Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 631/1356/21
Провадження № 1-кп/631/52/22
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 січня 2022 року селище міського типу Нова Водолага
Нововодолазький районний суд Харківської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю
з боку сторони обвинувачення:
прокурора ОСОБА_2
з боку сторони захисту:
обвинуваченого ОСОБА_3
а також:
секретаря судового засідання ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 приміщення суду в селищі міського типу Нова Водолага Харківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 жовтня 2021 року під № 12021221160000972, щодо обвинувачення:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця селища міського типу Нова Водолага Харківської області,
громадянина України, із середньою освітою, неодруженого,
без утриманців, не працевлаштованого,
ідентифікаційний код платника податків НОМЕР_1 ,
зареєстрованого та проживаючого за адресом:
АДРЕСА_1 ;
який раніше судимий:
?05.04.2021 року Нововодолазьким районним судом Харківської області за частиною 1 статті 185 Кримінального кодексу України, із застосуванням приписів статті 75 цього ж кодексу, до 1 року обмеження волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням на 1 рік;
у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України, -
в с т а н о в и в:
ОСОБА_3 , будучи особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 185 Кримінального кодексу України, судимість за яке не відбута, не знята та не погашена, 19 жовтня 2021 року у період часу з 16 години 00 хвилин по 19 годину 00 хвилин, більш точного часу як в ході проведення досудового розслідування, так і в суді встановити не виявилось за можливе, знаходячись в домоволодінні, в якому він мешкає разом зі своєю матір`ю ОСОБА_5 , та в якому вона зберігає належні їй речі, тобто за адресом: АДРЕСА_1 ,- вирішив вчинити крадіжку металевої станини, належної його матері. Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, у вказаний час, діючи умисно, таємно, повторно, впевнившись, що за його діями не спостерігають сторонні особи та власник майна ОСОБА_5 , з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, здійснив шляхом вільного доступу крадіжку особистого майна ОСОБА_5 у виді металевого виробу «Станина», кустарного виробництва, виготовленої з металевого кута, розміром 50 х 50 міліметрів, висота каркасу 80 сантиметрів, шириною 40 сантиметрів, довжиною 52 сантиметра, вагою 55 кілограмів, вартістю 396,00 гривень,- що знаходилась на землі між правою стіною літньої кухні та передньою стіною сараю на території вищевказаного домоволодіння. Заволодівши викраденим, ОСОБА_3 з місця вчинення злочину зник, звернувши його на свою користь, чим завдав потерпілій матеріальний збиток на вищевказану суму.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_3 30 жовтня 2021 року у період часу з 15 години 00 хвилин по 16 годину 00 хвилин, більш точного часу як в ході проведення досудового розслідування, так і в суді встановити не виявилось за можливе, знаходячись в домоволодінні, в якому він мешкає разом зі своєю матір`ю ОСОБА_5 , та в якому вона зберігає належні їй речі, тобто за адресом: АДРЕСА_1 ,- вирішив вчинити крадіжку металевих труб з огорожі, що розташована на межі з сусіднім домоволодінням, належних його матері. Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, у вказаний час, діючи умисно, таємно, повторно, впевнившись, що за його діями не спостерігають сторонні особи та власник майна ОСОБА_5 , з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, здійснив шляхом вільного доступу крадіжку особистого майна ОСОБА_5 у виді металевих труб в кількості 4 штук, довжиною 2 метри, діаметром 100 міліметрів та товщиною металу 3 міліметри кожна, загальною вартістю 1480,00 гривень,- що знаходилась на городі та використовувались для огорожі з сітки «Рабиця». Заволодівши викраденим, ОСОБА_3 з місця вчинення злочину зник, звернувши його на свою користь, чим завдав потерпілій матеріальний збиток на вищевказану суму.
