

19.03.2021 директором підприємства прийнято наказ № 19/03/1-к про звільнення ОСОБА_1 за прогул за п. 4 ст. 40 КЗпП України та направлено його ОСОБА_1 поштою. Наказ позивач отримав 23.03.2021. Вважає, що звільнення ОСОБА_1 є законним, оскільки відповідачем дотримані вимоги КЗпП України під час звільнення працівника.

Вважав також недоведеними позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення вихідної допомоги, моральної шкоди. Окрім відповідача, ОСОБА_1 працевлаштований водночас на 7 інших підприємствах, трудову книжку для внесення записів у неї не надавав. Докази заподіяння моральної шкоди відсутні. Просив в задоволенні позову відмовити (а.с. 2224).

Судом проведено такі процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 08.04.2021 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі із розглядом справи в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено учасникам процесу строки для подання заяв по суті справи, призначене перше судове засідання 26.04.2021 об 11:00 год.

23.04.2021 надійшов відзив відповідача на позов з доданими до нього матеріалами (а.с. 2249).

26.04.2021 у розгляді справи оголошено перерву у зв`язку із необхідністю виклику позивача до 12.05.2021.

05.05.2021 надійшла відповідь позивача на відзив відповідача з доданими до неї матеріалами (а.с. 5982).

12.05.2021 судом оголошено перерву у розгляді справи з метою надання додаткових доказів до 08.06.2021.

02.06.2021 надійшла заява ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог (а.с. 97103).

Ухвалою від 08.06.2021 задоволено частково клопотання представника відповідача та у справі призначено судову почеркознавчу експертизу, у зв`язку із чим провадження у справі зупинено до отримання висновку експертизи (а.с. 142145).

14.06.2021 до суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу від 08.06.2021 (а.с. 147149).

Постановою Запорізького апеляційного суду від 13.07.2021 ухвалу суду першої інстанції залишено без змін (а.с. 163166).

29.10.2021 надійшов висновок експерта (а.с. 203211).

Ухвалою від 16.11.2021 провадження у справі поновлено (а.с. 214).

24.11.2021 надійшла заява ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог (а.с. 217221).

22.12.2021 надійшла заява ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог (а.с. 226228).

Разом із тим, дослідивши зміст заяв ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог, суд дійшов висновку, що фактично у заявах ним збільшується сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу станом на дату судового засідання у справі, а тому суд вважає можливим прийняти ці заяви до розгляду у цій справі. Крім того, копії заяв направлялись ним відповідачу, відтак підстави для повернення таких заяв, що визначені ч. 5 ст. 49 ЦПК України, відсутні.

Ухвалою від 13.01.2022 задоволено заяву представника відповідача про виклик свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

У судовому засіданні, яке відбулось 12.05.2021 позивач підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити з підстав, що викладені у ньому. Після поновлення провадження у справі в судові засідання не з`являвся, надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с. 90), у зв`язку із чим суд вважав за можливе завершити розгляд справи за відсутності позивача.

Представники відповідача ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у судовому засіданні позов ОСОБА_1 не визнали, просили відмовити у його задоволенні в повному обсязі з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення учасників справи, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Наказом директора ТОВ «Борщівський олійний органічний завод» від 08.05.2020 № 7-к ОСОБА_1 на підставі його заяви (а.с. 26) прийнято на роботу на посаду енергетика з 12.05.2020 за сумісництвом на 0,5 ставки з щоденною тривалістю робочого дня 4 години (з 8:00 до 12:00) з посадовим окладом 5200 грн., з оплатою праці пропорційно до відпрацьованого часу 2600 грн. (а.с. 25).

Отже, є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, посилання ОСОБА_1 на те, що він працював на посаді інженера з охорони праці.

При цьому, суд не приймає посилання ОСОБА_1 на підтвердження вказаних обставин на зміст декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці від 25.05.2020 № 2619, оскільки вказана декларація не є первинним документом підприємства ТОВ «Борщівський олійний органічний завод», та який не підміняє табелі обліку робочого часу. Крім того, переписку з відповідачем засобами електронного зв`язку,яка надана ОСОБА_1 в якості доказу виконаних ним робіт за посадою інженера з охорони праці (а.с. 105123), суд оцінює критично, оскільки цей доказ не відповідає вимогам ЦПК України, які визначені для письмових та електронних доказів.