Також, 03 листопада 2021 року у період часу з 15 години 00 хвилин по 16 годину 00 хвилин, більш точного часу як в ході проведення досудового розслідування, так і в суді встановити не виявилось за можливе, знаходячись в домоволодінні, в якому він мешкає разом зі своєю матір`ю ОСОБА_5 , та в якому вона зберігає належні їй речі, тобто за адресом: АДРЕСА_1 ,- вирішив вчинити крадіжку компресору холодильника «Донбас-316», 1991 року випуску, належного його матері. Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, у вказаний час, діючи умисно, таємно, повторно, впевнившись, що за його діями не спостерігають сторонні особи та власник майна ОСОБА_5 , з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, здійснив шляхом вільного доступу крадіжку особистого майна ОСОБА_5 у виді компресора, який встановлений з тильної сторони холодильника «Донбас-316», вартістю 375,00 гривень,- що знаходився у літній кухні їх домоволодіння. Заволодівши викраденим, ОСОБА_3 з місця вчинення злочину зник, звернувши його на свою користь, чим завдав потерпілій матеріальний збиток на вищевказану суму.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе визнав повністю й пояснив, що дійсно раніше засуджений за вчинення крадіжки у квітні 2021 року. 19.10.2021 року у період часу з 16 по 19 годину, більш точного час він не пам`ятає, перебуваючи вдома за адресом: АДРЕСА_1 ,- де він мешкає разом зі своєю матір`ю потерпілою - ОСОБА_5 , вирішив вкрасти належну той металеву станини та продати її. Для цього він вийшов на двір та викрав металеву «Станину», кустарного виробництва, вагою понад 50 кілограмів, що знаходилась на землі між правою стіною літньої кухні та передньою стіною сараю, яку здав за невеликі гроші на металобрухт. В подальшому 30 жовтня 2021 року у період часу з 15 по 16 годину, більш точного часу він теж не пам`ятає, потребуючи на гроші, знов вирішив викрасти належне матері майно, що знаходиться у них у домоволодінні. Для цього він вийшов на подвір`я та викрав 4 металеві труби з огорожі з сітки «Рабиця», довжиною приблизно по 2 метри кожна. Труби він також здав на металобрухт за невеликі гроші, які використав на власні потреби. Окрім того, останній раз викрав у матері компресор, який встановлений з тильної сторони холодильника «Донбас-316», який знаходився у літній кухні їх домоволодіння. Це сталося 03 листопада 2021 року у період часу з 15 години по 16 годину, більш точного часу він не пам`ятає. Як і попередні рази вчинив злочин, бо потребував на гроші, яких в нього на час крадіжок не було, а викраде знов здав на металобрухт. Зазначив, що з вартістю та кількістю викраденого повністю згоден та не оспорює цього. Вказав, що інших правопорушень не вчиняв, у тому, що сталося, щиро розкаявся.
У зв`язку із безсумнівним та добровільним, тобто без будь-якого впливу із чиєї б то ні било сторони, визнанням у повному обсязі ОСОБА_3 своєї вини в інкримінованому йому органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні (повідомленій підозрі), погодженні з кваліфікацією вчиненого ним діяння, підтвердженням ним його фактичних обставин, відсутності жодних заперечень щодо них з боку сторони обвинувачення, усвідомленням і правильним розумінням, роз`ясненого судом положення частини 3 статті 349 Кримінального процесуального кодексу України про те, що у випадку визнання ними змісту даних фактичних обставин, сторони кримінального провадження будуть позбавлені права оскаржувати їх в апеляційному порядку, відсутністю їх заперечень проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оскаржуються, суд, за згодою учасників судового провадження, а також визнавши покази обвинуваченого послідовними, логічними, а також такими, що не викликають сумнівів щодо правильності розуміння ним змісту обставин інкримінованого йому кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції у цьому, ухвалив дослідити докази, обмежившись показаннями обвинуваченого, документами, що характеризують його особу, а також висновками судової товарознавчої експертизи.
Так, з висновку експерта за результатами товарознавчої експертизи № 158, складеного 25.10.2021 року судовим експертом ОСОБА_6 , попередженою під особистий короткий розпис про кримінальну відповідальність за статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України, убачається, що вартість викраденого майна з урахуванням зносу, а саме: металевої станини, станом на 19.10.2021 року склала суму 396,00 гривень (а. с. 87 88).
Згідно з висновком експерта за результатами товарознавчої експертизи № 167, складеного 18.11.2021 року судовим експертом ОСОБА_6 , попередженою під особистий короткий розпис про кримінальну відповідальність за статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України, убачається, що вартість викраденого майна з урахуванням зносу, станом на жовтень 2021 року, склала суму 1855,00 гривень, а саме: компресора холодильника «Донбас-316» - 375,00 гривень, а металопрокатної труби 370,00 гривень за штуку (а. с. 147 148).
Оцінюючи висновки експерта з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв`язку у сукупності з іншими дослідженими у судовому засіданні доказами, суд визнає їх вірними, мотивованими достатньо переконливо та такими, що не суперечать іншим доказам у справі, а тому суд вважає за можливе покласти їх в основу судового рішення, що ухвалюється.
Приходячи до такого суд ураховує, що з огляду на зміст статті 85 Кримінального процесуального кодексу України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів
Окрім того, відповідно до положень, закріплених у статті 86 зазначеного вище кримінального процесуального кодифікованого закону України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Отже, наведеними доказами та їх процесуальними джерелами підтверджуються обставини, перелічені у статті 91 вказаного вище нормативно-правового акту України, а тому ураховуючи позицію сторін цього кримінального провадження щодо наявності підтвердження фактичних обставини справи відповідними доказами, зібраними під час досудового розслідування, та щодо відсутності процесуальної необхідності досліджувати їх в ході судового розгляду справи, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, визнає такі фактичні обставини справи доведеними.
Обговорюючи питання кваліфікації дій обвинуваченого, суд ураховує правозастосовну практику, викладену Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України, який, з огляду на імперативну норму пункту 6 частини 2 статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями), забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій (тобто сталість та єдність судової практики) у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, а саме: постанову Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, прийнятої 05.04.2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 658/1658/16-к (провадження № 51-735 км 18),- щодо розуміння кваліфікації злочину як кримінально-правової оцінки поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.
Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 06.11.2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності», крадіжка (таємне викрадення чужого майна) це викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілого чи інших осіб.
Водночас, приписом частин 1 і 3 статті 32 Кримінального кодексу України повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу. Вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених різними статтями цього Кодексу, визнається повторним лише у випадках, передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
Отже, частина 1 примітки до статті 185 цього ж кодифікованого закону України передбачає саме таку вказівку, оскільки читко обумовлює, що у статтях 185, 186 та 189 191 повторним визнається кримінальне правопорушення, вчинене особою, яка раніше вчинила будь-яке із кримінальних правопорушень, передбачених цими статтями або статтями 187, 262 цього Кодексу.
Відтак,Пленум ВерховногоСуду Україниу абзаці2пункту 7своєї постанови№ 7 від 04.06.2010 року «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки» роз`яснив, що якщо злочини, які утворюють повторність, відповідають одному і тому самому складу злочину (наприклад, три крадіжки, п`ять розбоїв, тощо), їх кваліфікація здійснюється за однією статтею або частиною статті Особливої частини Кримінального кодексу. У таких випадках повторність злочинів повинна зазначатись у процесуальних документах, які стосуються обвинувачення особи, як кваліфікуюча ознака відповідних злочинів.
З огляду на таке та у світлі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, розглядаючи кримінальне провадження відповідно до правил, обумовлених частиною 1 статті 337 Кримінального процесуального кодексу України лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд приходить до висновку щодо доведеності вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 злочину проти власності особи, з якою він перебуває у сімейних відносинах матері ОСОБА_5 , оскільки він дійсно своїми умисними діями, будучи особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 185 Кримінального кодексу України, 19 і 30 жовтня, а також 03 листопада 2021 року знов повторно вчиняв крадіжки майна потерпілої.
Отже, всебічно, повно, неупереджено й безпосередньо з`ясувавши всі обставини, встановлені під час кримінального провадження, перевіривши їх доказами, отриманими на підставі змагальності сторін та свободи у доведенні їх переконливості, дослідженими в судовому засіданні у їхні сукупності й оціненими з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв`язку, суд приходить до висновку про те, що вина ОСОБА_3 доведена повністю. Дії його відповідають складу злочину, передбаченого частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України, і правильно кваліфіковані, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, у зв`язку із чим, обвинувачений підлягає кримінальному покаранню.
Призначаючи покарання ОСОБА_3 , суд керується нормою прямої дії, а саме приписом частини 2 статті 61 Конституції України щодо того, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, й ураховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, данні про його особу та обставини, що пом`якшують і обтяжують йому покарання.
Так, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 злочину, суд виходить з класифікації злочинів, особливостей та обставин їх вчинення, й приходить до висновку, що обвинуваченим вчинений нетяжкий злочин.