Також суд вважає непереконливими доводи ОСОБА_1 про те, що він працював за дистанційним режимом роботи, оскільки наказом від 08.05.2020 № 7-к ОСОБА_1 не було встановлено такого режиму роботи.

Крім того, згідно зіст. 102-1 КЗпП України, працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу. Умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій визначаються Кабінетом Міністрів України.

За нормами трудового законодавства сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від роботи час на тому ж чи іншому підприємстві.

В матеріалах цієї справи відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження виконання ОСОБА_1 фактично виконаної роботи.

Відповідно до табелів обліку використання робочого часу за травень 2020 р. березень 2021 р. (до моменту звільнення) ОСОБА_1 на роботу не виходив та фактично не працював (а.с. 2735). Зазначені обставини також підтверджуються відомостями про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам за січень березень 2021 р., відомостями про трудові відносини осіб та період проходження військової служби (а.с. 137139, 233239). Також вказані обставини підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , колишні працівники відповідача, які будучі попередженими про кримінальну відповідальність, в судовому засіданні зазначили, що ОСОБА_1 ніколи на заводі не бачили.

Крім того, відповідно до наказу ТОВ «Борщівський олійний органічний завод» від 12.05.2020 № 12/05 діяльність підприємства призупинено до закінчення карантину. У наказі зазначено, що в разі необхідності виконання професійних обов`язків під час зупинення діяльності підприємства слід своєчасно повідомляти працівників про вихід на роботу (а.с. 89).

24.02.2021 за № 24/02/1 ОСОБА_1 направлено повідомлення ТОВ «Борщівський олійний органічний завод» про необхідність з`явитися на робочому місці для виконання своїх професійних обов`язків з 03.03.2021 (а.с. 3637). Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, ОСОБА_1 дане повідомлення отримав 26.02.2021 (а.с. 38).

03.03.2021 ОСОБА_1 на роботу не вийшов, про що начальником виробничої лабораторії ОСОБА_6 складено доповідну (а.с. 49), а комісією, створеною згідно з наказом № 03/03/1-к від 03.03.2021 (а.с. 48), у складі начальника виробничої лабораторії ОСОБА_6 , пресувальника-віджимача ОСОБА_3 , майстра зміни ОСОБА_2 складено акт № 1 від 03.03.2021 (а.с. 47).

У судовому засіданні допитані як свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підтвердили, що директор викликав всіх працівників на роботу після 25.02.2021 за телефоном, вони з 01.03.2021 вийшли на роботу, а енергетик ОСОБА_1 на роботу не вийшов. 03.03.2021 протягом всього дня ОСОБА_1 на роботі був відсутній, також вони його не бачили на роботі і після цієї дати. Ними у складі комісії було складено акт відсутності ОСОБА_1 на роботі 03.03.2021, після чого йому направлялось повідомлення з приводу причин відсутності на роботі.

Так, 04.03.2021 за № 04/03/1 ОСОБА_1 направлено повідомлення ТОВ «Борщівський олійний органічний завод» про надання пояснень щодо причин не виходу на роботу до 18.03.2021 (а.с. 3940). Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, ОСОБА_1 дане повідомлення отримав 06.03.2021 (а.с. 41).

Згідно з актом № 2 від 18.03.2021, ОСОБА_1 пояснення надані не були (а.с. 46).

Наказом директора ТОВ «Борщівський олійний органічний завод» від 19.03.2021 № 19/03/1-к «Про звільнення ОСОБА_1 за прогул» ОСОБА_1 звільнено з посади енергетика за сумісництвом з 19.03.2021 на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України. У наказі зазначені підстави його прийняття: доповідна записка начальника виробничої лабораторії ОСОБА_6 про відсутність на робочому місці ОСОБА_1 № 1 від 03.03.2021, акт про відсутність на робочому місці № 1 від 03.03.2021, акт про ненадання пояснень щодо причин не виходу на роботу № 2 від 18.03.2021 (а.с. 42). Цей наказ направлено ОСОБА_1 разом із повідомленням від 22.03.2021 № 22/03/1 про необхідність підписання примірника наказу та його повернення на адресу підприємства (а.с. 4344).