Вивчаючи особу винного шляхом з`ясування стану його здоров`я, поведінки до вчинення злочину, складу родини, а також матеріального стану, судом встановлено, що ОСОБА_3 на момент вчинення ним інкримінованого йому злочинного діяння раніше судимий, судимість у встановленому законом порядку не відбута, не знята та не погашена (а. с. 151 зворот, 153 - 156, 163, 164 167), офіційно не працевлаштований, не одружений, утриманців не має, на диспансерному обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА «НОВОВОДОЛАЗЬКА ЦЕНТРАЛЬНА ЛІКАРНЯ» НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ не перебуває (а. с. 159 - 161), має постійне місце реєстрації, за місцем мешкання характеризується задовільно (а. с. 158), на військовому обліку не перебуває (а. с. 162), у вчиненому щиро розкаявся.
Вивчаючи особу винного шляхом з`ясування стану його здоров`я, поведінки до вчинення проступку, складу родини, а також матеріального стану, судом встановлено, що на момент вчинення ним інкримінованого йому кримінального правопорушення раніше не судимий (а. с. 72 зворот), не працевлаштований, неодружений, утриманців не має, на військовому обліку не значиться (а. с. 76), на диспансерному обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває (а. с. 79 - 81), має постійне місце реєстрації, за яким характеризується задовільно (а. с. 83), у вчиненому щиро розкаявся.
З досудової доповіді, складеної представником персоналу органу пробації Нововодолазького районного сектору філії ДЕРЖАВНОЇ УСТАНОВИ «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ» в Харківській області провідним інспектором ОСОБА_7 , вбачається, що орган пробації, беручи до уваги інформацію, яка характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також високу ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення, вважає, що виправлення цієї особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк може становити небезпеку для суспільства (у тому числі окремих осіб). На їх думку виконання покарання у громаді можливе лише у винятковому порядку за умови здійснення з боку органу пробації інтенсивного нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, а саме: проводити заходи із залученням фахівців у сфері працевлаштування та соціальних працівників. У разі, якщо суд дійде висновку, про можливість звільнення правопорушника від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає за доцільне покладення на правопорушника обов`язків, передбачених пунктами 1 і 2 частини 1 та пунктом 2 частини 3 статті 76 Кримінального кодексу України (а. с. 43 47).
В силу пункту 1 частини 1 статті 66 Кримінального кодексу України суд визнає обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_3 , щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
В силу пункту 6-1 частини 1 статті 67 Кримінального кодексу України суд вбачає як обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_3 , вчинення кримінального правопорушення щодо іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах.
Проте, вказана обставина не визначена такою у обвинувальному акті, а тому відповідно до змісту частини 1 статті 337 Кримінального процесуального кодексу України, суд не визнає її такою, що обтяжує винному покарання.
Пленум Верховного суду України у пункті 1 своєї Постанови «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 року (зі змінами та доповненнями) звернув увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватись вимог статті 65 Кримінального кодексу України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Також судом при призначенні покарання повинні враховуються і вимоги статті 50 вказаного кодексу, тобто, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого й запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень, а тому особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Приймаючи до уваги все вищевикладене, а також ураховуючи санкцію злочину, що інкримінується ОСОБА_3 в провину, а також те, що він не є особою, перелік яких наведений у частині 3 статті 61 Кримінального кодексу України, суд вважає, що його виправлення можливе шляхом тримання в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за ним нагляду з обов`язковим залученням засудженого до праці, а тому йому необхідно призначити покарання в межах, встановлених санкцією частини 2 статті 185 Кримінального кодексу України, у виді обмеження волі, так як саме таке покарання буде необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
На думку суду таке покарання відповідатиме гуманності й справедливості, та не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між інтересами суспільства, які захищаються, та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечуватиме співрозмірність діяння та кари, відповідатиме таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.
Обговорюючи питання про призначення саме такого покарання, суд ураховує позицію сторони обвинувачення, яка вважала за можливе призначити ОСОБА_3 покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки, а також позицію потерпілої, яка не має жодних претензій до обвинуваченого ані матеріальних, ані моральних, і у питанні призначення покарання поклалась на розсуд суду, й керується принципом законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи особу винного, характер вчиненого ним злочину, ступінь його тяжкості, наявність невідбутої, непогашеної та не знятої судимості за злочин проти власності, вчинений ним відносно цієї ж потерпілої особи, наявність у нього постійного місця мешкання та реєстрації, однак відсутність постійного місця роботи та заробітку, зміст висновку органу пробації, факт відсутність до нього претензій з боку потерпілої як матеріального, так і морального характеру, повернення їй майна, а також щире каяття винного.
Також, призначаючи ОСОБА_3 покарання у виді обмеження волі на певний строк, суд не знаходить підстав для його звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до приписів статті 75 Кримінального кодексу України, або застосування положень статті 69 чи 69-1 зазначеного кодексу, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких ці норми права мають бути застосовані.
Оскільки ОСОБА_3 після постановлення 05.04.2021 року Нововодолазьким районним судом Харківської області обвинувального вироку, яким його засуджено за вчинення проступку, передбаченого частиною 1 статті 185 Кримінального кодексу України, до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на 1 рік, впродовж встановленого судом іспитового строку вчинив нове кримінальне правопорушення, тому відповідно до приписів частини 3 статті 78 й частини 1 та 4 статті 71 Кримінального кодексу України до покарання, призначеного за цим вироком, слід частково приєднати не відбуту частину покарання за попереднім вироком суду.
Приходячи до такого, та застосовуючи принцип часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком при призначенні покарання остаточно, суд ураховує позицію сторони обвинувачення, яка вважала за можливе призначити обвинуваченому остаточно покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки 3 місяця, та керується принципом законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховує особу винного, характер вчиненого ним злочину, ступінь його тяжкості, виконання ним обов`язків, покладених судом під час звільнення від відбування покарання з випробуванням, а також щире каяття винного.
Цивільний позов в рамках цього кримінального провадження поданий не був.
Відповідно до пунктів 5 частини 9 статті 100 Кримінального процесуального кодексу України речові докази:
-металева станина із встановленою на неї дробівкою та циркуляркою, визнана та долучена постановою, прийнятою слідчим СВ ВП № 3 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області лейтенантом поліції ОСОБА_8 23.10.2021 року, й передана на зберігання під схорону розписку потерпілій ОСОБА_5 (а. с. 84 85, 86);
-а також компресор холодильника «Донбас-316» й труби металеві в кількості 4 штук, довжиною 2 метри кожна, діаметром 100 міліметрів кожна, визнані та долучені постановою, прийнятою старшим слідчим СВ ВП № 3 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області майором поліції ОСОБА_9 12.11.2021 року, й передані на зберігання під схорону розписку потерпілій ОСОБА_5 (а. с. 136 137, 138);
- підлягають поверненню власникові (законному володільцю).
Частина 1 статті 126 Кримінального процесуального кодексу України покладає на суд обов`язки вирішити питання щодо процесуальних витрат у вироку або ухвалі суду.
Згідно з положеннями пункту 3 частини 1 статті 118 Кримінального процесуального кодексу України к процесуальним витратам відносяться витрати, пов`язані із залученням експертів, які в силу приписів частини 1 та 2 статті 122 цього ж кодифікованого процесуального закону України несе сторона кримінального провадження, яка залучила експерта. При цьому у разі залучення експертів спеціалізованих державних установ стороною обвинувачення, це здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.
Частина 2 статті 124 Кримінального процесуального кодексу України зобов`язує суд у разі ухвалення обвинувального вироку стягнути з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Оскільки в рамках цього кримінального провадження було проведені експертні дослідження судовим експертом ОСОБА_6 , яка не є фахівцем державної спеціалізованої експертної установи, й стороною обвинувачення не доведений факт витрат держави на її роботу, підстав для стягнення на цей час з ОСОБА_3 витрат на залучення експерта при проведенні товарознавчих експертиз (висновок експерта за результатами товарознавчої експертизи № 158 від 25.10.2021 року в сумі 514,86 гривень і висновок експерта за результатами товарознавчої експертизи № 167 від 18.11.2021 року в сумі 514,86 гривень) не має (а. с. 87 88, 89 90, 91, 147 148, 149).
В рамках цього кримінального провадження заходи забезпечення не застосовувались.