Відповідно до п. 4 ч. 1ст. 40 КЗпП Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Згідно з роз`ясненнями, що надані у пп. 22, 24постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40і п. 1 ст.41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями147-1, 148, 149 КЗпП Україниправила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

При цьому, факт відсутності працівника на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня (прогул) має бути належним чином зафіксований власником або уповноваженим ним органом, щоб унеможливити порушення трудових прав працівника та його безпідставне притягнення до дисциплінарної відповідальності. З огляду на предмет позову, обов`язок доведення вини працівника у порушенні трудової дисципліни на підприємстві покладено на роботодавця.

Таким чином, крім встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи є з`ясування поважності причин його відсутності. Законодавством не визначено перелік обставин, за яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, а тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за п. 4 ст. 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати докази.

У цій справі суд встановив, що доказів поважності причин відсутності ОСОБА_1 на роботі 03.03.2021 матеріали цієї справи не містять. Позивач у позові та у заявах по суті справи зазначав, що причинами його відсутності на робочому місці є такі: відсутність виклику на роботу; дистанційний режим роботи; на нього не розповсюджуються Правила внутрішнього трудового розпорядку; його не було проінформовано під розписку про умови праці; відсутність грошей на проїзд, оскільки заробітна плата йому не нараховувалась та не виплачувалась; відсутність транспортної можливості з`явитися у селі Борщівка о 08:00 год., оскільки час приїзду від будинку ОСОБА_1 до ТОВ «Борщівський олійний органічний завод» становить 68 годин в дорозі.

Так, ОСОБА_1 заперечує факт отримання ним повідомлення відповідача про необхідність явки на робоче місце 03.03.2021, оскільки 26.02.2021 він отримав від відповідача повідомлення іншого змісту, а саме, що заборгованість по заробітній платі буде виплачена в найближчий час. 05.03.2021 він отримав аналогічного листа.

Оригінали вказаних повідомлень позивач долучив до відповіді на відзив. Так, відповідно до наданих ОСОБА_1 повідомлень від 24.02.2021 № 24/02/1 (а.с. 69) та від 24.02.2021 № 24/02/1 (а.с. 75) його повідомлено про те, що заборгованість по зарплаті буде виплачена у найближчий час, а відповідно до повідомлення від 04.03.2021 № 04/03/1 що відсутні підстави для його звільнення за ч. 3 ст. 38 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги та що заборгованість по зарплаті буде виплачена у найближчий час (а.с. 72).

Представниками відповідача ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , директором ТОВ «Борщівський олійний органічний завод», за підписом якого ОСОБА_1 надсилались вказані повідомлення, заперечувались факти та обставини, що наведені ОСОБА_1 у відповіді на відзив, зокрема і факт надсилання ОСОБА_1 повідомлень зі змістом, про який вказував позивач.

З метою перевірки даних обставин, ухвалою суду від 08.06.2021, залишеною без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 13.07.2021, у цій справі призначено судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої постановлено такі питання:

1.Чи виконано від імені директора товариства з обмеженою відповідальністю «Борщівський олійний органічний завод» ОСОБА_4 підпис у повідомленні № 24/02/1 від 24 лютого 2021 р. (а.с. 69) після слова «Директор» самим ОСОБА_4 або іншою особою?

2.Чи виконано від імені директора товариства з обмеженою відповідальністю «Борщівський олійний органічний завод» ОСОБА_4 підпис у повідомленні № 04/03/1 від 4 березня 2021 р. (а.с. 72) після слова «Директор» самим ОСОБА_4 або іншою особою?

3.Чи виконано від імені директора товариства з обмеженою відповідальністю «Борщівський олійний органічний завод» ОСОБА_4 підпис у повідомленні № 24/02/1 від 24 лютого 2021 р. (а.с. 75) після слова «Директор» самим ОСОБА_4 або іншою особою?

Проте, відповідно до висновку експерта від 25.10.2021 № СЕ-19/108-21/10363-ПЧ відповісти на вказані запитання не виявилось можливим через неоднозначну оцінку виявлених результатів під час проведення порівняльного дослідження (а.с. 204211).