Ухвалюючи вирок, суд також вважає за необхідне зазначити, що пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій Водолазі та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.
За змістом пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.
Окрім того, Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів», що набрала чинності 19.07.2020 року, змінений адміністративно-територіальний устрій нашої Держави.
Зокрема, відповідно до підпункту 20 пункту 3 та абзаців 3 і 6 підпункту 20 пункту 1 цієї Постанови ліквідований Нововодолазький район Харківської області та утворені Красноградській район Харківської області (з адміністративним центром у місті Красноград) у складі території Старовірівської сільської територіальної громади та Харківський район Харківської області (з адміністративним центром у місті Харків) у складі території Нововодолазької селищної територіальної громади, що затверджені Кабінетом Міністрів України, тощо.
При цьому, як чітко визначив законотворець у пункті 6 своєї Постанови, у продовж тримісячного строку з дня набрання нею чинності Кабінет Міністрів України повинен привести свої нормативно-правові акти у відповідність із нею та забезпечити таке приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів.
Одночасно із цим, приписами статті 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), а також статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», закріплено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації, інстанційності і визначається законом.
Натомість, закон, який змінює існуючу систему судоустрою та приводить її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою, не прийнятий, Валківський окружний суд на цей час свою діяльність не розпочав, а тому кримінальне провадження перебувало на розгляді належного суду.
На підставі викладеного, керуючись статтями 59, 61 та 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями); статтею 17, пунктом 6 частини 2 статті 36 і пунктом 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями); Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів»; пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року; статтями 12, 15, 32, 50, 63, 65 - 68, 71, 88 90, частиною 2 та частиною 1 примітки статті 185 Кримінального кодексу України № 2341-ІІІ від 05.04.2001 року (із змінами та доповненнями); Постановою Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 року (зі змінами та доповненнями); Постановою Пленуму Верховного Суду України № 10 від 06.11.2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності»; Постановою ПленумуВерховного СудуУкраїни №7 від 04.06.2010 року «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки»; постановою Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, прийнятої 05.04.2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 658/1658/16-к (провадження № 51-735 км 18); а також статтями 31, 35 - 37, 84 86, 91, пунктом 5 частини 9 статті 100, статтями 118, 122, 124, 126, 131 132, 349, 368 371, 373 376, 392, 393, 395, 532 535 Кримінального процесуального кодексу України № 4651-VІ від 13.04.2012 року (із змінами та доповненнями),-
з а с у д и в:
ОСОБА_3 визнати винним у пред`явленому йому обвинуваченні, передбаченому частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України, і призначити йому по даній нормі закону покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.
В силу частини 3 статті 78 й частини 1 та 4 статті 71 Кримінального кодексу України ОСОБА_3 за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Нововодолазького районного суду Харківської області від 05.04.2021 року, остаточно призначивши йому до відбування покарання у виді 2 (два) роки 3 (три) місяця обмеження волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_3 обчислювати з дня прибуття і постановки засудженого на облік у виправному центрі.
Речові докази:
-металева станина із встановленою на неї дробівкою та циркуляркою, визнана та долучена постановою, прийнятою слідчим СВ ВП № 3 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області лейтенантом поліції ОСОБА_8 23.10.2021 року, й передана на зберігання під схорону розписку потерпілій ОСОБА_5 (а. с. 84 85, 86);
-а також компресор холодильника «Донбас-316» й труби металеві в кількості 4 штук, довжиною 2 метри кожна, діаметром 100 міліметрів кожна, визнані та долучені постановою, прийнятою старшим слідчим СВ ВП № 3 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області майором поліції ОСОБА_9 12.11.2021 року, й передані на зберігання під схорону розписку потерпілій ОСОБА_5 (а. с. 136 137, 138);
- повернути власникові (законному володільцю);
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Копію цього судового рішення не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні при його проголошенні.
Роз`яснити учасникам судового провадження, що вони мають право отримати в суді копію вироку.
На вирок може бути подана апеляція в Харківській апеляційний суд через Нововодолазький районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі її подання - вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок, який набрав законної сили, є обов`язковим для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, підлягає виконанню на всій території України й звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції.
Вирок постановлено, виготовлено шляхом комп`ютерного набору та підписано суддею в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
Суддя: ОСОБА_1