З мотивувальної частини висновку випливає, що під час оцінки результатів порівняльного дослідження встановлено, що ні збіжні, ні розбіжні ознаки не можуть бути підставою для позитивного чи негативного висновку. Пояснюється це тим, що збіжні ознаки не утворюють індивідуальну або близьку до неї сукупності ознак, оскільки відносяться до часто зустрічних в почерках (підписах) різних осіб. Що ж стосується розбіжних ознак, не виявилось можливим встановити: чи є вони варіантами ознак підпису ОСОБА_4 , які не проявилися в наданому порівняльному матеріалі або ці ознаки є ознаками почерку (підпису) іншої особи. Виявити більшу кількість ідентифікаційних ознак не виявилось можливим через відносно просту будову досліджуваних підписів та високу варіаційність зразків підписів ОСОБА_4 . Відсутність однозначності в оцінці розбіжних ознак не дозволяє вирішити питання про виконавця ні в категоричній, ні в ймовірній формі.

Отже, проведеною експертизою однозначно не виявилось можливим встановити виконавця підписів у наданих ОСОБА_1 повідомленнях.

У той же час, в судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 , директор ТОВ «Борщівський олійний органічний завод» заперечував надіслання ОСОБА_1 повідомлень зі змістом, що наданий позивачем, та наполягав на тому, що йому було надіслано повідомлення саме щодо запрошення його вийти на роботу, оскільки на телефонні дзвінки ОСОБА_1 не відповідав.

Зазначені доводи представника відповідача підтверджується витягом з журналу реєстрації вихідної кореспонденції ТОВ «Борщівський олійний органічний завод», в якому наведено короткий зміст вихідних документів підприємства, зокрема і тих, що надсилались ОСОБА_1 , та які відповідають змісту повідомлень, що надані відповідачем у цій справі (а.с. 127132).

При цьому, суд звертає увагу й на зміст наданих ОСОБА_1 повідомлень, стилістику викладення тексту, його шрифт, та доходить висновку, що текст у повідомленнях є аналогічним за стилем викладення, розміром шрифту із текстом позовної заяви та інших заяв ОСОБА_1 у цій справі. Крім того, ОСОБА_1 долучив до вказаних повідомлень конверти, в яких нібито вони надійшли йому, форматом А6 та Е65 (євроконверт) (а.с. 71, 74). Однак, аркуші із повідомленнями розміром А4 мають вигиби лише посередині (а.с. 69, 72), що свідчить про те, що вони не могли бути поміщені у вищезазначені конверти.

Вказані обставини ставлять під сумнів правдивість доводів ОСОБА_1 , викладених у відповіді на відзив, щодо отримання ним повідомлень саме із наведеним ним змістом.

Оцінку доводам ОСОБА_1 щодо дистанційного режиму роботи надано судом вище та з наведених вище підстав ці доводи суд вважає необґрунтованими.

Також суд вважає такими, що не доводять поважність причин неявки на робоче місце посилання ОСОБА_1 на те, що на нього не розповсюджуються Правила внутрішнього трудового розпорядку, а також, що його не було проінформовано під розписку про умови праці, оскільки по суті ці доводи не є причинами відсутності на робочому місці, а є власною оцінкою позивача взагалі умов його роботи у відповідача в контексті невідповідності таких умов вимогам КЗпП України. Крім того, як зазначив сам позивач, ці обставини були предметом перевірки Головного управління Держпраці у Запорізькій області (а.с. 76).

Крім того, ОСОБА_1 в якості поважної причини неявки на роботу зазначав, що 03.03.2021 він не зміг би вийти на роботу через відсутність коштів на проїзд, оскільки жодного разу йому не було виплачено заробітну плату. Разом із тим, як зазначено судом вище, умовами роботи за сумісництвом, передбаченими ст. 102-1 КЗпП України, визначено, що працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу. Оскільки до виклику на роботу на 03.03.2021 ОСОБА_1 фактично у відповідача не працював та жодної роботи не виконував, тому суд вважає безпідставним посилання позивача на те, що саме відповідач повинен був виплатити йому заробітну плату, чим забезпечити йому можливість приїхати до місця роботи.

Також суд звертає увагу і на те, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 повідомляв роботодавця про неможливість приїзду на роботу через відсутність коштів, а також про обставини неможливості явки на робоче місце о 08:00 год. через відсутність транспортного сполучення. Крім того, ОСОБА_1 не з`явився на робоче місце протягом всього дня 03.03.2021, а також не з`являвся у подальшому.

Відтак, усі викладені ОСОБА_1 причини неявки на робоче місце 03.03.2021 не є поважними, а тому суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно розцінено його неявку на роботу як прогул.

Згідно ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення.

За правиламист. 148 КЗпП Українидисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Статтею 149 КЗпП Українивстановлено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

У даному випадку відповідачем вказана процедура дотримана, оскільки 04.03.2021 за № 04/03/1 ОСОБА_1 направлено повідомлення ТОВ «Борщівський олійний органічний завод» про надання пояснень щодо причин не виходу на роботу до 18.03.2021 (а.с. 3940). Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, ОСОБА_1 дане повідомлення отримав 06.03.2021 (а.с. 41).

Згідно з актом № 2 від 18.03.2021, ОСОБА_1 пояснення надані не були (а.с. 46).

Попередня робота працівника у даному випадку не могла бути врахована, оскільки факт виконання будь-якої роботи ОСОБА_1 не доведено.

Посилання позивача на Постанову Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 256 «Деякі питання забезпечення трудових прав державних службовців, працівників державних органів, підприємств, установ та організацій на час встановлення карантину у зв`язку із загостренням ситуації, пов`язаної з поширенням випадків гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», суд вважає необґрунтованими, оскільки підпунктом 2 пункту 2 цієї Постанови рекомендованопідприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності на час встановлення карантину не звільняти працівників, які виконують визначену трудовим договором роботу вдома, та працівників, які перебувають у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину, з підстав, установлених пунктами 3, 4 (прогул) і 5 частини першої статті 40 КЗпП, тобто по-перше, зазначена постанова носить рекомендаційний характер.

До жодної з цих категорій осіб позивач не відноситься, а тому її застосування є недоцільним.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що звільнення ОСОБА_1 наказом відповідача від 19.03.2021 № 19/03/1-к відбулось із дотриманням вимог законодавства, у зв`язку із чим підстави для задоволення позовних вимог про скасування цього наказу та поновлення ОСОБА_1 на роботі відсутні.

Також не підлягають задоволенню і позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання відповідача звільнити позивача за ч. 3 ст. 38 КЗпП України, стягнення вихідної допомоги та моральної шкоди, які є похідними вимогами від вищезазначених.

Крім того, виходячи із матеріалів справи, заява про звільнення за ч. 3 ст. 38 КЗпП України датована ОСОБА_1 26.02.2021, була надіслана ним до ТОВ «Борщівський олійний органічний завод» 27.02.2021 (а.с. 10), тобто після отримання ним 26.02.2021 повідомлення про необхідність виходу на роботу 03.03.2021 (а.с. 38). При цьому, з боку позивача не надано доказів отримання цієї заяви відповідачем, що унеможливлює встановлення дати її отримання. Клопотань про витребування таких доказів позивач не заявляв. Крім того, звільнення позивача за п. 4 ст. 40 КЗпП України унеможливлює зобов`язання відповідача звільнити позивача за ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до ТОВ «Борщівський олійний органічний завод» слід залишити без задоволення.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, тому судові витрати, понесені позивачем, розподілу не підлягають.

Питання щодо судових витрат, понесених відповідачем, буде вирішене судом після подання відповідачем доказів понесених судових витрат в порядку, передбаченому ч. 8 ст. 141 ЦПК України, про що представником відповідача під час судового розгляду зроблено відповідну заяву.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2,5,10-13,77-80,89, 141, 258,259,263-265,268, 274, 352, 354ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Борщівський олійний органічний завод» про поновлення на роботі, скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення вихідної допомоги, моральної шкоди відмовити повністю.

Вступна та резолютивна частини рішення постановлені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 13 січня 2022 р.

Повний текст рішення виготовлено 18 січня 2022 р.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Відповідач Товариства з обмеженою відповідальністю «Борщівський олійний органічний завод», ЄДРПОУ 35843063, адреса: вул. Феросплавна, буд. 38, м. Запоріжжя, 69035.

Суддя А.В. Шалагінова